Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Менеджмент
Група:
КН-316
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Контрольна робота
З дисципліни: менеджмент
Варіант №8
Теоретичні завдання
1(8). Внесок школи наукового управління в розвиток менеджменту.
Школа наукового управління (1885-1920). Головними представниками даної школи є І. Тейлор, Френк і лілія Гілбрейд, Генріх Гант. Вони займалися дослідженнями на рівні організації, створенням виробничого менеджменту. Тейлор і Гілбрейт які починали свою кар’єру робітниками займались спостереженнями замірами і аналізами ручної праці, стимулюванням трудової активності , нормуванням праці тощо. Завдяки розробці концепцій наукового управління менеджмент був визнаний самостійною галуззю наукових досліджень . У своїх працях «Управління фабрикою» (1903р.) та «Принципи наукового менеджменту » (1911р) І.Тейлор розробив ряд методів наукової організації праці , що базувались на засадах хронометражу, стандартизації прийомів і знарядь праці його основоположні принципи полягають у таких положеннях: «…якщо я зможу на науковій основі відібрати людей н, на науковій основі їх підготувати , надати їм дієві стимули та поєднати роботу і людину, тоді я зможу отримати сукупну продуктивність, яка буде перевищувати внесок, зроблений індивідуальним працівником». Тейлор виділив принципи наукового управління : вимірювання праці , розподіл праці , мотивація, індивідуальний і виробничий процес, складання програм стимулювання , роль профспілок , розвиток управлінського мислення , правила та стандарти менеджменту, складання завдань-інструкцій, роль «синіх» та «білих комірців» в отриманні поточного результату .
Головна заслуга І.Тейлора полягає в тому , що він як засновник школи «Наукового управління » розробив методологічні основи нормування праці , стандартизував трудові операції , запровадив наукові підходи підбору , про розставлення і стимулювання працівників .
2(38). Забезпечення ефективності контролю.
Контролювання – це вид управлінської діяльності щодо забезпечення процесу, з допомогою якого керівництво організації визначає, на скільки правильні управлінські рішення, а також потребу у здійсненні певних коректив.
Основним завданням контролю є забезпечення досягнення цілей і місії організації, виявлення відхилень та недоліків, уникання нагромадження і уникання помилок, мінімізація витрат, подолання складних організаційних проблем тощо. Ціллю контролю є сприяння тому, щоб фактичні результати відповідали очікуваним.
Контроль класифікують за такими ознаками:
1. За зміст: фінансовий, виробничий, маркетинговий, логістичний тощо.
2. За етапами здійснення виробничо-господарської діяльності: попередній, поточний, завершальний.
3. За рівнем централізації: централізований, децентралізований.
4. За рівнем охоплення контролем об’єктів: суцільний, вибірковий та разовий.
Спеціалісти дійшли висновку, що для того, щоб контроль був максимально ефективним, процес контролювання повинен здійснюватися у певній послідовності, а саме проходити через такі етапи:
1) визначення завдань контролю (виявлення дотримання трудової дисципліни, виявлення можливих зловживаль і крадіжок, визначення рівня технічної підготовки)
2) підбір критеріїв і стандартів. Необхідно зазначити, що стандарти та критерії розробляються на попередніх етапах технології менеджменту: у процесі планування, організування і мотивування. А у процесі контролювання здійснюється їхній підбір відповідно до установлених завдань контролю.
3) оцінювання виконання. Полягає у виявленні фактичних, реальних даних щодо стану, властивостей та характеристик підконтрольних об’єктів.
4) зіставлення реальних результатів з прийнятими критеріями і стандартами. Полягає у здійсненні порівняння фактичних даних, що стосуються підконтрольних об’єктів та установлених відносно цих об’єктів стандартів та критеріїв.
5) визначеня потреби у корективах. На засадах результатів, отриманих на попередньому етапі визначається потреба у корективах.
Для того, щоб контроль був ефективним, він повинен володіти такими властивостями:
- базуватися на гнучких та динамічних технологіях;
- відображати пріоритети організації відповідно до стратегічного спрямування і діяльності;
- орієнтуватися на досягненні конкретних результатів;
- визначатись простотою;
- бути економічним, тобто базуватись на зіставленню витрат на контроль з його досягненнями;
- забезпечувати своєчасність, мобільність, надійність та гнучкість застосування контрольних операцій.
Для підвищення ефективності контролю потрібно:
- встановлювати критерії та стандарти, які об’єктивно відображають результати діяльності людей;
- готувати якісну інформацію щодо контрольованих процесів;
- забезпечувати двобічне спілкування між працівниками органів контролю та людьми, діяльність яких контролюється;
- уникати надто пильного (прискіпливого) контролю;
- застосовувати методи розбори критеріїв та стандартів, які забезпечать жорсткий, але справедливий контроль;
- використовувати методи матеріального стимулювання за досягнення критеріїв та стандартів;
- впроваджувати інформативно-управлінську систему контролю;
- надавати особливої уваги контролю виробничих процесів, тобто процесів здійснення основних видів діяльності організаціїї.
3(68). Ситуаційна модель стилів керівництва Фідлера.
Згідно з цією моделюю увага зосереджується на ситуації з урахуванням 3 факторів , які впливають на поведінку керівника :
1.Лояльність підлеглих , довіра до своїх керівників (взаємовідносини між керівником і членами колективу).
2.Чіткість формулювання завдання і структуризація ( структура завдання ) .
3.Обсяг законної влади пов’язаної з посадою керівника , яка дозволяє використовувати йому винагороди а також впливати на формальні організації (посадові повноваження ) .
З допомогою опитувань Ф. Фідлер ввів поняття найменш бажаного колеги (НБК), тобто такого, з яким працівникам найменш хотілось би працювати. Відповідно до моделі взаємовідносини між керівником і членами колективу можуть бути хорошими і поганими, завдання може бути структуроване і неструктуроване а посадові повноваження можуть бути сильними і слабкими. Зіставлення цих трьох параметрів дає вісім стилів керівництва. (вісім ситуацій ). Вибираючи стиль керівництва за Фідлером слід пам’ятати про те, що стилі, орієнтовані на людські стосунки, найбільш ефективні в помірковано сприятливих для керівника ситуаціях, а стилі, орієнтовані на роботу, найефективніші в умовах найбільш і найменш сприятливих ситуацій. Фідлер довів важливість взаємодії керівника, виконавців і ситуацій. Його підхід має особливо велике значення для підбору , найму та розташування керівних кадрів.
Тестові завдання
1(8). Об'єкт управління - це:
1) особи або органи, які здійснюють наукове дослідження теоретичної проблеми, проектування нової системи, управління розвитком системи, її експлуатацію;
2) комплекс відносин в системі, що визначається суб'єктом управління;
3) елемент (група елементів) системи управління виробничо-господарською організацією, яка змінює свою поведінку під впливом суб'єкта управління.
2(38). Організації, як соціальні утворення, поділяються на:
1) великій малі;
2) ймовірні й детерміновані;
3) формальні й неформальні.
3(68). Організаційне планування полягає в:
1) переліку конкретних заходів, що визначають напрями діяльності менеджера й підпорядкованих йому управлінців;
2) розробці планів організаційної роботи працівників управління;
3) розробці планів господарської діяльності, виражених певним переліком економічних показників.
4(98). В процесі здійснення функції менеджменту "контролю вання" контролюється:
1) співробітник як особистість;
2) методи праці співробітника;
3) результати праці співробітника;
5(128). Підбурювач як учасник конфлікту - це особа, яка:
1) підштовхує опонентів до взаємної боротьби;
2) сприяє опонентам порадами, технічною підтримкою;
3) планує конфлікт.
Ситуаційні завдання
1(8).
Після реорганізації Вам необхідно внести зміни до штатного розкладу шляхом переформування формальних груп. Який шлях Ви оберете:
А. Візьмусь за справу сам, вивчу всі списки кандидатів, запропоную адміністрації свій проект груп і прізвища їхніх керівників;
Б. Запропоную вирішити це питання відділу кадрів, адже це його робота;
В. Зберу весь колектив. Щоб уникнути конфліктів, запропоную зацікавленим особам подати свої пропозиції щодо складу груп, потім обговоримо їх на зборах колективу:
Г. Спочатку обговорю питання про майбутню роботу цих груп із їх членами - спеціалістами і керівниками.
Відповідь обґрунтуйте.
2(38).
Ціль контролю за виконанням плану – переконатися в досягненні поставлених результатів. Контроль здійснюється вищим керівництвом. Процес контролю за виконанням плану включає наступні етапи:
Запитання:
1. Яка, на Вашу думку, роль контролю в бізнесі?
2. Які особливості в організації контролю за діяльністю підприємства загалом і за діяльністю його підрозділів?
3. Які етапи та елементи контролю мають важливе значення для забезпечення високого кінцевого результату діяльності підприємства?
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора