МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Коваль З.О., Гринів Т.Т.
МЕНЕДЖМЕНТ
Комплексна контрольна робота
для студентів неекономічних спеціальностей
Затверджено
на засіданні кафедри обліку та аналізу
Протокол № від 2008 р.
Львів-2008
Коваль З.О., Гринів Т.Т. Менеджмент: Комплексна контрольна робота для студентів неекономічних спеціальностей. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2008. –
Основні питання для обговорення та самостійного вивчення дисципліни, тести і практичні завдання і рекомендовану літературу, що допоможе здобути знання з основних аспектів менеджменту, види організацій як об’єктів управління, процес, функції та методи менеджменту, управлінські рішення, комунікації та керівництво в системі менеджменту.
Відповідальний за випуск
Рецензенти
Загородній А.Г., кандидат економічних наук, професор кафедри обліку та аналізу, Національний університет „Львівська політехніка”
ЗМІСТ
ВСТУП........................................................................................................................4
Методичні вказівки та рекомендації для виконання комплексної
контрольної роботи...................................................................................................5
Варіанти завдань........................................................................................................5
Теоретичні питання...................................................................................................6
Тести............................................................................................................................
Ситуаційні завдання...................................................................................................
Критерії оцінювання знань та вмінь студента за результатами написання та захисту комплексної контрольної роботи...............................................................
ЛІТЕРАТУРА.............................................................................................................
ВСТУП
Метою викладення дисципліни “Менеджмент” є закріплення набутих теоретичних знань, а також здобутих практичних навиків з даної дисципліни.
В результаті вивчення дисципліни „Менеджмент” фахівець повинен знати:
- сутність та загальноекономічний зміст менеджменту,
- місце менеджменту в системі управління підприємством,
- рівні управління,
- поняття і види організацій як об’єктів управління,
- загальні та конкретні функції та методи менеджменту,
- управлінські рішення,
- комунікації та управління конфліктами і стресами в системі менеджменту,
- форми влади,
- керівництво та лідерство в системі менеджменту.
Підготовлений фахівець повинен вміти:
- використовувати на практиці досягнення сучасного менеджменту,
- виробляти і обґрунтовувати управлінські рішення,
- застосовувати відповідні стилі керівництва, лідерські якості та форми влади,
- здійснювати ефективні комунікації та управляти конфліктами в організації.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
Контрольна робота складається з десяти завдань, до яких включено три теоретичних питання, п’ять тестових і два практичних ситуаційних завдання (задачі), взяті з різних розділів курсу.
Відповіді на теоретичні питання повинні засвідчити знання студента не лише основної, але і додаткової літератури. Обсяг викладу відповіді на теоретичне завдання не є регламентованим, але повинен повністю висвітлювати та давати вичерпну відповідь на питання. Цитати повинні супроводжуватися посиланнями на літературні джерела, які наводяться у списку використаної літератури та оформлені згідно з прийнятими стандартами. Наприклад, [5; с. 12-15] означає використання 12-15 сторінок літературного джерела, розміщеного під п’ятим номером у списку літератури.
Тестові завдання потрібно переписати і вказати номер правильного варіанту відповіді.
Розв’язання ситуаційних завдань повинно супроводжуватись повним обґрунтуванням необхідності вибору певного варіанту управлінського рішення щодо вирішення заданої проблеми та відображати теоретичні аспекти розв’язання ситуації. Розв’язки ситуаційних завдань повинні містити детальні висновки та рекомендації.
На титульному аркуші контрольної роботи студенту обов’язково необхідно вказати своє прізвище та ініціали, шифр групи і номер варіанту.
Контрольна робота виконується студентом акуратно, послідовно. Аркуші роботи нумеруються. Скорочення слів у тексті, крім загальноприйнятих, не допускається. У кінці роботи наводиться список використаної літератури.
Завдання контрольної роботи складено у 30 варіантах. Варіант виконання комплексної контрольної роботи присвоюється студенту викладачем. Контрольна робота виконується і подається студентами, у визначені терміни, на кафедру обліку та аналізу. Якісно виконана робота зараховується викладачем та допускається до захисту. У випадку негативної оцінки студент вносить виправлення та доповнення і подає на кафедру її новий варіант поряд із попереднім, поверненим на доопрацювання.
ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ
№ варіанту
Питання
Тести
Задачі
1
2
3
1
2
3
4
5
1
2
1
1
31
61
1
31
61
91
121
1
31
2
2
32
62
2
32
62
92
122
2
32
3
3
33
63
3
33
63
93
123
3
33
4
4
34
64
4
34
64
94
124
4
34
5
5
35
65
5
35
65
95
125
5
35
6
6
36
66
6
36
66
96
126
6
36
7
7
37
67
7
37
67
97
127
7
37
8
8
38
68
8
38
68
98
128
8
38
9
9
39
69
9
39
69
99
129
9
39
10
10
40
70
10
40
70
100
130
10
40
11
11
41
71
11
41
71
101
131
11
41
12
12
42
72
12
42
72
102
132
12
42
13
13
43
73
13
43
73
103
133
13
43
14
14
44
74
14
44
74
104
134
14
44
15
15
45
75
15
45
75
105
135
15
45
16
16
46
76
16
46
76
106
136
16
46
17
17
47
77
17
47
77
107
137
17
47
18
18
48
78
18
48
78
108
138
18
48
19
19
49
79
19
49
79
109
139
19
49
20
20
50
80
20
50
80
110
140
20
50
21
21
51
81
21
51
81
111
141
21
51
22
22
52
82
22
52
82
112
142
22
52
23
23
53
83
23
53
83
113
143
23
53
24
24
54
84
24
54
84
114
144
24
54
25
25
55
85
25
55
85
115
145
25
55
26
26
56
86
26
56
86
116
146
26
56
27
27
57
87
27
57
87
117
147
27
57
28
28
58
88
28
58
88
118
148
28
58
29
29
59
89
29
59
89
119
149
29
59
30
30
60
90
30
60
90
120
150
30
60
ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
1. Управління та менеджмент.
2. Поняття „менеджмент”, зміст та основні категорії менеджменту як наукової дисципліни.
3. Категорії, закони та принципи менеджменту.
4. Управлінські ролі та якості менеджера.
5. Поділ управлінської праці. Рівні управління.
6. Історичні етапи розвитку науки про менеджмент.
7. Розвиток науки про управління людьми в процесі виробництва як перший етап розвитку менеджменту.
8. Внесок школи наукового управління в розвиток менеджменту.
9. Класична школа управління та її внесок у розвиток менеджменту як науки.
10. Формування управлінських механізмів на засадах розвитку людських стосунків, як один з основних етапів розвитку менеджменту.
11. Побудова систем управління орієнтованих на ринок як один з основних етапів розвитку менеджменту.
12. Активне застосування кількісних методів як важливих напрямів формалізації методів менеджменту і трансформації їх в управлінські рішення як один з основних етапів розвитку менеджменту.
13. Формування системних і ситуаційних підходів як один з основних етапів розвитку менеджменту.
14. Комп’ютеризація управлінських процесів як один з основних етапів розвитку менеджменту.
15. Основні етапи розвитку управлінської науки в Україні.
16. Організація як система. Класифікація організації.
17. Загальні риси та умови успішної діяльності організації.
18. Внутрішнє та зовнішнє середовище організації.
19. Поняття процесу менеджменту.
20. Загальна характеристика функцій менеджменту.
21. Класифікація функцій менеджменту.
22. Поняття технології менеджменту.
23. Процесійний підхід у менеджменті.
24. Поняття та види планування.
25. Стратегічне планування. Класифікація стратегій.
26. Етапи оперативного планування.
27. Сутність і характеристика функції організування.
28. Основні категорії організування.
29. Організаційне проектування. Елементи та класифікація організаційних структур управління.
30. Організаційна структура управління підприємством, цехом, виробничою дільницею.
31. Поняття мотивування. Класифікація теорій мотивації.
32. Змістовні теорії мотивації.
33. Процесійні теорії мотивації.
34. Принципи та фактори, які визначають системи матеріальних стимулів.
35. Матеріальне стимулювання праці.
36. Поняття, зміст і види контролювання.
37. Процес контролю. Етапи проведення контролю.
38. Забезпечення ефективності контролю.
39. Поняття та модель регулювання діяльності організації.
40. Теоретичний аспект методів менеджменту.
41. Класифікація методів менеджменту.
42. Економічні методи менеджменту.
43. Технологічні методи менеджменту.
44. Соціально-психологічні методи менеджменту.
45. Особлива роль адміністративних методів менеджменту.
46. Сутність і класифікація управлінських рішень.
47. Умови прийняття управлінських рішень.
48. Вироблення раціональних рішень.
49. Фактори, які впливають на процес прийняття управлінських рішень.
50. Оптимізація управлінських рішень.
51. Поняття і загальна характеристика комунікацій.
52. Інформація, її види та роль у менеджменті.
53. Документація та діловодство.
54. Графіки та їх роль у менеджменті.
55. Комунікаційний процес.
56. Удосконалення між особових та організаційних комунікацій.
57. Стреси як об’єкти управління.
58. Конфлікти як об’єкти управління.
59. Поняття та загальна характеристика керівництва.
60. Форми влади.
61. Вплив через переконання та залучення працівників до управління.
62. Теорії лідерства.
63. Стилі керівництва.
64. Підходи до керівництва.
65. Стилі керівництва на засадах систем Лайкерта.
66. Стилі керівництва через структуру та увагу до підлеглих.
67. Стилі керівництва на засадах управлінської гратки Блейка і Моутон.
68. Ситуаційна модель стилів керівництва Фідлера.
69. Ситуаційні стилі керівництва „Шлях-ціль” Мітчела і Хауса.
70. Ситуаційні стилі керівництва на засадах врахування життєвого циклу Херсі та Бланшара.
71.Ситуаційна модель використання стилів керівництва для прийняття рішень керівником Врума та Йєттона.
72. Підхід до керівництва на засадах вертикальних попарних зв’язків Гріна.
73. Трансформаційне керівництво.
74. Узгоджене керівництво.
75. Підходи до керівництва українського економіста Валерія Терещенка.
76. Відповідальність та етика в менеджменті.
77. Юридична відповідальність.
78. Соціальна відповідальність.
79. Етична поведінка.
80. Напрямки організаційних змін.
81. Опір організаційним змінам та напрями їх подолання.
82. Організаційний розвиток.
83. Ефективність менеджменту.
84. Особливості зарубіжних систем менеджменту.
85. Японська система менеджменту.
86. Німецька система менеджменту.
87. Шведська та фінська системи менеджменту.
88. Французька система менеджменту.
89. Оцінювання ефективності системи менеджменту організації.
90. Проблеми та перспективи розвитку менеджменту.
ТЕСТИ
1. Управління - це:
1) засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів для досягнення цілей організації;
2) цілеспрямований вплив на колективи людей для організації і координації їх діяльності;
3) процес вибору керівного впливу з числа можливих за критерієм ефективності на основі інформації про стан об'єкта і зовнішнього середовища.
2. Сфери управління - це:
1) управління в неживій природі, в біологічних організмах, в суспільстві;
2) управління державою, армією, церквою;
3) управління підприємством, технічними системами, біологічними системами.
3. У суспільстві виділяють наступні типи управління:
1) технічне, економічне, біологічне;
2) економічне, організаційне, правове;
3) політичне, економічне, соціальне.
4. Політичне управління - це:
1) управління на рівні суспільства, яке проявляється у функціонуванні держави з її органами й атрибутами;
2) система заходів, спрямованих на скорочення дефіцитів шляхом збільшення кількості робочих місць, виготовлення і розподіл товарів та послуг;
3) визначення та реалізація заходів для узгодженої діяльності індивідуумів, трудових колективів, територіальних, соціально-класових, етнічних та інших спільнот.
5. Економічне управління - це:
1) управління на рівні суспільства, яке проявляється у функціонуванні держави з її органами і атрибутами;
2) визначення та реалізація заходів для узгодженої діяльності індивідуумів, трудових колективів, територіальних, соціально-класових, етнічних та інших спільнот;
3) система заходів, спрямованих на скорочення дефіцитів шляхом збільшення кількості робочих місць, виготовлення й розподілу товарів та послуг.
6. Соціальне управління - це:
1) управління на рівні суспільства, яке проявляється у функціонуванні держави з її органами і атрибутами;
2) система заходів, спрямованих на скорочення дефіцитів шляхом збільшення кількості робочих місць, виготовлення і розподілу товарів та послуг;
3) визначення та реалізація заходів для узгодженої діяльності індивідуумів, трудових колективів, територіальних, соціально-класових, етнічних та інших спільнот.
7. Система - це:
1) комплекс взаємопов'язаних частин, об'єднаних для досягнення певної мети;
2) упорядкована послідовність елементів, кожний з яких володіє власною поведінкою;
3) сукупність взаємопов'язаних структурних елементів, які виконують різні за своїм характером або обсягом функції.
8. Об'єкт управління - це:
1) особи або органи, які здійснюють наукове дослідження теоретичної проблеми, проектування нової системи, управління розвитком системи, її експлуатацію;
2) комплекс відносин в системі, що визначається суб'єктом управління;
3) елемент (група елементів) системи управління виробничо-господарською організацією, яка змінює свою поведінку під впливом суб'єкта управління.
9. Суб'єкт управління - це:
1) взаємопов'язані частини або компоненти системи управління, в ролі яких можуть виступати елементи як матеріальної, так і концептуальної природи;
2) особа або група людей, які ставлять цілі перед об'єктом управління, деталізують їх у формі завдань, доводять до виконавців і контролюють їх виконання.
3) особи або органи, які здійснюють наукове дослідження теоретичної проблеми, проектування нової системи, управління. розвитком системи, її експлуатацію.
10. Завдання в менеджменті організації - це:
1) конкретизований у просторі й часі зміст мети менеджменту для окремих структурних підрозділів і виконавців відповідно до їх функціонального призначення;
2) поточний процес виконання функцій управління підприємством, конкретний набір обставин;
3) сукупність взаємопов'язаних структурних елементів, які викопують різні за своїм характером або обсягом функції.
11. Виникнення управління, як спеціалізованого виду діяльності певної групи людей у сфері виробництва, пов'язане з:
1) другим великим поділом суспільної праці - відокремленням ремесла від землеробства;
2) першим великим поділом суспільної праці - відокремленням, тваринництва від землеробства;
3) винаходом шумерами клинопису.
12. Менеджмент – це:
1) організаційна побудова системи управління, яка відображає структури, взаємозалежність структурних підрозділів та їх завдання;
2) функції, які виконують структурні підрозділи і окремі працівники апарату управління в загальному механізмі системи управління;
3) система організації колективної праці, ефективного використання ресурсів, концентрації зусиль на безперервному підвищенні якості праці персоналу організації чи підприємства.
13. Складовими частинами менеджменту є:
1) організація структури, інформаційних каналів, прийняття рішень, штати працівників; оптимальні умови виробничого середовища; інженерно-економічне забезпечення виробничо-господарських процесів;
2) система професійних знань, централізація та децентралізація управління, поділ та кооперація праці в управлінні;
3) організаційна побудова, функції управління, особистість менеджера.
14. Метою менеджменту є:
1) персональна відповідальність кожного працівника, поділ праці в управлінні, наявність службових повноважень;
2) постійне подолання ризику чи ризикових ситуацій як сьогодні, так і в майбутньому;
3) взаємодія з колективом, спрямована на адаптацію організації до зовнішнього середовища.
15. Найважливішими завданнями менеджменту є:
1) персональна відповідальність кожного працівника, наявність цілей діяльності організації, поділ праці в управлінні, визначення службових повноважень, право менеджера на позитивні і негативні дії щодо працівників;
2) організування, встановлення цілей, мотивування, налагодження лінійно-функціональних зв'язків, контролювання, оптимізація розмірів підприємства;
3) організація виробництва товарів і послуг з урахуванням потреб споживачів на основі наявних матеріальних і людських ресурсів, забезпечення рентабельності діяльності організації та її стабільного становища на ринку.
16. Менеджмент, залежно від видів і послідовності дій, поділяють на наступні стадії:
1) стратегічний менеджмент, оперативний менеджмент, контроль;
2) виробничо-господарський менеджмент, фінансовий менеджмент, контроль;
3) управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, інженерно-економічне забезпечення виробничо-господарських процесів, контроль.
17. Причинами виникнення менеджменту були:
1) концентрація виробництва і управління, широкий розвиток ринкових відносин, розмежування функції володіння і функції управління капіталом;
2) зростання продуктивності суспільної праці, виділення управлінської діяльності в самостійну сферу застосування людської праці, науково-технічна революція у виробництві;
3) регламентування управлінської праці, організаційно-структурні зміни у виробництві, поділ і кооперація праці в управлінні, кризові явища в економіці більшості країн.
18. Менеджмент як діяльність і як наука:
1) виникли одночасно;
2) менеджмент як діяльність виник пізніше, ніж наука менеджменту;
3) менеджмент як діяльність виник раніше, ніж наука менеджменту.
19. Особливостями сучасного американського менеджменту є:
1) стратегічний підхід до визначення головних орієнтирів і напрямів змін в господарській і науково-технічній політиці та відповідна концентрація ресурсів; широка автономізація виробничих підрозділів;розвиток колективних засад управління; підвищення ролі людського чинника у виробництві й управлінні; застосування системи відносин, побудованих на стосунках лідерства, а не жорсткого адміністративного управління;
2) створення мультидивізійних структур управління; підвищення ролі людського чинника в управлінні й виробництві; реалізація стосунків лідерства в колективі, застосування "м'яких " способів впливу на людей;
3) активізація колективу, індивідуальний успіх, що спирається на колективні зусилля; широке застосування стратегічних напрямів управлінської діяльності; комплексний підхід до управління якістю продукції; партисипативна система соціальних стосунків на виробництві і в управлінні.
20. Практика сучасного управління в країнах Західної Європи формувалася під впливом:
1) японського менеджменту;
2) економічної ситуації в західноєвропейських країнах;
3) американського менеджменту, з врахуванням реалій економічної ситуації в країнах Західної Європи.
21. Особливостями західноєвропейського менеджменту є:
1) правильне визначення головних змін в господарській і науково-технічній політиці, вибір стратегії і відповідна концентрація ресурсів, удосконалення внутрішньофірмової системи організації і управління шляхом, автономізації виробничих підрозділів, розвиток колективних засад управління, підвищення ролі людського чинника, застосування системи відносин, побудованих на стосунках лідерства, а не жорсткого адміністративного управління;
2) створення мультидивізійних структур управління, підвищення ролі людського чинника в управлінні й виробництві, реалізація стосунків лідерства в колективі, застосування "м'яких" способів впливу на людей;
3) активізація колективу, індивідуальний успіх, що спирається на колективні зусилля; широке застосування стратегічних напрямів управлінської діяльності; пожиттєвий найм робочої сили, комплексний підхід до управління якістю продукції; специфічна система соціальних стосунків на виробництві і в управлінні.
22. Феноменом японського менеджменту є:
1) правильне визначення головних орієнтирів і напрямів змін в господарській і науково-технічній практиці, вибір стратегії і відповідна концентрація ресурсів, удосконалення внутрішньо-фірмової системи організації і управління шляхом автономізації виробничих підрозділів, розвиток колективних засад управління, підвищення ролі людського чинника в управлінні й виробництві, застосування системи відносин, побудованих на стосунках лідерства, а не жорсткого адміністративного управління;
2) створення мультидивізійних структур управління, підвищення ролі людського чинника в управлінні і виробництві, реалізація стосунків лідерства в колективі, застосування "м'яких " способів впливу на людей;
3) активізація колективу, індивідуальний успіх, що спирається на колективні зусилля; широке застосування стратегічних напрямів управлінської діяльності; пожиттєвий найм робочої сили, комплексний підхід до управління якістю продукції; специфічна система соціальних стосунків на виробництві і в управлінні.
23. Предметом праці в управлінні виступають:
1) матеріально-предметні елементи виробництва;
2) люди та породжувана ними інформація;
3) інформація й комунікації.
24. За посадовими ознаками усіх працівників управління поділяють на:
1) робітників, функціональних керівників, технічний персонал;
2) керівників, робітників, технічний персонал управління;
3) керівників, фахівців, інших працівників управління.
25. Керівник - це особа, яка:
1) здійснює планування, нормування, готує інформацію для прийняття управлінських рішень, веде облік;
2) займається первинним обліком, обробкою документів, передаванням і оформленням інформації, розрахунково-обчислювальними роботами;
3) очолює організацію загалом, її структурно відокремлений виробничий або функціональний підрозділ і наділена повноваженнями щодо прийняття рішень для розпорядження виділеними матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами.
26. Зовнішнє середовище організації поділяють на:
1) середовище прямої й непрямої дії;
2) економічне, технологічне, соціальне, політичне, етичне середовище;
3) середовище макро- та мікрорівнів.
27. До складу чинників зовнішнього середовища організації непрямої дії відносять:
1) постачальників (матеріалів, капіталу, трудових ресурсів), закони і державні органи, споживачів, конкурентів;
2) технологію, стан економіки, соціокультурні фактори, політичні фактори, відносини з місцевим населенням;
3) розмір і структуру потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін, можливість одержання споживчого кредиту, політичну стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародну конкуренцію, вплив постачальників і технології, економіки і конкуренції, законодавство, соціальні і культурні зміни в суспільстві.
28. Чинники зовнішнього середовища організації прямої дії:
1) технологія, стан економіки, соціокультурні фактори, політичні фактори, відносини з місцевим населенням;
2) розмір і структура потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін, можливість одержання споживчого кредиту, політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародна конкуренція, вплив постачальників і технології, економіки і конкуренції, законодавство, соціальні і культурні зміни в суспільстві,
3) постачальники, закони і державні органи, споживачі, конкуренти.
29. Об'єктом менеджменту як науки є:
1) будь-яка складна соціотехноекономічна система, яка діє у сфері суспільного виробництва, незалежно від форми власності;
2) люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формування та підтримки єдності соціально-економічної системи;
3) сукупність інформаційних зв'язків у системі управління.
30. Предметом вивчення науки менеджменту є:
1) люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формування та підтримки єдності соціально-економічної системи;
2) сукупність інформаційних зв'язків у системі управління;
3) найбільш важливі під теоретичним і практичним кутами зору закономірності, властивості, сторони, відносини та процеси, пов'язані з організацією спільної діяльності людей і управління нею для досягнення поставлених цілей.
31. Найбільш визначними представниками класичної школи менеджменту були:
1) А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Д. Муні, К Рейлі;
2) М. Фолетт, Е. Мейо, А. Маслоу;
3) К. Арджиріс, Р. Лайнкерт, Д. Мак-Грегор, Ф. Герцберг.
32. Найбільш визначними представниками школи "поведінських наук" є:
1) А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Д. Муні, К. Рейді;
2) М. Фолетт, Е. Мейо, А. Маслоу;
3) Арджиріс, Р. Лайкерт, Д. Мак-Грегор, Ф. Герцберг.
33. У сучасній науці менеджменту виділяють підходи:
1) адміністративно-бюрократичний, соціальний, інформаційний;
2) партисипативний, соціологізуючий, технократичний;
3) процесний, системний, ситуаційний.
34. Згідно з поглядами прихильників процесного підходу, управління - це:
1) процес, який складається з серії (суми) взаємопов'язаних дій, які називаються функціями, колена з них, у свою чергу, складається з однорідних дій, операцій, процедур;
2) процес визначення цілей і дій впливу на об'єкт для досягнення певної мети;
3) процес врахування конкретного набору обставин, які впливають на організацію в даний час.
35. Системний підхід характеризує менеджмент як:
1) процес, що складається із серії (суми) взаємопов'язаних дій, які називаються функціями, кожна з них, у свою чергу, складається з однорідних дій, операцій, процедур;
2) загальний спосіб мислення і підходу стосовно організації і управління, в основі якого лежить поняття системи як певної цілісності, що складається із взаємопов'язаних частин;
3) врахування конкретного набору обставин, які впливають на організацію в даний час.
36. Ситуаційний підхід у менеджменті - це:
1) загальний спосіб мислення і підходу стосовно організації і управління, в основі якого лежить поняття системи як певної цілісності, що складається із взаємопов‘язаних частин;
2) процес, який складається з серії (суми) взаємопов'язаних дій, які називаються функціями. Кожна з них, у свою чергу, складається з однорідних дій, операцій, процедур;
3) вміння правильно оцінювати управлінсько-виробничі ситуації та знаходити виходи з них.
37. Організація - це:
1) група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети;
2) об'єднання людей, яке відбувається в плановому порядку;
3) люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формування та підтримки єдності соціально-економічної системи.
38. Організації, як соціальні утворення, поділяються на:
1) великій малі;
2) ймовірні й детерміновані;
3) формальні й неформальні.
39. Ознаками формальної організації є:
1) реальний стан справ, який може відхилятися від бажаної картини і проявляється у наявності в колективі так званих "малих" груп;
2) певний порядок, зафіксований у правилах, планах, нормах поведінки;
3) множина осіб, наявність спільної цілі, замінність членів організації.
40. Ознаками неформальної організації є:
1) поведінка членів організації базується на. власних переконаннях, а не на зафіксованих нормах;
2) певний порядок, зафіксований у правилах, планах, нормах поведінки;
3) структура управління, методи управління, функції управління, наявність персоналу.
41. Визначальні риси організації:
1) структура управління, методи управління, функції управління, наявність персоналу, прийняття управлінських рішень, послідовність операцій процесу управління;
2) множина осіб, наявність спільної цілі, замінність членів організації, поділ праці, формальна структура, ієрархія;
3) множина осіб, замінність членів організації, наявність управлінського персоналу, методи управління, управлінські рішення, організація праці, ділова ціль.
42. Принципами функціонування організації є:
1) принцип науковості, принцип єдиноначальництва, принцип основної ланки;
2) принцип поділу завдань, принцип синтезу завдань, принцип інстанцій, принцип єдності розпорядництва;
3) принцип основної ланки, принцип поділу завдань, принцип єдиноначальництва, принцип інстанцій.
43. Система управління організацією - це:
1) часткове упорядкування елементів та відносин між ними за якою-небудь однією ознакою;
2) організаційно-правовий та економічний статус органів управління;
3) спосіб поєднання і взаємодії сукупності двох підсистем - керуючої і виконавчої (суб'єкта і об'єкта управління).
44. Структура організації - це:
1) часткове упорядкування елементів та відносин між ними за якою-небудь однією ознакою;
2) організаційно-правовий та економічний статус певної соціотехнікоекономічної системи;
3) спосіб поєднання і взаємодії або сукупність двох підсистем - керуючої і виконавчої (суб'єкта і об'єкта управління).
45. Внутрішнє середовище організації - це:
1) сукупність елементів, які технологічно пов'язані між собою в процесі виробництва;
2) сукупність ситуаційних чинників всередині організації;
3) сукупність ситуаційних чинників всередині організації та у навколишньому середовищі.
46. Зовнішнє середовище організації - це:
1) сукупність ситуаційних чинників у навколишньому середовищі;
2) сукупність ситуаційних чинників всередині організації;
3) сукупність ситуаційних чинників всередині організації та у навколишньому середовищі.
47. Формальні організації поділяють на:
1) комерційні та некомерційні;
2) торговельні та господарські;
3) громадські та виробничо-торговельні.
48. Неформальні організації – це:
1) ті, що діють у межах формальних або функціонують відокремлено від них, не маючи чітко визначеної спільної мети діяльності;
2) комерційні (виробничо-господарські) та некомерційні;
3) громадські, торговельні та господарські організації.
49. Організаційно-правова форма підприємства визначається:
1) метою діяльності;
2) формою власності на його капітал;
3) розміром капіталу.
50. За розмірами організації поділяються на:
1) малі та середні;
2) великі, середні, малі;
3) великі та середні.
51. Загальна функція менеджменту – це:
1) частина управлінського циклу, яка характеризується регулярним видом діяльності органів управління і визначає спеціалізацію управлінської праці незалежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання;
2) сукупність елементів, які технологічно пов'язані між собою в процесі виробництва;
3) часткове упорядкування елементів та відносин між ними за якою-небудь однією ознакою.
52. Конкретна (часткова) функція - це:
1) частина управлінського циклу, яка характеризується регулярним видом діяльності органів управління і визначає спеціалізацію управлінської праці незалежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання;
2) сукупність елементів, які технологічно пов'язані між собою в процесі виробництва;
3) конкретизація загальної функції управління відповідно до специфіки управління певним об'єктом чи елементом виробничо-господарської діяльності.
53. Загальні функції управління повинні:
1) охоплювати усю управлінську діяльність суб'єкта управління, не дублюватися;
2) визначати специфіку управління певною частиною об'єкта;
3) витікати з економічної ролі організації в національній економіці, мати цільове призначення.
54. Кінцевий стан або бажаний результат, якого намагається досягти організація - це:
1) цілі організації;
2) структура організації;
3) завдання організації.
55. Цілі менеджменту – це:
1) опис майбутнього стану підприємства, відправний пункт при розробці та прийнятті планів і управлінських рішень, засіб мотивування працівників і контролювання результатів діяльності колективу організації загалом та кожного працівника зокрема;
2) система економічних регуляторів господарської діяльності, за допомогою яких визначається спосіб існування соціально-економічної системи загалом та її окремих ланок.
3) вольовий акт втручання суб'єкта управління в діяльність об'єкта управління для виходу з певної виробничо-господарської чи іншої ситуації.
56. За масштабами цілі менеджменту поділяють на:
1) глобальні й локальні;
2) зовнішні та внутрішні;
3) кількісні та якісні.
57. За періодом досягнення цілі менеджменту поділяють на:
1) глобальні й локальні;
2) довготермінові, середньотермінові, короткотермінові;
3) кількісні та якісні.
58. За ступенем верифікованості цілі менеджменту поділяють на:
1) глобальній локальні;
2) довготермінові, середньотермінові, короткотермінові;
3) кількісні та якісні.
59. За способом визначення цілі менеджменту поділяються на:
1) довготермінові, середньотермінові, короткотермінові;
2) глобальні й локальні;
3) авторитарні й демократичні.
60. За змістом цілі менеджменту бувають:
1) довготермінові, середньотермінові, короткотермінові;
2) економічні, соціальні, технічні, морально-етичні, екологічні, організаційні;
3) авторитарні й демократичні.
61. Цілі менеджменту:
1) формуються виключно суб'єктом управління;
2) виникають у складі об'єкта управління;
3) встановлюються суб'єктом управління, виходячи з об'єктивних умов суспільного буття.
62. У складі цілей менеджменту організації особливе місце посідає:
1) місія організації;
2) культура організації;
3) функції організації.
63. Місія організації - це:
1) вольовий акт втручання суб'єкта управління в діяльність об'єкта управління для виходу з певної виробничо-господарської чи іншої ситуації.
2) сукупність елементів, які технологічно пов'язані між собою у процесі виробництва;
3) чітко сформульована мета діяльності організації, яка визначає рольову поведінку організації та її членів у навколишньому середовищі.
64. Політика організації — це:
1) логічні взаємовідносини рівнів управління та функціональних сфер;
2) поєднання знань, умінь персоналу, техніки та обладнання;
3) комплекс загальних принципів, якими керується менеджмент організації при прийнятті рішень для досягнення цілей організації.
65. Функція менеджменту "планування" - це:
1) опис майбутнього стану підприємства, відправний пункт при розробці та прийнятті планів і управлінських рішень, засіб мотивування працівників і контролювання результатів діяльності колективу організації в цілому та кожного працівника зокрема;
2) конкретизація цілей у системі показників соціально-господарської діяльності підприємства та розробка стратегії й тактики виробничої і управлінської діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту і виконання розроблених планів;
3) перелік конкретних заходів, що визначають напрями діяльності менеджера і підпорядкованих йому управлінців.
66. Економічне планування полягає в:
1) переліку конкретних заходів, що визначають напрями діяльності менеджера і підпорядкованого йому апарату управління.
2) розробці планів організаційної роботи працівників менеджменту;
3) розробці планів господарської діяльності, виражених певним, переліком економічних показників.
67. У процесі економічного планування застосовують наступні методи:
1) балансовий, техніко-економічних розрахунків, екстраполяції, нормативний, економіко-математичного моделювання та ін.;
2) провідної ланки, описовий, автократичний, балансовий;
3) метод послідовного опису операцій, метод мережевого планування та управління, метод робочого календаря, графіки виконання.
68. Організаційне планування полягає в:
1) переліку конкретних заходів, що визначають напрями діяльності менеджера й підпорядкованих йому управлінців;
2) розробці планів організаційної роботи працівників управління;
3) розробці планів господарської діяльності, виражених певним переліком економічних показників.
69. До методів організаційного планування в менеджменті належать:
1) балансовий, техніко-економічних розрахунків, екстраполяції, нормативний, економіко-математичного моделювання та ін.;
2) економіко-математичне моделювання, нормативне планування, балансові розрахунки, метод експертних оцінок;
3) метод послідовного опису операцій, метод мережевого планування та управління, метод робочого календаря, графіки виконання.
70. За спрямованістю й характером вирішуваних завдань, розрізняють наступні види планування:
1) економічне, соціальне, організаційне;
2) фінансове, виробниче, маркетингове;
3) перспективне, середньострокове (тактичне), поточне (оперативне).
71. У світовій практиці плани реалізації підприємницьких проектів отримали назву:
1) бізнес-планів;
2) фінансових планів;
3) планів маркетингової діяльності.
72. Бізнес-план - це:
1) опис майбутнього стану підприємства, відправний пункт, при розробці та прийнятті планів і управлінських рішень, засіб мотивації працівників і контролю результатів діяльності колективу організації в цілому та кожного працівника зокрема;
2) документ, який містить систему взаємопов'язаних у часі та у просторі, узгоджених з метою і ресурсами заходів і дій, спрямованих на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприємницького проекту (угоди);
3) перелік конкретних заходів, що визначають напрями діяльності менеджера і підпорядкованих йому працівників управління.
73. Управлінське рішення - це:
1) вольовий акт втручання суб'єкта управління в діяльність об'єкта управління для виходу з певної виробничо-господарської чи іншої ситуації.
2) опис майбутнього стану підприємства, відправний пункт при розробці та прийнятті планів, засіб мотивації працівників і контролю результатів діяльності колективу організації в цілому та кожного працівника зокрема;
3) внутрішній, суттєвий зв'язок явищ, який обумовлює їхній необхідний розвиток.
74. До управлінських рішень висуваються наступні вимоги:
1) системність, реальність, оптимальність, якісність, обґрунтованість, вартість;
2) реальність, зрозумілість, кількісна та якісна визначеність, вимірюваність, розмежованість;
3) наукова обгрунтованість, цілеспрямованість, кількісна та якісна визначеність, правомірність, оптимальність, своєчасність, комплексність, гнучкість, повнота оформлення.
75. Організування, як функція менеджменту - це:
1) наявність взаємопов'язаної сукупності елементів, що охоплює техніку, технологію, організацію господарських процесів і праці, матеріальні, грошові та інші ресурси, а також результати господарювання;
2) форма прояву цілеспрямованого впливу на колективи людей, яка передбачає формування об'єкта і суб'єкта управління, їхніх підрозділів і зв'язків між ними;
3) внутрішній, суттєвий зв'язок явищ, який обумовлює їхній необхідний розвиток.
76. Сутність лінійного управління полягає в тому, що:
1) управління здійснюється кваліфікованими фахівцями, які добре знають конкретні сфери виробництва, господарювання та управління і готують кваліфіковані рішення;
2) на чолі кожного виробничого колективу стоїть керівник (орган управління), який здійснює всі функції управління;
3) при лінійних керівниках створюються штаби (служби), які спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій.
77. Ознаки лінійного управління:
1) диференціація функцій управління;
2) підпорядкованість кожного виконавця тільки одному керівнику;
3) наявність у лінійного керівника штату фахівців з окремих функцій менеджменту.
78. Сутність функціональної організації полягає в тому, що:
1) управління здійснюється кваліфікованими фахівцями, які добре знають конкретні сфери виробництва, господарювання та управління і готують кваліфіковані рішення;
2) на чолі кожного виробничого колективу стоїть керівник (орган управління), який здійснює всі функції управління;
3) при лінійних керівниках створюються штаби (служби), які спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій.
79. Ознаки функціонального управління:
1) децентралізація функцій управління;
2) підпорядкованість коленого працівника тільки одному керівнику;
3) наявність у лінійного керівника штату фахівців з окремих функцій менеджменту.
80. Сутність лінійно-функціонального управління полягає в тому, що:
1) управління здійснюється кваліфікованими...