Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Менеджмент
Група:
КН-316
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Комплексна контрольна робота
З дисципліни: менеджмент
Варіант №11
Теоретичні питання :
11) Побудова системи управління орієнтованих на ринок як один з основних етапів розвитку менеджменту.
Термін „менеджмент” в Україні почали використовувати на початку 90-х років ХХ ст., що було зумовлено падінням командно-адміністративної системи і початком інтеграції країни у світовий економічний простір. Поряд з ним застосовується термін „управління”. Однак між цими термінами існує суттєва відмінність, тому їх не можна ототожнювати.
Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі зміною обставин. Управляти можна технічними системами, комп’ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо.
Менеджмент є різновидом управління, який стосується лише управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією тощо).
У менеджменті основними є такі категорії: „організації”, „функції управління”, „рівні управління”, „методи менеджменту”, „стилі керівництва”, „комунікації”, „управлінські рішення” тощо.
Предметом вивчення науки про менеджмент є:
Теоретичні засади управлінської діяльності (закони, закономірності, принципи, категорії, механізми, моделі тощо).
Практика управління організаціями (підприємствами, корпораціями, господарськими товариствами тощо).
Проектування систем менеджменту (формування взаємопов’язаних і взаємодіючих управлінських важелів, які забезпечують управлінський вплив керуючої системи організації на керовану).
Характеристика рівнів управління
Рівні управління
Представники рівнів управління
Функції представників рівнів управління
Інституційний рівень
Директор, заступники директора; президент, віце-президент; ректор, проректори та ін.
Забезпечують інтереси і потреби власників, здійснюють стратегічне і загальне керівництво, виробляють політику організації.
Управлінський рівень
Завідувач відділом, декан, начальник цеху, начальник відділу тощо.
Забезпечує реалізацію політики функціонування організації, розробленої вищим керівництвом, відповідають за доведення деталізованих завдань до підрозділів та їх виконання.
Технічний рівень
Майстер, начальник виробничої дільниці, завідувач бюро, завідувач кафедри, старший продавець тощо..
Відповідають за донесення поставлених завдань до безпосередніх виконавців та ефективність їх виконання
Важливу роль в управлінській діяльності відіграють принципи менеджменту, які на засадах застосування законів і закономірностей менеджменту відображають прикладний характер управління організаціями.
Цілеспрямованість. Відповідно до цього принципу будь-яка діяльність в організації повинна спрямовуватись на досягнення конкретних виробничо-господарських цілей та виконання поставлених завдань.
Урахування потреб та інтересів. Покликаний задовольняти потреби та інтереси працівників з метою досягнення цілей організації на засадах застосування мотивування.
Ієрархічність. Передбачає розташування управлінських посад в організаційній структурі від найнижчого рівня управління до найвищого.
Взаємозалежність. Згідно з ним кожна організація складається із взаємозалежних внутрішніх змінних (цілі, структура, технологія, працівники, завдання, ресурси). При цьому фактори зовнішнього середовища постійно впливають на організацію (відповідно і на її внутрішнє середовище) та викликають відповідну реакцію з її боку.
Динамічна рівновага. Передбачає безперервний розвиток організації та утримання загальної рівноваги на кожному етапі цього розвитку.
Економічність. Формує засади функціонування організації щодо збалансованості витрат, надходжень тощо, забезпечує розвиток бюджетних відносин.
Активізація. Спонукає організацію до діяльності, постійного розвитку, впровадження інновацій та ін.
Системність. Відповідно до цього принципу організація розглядається як відкрита система, що складається із взаємодіючих та взаємопов’язаних елементів.
Єдиновладдя. Передбачає наявність єдиного відповідального центру, який здійснює керівництво та координацію діяльності організації з метою досягнення її цілей.
У процесі розвитку менеджменту сформувалися певні норми управління організаціями – закони, закономірності та принципи. Їх інтегрування є стрижнем науки про управління працівниками.
Закони менеджменту. В управлінській діяльності використовують сталі та незаперечні норми управління організаціями, тобто закони менеджменту:
Закон спеціалізації управління. Передбачає розподіл управлінської діяльності на засадах застосування конкретних функцій менеджменту і таких категорій, як повноваження, компетентність, відповідальність тощо.
Закон інтеграції управління. Спрямований на досягнення єдності зусиль усіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом застосування правил, процедур ієрархії управління, особистих зв’язків, стилів керівництва.
Закон оптимального поєднання централізації та децентралізації управління. Покликаний сформувати оптимальний рівень делегування вищим керівництвом нижчим рівням своїх повноважень з метою досягнення високих результатів і сприятливого психологічного клімату в організації.
Закон демократизації управління. Акцентує увагу на участі працівників в управлінських процесах, забезпеченні двостороннього спілкування, розвитку особистих і професійних якостей підлеглих тощо.
Закон економії часу в управлінні. Спрямований на підвищення ефективності управлінської праці, зменшення трудомісткості через впровадження передових методів і прийомів праці.
Закон пропорційного розвитку систем управління. Передбачає послідовну та перманентну (постійну) еволюцію всіх управлінських систем організації (виробничої, фінансової, соціальної, інформаційної тощо).
41) Класифікація методів менеджменту.
Методи менеджменту – способи і прийоми впливу керуючої системи на керовану на різних рівнях і ланках управління (підприємство, підрозділ, служба тощо).
Методи менеджменту класифікують за різними ознаками:
напрямком впливу на керований об’єкт;
способом врахування інтересів працівників;
формою впливу;
характером впливу (рис. 1).
1. За напрямком впливу на керований об’єкт:
- методи прямого впливу – безпосередньо впливають на керовану систему (накази, розпорядження, вказівки, інструкції, положення, тарифи тощо);
- методи непрямого впливу – створюють умови для впливу на керовану систему менеджменту (методи підбору колективу за різними ознаками, методи формування психологічного клімату в колективі тощо).
2. За способом врахування інтересів працівників:
- методи матеріального впливу – враховують майнові та фінансові інтереси працівників; включають різноманітні економічні стимули;
- методи владного впливу – націлені на впорядкування функцій, обов’язків і прав працівників, регламентацію та нормування їх діяльності (штатні розписи, регламенти діяльності, положення про виконавців, договори, накази, розпорядження, догани тощо);
- методи морального впливу – спрямовані на підвищення соціально-господарської активності; включають етичні норми, моральні стимули, методи встановлення хороших взаємин між керівником і підлеглими тощо.
3. За формою впливу:
- кількісні методи (калькуляції, кошториси, ціни, бюджет, матеріальні стимули тощо);
- якісні методи (вказівки, інструкції, моральні стимули, методи добору колективу за психофізіологічними факторами тощо).
4. За характером впливу:
1. Економічні методи менеджменту. Зумовлені різноманітними економічними чинниками, за допомогою яких досягається колективне чи індивідуальне задоволення потреб на всіх рівнях. Ефективне використання економічних методів потребує певних передумов: здатності підприємства адекватно реагувати на зміну економічних умов функціонування, розвинутого ринкового економічного середовища, ефективних фінансово-кредитних інститутів тощо. Економічні методи менеджменту передбачають розроблення планово-економічних показників і механізмів їх досягнення. Вони шляхом матеріальної зацікавленості стимулюють ініціативу та відповідальність працівників за результати прийнятих рішень. До економічних методів належать економічні плани, економічні стимули та бюджет.
Економічний план – комплексна модель (характеристика) основних економічних показників, параметрів майбутнього стану окремих сфер підприємства, а також шляхів, способів і ресурсів, необхідних для досягнення наміченого.
Економічні стимули – способи впливу, що спонукають економічну поведінку індивідів, груп у сфері економічної діяльності до вирішення конкретних виробничо-господарських завдань згідно з метою організації.
Бюджет – документ, що відображає розпис надходжень і видатків економічного суб’єкта за певний період (найчастіше за рік).
2. Технологічні методи менеджменту. Вплив на працівників через документи, які визначають технологію виробничо-господарських процесів. До них належать:
- технологічні документи. Це різноманітні інструкції, схеми, які визначають методи, прийоми, режим роботи, послідовність операцій та процедур щодо використання матеріалів, інструментів, обладнання, інших засобів виробництва. Виконуючи конкретну роботу, працівники керуються певним перелік технологічних операцій, технологічними картами, вказівками щодо використання конкретного обладнання та оснащення, послідовністю виробничих процесів тощо.
- конструкторські документи. До них належать різноманітні ескізи виробів (деталей, вузлів та ін), креслення, конструкторські карти тощо. Вони різною мірою потрібні для забезпечення конкретних виробничих процесів, а відповідно – й діяльності конкретних працівників.
3. Соціально-психологічні методи менеджменту. Вони постають як сукупність специфічних способів впливу на між особистісні стосунки і зв’язки, соціальні процеси, що виникають у трудових колективах. Ґрунтуючись на моральних стимулах до праці, діють на особу за допомогою психологічних прийомів (власний приклад, авторитет) з метою перетворення адміністративного завдання на внутрішньо усвідомлену потребу людини. Використовують їх з метою підвищення виробничої активності працівників, створення відповідних соціально-психологічних умов їх діяльності. Передусім такі методи зорієнтовані на дотримання принципу психофізіологічної сумісності у колективі, виховання почуття взаємодопомоги та колективізму.
До соціально-психологічних методів належать:
- соціальні плани – передбачають створення умов праці, забезпечення відпочинку, організацію побуту, медичного обслуговування тощо;
- моральні стимули – впливають через нагородження медалями, орденами, грамотами, присвоєння звань тощо;
- методи формування колективів та соціально-психологічного клімату
– забезпечують вплив на засадах добору членів колективів за особливостями характерів, стажем роботи тощо.
4. Адміністративні методи менеджменту. Вони здебільшого є однозначними, тобто виключають варіативність завдань і способів їх розв’язання. Ці методи охоплюють такі способи впливу:
а) організаційні – реалізуються через документи тривалої дії та здійснюються шляхом:
- організаційного регламентування (закони, положення, статути, укази тощо);
- організаційного нормування (норми витрат сировини, енергії, інструментів, розміри амортизації тощо);
- організаційного інструктування (інструкції, правила, вимоги);
організаційного інформування (акти, протоколи, доповідні записки, телеграми, заяви).
Організаційні способи впливу забезпечують необхідні умови функціонування організації, а також створюють межі, в яких вона функціонує та розвивається;
б) розпорядчі – забезпечують нормалізування завдань, прийомів тощо, усунення недоліків, відхилень, що виникають у процесі виробничо-господарської діяльності. Розпорядчі дії реалізуються через:
- накази (віддають директор, його заступники);
- розпорядження (прерогатива начальників підрозділів, служб), призначені забезпечити виконання наказів;
- вказівки (застосовують всі менеджери), спрямовані на виконання наказів і розпоряджень;
в) дисциплінарні – використовують у конкретних ситуаціях, реалізуючи їх через зауваження, догани, переміщення посадових осіб, звільнення тощо.
Взаємозв’язок функцій та методів менеджменту (приклади)
Елементи конкретних функцій менеджменту
Методи менеджменту, отримані внаслідок реалізації функцій менеджменту
1
2
Планування впровадження нової технологічної лінії з виробництва велосипедів
графік впровадження нової технологічної лінії
кошторис витрат на впровадження технологічної лінії
технологічний процес та ін.
Планування діяльності підприємства планово-економічним відділом
виробнича програма
техніко-економічний план
бюджет
проект наказу про виконання положень техніко-економічного плану тощо
Організація на підприємстві нового підрозділу – науково-дослідної лабораторії
штатний розпис працівників лабораторії
проект наказу про створення науково-дослідної лабораторії
посадові інструкції для працівників науково-дослідної лабораторії
правила техніки безпеки під час роботи в лабораторії тощо
Реорганізація на підприємстві двох відділів (експортного та імпортного) у відділ ЗЕД
штатний розпис працівників відділу ЗЕД
проект наказу про реорганізацію експортного та імпортного відділів у відділ ЗЕД
посадові інструкції для працівників відділу ЗЕД
проект наказу про скорочення посад працівників, які не відповідають відповідним вимогам
проект наказу про залучення у відділ ЗЕД висококваліфікованих спеціалістів у галузі ЗЕД тощо
Методи менеджменту, отримані в процесі реалізації
конкретних функцій менеджменту
Конкретні функції менеджменту
Отримані методи менеджменту
1
2
Управління
виробництвом
план виробничо-господарської діяльності
графік руху виробів, транспорту, працівників
посадові інструкції для майстрів, начальників цехів та дільниць
положення про застосування відрядної форми оплати праці для основних робітників
положення про преміювання основних робітників за перевиконання планових завдань
план поліпшення умов праці основних робітників
технологічний процес виготовлення вузлів
інструкції з експлуатації обладнання тощо
Управління
фінансами
фінансовий план
бюджет
штатний розпис фінансово-економічного відділу
посадові інструкції для працівників фінансово-економічного відділу
норми витрат фінансових коштів
проект фінансування спорудження адміністративних приміщень
план використання кредитних ресурсів тощо
Управління
збутом
план реалізації продукції
проект рекламної компанії
посадові інструкції для працівників відділу збуту
положення про застосування комісійної форми оплати праці для працівників відділу збуту
програма заходів, спрямованих на стимулювання збуту тощо
Управління зовнішньоекономічною діяльністю
план ЗЕД
штатний розпис працівників відділу ЗЕД
положення про преміювання працівників відділу ЗЕД за перевиконання планових показників
план фінансування рекламної кампанії на іноземних ринках
проект наказу про створення відділу міжнародної реклами
протокол ділових переговорів з іноземними партнерами тощо
Управління транспортними потоками
графік руху транспорту
норми витрат палива та мастильних матеріалів
норми амортизації транспортних засобів
положення про погодинну оплату праці для водіїв
план модернізації рухомого транспортного складу
проект наказу про впровадження автоматизованих систем управління транспортними потоками
штатний розпис працівників диспетчерського відділу
план ремонтних робіт в гаражних приміщеннях тощо
71) Ситуаційна модель використання стилів керівництва для прийняття рішень керівником Врума та Йєттона.
Ця модель концентрує увагу на процесі прийняття управлінських рішень і має п’ять стилів керівництва, які керівник може використовувати залежно від участі підлеглих у прийнятті рішень (табл.1). Автократичні стилі - АІ і АІІ , консультативні стилі – СІ і СІІ, повної участі – GII.
Стилі прийняття рішень за В.Врумом та Ф.Йєттоном. (табл. 1)
Стилі
Характеристика стилів
AI
Керівник сам розв’язує проблему або приймає рішення на основі одержаної інформації.
AII
Керівник отримує інформацію від своїх підлеглих, а потім сам розв’язує проблему.
CI
Керівник викладає проблему тим підлеглим, яких вона стосується, вислуховує пропозиції і приймає рішення.
CII
Керівник знайомить з проблемою групу підлеглих, колектив вислуховує пропозиції, а керівник приймає рішення.
GII
Керівник знайомить з проблемою групу підлеглих, разом з ними розглядає альтернативи і знаходить оптимальну. При цьому керівник прагне прийняття його пропозиції.
Використання стилів визначається характеристикою ситуацій , В.Врум та Ф.Йєттон виділив 7 характеристик, з яких 3 стосуються якості рішень, 4 – факторів, які обмежують згоду підлеглих (табл. 2).
Тестові питання:
11) Виникнення управління, як спеціалізованого виду діяльності певної групи людей у сфері виробництва, пов’язане з :
1) другим великим поділом суспільної праці – відокремленням ремесла від землеробства;
2) першим великим поділом суспільної праці – відокремленням тваринництва від землеробства;
3) винаходом шумерами клинопису.
Відповідь:
41) Визначальні риси організації:
1) структура управління, методи управління, функції управління, наявність персоналу, прийняття управлінських рішень, послідовність операцій процесу управління;
2) множина осіб, наявність спільної цілі, залежність членів організації, поділ праці, формальна структура, ієрархія;
3) множина осіб, залежність членів організації, наявність управлінського персоналу, методи управління, управлінські рішення, організація праці, ділова ціль.
Відповідь:
71) У світовій практиці плани реалізації підприємницьких проектів отримали назву:
1) бізнес - планів;
2) фінансових планів;
3) планів маркетингової діяльності.
Відповідь: 1.
101) Методи управління поділяються на :
1) фізіологічні, технічні, соціальні, гігієнічні;
2) управлінські, об’єктивні, суб’єктивні, загальні;
3) економічні, організаційно-розпорядчі, соціальні.
Відповідь: 3.
131) Причини виникнення конфліктів в організації:
1) обмеженість ресурсів, взаємозалежність завдань, розбіжності в цілях, відмінності в уявленнях , інтересах та цінностях в манері поведінки, і в життєвому досвіді людей, незадовільні комунікації ;
2) незбалансованість обов’язків, прав та повноважень працівників, невикористання координаційних та інтеграційних механізмів, відсутність загальних організаційних цілей, незадовільні комунікації ;
3) обмеженість ресурсів,ухилення від вирішення проблем, низький рівень задоволення від праці, невпевненість у собі чи в організації.
Відповідь: 1.
Ситуаційні питання :
11) Ви, використовуєте свої і позичені фінансові кошти та інші ресурси, започатковуєте справу, зорієнтовану на пошук нових можливостей, бажаєте примножити своє багатство, ризикуєте, залучаєте ресурси для поставленої мети, виявляєте гнучкість,залучаєте кредити, орендуєте приміщення для своєї діяльності. Визначте, ким є дана особа і вкажіть ознаки за якими ви відносите цю людину до вказаної вами категорії.
41) Конфлікти в колективі можуть завдати підприємству збитків. Тому керівнику необхідної розпізнати і робити відповідні висновки. Інколи керівник сам того не помічаючи, може спровокувати конфлікт. Тому Вам, як керівнику недопустиму:
- приховувати будь-яку ділову інформацію від своїх підлеглих;
- показувати особливе відношення до якогось із своїх співробітників;
- недооцінювати професіоналізм своїх колег.
Запитання:
Що повинен робити менеджер для того, щоб у колективі не виникло конфліктних ситуацій?
Якщо конфліктна ситуація стала реальною то як нею керувати?
Які повинні бути Ваші дії як менеджера при вирішенні конфлікту?
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора