Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Дослідження природного освітлення промислових підприємств
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Звіт
Предмет:
Охорона праці
Група:
КН-217
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"
Кафедра OП
ЗВІТ
До лабораторної роботи № 7
На тему: “Дослідження природного освітлення промислових підприємств”
З дисципліни : "Охорона Праці ”
Лектор:
Доцент каф. ОП
Скачко В.П.
Львів – 2008
Мета роботи: ознайомлення студентів з методами нормування і розрахунку природного освітлення, з приладами і методами природного освітлення, з приладами і методами природного освітлення на робочих місцях.
Короткі теоретичні відомості:
Раціональне освітлення виробничих приміщень – один з найважливіших факторів у боротьбі з травматизмом і професійними захворюваннями.
Виробниче освітлення, яке правильно спроектоване і виконане, підвищує умови зорової роботи, знижу втому, створює зручні умови праці, підвищує працездатність, і як результат – підвищує продуктивність праці.
В усіх виробничих приміщеннях з постійним перебуванням в них людей для роботи вдень необхідно передбачити природне освітлення, як більш економічне і досконаліше з точки зору медико-санітарних вимог порівняно із штучним освітленням.
Розрізняють три системи природного освітлення: бокове, верхнє і комбіноване.
Для кількісної оцінки виробничого освітлення важливо світло-технічною характеристикою є освітленість робочої поверхні.
Е – це густина світлової енергії по площі, як:
Е=dF/dS,
Де dF – світловий потік, який характеризує потужність світлового випромінення (лм), рівномірно розподіленого на площі dS, м2.
Природне освітлення характерне тим, що змінюється в широких межах і залежності від пори року, метеоумов, часу дня, сонця та ін. Тому характеризувати природне освітлення значенням освітленості робочої поверхні неможливо, і ми вводимо величину коефіцієнта природного освітлення l, який являє собою відношення освітленості в даній точці всередині приміщення Ев до зовнішньої горизонтальної освітленості Ез, яка створюється світлом повністю відкритого небосхилу, виражається у відсотках:
.
Значення КПО визначається по таблиці з врахуванням таких факторів:
характеристики зорової роботи (розміри об’єкта роботи);
системи освітлення;
коефіцієнт світлового пояса;
коефіцієнт сонячності, який залежить від того, як зорієнтований будинок відносно сторін світу.
Розрахунок природного освітлення
Освітленість виробничих, службових і допоміжних приміщень регламентується: СНиП П-4-79.
При розрахунках кількості освітлення, яке потребує обладнання і місця з різним ступенем зорової роботи, необхідно аналітично розрахувати його.
Для визначення розмірів світлових отворі при боковому освітленні використовується формула:
,
де S0 – площа світлових отворів, м2;
Sn – площа підлоги приміщення, м2;
ln – нормоване значення коефіцієнта природного освітлення;
Кз – коефіцієнт запасу;
– світлова характеристика вікон;
– загальний коефіцієнт світло проникнення, визначається по формулі:
= t0 t1 t2 t3 t4 t5,
де t1 t2 t3 – коефіцієнти світло пропускання матеріалу вікна, виду вікна і його конструкції;
t4 – коефіцієнт, який враховує витрат світла в сонцезахисних конструкціях;
t5 – коефіцієнт, який враховує витрати світла в захисній сітці, яка встановлюється під фона рем, дорівнює 0,9;
– коефіцієнт, який враховує відбивання світла від поверхні;
Кб – коефіцієнт, який враховує затемнення вікон будинками, які стоять навпроти.
Коли ми визначимо площу світлових отворів S0 і знаємо стандартну площу вікон S1, знаходимо кількість вікон nв по формулі:
Геометричний коефіцієнт природного освітлення, який враховує пряме світло небокраю, в якій-небудь точці приміщення при боковому освітленні визначається по формулі, %:
G=0,01n1n2,
де n1 – кількість променів з графіка I, які проходять крізь світлові отвори в розрахункову точку на поперечному розрізі приміщення;
n2 – кількість променів з графіка II, які проходять через світлові отвори в розрахункову точку на плані приміщення.
Розрахунок кількості променів по графіках І та ІІ проводимо в такому порядку:
а) графік І накладаємо на малюнок поперечного перерізу приміщення, центр графіка 0 повинен збігатися з точкою А, а нижня лінія графіка – зі слідом робочої поверхні.
б) розраховуємо кількість променів n1, які проходять через світлові отвори;
в) відмічають номер півкола на графіку І, який проходить через точку С – середину світлового отвору;
г) графік ІІ накладають на план приміщення так, щоб його вертикальна вісь і горизонтальна, номер якої збігається з номером півкола з графіка І, проходили через точку С.
Прилади, які застосовуються
Заміри натуральної освітленості проводяться люксметром Ю 116
Принцип дії приладу , ґрунтований на явищі фотоелектричного ефекту. При освітленні фотоелемента в замкнутій мережі, яка складається з фотоелемента і вимірювача, виникає струм, пропорційний падаючому світловому потоку.
На передню панель вимірювача виведені кнопки вимикача і табличка зі схемою, яка зв’язує дію кнопок і насадок фільтрів з діапазоном вимірів.
Прилад магнітноелектричної системи має дві шкали: 0..100 і 0..30. На боковій стійці корпусу приладу розташована вилка для приєднання селевого фотоелемента, який знаходиться в пластиковому корпусі.
Для зменшення косинусної похибки застосовується разом із одною з трьох насадок, які призначені М, Р, Т. Ці насадки разом із насадкою К створюють три поглинача з загальним номінальним коефіцієнтом послаблення 10, 100, 1000 і застосовуються для розширення діапазонів вимірів.
Порядок виконання роботи
Завдання: Визначити коефіцієнт природної освітленості по експериментальних даних і розрахувати необхідну к-сть світлових отворів:
Визначити внутрішню освітленість Ез на відкритій площадці на вулиці;
Визначити внутрішнє освітлення Евн. для декількох точок у той же час, що і визначається Ез і визнач. по формулі коефіцієнт природного освітлення;
У залежності від величини КПО визначити вид і розряд здорової роботи, яку можна виконувати на відстані від вікна 1,2,3 м.
№
Приміщення
Еп, лм
Евк, лм
КПО, %
Розряд здорової роботи
Розмір об’єкту
1
1м від вікна
9900
440
44
IV
>0,5-1
2
2м від вікна
9900
120
12
VIII
>0,5-1
3
3м від вікна
9900
40
4
VIII
>0,5-1
Визначаємо КПО за формулою:
КПО1=;
КПО2=;
КПО3=;
Висновок: під час виконання даної лабораторної роботи ми ознайомилися з методами нормування, розрахунку природного освітлення на робочих місцях, встановили вид і розряд здорової роботи на різній відстані від вікна.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"
Кафедра OП
ЗВІТ
До лабораторної роботи № 9
На тему: “Дослідження ефективності роботи вентиляційної установки”
З дисципліни : "Охорона Праці ”
Лектор:
Доцент каф. ОП
Скачко В.П.
Виконав:
Ст. гр. КН-217
Мураль М. М.
Прийняв:
Доцент каф. ОП
Яковчук П.Е.
Львів – 2008
Мета: провести лабораторне випробування і дати оцінку ефективності вентиляційної установки.
Теоретичні відомості
Вентиляція – це організований повітрообмін; влаштовується для видалення із робочих приміщень шкідливих речовин (токсичних парів і газів, пилу, надлишкової теплоти та вологи).
Конструктивні елементи вентиляційної установки: вентилятор, електродвигун, припливний і нагнітальний повітропроводи.
При технічних випробуваннях вентиляційної установки необхідно встановити:
продуктивність установки V, м3/год;
тиск у припливному і нагнітальному повітропроводах;
тиск вентилятора Р, Па;
частоту обертання вентилятора електродвигуна об/хв.
При русі повітря в повітропроводі розрізняють три види тиску: статичний Рст , динамічний Рдин , повний Рп .
Тиск вентилятора – це різниця повних тисків на вході і на виході вентилятора. Він рівний сумі абсолютних величин повних тисків в припливному і всмоктувальних повітропроводах, Па:
Опис використаних приладів
Тиск в повітропроводі вимірюють мікроманометром в сукупності з пневмометричними трубками системи МІОП, що представляють собою дві зігнуті мідні трубки, спаяні по довжині. Одна трубка з отвором на кінці (має знак +) вимірює повний тиск, друга трубка має збоку по 2 невеликі отвори і зокрема на кінці (помічена знаком -) – статичний тиск. Кут нахилу трубки мікроманометра можна змінювати. Мікроманометри з постійним кутом нахилу називаються тягомірами.
Частоту обертання вентилятора електродвигуна вимірюють ручними тахометрами. В даній роботі вимірювання частоти обертання проводиться стробоскопом.
Послідовність виконання роботи
З допомогою мікроманометра і пневмометричної трубки вимірюємо Рст , Рдин і Рп у припливному і нагнітальному повітропроводах.
Розраховуємо повний тиск, 1 мм вод.стовпа – 9,81 Па.
Розраховуємо Рвент.
Визначаємо швидкість руху повітря.
Визначаємо швидкість з допомогою анемометра.
Визначаємо з допомогою стробоскопа швидкість обертання вентилятора.
Визначаємо продуктивність вентилятора .
Розраховуємо кратність повітрообміну в лабораторії: .
Одержані результати записуємо в протокол технічного випробування вентиляційної установки.
Порівнюємо одержану величину К з нормованою по БНІП і робимо висновки про достатність або недостатність повітрообміну в приміщенні.
Протокол технічного випробування вентиляційної установки
№
п/п
Тиск в повітропроводах
Па
Тиск що створюється Па, вентилятором Рвинт.
Серед. шв-ть руху пов. в політроп
W, м/с
Площа перерізу
F, м2
Частота обертання електродвигуна
об/хв
Продуктивність установки
V, м3/год
Кратність повітропроводу К, год-1
Пов-
Ний
Рп
Дина-
мічний
Рдин
Ста-
тичний
Рст
Вен.
Нагн.
Припл.
Нагн.
Припл.
Нагн.
Припл.
Припл.
Нагн.
Припл.
Нагн.
Припл.
Нагн.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
56
46
30
70
89
38
3,36
4,31
0,035
0,028
1420
428,9
423,3
434,4
2,19
Розмір приміщення .
Густина повітря 1,23 кг/м3.
Діаметр труби 190 мм.
Ширина і довжина нагнітальної труби мм.
Висновок:
На цій лабораторній роботі я дослідив і оцінив ефективність роботи вентиляційної установки.
Міністерство освіти та науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
Звіт
до лабораторної роботи №12
«Методи вивчення властивостей уваги»
з дисципліни «Охорона праці»
Виконав:
Студент групи КН-27
Мураль М. М.
Перевірив:
Яковчук П.Е.
Львів-2008
Мета роботи: визначення основних властивостей уваги. Освоєння тестових методів дослідження.
Короткі теоретичні відомості:
Ефективність трудової діяльності людини багато в чому залежить від ступеня, характеру і окремих властивостей його уваги.
Увага - це спрямованість нашої свідомості на той або інший вид діяльності. Під спрямованістю розуміється виборчий характер психічної діяльності, свідомий або несвідомий вибір її об'єкта.
Поряд (і спрямованістю психічної діяльності увага припускає також її зосередженість. Завдяки увазі забезпечується ясність і чіткість відбиття одних об'єктів і предметів у свідомості людини при одночасному відведенні від інших.
Людина часто вимушена розподіляти свою увагу між двома або кількома видами діяльності, або швидко переводити його з однієї діяльності на іншу. Цього вимагають багато сучасних професій. Наприклад, оператор, який керує рухомим об'єктом, повинен одночасно спостерігати за показами приладів, навколишньою обстановкою, здійснювати управління. Важко переоцінити значення уваги в сенсі безпеки праці, особливо для професій, що пов'язані з виконанням небезпечних робіт, таких як верхолази-монтажники, крановикм, водії транспорту, робітники конвеєрних ліній тощо.
Перші експерименти з вивчення розподілу уваги належать до 1887 р., коли французький психолог Ф. Полан виявив у себе здатність, декламуючи знайомий вірш, писати одночасно інші вірші. Він міг декламувати поему, здійснюючи також просте множення чисел, і, за його словами, жодна з операцій при цьому не сповільнювалась. Звичайно, виконання одночасно двох діяльностей може призвести і нерідко призводить до часткового, а іноді й до повного порушення однієї з них. Дослідження показали, що у людини, котра виконує прості арифметичні дії і одночасно слухає розповідь для того, щоб її відтворити, продуктивність роботи понижується до 57-60 %.
За станом уваги в різний час робочого дня залежно від фази праце здатності людини (вираховування високої працездатності, кінцевого пориву) можна робити висновок про втомлення працівника, схильності його до нещасних випадків. Отримані дані можна використати для організації раціонального режиму праці і відпочинку, нормування праці.
До основних властивостей уваги належить її концентрація, стійкість і переведення.
Концентрація уваги - це ступінь її напруження під час сприйняття об'єкта: із збільшенням інтенсивності уваги сприйняття стас повнішим і чіткішим.
Стійкість уваги - це отримання необхідної інтенсивності уваги про тягом тривалого часу.
Під переведенням уваги розуміють здатність людини швидко пере ключати з однієї діяльності на іншу. Це означає свідоме переміщення уваги з одного об'єкта на інший або з одних якостей ііого властивості на інші.
Очевидно, що переведення уваги в складних умовах і в умовах, які швидко змінюються, означає здатність швидко в них орієнтуватися.
Легкість переведення уваги різна у різних індивідуумів - одні легко переходять від однієї діяльності до іншої, для інших цей перехід є важким, який потребує більш або менш тривалого часу і витрат певних зусиль.
За недостатньої стійкості уваги потрібно відпрацьовувати здатність абстрагуватися від сторонніх подразників і привчатися продуктивно пра цювати за будь-яких умов. Оптимального розподілу уваги досягають набупям навичок виконання декількох дій. Тренування варто проводити безперервно, а це вимагає від людини дисциплінованості, рішучості й наполегливості, постійних вольових зусиль.
Експериментальне дослідження переведення уваги, розкриття законо мірностей і організації цього процесу набуває вельми великого значення, оскільки багато сучасних професій вимагають від людини не тільки широкого розподілення, концентрації, стійкості уваги, але і швидкого його переведення.
Існує декілька методів дослідження переведення уваги. Передусім треба відмітити метод Шультс, який полягає в тому, що людині, котру випро бовують пред'являється квадрат, розділений на певне число мілких квадратиків, в яких у випадковому порядку розташовані різні знаки (наприклад, арабські і римські цифри). Людина, котру випробовують, повинна послідовно здійснити пошук то арабської, то римської цифри, при цьому пошук арабських цифр можна здійснювати у висхідному порядку (наприклад, від 1 до 25 ), а римські - у низхідному.
Застосовують також чорно-червоні таблиці. Ці таблиці по суті являють собою модифікований квадрат Шультс — вони також розділені на декілька мілких квадратиків, в яких у випадковому порядку розташовані чорні і червоні цифри. Людина повинна поперемінно і в певному порядку знаходити і показувати чорні і червоні цифри.
За часом, який витрачений на виконання завдання, і характером пошуку можна зробити висновок про швидкість переведення уваги.
3. Опис тестів
У роботі застосовуються два тести: таблиця 1 - знаходження чисел з переведенням уваги, яка являє собою різновид методу Шультс, але ускладнена тим, що крім випадковості порядку чисел в таблиці вводяться нові умови -різниця шрифтів, розмірів двозначних чисел, що ускладнює завдання переведення уваги; а також таблиця 2 з арабськими і римськими числами.
Наведені таблиці можна використовувати як окремі елементи комплекс ного психофізіологічного дослідження, а також для тренування під час навчання.
4. Вимоги стандартів
Переведення уваги має суттєве значення в управлінні системами, які містять значну кількість засобів відображення інформації і органів управління.
Вимоги до розміщення засобів індикації і органів управління є головними під час компонування сенсорно-моторного поля і стають основою організації робочого місця.
Загальні ергономічні вимоги до робочих місць регламентуються ССБТ ГОСТ 12.2.032-78. Робоче місце під час виконання робіт сидячи. ССБТ ГОСТ 12.2.033-78. Робоче місце під час виконання робіт стоячи.
5. Порядок виконання роботи
Завдання 1. Визначити час, який витрачається на пошук у висхідному порядку чисел від 1 до 30, від 31 до 60 і від 61 до 90. Фіксуючи час початку роботи, за таблицею, не застосовуючи указки, розшукуємо у висхідному порядку числа від 1 до 30. Потім записуємо час находження числа ЗО і здійснюємо пошук чисел від Зі до 60. При виявленні числа 60 записуємо час і здійснюємо пошук чисел від 61 до 90. Визначаємо сумарний час пошуку чисел від 1 до 90.
Завдання 2. Визначити час, який витрачається на пошук у низхідному порядку чисел від 90 до 1, не розбиваючи пошук на три етапи, як це існувало в завданні І.
Завдання 3. Визначити загальну кількість двозначних чисел у таблиці, що мають цифри різних розмірів (наприклад, 11, 65, 70 ) і час, який витрачається на виконання цього завдання.
Завдання 4. Визначити показник переведення уваги, використовуючи табл. 2. Дослід базується на трьох серіях, які йдуть безперервно одна за одною. У першій серії знаходимо арабські числа у висхідному порядку (1 -32). У другій серії - римські числа у низхідному порядку (XXXII—І). У третій -числа розшукуються поперемінно - арабські у висхідному , римські у низхідному порядку (І, XXXII; 2, XXXI: і т .д.). Дані досліду записуємо в табл. 4.
Визначити показник переведення уваги
П=tIII - tI+II,
де П - показник переведення уваги; tIII — час третьої серії; tI+II - сумарний час першої і другої серії.
Результати проведення досліджень
Показник
t1,
хв
t2,
хв
t3,
хв
t4,
хв
tс,
хв
ηд
tч,
с
Високий
Менше 4
Менше 2
Менше 3
Менше 9
Менше 50
Добрий
4 - 4,5
2 - 2,5
3 - 3,5
9 – 10,5
50 – 53
Середній
4,5- 5
2,5 - 3,5
3,5 - 4
10,5 - 11,5
53 – 58
Нижче середнього
5 - 5,5
3,5 - 4
4 - 5
11,5-14
58 - 60
Результати досліду
4,8
2,6
4,7
13,25
24,35
25
59
Таблиця 1. Характеристики з переведення уваги.
Серії
I
II
I+II
III
Час t , хв
2,3
3,5
5,8
8,7
Таблиця 2. Дані з визначення показника уваги
Показник переведення
уваги
П , хв
Отримане значення П
Високий
2
2,9
Середній
3,5
2,9
Нижче середнього
4
2,9
Таблиця 3 . Показники переведедення уваги
Графік роботи переведення уваги
Висновок: під час виконання даної лабораторної роботи я визначив що показник переведення уваги в мене приблизно на середньому рівні.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"
Кафедра OП
ЗВІТ
До лабораторної роботи № 24
На тему: “Дослідження електричного опору тіла людини”
З дисципліни : “Охорона Праці”
Лектор:
Доцент каф. ОП Скачко В.П.
Виконав:
Ст. гр. КН-217
Мураль М. М.
Прийняв:
Доцент каф. ОП Яковчук П.Е.
Львів – 2008
Тема: Дослідження електричного опору тіла людини.
Мета: За даними частотної характеристики розрахувати параметри заступної схеми тіла людини. Вивчити наслідки дії електричного струму на людину.
Теоретичні відомості
Дія електричного струму на людину.
Розглядаючи електричні явища як чинник небезпеки, зауважимо, що це фізичне явище досить давно використовується з лікувальною метою: фізіотерапія, електродіагностика, електростимуляція, дефібріляція тощо.
Характер впливу - позитивний, негативний, а також інтенсивність відповідного впливу залежить від багатьох чинників, які будуть розглянуті нижче, але зараз відзначимо основний - силу електричного струму. Кількісно вона оцінюється в амперах (А).
Дію електричного струму на людину поділяють на наступи; види: біологічна, термічна, електрохімічна і механічна.
Біологічна дія струму проявляється в подразненні і збудженні живої тканини організму, а також в порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, що протікають в нормально діючому організмі і безпосередньо пов'язаними з його життєвими функціями. Це може супроводжуватися невимушеним, судомним скороченням м'язів, в тому числі м'язів серця та легенів. При цьому порушується кровообіг і робота органів дихання або повністю припиняється їх діяльність.
Термічне (теплова) дія струму виявляється в опіках окремих ділянок тіла, нагріванні кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, що знаходяться на шляху проходження струму. Це може викликати в них значні функціональні розлади. Опіки можуть бути внутрішніми і зовнішніми.
Електрохімічна (електролітична) дія струму спричиняє розкладання органічних рідин, в тому числі і крові, то супроводжується значними змінами їх фізико-хімічного складу.
Механічна дія струму полягає в розшаруванні, розриві та інших механічних пошкодженнях різних тканин організму: м'язової тканини, стінок кровоносних судин, судин легенів та ін., в наслідок електродинамічного ефекту, а також миневого вибухоподібного утворення пари від теплової дії струму.
Останні три види дії мають загальнофізичний характер, тобто вони властиві як живій, так і неживій природі. Перша - біологічна, властива тільки живій.
Різноманітність дії електричного струму на людину, її неконтрольованість, може призводити до негативних наслідків, тобто до електричних травм. Електрична травма -травма, що викликана впливом електричного струму або електричної дуги. ( Травма в перекладі з грецької -пошкодження, рана).
Електричні травми умовно поділяють на два види: місцеві, коли виникає місцеве ушкодження організму, і загальні, так звані електричні удари, коли уражається (або створюється загроза ураження) всього організму з-за порушення нормальної діяльності життєвоважливих органів і систем.
Протікання електричного струму викликає одночасну присутність всіх видів дії. Це зумовлено природою електричних явищ і біоелектричною природою живої тканини, але негативний вплив на людину може бути різного ступеня в залежності від обставин протікання.
Приблизний розподіл нещасних випадків від електричного струму в промисловості: з наведених видів травм такий: 20% - місцеві електротравми; 25% - електричні удари; 55% - мішані травми, тобто і. одночасно місцеві електротравми і електричні удари.
Як вже вказувалось, загальні електричні травми (електричні удари) можуть призвести до загрози ураження всього організму людини в цілому з-за порушення нормальної роботи різних органів і систем і в першу чергу серця, легенів, центральної нервової системи.
Ступінь негативного впливу на організм електричних ударів річна. Самий слабкий електричний удар викликає ледве, відчутні скорочення м'язів навколо місця входу або виходу струму; в найгіршому випадку він призводить до порушення і навіть повної зупинки діяльності легенів і серця, тобто до загибелі людини. При цьому місцевих пошкоджень організму, може і не бути.
В залежності від наслідків ураження електричні удари можна поділити на наступні п'ять ступеней:
І - судомне ледве відчутне скорочення м'язів;
II - судомне скорочення м'язів, що супроводжується сильним болем, але без втрати свідомості;
III - судомне скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі збежепням дихання і роботи серця;
IV - втрата свідомості і порушення серцевої діяльності або дихання (або того і того разом);
V - клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.
Електричний, удар, навіть якщо він не призвів до смерті, може надати значного розладу організму, який виявляється миттєво після удару або через декілька годин, днів і навіть місяців
Так, в наслідок електричного удару можуть виникнути або загостритися серцево-судинні захворювання - аритмія серця, стенокардія, підвищення або пониження артеріального тиску, а також нервові захворювання - невроз, ендокринні порушення та ін. Можливе також послаблення пам'яті і уваги. Вважається, що електричні удари послаблюють опір організму захворюванням.
Більше 85% смертельних уражень людини електричним струмом викликані саме електричними ударами.
Місцеві електротравми - чітко окреслені місцеві порушення цілісності тканин тіла, в тому числі кісткової тканини, що викликані впливом електричного струму або електричної дуги. Частіше це поверхневі пошкодження, тобто пошкодження шкіри, іноді інших м'яких тканин, а також зв’язок і кісток.
Розрізняють такі місцеві електротравми: електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні пошкодження і електроофтальмія.
Електричні опіки - найбільш поширена електротравма, яка виникає або безпосередньо від проходження електричного струму в наслідок тепла, що виділилось на різних частинах тіла, або в наслідок дії електричної дуги.
Електричні знаки (мітки) являють собою чітко окреслені плями сірого або блідо-жовтого; кольору па поверхні шкіри людини, яка потрапила під дію струму.
Металізація шкіри – проникнення у верхні шари шкіри дрібних частинок металу, що розтопився під впливом електричної дуги. Таке явище виникає при коротких замиканнях, вимкненнях роз'єднувачів чи рубильників під навантаженням і т.п. При цьому дрібні частинки розтопленого металу під виливом електродинамічних: сил і теплового потоку розлітаються в різні боки з великою швидкістю. Кожна має високу температуру, але малий запас теплоти і, як правило, не здатна пропалити одяг. Тому ураженими бувають відкриті частини тіла - руки і обличчя. Металізація шкіри спостерігається у 10% випадків електротравмування.
Механічні ушкодження є наслідком різкіх рефлекторних судомних скорочень м'язів під впливом струму, що проходить тілом. Можуть статися розриви сухожилків, шкіри, кровоносних судин і нервової тканини; деколи мають місце вивихи суглобів і навіть переламування кісток.
Електроофтальмія - запалення зовнішньої оболонки ока - рогівки і коньюктиви (слизової оболонки, що вкриває очне яблуко), яке виникає в наслідок потужного потоку ультрафіолетового випромінювання і поглинанням його клітинами, що призводить до хімічних змін. Таке опромінення можливе при наявності електричної дуги, яка є джерелом випромінення не тільки видимих, але ультрафіолетових і інфрачервоних променів. Електроофтальмія спостерігається приблизно у 3% уражених електричним струмом.
При електротравмах основним уражаючим чинником, як вказувалось вище, є електричний струм, що проходить тілом людини. При цьому, очевидно, степінь негативного впливу збільшується зі збільшенням сили струму. Разом з тим, наслідок ураження визначається часом проходження струму, його частотою, а також багатьма іншими причинами. В результаті чисельних досліджень були узагальнені наслідки впливу електричного струму на людину в залежності від його величини. Результати такого узагальнення полягають у специфіці реакцій організму на цей подразник.
Відчутний струм. Людина починає відчувати дію малого струму, що проходить через неї : в середньому близько 1,1 мА змінного струму частотою 50 Гц і близько 6мА постійного струму. Ця дія обмежується свербінням і легким поколюванням при змінному струмі, а при постійному - відчуттям нагріву шкіри на ділянці, яка контактує з струмоведучою частиною.
Невідпускальний струм. Збільшення струму вище за деякий граничнодопустимий, викликає у людини судоми м'язів і відчуття болю, які зі збільшенням струму зростають і поширюються на все більші ділянки тіла. Так, при 3-5 мА (50 Гц) дія струму відчувається всією кистю руки, яка торкається струмовідної частини; при 8-10 мА біль різко посилюється і охоплює всю руку. Це супроводжується невимушеними скороченнями м'язів руки і передпліччя. При струмі, в середньому, близько 15 мА (50 Гц) біль стає ледь стерпним, а судоми м'язів рук виявляються настільки значними, що людина не в стані їх здолати. В результаті, вона не може розняти руку, в якій затиснута струмоведуча частина, і виявляється ніби прикутою до неї. Такий самий ефект невідпускання спостерігається і при дії більших струмів.
Фібріляційний струм. Змінний струм 50 мА і більше, що проходить тілом людини по шляху рука-рука чи рука-ноги, поширює свою подразнюючу дію на м'яз серця. Ця обставина є небезпечною для життя, оскільки через малий проміжок часу, переважно через 1-3 с з моменту замикання кола струму через людину, може статися фібріляція або зупинка серця. При цьому припиняється кровообіг і, відповідно, в організмі наступає брак кисню, а це в свою чергу швидко призводить до зупинки дихання, тобто наступає смерть.
Струм більше 5А, як змінний при частоті 50 Гц, так і постійний викликають миттєву зупинку серця, минаючи стадію фібріляції. Якщо дія струму була короткочасною (1-2 с) і не викликало пошкоджень серця ( в наслідок нагріву, опіку та ін.), після вимкнення струму воно, як правило, самостійно відновлює нормальну діяльність.
При великих струмах, навіть при їх короткочасному впливі, поряд з зупинкою серця відбувається і параліч дихання, але при вимкненні струму дихання, як правило, самостійно не відновлюється і тому, в такому випадку, необхідно надання швидкої допомоги у вигляді штучного дихання.
Залежність електричного опору тіла людини від умов ураження.
Як вже зазначалося провідність живої тканини, па відміну від звичайних провідників зумовлена не тільки її фізичними властивостями, але і біохімічними та біофізичними процесами, властивими лише живій матерії.
В результаті опір тіла людини с змінною величиною, яка має нелінійну залежність від багатьох факторів, в тому числі від стану шкіри, параметрів електричного кола, фізіологічних факторів і стану навколишнього середовища.
Залежність опору тіла людини від стану шкіри
Опір шкіри, а отже і тіла в цілому різко зменшується при пошкодженні її рогового шару, наявності вологи на її поверхні, інтенсивному потовиділенні і забрудненні.
Пошкодження рогового шару - порізи, подряпини, синяки та інші мікротравми можуть зменшити опір тіла людини до значення, близького до значення її внутрішнього опору.
Зволоження шкіри - зменшує опір людини навіть у тому випадку, якщо волога має великий питомий опір. Так, наприклад, зволоження сухих рук сильно підсоленою водою зменшує опір тіла на 30-50%, а дистильованою водою - 35%. Пояснюється це тим, що волога, яка попала на шкіру розчиняє на її поверхні мінеральні речовини та жирні кислоти, які виводяться із організму разом з потом і шкірним салом, і стає більш електропровідною.
У випадку тривалого зволоження шкіри поверхневий шар її стає мацерованим, насичується вологою, в результаті чого опір її майже повністю втрачається.
Потовиділення - обумовлене діяльністю потових залоз, які розташовані в дермі (власне шкірі). В людини нараховується біля 500 потових залоз на шкіри.
Піт добре проводить електричний струм, оскільки в його склад входять вода і розчинені в ній мінеральні солі, а також деякі продукти обміну речовин.
Забруднення шкіри - різними речовинами, а особливо; такими, які добре проводять електричний струм (металевий) або вугільний порох, окалина і т.п.), супроводжується зниженням її опору, подібно до того, як це спостерігається при поверхневому зволоженні шкіри. Крім того струмопровідні речовини, проникаючи у вивідні протоки потових і сальних залоз, створюють в шкірі тривало існуючі струмопровідні канали, які різко зменшують її опір.
Залежність опору тіла людини від параметрів електричного кола
Електричний опір тіла людини залежить також від місця прикладання електродів до тіла людини, значення прикладеної напруги, роду і частоти струму, площі електродів, тривалості проходження струму тощо.
Місце прикладання електродів - впливає тому, що опір шкіри у однієї і тієї ж людини неоднаковий на різних ділянках тіла. Крім того, різним є і внутрішній опір за рахунок зміни шляху протікання струму по внутрішніх тканинах організму.
Збільшення струму, який проходить через тіло людини, супроводжується посиленням місцевого нагрівання шкіри і подразнюючої дії на тканини. Це в свою чергу викликає рефлекторно, тобто через центральну нервову систему, швидку відповідну реакцію організму у вигляді розширення судин шкіри, а отже посилення постачання її кров'ю і підвищення потовиділення, що призводить до зниження електричного опору шкіри в цьому місці.
Підвищення напруги, прикладеної до тіла людини викликає зменшення повного опору тіла людини, яке в границі наближається до найменшого значення опору внутрішніх тканин тіла. При зростанні напруги ураження можливий пробій рогового шару шкіри, якщо напруженість електричного поля в цьому шарі перевищить його пробивну напруженість, рівну, як показують досліди, 500-2000 В/мм.
Рід і частота струму - досліди показують, що опір тіла людини постійному струму більший, ніж змінному струму будь-якої частоти, причому чим більша частота, тим менший опір тіла.
Площа дотику електродів - безпосередньо впливає па повний опір тіла людини: чим більша площа, тим менший опір тіла людини.
Тривалість протікання струму - помітно впливає на опір шкіри за рахунок посилення з часом кровообігу ділянок шкіри під електродами, потовиділення та ін.
Залежність опору тіла людини від фізіологічних факторів і навколишнього середовища
На величину опору тіла людини крім розглянутих упливають і інші фактори, хоча і в значно меншій мірі.
Стать і вік. У жінок, як правило, опір тіла менший, ніж у чоловіків, а у дітей - менший, ніж у дорослих, у молодих людей менший, ніж у старших. Пояснюється це, очевидно, тим. що в одних людей шкіра тонша і ніжніша, у інших - товща і грубша.
Фізичні подразнення, які виникають раптово для людини: больові (уколи і удари)- звукові, світлові та ін. - можуть викликати на декілька хвилин зменшення опору тіла на 20-50%.
Зменшення або збільшення парціального тиску кисню в повітрі у порівнянні з нормою відповідно зменшує або збільшує опір тіла людини
Підвищення температури навколишнього середовища або теплове опромінення людини викликає деяке зменшення опору, навіть і якщо людина в цих умовах знаходиться короткочасно (кілька хвилин), і при цьому не спостерігається посилення потовиділення. Однією із причин цього може бути посилення постачання кровоносних судин шкіри кров'ю в результаті їх розширення, що є реакцією організму на теплову дію.
Заступна схема тіла людини
Тіло людини можна представити заступною схемою, що наведена на рис.1. Дана схема, хоч і не є повною, проте може бути досить ефективною для приблизних розрахунків струму тіла людини у випадку електричних уражень.
Рис.1 Заступна схема тіла людини.
де: - повний опір тіла,
Rш - активний опір шкіри,
Rв - внутрішній активний опір тіла,
С - ємність, що зумовлена різницею опорів окремих ділянок шляху (кола) струму в тілі людини.
В цій схемі дві RС ланки моделюють опір шкіри (електричний струм крізь тіло людини перетинає шкіру два рази), між якими є активний опір Rв, що моделює внутрішній опір тіла людини (крім шкіри).
Опір зовнішнього шару шкіри має у своєму складі не лише активну складову Rш, а й ємнісну складову ,яка обумовлена тим, що у місці торкання електродів до тіла людини утворюються ніби-то конденсатори, обкладинками яких є електроди і частини тіла людини, які добре проводять струм, і знаходяться під зовнішнім шаром шкіри; а діелектрик - зовнішній шар (епідерміс). Повний опір тіла людини згідно схеми заміщення (див. рис. 1) визначається за формулою:
(1)
де - колова частота, яка визначається за формулою:
а - частота електричного струму, Гц.
Дослідами було визначено розподіл внутрішнього опору тіла. Так вимірювання показали, що сам тулуб дає незначний процент опору тіла, і що істотна частка Кв припадає на кінцівки, а в цих останніх на суглоби. На рис. 2 показана процентна частка опору тіла до вихідної точки для шляху струму від однієї руки (відповідно двох рук).
Рис.2 Внутрішній опір тіла Кв для різних шляхів струму в процентах від внутрішнього опору для шляху струму рука-рука (100%).
Опис дослідної установки
Принципова електрична схема дослідної установки показана на рис.3.
Прилади, що застосовуються у лабораторній роботі:
Звуковий генератор ЗГ-18, є джерело синусоїдальних електричних коливань звукової частоти у діапазоні 20..20000Гц. Частота встановлюється ручкою «Установка частоти». Вихідна напруга регулюється ручкою «Рег. вихода».
Ламповий мілівольтметр типу МВЛ-2М для визначення струму в електричному колі.
Стенд з електродами площинами: .
Рис.3 Принципова електрична схема дослідної установки:
ЗГ – звуковий генератор; mV – ламповий мілівольтметр; Rш – шунтовий опір 1 кОм; S1-S2 – диски-електроди площею .
Хід роботи:
Таблиця 1
Частота струму
f, Гц
lg f
І,мА
,кОм
I,мА
,ком
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
20
1,3
1.1
0.7
0.7
0.95
1.2
0.6
0.6
0.54
30
1,46
1.1
0.9
0.9
0.89
1.4
0.8
0.8
0.58
40
1,62
1.2
0.9
0.9
0.89
1.4
0.8
0.8
0.51
50
1,72
1.2
0.9
0.9
0.87
1.5
0.9
0.9
0.6
70
1,84
1.3
0.9
0.9
0.75
1.7
1.2
1.2
0.72
100
2
1.3
1.1
1.1
0.29
1.3
1.1
1.1
0.7
250
2,4
1.75
1.4
1.45
-0.1
2.4
1.4
1.4
0.81
500
2,7
2
2.75
2.75
-0.57
3.4
2.5
2.5
-0.84
1000
3
4.5
3.3
3.9
-0.62
5
4
4
-0.93
5000
3,7
7.8
6.9
6.9
-0.64
8
6.3
6.3
-0.94
10000
4
8.1
7.4
7.4
-0.65
8.1
6.4
6.4
-0.95
20000
4,3
7.5
6.7
6.7
-0.72
7.5
7
7
-0.98
Таблиця 2
№ п\п
П.І.П.
Площа електродів,
Опір ділянок та тіла людини, кОм
Ємність зовнішнього шару шкіри С, мкФ
(50Гц)
1
0.95
0.65
1.35
1
2
0.5
0.64
0.8
0.72
Розрахунки:
Висновок: на цій лабораторній роботі ми користуючись даними частотної характеристики розрахували параметри заступної схеми людини.
Міністерство освіти та науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
Звіт
до лабораторної роботи №31
«Визначення категорії приміщень по
вибухопожежній та пожежній небезпеці»
з дисципліни «Охорона праці»
Виконав:
Студент групи КН-27
Мураль М. М.
Перевірив:
Яковчук П.Е.
Львів-2008
Тема: Визначення категорії приміщень по вибухопожежній та пожежній небезпеці
Мета роботи: Експериментально визначити температуру спалаху і займання. Встановити категорії приміщень по вибухо- і пожежонебезпеці.
Теоретичні відомості
У процесі зберігання і транспортування рідин над їх поверхнею завжди знаходяться пари, концентрація яких залежить від температури рідин. При низьких температурах рідини концентрація парів настільки низька, що вони не здатні займатися від піднесеного високо-температурного джерела. Якщо нагріти таку рідину, то можна досягнути деякої мінімальної її температури, при якій створюється концентрація парів, здатних до займання від високотемпературного джерела (розжареного тіла, іскри, полум'я).Якщо при цьому згоряють тільки пари, які утворились над рідиною, після чого полум'я гасне, то вважають, що температура рідини досягла температури спалаху. Температурою спалаху називається найнижча (в умовах спеціального дослідження) температура горючої речовини, при якій над її поверхнею утворюються пари, які здатні спалахнути у повітрі від джерела запалювання, але швидкість утворення парів недостатня для подальшого горіння.
На температуру спалаху також має вплив атмосферний тиск і вологість повітря. Чим вищий атмосферний тиск, т...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора