Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інтерфейс браузера Internet Explorer. Основні навики роботи
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Звіт
Предмет:
Робота в Інтернеті
Група:
ІБ – 42
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
НУ „Львівська політехніка”
Звіт
до лабораторної роботи №1
з дисципліни „Робота в Інтернеті”
Тема:
Інтерфейс браузера Internet Explorer. Основні навики роботи
Мета роботи: експериментально визначити температуру спалаху і займання. Встановити категорії приміщень по вибухо- і пожежонебезпеці.
Короткі теоретичні відомості:
Температура спалаху – це найнижча (в умовах спеціального дослідження) температура горючої речовини, при якій над її поверхнею утворюються пари, які здатні спалахнути у повітрі від джерела запалювання, але швидкість утворення парів недостатня для подальшого горіння.
На температуру спалаху також має вплив атмосферний тиск і вологість повітря. Чим вище атмосферний тиск, тим вища і температура спалаху. Приймаючи середньоарифметичне значення, яке дорівнює 0.0345оС, як поправку на зміну тиску на 1 мм. рт. ст., обчислюємо температуру спалаху Т при 760 мм. рт. ст.
Т=t+0.0345*(760-P)
t – спостережена температура спалаху при тиску Р;
Р – барометричний тиск при визначенні температури спалаху.
Підвищена вологість збільшує температуру спалаху.
Температура займання – це температура горючої речовини, при якій вона виділяє пари з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння.
У легкозаймистих рідинах різниця між температурою спалаху і займання незначна – 1...5оС, а в горючих рідинах ця різниця відчутніша, тобто температура займання вища від температури спалаху на 10оС і більше.
Згідно ГОСТ 12.1.004-76 до легкозаймистих рідин відносяться рідини з температурою спалаху до 61оС в закритому тиглі або до 66оС – у відкритому. За температурою спалаху визначають не лише ступінь пожежної небезпеки горючих рідин, але і категорію приміщення по вибухопожежній і пожежній небезпеці.
Опис приладів:
Прилад відкритого типу складається з металевого тигля, діаметром 63...65 мм, висотою 45...46 мм і товщиною стінки 1 мм Тигель поміщується в електронагрівач, встановлений на штативі, на якому прикріплений термометр.
Прилад закритого типу складається з електронагрівача, латунної склянки з плоским дном, яка вкладається в електронагрівач. Всередині склянки є мішалка з гнучкою передачею і позначка рівня. Склянка закривається щільною кришкою, яка має отвір для термометра, засувку з двома отворами і запалюючий пристрій. Отвір для запалювання відкривається за допомогою пружинного важеля, який одночасно повертає запалююче пристосування і скеровує його до середини отвору.
Порядок виконання роботи:
Визначення температури спалаху і займання у відкритому тиглі
Прилад встановлюють у витяжній шафі у темному кутку. Гарячу рідину, що випробовується, наливають у тигель, який поміщають на електронагрівач. Рівень рідини встановлюють за шаблоном.
У тигель з рідиною встановлюють термометр у строго вертикальному положенні так, щоб ртутна кулька знаходилась у центрі тигля.
Рідину нагрівають зі швидкістю 10оС/хв., а за 40оС до очікуваної температури спалаху швидкість нагріву зменшують до 4оС/хв.
Випробування починають за 10оС до очікуваної температури спалаху, проводячи повільно по краю тигля на відстані 10...14 мм від поверхні рідини, що випробовується, і паралельно до неї через кожні 2оС полум’ям запаленого сірника протягом 2...3 с. За температуру спалаху приймають температуру, при якій спостерігається поява перебігаючого і швидко зникаючого синього полум’я.
Визначивши температуру спалаху, нагрівання продовжують з тією ж швидкістю і встановлюють температуру займання. Температурою займання вважають покази термометра у момент, коли рідина, що випробовується, при піднесенні до неї джерела запалення і продовжує горіти не менше 5 с.
Визначення температури спалаху і займання у закритому тиглі
Прилад включають у мережу і нагрів рідини проводять зі швидкістю 10...12оС/хв. для рідин з температурою спалаху вище ніж 150оС і зі швидкістю 5...8оС/хв. для рідин з температурою спалаху нижче ніж 150оС. Рідину періодично перемішують мішалкою. Коли температура рідини, що нагрівається, буде на 30оС нижча від передбачуваної температури спалаху, нагрівання слід проводити зі швидкістю 2оС/хв. Коли рідина нагріється до температури на 10оС нижчої від очікуваної температури спалаху, проводять випробування на спалах парів рідини через 1оС для рідин з температурою спалаху нижче ніж 150оС і через 2оС для рідин з температурою спалаху вище ніж 150оС. Для цього на 1 с повертають пружинний важіль і підносять до отвору запалений сірник. При появі синього, швидко зникаючого полум’я над поверхнею рідини визначають температуру, яка і є температурою спалаху рідини.
Визначення категорії приміщень по вибухопожежній та пожежній небезпеці
Визначивши експериментальну температуру спалаху у відкритому і закритому тиглях, а також температуру займання у відкритому тиглі, заповнюють протокол. Якщо випробування проводилось при барометричному тиску, який відрізняється від 760 мм. рт. ст. на 15 мм. рт. ст. і більше, то у показники температури спалаху вводять поправку за вищенаведеною формулою.
За температурою спалаху визначають категорію приміщень по вибухопожежній і пожежній небезпеці, користуючись витягом з ОНТП 24-86.
Протокол
Досліджувана рідина
Початкова температура рідини, оС
Експериментальна температура,
оС
Поправка температури спалаху,
оС
Категорія приміщень по вибухопожежній небезпеці
спалаху
займання
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора