Міністерство освіти та науки України Національний університет “Львівська політехніка” Звіт про виконання лабораторної роботи № 2 з курсу Мікропроцесорні пристрої Мета: Дослідження особливостей складання підпрограм та звертання до них; вивчення методів розроблення програм та розроблення стеку при створенні програм. Теоретичні відомості. Для зменшення затрат часу на складання програм, а також для зменшення об”єму необхідної для зберігання цих програм пам”яті, намагаються зробити програми коротшими. Тому ту частину програми, що багатократно повторюється або програму, що часто використовується виконують у вигляді підпрограми – послідовності команд, виконання яких може бути викликане з будь-якого місця програми будь-яку кількість разів. Для виклику підпрограм та повернення з них використовують команди CALL ADDR та RET. Команда CALL ADDR завантажує в програмний лічильник РС мікропроцесора вміст байтів ADDR (початкова адреса підпрограми), що записані в наступних двох комірках пам”яті після коду команди CALL (CD). Після коду CD разу записується молодший байт адреси, а наступним слідує старший байт адреси. При цьому мікропроцесор автоматично зберігає в стеку адресу команди основної програми, до якої він повертається після виконання підпрограми. Стек – це частина (область) оперативного запам”ятовуючого пристрою, що використовується мікропроцесором для тимчасового зберігання даних та адрес. Команда RET завантажує із стеку в програмний лічильник останнє записане на даний момент число. Це число є адресою команди основної програми, з якої почнеться її виконання. Завдання. Скласти програму для реалізації часової затримки tз = 20с. Блок-схема. Головна програма (Main): Підпрограма 1 (РР1): Підпрограма 2 (РР2): Програма. Адреса Код Мітка Мнемокод Коментар Час затримки (мкс) Кількість тактів  - - Головна програма - - -  8100, 8101 06 40 Main Mvi B, 20 (B)←20 1,7 7  8102-8104 CD 00 82  CALL 8200 (PC)←{8200} 1,17 17  8105 05  DCR B (B)←(B)-1 1,5 5  8106-8108 C2 02 81  JNZ 8102 (PC)←{8102}, якщо z=1 1,10 10  8109-810B CD 00 03  CALL 0300 (PC)←{0300} 17 17  810C 76  HLT Вихід 7 7  Підпрограма 1  8200, 8201 0E 10 РР1 Mvi C, 10 (C)←10 7 7  8202-8204 0D 00 83  CALL 8300 (PC)←{8300} 17 17  8205 0D  DCR C (C)←(C)-1 5 5  8206-8208 C2 02 82  JNZ 8202 (PC)←{8202}, якщо z=1 10 10  8209 C9  RET Вихід з РР1 10 10  Підпрограма 1  8300, 8301 16 FF PP2 Mvi D, FF (D)←FF 7 7  8302 15  DCR D (D)←(D)-1 5 5  8303-8305 C2 02 83  JNZ 8302 (PC)←{8302}, якщо z=1 10 10  8306 C9  RET Вихід з РР2 10 10   Затримка програми. 1. Затримка Підпрограми 2. tз1 = (7+10+15*(FF)10)мкс = (17+15*255)*10-6 = 65042(мкс) ≈ 0,065 с 2. Затримка Підпрограми 2. tз1 = (7+10+(32+65042)*(10)10)мкс = (7+10+65074*16)мкс = (17+1041184)*10-6=1,041201с 3. Затримка Головної програми. tз = (7+7+17+(17+5+10+1041201))*10-6 ≈ 20с Висновок: В даній лабораторній роботі я навчився складати складні програми з використанням підпрограм, а також дослідів використання стеку при створенні програм.