Дослідження рівня конфліктності особистості. Звіт про виконання лабораторної роботи з Психологія. Робота № 111106

Дослідження рівня конфліктності особистості

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2015

Тип роботи:

Звіт про виконання лабораторної роботи

Предмет:

Психологія

Група:

ІБ – 34

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки України Національний університет “Львівська політехніка” ЗВІТ про виконання лабораторної роботи №4 з основ педагогіки та психології на тему «Дослідження рівня конфліктності особистості» Мета роботи: ознайомити з основними теоретичними положеннями про типи конфлікту, їх природу та причини виникнення. В результаті виконання роботи необхідно засвоїти зміст наступних термінів: конфліктна ситуація, конфлікт, його суть, структура, функції, динаміка, класифікація, поведінка учасників конфлікту; вміти пояснити взаємозв’язок між ними; визначити власний рівень конфліктності. Конфліктна ситуація – це накопичені протиріччя, які пов’язані з діяльністю суб’єктів соціальної взаємодії і створюють ґрунт для реальної суперечки. Конфлікт (від лат. conflictus – зіткнення) – це таке співвідношення між суб’єктами соціальної взаємодії, яке характеризується протистоянням протилежно спрямованих мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів) і суджень (думок, поглядів, оцінок тощо). Під функцією конфлікту розуміють роль, яку він виконує по відношенню до суспільства і його різних структурних утворень: соціальних груп, організацій та індивідів. Розрізняють явні і латентні (приховані) функції конфлікту. Явні функції конфлікту характеризуються тим, що його наслідки співпадають з метою, яка проголошувалась і переслідувалась опонентами конфлікту. Латентні (від лат. latentis – прихований) функції конфлікту характеризуються наслідками, які з’ясовуються лише з часом, можуть виявитися несподіваними і не відповідають раніше проголошеним цілям і намірам учасників конфлікту. І явні, і латентні функції конфлікту можуть бути як негативними, так і позитивними, тобто вони можуть мати двоякий характер. Якщо функція конфлікту позитивна для його учасників, то говорять про функціональний (конструктивний) конфлікт; у протилежному випадку – це дисфункціональний (деструктивний) конфлікт, результати якого є негативними для його учасників або не такими, на які вони розраховували. Динаміка конфлікту – це процес його зміни. Будь-який конфлікт може бути представлений наступними етапами: 1) передконфліктна ситуація (латентний період); 2) відкритий конфлікт: інцидент (початок конфлікту); ескалація (розвиток конфлікту); завершення конфлікту; післяконфліктний період. Причини конфліктів можна згрупувати наступним чином. 1. Суперечність інтересів як фундаментальна причина конфліктів. Будь-яке явище тільки тоді стає причиною конфлікту, коли, по-перше, воно виступає для суб’єктів суперечності як потреба і, по-друге, коли виникає дефіцит цих явищ. Причому, причиною конфлікту є тільки усвідомлена потреба, яка виступає як інтерес. 2. Об’єктивні чинники виникнення конфліктів. Більш конкретно пояснити роль, значення і механізм впливу об’єктивних чинників на виникнення конфліктів можна на прикладі виробничої сфери життя людей і, зокрема, на такому її рівні, як організація. Сучасна конфліктологія виділяє наступні об’єктивні причини конфлікту в організаціях: обмеженість ресурсів, що підлягають розподілу; взаємозалежність відповідальності і завдань; неузгодженість цілей різних груп працівників; погані комунікації; нечіткий розподіл прав і обов’язків; некомпетентність, невідповідність посаді; надмірна завантаженість співробітників, що перевищує особистісні можливості; несприятливий стиль керівництва; погані умови праці; інновації, нововведення на виробництві; недостатня розробленість правових норм і процедур; слабка розробленість етичних нормативів і відсутність комітетів або комісій з етики. 3. Особистісні чинники виникнення конфліктів. Серед особистісних елементів конфлікту насамперед слід назвати: основні психологічні домінанти поведінки: ціннісні орієнтації, цілі, мотиви, інтереси, потреби; риси характеру і тип особистості; установки особистості; неадекватні оцінки у сприйнятті; манера поведінки; етичні цінності. Стратегії поведінки в конфлікті На побутовому рівні розглядають три типи поведінки в конфлікті. Для першого характерним гаслом поведінки є твердження – «кращий захист – напад». Для іншого типу – «краще поганий мир, ніж хороша війна»; для третього – «хай думає, що він переміг». Конфлікт протікає по-різному залежно від типів втягнутих у нього осіб. Деякі фахівці вважають, що існує універсально конфліктний тип особи, для якої стан конфронтації і протиборства так само природній, як для іншої – мирне існування. Це так звані «склочники», «злі демони». Їм протистоять «антисклочники», для яких важливо розряджати будь-які напружені відносини між людьми. І якщо склочник спеціалізується на роздуванні сварок, конфліктів, то антисклочник – на погашенні, примиренні будь-якими шляхами. Для опису типів поведінки людей в конфліктах застосовують двовимірну модель регулювання конфліктів, в основу якої покладено систему, яку називають методом Томаса–Кілменна. Система дозволяє створити для кожної людини свій власний стиль вирішення конфлікту. Основні стилі поведінки в конфліктній ситуації пов’язані із загальним джерелом будь-якого конфлікту – неспівпадінням інтересів двох і більше сторін. Стиль поведінки в конкретному конфлікті визначається тією мірою, в якій людина хоче задовольнити власні інтереси (діючи пасивно або активно) і інтереси іншої сторони (діючи спільно або індивідуально): конкуренція (лат. concurrentia – від concurrere – стикатися) – суперництво, прагнення добитися реалізації власних інтересів і цілей, всупереч інтересам іншого. пристосування – принесення в жертву власних інтересів заради збереження стосунків з іншим. уникання – відсутність прагнення до кооперації і відсутність тенденції до досягнення власних цілей. компроміс (від лат. compromissum) – угода на основі взаємних поступок; пропозиція варіанту «середнього рішення», яке знімає суперечність. співробітництво – вироблення альтернативного рішення, яке повністю задовольняє інтереси обох сторін. Якщо представити це в графічній формі, то отримаємо сітку Томаса–Кілменна (рис. 7.1.), яка дозволяє визначити місце і назву для кожного з п’яти основних стилів розв’язання конфліктів: Таблиця відповідей № питання 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 Ваша відповідь C A В А В В В А А С А А В С Бали 3 3 3 3 2 3 2 3 2 2 2 3 1 3 Сума отриманих балів 35 Кількість балів Рівень конфліктності 14÷20 низький 21÷26 нижче середнього 27÷29 середній 30÷35 вище середнього 36÷42 високий Опишіть реальну конфліктну ситуацію із вашого життя і проаналізуйте її тип, причини, структурні елементи, динаміку і стратегії поведінки учасників конфліктної взаємодії. 2. Опишіть рівень вашої конфліктності, посилаючись на результати опитування і проаналізуйте його зв’язок із найхарактернішою для вас стратегією поведінки в конфліктах.

Звіт про виконання лабораторної роботи Психологія

2015

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

поділитись