Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Дослідження рівня конфліктності особистості
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Звіт про виконання лабораторної роботи
Предмет:
Психологія
Група:
ІБ – 34
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
ЗВІТ
про виконання лабораторної роботи №4
з основ педагогіки та психології
на тему «Дослідження рівня конфліктності особистості»
Мета роботи: ознайомити з основними теоретичними положеннями про типи конфлікту, їх природу та причини виникнення.
В результаті виконання роботи необхідно засвоїти зміст наступних термінів: конфліктна ситуація, конфлікт, його суть, структура, функції, динаміка, класифікація, поведінка учасників конфлікту; вміти пояснити взаємозв’язок між ними; визначити власний рівень конфліктності.
Конфліктна ситуація – це накопичені протиріччя, які пов’язані з діяльністю суб’єктів соціальної взаємодії і створюють ґрунт для реальної суперечки.
Конфлікт (від лат. conflictus – зіткнення) – це таке співвідношення між суб’єктами соціальної взаємодії, яке характеризується протистоянням протилежно спрямованих мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів) і суджень (думок, поглядів, оцінок тощо).
Під функцією конфлікту розуміють роль, яку він виконує по відношенню до суспільства і його різних структурних утворень: соціальних груп, організацій та індивідів.
Розрізняють явні і латентні (приховані) функції конфлікту.
Явні функції конфлікту характеризуються тим, що його наслідки співпадають з метою, яка проголошувалась і переслідувалась опонентами конфлікту.
Латентні (від лат. latentis – прихований) функції конфлікту характеризуються наслідками, які з’ясовуються лише з часом, можуть виявитися несподіваними і не відповідають раніше проголошеним цілям і намірам учасників конфлікту.
І явні, і латентні функції конфлікту можуть бути як негативними, так і позитивними, тобто вони можуть мати двоякий характер.
Якщо функція конфлікту позитивна для його учасників, то говорять про функціональний (конструктивний) конфлікт; у протилежному випадку – це дисфункціональний (деструктивний) конфлікт, результати якого є негативними для його учасників або не такими, на які вони розраховували.
Динаміка конфлікту – це процес його зміни.
Будь-який конфлікт може бути представлений наступними етапами:
1) передконфліктна ситуація (латентний період);
2) відкритий конфлікт:
інцидент (початок конфлікту);
ескалація (розвиток конфлікту);
завершення конфлікту;
післяконфліктний період.
Причини конфліктів можна згрупувати наступним чином.
1. Суперечність інтересів як фундаментальна причина конфліктів. Будь-яке явище тільки тоді стає причиною конфлікту, коли, по-перше, воно виступає для суб’єктів суперечності як потреба і, по-друге, коли виникає дефіцит цих явищ. Причому, причиною конфлікту є тільки усвідомлена потреба, яка виступає як інтерес.
2. Об’єктивні чинники виникнення конфліктів. Більш конкретно пояснити роль, значення і механізм впливу об’єктивних чинників на виникнення конфліктів можна на прикладі виробничої сфери життя людей і, зокрема, на такому її рівні, як організація. Сучасна конфліктологія виділяє наступні об’єктивні причини конфлікту в організаціях:
обмеженість ресурсів, що підлягають розподілу;
взаємозалежність відповідальності і завдань;
неузгодженість цілей різних груп працівників;
погані комунікації;
нечіткий розподіл прав і обов’язків;
некомпетентність, невідповідність посаді;
надмірна завантаженість співробітників, що перевищує особистісні можливості;
несприятливий стиль керівництва;
погані умови праці;
інновації, нововведення на виробництві;
недостатня розробленість правових норм і процедур;
слабка розробленість етичних нормативів і відсутність комітетів або комісій з етики.
3. Особистісні чинники виникнення конфліктів. Серед особистісних елементів конфлікту насамперед слід назвати:
основні психологічні домінанти поведінки: ціннісні орієнтації, цілі, мотиви, інтереси, потреби;
риси характеру і тип особистості;
установки особистості;
неадекватні оцінки у сприйнятті;
манера поведінки;
етичні цінності.
Стратегії поведінки в конфлікті
На побутовому рівні розглядають три типи поведінки в конфлікті. Для першого характерним гаслом поведінки є твердження – «кращий захист – напад». Для іншого типу – «краще поганий мир, ніж хороша війна»; для третього – «хай думає, що він переміг».
Конфлікт протікає по-різному залежно від типів втягнутих у нього осіб. Деякі фахівці вважають, що існує універсально конфліктний тип особи, для якої стан конфронтації і протиборства так само природній, як для іншої – мирне існування. Це так звані «склочники», «злі демони». Їм протистоять «антисклочники», для яких важливо розряджати будь-які напружені відносини між людьми. І якщо склочник спеціалізується на роздуванні сварок, конфліктів, то антисклочник – на погашенні, примиренні будь-якими шляхами.
Для опису типів поведінки людей в конфліктах застосовують двовимірну модель регулювання конфліктів, в основу якої покладено систему, яку називають методом Томаса–Кілменна. Система дозволяє створити для кожної людини свій власний стиль вирішення конфлікту. Основні стилі поведінки в конфліктній ситуації пов’язані із загальним джерелом будь-якого конфлікту – неспівпадінням інтересів двох і більше сторін.
Стиль поведінки в конкретному конфлікті визначається тією мірою, в якій людина хоче задовольнити власні інтереси (діючи пасивно або активно) і інтереси іншої сторони (діючи спільно або індивідуально):
конкуренція (лат. concurrentia – від concurrere – стикатися) – суперництво, прагнення добитися реалізації власних інтересів і цілей, всупереч інтересам іншого.
пристосування – принесення в жертву власних інтересів заради збереження стосунків з іншим.
уникання – відсутність прагнення до кооперації і відсутність тенденції до досягнення власних цілей.
компроміс (від лат. compromissum) – угода на основі взаємних поступок; пропозиція варіанту «середнього рішення», яке знімає суперечність.
співробітництво – вироблення альтернативного рішення, яке повністю задовольняє інтереси обох сторін.
Якщо представити це в графічній формі, то отримаємо сітку Томаса–Кілменна (рис. 7.1.), яка дозволяє визначити місце і назву для кожного з п’яти основних стилів розв’язання конфліктів:
Таблиця відповідей
№ питання
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
Ваша відповідь
C
A
В
А
В
В
В
А
А
С
А
А
В
С
Бали
3
3
3
3
2
3
2
3
2
2
2
3
1
3
Сума отриманих балів
35
Кількість балів
Рівень конфліктності
14÷20
низький
21÷26
нижче середнього
27÷29
середній
30÷35
вище середнього
36÷42
високий
Опишіть реальну конфліктну ситуацію із вашого життя і проаналізуйте її тип, причини, структурні елементи, динаміку і стратегії поведінки учасників конфліктної взаємодії.
2. Опишіть рівень вашої конфліктності, посилаючись на результати опитування і проаналізуйте його зв’язок із найхарактернішою для вас стратегією поведінки в конфліктах.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора