Міністерство освіти України Національний університет
“Львівська політехніка”
Практичне тестування
з курсу: «Психологія»
Дослідження емпатії
Мета роботи: ознайомити з основними теоретичними положеннями про природу емпатії, її властивості, типи, методику дослідження рівня емпатимних тенденцій особистості. В результаті виконання роботи необхідно засвоїти зміст наступних термінів емпатія, емоційна, когнітивні та предикативна емпатія, співпереживання, співчуття, а також вміти пояснити взаємозв'язки між ними. Ці знання необхідні для формування гармонійних міжособистісних стосунків і вирішення творчих задач.
Основні теоретичні положення
Емпатія (чутливість) - емоційний відгук людини на переживання інших людей, проявляється у співпереживанні і співчутті. Співпереживаючи, людина здатна уявити себе на місці іншого, тобто переживати ті самі емоційні стани, які відчуває інша людина. Співпереживання може виникнути і по відношенню до почуттів персонажів художніх творів, кінофільмів.
При співчутті емоційний відгук виражається у розумінні і уважному ставленні по відношенню до того, хто переживає або страждає, і спонукає людину до допомоги. І чим стійкішими є альтруїстичні мотиви людини, тим ширше коло людей, яким вона, співчуваючи, допомагає.
Розрізняють наступні види емпатії:
1. Емоційну, яка ґрунтується на механізмах проекції та імітації моторних та афективних реакцій іншої людини.
2. Когнітивну (відплат, cognitio - те, що пізнається), яка базується непорівнянні, аналогії тощо, тобто емоційний стан іншої людини розуміється за допомогою мислення і розуму.
3. Предикативну (від лат. praedlcalum - те, що, висловлюється про суб'єкт), яка
проявляється як здатність людини передбачати афективні реакції іншого в конкретних ситуаціях. Предикативна емпатія можлива при великому життєвому досвіді та доброму розумінні даної людини або особливостей поведінки людей в цілому.
Відомий американський психолог Карп Роджерс (Carl Rogers), один з лідерів гуманістичної психології, розглядає емпатію як вміння сприймати внутрішній світ іншого зі збереженням емоційних і смислових відтінків, повністю виключаючи переживання власних почуттів. Емпатія розглядається як засіб спілкування з іншою особистістю і має декілька моментів:
4) входження в особистий світ іншого та перебування в ньому як вдома;
2) постійна чутливість до змін у переживаннях іншого;
3) вловлювання непізнаних і можливо травмуючих відчуттів іншого;
4) повідомлення Ваших вражень про внутрішній світ іншого, коли Ви дивитесь спокійним поглядом не ті елементи, що хвилюють та лякають вашого співрозмовника.
Для того, щоби емпатично спілкуватись, необхідно вміти поступитися своєю точкою зору, облишити в стороні власні цінності, своє "Я". Зробити це можуть люди, які у певному сенсі відчувають себе впевнено, що не загублять 'себе' у дивному те химерному світі іншої людини і зможуть успішно повернутися за власним бажанням у свій світ. І тут особливо великого значення набуває стійке позитивне сприйняття партнера по спілкуванню, прийняття його таким, яким він є - зі всіма його перевагами і недопіками.
Можна визначити мінімальне і максимальне емпатичие розуміння:
• min - точне відображення значень слів та афективних реакцій співрозмовника;
• mах - повідомлений не тільки сприймається, але Й коментується з метою інтерпретувати приховані почуття та мотиви співрозмовника.
Ефективність емпатії знижується, якщо людина намагається уникати особистих контактів, вважаючи неприпустимим проявляти цікавість до іншої особистості. Атмосфера напруженості, неприродності, підозрілості заважає розкриттю та емпатичному розумінню. Розслабленість партнера по спілкуванню, атмосфера відвертості, довірливості, задушевності, навпаки сприяє емпатії. Важливим моментом емпатичності спілкування є ефективність слухання свого співрозмовника. Розрізняють два види слухання:
Нерефлексивне спухання - це уважне мовчання. Застосовується зазвичай на початкових етапах спілкування, коли проблема тільки формулюється одним із партнерів або коли спілкування відбувається по типу виливання душі - емоційної розрядки перед партером. Уважне мовчання передбачає активне використання різноманітних невербальних засобів (похитувань голови, мімічних реакцій, контакту очей, жестів, поз тощо), що демонструють увагу та цікавість до співрозмовника (наприклад, нахил тулуба в бік співрозмовника). Можуть, обмежено вживатися і мовні засоби - повторення останніх спів того, хто говорить: вигуки.
Рефлексивне спухання використовують у ситуації, коли є не тільки потреба у емоційній підтримці, скільки у допомозі при вирішенні певних проблем партнера по спілкуванні. У цьому випадку зворотній зв'язок надається у мовній формі через наступні прийоми:
• задання відкритих і закритих питань по темі розмови;
• перефразування слів співрозмовника, що дозволяє викласти ту саму думку іншими словами, що особливо важливо для встановлення атмосфери повного взаєморозуміння на початку розмови;
• узагальнення і викладення проміжних висновків у ході бесіди.
Емпатична здібність індивідів зростає, як правило, з ростом життєвого досвіду, і емпатія легше реалізується у випадку подібності людей. Емпатія є значущою для професій типу людина-людина - наприклад, для соціальних працівників, спеціалістів психолого-педагогічного та медичного профілю, для працівників засобів масової інформації, обслуговування та в повсякденному житті люди, які володіють цією якістю, є чуйними, витонченими, уважними до оточуючих, вони - активні, сильні і гарні співрозмовники, їх люблять, оскільки вони розуміють почуття іншого.
Високий рівень емпатії, як якості особистості, є корисним при вирішення задач, що потребують оригінальних і нестандартних рішень.
Методика виконання роботи
Вам пропонується дати відповіді на 33 питання тесту, висловлюючи свою згоду або незгоду. В разі згоди поставте знак +, в разі незгоди -. Відповіді запишіть у таблицю 14.1.
1. Я засмучуюсь, коли бачу, що незнайома мені людина почуває себе самотньою серед інших людей.
2. Люди перебільшують здатність тварин відчувати і переживати.
3. Мені неприємно, коли люди не вміють стримуватися і відверто проявляють свої почуття. 4. Мене дратує в нещасних людях те, що вони самі себе жаліють.
5. Коли хтось поряд зі мною нервується, то я також починаю нервувать.
6. Я вважаю, що плакати від щастя безглуздо.
7. Я приймаю близько до серця проблеми своїх друзів.
8. Деколи пісні про кохання викликаюсь у мене щирі почуття.
9. Я хвилююсь, коли необхідно повідомити людині неприємну для неї звістку.
10. На мій настрій сильно впливають люди, які мене оточують.
11. Я вважаю іноземців холодними і бездушними.
12. Мені хочеться отримати таку професію, при якій необхідно постійно спілкуватися з людьми.
13. Я не надто засмучуюсь, коли мої друзі здійснюють безглузді вчинки.
14. Мені подобається спостерігати, як люди приймають подарунки.
15. Мені здається, що самотні люди часто бувають недоброзичливі.
16. Я засмучуюсь, коли бачу людину, яка плача.
17. Коли я чую деякі пісні (мелодії), я можу відчути себе щасливим.
18. Коли я читаю книгу, я переживаю так, ніби все, написане в ній, відбувається насправді.
19. Я серджусь, коли бачу, що з ким-небудь погано поводяться.
20. Я залишаюсь спокійним, навіть коли всі навкруги хвилюються.
21. Якщо хтось з моїх друзів починав обговорювати зі мною свої проблеми, я намагаюсь перевести розмову на іншу тему.
22. Мені неприємна коли люди плачуть чи зітхають, дивлячись кінофільм.
23. Я не стану сміятися, почувши чийсь сміх.
24. Для мене не має значення, як до мого рішення ставляться інші люди.
25. Я втрачаю душевний спокій, якщо оточуючі мною люди чимось пригнічені.
26. Я переживаю за людей, що легко засмучуються через дрібниці.
27. Я засмучуюсь, коли бачу страждання тварин.
28. Безглуздо засмучуватись з приводу того, про що читаєш у книжці чи бачиш в кіно.
29. Я замучуюсь, коли бачу безпорадних старих людей.
30. Чужі сльози дратують мене.
31. Я переживаю, холи дивлюсь кінофільми чи вистави.
32. Я можу залицятись байдужим до будь-яких хвилюючих подій.
33. Маленькі діти плачуть без причини.
Таблиця 14.1
16
+
17
+
18
+
19
+
20
+
1
+
2
-
3
+
4
+
5
+
6
+
7
-
8
+
9
+
10
+
11
-
12
+
13
+
14
+
15
-
21
-
22
-
23
+
24
-
25
+
26
+
27
+
28
+
29
+
30
+
31
+
32
+
33
-
Обробка результатів опитування
1. Співставте свої відповіді з ключам, що наведений у таблиці 14.2. Оцініть кожне
слівпадіння 1 балом.
2. Підрахуйте кількість співпадінь і запишіть сумарний бал до таблиці 14.2.
Таблиця 14.2.
Відповідь
Номери* тверднень
Кількість співпадінь
Згоден (+)
1, 5, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 16, 17, 18, 19, 25, 26, 27, 29, 31
16
Не згоден(-)
2, 3, 4, 6, 11, 13, 15, 20, 21, 22, 23, 24, 28, 30, 32, 33
7
23
Інтерпретація результатів
Проаналізуйте отриману суму балів, співставивши свій результат з показниками таблиці 14.3.
Табл. 14.3
Стать
Рівень емпатичних тенденцій
дуже низький
низький
середній
високий
Чоловіки
0+7
8+16
17+25
26+33
Жінки
0+16
17+22
23+29
30+33
Зверніть увагу на те, що рівень емпатичних тенденцій в середньому вище у жінок Якщо ми говоримо про здатність людини розуміти іншу людину, то в цьому відношенні чоловіки і жінки мають практично рівні можливості. Але у вмінні проявляти своє співчуття і співпереживання жінки переважають чоловіків. Проте, досвід чоловіків, професії яких передбачають їх постійне спілкування з людьми (лікарі, соціальні працівники, педагоги, психологи та ін.), свідчить, що вони можуть досягнути такого ж високого рівня емпатичних тенденцій, як і жінки.
Висновок: в даній роботі я ознайомився з основними теоретичними положеннями про природу емпатії, її властивості, типи, методику дослідження рівня емпатимних тенденцій особистості. В результаті виконання роботи рівень моїх емпатичних тенденцій рівний середньому рівні і зрозумів для себе що рівень емпатії стає вищим завдяки набуття життєвого досвіду, збільшення кола оточуючих, що дозволяє більш ширше вивчати поведінку людей, те чого вони хочуть і прагнуть, саме тоді люди починають розуміти на рівні один одного, низький рівень емпатії притаманний людям більш скутим в собі, замкненим, таким людям дуже тяжко знайти собі рівних, а іншим також тяжко знайти підхід до таких людей.