Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
АНАЛІЗ СПЕКТРІВ СИГНАЛІВ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра теоретичної радіотехніки і радіовимірювань
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Звіт
Предмет:
Сигнали та процеси в радіоелектроніці
Група:
РТ-21
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
Інститут Телекомунікацій, радіоелектроніки, та електронної техніки
Кафедра теоретичної радіотехніки і радіовимірювань
Звіт до лабораторної роботи №1
на тему: “ АНАЛІЗ СПЕКТРІВ СИГНАЛІВ ”
з предмету “Сигнали та процеси в радіоелектроніці”
1. МЕТА РОБОТИ
Метою роботи є ознайомлення з методиками розрахунку та експеримен-тального визначення спектрів періодичних сигналів в гармонічному координатному базисі.
2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
З метою визначення та порівняння характеристик (властивостей) різних сигналів, спрощення аналізу спотворення цих сигналів при їх поширенні через радіоелектронні кола доцільно представляти довільний сигнал у вигляді суми елементарних сигналів, для яких розв’язок перелічених задач є більш простим. Серед таких елементарних сигналів в радіотехніці найчастіше використовують гармонічні коливання або імпульси прямокутної форми з кратними частотами, генерування яких не складає труднощів.
2.1. Спектральне представлення періодичних сигналів
Складні сигнали, які представляють собою змінні в часі електричні величини (струм, напруга, заряд тощо), можна задавати у вигляді деякої функції часу s(t). Задаючи цю функцію, тим самим повністю визначаємо сигнал. Проте часто властивості сигналу можна описати більш економічним способом, вибравши для цього такі характеристики, які б простіше і в той же час досить повно харак-теризували сигнал з точки зору умов його передачі через радіоелектронне коло. Якщо складний періодичний сигнал s(t) задовольняє умови Діріхле (протягом періоду повторення Т має скінченну кількість розривів першого роду і скінченну кількість максимумів та мінімумів) і умову абсолютної інтегрованості , то він може бути описаний узагальненим рядом Фур'є в базисі ортогональних функцій:
(1)
де k - номер базисної функції;
(k(t) - к-та базисна функція, для якої виконується умова ортогональності:
; (2)
Тут - енергія елементарного сигналу , яку в математиці називають
квадратом норми сигналу . Зауважимо, що при виконанні рівності =1 функцію називають ортонормованою;
- к-тий коефіцієнт розкладу заданого сигналу у ряд Фур'є, який визна-чається з виразу:
. (3)
Доцільно відзначити, що визначення коефіцієнтів розкладу заданого сигналу s(t) у ряд Фур'є за допомогою виразу (3) та використання ортогональних базисних функцій забезпечує однозначне представлення цього сигналу рядом (1) з мінімальною середньоквадратичною похибкою.
При використанні ортогонального базису гармонічних функцій з кратними частотами ряд (1) називають рядом Фур'є у тригонометричній формі:
(4)
або
, (5)
де - основна частота (частота першої гармоніки); А0 - постійна cкладова
(середнє значення сигналу за період);
та - амплітуди косинусоїдних та синусоїдних складових розкладу к-го по-
рядкового номера;
- амплітуда та початкова фаза к-ої гармонічної складової.
Ці величини визначаються виразами:
(6)
Амплітуда та початкова фаза к-ої гармонічної складової визначаються через та :
; (7)
Поряд із тригонометричною формою запису ряду Фур'є часто використовують більш компактну комплексну форму:
, (8)
до якої можна перейти від (4,5), використавши відому формулу Ейлера: .
Величину прийнято називати комплексною амплітудою к-тої гармоніки. Вона несе інформацію про амплітуду та початкову фазу даної гармо-ніки. Комплексні амплітуди можна визначити на основі функції за форму-лою:
(9)
У виразі (8) додавання ведеться як по додатних, так і по від’ємних значеннях k. Це означає, що в комплексний ряд Фур'є входять гармоніки з додатними і з від'ємними частотами. Від'ємні частоти не мають фізичного сенсу. Вони з'являються як результат формального подання дійсної функції часу з допомогою комплексної форми.
На підставі (8) знаходимо взаємозв'язок між величинами ,і та :
(10)
Зауважимо, що практично всі реальні сигнали задовільняють умови Діріхле, тому на практиці при розкладанні сигналів ці умови спеціально не акцентують.
Із виразів (5, 6) випливає, що спектр складного періодичного сигналу в загальному випадку складається з постійної складової та нескінченної кількості гармонічних складових, частоти яких становлять дискретний ряд значень (k = = 1, 2, 3...), кратних основній частоті . Ці складові називають гармоніками періо-дичного сигналу. Спектр, який складається з окремих складових, називають дискретним або лінійчаcтим. Гармоніку, яка відповідає номерові k=1, називають першою або основною гармонікою. При k = 2 маємо другу гармоніку, при k = 3 - третю і т.д. Амплітуди відповідних гармонік рівні , їх початкові фази . Постійну складову також можна розглядати як гармоніку з нульовою частотою та амплітудою рівною . У загальному випадку гармоніки, які входять до складу спектра, мають різні амплітуди та початкові фази.
Щоб отримати наочне уявлення про спектр, використовують графічне пред-ставлення спектра у вигляді двох спектральних діаграм: амплітудної та фазової. При їх побудові на осі абсцис відкладають частоту або номер гармоніки, а на осі ординат - відповідно величини амплітуд гармонік та їх початкові фази .
Для прикладу на рис. 1 зображений спектр періодичної послідовності прямо-rутних імпульсів з амплітудою А та тривалістю , які повторюються з часто-тою, причому .
Теоретично кількість гармонік у спектрі даного сигналу є нескінченно велика. Проте при практичних розрахунках задля спрощення аналізу можна не враховувати тих гармонік, амплітуди яких значно менші від амплітуд інших гармонік. У разі послідовності прямокутних імпульсів звичайно враховують лише гармоніки, які займають діапазон частот від до частоти, яка відповідає першому нулеві амплітудної спектральної діаграми. Далі буде показано, що саме ці гармоніки містять 90 % енергії сигналу.
Спектральні діаграми також дають наочне уявлення про "ширину спектра" тобто про смугу частот, у межах якої містяться усі гармоніки сигналу.
Із спектральних діаграм видно, що віддаль між двома сусідніми гармоніками по
осі частот (тобто віддаль між вертикальними лініями) рівна значенню частоти (0 =
= 2(/Т основної гармоніки періодичного сигналу. Це означає, що із збільшенням частоти повторення сигналу віддаль між лініями на спектральних діаграмах збільшується і навпаки. Крім того, зміна частоти (або періоду) сигналу впливає також і на величини амплітуд гармонік, що випливає з виразів (6 - 10).
2.2. Спектральне представлення імпульсних сигналів
Нехай заданий сигнал s(t) має форму одинокого імпульсу (рис. 2, а), який відрізняється від нуля на інтервалі () і задовольняє умові Діріхле у будь-якому
кінченому інтервалі та є абсолютно інтегрованою функцією, тобто .
Для проведення спектрального аналізу даного сигналу вчинимо так: перетвори-
мо задану неперіодичну функцію s(t) у періодичну повторенням її з довільним періодом Т > (рис. 2, б).
Отриману періодичну функцію можна розкласти в ряд Фур’є, причому коефіцієнти ряду Фур’є , , будуть тим менші, чим більший буде вибрано інтервал Т як період. Це випливає із виразів (6(10). Якщо період Т збільшувати до нескінченності, то всі імпульси, крім первинного, відсунуться у нескінченність і за- лишиться лише первинний імпульс . При збільшенні періоду Т до нес-кінченності отримаємо в границі нескінченно малі амплітуди гармонічних складо-
вих, сума яких дає початкову неперіодичну функцію s(t), задану в інтервалі -
Кількість гармонічних складових, що входитимуть у ряд Фур'є, буде при тому нескінченно велика, тому що при основна частота функції Це означає, що віддаль по осі частот між спектральними лініями на спектральних діаграмах (яка рівна основній частоті ) стає нескінченно мала, спектр - суцільний.
Звідси доходимо висновку, що при спектральному поданні імпульсних неперіодичних сигналів отримуємо суцільний спектр, який складається з нес-кінченно великої кількості гармонік із нескінченно малими амплітудами. Тому для опису імпульсного сигналу використовують поняття спектральної густини. Слід відзначити, що спектральна густина - не спектр, а лише спектральна характеристика імпульсу, тому що на кожній конкретній частоті енергія імпульсу та амплітуда відповідної спектральної складової дорівнює нулеві. Вона визначається з виразу:
(11)
Функція називається комплексною спектральною густиною або комп-лексною спектральною функцією. Модуль комплексної спекральної густини характеризує густину розподілу амплітуд спектральних складових суцільного
спектра з частотою , а її аргумент - фазовий спектр, про що було сказано раніше.
Доцільно відзначити, що миттєве значення сигналу однозначно пов’язане з його спектральною густиною виразом:
(12)
Формули (11) та (12) описують відповідно часове та спектральне представ-лення імпульсного сигналу і утворюють пару перетворень Фур'є. Формула (11) дає змогу здійснити пряме перетворення Фур'є і знайти комплексну спектральну густину імпульсного сигналу s(t). Символічно позначимо пряме перетворення Фур'є
так:
Ф[s(t)] = . (13)
Формула (12) дає можливість здійснити зворотне перетворення Фур'є і визна-
чити імпульсний сигнал як функцію часу, якщо задана його спектральна густина . Символічно позначимо зворотне перетворення Фур'є так:
Ф[] = s(t). (14)
Функцію називають модулем спектральної густини, що описує амплітудний спектр імпульсного сигналу, а функцію , яка описує фазовий спектр імпульсного сигналу, називають аргументом спектральної густини.
Отже, імпульсний сигнал s(t) - це сукупність нескінченної кількості гармо-нічних складових із нескінченно малими амплітудами dA(), початковими фазами , частота яких неперервно змінюється від нуля до нескінченності, що математично можна записати так:
. (15)
Для прикладу на рис. 3 зображено спектральну густину одинокого імпульсу прямокутної форми.
Рис. 3. Характеристики спектральної густини одинокого прямокутного імпульсу.
2.3. Спектральна функція детермінованих сигналів
Порівняння виразу для комплексної спектральної густини одинокого ім-пульсного сигналу (11) з виразом для комплексних амплітуд періодичної послі-довності імпульсів (9) показує, що їх значення для частот відрізняються між собою лише множником 2/. Це означає, що справедливе таке співвідношення між комплексними амплітудами к-тих гармонік періодичного сигналу та значеннями комплексної спектральної густини - для частот, які відпові-дають частотам цих гармонік:
, (16)
де f0 - 1/T - частота повторення періодичного сигналу.
Співвідношення (16) можна записати так:
(17)
(18)
Отже, модуль спектральної густини одинокого імпульсу та обгинаюча ліній-частого амплітудного спектра періодичної послідовності таких самих імпульсів збігаються за формою і відрізняються лише масштабом. Аргумент спектральної густини збігається з обгинаючою лінійчастого фазового спектра даного періодич-ного сигналу.
Сказане ілюструє рис. 4, на якому зображені одинокий прямокутний імпульс (а), модуль його спектральної густини (б), періодична послідовність імпульсів (в) та її лінійчастий амплітудний спектр (г).
Комплексну функцію , яка характеризує залежність спектра сигналу лише
від його форми, називають спектральною функцією. З її допомогою на основі співвідношень (17, 18) можна визначити амплітудний та фазовий спектри сигналу незалежно від частоти його повторення.
2.5. Методика експериментального визначення спектральних характеристик періодичних сигналів
При експериментальному дослідженні спектрів періодичних сигналів ви-користовують медоди паралельного або послідовного аналізу.
а) Метод паралельного (одночасного) аналізу. При паралельному аналізі пот-рібно мати набір вибірних систем, кожну з яких настроюють на іншу частоту так, щоб смуги пропускання сусідніх вибірних систем не перетинались.
Кількість вибірних систем вибирають такою, щоб за їх допомогою перекрити
весь частотний діапазон, в якому знаходиться спектр сигналу. Сигнал, спектр якого досліджують, подають одночасно на вхід усіх вибірних систем. Вимірюючи амплітуди напруг на виходах цих вибірних систем і відкладаючи їх на осі частот у точках, що відповідають частотам настроювання вибірних систем, одержуємо
спектр сигналу;
б) Метод послідовного аналізу є більш поширеним методом аналізу спектра, в якому застосовують одну вибірну систему з плавною зміною частоти настроювання вибірної системи (наприклад, з плавною зміною резонансної частоти коливального кола, котре виконує функцію вибірної системи). Подавши на вхід вибірної системи сигнал та настроївши її на певну частоту, вимірюють амплітуду напруги на виході системи, котра відповідає амплітуді гармонічної складової з частотою настройки вибірного кола. Поступово змінюючи частоту настройки (тобто, проводячи вимірювання на одній частоті, після того на другій і т.д.) та вимірюючи амплітуди напруг на виході, визначаємо спектр сигналу.
Прилад, за допомогою якого визначають амплітуди окремих гармонічних складових, називають аналізатором спектра сигналів.
Постійну складову - А0/2 вимірюють вольтметром постійної напруги, або іншим приладом, який вимірює постійну напругу. Початкові фази гармонік (n в лабораторній роботі не вимірюються. Їх можна виміряти фазометром, осцило-графічними та іншими методами.
3. РОЗРАХУНКОВЕ ЗАВДАННЯ
На основі теоретичних положень, наведених вище, провести аналіз спектра одного з заданих викладачем сигналів, параметри і форма яких подані в таблицях 1 та 2.
При проведенні розрахунків необхідно визначити амплітуди перших 5 ... 7 гармонік за формулами для ряду Фур'є (5, 6, 7, 8, 9).
Одержані результати подати графічно у вигляді спектральної діаграми, амплітуд і фаз.
4. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА
Експериментальна частина передбачає лабораторну перевірку результатів теоретичного аналізу спектра заданого викладачем сигналу.
Для проведення досліджень до виходу генератора сигналів згідно схеми, пока-
заної на рис. 5, під’єднуються осцилограф і селективний вольтметр.
Після перевірки викладачем результатів розрахунків і правильності збирання схеми досліджень потрібно:
1. Ввімкнути вимикач “Мережа” генератора сигналів, осцилографа та селек-тивного вольтметра.
2. Ручкою перемикача “Форма сигналів” вибрати заданий викладачем сигнал.
3. Ручками генератора “Амплітуда” та “Тривалість імпульса” встановити задані параметри сигналу.
4. Зрисувати в масштабі з екрана осцилографа одержаний сигнал.
5. За допомогою селективного вольтметра послідовно визначити амплітуди спектральних складових сигналу і значення частот перших 5 ... 7 складових сигналу, в яких зосереджена основна частка потужності сигналу.
5. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗРАХУНОК
Рис.6. Вхідний сигнал.
Ряд Фур’є заданого сигналу має вигляд:
Амплітуди гармонік визначаємо за формулою:
А=0,28 В; Т=0,56∙10-3 с.; τ=0,183∙10-3 с.; ω0=34316,9 рад/с.
Таблиця 1.
Амплітуди гармонік сигналу:
Будуємо амплітудно-спектральну діаграму сигналу.
Рис.7. Амплітудно-спектральна діаграма.
6. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАННЯ
1. Зарисовуємо з екрану осцилографа вхідний сигнал:
Рис.8. Вхідний сигнал.
2. Знімаємо за допомогою селективного вольтметра амплітуди перших шести гармонік.
Таблиця 2.
Рис.9. Амплітудно-спектральна діаграма.
Висновоки. На цій лабораторній роботі я ознайомився з методиками розрахунку та експериментального визначення спектрів періодичних сигналів в гармонічному координатному базисі. Теоретично і практично визначив спектральні гармоніки сигналу та побудував амплітудно-спектральні діаграми. Практичні і теоретичні результати майже сходяться. Відміннісь їх може бути викликана неточністю вимірювань.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора