Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2003
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Соціологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ
ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ
Кондович В.Ю.
Субботіна І.В.
Устименко Н.М.
СОЦІОЛОГІЯ
Опорний конспект
для студентів всіх спеціальностей і форм навчання
Чернігів, ЧДІЕУ
2003 р.
ББК 60.5
К 64
Кондович В.Ю., Субботіна І.В., Устименко Н.М.
Соціологія. Опорний конспект. - Чернігів: ЧДІЕіУ, 2003. - 100 с.
Рецензент: Худік В.О.,
доктор психологічних наук, професор
Рекомендовано Вченою Радою ЧДІЕУ
для використання в навчальному процесі
Протокол № 4 від 28 лютого 2002 р.
Навчальне видання для викладачів, аспірантів, студентів
В опорному конспекті в схематичному вигляді представлені основні положення навчального матеріалу з дисципліни „Соціологія”. Наочне уявлення основних розділів соціології дає змогу читачеві в короткий час на тільки ознайомитись, але і ґрунтовно засвоїти проблемні запитання, що стосуються умов, характеру і механізму функціонування сучасного суспільства.
За помилки і неточності в тексті редакція відповідальності не несе.
Текст друкується в авторській редакції згідно з представленим оригінал-макетом замовника.
Тема №1 Соціологія як наука. Предмет, структура і функції соціології.
План лекції:
1. Поняття соціології, її об’єкт і предмет.
2. Структура і функції соціології.
3. Місце соціології в системі суспільствознавства та її зв’язок з іншими науками.
1. Поняття соціології, її об’єкт і предмет.
Автор
Зміст поняття “соціологія”
В.Городяненко
Sг - наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, соціальних спільнот, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.
Е.Гідденс
Sг - суспільна наука, предметом якої є соціальні інститути, які виникли в результаті промислових переворотів за останні 200-300 років.
М.Вебер
Sг - …є наука, що намагається витлумачуючи зрозуміти соціальну дію і тим самим каузально з’ясувати її процес і вплив.
Г.Осіпов
Sг - вивчає суспільство як цілісну організовану систему соціальних зв’язків і відносин, інститутів, соціальних груп, які взаємодіють одна з одною, тобто соціальні структури суспільства.Специфіка … соціології… полягає в тому, що вона вивчає вплив соціальних відносин між людьми, а також її вплив на формування людини, її свідомості і поведінки.
П.Сорокін
Sг - вивчає явища взаємодії людей один з одним, з одного боку, і явища, які виникають з цього процесу взаємодії, з іншого.
В.Ядов
Sг - є наука про становлення, розвиток і функціонування соціальних спільнот, соціальних організацій і соціальних процесів як модулів їх існування; наука про соціальні відносини як механізми взаємозв’язку і взаємодії між різноманітними соціальними спільнотами; наука про закономірності соціальних дій і масової поведінки.
Таб. 1.1.
Рис. 1.2.
Рис.1.3.
Рис.1.4.
Рис.1.5.
2. Структура і функції соціології.
Структура соціологічної системи знання
соціологія міста соціологія побуту соціологія
соціологія села соціологія освіти активності
етносоціологія економічна соціологія соціологія організації
соціального контролю
соціологія
Рис.1.6.
Функції
Направлення
1. Теоретико-пізнавальна
Накопичення знань, їх систематизація, формування найповнішої картини відносин і процесів у сучасному світі.
2. Критична
Оцінка світу, що пізнається з позицій інтересів особи, людини.
3. Описова
Опис, нагромадження дослідницького матеріалу у вигляді аналітичних записок, різних наукових звітів, статей, книг.
4. Інформаційна
Збирання, систематизація та нагромадження соціологічної інформації, одержаної в результаті досліджень (її використовують соціологи, органи управління, засоби масової комунікації).
5. Прогностична
Створення умов свідомого вироблення і здійснення науково обгрунтованої перспективи розвитку особистості, спільності, соціальної групи, суспільства.
6. Світоглядна
Забезпечення наукової дискусії з іншими концепціями, поширення наукової ідеології, формування у широких верств населення соціального стилю мислення, підготовка компетентних спеціалістів.
Рис.1.7.
3. Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв’язок з іншими науками.
Місце соціології в системі суспільствознавства
Рис.1.8.
Науки про релігію
Релігія
Науки про мистецтво
Мистецтво
Науки про мораль
Мораль
Юридичні науки
Правова сфера
Політологічні науки
Політична сфера
Економічні науки
Економічна сфера
Рис. 1.9.
Зв’язок соціології з іншими науками
Соціальна статистика
Забезпечує інформаційну базу для оперативного аналізу змін у соціальних відносинах і процесах, забезпечується надійний прогноз соціального розвитку суспільства.
С
О
Ц
І
О
Л
О
Г
І
Я
Соціальна психологія
Забезпечує знання у галузі психоаналізу і деяких розділів психіатрії. Наявність спільних проблем дослідження (інтереси, соціальні установки та цінності, орієнтації, думки, настрої людей).
Математика
Дає можливість аргументувати і пояснити закономірності між соціальними явищами спираючись на математичні знання і методи, зокрема, на закон великих чисел, константні залежності, зумовлює появу нових методологічних і світоглядних уявлень про суспільство.
Історія
Як історія, так і Sг мають справу, з одного боку, з наявністю в суспільстві об’єктивних, незалежних від волі й свідомості людей, закономірностей, які детермінують зміст, характер і напрям його розвитку, а з другого боку, з існуванням неповторних явищ і процесів, які не можуть бути причиною пояснення, але мають закономірний характер, суттєво впливають на “зигзаги” суспільства, його історію.
Юриспруденція
При вивченні міжкласових відносин, соціологія дій мас та особистостей, Sг спирається на дані правових наук, в полі зору яких-юридичні норми, що законодавчо закріплюють певні відносини між класами та регулюють соціальну поведінку людей
Зв’язок соціології з іншими науками потрібно розглядати швидше крізь призму тенденцій до інтеграції, зближення і об’єднання. Нині переважаючою стає тенденція до комплексного, всебічного дослідження явищ і процесів суспільного життя, до спільного дослідження з точки зору декількох наук, до комбінування, поєднання їх пізнавальних можливостей.
Таб.1.10.
Висновок: кожна з галузей науки має предмет, що розкривається змістом, системою теорій, законів, категорій, принципів і виконує особливі функції на практиці, досліджує певну сферу суспільних відносин, ті чи інші явища, процеси. І якщо окремі науки (економічні, політичні, юридичні) вивчають внутрішні явища, події, то виникає потреба в галузі знань, що вивчає суспільство в усіх його аспектах, такою наукою і є соціологія.
Термінологія: соціологія, соціальне, об’єкт соціології, предмет соціології соціологічні методи, система знань, міжпредметні зв’язки.
Рекомендовані інформаційні джерела: 2; 4; 14; 15; 20; 34; 35; 39; 41; 45; 46; 57; 60; 62; 69; 71; 73; 74; 76; 80; 81; 85; 86; 87; 88; 89; 90; 91; 92; 93; 94; 99; 100; 102; 105; 108; 120; 121; 133.
Сайти Internet: http://www.glashet.ru/~asch/sociology/
http://www.people.nnov.ru./jg/soc. htm
http://social.narod.ru/sociology/uchebnik/uchebnik.htm
Тема № 2. Становлення і основні етапи розвитку соціології.
План лекції:
1. Початок формування теоретичної соціології як окремої науки.
2. Класична соціологія.
3. Основні парадигми і напрямки сучасної соціології.
1. Початок формування теоретичної соціології як окремої наука.
Стадії пізнання суспільства
Рис. 2.1.
Передумови виникнення соціології
Рис. 2.2.
Соціологічні школи ІІ пол. ХІХ століття
Історико-філософський і органічний напрям (Кондорсе і Огюст Конт)
Основа – історико-порівняльний метод Дж. Віко
Циклічний характер історії і суспільства
Компетентність політичних лідерів
Освіченість правителів людського прогресу. В основі знаходиться культура і моральність
Еволюційно-органічний напрям (Герберт Спенсер)
Людське суспільство – організм
Порівняльно – еволюційний метод
Вчення про розподіл суспільної праці
Критерії соціального прогресу – підвищення рівня особистої свободи
Біологічно-етнологічний напрям: соціальний дарвінізм і соціологічна система
(Людвиг Гумплович)
Основа – етнологія і еволюційний метод
Боротьба за існування суспільств з'ясовується боротьбою різних суспільних класів
Історико-економічний напрям (Карл Маркс)
Вчення про суспільно-економічні формації
Економічний детермінізм
Партійний, класовий підхід
Суспільна людина
Вчення про пролетаріат і соціалістичну революцію
Психологічний напрям (Габріель Тард)
Основа – психологічний підхід
Винахід, як єдине джерело соціального прогресу
Статистико-соціологічний напрям (Адольф Кетле)
Перехід соціальної статистики від збирання і описування факторів до встановлення стійких кореляцій між показниками, статистичній закономірності
Емпіричне обґрунтування науки
Концепція середніх показників або "середньої людини", згідно якої арифметичний середній показник переноситься на середньо-типовий елемент людського суспільства.
Расово-антропологічний напрям (Жосеф Артур де Гобіно)
Соціальне життя і культура є наслідками дії расово-антропологічних факторів
Раси поділяються на "вищі" та "нижчі"
Змішення рас веде до фізичної і культурної деградації суспільства
Соціальна поведінка людини зумовлена біологічною спадковістю
Географічний напрям (Генрі Томас Бокль)
Абсолютизація ролі природних чинників
Недооцінка специфіки суспільства та масштабів діяльності людини по перетворенню природного середовища в культурне
Однозначна залежність психологічних і культурних процесів від фізичних чинників зовнішнього середовища
Таб. 2.3.
Рис. 2.4.
2. Класична соціологія.
Основні положення соціології М. Вебера
• Ідея якісної відмінності соціогуманітарних наук від природознавства
• Специфіка дослідницького методу полягає у намаганні зрозуміти сенс вчинків
• Введення в науковий обіг поняття "соціальна дія", "соціальна поведінка", "ідеальний тип", "легітимний порядок"
• Прагнення звільнити соціологію від суб’єктивних оціночних суджень
• Розробка категорій влади, бюрократії, адміністрації тощо.
Таб. 2.5.
Основний зміст концепції М. Вебера
Рис. 2.6.
Рис. 2.7.
Рис. 2.8.
Рис. 2.9.
Основні положення соціології Е. Дюркгейма
• Об'єктивний підхід до вивчення соціальної діяльності
• Визначення соціальних факторів
• Застосування причинного і функціонального аналізу
• Введення поняття "суспільство нормального типу", "норм і патології"
• Визначення поняття "аналіз"
• Ідея соціальної солідарності
Таб. 2.10.
Основний зміст концепції Е. Дюркгейма
Рис. 2.11.
Рис. 2.12.
Рис. 2.13.
3. Основні парадигми і напрями сучасної соціології.
Парадигма – це система найбільш загальних, вихідних і важливих обґрунтувань достатньо признаної соціологічної теорії, що визначає її концептуально-методологічний підхід до постановки і вирішення соціальних завдань. (Іноді під парадигмами розуміють групи теорій чи мегатеорії)
Соціологічна школа – це більш чи менш велика та визначна група соціологів, що досліджує суспільство на основі вироблених нею дослідницьких традицій у відповідних інституціональних рамках.
Рис. 2.14.
Основні парадигми, напрями сучасної західної соціології
Рис. 2.15.
Структурні парадигми – розглядають організацію, функціонування й розвиток суспільства як єдиного цілого на макрорівні.
Інтерпретативні парадигми – акцентують увагу на дослідженні і тлумаченні людської поведінки на мікрорівні.
Емпірична соціологія – займається розв’язанням практичних завдань керування суспільними процесами, розробкою засобів соціального контролю та соціальної інженерії, тощо, на рівні конкретно-соціологічних досліджень.
Основні парадигми сучасної західної соціології
Структурні парадигми
Інтерпретативні
Функціоналізм
(Т. Парсонс,
Р. Мертон)
Теорія конфлікту
(Р. Дарендорф,
Л. Козер)
Символічний інтеракціонізм
(Дж. Мід)
Феноменологічна соціологія
(А. Шюц)
Розгляд су-спільствва як систе-ми взаємопов'язаних структур, що склада-ють його й утворю-ють єдине ціле; всі елементи залежні один від одного в силу різних викону-ваних ними функцій.
Розуміння соці-альних інститутів як частин соціальної системи, які вплива-ють на функціону-вання всього суспільства.
Визнання індивіда як основного елемента суспільства.
Твердження, що суспільне життя залежить від солідарності.
Положення про те, що в основі соціального життя лежать норми і цінності.
Висновки, що соціальні системи є інтегрованими і тя-жіють до стабільності.
Конфліктні процеси за певних умов сприяють збе-реженню, зміні й пристосуванню соці-альної системи до нових обставин, її життєздатності і стабільності.
Конфлікт із зовнішнім ворогом допомагає підтриму-вати згуртованість суспільства.
Конфлікт спри-яє соціальним змі-нам і виникненню нового.
Кожне суспіль-ство безперервно пе-ребуває у процесі постійних змін.
У кожному суспільстві є незгоди й конфлікти.
Кожний еле-мент у суспільстві сприяє його інтегра-ції та змінам.
Кожне суспіль-ство базується на на-сильстві одних його членів над іншими.
Розуміння суспільства як символічної взаємодії людей та груп.
У процесі взаємодії люди конструюють об’єкти і змінюють зовнішнє середовище.
Взаємодія розглядається не як взаємодія усталених соціальних ролей, а як реально існуючих, сповнених внутрішніх суперечностей почуттів та емоцій, людей.
Свобода розуміється як можливість людини обирати ті соціальні ролі, які вона виконує.
Соціальна реальність є існуючий до нас інтерсуб`єктивний світ.
Люди можуть прилучатись до цього світу лише шляхом накопичення власного досвіду взаємодії з оточуючими їх людьми.
Таке прилучення дозволяє ставити перед собою реальні цілі та досягати їх.
Соціальна дія – це продумана, осмислена і спланована поведінка людини у її духовній взаємодії з іншими людьми.
Рис. 2.16.
Основні положення соціології П. Сорокіна
• Створення всеосяжної макросоціальної соціологічної теорії з залучанням елементів мікросоціального аналізу за допомогою принципу інтегрального синтезу.
• Розробка структури інтегративної соціології, яка включає соціальну аналітику, соціальну механіку, соціальну генетику.
• Розв’язання проблем горизонтальної та вертикальної мобільності.
• Вироблення й обґрунтування теорії соціальної дії.
• Дослідження соціальної структури суспільства і вироблення поняття, "соціальна стратифікація" як постійної характеристики будь-якого організованого суспільства.
• Створення моделі соціокультурної динаміки, центральною категорією якої виступає цінність.
Таб. 2.17.
Визначення суспільства П. Сорокіним
Рис. 2.18.
Рис. 2.19.
Етапи розвитку емпіричної соціології
Рис. 2.20.
Головні тенденції розвитку соціології (за Е. Гідденсом)
1. Розширення діапазону оцінок сучасності за рахунок поглибленого соціологічного аналізу культурних вимірів світу людини.
2. Перенесення акцентів на дослідження систем держав з притаманними їм взаємозв’язками і взаємодією, вивчення “національної держави” як втілення суспільства.
3. Ретельне вивчення світової системи.
4. Розмивання традиційних кордонів між різними соціогуманітарними науками.
5. Участь соціології у формуванні соціальної політики та її активність у впровадженні реформ.
6. Зростання ролі соціальних рухів у розвитку суспільства.
7. Зміцнення союзу теорії і практики в соціології.
8. Досягнення соціологією стану синтезу соціологічних концепцій (уніфікація теоретичної мови соціології в умовах наявного нині плюралізму теорій, ідей і концепцій).
9. Зберігання дискусійності предмету, що допоможе розвиватися науці, уникаючи догматизму.
Таб. 2.21.
Термінологія: теоретична соціологія, парадигма, соціальний факт, соціологічні школи, соціальна статика і динаміка, "розуміюча" соціологія, соціальна статика, соціологізм, структурний функціоналізм, соціальний конфлікт, емпірична соціологія.
Рекомендовані інформаційні джерела: 6; 14; 15; 26; 28; 34; 35; 39; 41; 45; 46; 54; 57; 59; 60; 61; 62; 69; 71; 74; 76; 77; 78; 79; 82; 85; 86; 87; 88; 90; 91; 92; 93; 94; 99; 100; 102; 105; 108; 114; 115; 117; 118; 120; 121; 123; 140; 142; 145; 146.
Сайти Internet:
http:// www.glasnet.ru/~asch/sociology/
http:// www.magister.msk.ru/library/revolt/aksel1001.htm
http:// www.social.narod.ru/sociology/uchebnik/uchebnik.htm
Тема № 3. Суспільство в системі соціологічного знання
План лекції:
1.Суспільство як система: суть, структура, типи.
2.Соціальна дія, зв’язок і взаємодія як базисні елементи соціального життя, взаємодія природи і суспільства.
3.Соціальні інститути і спільності. Поняття, різновиди і функції соціальних інститутів.
4.Соціальна стратифікація та соціальна мобільність.
5.Соціальні зміни і соціальний розвиток.
Суспільство як система: суть, структура, типи.
Рис. 3.1.
Види систем (за рівнем складності їх організації)
Рис. 3.4.
Структурні елементи системи
Рис. 3.5.
Суспільство як об'єкт дослідження
Історію розвитку суспільства вивчають
Суспільство, як цілісну систему, загальні закони його розвитку і функціонування вивчає
Окремі сторони життя суспільства і держави
вивчають
Історичні науки:
• Історія соціальної думки
• Історія економічних вчень
• Історія права та ін.
Соціальна філософія
Окремі
суспільні науки:
• Соціологія
• Політ. економія
• Мистецтвознавство
• Психологія та інші
Таб. 3.2.
Суспільство як система
Рис. 3.3.
Суспільство – це цілісна система, тобто таке соціальне утворення, яке наділене інтегральною системною якістю, що не зводиться до характеристик окремих людей чи їх простої суми.
Рис. 3.6.
Соціальна структура суспільства
Рис. 3.7.
Рис. 3.8.
Типологія суспільства
Таб. 3.9.
Порівняльна характеристика різних типів суспільства
(90 роки ХХ століття)
Характерні риси суспільства
Типи суспільства
Доіндустріальне
Індустріальне
Постіндустріальне
Типові представники
Афганістан, Ангола, Нікарагуа, Ефіопія
Італія, Франція, Великобританія
Країни які найбільше наближені до цього типу суспільства: США, Японія
ВНП на душу населення
До 400$
Близько 10000$
Близько 18000$
Основний фактор виробництва
Земля
Капітал
Знання
Основні продукти виробництва
Їжа
Промислові вироби
Послуги
Характерні риси виробництва
Ручна праця
Широке застосування механізмів, технологій
Автоматизація виробництва, комп’ютеризація суспільства
Характер праці
Земельна праця
Переважно стандартна діяльність
Різке підвищення творчого початку праці
Зайнятість населення
Близько 75% в с/г
Близько 10% в с/г
В сільському господарстві до 3%,
в промисловості 33%
Основні види експорту
Сировина
Продукти виробництва
Послуги
Політика в галузі освіти
Боротьба з
не писемністю
Підготовка спеціалістів
Безперервна освіта
Кількість вчених на 1000000 мешканців
Близько 100
Близько 2000
Близько 2000
Смертельність на 1000 чол.
Близько 20 чол.
Близько 10 чол.
Близько 10 чол.
Тривалість життя
40-50 років
Понад 70 років
Понад 70 років
Вплив людини на природу
Локальний неконтрольоване
Глобальний
Глобальний контрольований
Взаємодія з іншими країнами
Несуттєва
Тісний взаємозв‘язок
Відкрите суспільство
Таб. 3.10.
2. Соціальна дія, зв'язок і взаємодія, як базисні елементи соціального життя. Взаємодія природи і суспільства
Рис. 3.11.
Рис. 3.12.
Рис. 3.13.
Рис. 3.14.
Класифікація форм соціальної взаємодії
В залежності від кількості учасників
В залежності від схожості чи відмінності якостей учасників
В залежності від характеру актів взаємодії
В залеж-ності від трива-лості
В залежності від природи провідників
Взаємодія двох людей між собою;
Взаємодія однієї і багатьох (лектор і аудито-рія);
Взаємодія багатьох і багатьох (боротьба двох держав).
взаємодія людей
одно-стороння
двусто-роння
солідарна
антагоніс-тична
корот-кочасна
три-вала
безпосередня
опосе-редкована
Однієї статі
Різної статі
ЧИ
органі-зована
неорга-нізована
Інтелек-туальна
та, що має коротко-часні наслідки
та, що має тривалі наслідки
Одієї національності
Різних національностей
ЧИ
Схо-жих за рівнем багат-ства
Різних за рів-нем багат-ства
ша-блонна
не-шаблонна
чуттє-ве
во-льове
Таб. 3.15.
Взаємодія природи і суспільства
Рис. 3.17.
Рівні фізичної взаємодії природи і суспільства
Рис. 3.18.
Класифікація способів взаємодії людини з природою
(за Г. В. Платоновим)
Період взаємодії
Основні види діяльності
Характер взаємодії людини з природою
Біогенний період
мисливство, рибальство, збирання готових продуктів
Біологічний, людина є частиною природних екосистем, до умов існування в яких їй постійно доводилось адаптуватися
Техногенний період
а) аграрний етап
виникнення виробництва життєвих благ (землеробства та скотарства)
Посилення впливу суспільства на природу та зростання негативних наслідків цього впливу, які, проте, ще не набули масштабів порушення рівноваги суспільства з оточуючим середовищем
б) індустріальний етап
промислове машинне виробництво
Індустріальне виробництво дало змогу людині практично повністю підкорити сили природи, внаслідок цього вплив людини на природу перетворюється на насильство над довкіллям
Ноогенний період
виробництво послуг та інформації, застосоване переважно на комп'ютерних технологіях
На попередньому етапі людська діяльність спричинила втрату природою здатності до самовідтворення. Рівновага між суспільною діяльністю і природним середовищем уже не може підтримуватися без цілеспрямованих і послідовних зусиль з боку людства, направлених на підтримку рівноваги біосфери
Рис. 3.19.
3. Соціальні інститути суспільства. Поняття, різновиди і функції соціальних інститутів.
Різновиди соціальних інститутів
Рис. 3.20.
Таб. 3.21.
Структурні елементи основних інститутів суспільства
Функції
Інститути
Основні ролі
Фізичні елементи
Символічні елементи
Виховання, турбота о дітях
Сімейно-шлюбні
Батько, мати, дитина
Дім, інтер'єр
Каблучка, заручення
Виробництво, розподіл благ і послуг, регулювання фінансів, організація і поділ праці
Економічні
Працедавець, найманий робітник, покупець, продавець
Фабрика, офіс, магазин
Гроші, торгівля, марка, реклама
Завоювання влади, її здійснення, підтримка законів, правил
Політичні
Суб’єкт права, законодавець
Суспільна будівля (будинки і місця)
Прапор, кодекс, хартія
Сприяння соборним відносинам, поглиблення віри
Релігійні
Священик, прихожанин
Собор, церква
Хрест, Біблія
Соціалізація людей, прилучення до базових цінностей суспільства
Освіта
Учитель, учень
Школа, вуз, підручник
Атестат, диплом. ступінь
Таб. 3.22.
4. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність
Рис. 3.23.
Рис. 3.24.
Рис. 3.25.
5. Соціальні зміни і соціальний розвиток.
Рис. 3.26.
Основні підходи до характеру соціальних змін
Підходи
Представники
Сутність підходу
1. Детермінізм
Ф. Бекон
П. Лаплас
Б. Спіноза
Г. Гегель
Закономірність характеру суспільного життя
2. Індетермінізм
М. Штірнер
А. Камю
Важливе місце в історії суспільства займає випадковість
3. Діалектичний
К. Маркс
Ф. Енгельс
Закономірне і випадкове взаємодіють в житті суспільства
Таб. 3.27.
Рис. 3.28.
Теорія “стадій економічного зростання” (У. Ростоу)
Рис. 3.29.
Теорія “трьох хвиль” (О. Тоффлер).
Рис. 3.30.
Термінологія: суспільство, соціальні структури, соціальна система, соціальна дія, соціальний зв`язок, соціальні відношення, соціальна взаємодія, соціальна група, соціальний інститут, соціальна організація, соціальна нерівність, соціальна статифікація, соціальна мобільність, соціальні зміни, соціальний розвиток.
Рекомендовані інформаційні джерела: 4; 5; 14; 15; 33; 39; 40; 41; 45; 46; 57; 60; 61; 62; 65; 68; 69; 71; 74; 76; 77; 79; 82; 83; 85; 86; 87; 88; 90; 91; 92; 93; 94; 99; 100; 102; 105; 108; 109; 110; 111; 112; 113; 116; 119; 122; 124; 125; 131; 134; 137; 138; 139; 141; 143; 144.
Сайти Internet:
http:// www.social.narod.ru/sociology/uchebnik/uchebnik.htm
Тема 4. Особистість як об’єкт та суб’єкт суспільних відносин
План лекції
1. Поняття особистості в соціології.
2. Особистість як об’єкт і суб’єкт суспільних відносин.
3. Формування особистості в процесі соціалізації.
1. Поняття особистості в соціології.
Поняття особистості в структурі гуманітарних наук
Філософія
Психологія
Соціологія
Розглядає О. з точки зору її місця в світі як суб'єкта діяльності, пізнання і творчості.
Розглядає О. в якості стійкої цілісності психологічних процесів, якостей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей, вольових якостей та ін.
Відокремлює в особистості суспільно-типове. Основна проблематика соціальної теорії особистості пов’язана з процесом формування особистості і розвитку її потреб у нерозривному зв’язку з функціонуванням і розвитком S-них спільнот, вивчення закономірностей зв’язків особистості та суспільства, О. та групи, регуляції і саморегуляції S-ої поведінки особистості.
Таб. 4.1.
Якості
особистості
Предмет
соціології особистостей
Соціальні типи особистості
1. Соціально обумовлені
1. Соціально-історичні і соціально-культурні типи О.
1. Індивідуальні типові риси О.
2. Психологічні властивості О.
2. Соціальні якості О.
3. Біологічні
2. Соціально-типові прояви, ролеві структу-ри О., яка є відображенням різноманітних соціальних зв`язків і суспільно необхідних функцій, які реалізуються індивідами
3. Історичний тип О.
4. Індивідуальні
4. Соціально-культурний тип О.
Рис. 4.2.
Основні соціальні якості людини
С
О
Ц
І
А
Л
Ь
Н
І
Я
К
О
С
Т
І
Л
Ю
Д
И
Н
И
соціально визначена ціль діяльності
соціальні ролі і позиції
очікування по відношенню до соціальних позицій і ролей
норми, цінності і використовна знакова система
рівень освіченості, система знань
професійна підготовка
працездатність
самостійність в прийнятті рішень
активність та ін.
Рис. 4.3.
Соціальна регуляція поведінки особистості
Рис. 4.4.
2. Особистість як об`єкт і суб`єкт суспільних відносин.
Особистість як суб`єкт суспільних відносин
Рис. 4.5.
Особистість як об`єкт соціальних відносин
Рис. 4.6.
Особистість як об‘єкт та суб‘єкт суспільних відносин
Рис. 4.7.
Основні теорії особистості
РОЛЬОВА ТЕОРІЯ ОСОБИСТОСТІ
Рольова теорія особистості являє собою інтеграцію досягнень соціології і психології у вивчені особистості. Основні положення рольової теорії особи сформовані в соціальній психології Дж. Мідом, в соціології – Р. Лінтоном. Дж. Мід головну увагу приділяє засвоєнню ролей у процесі міжособистої взаємодії (інтеракції), підкреслює стимулюючий вплив "рольових очікувань" з боку "значущих для даного індивіда осіб", з якими він вступає у спілкування. Р. Лінтон виокремлює перш за все соціокультурну природу рольових настанов і їх зв’язок із соціальною позицією особистості, а також підтримку рольових вимог системою суспільних і групових санкцій. В рамках ролевої теорії особистості був виявлений такий феномен як "рольовий конфлікт".
МАРКСИСТСЬКА ТЕОРІЯ ОСОБИСТОСТІ
Акцент зміщений на класове усвідомлення своєї ролі в суспільстві. Особистості як така, що ігнорується суспільством.
ДИСПОЗИЦІЙНА ТЕОРІЯ ОСОБИСТОСТІ (Т. Знанецький, В. Томас)
Теорія саморегулювання суспільної поведінки особистості. Диспозиція – це схильність особливості до повного сприйняття умов діяльності і певної поведінки в цих умовах. Диспозиційна теорія дозволяє встановити зв`язки між соціологічною і соціально-психологічною поведінкою особи.
Диспозиції включають:
а) концепцію життя і ціннісні орієнтації;
б) узагальнені соціальні настанови на типові соціальні об’єкти та ситуації.
СОЦІОМЕТРИЧНЕ НАПРАВЛЕННЯ
Представляє групу через аналіз внутрішньогрупових відносин.
ПСИХОАНАЛІТИЧНА ОРІЄНТАЦІЯ
Базується на ідеях З.Фрейда, фокусуючи увагу на мотиваційних і захисних механізмах особи.
ЗАГАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНИЙ МЕТОД
Згідно з Р. Кричевським і О. Дубровською, загальнопсихологічний метод полягає у припущені, що багато уявлень про людську поведінку, які накопичені у загальній психології можуть бути застосовані в аналізі групової поведінки, передусім як навчання, явища когнітивної сфери, мотивація.
Таб. 4.8.
Структура соціальної ролі
Рис. 4.9.
СТАТУСНИЙ ПОРТРЕТ
Людини або статусний набір
(вказані тількі соціальні статуси)
Рис. 4.10.
Систематизація соціальних ролей (за Т. Парсоном)
Рис. 4.11.
3. Формування особистості в процесі соціалізації.
Рис. 4.12.
СТАДІЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ
Первинна соціалізація або стадія адаптації (від народження до підліткового віку.)
Дитина завоює соціальний досвід некритично, пристосовується, наслідує
Стадія індивідуалізації
З’являється бажання виділити себе серед інших, критичне відношення до норм поведінки
Стадія інтеграції
З`являється бажання знайти своє місце в суспільстві
Трудова стадія
Охоплює весь період зрілості Л., весь період її трудової діяльності, коли Л. не тільки засвоює соціальний досвід, але й відтворює його за рахунок активного впливу на сферу Л. через свою діяльність
Післятрудова стадія соціалізації
Розглядає похилий вік як вік, що має певний внесок у відтворення S досвіду, у процес передавання його новим поколінням
Таб. 4.13.
Рис. 4.14.
Сутність процесу соціалізації
Рис. 4.15.
ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ (за З. Фрейдом)
Рис. 4.16.
Соціально-психологічні механізми соціалізації
Ідентифікація – це ототожнення індивіда з деякими людьми або групами, які дозволяють засвоювати різноманітні норми, відношення і форми поведінки, які притаманні оточуючим
Наслідування – є свідомим або несвідомим відтворенням індивідом моделі поведінки, досвіду інших людей
Навіювання – несвідоме відтворення індивідом внутрішнього досвіду, думок, почуттів і психічних станів тих людей, з якими він спілкується
Соціальна фасилітація ("полегшення") – стимулюючий вплив поведінки одних людей на діяльність інших, у результаті чого їхня діяльність відбувається вільніше і інтенсивніше
Конформність – усвідомлення розходження у думках з оточуючими людьми і зовнішня згода з ними. Реалізується у поведінці
Таб. 4.17.
Термінологія: особистість, соціальні функції, соціальний статус, соціальна роль, автономія особистості, соціалізація, конформізм.
Рекомендовані інформаційні джерела: 5; 9; 14; 15; 39; 45; 46; 53; 57; 60; 62; 65; 69; 71; 76;.85; 86; 87; 88; 90; 91; 92; 93; 94; 99; 100; 101; 102; 108; 132.
Сайти Internet:
http:// www.glasnet.ru/~asch/sociology/
http:// www.social.narod.ru/sociology/uchebnik.htm
Тема 5. Конкретне соціологічне дослідження: методологія,
методика, різновиди та етапи.
План лекції:
1. Конкретне-соціологічне дослідження: суть і етапи.
2. Методологія, методика і техніка КСД. Різновиди КСД.
3. Поняття та основні компоненти програми дослідження.
4. Вибірка у соціологічному дослідженні.
1. Конкретне соціологічне дослідження: суть і етапи.
Методологічний
зв’язок між різними
дисциплінами
Приріст Поглиблення
нових уявлень про
знань сутність соці-
альних
явищ
Практичні заходи
щодо вдосконалення
соціальних
дійсності
Рис. 5.1.
Етапи організації соціологічного дослідження
Рис. 5.2.
2. Методологія, методика і техніка КСД. Різновиди КСД
Різновиди КСД
Рис. 5.3.
Зв’язок типу дослідження, його гіпотез, мети та способу інформації
Вид дослідження
Мета дослідження
Види гіпотез
Способи збирання та аналізу інформації
Розвідувальне (пошукове)
Формування проблеми, мети, завдань, описової гіпотези
―
Вивчення матеріалів, інших досліджень, звітів, статистич-них даних, експертне опиту-вання, спостереження, тощо
Описове
Перевірка описової гіпотези, повне кількісно-якісне описання об’єкта
Описова
Вибірка та монографічне обстеження, анкетування, кореляційний аналіз
Аналітичне
Виявлення причинно-наслід-кових залежностей в об’єкті
Пояснювальні
Експеримент
Таб. 5.4.
3. Поняття та основні компоненти програми дослідження
Програма досліджень
Вимоги до розробки
Якість і точність програми
Методологічна (дає змогу визначити проблему дослідження; сформулювати його цілі і завдання, зафіксувати вихідне уявлення про об'є’т, який вивчають; встановити відношення даного дослідження до тих, які проводились раніше)
Функції
Логічна послідовність усіх ланок програми
Методична (дає можливість розробити загальний план дослідження; визначити методи збирання і аналізу інформації; виробити процедуру дослідження; проводити порівняльний аналіз одержаних результатів аналогічних досліджень)
Гнучкість програми (при появі нових, непередбачених обставин вносити корективи до вже сформульованих положень)
Організаційна (забезпечує розробку чіткої системи розподілу праці між членами дослідницької групи; полегшує контроль за ходом дослідження)
Програма досліджень
Табл. 5.5.
4. Вибірка у соціологічному дослідженні
Структура програми КСД
Рис. 5.6.
Види вибірки
Вірогіднісна (випадкова)
Власне-випадкова – вибір номерів на картах, рівномірно перемішаних
Стихійна – поштове опитування читачів журналу
Цілеспрямована (невипадкова)
Механічна – вибір прізвищ за загальним списком через рівні інтервали
Квотна – пропорційний відбір на базі статистики розподілу серед генеральної сукупності заданих сполучень паспортних даних респондентів - квот
Серійна – розподіл генеральної сукупності на однорідні серії відбору в них респондентів пропорційно чисельності
Метод основного масиву – опитування всіх присутніх (або 60-70% всієї чисельності), наприклад при “зондуванні” суспільних думок
Гніздова – відбір в якості одиниць дослідження колективів (груп) з послідуючим суспільним опитуванням
Таб. 5.7.
Таб. 5.8.
Термінологія: дослідження соціологічне: емпіричне і теоретичне, прикладне і фундаментальне; метод, і методика; об’єкт і предмет дослідження; операціоналізація поняття; програма дослідження; репрезентативність, вибірка.
Рекомендовані інформаційні джерела:
3, 7, 11, 14, 15, 16, 18, 21, 22, 25, 27, 36, 37, 39, 42, 45, 46, 47, 52, 62, 63, 67, 66, 67, 69, 71, 75, 84, 85, 86, 87, 90, 91, 93, 94, 102, 102, 104, 106, 107, 108, 129.
Сайти Internet: http:/socioloqy. aqava.ru/
Тема 6. Методи збирання соціологічної інформації (4год).
План лекції:
Поняття методу в соціології.
Соціологічне опитування як основний метод збирання первинної соціологічної інформації та його різновиди.
Метод спостереження в соціології.
Метод аналізу документів.
Метод експерименту в соціології.
Метод соціометрії.
Поняття методу в соціологія.
Метод (від грецького methodоs – шлях до чогось) – це спосіб одержання вірогідних соціологічнихзнань; сукупність застосовуваних прийомів, процедур і операцій для емпіричного і теоретичного пізнання соціальної реальності.
Рис. 6.1.
Класифікація соціологічних методів збирання первинної
інформації.
Метод
Аналіз
документів
Спостереження
Опитування
Соціальний експеримент
Об’єкт
Документи
Процеси, явища, факти відносин, взаємозв’язків, взаємодій.
Працівники
Форми і методи розв’язання соціоло-гічних проблем.
Предмет
Соціальні факти зафіксовані документально
Факти реальної поведінки
Факти свідомості,-думки, мотиви, інтереси, почуття
Соціальні факти, цілеспря-мовано змінювані у процесі дослід-ження
Спосіб
Традиційний – якісний, формалізо-ваний, кількісний
Включене – невключене
Вільне – стандартизоване
Систематичне – епізодичне
Польове – лабораторне
Контрольоване – неконтрольоване
Анкету-вання, інтерв’ю
Соціо-метрія
Експертиза
Тести
Натураль-ний – мислений
Лаборатор-ний – польовий
та ін.
Таб. 6.2.
Соціологічне опитування як основний метод збирання первинної соціологічної інформації та його різновиди.
Опитування – метод збору соціологічної інформації про досліджуваний об’єкт під час безпосереднього (інтерв’ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента (опитуваного) шляхом реєстрацій відповіді респондентів на сформульовані соціологом питання, які випливають з цілей і завдань дослідження.
Рис. 6.3.
Анкета – тиражований документ, якій містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов’язаних між собою за встановленими правилами.
Рис. 6.4.
Класифікація запитань анкети
Рис. 6.5.
Структура анкети
Рис. 6.6.
Питальник – документ, у якому сформульовані згруповані питання за темою, передбачено місце для записів відповідей на них.
Рис. 6.7.
Особливості інтерв’ю
Позитивні якості
Специфічні труднощі, недоліки
1. Допомагає одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів.
2. Дає змогу вести спостереження за психологічними реакціями респондентів.
3. Особистий контакт соціолога і респондента забезпечує більш серйозне ставлення респондента до опитування.
1. Пошук психологічного контакту з кожним респондентом.
2. Значні матеріальні й часові затрати.
3. Трудомісткість підготовки інтерв’юерів.
4. Вирішення проблеми трудомісткості.
Табл. 6.8.
3. Метод спостереження в соціології.
Рис. 6.9.
Залежно від
місця спостерігача
Залежно від - включене Залежно від
ступеня - невключене наявності
формалізованості контролю
- стандартизоване - контрольоване
- довільне - неконтрольоване
Залежно від Залежно від
регулярності міри
проведення відкритості
- систематичне Залежно від - відкрите
- випадкове місця - інкогніто
проведення
- польове
- лабораторне
Рис. 6.10.
4. Метод аналізу документів.
Документ це засіб закріплення різним способом на спеціальному матеріалі інформації щодо фактів, подій, явищ об'єктивної дійсності й розумової діяльності людини.
Рис. 6.11.
Метод аналізу документів
Позитивні риси методу:
Особливості застосування:
Недоліки:
- стабільний стан об’єкту дослідження можливе повторне дослідження;
- в документі передається не лише інформація про події, а й відношення до них авторів, можливий аналіз подій з різних позицій.
- документальна інформація носить вторинний характер, відсутній контакт з тією реальніст’ю, яку відображає документ;
- документальна інформація залежить від позицій і задумів авторів документу;
- інформація представлена в узагальненому вигляді, що підвищує її якість, існує можливість порівнювати факти різних періодів, одні і ті ж самі факти, що зафіксовані в різні періоди різними особами;
- мова документу не співпадає з мовою дослідження, вірогіден камуфляж форми документу.
- дослідження носить посивний характер, бо відсутній безпосередній контакт дослідника і соціологічного явища;
- дослідник може сприйняти вигадану інформацію за істину, бо висновки дослідника грунтуються на основі вторинної інформації, яка може бути викривлиною;
- автор фіксує в документі не лише безпосередньо спостерігаєме, а й минулі події, може використовувати повідомлення інших осіб;
- зміст документальної інформації залежить від форми, в якій вона подається.
Рис. 6.12.
Традиційний (кабінетний)
Методи аналізу документів
Кількічний (контент-аналіз)
Традиційний аналіз
(класичний)
Контент-аналіз
(кількісний)
Тлумачення документа через з'ясування основних думок та ідей конкретного тексту. Оцінку його змісту згідно з політичними, моральними або естетичними критеріями.
Аналіз змісту масової сукупнос-ті Текстів з використанням стан-дартизованих вимірювальних, статистичних процедур з метою отримання їх об'єктивних кіль-кісних характеристик. Його сут-ність полягає у перекладі в кіль-кісні показники текстової інфор-мації.
Методи аналізу документів
Рис. 6.13.
5. Метод експерименту в соціології.
Рис. 6.14.
Соціометричне опитування – один із різновидів опитування, який використовують для вивчення внутрішньо колективних зв...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора