Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Автоматизованих систем управління
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Методичні вказівки
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
ТЕХНОЛОГІЇ ДРУКАРСТВА
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до виконання лабораторних робіт
для студентів базового напряму «Видавничо-поліграфічна справа» спеціальності «Комп’ютеризовані технології та системи видавничо-поліграфічного виробництва»
Затверджено на засіданні кафедри
Автоматизованих систем управління
Протокол № 1-09/10 від 3 вересня 2009 р.
Львів – 2009
Технології друкарства: Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт для студентів базового напряму «Видавничо-поліграфічна справа» спеціальності «Комп’ютеризовані технології та системи видавничо-поліграфічного виробництва» (шифр – 051501)/ Укл.: М.А. Назаркевич, Н.Д.Лотошинська – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2009. – 54 с.
Укладачі: Назаркевич М.А., к.т.н., доц.
Лотошинська Н.Д., к.т.н., доц.
Відповідальний за випуск: Шпак З.Я., к.т.н., доц.
Рецензент: Цмоць І..Г., д.т.н., проф.
Лабораторна робота № 1
КЛАСИФІКАЦІЯ КОНТРОЛЬНИХ ШКАЛ ДРУКАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ
Мета роботи: Ознайомлення з методами контролю параметрів друкарського процесу, зокрема з роботою контрольних шкал.
1. Теоретичні відомості
1.1. Контрольно-вимірювальні шкали та елементи.
Весь процес підготовки друкарської машини, одержання контрольного відбитка та друкування накладу друкар здійснює, контролюючи та оцінюючи якість зображення на відбитках та по контрольній шкалі друкарського процесу.
Контрольна шкала – це комплект контрольних елементів, полів та тест-об'єктів, який є обов’язково присутній на відбитку і дає можливість оцінювати та контролювати окремі параметри друкарського процесу або його підсумкові ефекти під час друкування чи вже на готовій продукції.
Тест-об'єкти складаються з елементів різного призначення. Це можуть бути елементи у вигляді плашок, штрихів, кілець та інших геометричних фігур. Елементи тест-об'єктів розділяються на сигнальні та вимірювальні.
Сигнальні елементи служать для візуального контролю за порушенням нормального проходження процесу друкування; вимірювальні – для контролювання якості друкування за допомогою приладів (наприклад, денситометра).
Розроблено багато різноманітних шкал. Вони розрізняються по структурі в цілому і за будовою контрольних елементів зокрема. Але у всіх контрольних шкал присутні елементи для контролю і оцінки параметрів друкарського процесу, такі-як:
загальна подача фарби,
перехід фарби при накладанні шарів фарб на відбитку,
кольоровий баланс "по-сірому",
розтискування друкуючих елементів,
ковзання,
двоїння,
суміщення фарб на відбитку,
контраст друку в тінях растрового зображення,
відтворення на відбитку растрових елементів на світлих та темних ділянках.
Контроль друкарського процесу по шкалах проводять візуально і з застосуванням вимірювальних приладів, таких, як лупа, денситометр або спектрофотометр.
Тест-об'єкти НД1 поліграфії призначені для контролю процесу друкування при різних технологіях офсетного друку: тріадного друку на прободрукарському верстаті (ОКП-1), тріадного офсетного друку накладу на аркушевих або рулонних машинах (ОКП-2) та однофарбового друку (ОКП-3). Всі три тест-об'єкти забезпечують як візуальний, так і інструментальний контроль відбитків.
Вимірювальна шкала FOGRA PMS (Рис.1.1) містить ділянку плашки V та відтінкові ділянки світлих S (7%), середніх М (40%) та темних Т (80%) тонів. Растрові крапки мають круглу форму, лініатуру 58,8 лін/см. Ділянки для контролю двоїння та проковзування D містять лінійні растри, орієнтовані на 0°, 45° та 90°, ступінь їхнього заповнення – 60%. Шкалу мікроліній спроектовано для візуального контролю процесу виготовлення друкарських форм. Вона складається з позитивних та негативних ліній, ширина яких коливається від 4 мкм до 40 мкм.
Контрольні шкали System Fogra РМS широко використовує для контролю за друком у своїх машинах фірма Неіdеlbегg. При зчитуванні даних друку за допомогою рухомого денситометра чи спектрофотометра корекція параметрів друку буде проведена автоматично для кожної з ділянок окремо.
Рис. 1.1 Вимірювальна шкала FOGRA PMS
Контрольна шкала UGRA 1982 (Рис.1.2) створена для контролю процесу виготовлення друкарських форм та детальної оцінки друкарського відбитку. Шкала містить такі групи контрольних ділянок:
безперервний напівтоновий клин;
мікролінії;
напівтонову растрову шкалу лініатурою 60 лін/см;
двоїння та проковзування;
відтінків від світлих до темних, лініатурою 60 лін/см. Безперервний напівтоновий клин та ділянки кільцевих мікроліній, призначені для контролю виготовлення форми.
Напівтоновий клин складається з 10 ділянок розміром 5 мм. Растрова крапка має еліптичну форму. Растрову структуру зорієнтовано під кутом 45°, лініатура 60 лін/см. За допомогою цієї шкали можна отримати показник величини тону та побачити його викривлення у друці.
Ділянки контролю розтискування та двоїння складаються з трьох лінійних растрових ділянок різної орієнтації для інструментальної оцінки та ділянки D для швидкої візуальної перевірки.
Якщо на відбитку не виявлено проковзування/двоїння, то якість друку оцінюється за допомогою денситометра для відбитого світла. Спочатку вимірюються щільності напівтонових ділянок, найближчої плашки та білого (незадрукованого паперу). За допомогою контрольного клина UGRA 1982 можна контролювати відтворення цілої низки напівтонових відтінків. Повноту суміщення зображень у друкарській машині можна визначити за допомогою цієї шкали з точністю до 5 мкм.
Безперервиний напівтоновий клин складається з 13 полів розміром від 4 мм до 6 мм, градація оптичної щільності становить 0,15 ± 0,02. Експозиція суміжних елементів відрізняється на коефіцієнт 1,4.
Новою розробкою фірми System Brunner AG (Швейцарія) є шкала Digital Zebra Strep. Вона складається з полів контролю за лініатурою насвітлення, контролю за крапками 1-9% та 91-99%, контролю за насвітленням 50-% поля лініатур растру 20, 60, 80 лін/см, контролю за растровими полями 0-100% у порядку 0-50, 50-100%, з почерговим розміщенням контрастних елементів. Призначення цієї шкали – перевірка наствітлення друкарських пластин у системі computer-to-plate, а також друкарських процесів.
Останнім часом поширилося застосування контрольних шкал у вигляді РS чи ЕРS-файлів, що дозволяє автоматично експонувати контрольні об'єкти разом з друкарськими полосами.
Фірма ТЕСНКОN пропонує контрольну шкалу ТСS-digital для контролю якості пробного і тиражного друку з цифровим масивом даних. Імпорт цифрової контрольної смуги в робочу програму монтажу на платформах Windows і Масіntosh забезпечує надійний якісний контроль таких параметрів, як колір плашки, розтискування растрових крапок, контраст друку і колірний баланс.
Цифрова контрольна шкала – допоміжний засіб для перевірки всіх етапів виробництва – від вивідних пристроїв РоstScript до друку накладу.
Для вимірювання друкарської контрольної шкали на плівці або полімерних друкарських формах рекомендується денситометр ТЕСНКОN RТ120. Для вимірювання на алюмінієвих друкарських формах і відбитках можна використовувати денситометри фірми ТЕСНКОN. Аналіз приведених тест-об'єктів показує, що різні тест-шкали в тій чи іншій мірі контролюють дефекти відтворення зображення і визначають їх ступінь.
а)
б)
в) г)
д)
Рис. 1.2. Контрольний клин UGRA 1982.
а) безперервиний напівтоновий клин. б)ділянки кільцевихз мікроліній.
в) ділянка контролю двоїння/ проковзування. г) напівтонова шкала.
д) світлі ділянки у позитивній та негативній версіях за лініатури 60 лін/см.
Практичний досвід експлуатації тест-шкал дав змогу розробити загальні вимоги до них:
Тест-об'єкти повинні давати швидку оптичну реакцію на основні дефекти, які з'являються.
Тест-об'єкти повинні бути універсальними для застосування в процесах, які використовують різні формні та друкарські матеріали.
Необхідна диференціація контрольних елементів тест-шкал для того, щоб один або сукупність деяких контрольних елементів однозначно визначали тільки один параметр друкарського процесу і нагадували про його порушення.
Тест-об'єкти повинні мати можливість проведення кількісної оцінки.
Знаючи, що зміна основних технологічних режимів роботи друкарської машини по-різному впливає на якість продукції і на реакцію елементів тест-шкал розробляють єдину методику досліджень.
Працюють одночасно на двох машинах. На першій друкують жовтою і пурпурною фарбами, на другій – голубою і чорною. В поліграфії прийнято позначати C – голубу фарбу, M – пурпурну фарбу, Y – жовту фарбу і K – чорну фарбу. Разом вони становлять CMYK.
В результаті обидві групи отримують комплект 4-х фарбових відбитків з порядком накладання фарб: перша група – (Y+M+C+K) або (Y+K+C+M); друга група – (K+C+Y+M) або (K+Y+M+C).
Для кожної фарби змінюють режими роботи друкарської машини (наприклад, тиск, швидкість друку, подача фарби та зволожувального розчину). Необхідно пам'ятати, що суміщення фарб на відбитках слід проводити в одинакових режимах. Отримані відбитки контролюють за елементами контролю тест-об'єктів візуально та за допомогою мікроскопа або денситометра.
Зауважимо, що змінними факторами друкарського процесу є: тиск між формним і офсетним циліндрами; тиск між офсетним і друкарським циліндрами; швидкість роботи машини; подача фарби на форму; подача зволожувального розчину на форму.
За допомогою контрольних елементів тест-об'єкту контролюють фактори друкарського процесу за такими показниками (дефектами):
розтискування, %;
відтворення дрібних деталей (так, ні);
ковзання (так, ні);
передача фарби:
а) другої на першу, %;
б) третьої на другу, %;
в) четвертої на третю, %;
баланс "по сірому" (так, ні);
зміна подачі зволожувального розчину (більше, менше);
чіткість контурів (так, ні);
баланс "фарба + зволожувальний розчин" (так, ні);
подвоєння (так, ні) %;
загальна оцінка віддрукованої продукції (незадовільна, задовільна, добре).
За результатами досліджень визначають:
1. Відповідність тест-шкал основним вимогам, які ставляться до них.
2. Характер впливу основних факторів друкарського процесу на реакцію сигнальних елементів.
1.2. Точність та надійність технологічного процесу передачі зображення під час друкування
Регулювання технологічних процесів за факторами, які визначають якість продукції, неможливе без знання основних закономірностей процесу. Їх вивчення здійснюється статистичним методом з використання виборок і обробкою їх результатів методами та прийомами математичної статистики. При цьому встановлюються причини розладів технологічних процесів та виникнення значних неполадок.
Будь-який технологічний процес можна охарактеризувати двома показниками: точністю та стабільністю. Точність виготовлення продукції – це властивість технологічного процесу забезпечувати відповідність області розсіювання показників якості продукції заданій області допуску. Під стабільністю процесу розуміють властивість технологічного процесу зберігати задані показники якості продукції протягом певного часу.
Тому аналіз технологічного процесу зводиться до:
Оцінки закону розподілу відповідного показника якості.
Визначення області розсіювання та співставлення його з областю допуску.
Підтвердження незмінності дисперсії та математичного спо ді ван ня похибки виготовлення даної продукції в часі.
В залежності від мети дослідження задача аналізу та наступного за без пе чен ня стабільності технологічного процесу може складатися з вив чен ня за виборками миттєвого або сумарного розподілу показників якості.
Якщо в основу аналізу покладена миттєва вибірка, то її обсяг не повинен перевищувати 50 примірників. Сумарний розподіл визначається за декількома миттєвими виборками або за однією складеною з випадково відібраних взірців продукції. Попередні висновки про закономірності досліджуваного процесу можна зробити за видом отриманих гістограм. Більш повний розв'язок поставленої задачі можливий за допомогою перевірки статистичних гіпотез і параметрів закону розподілу показника якості та стабільності процесу друкування.
На практиці з метою спрощення варіанту сумарного розподілу якості користуються методом точкових та точнісних діаграм. При цьому на осі абсцис в обох випадках відкладають номер миттєвих вибірок, а на осі ординат– індивідуальні значення контрольованих параметрів якості, наприклад, значення оптичної щільності або точності суміщення фарб х. (точкова діаграма, Рис. 1.3.) або його середнє значення (точнісна діаграма)
Рис. 1.3. Точкова діаграма процессу
Точки на графіку точкової діаграми з'єднують суцільними лініями.
На точнісній діаграмі вище і нижче значеннь наносять значення, які дорівнюють середньому квадратичному відхиленню. Ці точки з'єднують штрих-пунктирною лінією.
Контрольно-вимірювальні шкали дозволяють контролювати окремі параметри друкарського процесу або його підсумкові ефекти під час друкування чи вже на готовій продукції.
2. Порядок роботи
Розробимо свою контрольно-вимірювальну шкалу. Вона повинна містити такі елементи див. рис. 1.4 – 1.7:
1. Розміточні хрести, які рисують на полях сторінки або на ділянках, що будуть йти під обрізку. Їх малюють найтоншою лінією, яку буде сприймати друкарська машина, але з обов’язковим наповненням всіх кольорів: C-100%, M-100%, Y-100%, K-100%, або це колір Registration – 100%. Ставлять ці хрести в чотирьох кутах макету видання. Це один з найголовніших контрольних елементів, за яким визначається несуміщення кольорів.
2. Важливо підписати у відповідності до виконаного кольороподілу. Приклад виконання: CMYK. Проставляється на макеті видання в одному місці біля розміточних хрестів.
3. Загальну подачу фарби будуть контролювати елементи контрольної шкали, у яких C-100%, M-100%, Y-100%, K-100%. Їх малюють кубиками і розташовують разом на полях сторінки або на ділянках, що будуть йти під обрізку.
4. Кольоровий баланс по-сірому належить до градаційних елементів контролю, що контролює наявність фарби у середніх та світлих тонах. Є можливість довільно вибирати градацію півтонів (90%, 80%, 70%, 60%, 50%, 40%, 30%, 20%, 10%), або ж (75%, 50%, 25%). Але цю градаційну шкалу необхідно повторити для кожної фарби. Їх позначають кубиками і розташовують разом на полях сторінки або на ділянках, що будуть йти під обрізку.
5. Ділянки змішування фарби. Вибирають характерні кольори, які є на макеті та поміщають на контрольну шкалу. Наприклад, червоний колір, який утворюється змішуванням M-100%,Y-100%, зелений – C-100%,Y-100%, фіолетовий – M-100%,C-100%. Це дає можливість проконтролювати якість змішування фарб.
6. Розтискування друкуючих елементів. Поміщають тонкі лінії з різною частотою наповнення, яка відповідає лініатурі растру для кожної з фарб.
7. Двоїння та проковзування
8. Мікролінії. Пишуть текст дуже маленького кеглю, наприклад, 3 пт і поміщають його по горизонталі та по вертикалі.
Рис.1.4. Макет видання з контрольно-вимірювальною шкалою
Рис.1.5. Контрольно-вимірювальна шкала фарби Cyan.
Рис.1.6. Контрольно-вимірювальна шкала фарби Magenta.
Рис.1.7. Контрольно-вимірювальна шкала фарби Yellow.
Рис.1.8. Контрольно-вимірювальна шкала фарби фарби Black.
3. Питання для самоконтролю
Що таке контрольна шкала? Які задачі вона вирішує?
На які типи поділяються тест-об’єкти?
Що належить до сигнальних елементів, а що до вимірювальних?
Тестові шкали яких фірм Ви знаєте?
Що таке баланс "по сірому"? Яким чином його контролюють
Де розміщують контрольні шкали?
Що таке тест-об’єкти?
Як контролюють двоїння та проковзування?
Що таке розтискування і як його контролюють?
Під стабільністю процесу розуміють ...
4. Рекомендована література
Гавенко С. Ф., Воржева О. В., Конюхова І. І., Мельников О. В. Практикум з оцінки якості поліграфічної продукції. – Л.: Афіша, 2001. – 60 с.
Джиго А., Калинин С. Стандарты но издательскому делу. М.: "Юрист". 1998.
Лапатухин В. Способы печати (проблемы классификации и развития). М.: "Книга", 1976.
Митрофанов В., Тюрин А.. Бирбраер Е., Штоляков В. Печатное оборудование. М.: МГУП. 1999.
Мюллер П. Офсетная печать (проблемы практического использования). М.: "Книга" 1988.
Никанчикова К., Попова А. Технология офсетного производства (печатные процессы), М.: "Книга". 1980.
Петров К. Справочник по полиграфии. VI.: "КРОУ". 1998.
Полянский Н. Основы полиграфического производства. М.: "Книга". 1991.
Раскин А.., Ромейников И., Бирюкова Н. и др. Технология печатных процессов. М.: "Книга". 1989.
Лабораторна робота № 2
ВИДИ СПУСКІВ ПОЛОС
Мета роботи: Ознайомитися із процесом підготовки форми високого та офсетного друку; класифікацією спусків полос та способами контролю за правильністю їх виконання.
1. Теоретичні відомості
У високому та плоскому офсетному виробництві формування друкуючих і пробільних елементів (запис інформації) здійснюється хіміко-фотографічним, лазерним або електрографічним методами. Лазерний метод отримання форм є дуже перспективним – він забезпечує високу графічну точність передачі елементів зображення на формному матеріалі. Але найбільш поширеним способом отримання друкарських форм є хіміко-фотографічний, коли на формний матеріал зображення копіюється з негативів чи діапозитивів.
Діапозитиви (негативи), підготовлені для копіювання з метою виготов лен ня друкарської форми, називають фотоформами. Перед виготовленням друкар ської форми ілюстраційні та текстові фотоформи монтують за затвердженим макетом на єдину основу, наприклад, на лавсанову плівку, та закріплюють на ній. Цю операцію, а також фотоформи, розміщені у відповідності з макетом та за кріп лені на прозорій основі, називають монтажем.
Окремі віддруковані аркуші фальцюють у зошити. У зошиті полоси тексту чи ілюстрацій повинні бути розташовані так, щоб послідовно чер гувалися сторінки. Тому полоси на монтажі фотоформ повинні бути розта шо вані у визначеному порядку за відповідними схемами.
Розміщення окремих полос на монтажі фотоформ за визначеною схемою називають спуском. Спуск полос залежить від типу видання (книга, альбом), способу фальцювання та кількості згинів у зошиті, характеру комплектування видання (підбиранням чи вкладанням), від зручності виконання процесу друкування, а також від інших умов – Рис. 2.1.
Поширені програми верстки, такі як Adobe Pagemaker, QuarkXPress, Adobe InDesign мають модулі спуску полос власної або сторонньої розробки. Також для спуску полос використовуються спеціалізовані програми, наприклад: Inposition (DK&A), Imposition Publisher (Farrukh Systems), Presswise (Luminous), Strip It (One Vision), Preps (Kodak, раніше Creo, до цього ScenicSoft) і Impostrip (Ultimate). Якщо макет наданий у форматі pdf – спуск полос можна здійснити в програмі Adobe Acrobat за допомогою плагіну Quite Imposing Plus.
Рис. 2.1. Схеми різних спусків: 1 – книжковий одинарний; 2 – альбомний; 3 – книжковий подвійний; 4 – блокнотний; 5 – спуск «зошит до зошита в підбір»; 6 – спуск вкладанням
Правильність спуску полос контролюють наступним чином:
поряд з першою полосою аркуша за корінцем повинна стояти його остання полоса;
дві полоси, що стоять поряд за корінцем чи головкою корінця, не можуть бути одночасно парними чи непарними;
сума колонцифр двох полос, що стоять поряд за корінцем поряд, дорівнює сумі колонцифр першої та останньої полоси даного аркуша;
у кожній парі полос, що стоять поряд за корінцем головкою догори, непарна полоса повинна бути справа, а парна зліва;
сума колонцифр полос розташованих в ряд за лінією головок буде для даного спуску величиною сталою;
якщо чергування перших чотирьох полос йде за годинниковою стрілкою, то чергування наступних чотирьох полос піде проти годинникової стрілки і так далі.
Правильність спуску полос можна перевірити також за відбитком з друкарської форми: віддрукований з двох сторін аркуш розрізають, якщо у цьому є потреба фальцюють, – за чергуванням колонцифр у зошиті судять про правильність спуску полос.
За допомогою розкладання (операції по визначенню пробілів між полосами) визначають розміри полів майбутнього видання. Поля у книжково-журнальних виданнях необхідні як з метою зручності користування ними, так і для художнього оформлення.
Розміри полів залежать від формату видання та полоси набору, а також від характеру та призначення видань. Розміри розкладання полів визначають за ОСТ 29.62—86 «Издания книжные и журнальные. Основные параметры издательско-полиграфического оформления».
Правильність монтажу перевіряється за взаємним розташуванням його елементів, так на монтажі:
прямі лінії головок та корінців повинні бути взаємно перпенди ку ляр ними;
від стані між двома поряд розташованими лініями корінців повинні бути однаковими;
від стані між двома поряд розташованими лініями головок також повин ні бути однаковими.
2. Питання для самоконтролю
1. Монтаж фотоформ та вимоги, що висуваються до нього.
2. Як перевірити правильність спуску полос?
3. Яким чином виконується операція розкладання?
4. Вкажіть основні правила монтажу полос.
3. Порядок роботи
1. Ознайомитися із різними схемами спусків, а також операціями виготовлення монтажу.
2. Отримати індивідуальне завдання, у відповідності до якого приготувати різні макети спусків полос.
3. Виконати розкладання. В ОСТ 29.62—86 наведені вимоги, що регламентують розміри розкладання у головках та корінцях в залежності від розміру стандартного паперового аркуша та долі, а також від формату полоси набору та варіанту оформлення.
4. У процесі перевірки виконання монтажу необхідно перевірити відповідність його основним вимогам.
4. Рекомендована література
1. Мельников О. В. Технологія плоского офсетного друку: Підручник. – Львів: Афіша, 2003. – 383 с.
2. Нормативные материалы по издательскому делу: Справочник / Сост. В. А. Маркус. – М.: Книга, 1987. – 480 с.
3. Полянский Н. Н. Основы полиграфического производства: Учебник. – 2-е изд., перераб. – М.: Книга, 1991. – 352 с.
4. Практика фальцовки: От спуска полос до готовой продукции: Фальцевальные системы Heidelberg Finishing: Учеб. пособие / В. С. Карпенко, Ю. А. Шостачук, В. Г. Сысюк и др. – К.: Техника, 2001. – 240 с.
5. Процессы офсетной печати: Технологические инструкции. – М.: ВНИИП, 1998. – 400 с.
Лабораторна робота № 3
КОНСТРУКЦІЯ КНИГИ В ПАЛІТУРНІЙ КРИШЦІ
Мета роботи: Ознайомитися з будовою книги, навчитися розрахову ва ти палітурні кришки і обкладинки.
1. Теоретичні відомості
1.1. Загальні поняття
Книгою (від старослав. «къниги – букви, грамоти, лист) називають неперіодичне друковане видання обсягом понад 48 с., а брошурою (від фр. brocher – зшивати) – видання обсягом понад 4, але не більш 48 с.
Книга (рис. 3.1) складається з книжкового блоку Б, який поміщається в палітурну кришку Пк. Книги випускають також і в обкладинках, але їхня конструкція відрізняється від книг у палітурних кришках.
Рис. 3.1. Книга
Книжковий блок складається з зошитів або окремих аркушів, скріплених між собою в корінці.
Зовнішні елементи блоку. До цих елементів відносяться: корінець, форзац, каптал, корінцевий матеріал, обрізи і стрічечка-закладка.
Корінець – це одна з торцевих сторін блоку Кр (рис. 3.1), по якій скріплюються зошити або аркуші. У залежності від виду оформлення корінець може бути прямим в, округленим г і грибоподібним д.
Форзаци (нім. Vorsatz) – це два чотиристорінкових листки паперу Фр (рис. 3.1), один із яких прикріплюється до першого, а інший до останнього зошитів блоку. Перший служить для з'єднання першого листа блоку з передньою сторонкою кришки, другий – для з'єднання останнього листа з задньою сторонкою кришки. Крім того, форзац є елементом художнього оформлення книги і закриває зворотний бік палітурної кришки. Форзаци можуть бути різні по конструкції й оформленню.
Для більш міцного скріплення зошитів у блоці, а також для прикраси книги середнього і великого обсягу застосовується каптал К (рис. 3.1), що представляє собою тканинну тасьму з потовщеним кольоровим краєм, приклеєну до верхнього і нижнього країв обрізаного книжкового блоку.
Корінцевий матеріал – марля або інший матеріал, що заміняє її, Км (рис. 3.1), що знаходиться на корінці блоку і збільшує його міцність, також скріплює блок з палітурною кришкою. Цей матеріал по ширині перевищує товщину блоку, а виступаючі краї приклеюються до внутрішніх сторін криш ки. Для збільшення міцності на корінець наклеюється паперова смужка Бп.
Торцеві сторони (передня, верхня і нижня) книжкового блоку називаються обрізами. Передній обріз у залежності від форми корінця може бути прямим або увігнутим. Дуже часто для кращого художнього оформлення книги і попередження забруднення обрізів їхній зафарбовують.
Стрічечка-закладка Л (рис. 3.1), що полегшує користування книгою, являє собою тасьму, один кінець якої прикріплюється до верхньої частини корінця блоку, а другий вводиться усередину блоку і виходить за краї нижнього обріза.
Внутрішні елементи книжкового блоку. Крім сторінок основного тексту, книжковий блок містить наступні додаткові елементи.
Титульний лист (лат. titulus) є першою вихідною сторінкою книги. У багатьох книгах застосовується одинарний титульний лист Т (рис. 3.1), основний текст якого займає одну сторінку. На титулі звичайно містяться: назва книги, прізвище та ініціали автора (авторів), назва видавництва, місце і рік випуску видання й інших відомості. У багатотомних, серійних, а також особливо оформлених виданнях, застосовується титульний лист, що займає дві суміжні сторінки книжкового розвороту. За типом оформлення титульний лист може бути: шрифтовим, декоративно-шрифтовим і сюжетним (ілюстрованим) .
Шмуцтитул (нім. schmutztitul – брудний титул) – у старих виданнях – сторінка з незадрукованим оборотом перед головним титулом, що запобігає його ушкодженню. У сучасній книзі він являє собою додатковий титульний лист, на непарній сторінці якого поміщають великі заголовки, ілюстрації, книжкові прикраси.
Фронтиспис (фр. frontispice – вступна ілюстрація) Фр (рис. 3.1), що поміщається перед титульним листом (на лівій сторінці). На загал ця ілюстрація має узагальнюючий сенс і виражає основну ідею книги. Вона ілюструє головну подію або головну діючу особу твору. Фронтисписом може також бути портрет автора книги.
Вихідні відомості містять прізвище автора, редактора, художника, назву книги, її тираж, обсяг, формат і анотацію; спосіб друку; найменування підприємства, де видрукувана книга й інші дані, необхідні для інформації споживача, бібліографічної обробки книги і статистичного обліку. Ці відомості звичайно поміщають на звороті титульного листа або на останній сторінці книги.
Книжкові полоси по місцю розташування в блоці можуть бути: початковими (або спусковими), рядовими і кінцевими.
Початкова, або спускова полоса,— це перша полоса книги або її частин (глав, розділів). Текст на такій полосі звичайно починається з деяким відступом (спуском) від верхнього краю. Цей пробіл може заповнюватися яким-небудь орнаментом або бути постачений малюнком – заставкою.
Кінцева полоса – це остання полоса закінчення книги або розділу. Вона звичайно не до кінця зайнята текстом. У нижній її частині можуть бути поміщені кінцівка у вигляді прикраси або малюнка. Всі інші полоси – рядові (повні), що бувають текстовими (суцільно заповнені текстом), образотворчими (заповненими зображеннями з підписами або без підписів) і тексто-образотворчими (текст із зображеннями).
Крім основних елементів (тексту, ілюстрацій, формул і книжкових прикрас) на полосах містяться і деякі довідкові елементи: колонцифри, колонтитул, сигнатура і норма.
Колонтитул – поміщений зверху (рідше знизу) рядок з назвою розділу або теми книги, до яких відноситься текст даної полоси.
Колонцифра показує порядковий номер сторінки, що може знаходитися посередині або збоку нижнього або верхнього поля сторінки.
Сигнатура (від лат. sіgnо-позначення) – цифра, що вказує порядковий номер зошита в книжковому блоці. Поруч із сигнатурою ставиться норма – рядок тексту з прізвищем автора або короткою назвою книги. Норма і сигнатура необхідні для правильного комплектування зошитів у книжковий блок; містяться вони на першій сторінці нижнього поля кожного зошита.
На сторінці навколо полоси знаходяться незадруковані поля, що підвищують зручність видання й запобігають ушкодженню країв тексту і зображень при читанні або зберіганні видання. Нерідко з економічних або якісних причин деякі елементи книги (наприклад, карти, схеми, багатобарвні зображення) доцільно друкувати іншими способами друку або на іншому папері, ніж весь тираж книги, і прикріплювати їх до книжкового блоку у вигляді приклейок, вклейок, вкладок або накидок.
1.2. Технічні характеристики книги
У класичному вигляді конструкція книги існує сотні років. За цей час вона доведена до досконалості. Книга в палітурці, шита нитками, має наступні технічні характеристики:
Висока міцність видання. Забезпечується за рахунок того, що книжкові зошити прошиті нитками, а зверху блок захищений твердою палітурною кришкою. Книгу складно деформувати. Крім того, спеціальний матеріал, яким обклеюється палітурна кришка, добре оберігає її від стирання.
Легкість розкриття. Книга легко розкривається на будь-якій сторінці і залишається лежати у відкритому вигляді - не потрібно докладати додаткових зусиль.
Корінцеве поле в книзі практично не деформується, що дозволяє розташовувати інформацію близько до корінця і навіть друкувати текст або ілюстрації, перехідні з однієї сторінки на іншу, без спотворень.
Довговічність. Такою книгою можна користуватися дуже довгий час. Міцність паперу на згин досить велика (сягає декілька сотень перегинів до руйнування), тим більше, що повного перегину листів не відбувається - лише часткові. А це підвищує довговічність видання. Часто у шитої книги перетираються нитки, а зошити залишаються цілими.
1.3 Особливості конструкції видань в палітурних кришках
Палітурна кришка охороняє книжковий блок від ушкоджень і є елементом художнього оформлення книги, а також виконує певну інформаційну функцію. Кришки розрізняються за конструкцією, формою корінця (прямою або округленою), наявністю або відсутністю канта і виду кутів кришок (прямі і рідше заокруглені).
Типи, конструкція, обкладинок і кришок. Розрізняють чотири типи обкладинок і п'ять типів палітурних кришок. Вони класифікуються по конструкції (а обкладинки – за способом скріплення з книжковим блоком), за формою корінця, наявності кантів і виду кутів, і т.д.:
Тип 1 – обкладинка для криття внакидку;
Тип 2 – обкладинка для звичайного криття;
Тип 3 – обкладинка для криття вроспуск;
Тип 4 – обкладинка складена з окантовкою корінця;
Тип 5 – палітурна кришка складена;
Тип 6 – палітурна кришка з однієї деталі;
Тип 7 – палітурна кришка цільнокрита;
Тип 8 – палітурна кришка з накладними сторонками і накладним корін цем;
Тип 9 – палітурна кришка з накладними сторонками і окантованим корін цем.
По конструкції обкладинки бувають з однієї деталі (типи 1, 2, 3) і складені (тип 4). У останньому випадку обкладинка складається з двох сторонок і корінця – окантовного матеріалу, який наклеюється поверх сторонок при окантовці блоку.
Палітурні кришки бувають з однієї деталі (тип 6), а також цільнокриті (тип 7) і складені типи 5, 8, 9), що складаються відповідно з чотирьох і шести деталей, що скріпляють клеєм: двох картонних сторонок, відставу і покривного матеріалу, який у складених кришок поділяється на три самостійні деталі – корінець і дві покривні сторонки. У складених кришках типу 5 покривними сторонками обклеюють картонні сторонки із загинанням клапанів по верхніх, передніх і нижніх краях і наверх корінця, а у кришок типу 8 і 9 – зі всіх чотирьох сторін, причому наверх корінця наклеюються обклеєні картонні сторонки.
За формою корінця палітурні кришки бувають з прямим і кругленим (циліндрової форми) корінцем.
По наявності і відсутності кантів обкладинки і кришки бувають без кантів і з кантами. У готовому виданні розміри сторонок в обкладинках і палітурних кришках без кантів відповідають формату видання, а розмір обкладинок і палітурних кришок з кантами є більший від розмірів блоку обріза на величину верхніх, передніх і нижніх кантів.
По вигляду кутів обкладинки бувають з прямими кутами, а палітурні кришки – з прямими, та кругленими (такими, що мають невеликий радіус закруглення) і прямими обклеєними кутами. Куточки кришок без канта круглять після обрізання разом з блоком; куточки кришок з кантом круглять при збиранні кришок. Обклеювання куточків картонних сторонок яким-небудь зносостійким матеріалом виконується до криття сторонок покривним матеріалом.
По типу зовнішнього оформлення видань обкладинки і палітурні кришки бувають з друком за зовнішнім матеріалом, з обробкою і з комбінованим оформленням, що зумовлює особливі вимоги до покривних матеріалів.
Типи пластмасових кришок. Пластмасові кришки із зварним з'єднанням деталей складаються принаймні з двох деталей. Вони бувають дво- і тришаровими, цільнокритими і складеними. У тришарових кришках між зовнішнім і внутрішнім шарами укладаються картонні або поролонові прокладки. Залежно від вигляду і товщини матеріалів кришки і прокладки бувають жорсткими, твердими і м'якими.
Знаходять також застосування і інші конструкції палітурних кришок, на прик лад, для видань по мистецтву великого формату з накладними сто ронками і накладним корінцем (рис. 3.2, тип. 8), обклеєними покривним мА те ріа лом 2, і накладним корінцем і ін. Оригінальне оформлення палітурних кри шок досягається при використанні різних за кольором і фактурою поверхні по кривних матеріалів, а також різних способів одержання зображень на криш ках.
Палітурні кришки типів 5-8 можуть застосовуватися для вставки блоків, що скріпляють нитками, а кришки типу 9 призначені для бесшвейних видань, що скріпляються клейовими способами з окантовкою корінця. Кришка типу 9 – па літурна кришка з накладними сторонками і окантованим корінцем. Пе редбачається, що вони технологічніші, ніж кришки типу 8, оскільки відсутні опе рації виготовлення корінця блоку і з'єднання його з накладними сто ронками.
1.4. Області застосування обкладинок. Обкладинки типу 1 призначені для видань, комплектованих вкладкою, при товщині блоку до 5 мм. Широко використовуються в масових ілюстрованих журналах, виданнях для дошкільнят, методичних вказівках для студентів вузів і технікумів, та інших, розрахованих на малий термін служби і інтенсивне користування, або на середній термін служби при малій інтенсивності користування; скріпляються з блоком дротом при шитті внакидку. Обкладинки типу 2 застосовуються для різних видань в мало- і середньосерійному виробництві, при скріпленні блоку позошитно нитками і крупносерійному виробництві. Обкладинки типу 3 мають широке застосування при виготовленні товщини блоку, коли порівняно мала ширина склеювання по корінцю виявляється ненадійною або необхідно закрити дротяні скоби. Обкладинки типу 4 призначені для видань, при виготовленні яких використовується клейове безшвейне скріплення з окантовкою корінця. Сторонки обкладинки можуть комплектуватися разом із зошитами блоку або приклеюватися до крайніх зошитів аналогічно форзацам. Обкладинки типу 4 широкого поширення не набули, оскільки у разі лакування обкладинок і припресовування плівки склеювання корінця з обкладинками буває ненадійним.
Рис. 3.2. Види конструкцій видань в обкладинках
1- обкладинка, 2 – сторонка обкладинки, 3 – окантовочний матеріал, 4 книжковий блок, 5 дротяні скоби, 6 – клейовий шар
Рис. 3.3. Основні різновиди конструкцій книг у палітурних кришках
1- палітурна кришка, 2 – картонна сторонка, 3 – відстав, 4 – корінець кришки, 5 – покривна сторонка, 6 – покривний матеріал, 7 – накладна сторонка, 8 – накладний корінець, 9 – окантовочний матеріал, 10 – клейовий шар, 11 – лінія біговки, 12 – книжковий блок, 13 – форзац
1.5. Області застосування палітурних кришок. Палітурні кришки типу 5 з паперовими покривними сторонками знаходять широке застосування при випуску підручників для середньої школи, окремих творів політичної і художньої літератури, видань для дітей та ін. Це обумовлено порівняно невеликою вартістю матеріалів, що йдуть на виготовлення кришок, достатньо високою міцністю і високими художніми можливостями палітурки. До недоліків кришок цього типу слід віднести низьку зносостійкість паперових покривних сторонок і велику трудомісткість збирання кришок з наперед задрукованими сторонками. Лакування покривних сторонок, і особливо припресовування полімерної плівки, значно підвищує довговічність, але разом з тим і здорожує палітурку. Кришки типу 5 з тканинним корінцем і сторонками мають гарний вигляд, міцні і довговічні, але дорогі як за матеріалами, так і у виготовленні. У зв'язку з цим основна область їх застосування – дорогі подарункові, ювілейні видання, галузеві енциклопедії і монографії по мистецтву, що виготовляються малими і середніми тиражами.
Палітурні кришки типу 6 прості по конструкції, порівняно дешеві. Проте ці кришки все ж таки не набули великого поширення, оскільки один матеріал не може задовольнити суперечливі вимоги – жорсткість сторонок, країв, високу міцність, зносостійкість, хорошу розкриваність і гнучкість по лініях розставів. Тонкі і гнучкі матеріали дають задовільну розкриваність видання, але з них не можна виготовляти кришки з кантами; при застосуванні товстих і жорстких матеріалів не можна одержати круглий корінець і хорошу розкриваність без втрати міцності на ребрах корінців і по лінії розставів. Перерахованим вимогам задовольняють кришки з нетканих матеріалів, на основі волоконного полотна з капронових і віскозних волокон.
Знаходять застосування два основні підвиди кришок типу 6 – без кантів і з кантами. Кришки без кантів використовуються для кишенькових видань типу інструкцій, розмовників, документів, для білових товарів. У кришках типу 6 з кантом випускаються окремі твори і збірки художньої літератури, короткі словники і довідники, кишенькові розмовники, настільні календарі і т.ін. При широкому впровадженні нетканих матеріалів область застосування кришок типу 6 розширюватиметься.
Палітурні кришки типу 7, порівняно з іншими кришками (5, 8, 9) з клейовими з'єднаннями деталей, прості по конструкції, дешеві у виготовленні, більш міцні. Виготовлені із застосуванням порівняно дорогих покривних матеріалів на тканинній основі, вони використовуються для багатотомних видань художньої літератури, енциклопедій і інших видань, коли необхідно забезпечити зовнішню привабливість і довговічність видання. Для окремих творів і збірок політичної і художньої літератури частіше стали застосовувати покривні матеріали на паперовій основі з полімерним покриттям (типу бумвініл, балакрон і ін.), які по міцності і довговічності мало поступаються палітурним тканинам і в той же час в 1,5 – 4 рази дешевше за тканини. Використання багатоколірних відбитків з подальшим припресовуванням прозорої полімерної плівки значно підвищує художні можливості палітурки. У такому оформленні він знаходить все більш широке застосування у виданнях по мистецтву, для дітей молодшого шкільного віку, науково-популярних виданнях, календарях книжкового типу і т.п.
Палітурна кришка типу 8 виготовляється із застосуванням коленкору, має сучасний вигляд, та є міцною. Вона знаходить застосування у виданнях по мистецтву великого формату (звичайно 1/8 долі), переважно другої групи по товщині блоку, при малих і середніх тиражах. Для видань такого формату цей тип палітурної кришки є переважаючим, оскільки на багатьох кришкоробних і книговставних машинах ці формати обробляти не можна.
Палітурні кришки типів 5 – 8 можуть застосовуватися для вставки блоків, що скріпляють нитками, а кришки типу 9 призначені для видань, що скріпляються безшвейним клейовими способами з окантовкою корінця. Пропонується, що вони більш технологічні, ніж кришки типу 8, оскільки відсутні операції виготовлення корінця блоку і з'єднання його з накладними сторонками.
Пластмасові палітурні кришки із зварним з'єднанням деталей не знаходять широкого застосування у виробництві книг оскільки полівінілхлоридна плівка в процесі старіння дає значну усадку, що приводить до викривлення кришки. Проте в рекламних виданнях і у виробництві білових товарів вони мають застосування.
1.6. Визначення розмірів деталей обкладинок і палітурних кришок
Розміри готових обкладинок і кришок визначаються форматом видання, товщиною блоку або довжиною дуги корінця і товщиною матеріалів кришки. Деякі розмірні показники (ширина кантів, ширина склеювання корінця із сторонками, величина відступу приклеєних покривних сторонок по відношенню д...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора