Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
1999
Тип роботи:
Завдання
Предмет:
Філософія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
А.М.Єрмоленко
КОМУНІКАТИВНА
ПРАКТИЧНА
ФІЛОСОФІЯ
підручник
Допущено Міністерством освіти України
Рішення Колегії № 10/2-18 від 29.0%9?^
. #'Л- "
(L
Київ, Лібра, 1999
Karl-Otto Apel
Jurgen Habermas
Vittorio Hosle
••
Autor der Ubersetzungen A. Jermolenko
ЗМІСТ
ЧАСТИНА І.
КОМУНІКАТИВНА ПРАКТИЧНА ФІЛОСОФІЯ......................5
ВСТУП...................................................................................7
Розділ І. КОМУНІКАТИВНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ФІЛОСОФІЇ ... 19
1.1. Завдання дискурсивної етики за доби науки й техніки— 19
1.2. Комунікативно-теоретичний поворот у філософії.............29
1.3. Комунікація, життєвий світ, дискурс.............................40
Розділ II. ДИСКУРСИВНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЕТИКИ.............57
2.1. Типи раціональності. Граничне обгрунтування етичних
норм...........................................................................57
2.2. Норми комунікативної етики........................................72
2.3. Метагерменевтична критика ідеології............................80
Розділ III. КОМУНІКАТИВНА ТЕОРІЯ СУСПІЛЬСТВА............91
3.1. Соціально-філософські передумови теорії
комунікативної дії.......................................................91
3.2. Суспільні інтеграції: система і життєвий світ............... 112
3.3. Розвиток моральності до універсалістської етики.......... 120
Розділ IV. КОМУНІКАТИВНА РЕКОНСТРУКЦІЯ
ПРАКТИЧНОГО РОЗУМУ: ЕТИКА ТА ПОЛІТИКА .............. 138
4.1. Дискурсивно-етична легітимація політичного ладу....... 138
4.2. Універсальний громадський дискурс як метаінституція
демократії................................................................. 156
4.3. Ідеально-комунікативне подолання утопії .................... 171
Розділ V. КОМУНІКАТИВНА РЕКОНСТРУКЦІЯ
ПРАКТИЧНОГО РОЗУМУ: ЕТИКА ТА ГОСПОДАРСТВО....... 181
5.1. Дискурсивно-етична трансформація економічної теорії... 181
5.2. Дискурсивна етика та екологія: нові вимоги до етики
за умов екологічної кризи .......................................... 194
5.3. Методологічні межі комунікативної філософії.............. 206
ВИСНОВКИ........................................................................ 219
ББК87.3
Є 74
Рецензенти: B.C. Горський, доктор філософських наук, професор,
Національний університет «Києво-Могилянська академія».
В.А. Малахов, доктор філософських наук, Інститут філософії
ім. Г. Сковороди НАН України.
Є 74 A.M. Єрмоленко Комунікативна практична філософія.
Підручник. — К.: Лібра, 1999. — 488 с.
ISBN 966-7035-24-7
Підручник присвячено висвітленню проблем сучасної практичної
філософії як прикладної етики, які розробляють на засадах комуні-
кативної парадигми К.-О. Апель, Ю. Габермас, Д. Бьолер, В. Кульман,
П. Ульріх, В. Гьосле. Це проблеми дискурсивного обгрунтування
принципів моралі, взаємовідношення універсалістських норм з
цінностями традиційних етосів соціокультурних життєвих форм,
функціонування моральних належностей у системах сучасного
суспільства — політиці, економіці, науці тощо. Зміст комунікативної теорії
розкривається у порівнянні з класичною філософією моралі, а також на
тлі дискусій її представників з теоретиками постмодернізму, неокон-
серватизму, комунітаризму, неомарксизму, системної теорії тощо.
Обґрунтовується значення комунікативної етики відповідальності для
ціннісної переорієнтації та духовно-морального оновлення суспільства,
розв'язання політичних та етнічних конфліктів, вирішення екологічних
проблем.
Праця містить також переклади статей провідних представників
комунікативної філософії К.-О. Апеля, Ю. Габермаса, В. Гьосле.
Автор перекладів Анатолій Єрмоленко.
Підручник розраховано на студентів та аспірантів, які вивчають
практичну та соціальну філософію, політологію, соціологію, етику.
Книга адресована усім, хто цікавиться питаннями філософії моралі
та етики.
ISBN 966-7035-24-7
ББК 87.3
© A.M. Єрмоленко, 1999
© A.M. Єрмоленко, переклад з
німецької, 1999
ЧАСТИНА І
КОМУНІКАТИВНА
ПРАКТИЧНА ФІЛОСОФІЯ
ЧАСТИНА II.
ВИБРАНІ ТЕКСТИ ............................................................. 229
Апель К.-О. Ситуація людини як етична проблема.............. 231
Габермас Ю. Єдність розуму в розмаїтті його голосів.......... 255
Габермас Ю. Дії, мовленнєві акти, мовленнєві інтеракції та
життєвий світ.................................................................. 287
Габермас Ю. Мораль і моральність. Чи стосуються гегелів-
ські заперечення Канта також і дискурсивної етики? ......... 325
Габермас Ю. Про суб'єкта історії. Деякі міркування щодо
хибних альтернатив......................................................... 346
Апель К.-О. Етноетика та універсалістська макроетика:
суперечність чи доповнювальність..................................... 355
Апель К.-О. Спрямування англо-американського "комуніта-
ризму" в світлі дискурсивної етики.................................... 372
Апель К.-О. Дискурсивна етика як політична етика відпові-
дальності у ситуації сучасного світу.................................. 395
Апель К.-О. Екологічна криза як виклик дискурсивній
етиці .............................................................................. 413
Гьосле В. Трансцендентальна прагматика як фіхтеанство
інтерсуб'єктивності.......................................................... 455
ВСТУП
І^ои
1 "Ре
І__
Проблема розробки етичних норм та цінностей у їх вза-
ємозв'язку із соціальним світом людини є особливо нагаль-
ною сьогодні, коли розвиток науково-технічної цивілізації,
загрожуючи існуванню самого життя на землі, потребує вне-
сення коректив у сферу ціннісних орієнтіацій суспільства, в
мотиваційну сферу особистості, у способи регулювання
соціальних конфліктів. Необхідність пошуків нових мораль-
но-ціннісних орієнтацій та форм соціальної інтеграції зумов-
лена також руйнацією усталених етичних систем, які грун-
туються на релігійних світоглядах, звичаях та традиціях,
кризою раціоналістичних світоглядних систем. Ці пошуки
посилюють інтерес до аксіології та філософії моралі.
Аксіологічна та морально-етична проблематика не є
принципово новим явищем для західної філософії та
соціології, проте вона репрезентує саме ту специфічну рису,
яка притаманна передусім сучасній філософії, де вкрай за-
гострилася "суперечка про ціннісні судження". Актуальна
для філософії Баденської школи неокантіанства проблема
буття і цінностей набуває соціологічного характеру насам-
перед завдяки працям М. Вебера. Так звані суперечки "про
позитивізм" і "свободу від цінностей" 50—60-х років нада-
ли нового імпульсу дослідженню цієї проблематики. Ціннісна
тематика розвивалася в цей період між "вільним від цін-
ностей" об'єктивізмом, з одного боку, та ідеологічним суб'-
єктивізмом — з іншого. За цих умов безперечною ставала
думка, що немає шляху до раціональної, вільної від ідеології,
ціннісної орієнтації. Або раціональність, або цінність —
іншого не дано. До того ж здавалося, що того нищівного
удару, якого було завдано етиці К. Марксом, Ф. Ніцше та
3. Фройдом (про імморалізм М. Гайдеггера чи соціальний
редукціонізм В. Леніна та Л. Троцького годі вже й казати),
було достатньо, щоб вона вже ніколи не підвелася.
Однак уже на початку 70-х років виразно виявилась обме-
женість такої контроверзи. Тому відтоді в західній філософії і
соціології активізуються пошуки інших можливостей і підходів
до ціннісної проблематики, що позначилося на "зміні пара-
дигм", або "повороті тенденцій" у розвитку суспільних наук.
Етапним було видання на початку 70-х років збірника в
Двох томах за редакцією М. Ріделя під загальною назвою
"Реабілітація практичної філософії"1. Автори висували зав-
Вступ
9
ня. Проблематика практичної філософії перебуває на межі
багатьох дисциплін — теорії дії і теорії рішень, лінгвістики
і філософії мовлення, економічної теорії і філософії права,
політології і соціології, культурології та екології. Проте прак-
тична філософія об'єднує їх усіх саме морально-етичною про-
блематикою.
Звернення до етики є помітним явищем у комунікативній
філософії — одному з найвпливовіших напрямів сучасної
західної практичної філософії, представниками якої є
К.-О. Апель6, Ю. Габермас7, Д. Бьолер8, В. Кульман9, П. Уль-
ріх10, певною мірою В. Гьосле11 та ін. Комунікативна, чи
дискурсивна, етика репрезентує собою методологічний по-
ворот від класичної парадигми філософії свідомості до пост-
класичної парадигми філософії комунікації, відкриваючи
шлях подолання "методичного соліцсизму" в обгрунтуванні
етичних норм на основі принципу справедливості та досяг-
нення взаєморозуміння. Важливість викладення основних
положень цієї філософської парадигми пояснюється тим, що
її представники в пошуках відповідей на сучасні питання не
відкидають досягнення класичної філософії, а розвивають її
далі, збагачуючи здобутками філософії мовлення XX ст. У
дискурсивній етиці набувають нового значення такі класичні
етичні категорії, як "відповідальність", "справедливість",
"рефлексія", "зрілість" та "суверенність особистості", "обо-
в'язок та сумління", отримуючи нове, інтерсуб'єктивне за-
барвлення. І це стосується не тільки дослідження комуні-
кативного підґрунтя названих категорій, а й виявлення тих
соціально-інституціональних детермінант, які уможливлю-
ють формування цих якостей в особистості. Комунікативна
теорія прагне дати відповіді на головні питання сучасності,
спрямовуючи свої зусилля на розв'язання як методологічних,
так і практичних проблем.
Перша низка таких проблем стосується власне фі-
лософсько-теоретичного обгрунтування моральних норм. Чи
можна засобами філософії довести очевидність, загальну
значущість та достовірність моральних норм, якою мірою
можливе саме граничне обгрунтування (Letztbegriindung) ети-
ки? Як останнє співвідноситься з такими поняттями, як
"істина", "хибність", "правильність"? Ці питання належать
До царини філософії моралі, яка має виконувати методологічну
Функцію щодо такого обгрунтування. Чи є філософія нау-
8_________A.M. Єрмоленко. Комунікативна практична філософія
дання відновлення тієї єдності економіки, політики та ети-
ки, яку було закладено ще в практичній філософії Аріс-
тотеля і втрачено за доби модерну. Усвідомлення необхід-
ності морально-ціннісної переорієнтації суспільства й
пов'язаний з цим ренесанс практичної філософії в цілому,
етики зокрема, що його переживають гуманітарні та су-
спільні науки світу останньої третини XX століття, надиха-
ють на пошуки нових підходів до розв'язання цих проблем.
У 80 — 90-ті роки особливо посилюється тенденція до
аксіологізації, етизації і "рекультивації" економічної теорії,
соціології та філософії. "...Незважаючи на глибоку кризу, яка
спіткала етику з часів Маркса, Ніцше та Фройда, — пише
Г.-М. Шьонгер-Манн у статті "Початок справедливості. Пост-
модерні теорії політичного", — після програмної "Реабілітації
практичної філософії" М. Ріделя у філософських дискусіях
найчастіше йдеться про етику"2. Услід за Е. Голенштайном
можна стверджувати, що в Німеччині такі дисципліни, як гер-
меневтика й практична філософія, перебувають у розквіті3,
поступово перебираючи домінуюче становище, яке ще доне-
давна посідали соціальна філософія й методологія науки. І це,
судячи з філософських публікацій в інших країнах, стосується
не лише Німеччини. Етика переважає також і в працях
більшості представників постмодерну (Ж.-Ф. Ліотара, Ж. Дер-
ріди, П. Козловського, В. Вельша та ін.), ціннісного консерва-
тизму (Г.-К. Кальтенбруннера, В. Клюксена, Г. Люббе,
Г. Шельскі та ін.), американського комунітаризму (Б. Бар-
бера, Р.Н. Белла та ін.), теологічної філософії Г. Кюнга та
Р. Шпаєманна, в теорії науки О. Швеммера. Щодо цього
Д. Ваттімо зазначає, що, "зважаючи на онтологічне безсилля
(Schwache) буття, філософи не залишається нічого іншого, як
знову присвятити себе етиці, аби за умов технічної доби таким
чином ствердити примат етики, який вона посідала у Платона
на зразок сонця, оскільки не можна нічого сказати в пізнанні
про істинне буття без питання про благо та справедливість"4.
Е. Левінас іде ще далі, стверджуючи етику як першу філософію,
яка передує питанню про буття в сенсі Платона5.
Отже, потреба нових підходів до обгрунтування етики за
доби кризи традиційних форм обгрунтування, пов'язаних
як з релігійним, так і з раціоналістичним світоглядом, значно
посилює інтерес до етики як практичної філософії, яка ви-
ходить на передній план гуманітарного й соціального знан-
Вступ
11
си, як і різноманітні етики. Але якщо стверджувати, що
існують лише гіпотетичні етичні судження, якщо визнати
рівноцінність норм того чи того етосу, то це рівнозначно
відмові від етичних суджень взагалі. А це призводить до
релятивізму, а зрештою — до етичного нігілізму. Якої ж слід
чекати відповіді на питання, чому він взагалі має бути мо-
ральним, від юнака, який у ситуації так званої кризи
перехідного віку змушений разом з Ніцше ставити під сумнів
усі традиційні моральні конвенції, коли немає граничного
обгрунтування, а усі цінності стали релятивними?15 Ось
як загострює це питання Апель. До того ж проблема обгрун-
тування моральних норм та цінностей має й життєвий за-
пит. На які певності має спиратись людина у своїх мораль-
них судженнях та рішеннях? Що є останньою інстанцією
морально-етичного вибору — розум, буття, природна
конституція людини чи людська спільнота? Ці питання ма-
ють не тільки теоретичну, а й практичну значущість.
Комунікативна філософія прагне довести не лише мож-
ливість, а й історичну необхідність обгрунтування мораль-
них норм. І це розглядається не тільки як завдання філо-
софської науки, зокрема практичної філософії, а й як
завдання суспільства, яке має створити форми інститу-
ціональної легітимації норм та цінностей, а отже й умови
для свого морального вдосконалення.
Інша низка проблем — це з'ясування єдності теоретич-
ного та історичного, що трансформується в питання про
можливість морально-етичного поступу, а відтак і про
можливість інституціоналізації у сучасному світі морально-
етичного розуму як метаінституції. Отже, практична
комунікативна філософія поєднується з філософією історії,
чинником якої є також філософія історії моральної сві-
домості. На основі концепції реконструкції розвитку мо-
ральної свідомості особистості, а також відповідної ре-
конструкції соціально-культурних передумов розвитку
моральних норм представники комунікативної етики дово-
дять можливість та необхідність раціонального дискурсив-
ного обгрунтування норм універсалістської етики від-
повідальності, яка й має втілюватись у демократичних
інституціях сучасного суспільства.
Ще один комплекс проблем об'єднується навколо питан-
ня про етичне удосконалення сучасного суспільства, що за
10 A.M. Єрмоленко. Комунікативна практична філософія
кою, що лише описує наявні моральні системи, чи вона може
стати тією інстанцією, яка виконує саме метатеоретичну
функцію раціонального обгрунтування моральних норм у
суспільстві, бути носієм розуму як чинника суспільної
метаінституції, що виконує функцію легітимуючої інстанції12?
У соціокультурному аспекті це питання — про умови спів-
існування одного з одним різноманітних традиційних етосів,
що належать до окремих людських спільнот (етносів, націй
та ін.), а в соціально-філософському — про співвідношення
етичних норм, що належать певним соціальним інституціям
(скажімо, мораль політика, підприємця чи вояка) з уні-
версальними моральними принципами. Чи мають етичні нор-
ми підвалини, які б виходили за межі цих інституцій і коре-
лювалися з поняттям "граничного обгрунтування"? Уза-
гальнити ці проблеми можна питанням: чи можливе за
наявності розмаїття світоглядних уявлень та ціннісних упо-
добань існування нерелятивної етики як універсальної13?
Цілком зрозуміло, що в ситуації, коли традиційні мо-
ральні конвенції піддаються сумніву, коли в процесі "пе-
реоцінювання усіх цінностей" постійно змінюються "прави-
ла гри", і та чи інша спільнота претендує на всезагальність
своїх ціннісних уподобань, у пересічної людини виникає
питання: "А чому взагалі я маю бути моральною?" Слідом
за Гансом Кюнгом це питання можна конкретизувати так:
"Якщо уявити, що немає жодного персонального ризику, то
чому злочинцю не можна вбивати своїх заручників, дик-
таторові — пригнічувати свій народ, економічній групі —
експлуатувати свою країну, нації — починати війну, вій-
ськовому блоку — в екстремальному випадку посилати ра-
кети проти другої половини людства, коли це відповідає
їхнім основним інтересам та відсутній трансцендентний ав-
торитет, що має силу абсолютно для усіх?"14.
Отже, виникає питання про безумовні належності, дже-
рело та основу моралі. Адже, якщо не існує чогось безумов-
ного, якщо засадничі ціннісні уявлення не піддаються гра-
ничному обгрунтуванню, тоді не існує загальнозначущих
моральних належностей. Останні матимуть лише гіпотетичний
характер, що спонукає до релятивістського ототожнення
значущості будь-якого етосу, будь-якої теорії обгрунтування.
До того ж, як засвідчує сам досвід, існують різноманітні ето-
Вступ
13
би її застосування), як на її функціонування в конкретних
формах людського буття — політики, економіки, техніки,
екології та ін. Необхідність переорієнтації суспільного роз-
витку потребує пошуків нових підходів до прикладної ети-
ки, норми якої могли б впливати на діяльність політика,
підприємця, вченого, сприяти усуненню соціальних конф-
ліктів, врегульовувати людські взаємини в різноманітних
соціальних сферах. Проте застосування етичних категорій
до конкретних виявів людського буття ускладнюється зрос-
танням системної комплексності сучасної науково-технічної
цивілізації, прискоренням динаміки її розвитку. За таких
умов часто-густо досить важко, а іноді зовсім неможливо
"прорахувати" з погляду моральних критеріїв наслідки дій
у різних системах. Тим більше, що наслідком системної
диференціації суспільства є орієнтація кожної системи на
власні системні коди. Саме комунікативна філософія і
спрямовує свої зусилля на подолання цієї проблеми, тобто
вона досліджує не тільки методологічні проблеми етики та
практичної філософії як теоретичної дисципліни, а й засто-
сування її до конкретних виявів людського буття: легітимації
права, політичної системи загалом, економіки, розв'язання
екологічних проблем тощо. Усе це зумовлює необхідність
вивчати й викладати основні методологічні засади та стра-
тегії комунікативної практичної філософії.
Відтак і структура висвітлення в підручнику основних
положень комунікативної практичної філософії побудована
так, щоб якнайкраще розкрити основні методологічні прин-
ципи та концептуальні стратегії комунікативної практичної
філософії. Підручник складається з двох частин: лекційного
курсу і хрестоматії. У лекційному курсі розкривається
специфіка комунікативної парадигми в практичній філософії
й соціальній теорії, її спрямованість на подолання
методологічного монологізму класичної філософії свідомості
та теорії соціальної дії, на побудову універсалістської мак-
роетики через критичну реконструкцію практичної філософії
Канта на засадах мовленнєвої прагматики. У першому розділі
висвітлюються основні риси парадигмального повороту від
філософії свідомості до філософії комунікації відповідно до
викликів сучасної кризової ситуації у світі, у другому —
проблеми дискурсивного граничного обгрунтування етичних
норм. У третьому розділі показано зміну парадигми в со-
12 A.M. Єрмоленко. Комунікативна практична філософія
нових умов потребує вирішення традиційного питання про
співвідношення буття та моральних цінностей, поєднання
соціальних норм, що належать до конкретних систем, з мо-
ральними. До того ж, оскільки нестримний науково-технічний
прогрес сприяє зростанню кількості не регульованих, однак
таких, що потребують регуляції, різноманітних сфер людсь-
кого буття у політиці, господарстві, науці, техніці, медицині
та ін., загострюється питання про можливості цієї регуляції
і про її межі. Пошуки відповідей на порушувані проблеми в
комунікативній теорії здійснюються в полеміці з представ-
никами інших філософських напрямів, що утворює постійний
дискурс з цих проблем. Скажімо, в царині політики треба
з'ясувати, чи має легітимація політичної системи, держави
та права бути також і моральною легітимацією, чи мають
максими політика виводитися з етичних принципів16.
Виникає також питання про "місцерозташування" моралі
в ринковому господарстві. Як господарство, зорієнтоване на
ринкову раціональність та прибуток, може керуватись і
морально-етичними категоріями17? Прогрес у сфері генної
інженерії відкриває простір для непередбачених наслідків.
Те саме стосується сфери медицини, науки загалом. Отже,
мають бути витворені певні норми, які давали б змогу вста-
новити межі втручання у сферу людської природи18.
До нових умов належить також глобальна екологічна
криза, з планетарними масштабами якої досі ще не стика-
лося людство. Вона вимагає відповіді на питання, якою
мірою моральні норми можуть регулювати стосунки люди-
ни, суспільства з природним довкіллям, а в кінцевому
підсумку — чи є етика вираженням лише людських сто-
сунків, чи має вона містити в собі й природний вимір, так
би мовити, екологічний імператив. Отже, взаємовідношення
з природою постає як етична проблема. Звідси виникає пи-
тання про межі моралі, а відтак — про межі моральної
філософії у подоланні екологічних проблем19.
У філософських дискусіях останнього десятиліття особ-
ливе місце посідає розкриття ролі практичної філософії як
прикладної етики, тематичне поле дослідження якої спря-
моване вже не так на розв'язання проблеми обгрунтування
моральних принципів (хоча й вона є дуже актуальною й
важливою, адже від шляхів її розв'язання залежать і спосо-
Вступ
15
морально-етичної проблематики, викладанні курсів з етики
та практичної філософії, у формуванні критичного мислення
студентів, що сприятиме вивільненню їх від ідеологічних та
догматичних ціннісних уявлень. Наслідки тематизації основ-
них проблем і їх розв'язання в комунікативній філософії мо-
жуть слугувати певним досвідом для практичного дискурсу в
нашій країні, зокрема у визначенні процедурних вимог про-
ведення політичних дискусій, легітимації правових норм у
парламентських дебатах, суспільному обговоренні проблем
ціннісних орієнтацій розвитку суспільства, політичних та
економічних перетворень у напрямі його демократизації та у
створенні соціального ринкового господарства.
Примітки ------------------------------------------------------
1 Rehabilitierung der Praktischen Philosophic. (Hrsg. Riedel M.). 2B. — Freiburg,
1972; 1974.
2 Schonherr-Mann H.-M. Ein Anfang der Gerechtigkeit. Postmoderne Theorien des
Politischen//Zeitschrift fur philosophische Forschung. —1995. — B.49. — H. lv^— S.36.
3 Holenstein E. Menschliche Selbstverstandnis. IchbewuBtsein — Intersubjektive
Verantwortung — Interkulturelle Verstandigung. — Frankfurt a.M., 1985. — S. 154.
4 Schonherr-Mann H.-M. Ein Anfang der Gerechtigkeit. Postmoderne Theorien des
Politischen. — S.37.
5 Ibidem.
6 Апель Карл-Отто (Apel Karl-Otto) народився 1922 p. в Дюссельдорфі.
Захист докторської дисертації з філософії — 1950 р. в Боннському
університеті, габілітація — 1961 р. в університеті Майнца. 1962 — 1969
— професор філософії Кільського університету, 1969 — 1972 — професор
філософії університету Саарбрюкена, 1972—1990 — професор Франк-
фуртського університету. З 1990 р. — професор у відставці.
Основні праці: Die Idee der Sprache in der Tradition des Humanismus von Dante
bis Vico. — Bonn. — 1963; Transformation der Philosophic. — 2 Bde. — Frankfurt
a.M., 1973; Der Denkweg von Charles Sanders Peirce. — Frankfurt a.M., 1975; Diskurs
und Verantwortung. Das Problem des Ubergangs zur postkonventionellen Moral. —
Frankfurt a.M., 1988; 1st die Ethik der idealen Kommunikationsgemeinschaft eine
Utopie? Zum Verhaltnis von Ethik, Geschichtsphilosophie und Utopie/TUtopie-
forschung. B.I. — Stuttgart, 1983; Das Problem einer philosophischen Theorie der
Rationa!itatstypen//Rationalitat (Hrsg. von Schnadelbach H.). — Frankfurt a.M., 1984;
"Fallibilismus, Konsenstheorie der Wahrheit und Letztbegriindung/TForum fur
Philosophie Bad Homburg (Hrsg. von Kuhlmann W.) Philosophie und Begriindung.
— Frankfurt a.M., 1987; Diskursethik als politische Verantwortungsethik in der gegen-
wartigen Weltsituation/TEthik und Politik heute. Verantwortliches Handeln in der
technisch-industriellen Welt. (Hrsg. Von Engholm B., Rohrich W.). — Opladen, 1990.
Габермас Юрген (Habermas Jiirgen), народився 1929 p. в Дюссельдорфі.
Захист докторської дисертації з філософії — 1954 р. в Бонні. Габілітація
— 1962. 1956—1962 — асистент Франкфуртського інституту соціальних
14 A.M. Єрмоленко. Комунікативна практична філософія
ціальній теорії як перехід від цілераціональності до комуні-
кативної раціональності, на основі реконструкції щаблів роз-
витку моральної свідомості з'ясовуються місце та роль нор-
мативно-ціннісних форм суспільної інтеграції. Четвертий і
п'ятий розділи присвячено висвітленню проблем практичної
філософії як прикладної етики, а саме — можливостей дис-
курсу як суспільної метаінституції в морально-етичній
легітимації політичної системи, урегулюванні політичних
конфліктів, а також у консенсуально-етичній трансформації
економічної раціональності, нарешті — застосування дис-
курсивної етики до подолання проблем екології. Насамкінець
йдеться про межі комунікативної теорії. У Висновках під-
сумовуються результати дослідження, розкривається значен-
ня постановки морально-етичних проблем у сучасній прак-
тичній філософії для вітчизняної філософської думки, для
входження України у світову спільноту. Друга частина містить
ті тексти статей представників комунікативної теорії, в яких
розробляються згадані проблеми.
Підручник складено на основі здійсненого автором
дослідження комунікативної філософії20. Досвід читання
курсів "Сучасна практична філософія" та "Комунікативна
практична філософія" в Київському національному уні-
верситеті ім. Т. Шевченка та Національному університеті
"Києво-Могилянська академія", а також оприлюднені ос-
таннім часом доробки українських науковців, присвячені
цій проблематиці21, спонукали автора на узагальнення уяв-
лень про комунікативну практичну філософію, на те, щоб
ознайомити вітчизняних студентів з деякими працями її
представників (в українському перекладі).
Зважаючи на величезний інтерес до питань практичної
філософії, який існує у світі, на ще недостатню висвітленість
цієї проблематики у вітчизняній філософській літературі,
висвітлення основних положень комунікативної практичної
філософії, а також подані переклади праць її основних
представників мають заповнити прогалини в цій царині знан-
ня, сприяти якнайшвидшому подоланню розриву між станом
дослідження й викладення проблем практичної філософії у
вітчизняній філософії та сучасним рівнем світової філософської
думки, яка репрезентується її комунікативним напрямом.
Сформульовані в підручнику методологічні принципи та
висновки можуть бути використані у подальшому вивченні
Вступ
17
в Берні. 1967—1971 студіював соціальні та економічні науки в університеті
Фрайбургу, 1972—1976 — асистент Економічного інституту університету
в Базелі, 1976—1979 — активна діяльність як члена Господарсько-під-
приємницької наради. 1979—1984 — стипендіат Швейцарського націо-
нального фонду. З 1984 — професор Вищої загальної школи при Вуппер-
тальському гірничому університеті. Захист докторської дисертації —
1976 р. У 1986 — габілітація в університеті Віттен/Гердек. Габілітаційна
праця "Науки про господарство та їх філософські підвалини". З 1989 —
директор створеного Інституту господарської етики при Вищій школі
Ст.Галлен.
Основні праці: Transformation derb'konomischen Vernunft: Fortschrittsperspektiven
der modernen Industriegesellschaft, Stuttgart. — Bern, 1986; Die Weiterentwicklung
der okonomischen Rationalitat — Zur Grundlegung der Ethik der Unternehmung
//Okonomische Theorie und Ethik (Hrsg. Von Biervert В., Неї М.). — Frankfurt a.M.,
N.Y., 1987; Wirtschaftsethik als Beitrag zur Bildung miindiger Wirtschafts-
biirgers: Zur Frage nach dem "Ort" der Moral in den Marktwirtschaft//Ethica.
_№ 1. — 1982.
11 Гьосле Вітторіо (Hosle Vittorio), народився 1960 p. в Мілані. 1977—1982
студіював філософію, індологію, філологію в університетах Ренсбурга,
Тюбингена, Бохума та Фрайберга. З 1982 — доктор філософських наук.
1986 — габілітація у сфері філософії. В 1987 — отримав стипендію ім.
Гайсенберга Німецького наукового товариства17з 1988 — асоційований
професор Нової школи соціальних досліджень у Нью-Йорку. Стажувався
в університетах Італії, Нідерландів, США, Бразилії, Радянського Союзу,
Норвегії та Індії. З 1992 — професор Загальної вищої школи в Ессені.
Основні праці: Wahrheit und Geschichte. — Stuttgart, 1984; Die Bedeutung der
Tragb'die im Spatwerk des Sophokles. — Stuttgart-Bad Cannstadt, 1984;
Hegelssystem, 2 Bde. — Hamburg, 1987/1988; Die Krise der Gegenwart und die
Verantwortung der Philosophie. Transzendentalpragmatik, Letztbegriindung und
Ethik. — Munchen, 1990; Philosophie der okologischen Krise. — Munchen, 1990;
Praktische Philosophie in der modernen Welt.—Munchen, 1992; Гении филосо-
фии нового времени. — М., 1992; Философия й зкология. — М., 1994.
12 Ці проблеми розглядалися під час таких обговорень, як: Normen und Werte
(Hrsg. von Hiller F.). — Heidelberg, 1982; Materialien zur Normendiskussion
(Hrsg. von Oelmuller W.), 2 Bde. — Paderborn, 1978; Theorietechnik und
Moral (Hrsg. von N. Luhmann). — Frankfurt a.M., 1978; Normen und
soziologische Erklarung (Hrsg. von T. Meleghy et.al.). — Innsbruck; Wien,
1987; Rationalitat. Philosophische Beitrage. (Hrsg. von Schnadelbach H.). —
Frankfurt a.M., 1984; Moralitat und Sittlichkeit: Das Problem Hegels und die
Diskursethik (Hrsg. von W. Kuhlmann). — Frankfurt a.M., 1986.
13 Труднощі, що виникають в обгрунтуванні етики, яка була б універ-
сально значущою і до того ж загальнообов'язковою для різноманітних
етносів, націй та культур, призводять до того, що багато дослідників,
наприклад Е. Макінтайр (Англія), Р. Рорті (СІЛА), М. Фуко (Фран-
ція), Р. Бубнер, В. Клюксен (Німеччина) та ін., відходять від універ-
сальних норм, надаючи перевагу різноманітним етосам та цінностям
соціокультурних форм життя. Відтак комунікативна теорія розроб-
ляється в площині дискусії із цими філософами.
16________A.M. Єрмоленко. Комунікативна практична філософія
досліджень. 1962-1964 — професор філософії в Гайдельберзькому
університеті. 1964-1971 — професор філософії та соціології у Франк-
фуртському університеті. З 1971 до 1981 — співдиректор, директор
Інституту досліджень умов життя науково-технічного світу ім. Макса
Планка в Штарнберзі. З 1982 — професор соціології та філософії Франк-
фуртського університету.
Основні праці: Strukturwandel der Offentlichkeit. Untersuchungen zu einer
Kategorie der biirgerlichen Gesellschaft. — Neuwied, 1962; Theorie und Praxis.
Sozialphilosophische Studien. — Neuwied. — Berlin, 1963; Erkenntnis und Inter-
esse. — Frankfurt a.M., 1968; Technik und Wissenschaft als "Ideologic". — Frank-
furt a.M., 1968; Zur Logik der Sozialwissenschaften. — Frankfurt a.M., 1985;
Theorie der Gesellschaft oder Sozialtechnologie. Was leistet die Systemforschung?
— Frankfurt a.M., 1971 (zusammen mil N. Luhmann); Zur Rekonstruktion des
Historischen Materialismus. — Frankfurt a.M., 1976; Theorie des kommunikativen
Handelns. — 2 Bde. — Frankfurt a.M., 1981; MoralbewuBtsein und kommunikatives
Handeln — Frankfurt a.M., 1983; Der philosophische Diskurs der Moderne: 12
Vorlesungen — Frankfurt a.M., 1985; Nachmetaphysisches Denken. Philosophische
Aufsatze — Frankfurt a.M., 1988.
8 Бьолер Дітріх (Bohler Dietrich), народився в 1942 p. в Берліні. Захист
докторської дисертації з філософи — 1970 р. в Кілі. 1870—1975 —
асистент, асистент професора Саарландського університету, 1975 —
1980 — професор соціальної філософії педагогічної вищої школи в
Берліні. В 1981 — габілітація в Саарландському університеті. З 1980 р.
— професор філософії Вільного університету в Берліні.
Основні праці: MetakritikderMarxschenldeologiekritik. — Frankfurt a.M., 1971;
Kommunikation und Reflexion. Zur Diskussion der Transzendentalpragmatik
(hrsg.mit W. Kuhlmann). — Frankfurt a.M., 1982; Funkkolleg Praktische Philosophic
/Etik: Studientexte, Bd.I-III (Hrsg.mit K.-O. Apel/K.-H. Rebel). — Frankfurt a.M.,
1984; Rekonstruktive Pragmatik. Von der BewuBtseinsphilosophie zur Kommu-
nikationsreflexion. — Frankfurt a.M., 1985; Die pragmatische Wende, Sprach-
pragmatik oder Transzendentalpragmatik? (Hrsg.mit T. Nordenstam u.G. Skirbekk).
— Frankfurt a.M., 1987; Die deutsche Zerstorung des politischethischen
Universalismus. Uber die Gefahr des — heute (post-)modernen — Relativismus
und Dezisionismus/TZerstorung des moralischen SelbstbewuBtseins: Chance oder
Gefahrdung? (Hrsg.v.Forum fur Philosophic Bad Homburg). — Frankfurt a.M., 1988;
Etik fiir die Zukunft. Im Diskurs mit Hans Jonas (Hrsg.). — Miinchen, 1994.
9 Кульман Вольфганг (Kuhlmann Wolfgang), народився 1939 p. Захист док-
торської дисертації з філософії — 1974 p., габілітація — 1983 р. у Франк-
фурті на Майні. 1985—1992 — керівник форуму з філософії Бад Гомбургу,
1989 — професор Франкфуртського університету, 1992 — професор
університету в Ерфурті, з 1993 — професор університету в Аахені.
Основні праці: Reflexion und kommunikative Erfahrung. — Frankfurt a.M., 1975;
Reflexive Letztbegriindung. Untersuchungen zur Transzendentalphilosophie,
Freiburg. — Miinchen, 1985; Kant und die Transzendentalpragmatik, Wiirzburg,
1992; Sprachphilosophie-Hermeneutik-Ethik. — Wurzburg, 1992; Moralitat und
Sittlichkeit. — Frankfurt a.M., 1986; Kommunikation und Reflexion. Zur Diskussion
der Transzendentalpragmatik (Hrsg.mit D. Bohler). — Frankfurt a.M., 1982.
10 Ульріх Петер (Ulrich Peter) — швейцарський філософ, фахівець у царині
філософії економіки як комунікативної метатеорії. Народився 1948 р.
Розділ І
КОМУНІКАТИВНА
ТРАНСФОРМАЦІЯ ФІЛОСОФІЇ
1.1. Завдання дискурсивної етики за доби
науки й техніки
Сучасна західна соціальна наука й філософія, дослі-
джуючи явища "пізнього" капіталізму в термінах "соціальної
патології", "аномії", "некерованої складності", "браку легі-
тимації", намагаються відшукати можливості подолання соці-
альної кризи, їх концепції претендують на відкриття нових
форм соціальної інтеграції, узгодження особистих і суспільних
інтересів, окремих і загальних цілей і цінностей. Багато
західних, зокрема німецьких, філософів і соціологів остан-
ньої третини XX ст. висунули нові парадигми філософської
та соціологічної теорії. Однією з таких парадигм після "бут-
тя" та "свідомості"1 є парадигма комунікації, яка спирається
на трансцендентальну (ідеальну) мовленнєву прагмати-
ку, визначаючи один із найвпливовіших напрямів сучасної
західної філософської думки — комунікативну філософію, її
провідні представники — К.-О. Апель, Ю. Габермас, В. Куль-
ман, Д. Бьолер, П. Ульріх та ін.
Основні методологічні настанови трансцендентальної праг-
матики2 містяться в самій назві. Як трансцендентальна праг-
матика вона характеризується тим, що за вихідний пункт
філософування, а, отже, й методологічний принцип обирає по-
всякденне мовне спілкування між людьми. Цим вона продов-
жує провідні мотиви післягегелівської філософії — фейєрбахів-
ської антропології, прагматизму Ч. Пірса, діалогічної філософії
від Ф. Ебнера до М. Бубера, феноменологію пізнього Е. Гус-
серля, філософію існування М. Гайдеггера, К. Ясперса і
Ж.-П. Сартра, філософію мови пізнього Л. Вітгенштейна, гер-
меневтику Г.-Г. Гадамера, основною тенденцією якої був по-
ворот від суб'єктивності до інтерсуб'єктивності.
Назва "трансцендентальна прагматика" означає та-
кож те, що проблема інтерсуб'єктивності розв'язується на
основі трансцендентальної постановки питань, через їх
18________A.M. Єрмоленко. Комунікативна практична філософія
14 Kiing H. Auf dem Weg zu einem Weltethos der Weltreligionen//Ethik und Politik
heute. Verantwotliches Handelns in der technisch-industriellen Welt. (Hrsg. Von
Engholm B., Rohrich W.). — Opladen, 1990. — S.57.
18 Apel K.-O. Nichtmetaphysische Letztbegriindung//Nachmetaphisische Philosophie.
— Koln, 1990.— S.31.
16 Politik, Wertwandel, Technologie: Ansatzpunkte fur eine Theorie der sozialen
Entwicklung: Eine Unters. Der Prognos A.G.Basel (Hrsg. von D.Schroder etc.). —
Dusseldorf, 1982; Moral und Politik — soziales BewuBtsein als LehrnprozeB (Hrsg.
von A.Regenbogen). — Koln, 1984; Wertwandel, Demokratie, Gesellschaft:
Perspektiven fur das nachste Jahrzehnt. (Hrsg. von Schneider F. et al.). — Wien,
1987; Ethik und Politik heute. Verantwotliches Handelns in der technisch-
industriellen Welt. (Hrsg. Von Engholm B., Rohrich W.). — Opladen, 1990.
17 Складні взаємини етики та економіки дістали відображення в дискусіях:
Okonomische Theorie und Ethik. (Hrsg. von B.Biervert., M.Held). — Frankfurt a. M.;
N.Y., 1987; Kapitalismus. Nutzen und Moral. — Munchen, 1982; Wirt-
schaftswissenschaft und Ethik (Hrsg. von Hesse H.). — Berlin, 1988; Zukunftsethik
und Industriegesellschaft.(Hrsg. von Meyer Th., Miller S.). — Munchen, 1986.
18 Ці проблеми тематизувались у таких дискусіях, як: Der Tod in der
Moderne (Hrsg. von Ebeling H.). — Konnigstein, 1979; Anfang und Ende des Lebens
als normatives Problem. — Stuttgart, 1988; Auf Leben und Tod. Abtreibung in der
Diskussion. — Bergisch Glaadbach, 1985.
19 Передусім тут слід вказати на такі праці, як: Jonas H. Prinzip Verant-
wortung: Versuch einer Ethik fur die technologische Zivilisation. — Zurich, 1987;
Luhmann N. Okologische Kommunikation: Kann die moderne Gesellschaft sich auf
okologische Gefardungen einstellen? — Opladen, 1986; Hillman K.-H. Umweltkrise
und Wertwandel: Die Umwertung der Werte als Strategic des Uberlebens.—Wiirzburg,
1986;ХеслеВ. Философия й зкология. — M., 1994; Ethik fur die Zukunft.
Im Diskurs mit Hans Jonas (Hrsg. Bohler D.). — Munchen, 1994.
20 Див.: Ермоленко А.Н. Зтика ответственности й социальное бмтие
человека (современная немецкая практическая философия). — К., 1994;
Його ж: Жизненмй мир й проблеми обоснования зтики//Фено-
менология й гуманитарное знание. — К.,1998; Універсальний дискурс
як моральна інстанція легітимації політичної системи//Відродження
соціал-демократії в Україні: можливості і перспективи. — К., 1997;
Соціокультурні підвалини граничного обгрунтування моральних норм
//Етичні норми і цінності: проблема обгрунтування. — К., 1997.
21 Див.: Лой А.Н. Патогенез социальньїх интеграций в постсоветском об-
ществе/ДІолитическая мьісль. — 1997. — № 3; Ситниченко Л.А. Пер-
шоджерела комунікативної філософії. — К., 1996. Переклади українською
та російською: Апель К.-О. Апріорі спільноти та основи етики. До
проблеми раціонального обгрунтування етики за доби науки//Сучасна
зарубіжна філософія. Течії та напрямки. — К., 1996. (Пер. В. Купліна);
Апель К.-О. Етноетика та універсалістська макроетика: суперечність чи
доповнювальність//Політична думка. — 1994. — № 3—4 (пер. А. Єр-
моленка); Хабермас Ю. Теория коммуникативного действия//Філософські
студії Київського університету. Філософський альманах. Вип. 2. К., 1997
(пер. М. Тура).
Розділ І. Комунікативна трансформація філософії
21
позиції, "універсальна прагматика", як зауважує Ю. Габер-
мас, має на меті встановити й реконструювати універсальні
умови можливого взаєморозуміння"3, або, кажучи словами
К.-О. Апеля, "систему правил, на яких оперта здатність
суб'єкта висловлювати речення в тій або тій ситуації"4. Тому,
зазначає В. Гьосле, "трансцендентальна прагматика, як
трансцендентальна філософія, звертається до настанов
класичної німецької філософії, а як філософія інтерсуб'єк-
тивності вона є справжнє дитя XX століття"5.
Зміна парадигми, що здійснювалась...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора