Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Статистика продукції промисловості
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка підприємства
Група:
К
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота
з дисципліни “ Статистика” на тему:
“Статистика продукції промисловості”
“Statistics production of industry”
Код навчальної дисципліни в ECTS________
Кількість академічних кредитів в ECTS_____
Курсова робота відповідає вимогам діючої нормативної документації України та умовам ECTS/КМСОНП
Курсова робота з дисципліни „Статистика”/ В.М.Власюк, Рівне: НУВГП. 2007,___с.
Анотація курсової роботи українською мовою
Темою моєї курсової роботи є: “Статистика продукції промисловості”. Мета: формування та закріплення знань і умінь проведення дослідження продукції промисловості. Сам зміст курсової роботи розкривається в двох розділах. Теоретична частина в який розкрито статистичне вивчення продукції промисловості, по пунктах плану та розрахункова частина, в якій на основі вихідних даних проведено розрахунки щодо вивчення статистики продукції промисловості.
Анотація курсової роботи іноземною мовою
The team of the work is the statistics of the products of industry. The object is the formation and fix knowledge and skills to take research of the product of industry. The content of the work is open in two divisions. The theoretical part is open statistic learning of the product of industry. The practical past basis according to information of the figures and take the calculation for the learning statistic of products of the industry.
В.М.Власюк , 2007р.
© НУВГП, 2007р.
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота
з дисципліни “ Статистика” на тему:
“ Статистика продукції промисловості ”
Оцінка:оформлення___________
змісту ___________
захисту ___________
Загальна оцінка: за стандартом ECTS_______
за стандартом МОНУ _______
Рівне - 2007
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Завдання
на курсову роботу з дисципліни “ Статистики”
студенці ______ курсу __________ гр._____________________________
(прізвище, ініціали)
Тема:__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
Зміст курсової роботи
Вступ
____________________________________________________________
____________________________________________________________
Загальні висновки
Використана література
Дата видачі «___»________200__р. Дата захисту «___»________200__р.
Керівник ________/____________ Студент _______________________
(підпис) (прізвище)
(підпис)
Зміст
ст.
Вступ 1
Статистичне вивчення продукції промисловості (теоретична частина) 7
Поняття продукції промисловості, її види за ступенем готовності 7
Методи вимірювання продукції промислового підприємства 9
Система вартісних показників обсягу продукції. Способи обчислення
валового обороту, валової продукції, товарної, реалізованої і
чистої продукції. 14
Статистичне вивчення виконання плану за обсягом і асортиментом продукції, обсягом реалізованої продукції з урахуванням виконання зобов'язань на поставки. 22
Розрахункова частина (виконання практичних завдань) 26
Завдання1 26
Завдання2 29
Завдання3 31
Завдання4 31
Завдання5 35
Завдання6 38
Завдання7 39
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Статистика – це галузь знань чи практичної діяльності людей спрямована на збирання, групування та інтерпретацію даних. Статистика досліджує масові суспільні явища чи процеси, характеризуючи їх за різними ознаками на основі статистичних показників.
Я у своїй курсовій роботі досліджую тему: ”Статистика продукції промисловості”. Метою даної роботи є: формування та закріплення знань та умінь із статистики та проведення дослідження продукції промисловості. Тут розглядаються показники продукції промисловості та соціально-економічне значення їх статистичного вивчення.
Перед статистикою промисловості поставлено завдання визначити обсяг і склад виробництва окремих видів і всієї продукції в натуральному і вартісному виразах, визначити взаємозв’як виробленої та реалізованої продукції в натуральному і вартісному показниках, вивчити взаємозв’язок між продукцією. Крім цього встановити рівень виконання завдань щодо випуску продукції, розписати методику обчислення вартісних показників, які характеризують діяльність підприємства, показати взаємозв’язок та динаміку при їх обчисленні.
Проблемою вивчення продукції займалися багато економістів, вчених, докторів економічних наук зокрема такі як: Вашків П.Г., Головач А.Г., Єріна А.М., Ілляненко С.М. та багато інших.
Основною частиною курсової роботи є матеріал, що відображає суть, методику і основні результати роботи. Матеріал основної частини складається з двох розділів: теоретичної і розрахункової (експериментальної).
В теоретичному розділі я аналізуватиму методологію розрахунку застосування різних статистичних показників з досліджуваної теми. При цьому теоретичний виклад матеріалу супроводжується конкретними прикладами використання наведених в курсовій роботі показників в економіко - статистичному аналізі явищ.
Розрахункова частина включає виконання 7 комплексних взаємопов'язаних завдань і виконується згідно вихідних даних за методиками, засвоєними на лекційних та практичних заняттях, давати аналіз одержаних результатів, робити узагальнення і висновки.
Статистика продукції промисловості була, є і завжди буде актуальною темою, як для науковців, так і для нас студентів при написанні курсових робіт, оскільки у промисловості створюється найбільша норма суспільного продукту і національного доходу. Інформацію, яку я використовувала при написанні курсової роботи є вдосконаленою, хоча промисловість, як галузь народного господарства динамічно розвивається.
1.СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПРОДУКЦІЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
(ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА)
Поняття продукції промисловості, її види за ступенем готовності.
Основою життя і розвитку суспільства є виробництво матеріальних благ. Суму матеріальних благ, вироблених суспільством за певний період часу у галузях виробничої сфери, називають сукупним суспільним продуктом, матеріальна частина якого створюється у таких галузях, як сільське господарство, будівництво, лісове господарство і, особливо, промисловість, на яку припадає біля двох третіх його загального обсягу. Завдання промисловості провідної галузі матеріального виробництва - забезпечення особистих і суспільних потреб своєю продукцією. Обсяги і структура промислової продукції визначають економічну могутність держави, здатність забезпечити певний рівень добробуту її народу.
Промислова продукція - це прямий корисний результат промислово-во-виробничої діяльності підприємства (фірми), виражений у формі продуктів або у формі виробничих послуг.
У цьому визначені головні ознаки промислової продукції, однак не вся вироблена на даному підприємстві продукція може належати до неї. До промислової продукції відносять вироби, які є результатом праці на даному підприємстві, в його цехах, де здійснюється обробка сировини чи предметів праці. Закуплена сировина не може зараховуватися до складу продукції даного підприємства. По-друге, промислова продукція - це результат лише основної виробничо-промислової діяльності. Тому до промислової продукції не належить продукція непромислових, хоча і виробничих підрозділів підприємства, наприклад, транспортного цеху, будівельного підрозділу чи підсобного сільськогосподарського виробництва (теплиці). Продукція цих підрозділів відноситься до відповідних галузей народного господарства - вантажного транспорту, капітального будівництва чи сільського господарства.
По-третє, промислова продукція - це прямий результат основної діяльності, тому побічні результати виробництва - відходи, одержані в процесі виготовлення продукції (стружка, тирса), не можуть бути промисловою продукцією, навіть якщо попи реалізовані. Від відходів виробництва слід відрізняти попутні продукти, які враховуються у складі промислової продукції нарівні з основною.
По-четверте, промислова продукція - це лише корисний результат виробничої діяльності, тобто те, що може використовуватися за призначенням. З огляду на це не можна вважати промисловою продукцією непридатні вироби чи деталі, тобто виробничий брак навіть за умови його реалізації.
Промислова продукція, як правило, виражена у речовій формі. Щодо послуг, то вони не створюють матеріальних благ, а лише відновлюють або підвищують їх споживну вартість (наприклад, ремонт устаткування, хромування окремих деталей)[1,429].
Стосовно ступеня завершеності виробництва на даному підприємстві промислова продукція може виступати у вигляді готових виробів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва.
До готових виробів належать продукти основного і побічного виробництва, що є кінцевим результатом промислово-виробничої діяльності підприємства, пройшли на ньому всі стадії обробки і прийняті відділом технічного контролю (ВТК), мають документальне підтвердження про їх якість і придатність і здані на склад готової продукції. їх особливістю є те, що вони призначені для відпуску на сторону, тобто іншим підприємствам, збутовим організаціям, а також своїм непромисловим підрозділам - власному капітальному будівництву, підсобному сільському господарству чи установам культури і побуту та іншим.
До напівфабрикатів підприємства належать вироби, завершені виробництвом у межах однієї виробничої одиниці (цеху) і підлягають подальшій обробці в інших виробничих одиницях. Деяка частина їх може відпускатися на сторону. За своїм економічним призначенням такі напівфабрикати не відрізняються від готових виробів і справа лише в організаційно-виробничій структурі підприємства чи фірми. Наприклад, на текстильному комбінаті із завершеним виробничим циклом напівфабрикатами є пряжа і сирова ткани на; з пряжі, виробленої на прядильних і ткацьких фабриках виготовляють сирову тканину, а з неї в оброблювальній фабриці - готову тканину. Водночас на самостійних прядильних і ткацьких фабриках пряжа і сирова тканина виступають уже не напівфабрикатами, а готовими виробами, оскільки на цих підприємствах вони не вимагають подальшої обробки.
Крім того, до готової продукції та напівфабрикатів належать також продукти підсобних і допоміжних цехів, які забезпечують нормальну роботу основних цехів підприємства і лише незначна їх частина відпускається на сторону. Це виготовлена тара в підсобних цехах чи інструменти, форми штампів - в допоміжних. За своєю натурально-речовою формою - це готові вироби і напівфабрикати неосновного виробництва та роботи промислового характеру.
До незавершеного виробництва належать продукти, які не пройшли виробничого процесу в окремому цеху підприємства або технологічно завершена виробництвом продукція, що не прийнята ВТК і не здана на склад готової продукції. Це, зокрема, всі види виробів, які ще не набули закінченого товарного вигляду (наприклад, заготовка, яка обробляється на металорізальному верстаті і т. ін.).
Поділ на незавершене виробництво і напівфабрикати залежить від організаційної структури підприємства. При без цеховій структурі управління, що характерна для невеликих підприємств, напівфабрикатів немає. Всі незавершені обробкою предмети праці вважаються незавершеним виробництвом. При об'єднанні цехів продукти, які раніше вважалися напівфабрикатами, будуть враховуватися в складі незавершеного виробництва, а при розукрупненні цехів частина предметів праці, яка раніше вважалася незавершеним виробництвом, враховуватиметься в складі напівфабрикатів.
Важливе значення для обліку продукції, розрахунку її обсягу має визначення моменту готовності. Тут вихідним є те, що готовою вважається продукція, яка завершена виробництвом, укомплектована, відповідає державним стандартам, прийнята ВТК, має документ, який підтверджує її готовність і якість і передана на склад готової продукції чи замовнику. Ця вимога стосується також і напівфабрикатів, продукції підсобних і допоміжних цехів та робіт промислового характеру.
У процесі вивчення виробництва та збуту промислової продукції статистикою розв'язуються такі завдання. Передусім визначаються обсяги виробництва окремих видів і всієї продукції в натуральному і вартісному виразах. По-друге, вивчаються взаємозв'язки виробленої та реалізованої продукції. По-третє, проводиться аналіз виконання планів виробництва і договірних зобов'язань з поставки продукції. По-четверте, вивчається динаміка виробництва і збуту продукції. По-п'яте, вивчається асортимент, комплектність і ритмічність випуску продукції. По-шосте, аналізується якість продукції, визначаються економічні наслідки змій її якості.[1,429-431].
Методи вимірювання продукції промислового підприємства.
Основне місце в системі макроекономічних показників посідають валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНГЇ). Ці показники насамперед застосовуються для оцінювання стану і перспектив розвитку економіки, для міжкраїнних зіставлень.
ВВП характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів і вимірює вартість товарів та послуг, що вироблені цими одиницями для кінцевого використання. Він аналогічний (але не повністю ідентичний) обсягу виробництва на території даної країни. Термін «валовий» означає, що ніякого віднімання не робиться щодо споживання (амортиза ції) основного капіталу, використаного на поточне виробництво. Коли подібне віднімання виконано, то дістають чистий внутрішній продукт.
Обсяг ВВП розраховується в поточних цінах різними метода ми: виробничим (реальним), розподільним (особистим) і методом кінцевого використання.[7,168].
Виробничий метод.
За цим методом обсяг валового внутрішнього продукту визначають як суму доданих вартостей усіх виробничих одиниць-резидентів плюс чисті податки на виробництво та імпорт. Валова додана вартість обчислюється як різниця між валовим випуском та проміжним споживанням. Вона містіть у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними. У формалізованому вигляді розклад додано/ вартості ДВ на складові можна подати у вигляді:
ДВ=ОП+ПВ+ПІ+ЗД, (1.1)
де ОП — оплата праці; ПВ — податки на виробництво (за відкиданням субсидій); ПІ — податки на імпорт (за відкиданням субсидій); ЗД — змішаний дохід.
Чисті податки на продукти та імпорт включають податки, розмір яких безпосередньо залежить від кількості чи вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею-резидентом; при цьому з неї виключається розмір відповідних субсидій на продукти.
Субсидії — це відшкодування з державного бюджету в порядку державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію, для покриття поточних збитків підприємств, поліпшення їх фінансового стану завдяки поповненню оборотних коштів або компенсації окремих витрат.
Створений у результаті виробничої діяльності ВВП, що дорівнює розміру доданої вартості ДВ, можна подати так:
, де (1.2)
ПС — проміжне споживання; ЧП — чисті податки; ВВ — валовий випуск.
Проміжне споживання містить витрати на товари, матеріальні та нематеріальні послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб.
Така схема обчислення валового внутрішнього продукту дає змогу знайти не лише його абсолютну величину, а й структуру (частку доданої вартості, створеної в кожній галузі, у загальному обсязі валового внутрішнього продукту), а також структуру матеріальних витрат і чистої продукції у валовій за кожною галуззю народного господарства.
Виробничий метод є основним при визначенні обсягу валового внутрішнього продукту. Цей метод застосовують державні органи статистики, і він найповніше забезпечений статистичною інформацією.
Як агрегований показник ВВП має вартісний вияв і оцінюється за основними цінами, цінами виробника, споживача і за ринковими цінами.
Основна ціна — це сума, яку утримано виробником за одиницю товару (послуги), що його вироблено як продукцію; на цій ціні не позначаються податки на продукцію і субсидії.
Ціна виробника — (сума, яку отримає виробник за одиницю товару або послуги, з урахуванням податків і субсидії. При цьому в розрахунку не беруть участі суми зборів за доставку продукції споживачеві, податки на додану вартість і подібні до таких платежі, що збільшують ціну продукції на ринку.
Ціна споживача — сума, яка сплачується споживачем для того, аби товар чи послуга були надані в необхідний їм час і в потрібному місці. Цю ціну знаходять з урахуванням усіх податків і додаткових (за доставку продукції і т. ін.) зборів, за відкиданням суми субсидій (ПДВ у ціні покупця враховується, якщо не підля гає відрахуванню за законодавством).
Ринкова ціна ВВП визначається з погляду витрат на придбання товарів і послуг, тобто як загальні витрати за відрахуванням імпорту (за цінами ФОБ).
Перші три види цін відбивають результат виробничої діяльності як такої, створення вартості і формування доходів виробника, які відшкодовують понесені їм витрати.
Діяльність уряду щодо економіки призводить до розбіжностей у результатах розрахунків між сумою всіх факторних платежів або вироблених доходів і сукупним розміром витрат. З огляду на існування непрямого оподаткування і державних субсидій, кінцева ціна відрізняється від справжніх доходів, отриманих факторами виробництва. Непрямі податки за відрахуванням субсидій є обов'язковими платежами державі, і виробники розглядають ці платежі як витрати, пов'язані з участю у виробництві. Такі податки, на відміну від прямих податків, не випла чуються з доходів, отриманих факторами виробництва. А тому, щоб від ВВП, вимірюваного через доходи за факторною вартістю, перейти до ВВП, вимірюваного через витрати за ринковими цінами, треба додати чисту суму непрямих податків.
Тоді ВВП у ринкових цінах дорівнює сумі витрат домашніх господарств на кінцеве споживання в цінах споживачів, витрат уряду на кінцеве споживання в цінах споживачів, витрат некомерційних установ на кінцеве споживання в цінах споживачів, валовому приросту основного капіталу в цінах споживачів, придбан ню за відрахуванням реалізації цінностей у цінах споживачів, зміні в запасах, експорту в цінах споживачів за кордоном (цінах ФОБ) за виключенням імпорту в цінах ФОБ.
Розподільний метод. Розмір валового внутрішнього продукту цим методом можна визначити на стадії його первинного розподілу як суму первинних і перерозподілених доходів. До первинних доходів відносять доходи, які створюються до моменту їх перерозподілу суспільством. Це оплата праці робітників, зайнятих виробничої діяльністю, податки типа ПДВ, доходи від власності та інші доходи виробничих одиниць. Серед доходів, які створюються в процесах перерозподілу, можна назвати проценти, які отримають за позиками і банківськими вкладами різного роду дивіденди, податки, внески із соціального страхування, амортизаційні відрахування і т. ін.
Розподільний метод передбачає включення до ВВП таких компонентів:
оплату найманих працівників;
податки за винятком субсидій на виробництво та імпорт;
споживання основного капіталу;
чистий прибуток.
Оплата найманих працівників включає всі грошові виплати, а також вартість як винагороду за працю, виконану у звітному періоді, натуральних видач особам, які працюють за наймам. Вона охоплює всіх працівників резидентних підприємств незалежно від того, є вони працівниками-резидентами або нерезидентами.
Оплата праці складається із трьох компонентів:
заробітна плата (яка нарахована до утримання різних відрахувань і податків) і добові за час відряджень;
фактичні внески на соціальне страхування;
умовно нараховані внески на соціальне страхування.
До складу заробітної плати не входять відшкодування працюючим витрат виробничого характеру: допомога із соціального страхування; матеріальна допомога та інші трансфертні виплати; вартість послуг соціально-культурного характеру, які надаються спеціальними підрозділами підприємств і організацій безоплатно або за зниженою вартістю робітникам і членам їхніх сімей.
Фактичними внесками на соціальне страхування є відрахування підприємств і організацій до Фонду соціального страхування і пенсійного забезпечення.
Умовними внесками на соціальне страхування є допомога із соціального забезпечення, яку виплачують безпосередньо підприємства і організації своїм робітникам (доплати до пенсій, виплати у зв'язку з виробничими травмами, професійними захворюваннями і т. ін.).
Податки на продукти утримуються пропорційно до кількості або вартості товарів і послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею. До них належать: податки з обороту і продажу; податок на додану вартість; імпортні та експортні мита; акцизні збори; надбавки до цін на окремі товари.
Інші податки включають платежі підприємств і організацій до державного бюджету і в позабюджетні фонди у зв'язку з використанням ресурсів і отриманням дозволів на специфічні види діяльності:
плату за основний капітал і оборотні кошти;
за трудові ресурси;
за воду, отриману промисловими підприємствами;
податок на приріст коштів на оплату праці;
відрахування на геологорозвідувальні роботи;
податки з власників будівель, транспортних засобів;
земельний податок;
державне мито;
сільськогосподарський податок;
ринковий збір;
внески на дорожні роботи;
внески на пом'якшення наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і т. ін.
Субсидії на виробництво та імпорт включають дві групи: субсидії на продукти й інші субсидії, що пов'язані з виробництвом.
Субсидії на продукти — це субсидії, які надані пропорційно до кількості або вартості товарів і послуг, проданих на внутрішньому ринку або експортованих виробничою одиницею-резидентом.
Вони включають відшкодування з державного бюджету для державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію, інші субсидії, призначені для покриття поточних збитків підприємств.
Споживання основного капіталу за своїм економічним змістом відповідає витратам на амортизацію і капітальний ремонт об'єктів основного капіталу.[3,271c.]
Метод кінцевого використання.
За допомогою цього методу величину валового внутрішнього продукту можна визначити на стадії його використання.
Після первинного розподілу ВВП перерозподіляється, у результаті чого розраховують доходи, що їх називають вторинними, або похідними. Процес перерозподілу закінчується створенням кінцевих доходів, тобто в кінці свого руху в процесі виробництва ВВП досягає стадії кінцевого використання, де за своїм цільовим призначенням поділяється на споживання в домашніх господарствах; вартість державних закупок; інвестиції в національну економіку і чистий експорт (різницю між вартістю товарів за експортно-імпортними операціями). Обчислення валового внутрішнього продукту за категоріями кінцевого використання дає характеристику використання сукупних кінцевих продуктів та послуг за різними напрямками.
Обчислення валового внутрішнього продукту за напрямками кінцевого використання виконується за такою схемою:
Кінцеве споживання (1.1 + 1.2 + 1.3).
Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств.
Витрати на кінцеве споживання державних установ.
Витрати на кінцеве споживання приватних некомерційних (громадських) організацій, які обслуговують домашні господарства.
Валове нагромадження (2.1 + 2.2).
Валове нагромадження основного капіталу.
Зміни запасів матеріальних оборотних коштів.
Сальдо експорту та імпорту продуктів і послуг.
Валовий внутрішній продукт (1 + 2 + 3).
Чистий внутрішній продукт (ЧВП) визначають як різницю ВВП і вартості спожитого основного капіталу (ЧВП може оцінюватися в тих самих цінах, що й ВВП).
Іншим показником для вимірювання обсягу виробництва є валовий національний продукт (ВНП). Це розмір доходу, отриманого як усередені країни, так і за її межами, у результаті використання факторів виробництва, які перебувають у власності резидентів. ВНП можна визначити як ВВП плюс платежі, що надходять із-за кордону резидентам за послуги, надані факторами виробництва, які знаходяться у власності резидентів, але територіально розміщені за межами країни, за якими складається звіт, мінус платежі іноземцям за послу;и, які надаються факторами виробництва, які перебувають в їхній власності і територіально розташовані в цій країні. Різниця між ВВП і ВНП називається чистим факторним доходом із-за кордону і може бути додатною і від'ємною.
Такі платежі і надходження пов'язані з доходами від інвестиційної діяльності, наприклад надходження за прямими інвестиціями і процентами (платежами) з резервів і фінансових активів (пасивів); трудовий дохід, наприклад від робітників-мігрантів у тому разі, коли вони є резидентами своїх країн і не є резидентами тих країн, в яких працюють; орендна плата за землю, будівлі й авторські гонорари (за книжки, фільми тощо).
Як і у випадку з ВВП, чистий національний продукт може бу ти отримано відрахуванням суми амортизації від ВВП.
У загальному вигляді розрахунок ВНП виконується за схемою: ВНП у ринкових цінах = ВВГІ у ринкових цінах + Податки (субсидії) на виробництво та імпорт (чисті, до отримання із-за кордону) + Винагорода найманим робітникам (чисті, до отри мання із-за кордону) + Дохід від власності (чистий, до отримання із-за кордону).
Порівняння вартості національного і внутрішнього продуктів дозволяє зробити певні висновки про структуру економіки країни. Наприклад, якщо ВНП перевищує ВВП, то це означає, що резидентні одиниці даної країни заробляють за і кордоном більше, ніж нерезиденті одиниці заробляють на її території.
У 1993 році згідно з останньою версією СНР замість валового національного продукту введено поняття валовий національний дохід. Тим самим підкреслюється, що ВНД не є характеристикою доданої вартості, а характеризує дохід нації.
Крім цього, може бути розраховано валовий національний наявний дохід (ВННД). Тобто дохід, який може бути спрямований на кінцеве споживання і валове нагромадження.
ВННД = ВНП у ринкових цінах - Поточні трансферти (без податків на виробництво та імпорт), які виплачуються одиницям-нерезидентам + Поточні трансферти, які отримуються одиницями-резидентами із інших країн світу.
Як і в інших попередніх випадках відніманням із ВННД спожитого основного капіталу дістаємо чистий наявний національний дохід (ЧННД).
Для аналізу динаміки основних макроекономічних показників може бути використана система індексів: зведені індекси, індекси середніх величин та інші.
Наприклад, для обчислення кількісного впливу найважливіших макроекономічних показників на чистий національний наявний дохід можна побудувати індексну модель:
(1.3.)
А також методи поділяють на прямий та не прямий методи вимірювання продукції. Прямий метод, який має різновидності зводить до визначення ступеня технічної готовності продукту і на цій основі - оцінки обсягу незавершеного виробництва в оптових фіксованих цінах підприємства.
Не прямий метод застосовують у тому разі, коли неможливо використати прямий метод. При цьому використовують роки архетейського обліку і з дебету рахунку “Виробництво” включає собівартість вироблений за звітний період готових виробів, напівфабрикатів та робіт (послуг) промислового характеру виконаних на замовлення інших підприємств. Для цього щоб визначити цей показник і товарну пропорцію, його обсяг слід визначити в оптових цінах. Для цього визначають коефіцієнт, який показує на скільки оптова ціна незавершеного виробництва більша за його собівартість. Цей коефіцієнт як відношення вартості в оптових цінах підприємства, всієї виготовленої за три попередні місяці продукції до її собівартості. Метод визначення різниці в залишках незавершеного виробництва має свої недоліки: по-перше собівартість незавершеного виробництва включають невиробничі витрати, такий результат йде дещо завишений; по-друге незавершене виробництво при цьому методі може вимагати матеріалу та напівфабрикатів.[3,274c.]
Система вартісних показників обсягу продукції
Вартісний облік промислової продукції дозволяє обчислювати ряд показників її обсягу на будь-якому рівні: починаючи від цеху і закінчуючи галуззю загалом. Цього не може забезпечити облік продукції в натуральних вимірниках, при якому різноіменна продукція не може підсумовуватись. Неможливо цьому випадку складати і елементи продукції, які перебувають на різних стадіях її готовності: напівфабрикати і незавершене виробництво — це продукти, які розрізняються рівнем кристалізованої в них праці, здатністю задовольнити потреби суспільства.
Серед вартісних показників, які характеризують діяльність підприємства, розрізняють показники валового обороту, валової продукції, товарної продукції, реалізованої продукції, обсягу продукції в нормативах собівартості і вартості обробітку та чистої продукції. Кожен із цих показників має певний економічний зміст, методику обчислення, а загалом вони становлять систему взаємопов'язаних вартісних показників. Всі ці показники, крім валового обороту, можуть бути розраховані заводським чи галузевим методами. [1,435c.]
У практиці обліку і планування окреме підприємство не можна розглядати як єдине ціле, що не має внутрішньої організаційної структури: цехів, виробництва. А втім, такі підрозділи існують, і без їх діяльності неможливо виробляти продукцію, яка проходить обробку в цих підрозділах, перетворюючись з сировини в незавершене виробництво, напівфабрикати, і зрештою, в готові вироби. Тому виникає необхідність визначати загальний обсяг продукції, виробленої за даний період, всіма промислово-виробничими цехами незалежно від мети виробництва (відпуск на сторону споживачам, передача в інші цехи цього підприємства для подальшої переробки). В такому разі валовий виробничий оборот, який найчастіше називають валовим оборотом, дає можливість охарактеризувати обсяг продукції, створеної в усіх структурних підрозділах підприємства.
Під валовим оборотом розуміють вартість всього обігу сукупної продукції, виробленої всіма промисловими цехами підприємства незалежно від її подальшого призначення.
До складу валового обороту (ВО) включають такі елементи продукції:
вартість готових виробів всіх промислово-виробничих цехів;
вартість напівфабрикатів основного виробництва;
вартість продукції допоміжних цехів у вигляді інструментів, оснастки;
вартість виконаних робіт промислового характеру, таких як нікелю вання, розкрій, розфасовка, капітальний ремонт і модернізація власного виробничого устаткування та інших підприємств;
зміна залишків незавершеного виробництва.
Щодо незавершеного виробництва, то його як результат виробничої дія льності включають в розмірі різниці залишків на кінець і початок періоду. Ця величина може бути зі знаком (+), коли залишок на кінець періоду пере вищує його розмір на початок періоду, і знаком (-), якщо, навпаки, залишок на початок більший, ніж на кінець періоду.
У зв'язку з тим, що незавершене виробництво обліковується в бухгал терських реєстрах за собівартістю, при розрахунку показників обсягу продукції слід перерахувати його у вартість, виражену в оптових цінах. Це можна здійснити кількома способами. Зокрема, способом оцінки залишків незавершеного виробництва, при якому використовують дані інвентаризації заготовок чи деталей. У деяких виробництвах використовують спосіб, що базується на визначенні проценту готовності виробу. Проте найчастіше на практиці використовується метод переоцінки незавершеного виробництва в оптові ціни за коефіцієнтами, що відбивають співвідношення вартості готових виробів в оптових цінах і планової чи фактичної собівартості цих же виробів.
Облік у складі валового обороту незавершеного виробництва необхідний для більш точного визначення цього показника. Річ у тім, що в окремих виробництвах у даний період витрачаються тільки матеріали і праця, а в наступному при незначних затратах праці незавершене виробництво перетворюється в готову продукцію. У таких випадках неврахування незавершеного виробництва в складі виробленої продукції призвело б до заниження обсягу продукції в одному періоді і до завищення - в іншому.
На практиці зміна залишків незавершеного виробництва при визначенні показників продукції враховується лише на підприємствах з тривалим (не менш, як два місяці) виробничим циклом. До таких виробництв належать підприємства машинобудування, виробництва металоконструкцій і ремонтні заводи.
Величина валового обороту залежить від ступеня внутрішньозаводського комбінування, а її частину, часто значну, становлять елементи повторного рахунку, який називається внутрішньозаводським оборотом.
Внутрішньозаводський оборот - це вартість продукції, виробленої одними цехами підприємства і спожитої в інших цехах цього підприємства у цьому ж періоді.
Залежність показника валового обороту від організаційної структури робить проблематичним використання його для характеристики діяльності підприємства. Не знаходить відбиття він і у звітності промислових підприємств. Тому оцінка виробничої діяльності промислового підприємства здійснюється за допомогою ряду інших показників.
Валова продукція характеризує в грошовому виразі кінцевий результат промислово-виробничої діяльності підприємства чи об'єднання за звітний період.
Якщо валовий оборот характеризує обсяг сукупної продукції підприємства, то валова продукція, на відміну від нього, - кінцевий результат діяльності під приємства. І хоч у натуральному виразі ці показники співпадають, перший завжди кількісно більший від другого на величину внутрішньозаводського обороту, що і знаходить відображення у методах визначення валової продукції.
Вартість валової продукції визначається заводським методом, суть якого полягає у тому, що до складу валової продукції включають суму виробленої продукції, яка призначається для відпуску на сторону, тобто за межі основного виробництва, або для виробничого споживання на тому ж підприємстві у наступні за звітним періодом місяці у вигляді зміни залишків напівфабрикатів, інструментів чи оснастки і незавершеного виробництва, (якщо тривалість виробничого циклу перевищує два місяці). Взагалі валову продукцію підприємства можна визначити двома способами. По-перше, шляхом виключення з вартості валового обороту величини внутрішньозаводського обороту; по-друге, прямим сумуванням тих елементів, які становлять валову продукцію. На практиці у валову продукцію включають:
вартість готових виробів (ГВ);
вартість напівфабрикатів, які йдуть за межі основного виробництва (НФ);
вартість робіт промислового характеру, виконаних на замовлення зі сторони, включаючи капітальний ремонт власного устаткування і транспортних засобів (Дн);
різницю у залишках напівфабрикатів (Рн), продукції допоміжних цехів (Рз ) і зміну залишків незавершеного виробництва (Рз).
У машинобудівній промисловості у зв'язку з особливостями організації бухгалтерського обліку не розрізняють напівфабрикатів і незавершеного виробництва, проте окремо обліковують зміну в залишках інструменту і оснастки власного виробництва.
Валова продукція обчислюється за формулою: ВП = ВВО -ВЗО; або ж можна підсумовувати окремі елементи, що становлять валову продукцію:
ВП = ГВ + Нф + Дн + Рн + Рп + Рз;
Якщо поділити величину валового обороту на валову продукцію, то одержимо коефіцієнт виробничого комбінування, який виражає, скільки в середньому цехів проходить послідовно оброблюваний предмет праці на підприємстві, отже коефіцієнт виробничого комбінування обчислюється за формулою: Квк =ВО/ВП.
При обчисленні валової продукції в її обсяг включається вартість виробів незалежно від того, виготовлені вони з власної сировини і матеріалів чи з сировини і матеріалів замовника. У зв'язку з цим величина валової продукції підприємств, особливо обробної промисловості, в значній мірі залежить від частки минулої праці, головним чином, вкладеної в предмети праці.
Хоча заводський метод визначення валової продукції підприємства є основним, у ряді галузей промисловості допускається відступ від нього: у валову продукцію включається вартість внутрішньозаводського обороту, у зв'язку з чим величина валової продукції наближається за своєю величиною до валового обороту. Це стосується, зокрема, продукції забійно-роздільних цехів м'ясокомбінатів (м'ясо, субпродукти), з якої виготовляють консерви, ковбасні вироби, котлети і та інше. Аналогічно в цукровій промисловості, де у валову продукцію включається цукор-пісок, витрачений на виробництво цукру-рафінаду на цьому ж підприємстві. Це має місце і на підприємствах текстильної і рибної промисловості, причому якщо ця продукція передається із цеху в цех за оптовими цінами, а не за собівартістю.
Інший порядок передбачений для поліграфічної промисловості. У валову продукцію підприємства цієї галузі не включається вартість паперу і палітурних матеріалів, які використовуються для виробництва газетної і книжково-журнальної продукції. Тому показник валової продукції в цій галузі за своїм економічним змістом наближається до показника обсягу виробництва, про що йтиметься нижче.
Відступ від загальної схеми визначення валової продукції зумовлений необхідністю створення однакових госпрозрахункових умов діяльності підприємства, прагненням поставити в рівні умови підприємства, які забезпечують себе напівфабрикатами, з підприємствами, що одержують їх від інших. У практиці обліку та аналізу результатів діяльності промислових підприємств і фірм валова продукція виражається у фіксованих ціпах, зокрема, в оптових цінах підприємства.
У зв'язку із створенням у промисловості нових організаційних форм у вигляді виробничих об'єднань, починаючи з 1976 р. введений новий порядок обліку продукції, в основу якого покладено об'єднанський метод визначення вартості валової продукції. Валова продукція виробничого об'єднання, що складається із продукції головного підприємства й інших виробничих одиниць (незалежно від місця їх знаходження), розраховується так само, як і валова продукція підприємства, тобто без повторного рахунку, із валового обороту в цьому разі вилучається внутрішньооб'єднанський оборот, до складу якого включаються напівфабрикати власного виробництва, що пішли на переробку у звітному періоді в середині даного об'єднання. Якщо у складі виробничого об'єднання знаходиться підприємство на самостійному балансі, то валова продукція об'єднання визначається як сума валової продукції цього підприємства і виробничих одиниць, включаючи головне підприємство. Продукція самостійного підприємства даного об'єднання, що перероблена у звітному періоді у виробничих одиницях як і продукція виробничих одиниць, що спожита самостійним підприємством, у внутрішньооб'єднанський оборот не включається; вона розглядається як відпущена на сторону (за межі об'єднання). Отже, по самостійних підприємствах, які входять до складу ви робничого об'єднання, валова продукція визначається за заводським методом і в цьому ж розмірі включається у валову продукцію об'єднання, а за виробничими одиницями - за об'єднанським методом за виключенням тієї частини їх продукції, що спожита на виробничі цілі в інших виробничих одини цях даного об'єднання.
Значну частину виробленої продукції, а часто й всю становить товарна продукція. Товарна продукція промислового підприємства чи фірми виражає в грошовій формі обсяг продукції, яка підготовлена в звітному періоді для відпуску за межі основної діяльності (для виробничого чи особистого спожи вання). Власне кажучи, товарна продукція є частиною валової продукції, яка підготовлена для передачі в народногосподарський оборот, тобто для її реалізації. При визначенні її обсягу використовують заводський метод.
В товарну продукцію включаються: вартість готових виробів, виготовлених у звітному періоді основними, підсобними і побічними цехами підприємства; вартість напівфабрикатів власного виробництва і виробів допоміжного виробництва, відпущених у звітному періоді за межі основної діяльності; вартість робіт промислового характеру, виконаних на замовлення зі сторони. ,До складу товарної продукції входить також вартість сировини і матеріалів замовника, якщо підприємство-виробник їх оплатило, вартість капітального і середнього ремонту власного ус...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора