Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Індивідуальна робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економічної теорії
Індивідуальна робота з політичної економії
На тему:
План
І. Вступ
ІІ. Тіньова економіка в сучасному світі
1.Сутність тіньової економіки
2.Специфшка сучасного етапу розвитку тіньової
економіки
3.Тіньова економіка в Україні
4. Експорт капіталу та інші фінансові операції
5. Податкові правопорушення
6.Проблеми і перспективи боротьби з тіньовим сектором
в Україні
ІІІ. Висновок
ІV. Список використаної літератури
ІІ. Тіньова економіка в сучасному світі
1. Сутність тіньової економіки
Під «тіньовою економікою» у даний час розуміють усю сукупність економічної діяльності, що не враховує офіційна статистика, і не включають у валовий національний продукт країни.
У просторі тіньової економіки виділяють наступні основні зони :
* неофіційна економіка - легальні види економічної діяльності, у рамках яких має місце не фіксоване офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховання цієї діяльності від податків;
* фіктивна економіка - хабарництво, приписки, спекулятивні угоди й інші види шахрайства, зв’язані з одержанням і передачею грошей;
* підпільна економіка - усі заборонені законом види економічної діяльності.
У багатьох країнах, і особливо в тих, котрі переживають складні періоди трансформації. Тіньова економіка не тільки складає помітну частину економічної діяльності, але і продовжує розширюватися. Однак навіть там, де масштаби явища і загальне соціально-економічне тло і приблизно однакові, тіньові економіки істотно розрізняються по наступним характеристикам:
* за структурою (частці кримінальної діяльності в сукупному обсязі виробництва, розвиненості фіктивної економіки, активності дрібного підпільного бізнесу, що вислизає з-під фінансового контролю держави, але граючого, проте, значну роль у насичені ринку);
* по впливу на розподільні відносини (сприяє зменшенню або нівелюванню диференціації доходів);
По основних проблемах, породжуваним його (недобір засобів у бюджет, розвиток криміногенних господарських зв’язків і так далі).
Можна сказати, що для всіх країн, що вступили в період системних перетворень, масштаби поширення і структура тіньової економіки повинні розглядатися як важливий чинник успіхів чи не успіхів проведених реформ.
Тіньова економіка в Україні, докорінно відрізняється не тільки від «західної», але і від «східноєвропейської». Деякі пояснюють нинішній розмах тіньового бізнесу в нашій країні винятково генетичними передумовами, сформованими ще при соціалізмі. Інші – що специфіка і масштаби тіньової діяльності в сучасній Україні, насамперед – продукти сьогоднішнього дня, наслідок обраної моделі перебудови економіки і суспільства.
Експансія тіньових економічних відносин є в першу чергу результатом руйнування колишньої державності, що привело до розриву традиційних зв'язків між окремими підприємствами і цілими територіями. Не останню роль у криміналізації господарського життя України грає і значне ослаблення боротьби з економічними злочинами, що виправдуються тезою про необхідність використання капіталів «тіньової економіки» як ресурсної бази економічних реформ.
Поряд з цим, досить очевидними причинами існує цілий ряд глибинних факторів. У першу чергу вплив на активізацію тіньової економіки, що формуються на сучасному етапі розвитку реформи в механізму аллокації ресурсів і влади; про особливості з'єднання працівника з засобами виробництва; про специфіку розподільних відносин, що формуються.
Реально виниклі в економіці країни на етапі трансформації труднощі представниками крайніх політичних плинів порозуміваються по-різному: одні посилаються на збереження значних елементів колишньої системи, інші кричать про лиха, що несе ринок. Імовірно, корені нинішніх проблем варто шукати, насамперед, у специфіці формованих механізмів аллокації ресурсів і влади. У сьогоднішній соціально-економічній і політичній реальності навряд чи вирішальну роль грають механізми локального корпоративного регулювання.
Суть нового механізму аллокації ресурсів зводиться до того, що окремі інститути економічної системи, використовуючи визначені переваги свого положення (високий рівень концентрації виробництва і (чи) капіталу, корпоративна влада і так далі), одержують можливість свідомо (хоча й у локальних, обмежених масштабах) впливати на параметри виробництва постачальників і споживачів ринку, соціального життя і так далі.
Прояви цього механізму в перехідній економіці добре відомі. Панування псевдо-державних і псевдо-приватних корпорацій приводить до наростання диспропорцій, у першу чергу, у господарській структурі, динаміку цін, фінансах і так далі.
У результаті національна економіка перетворюється в поле неекономічного суперництва корпоративно-бюрократичних структур, у сферу зіткнення їх владних і регулюючих впливів.
Серед найбільш серйозних наслідків функціонування корпоративних механізмів аллокації ресурсів можна відзначити дивергенцію, що відбулася за останні роки, країни на сильно і слабко корпоратизовані «сектори». У першому з них сконцентровані:
• підприємства, що є монополістами в технологічному, ринковому й інституціональному відношеннях;
• володіють вирішальними масами ліквідних ресурсів;
• корпоративно-бюрократична влада.
До цього сектора відносять ПЕК, фінансово-торговий комплекс і частина промисловості (головним чином, орієнтованої на експорт).
Тут витягають понад прибуток, що перевершують по своїх масштабах відомі дотепер у світовій практиці.
Другий (немонополізований) «сектор», навпроти відчуває дефіцит ресурсів, керування, технологій. До нього відносять сферу відтворення робочої сили, виробництва споживчих товарів, велика частина сільського господарства.
Соціальну нестабільність провокують і процеси, що розгорнулися в останній час перерозподілу власності.
Почата під прапором необхідності пошуку «дійсного хазяїна», приватизація в Україні привела до повного затуманення щирої картини існуючих прав власності. Після багатьох років «реформ» неможливо провести чітке розмежування між державними і приватними секторами економіки: відбулася практично повна дифузія форм власності, причому проникнення приватної власності виявилося значно більшим, ніж це реєструється офіційною статистикою.
Найбільш простий і розповсюджений метод приватизації на другому напрямку - так називана «доїння корови». Тут використовують наступну схему.
НБУ надає, наприклад, підприємству спеціальний кредит для виплати заборгованості по заробітній платі, чи для інших господарських потреб, під низькі відсотки-5% річних. Гроші на ринкових умовах відразу розміщують у комерційний банк, що знаходиться з підприємством у «особливих» відносинах. Різницю, що виникає на цій операції, поділяють між керівниками підприємства і банківськими працівниками, що беруть участь у долі.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора