Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Обґрунтування підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА
Курсова робота
на тему:
“Обґрунтування підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства”
Вступ………………………………………….………………………….…3
Розділ І. Теоретичні основи підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємств
Поняття виробничих фондів та їх структура…………....…….…4
Поняття основних фондів. Структура та класифікація основних фондів……………………………………………………………….5
Ефективність використання основних фондів…………….……..8
Шляхи підвищення ефективності використання осн. фондів….10
Поняття оборотних фондів. Структура і класифікація…………13
Шляхи покращення використання оборотних фондів………….16
Висновки………………………………………………………………….18
Розділ ІІ. Визначення показників стану, руху і ефективності використання виробничих фондів підприємства та результатів господарської діяльності………………………………………………......…..19
Розділ ІІІ. Шляхи покращення ефективності використання матеріальних активів підприємства……………………………………………27
Висновки…………………………………………………………………....34
Список використаної літератури……………………..……36
Вступ
Ринкова економіка по своїй суті є засобом, що стимулює ріст продуктивності праці і збільшення ефективності виробництва. Підвищення ефективності суспільного виробництва означає ефективніше використання наявних трудових ресурсів для збільшення випуску якісної і потрібної країні продукції, а також постійно спів ставляти затрати з отриманими результатами і вносити певні корективи для того, щоб вкладені кошти принесли максимальну віддачу.
Саме в цих умовах ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов'язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить виробничим фондам. Крім того, спостерігається низький коефіцієнт вибуття зно шених і морально застарілих виробничих фондів підприємств. Що свідчить про те що в більшості вітчизняних підприємств існують проблеми пов’язані з неефективним використанням виробничих фондів.
Також підприємствам слід враховувати те, що кількість продукції, що виробляється або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства виробничими фондами, але і від того на скільки вони повно (ефективно) використовуються. Тому поліпшення ви користання виробничих фондів має велике народно господарське значення. Також від ефективності використання виробничих фондів залежить обсяг виробленої продукції, прискорення оборотності оборотних за собів, рівень продуктив ності праці, тривалість виконання робіт, які в свою чергу є важ ливими резервами зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва тощо. Поліпшення використання виробничих фондів зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях. Господарська практика свідчить, що ефект від поліпшення використання виробничих фондів реалі зується значно швидше ніж від капітальних вкладень.
Саме ці факти і свідчать про актуальність написання курсової роботи на тему: “Обґрунтування підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства”, тому що в умовах ринкових відносин, коли відтворен ня виробничих фондів здійснюється за рахунок влас них або позичкових коштів, поліпшення використання виробничих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві.
Мета даної курсової роботи – ознайомитися з методикою впровадження заходів по підвищенню ефективності використання виробничих фондів на підприємстві. За допомогою розрахунків обгрунтувати доцільність впровадження цих заходів, а також розрахувати величину ефекту від здійснення необхідних господарських операцій.
Отже, підприємствам не слід забувати, що раціональне й ощадливе використання засобів праці, предметів праці, робочої сили є першочерговою задачею підприємства, оскільки від ефективності їх використання – залежить прибутковість даного підприємства.
I. Теоретичні основи підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства
Поняття виробничих фондів підприємства та їх структура
Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюються в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні.
Рис. 1. Класифікація виробничих фондів підприємства[3,120].
Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.
Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів.
Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства.
Оборотні фонди на підприємстві представляють собою частину засобів виробництва, які функц іонують у процесі виробництва як предмети праці. За характе ром свого обороту (споживання) вони приймають участь у ви робничому процесі один раз, втрачаючи при цьому свою нату ральну форму та якість, і переносять повністю свою вартість на новостворену продукцію, стають частиною собівартості цієї продукції[1,30].
Економічна сутність і матеріально-речовий зміст основних та оборотних фондів служать визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього значення у здійсненні відтворювальних процесів, функціонуванні та розвитку будь-якого виробництва. Уся сукупність наявних виробничих фондів становить найбільшу за питомою вагою частину національного багатства країни. Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Зростання й удосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу. Елементи оборотних фондів формують речовинну субстанцію продукції, що виготовляється, створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування, збереження і транспортування сировини та готових виробів.
Поняття основних фондів. Структура і класифікація основних фондів
Основні фонди - це сукупність засобів праці, які мають свою вартість і функціонують у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (надалі послуги) частинами, еміру свого спрацювання. Основні фонди - це найбільш активна частина основних засобів підприємства, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі виготовлення продукції (надання послуг). Співвідношення окремих видів • (груп) основних виробничих фондів, виражених у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві характеризує їх видову (технологічну) структуру.
Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне ви конання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці.[4,49] На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо.
Соціальне значення основних фондів полягає в тому, що вони створюють нормальні умови для відтворення робочої сили.
Основні фонди на підприємстві обліковуються у натураль ному і оцінюються у вартісному виразі. Облік основних фондів у натуральному виразі проводиться для визначення кількості певних видів основних фондів і виробничої потужності підприє мства.
Склад і структура основних фондів залежать від особливостей спеціалізації галузі, технології й організації виробництва, технічної оснащеності. Структура основних фондів може бути різна по галузях промисловості й усередині окремої галузі в зв'язку з тими ж причинами.
В інтересах суспільства і окремих підприємств є досягнення такої видової (технологічної) структури основних фондів, яка дозволяє здійснювати ефективну організацію процесів виготовлення продукції (надання послуг) високої якості та конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Тому поряд з намаганнями збільшувати активну частину основних фондів підприємства, яка характеризує підвищення його технічного рівня, треба постійно дбати про необхідну кількість і утримання в належному стані інших груп основних засобів. Досягнення оптимального співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів дає змогу досягти злагодженого функціонування підприємств і високих результативних показників їх діяльності[2,7].
Слід зазначити, що видова (технологічна) структура основних фондів підприємств має галузевий характер. Так, в промисловості питома вага будівель і споруд становить в середньому 46-48%, машин і устаткування - 42-44% до загальної їх кількості. На транспорті основну питому вагу, майже 65%, складають транспортні засоби, значно менше всі інші види основних фондів.
Усі основні фонди підприємства поділяються на дві групи:
- невиробничого призначення;
- виробничі.
Кожна організація чи підприємство при створенні наділяються необхідними виробничими фондами, що з розвитком підприємства чи організації поповнюються та оновлюються.
До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть участі у процесі виробництва, але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, що належать до соціальних умов ви робництва, зокрема:
( житлово-комунальні приміщення;
( побутові, спортивні приміщення;
( будинки та устаткування медичного призначення;
( дитячі дошкільні заклади;
( багаторічні насадження та ін.
Усі ці заклади, приміщення, будинки є основними фондами не виробничого призначення лише тоді, коли перебувають на балансі підприємства, і саме підприємство відповідає за їх утримання, експлу атацію і ремонт.
До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95-98% загаль ної вартості основних фондів підприємства.
Оскільки елементи основних фондів відіграють різну роль у про цесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасив ну частини.
До активної частини основних виробничих фондів належить комп лекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвен тар та ін.).
До пасивної частини основних виробничих фондів належить ре шта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної части ни основних виробничих фондів[2,12].
Рис. 2. Класифікація основних фондів підприємства
За своїм призначенням та натурально-речовим характе ром основні фонди народного господарства поділяються на такі групи:
будівлі, в яких розміщено виробничі підрозділи, склади, адміністративні будинки та ін.
споруди, до яких належать естакади, шляхові споруди, споруди для зберігання палива і механізмів, водонапірні башти та ін.
передавальні пристрої, де зосереджені електромережі, лінії електропередач, системи зв'язку, водопроводи та газо-, теплопроводи промислового призначення
машини та обладнання, до яких належать підйомні крани, транспортери різного призначення, робочі машини та устаткування, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка
транспортні засоби, до яких належать локомотиви, вагони, автомобілі, всі види електротранспорту та ін.
виробничий інвентар та прилади, представлені різноманітними пристроями і приладами, які використовуються у виробничому процесі, спеціальними приладами для зберігання продукції та інструментів, тощо
інструменти, представлені такими видами, які використовуються більше одного року, а їх вартість законодавча регулюється відповідною кількістю неоподаткованих мінімумів
господарський інвентар, до складу якого належать офісні меблі, телефони, факси, комп'ютерна техніка, яка використовується для проведення облікових операцій та підготовки різних звітних матеріалів[6,97].
Інші основні фонди – бібліотечні фонди, музейні цінності тощо.
Викладена видова класифікація основних фондів має загальне пізнавальне значення для оцінки структури використовуваних засобів праці. При проведенні аналізу в умовах конкретного підприємства формування кожного виду його основних фондів вимагає більш ґрунтовного врахування його виробничо-технологічних особливостей та особливостей галузевої приналежності.
Видова класифікація має важливе економічне значення. Вона широко використовується діючими системами бухгалтерського та статистичного обліку. Так, для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних сумарних обсягів амортизації згідно з Законом України "Про оподатковування прибутку підприємств" застосовують укрупнену групову класифікацію, згідно якої основні фонди підприємства поділяються на такі чотири групи:
- перша група - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини.
- друга група - автомобільний транспорт, вузли та запчастини до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматизованої обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та прилади до них;
- третя група - будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп.
- четверта група -електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ним засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів)[17,5].
1.3 Ефективність використання основних фондів
Економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних у них основних фондів. Отже, перед підприємствами стають завдання домогтися підвищення використання наявних основних фондів і насамперед їх активної частини, в часі і за потужністю, тобто мова йде про підвищення рівня інтенсивного їх використання. Для вирішення цього завдання та отримання відчутних результатів у діяльності підприємства повинні бути розроблені конкретні засади, спрямовані на поліпшення використання основних фондів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на підприємствах резерви підвищення їх ефективності.
Пріоритетне значення серед таких заходів повинно бути відведено своєчасній заміні і мобілізації морально застарілого устаткування, організації прискореного введення в експлуатацію придбаної нової техніки; удосконаленню організації матеріально-технічного забезпечення підприємств та технічного обслуговування сучасних систем машин; запровадження прогресивних форм організації виробництва і праці; застосування сучасних ефективних систем матеріального стимулювання робітників та інженерно-технічних працівників; залучення інвестиційних ресурсів вітчизняних і зарубіжних інвесторів для модернізації матеріально-технічної бази підприємств; широке застосування лізингових операцій[5,233].
Практична реалізація окреслених заходів на підприємствах позначиться на їх економічній діяльності і сприятиме підвищенню інтенсивності виробництва. Зокрема, складаються широкі можливості для прискорення переорієнтації підприємств на випуск нової продукції, яка користується підвищеним попитом у споживачів. Поряд з тим, поліпшення інтенсивного використання основних фондів підприємства є важливою передумовою збільшення обсягів випуску продукції, яка користується попитом на ринку без додаткових капітальних вкладень, що особливо важливо в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів[1,35].
Головною ознакою підвищення рівня ефективності основних фондів того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого – від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу ( інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи:
збільшення екстенсивного завантаження;
підвищення інтенсивного навантаження.
Однак треба наголосити на двох важливих обставинах.
По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими.
По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв’язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.
Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною ( кілька десятків тис. од.), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективно використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10-15 і більше відсотків[16,23].
Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.
За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку.
Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо.
1.4 Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів
В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов'язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить основним виробничим фондам. До недавнього часу у відтворенні та ви користанні основних фондів переважали екстенсивні тенденції, тобто багато уваги приділялось збільшенню обсягу основних виробничих фондів на підприємстві. Це призвело до виперед ження росту основних виробничих фондів у порівнянні з ростом обсягу виробництва продукції, що призводить до її подорожчан ня. Крім того, спостерігається низький коефіцієнт вибуття зно шених і морально застарілих основних фондів.
Кількість продукції, що виробляється підприємством, або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними виробничими фондами, але і від того на скільки вони повно використовуються. Тому поліпшення ви користання основних виробничих фондів має велике народно господарське значення. Підвищення економічної ефективності використання основних виробничих фондів знаходить свій ви раз у збільшенні виробництва валової продукції, в рості про дуктивності праці і фондовіддачі, зниженні собівартості продукції.
Поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва.[1,37] Це обумовлено тим, що значна частина витрат, які утворюють со бівартість продукції (робіт), пов'язана з використанням основ них виробничих фондів. Так, у собівартості продукції витрати на експлуатацію обладнання становлять біля 20 %, транспортні витрати – 10-12 % .
Поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує зменшення витрат на експлуатацію обладнання в собівартості робіт (продукції). Зменшення цих витрат проходить за рахунок зменшення постійної величини (амортизаційних відра хувань) у витратах на експлуатацію обладнання - амортизації, величина якої є постійною і не залежить від обсягу виробництва продукції, тобто чим більші обсяги робіт виконуються основни ми фондами, тим менша питома вага амортизаційних відраху вань у собівартості одиниці продукції (робіт).
Крім того, від стану використання основних виробничих фондів залежить обсяг виробленої продукції, рівень продуктив ності праці, тривалість виконання робіт, які в свою чергу є важ ливими резервами зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва тощо.
Поліпшення використання основних виробничих фондів зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази та зменшує втрати від мо рального зносу. Господарська практика свідчить, що ефект від поліпшення використання основних виробничих фондів реалі зується значно швидше ніж від капітальних вкладень[4,48]. Таким чином, в умовах ринкових відносин, коли відтворен ня основних виробничих фондів здійснюється за рахунок влас них або позичкових коштів, поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві.
Основними напрямками підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства є такі:
1. Екстенсивний , до якого належить в основному збільшення часу роботи основних виробничих фондів.
2. Інтенсивний, до якого належить підвищення віддачі засобів праці на одиницю часу.
Серед напрямів підвищення ефективності використання основних фондів на підприємствах чільне місце повинно бути відведено заходам, спрямованим на поліпшення їх екстенсивного використання. Зокрема, важливе значення повинно надаватися насамперед таким, які спрямо вані на підвищення змінності роботи устаткування. Підвищення змінності роботи устаткування є важливим фактором зростання обсягів вироб ництва продукції і підвищення ефективності використання основних фондів. У зв'язку з цим, на підприємствах необхідно домагатися опти мальної структури складових засобів праці, досягнення пропорцій між робочою силою і відповідними видами машин і устаткування, тобто повинна зростати питома вага прогресивного нового устаткування, удос коналюватись організація функціонування виробничої інфраструктури, що сприятиме поліпшенню технічного обслуговування основних підрозділів підприємства, перерозподілу працюючих в його межах, вивіль ненню робітників в допоміжних виробництвах і залучення їх після відпо відної підготовки до роботи в основних цехах, щоб підвищити змінність наявного у них устаткування[6,99].
Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і подо вження терміну експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.
Скорочення термінів експлуатації основних фондів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального ста ріння, зниженні ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, — зумовлює, зростання собівартості продукції за рахунок амортизацій них сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для на рощування виробничих потужностей машинобудування[12,150].
Важливе значення в підвищенні ефективності використання основних фондів мають соціальні фактори. Так, проведені соціологічні дослідження на ряді підприємств дали змогу виявити низку причин, які негативно впливають на організацію використання активної частини основних фондів в другу зміну. Насамперед, мова йде про незадовільне забезпечення другої зміни необхідним комплексом послуг виробничої інфраструктури (своєчасного ремонтного обслуговування, ритмічного забезпечення робочих місць необхідними матеріалами, інструментом, комплектуючими, транспортними засобами, різними видами енергії), низький рівень організації харчування, медичного обслуговування; недостатність в організації соціально-побутової інфраструктури міст та робітничих селищ; невисокий рівень кваліфікації кадрів, що не дає можливість ефективно використовувати нову техніку.
Технічне вдосконалення основних виробничих фондів припускає використання прогресивних технологічних процесів, застосування більш ефективних технічних рішень, модернізацію обладнання, реконструкцію підприємств на базі нової техніки та технології, розвиток раціоналізаторського руху.
Реконструкція підприємств в наш час – основне направлення розвитку виробництва. В ряді держав на протязі більше двох десятиріч не будують нові підприємства; виробництво розвивається за рахунок того, що достатньо часто змінюється “начинка” підприємств – техніка та технологія. Реконструкція в порівнянні з новим будівництвом забезпечує економію капітальних вкладень (частина засобів праці може використовуватись на протязі строку, що залишився до виводу їх з експлуатації). Звичайно на реконструкцію уходить менше часу, ніж на нове будівництво, так що вона забезпечує певний виграш в часі. Аналогічний ефект приносить модернізація техніки та обладнання. При визначенні економії ефективності модернізації треба врахувати, що витрати на модернізацію повинні окупитися до моменту списання модернізованих станків, машин тощо. Ця обставина іноді находить своє вираження у вимозі, щоб модернізація окупилась в строк не більше 1-2 роки.
Поряд з технічними і організаційними факторами важливу роль в підвищенні ефективності використання основних фондів повинні відігравати фактори матеріального стимулювання працівників підприємств. Мова йде про те, що менеджмент підприємств має розробляти і постійно удосконалювати механізми матеріального стимулювання робітників, інженерів та інших працівників, діяльність яких сприяє виявленню та організації використання резервів підвищення ефективності основних фондів.
1.5 Поняття оборотних фондів. Класифікація і структура оборотних фондів
Для забезпечення безперебійного процесу виробництва наряду з основними виробничими фондами необхідний оборотний капітал. Оборотний капітал на підприємстві представляє собою майно, при значене для поточного (разового) використання в процесі гос подарської діяльності, або яке знаходиться в обороті підприєм ства не більше як один рік. Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів є необхідною передумовою для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки.
Оборотні фонди на підприємстві представляють собою частину засобів виробництва, які функц іонують у процесі виробництва як предмети праці. За характе ром свого обороту (споживання) вони приймають участь у ви робничому процесі один раз, втрачаючи при цьому свою нату ральну форму та якість, і переносять повністю свою вартість на новостворену продукцію, стають частиною собівартості цієї продукції[14,25].
Матеріальним змістом оборотних фондів є все те, на що спрямована праця людини за допомогою знарядь виробництва для одержання готової продукції. Одні предмети праці (сирови на, матеріали) входять до складу готової продукції і ство рюють її основу, інші предмети праці (паливо, енергія) не вхо дять в готові вироби, але їх споживання необхідне для здійснен ня виробництва. Але спільним для них є те, що предмети праці споживаються протягом одного циклу виробництва і перено сять повністю свою вартість на собівартість нової продукції.
Для продовження процесу виробництва предмети праці по стійно відтворюються як у натуральній, так і у вартісній формі після кожного виробничого циклу. Тому часта змінюваність пред метів праці у процесі виробництва є основою для назви їх обо ротними фондами. До них відносяться матеріали, сировина, па ливо, запасні частини тощо. До оборотних фондів також відноситься виробничий інвентар та інструмент вартістю до 15 нео податкованих мінімумів доходів громадян України, або терміном служби менше одного року.
Оборотні фонди на підприємстві представлені виробничими запасками та коштами (засобами), вкладеними у виробництво. Для того, щоб процес виробництва здійснювався безперервно, кожне підприємство повинно мати у своєму розпорядження необхідні виробничі запаси.
В умовах безперервного процесу виробництва руху оборотних виробничих фондів та фондів обігу переплітається, який створює загальний оборот, в процесі якого вартість оборотних фондів переходить із сфери виробництва у сферу обігу, а вартість фондів обігу – із сфери обігу у сферу виробництва, тобто спостерігається органічна єдність оборотних фондів та фондів обігу у процесі постійного руху вартості від одного власника до іншого, що створює економічну передумову для об’єднання їх в одну категорію – оборотні кошти (засоби) підприємства. Таким чином, сукупність оборотних фондів та фондів обігу представляє собою оборотні кошти (засоби) на підприємстві, які виражаються величиною грошових коштів (засобів), необхідних для створення оборотних фондів та фондів обігу з метою забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції[16,31].
І. Оборотні фонди включають:
- виробничі запаси;
- напівфабрикати власного виробництва;
- незавершене виробництво;
- витрати майбутніх періодів.
II. Фонди обігу:
- готова продукція (на складі і відвантажена);
- грошові кошти в касі і на розрахунковому рахунку;
- поточні фінансові інвестиції;
- дебіторська заборгованість.
Ефективність використання оборотних засобів в основних показниках, що характеризує діяльність підприємства, не знаходить свого прямого відображення. Тому для визначення ефективності використання оборотних засобів використовують систему спеціальних показників, що в основному характеризують їх оборотності.
На окремих підприємствах важливим показником використання оборотних фондів є витрати сировини на одиницю готової продукції в натуральних показниках, коефіцієнт використання матеріалів, який визначаються як відношення чистої, передбаченої проектом маси виробу до норми витрат на нього матеріалів; коефіцієнт використання площі матеріалів (шкіра, тканина, тощо); коефіцієнт використання об’єму матеріалу (пиломатеріали); коефіцієнт корисної дії використання палива тощо.
В процесі виробництва вартість оборотних засобів перено ситься на новостворену продукцію за один кругооборот, який передбачає проходження оборотних засобів через грошову, ви робничу і товарну стадії і повернення їх у вихідну фазу, тобто процес кругообороту складається із окремих стадій.
Рис. 3. Кругообіг оборотного капіталу
На першій стадії проходить придбання предметів праці (за собів виробництва). Це значить, що оборотні засоби із грошової форми перетворюються у товарну, у форму натуральних ви робничих запасів (Г - Т). Для цієї стадії характерно, що оборотні засоби вступають у сферу виробництва, але не прямо у виробничий процес[11,15].
Друга стадія кругообороту оборотних засобів представ ляє собою процес виробничого споживання матеріальних цінно стей і створення готової продукції, тобто здійснюється процес виробництва, коли підприємства використовують виробничі за паси і витрачають робочу силу в результаті чого створюється готова продукція (Т). При цьому оборотні засоби змінюють свою натуральну форму.
На третій стадії кругообігу відбувається реалізація (про даж) готової продукції. Лише після того, як товарна форма вар тості виробленої продукції перетвориться в грошову, авансовані засоби повертаються на підприємство за рахунок частини виручки від реалізації продукції. Інша її сума йде на формування грошо вого накопичення - прибутку. Частина прибутку, призначена для розширення обігових коштів, приєднується до них і здійс нює разом з ними подальші цикли обороту[9,45].
Грошова форма, яку отримують оборотні кошти на третій стадії їх кругообігу, одночасно є і початковою формою нового обороту капіталу. Кругообіг оборотного капіталу, таким чином, відбувається за схемою:
(
Г - Т...Т - НЗВ - П...Т - Г,
де Г - грошові кошти, які авансуються господарським суб'єктом; Т - товар (засоби виробництва); НЗВ - незавершене виробництво; П - готова продукція, здатна перетворитися в товар (Т); Т' - гото ва продукція; Г' - грошові кошти, отримані від продажу продук ції, що містять прибуток від реалізації продукції.
Чим швидше проходить цей рух, тим менше часу оборотні засоби знаходяться на кожній окремій стадії кругообороту, ти швидше вони можуть вступити в новий кругооборот, тим менші розміри оборотних фондів необхідно для виконання певного обсягу робіт. Економічне значення оборотності оборотних засобів полягає в тому, що від неї залежить розмір коштів, що їх потребує підприємство при даних обсягах виробництва і реалізації продукції.
Щоб виробництво було ефективним слід, щоб величина реалізованої(виробленої) продукції була більшою ніж витрачено коштів у процесі вироб ництва, тобто щоб створювався додатковий про дукт. Одержані від реалізації продукції грошові кошти дають можливість розпочати новий кругооборот оборотних засобів.
Найбільш раціональним вважається такий кругооборот, при яко му максимальний економічний ефект досягається при мінімаль них запасах оборотних засобів. Тому підприємство повинно бути зацікавленим в тому, щоб доля оборотних засобів, зайнятих без посередньо у виробництві, була відносно більшою, оскільки від цього залежить не тільки безперебійність виробництва, але і підвищення економічної ефективності використання оборотних засобів[5,120].
Для того щоб процес виробництва і реалізації продукції три ває безперервно, необхідно, щоб оборотні кошти знаходилися на підприємстві одночасно на всіх стадіях і у всіх формах.
1.6 Шляхи покращення використання оборотних фондів
Раціональне та економне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємств має неабияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній їх вартості.
Для вимірювання ступеня ефективності використання оборотних фондів існує відповідна система техніко-економічних показників. На підприємствах, що переробляють первинну сировину, застосовують показник виходу або видобутку готової продукції з вихідної сировини. На підприємствах обробної промисловості для цієї мети застосовують коефіцієнт використання матеріалів та ін[3,125].
Поліпшення використання оборотних фондів підприємства і насамперед сировини, матеріалів та інших матеріальних ресурсів, що втілені у предметах праці, є одним із важливіших на прямків підвищення економічної ефективності виробництва на підприємстві.
Насамперед необхідно забезпечувати економію предметів праці, що виражається у зниженні абсолютних та питомих вит рат сировини, матеріалів, палива, енергії. Це дозволяє з однієї і тієї ж кількості матеріальних ресурсів виробляти більше про дукції без додаткових витрат і таким чином збільшити прибут ковість підприємства.
Поліпшення використання оборотних фондів підприємства позитивно впливає і на рух виробничих запасів, забезпечуючи скорочення їх розмірів де мінімально необхідних. Оптимізація розмірів і раціональне управління запасами приводить до при скорення оборотності оборотних засобів.
Правильне нормування оборотних засобів відіграє важли ву роль у раціональному використанні оборотних засобів на підприємстві. Наявність оборотних засобів на підприємстві на самперед повинна відповідати плановій потребі, яка визначається виходячи із планових обсягів робіт (продукції) та розрахованих нормативів оборотних засобів по окремих їх елементах. Неста ча оборотних засобів на підприємстві створює напруженість у виконанні запланованих обсягів робіт та погіршує фінансовий стан підприємств. Нагромадження понаднормативних запасів матеріалів конструкцій, палива тощо вимагає додаткових коштів і призводить до їх заморожування. Це все впливає на результа ти господарської діяльності підприємств в умовах повного гос подарського розрахунку і ринкових відносин.
Економічний зміст прискорення оборотності оборотних за собів заключається в тому, що при тих же оборотних засобах підприємство може виконати більші обсяги робіт, або при тих обсягах робіт підприємство може вивільнити з кругообігу час тину оборотних засобів. Крім того, висока оборотність оборот них фондів означає швидке
Таким чином, для повернення у грошовій формі витра чених коштів, що дає можливість підприємству своєчасно випла чувати заробітну плату, здійснювати оплату постачальникам тощо. Тому підприємство зацікавлене у збереженні, раціо нальному використанні та прискоренні оборотності оборотних засобів[13,14].
Кругообіг оборотних засобів підприємства завершується надходженням на його розрахунковий рахунок грошей від спо живача його продукції. При цьому грошова форма, яку прийма ють оборотні засоби підприємства є початковою стадією на ступного обороту оборотних засобів. Забезпечення безперервності виробниц тва оборотні засоби підприємства повинні знаходитися в пост ійному русі, безперервно переходячи із однієї стадії кругообігу в іншу. Забезпечуючи нормальний хід виробничого процесу, вони одночасно функціонують на всіх стадіях кругообігу.
Ступінь ефективності використання оборотних засобів за лежить від швидкості їх обігу. Чим менше часу вимагається для повного обороту, тим з меншою сумою оборотних засобів можна забезпечити випуск продукції. Проте в останні роки мало уваги приділяється питанням прискорення оборотності оборот них засобів, що негативно позначилось на співвідношенні збільшення обсягу виробництва та запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах. За цих умов запаси цінностей зростали більш високими темпами ніж випуск продукції, що призводило до уповільнення обороту оборотних засобів.
В комплексі заходів, що забезпечують підвищення ефек тивності виробництва, важливе місце займають прискорення обо ротності оборотних засобів, залучення у господарський оборот понаднормативних запасів матеріально-технічних цінностей тощо.
Основними шляхами поліпшення використання оборотних засобів підприємства є:
- Оптимізація запасів матеріальних ресурсів і незавершеного виробництва;
- Матеріальна зацікавленість працівників підприємства в економному використанні матеріаль них ресурсів;
- Прискорення строків реалізації готової продукції;
- Скорочення тривалості виробничого циклу;
- Поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення.
Висновки:
Отже, основні фонди - це сукупність засобів праці, які мають свою вартість і функціонують у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносять свою вартість на ва...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора