Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2005
Тип роботи:
Звіт
Предмет:
Економіка підприємства
Група:
К
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Звіт
про проходження виробничо-економічної практики
в Татарбунарському міжрайонному управлінні водного господарства
Оцінки:
керівника від підприємства _______ _________ _____________
(прописом) (підпис) (прізвище ініціали)
керівника від університету ________ _________ _____________
(прописом) (підпис) (прізвище ініціали)
Склала
Студент 2 к, 1гр, ЕФ
Кравченко І.А.
“____” ____________2005р.
Залікова оцінка з практики______________________________________
(прописом)
“____” _____________ 2005р.
Рівне 2005р.
Зміст
стор.
Вступ--------------------------------------------------------------------------------------------- 3
I. Підприємство в умовах ринкового господарювання.
1. Загальна характеристика підприємства.------------------------------------------------7
II. Ресурси підприємства та їх використання.
2. Основний капітал підприємства, його види і структура.
2.1 Склад та структура ОФ підприємства.----------------------------------------------- 6
2.2. Амортизація основних фондів.-------------------------------------------------------11
2.3. Стан та рух активних фондів.-------------------------------------------------------- 11
2.4. Забезпеченість підприємства основними виробничими фондами.----------- 13
2.5. Відтворення основних фондів.------------------------------------------------------- 15
2.6. Використання ОВФ підприємства.-------------------------------------------------- 15
2.7. Заходи щодо поліпшення ОВФ підприємства.----------------------------------- 16
3. Оборотний капітал підприємства.
3.1. Склад та структура оборотних засобів.-------------------------------------------- 18
3.2. Джерела утворення оборотних засобів підприємства.-------------------------- 19
3.3. Використання оборотних засобів..-------------------------------------------------- 19
3.4. Заходи щодо поліпшення використання оборотних засобів підприємства.-20
4. Персонал підприємства і його використання.
4.1. Склад та структура персоналу.------------------------------------------------------ 22
4.2. Структура управління ППБФ ”Будреконструкція”.----------------------------- 23
4.3. Використання робочого часу.-------------------------------------------------------- 24
4.4. Рівень продуктивності праці.-------------------------------------------------------- 25
5. Земельні ресурси
5.1. Територія підприємства та його використання.---------------------------------- 27
5.2. Плата за землю.------------------------------------------------------------------------- 27
6. Організація оплати праці на підприємстві.------------------------------------------ 28
6.1. Заробітна плата різних категорій працівників.----------------------------------- 29
7. Витрати виробництва підприємства.------------------------------------------------- 30
7.1. Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).------------------------------------------------------------------------------- 31
7.2.Класифікація витрат підприємства.------------------------------------------------- 31
7.3. Собівартість продукції та її види.--------------------------------------------------- 34
7.4. Шляхи зниження собівартості продукції.----------------------------------------- 35
8. Економічні основи господарювання підприємства і його результати.-------- 37
9.Облік капітальних вкладень.------------------------------------------------------------ 38
10. Охорона праці на підприємстві------------------------------------------------------- 40
11. Висновки---------------------------------------------------------------------------------- 41
12.Список використаної літератури.----------------------------------------------------- 42
Вступ
Із вступом вітчизняної економіки в ринкову стадію свого розвитку змінились форми ведення господарської діяльності. Господарюючим суб’єктам надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виборі способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємства виходять із власних ресурсних можливостей з урахуванням широкого спектру факторів, які впливають на ефективність використання виробничого потенціалу.
Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого дають змогу збільшити обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомих витрат на обслуговування виробництва та його управління; підвищити фондовіддачу і прибутковість.
Протягом останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах відповідно 5 – 6% та 2 – 3 % загально їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50 – 55 % загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізичного спрацьованих і технічно застарілих його одиниць. Саме цим передусім пояснюється невідкладне завдання прискорення і підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:
– всебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закінчених (технологічно зв’язаних) систем машин, розробка та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись або імпортувались з інших країн;
– зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку передусім наукомістких виробництв, істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства;
докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування – виробництво – розподіл – запровадження – експлуатація нової техніки);
– дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих об’єктів; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв’язаних виробничих ланок підприємств;
– створення ринкового економічного механізму країни, спроможного забезпечити постійну заінтересованість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів і сприйнятті науково-технічних та організаційних новацій (нововведень).
Практична реалізація перелічених головних напрямків інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передусім постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.
Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого – від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи: 1) збільшення екстенсивного завантаження; 2) підвищення інтенсивного навантаження.
Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних показників, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування.
За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення і розвитку.
Раціональне та економне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємств має неабияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати окремих видів ресурсів, дає змогу з такої самої кількості сировини й матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.
Для вимірювання ступеня ефективності використання оборотних фондів існує відповідна система техніко-економічних показників.
Ефективніше використання оборотних фондів передбачає передусім розв’язання конкретних завдань з економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії. Заведено розрізняти джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів. Джерела економії показують, за рахунок чого можна досягти економії ресурсів, а шляхи економії – як саме, за допомогою яких заходів можна заощаджувати ті чи інші види матеріальних ресурсів. З усієї сукупності можливих заходів щодо економії матеріальних ресурсів слід відокремлювати виробничо-технічні та організаційно-економічні.
Найбільші резерви підвищення рівня ефективного використання важливих видів матеріальних ресурсів зв’язано з комплексною переробкою сировини та широким застосуванням вторинних ресурсів.
Метою практики є:
- закріплення теоретичних знань, здобутих під час навчання в Національному університеті водного господарства та природокористування;
- придбання практичних навичок майбутньої професії – економіста;
- оволодіння виробничим досвідом;
- набуття досвіду роботи в трудовому колективі;
Під час проходження практики необхідно досконало оволодіти навичками застосування всіх дій, передбачених кваліфікаційною характеристикою посади.
Основними завданнями, які потрібно виконати під час практики, є наступні:
1)вивчення специфіки діяльності підприємства – бази практики, зокрема економічних служб цього підприємства та прийняття безпосередньої участі у їх роботі;
2)вивчення чинних законодавчих та галузевих інструктивних та нормативних матеріалів;
3)ознайомлення та фіксування виявлених змін в системі оподаткування, статистичної та бухгалтерської звітності;
4)набуття практичних навичок фінансової, обліково - аналітичної роботи;
5)збір необхідних матеріалів, форм бухгалтерської, статистичної, податкової звітності .
Звіт виконується на основі Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства , адреса м. Татарбунари, вул.Степова,7,Одеської обл..
Вихідними даними для написання звіту є положення Татарбунарського МУВГ, фінансова, податкова і статистична звітність.
I. Підприємство в умовах ринкового господарювання.
1.Загальна характеристика підприємства
Татарбунарське міжрайонне управління водного господарства є бюджетною неприбутковою організацією, що підпорядковується Одеському облводгоспу і належить до сфери управління Державного комітету України по водному господарству .Скорочена назва організації – ТМУВГ(надалі-Управління). Управління має право отримувати власні надходження і спрямовує свою діяльність на експлуатацію державних меліоративних систем міжгосподарського значення, водогосподарських комплексів та окремих споруд, також несе відповідальність за стан організації експлуатаційно-ремонтних робіт, контроль за раціональним використанням водних ресурсів.
На даний момент головним завданням ТМУВГ є надання послуг по платному водокористуванню користуванню та експлуатація загальнодержавних і міжгосподарських меліоративних систем.
Дане управління створене 15.04.1968р. під назвою Татарбунарське управління зрошувальних систем згідно наказу №24-П Міністерства меліорації водного господарства від 15.04.1968р. А з 30.05.2005р. відповідно до Положення про Державний комітет України по водному господарству та керуючись наказом Держводгоспу від 10.12.2004р. №315-П та наказом Облводгоспу від 06.04.2005 №63-П було перейменоване на Татарбунарське міжрайонне управління водного господарства.
Татарбунарське МУВГ створено з метою здійснення єдиної технічної політики з експлуатації меліоративних систем; експлуатації державних меліоративних систем міжгосподарського значення, водогосподарських комплексів; надання послуг водокористувачам на договірних засадах з технічного обслуговування внутрішньогосподарських меліоративних мереж, промислові, комунальні та інші потреби; проведення обліку державного меліоративного фонду, паспортизації систем, планування робіт щодо утримання у робочому стані існуючих міжгосподарських державних меліоративних систем та складання технічної документації на їх поточний і капітальний ремонт; а також участь у ведені моніторингу меліорованих земель.
Основними видами діяльності підприємства є:
Комплекс організаційно-технічних заходів для збереження та утримання державних меліоративних систем;
Послуги водокористувачам з технічного обслуговування меліоративних мереж;
Подача води на зрошення;
Контроль за збереженням та раціональним використанням водних ресурсів;
Експлуатація меліоративних систем.
В Татарбунарському МУВГ - державна форма власності. Керівництво діяльністю Управління здійснює начальник Управління і за встановленим розподілом обов’язків - головний інженер та інші посадові особи. Держводгосп відповідно погоджує начальника, його заступників і головного інженера при призначенні на посаду та звільнення з посади, а також координує питання діяльності в частині експлуатації меліоративних систем та управління водними ресурсами. Завдання начальника Управління полягає у тому що він самостійно вирішує питання діяльності Управління за винятком віднесених законодавством; несе персональну відповідальність за результати діяльності Управління, цільове використання бюджетних коштів, державного майна і надходжень від надання платних послуг; має право розпоряджатися коштами та майном відповідно до законодавства. Також начальник укладає договори, видає довіреності; затверджує посадові інструкції заступників начальника Управління, головного інженера, інших працівників апарату Управління та структурних підрозділів; повинен в межах своєї компетенції видавати накази, вказівки та інші акти, обов’язкові для працівників апарату Управління та структурних підрозділів.
Всі обов’язки облікового персоналу наведено у посадових інструкціях відповідно чинного законодавства. Оплата праці працівників Управління здійснюється відповідно до Закону України “Про оплату праці” та Галузевої угоди.
Управління забезпечує бухгалтерський і оперативний облік, веде фінансову та статистичну звітність згідно з чинним законодавством. Перевірки та ревізії діяльності Татарбунарського МУВГ здійснюється облводгоспом, Держводгоспом та іншими контролюючими органами у порядку, встановленому чинним законодавством.
Татарбунарське МУВГ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Державного казначейства, печатку зі своїм найменуванням та кодом, штамп та інші реквізити, необхідні для здійснення поставлених завдань. У своїй діяльності Управління керується Конституцією України, актами Президента України, наказами Держводгоспу України, Одеського облводгоспу, рішенням місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Проектна потужність
Обсяг вироблених послуг на підприємстві становить 607,2 тис. грн. В тому числі :
надання платних послуг – 129,7 тис. грн. – перекачено води – 2992,4 тонн м3;
внутрішньогосподарська мережа – 18,9 тис. грн. – земельні роботи – 51,6 тонн м3;
ремонтні роботи – 318,7 тис. грн. – земельні роботи – 23,3 тонн м3;
авто послуги 27,6 тис. грн. – перевезено грузів – 2285 тонн м3;
реалізовано основних засобів 112,3 тис. грн. – реалізація труб – 28 тонн .
А реалізувало підприємство послуги на суму 692,3 тис. грн. При цьому підприємство витратило матеріалів на суму 594,3 тис. грн.
Виробнича структура підприємства
Взагалі, структура виробництва-якісне розчленування і кількісна пропорційність суспільного процесу виробництва. Виробнича структура кожного підприємства специфічна тому, що вона визначається характером праці між колективами, що складають його підрозділи. Виробнича структура Татарбунарського МУВГ представлена основним та обслуговуючим виробництвом. Основне виробництво складається з виробничих дільниць, які займаються утриманням зрошувальної мережі в робочому стані та надають послуги водокористувачам по платному водокористуванню. Обслуговуюче виробництво займається наданням послуг виробництву, а також наданням послуг стороннім організаціям та населенню по перевезенню пасажирів та вантажів.
Функціонування підприємства як економічної системи
Розглядаючи підприємство як економічну систему можна відмітити, що в процесі його функціонування споживаються ресурси, які мають певну вартість. Виділяють основні частини такого підприємства :
фактори виробництва (виробничі ресурси);
виробниче споживання ресурсів;
результати господарської діяльності.
Виробничі ресурси – матеріальні, трудові, інформаційні, природні ресурси, при яких забезпечуються умови для здійснення виробничого процесу. Споживання виробничих ресурсів визначається витратами виробництва, що виражаються у грошовій формі за певний календарний період часу. Результати господарської діяльності визначаються вартістю реалізованої продукції або наданням послуг і величиною отриманого прибутку.
Зробивши аналіз по Татарбунарському міжрайонному управлінню водного господарства можна зробити висновок, що у 2004 році підприємство за багато років спрацювало із прибутком у сумі 12,9 тис. грн. За 2004 р. було
нараховано доходів у сумі 607,2 тис. грн., витрат на суму 594,3 тис. грн.
Доходи надійшли від надання :
послуг згідно функціональними повноваженнями на суму – 468,4 тис. грн.;
від господарської та виробничої діяльності – 32,5 тис. грн.;
за аренду майна – 2,2 тис. грн.;
від реалізації майна – 104,1 тис. грн.
Витратна частина складається із витрат на:
заробітна плата - 47,3 тис. грн.;
нарахування на заробітну плату – 15,7 тис. грн.;
утримання транспортних засобів – 143,7 тис. грн.;
матеріали – 56,2 тис. грн.;
поточний ремонт – 63,6 тис. грн.;
капітальне будівництво – 85,0 тис. грн.;
капітальний ремонт – 43,8 тис. грн.;
електроенергія – 67,0 тис. грн.;
зв’язок – 8,0 тис. грн.;
відрядження – 4,0 тис. грн.;
послуги – 60,0 тис. грн..
Отриманий прибуток був розприділений слідуючим чином:
на матеріальні заохочення – 3,2 тис. грн.;
невиробничий розвиток (закуплені комп’ютери) – 5,0 тис. грн.;
на соціальний розвиток – 4,7 тис. грн..
II. Ресурси підприємства та їх використання.
2. Основний капітал підприємства, його види і структура.
2.1 Склад та структура ОФ підприємства.
Основні фонди на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), при цьому не змінюють свою натуральну форму, не входять до новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію по частинам по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства.
Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент.
Склад основних фондів надзвичайно різноманітний. Основні фонди підприємства діляться на виробничі і невиробничі.
Основні виробничі фонди – це засоби праці, які багаторазово беруть участь у виробничому процесі, зберігаючи при цьому свою первісну матеріально-речову форму.
До невиробничих відносяться основні фонди, які використовуються для задоволення культурно-побутових потреб працівників підприємства (фонди житлово-комунального господарства, освіти, охорони здоров’я, управління та ін.).
На даний момент в Татарбунарському МУВГ ОФ представлені в такому складі:
103 – будинки і споруди – 190436, 7 тис. грн.;
104 - машини та обладнання - 11805,1тис. грн.;
105 - транспортні засоби – 2012,9 тис. грн.;
106 - інструменти, прилади, інвентар – 6648,5 тис. грн.;
108 – багаторічні насадження – 30,8 тис. грн.;
109 - інші ОЗ – 6,3 тис. грн.;
112 – бібліотечні фонди – 10,4 тис. грн.;
113 - малоцінні необоротні матеріальні активи – 27,8 тис. грн..
Будівлі – об’єкти, що забезпечують нормальні умови для здійснення виробничого процесу (корпуси цехів, адміністративні, складські, господарські, інші приміщення).
Споруди – інженерно-будівельні об’єкти, які виконують технічні функції у виробничому процесі(будинки виробничо-господарського призначення, зайняті органами управління, дороги, мости, естакади, димові труби, водонапірні башти, водокачки і ін.).
Машини та обладнання, до яких належать такі засоби праці:
- силові машини і устаткування – засоби праці, за допомогою яких виробляють і перетворюють енергію (електрогенератори, електромотори, трансформатори і т. ін.);
робочі машини і устаткування – знаряддя праці, які впливають на предмети праці (верстати), тобто призначенні для механічного, термічного, хімічного впливу на предмет праці в процесі створення продукту чи послуги виробничого характеру;
- обчислювальна техніка – сукупність машин і пристроїв, які застосовуються для виконання обчислювальних робіт і управління технологічними процесами (електронно-обчислювальні машини і т.д.).
Транспортні засоби – засоби для переміщення вантажів і людей всередині цехів і між цехами (автомобілі, автобуси, електровози).
Інструменти, прилади, інвентар представленні:
- інструменти загального призначення – немеханізовані і механізовані знаряддя ручної праці (гайковерти, електродрилі і т. ін.), а також прикріплені до машин предмети, що служать для обробки матеріалів.
- виробничий інвентар і приладдя – предмети для охорони праці огорожі машин, верстаки, чани і т.п.).
- господарський інвентар – предмети організації конторської праці (меблі, друкарські машини, шкафи, конторське обладнання тощо).
В залежності від ступеню безпосередньої дії на предмети праці основні фонди поділяють на активні і пасивні. За прийнятою методологією до активної частини основних фондів відносять такі їх елементи, які надають пряму дію на форму і властивості предметів праці, визначають продуктивність праці. До них відносять виробничі і силові машини та устаткування. В широкому розумінні поняття активних основних фондів, крім машин і устаткування, включає також вимірювальні та регулювальні прилади, виробничі інструменти, транспортні засоби і окремі види споруд. До пасивної частини основних фондів належать засоби праці, які забезпечують нормальні умови процесу виробництва. Це будівлі, споруди, виробничий та господарський інвентар та інші основні фонди.
Згідно з класифікацією основних фондів вивчають їх структуру, тобто частку окремих груп в загальній їх вартості. Загальна вартість ОФ становить 210978,5 тис. грн. Структура основних фондів на Татарбунарському МУВГ:
будинки і споруди – 90,3%
машини та обладнання - 5,6%
транспортні засоби – 0,95%
інструменти, прилади, інвентар – 3,2%
багаторічні насадження – 0,01%
інші ОЗ – 0,003%
бібліотечні фонди – 0,005%
малоцінні необоротні активи –0,013%
Для того, щоб визначити загальний обсяг основних фондів, охарактеризувати їх структуру, вивчити технічний стан і ступінь використання, визначити розмір плати за користування фондами і показники рентабельності роботи, необхідна вартісна (грошова) оцінка основних фондів. Розрізняють такі види їх вартісної оцінки на підприємстві :
- первісна вартість основних фондів представляє собою загальну суму фактичних затрат на придбання, включаючи витрати на доставку і монтаж засобів виробництва в діючих на той час цінах. Складовим елементом первісної вартості основних фондів можуть бути також додаткові затрати, викликані розширенням і модернізацією засобів праці в процесі їх експлуатації. За цією оцінкою (за винятком випадків, коли проводиться переоцінка) основні фонди обліковуються на балансі підприємства протягом всього періоду функціонування. Первісна вартість на ТМУВГ становить 183599,9 тис. грн.
- залишкова вартість – це первісна вартість за вирахуванням зносу, тобто показує величину вартості, яка ще не перенесена на продукцію чи виконані роботи. Вона становить 39085,6 тис. грн.
Основні фонди на Управління надано державою, оскільки Татарбунарське МУВГ є державною організацією.
Джерелами формування основних фондів є :
надходження від надання платних послуг та інші власні надходження;
безоплатна передача майна на баланс від юридичних і фізичних осіб;
бюджетні асигнування;
майно, закріплене Держводгоспом та облводгоспом за Управлінням;
інші джерела, які не заборонені законодавством.
2.2. Амортизація основних фондів.
Основні фонди у процесі виробництва поступово втрачають свою вартість і переносять втрачену вартість на виконану роботу, утворюючи тим самим фонд відтворення. Грошові ресурси, які при цьому накопичуються утворюють амортизаційний фонд, що використовується для відтворення використаних засобів праці. Але згідно з Інструкцією №64 на основні фонди підприємств, існуючих за рахунок державних підприємств, амортизаційні відрахування не нараховуються, а проводиться нарахування зносу основних фондів в останній день роботи за рік, причому знос основних фондів нараховується за повний календарний рік незалежно від дати їх поступлення. Також Інструкцією передбачено ряд основних фондів, на які знос не нараховується :
земельні дільниці і капітальні витрати на покращення землі;
будинки і споруди, які є унікальними пам’ятниками архітектури;
документація по типовому проектуванню;
малоцінні необоротні активи;
природні ресурси;
необоротні матеріальні активи спеціального призначення.
Знос нараховується на будинки і споруди, передавальні пристрої , мащини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, багаторічні насадження. В Татарбунарському МУВГ сума зносу основних фондів становила 144514,3 тис. грн.
2.3. Стан та рух активних фондів.
Величина основних фондів підприємства не є постійною. У процесі виробництва проходить їх рух, який представляє собою зміну обсягу та складу основних фондів внаслідок їх надходження. На підприємстві немає вибуття ОФ, оскільки вони ще повністю не зносились. Збільшення обсягу основних фондів відбувається за рахунок нового будівництва, реконструкції та технічного переоснащення підприємства.
Основними показниками, що характеризують рух основних фондів на підприємстві є такі :
Коефіцієнт оновлення основних фондів. Характеризує долю нових, введених в експлуатацію у звітному періоді основних фондів.
Кон = Бон
Бвк ,
де Кон – коефіцієнт оновлення основних фондів;
Бвон – величина основних фондів, що введені в експлуатацію за звітний період;
Бвк – балансова вартість основних фондів на кінець періоду.
Бвон = 25,2 тис. грн.
Наявність основних виробничих фондів на кінець року
тис. грн.
Кон = 25,2 = 0,00012 тис. грн. (0,012%)
210978,5
Даний показник показує, що серед ОВФ введених в експлуатацію у звітному році доля нових складає 0,012% .
Період оновлення
,
де Тон – період оновлення;
Бвн – балансова вартість нових фондів.
Через 8372 роки підприємство оновить основні фонди, якщо надходження нових основних фондів буде становити 25,2 тис. грн. в рік.
Технологічна структура основних виробничих фондів на підприємстві.
Активна частина ОВФ складає Бва = 2012,9 тис. грн. =0,95%.
Пасивна Бвп=210978,5 – 2012,9=208965,6 тис.грн.=99,05 %. Внаслідок того, що питома вага пасивної частини основних фондів перевищує активну , то технологічна структура в ТМУВГ є прогресивною і ефективною.
Коефіцієнт зносу
,
де КЗН – коефіцієнт зносу основних фондів
– сума зносу основних фондів (210978,5 –66464,2=144514,3тис. грн.)
По даному показнику видно, що основні фонди зносилися на 68%.
Коефіцієнт придатності
де Кпр – коефіцієнт придатності основних фондів.
Бвз – залишкова (балансова) вартість основних фондів = 66464,2.
Даний показник свідчить, що доля залишкової вартості від первісної складає 31%.
2.4. Забезпеченість підприємства основними виробничими фондами.
Для характеристики забезпеченості підприємства основними фондами використовують такі показники:
Фондовіддача – це узагальнений показник ефективності використання основних виробничих фондів. Він досить простий, наочний і характеризує не лише рівень використання засобів праці, він відбиває і якісні зміни в динаміці основних фондів. Показник фондовіддачі базується на основі співвідношення між ефектом і затратами, які пов’язані з його одержанням.
У галузі будівництва показник фондовіддачі (Фв) вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції, або наданих послуг (О) до середньорічної вартості основних виробничих фондів ():
.
Обсяг наданих послуг = 607,2 тис. грн.
= 210978,5 тис. грн.
Показник фондовіддачі залежить від тривалості періоду, за який він розраховується. Характерною особливістю показника фондовіддачі є те, що його зменшення не завжди свідчить про зниження ефективності виробництва. Водночас його зростання завжди свідчить про зниження ефективності виробництва.
Для характеристики забезпеченості підприємства основними фондами використовують такі показники як фондозабезпеченість (відношення балансової вартості основні фонди до обсягів виготовленої продукції, або наданих послуг ), механозабезпеченість (відношення балансової вартості активної частини (засобів механізації) до обсягів виготовленої продукції, або наданих послуг).
Фондозабезпеченість виробництва
,
де Фз – фондозабезпеченість;
Бв – балансова вартість основних фондів = 210978,5 тис. грн.
О – наданих послуг = 607,2тис. грн.
Для виготовлення одиниці продукції, або надання однієї послуги підприємство забезпечено фондами на 347,5 грн.
Для характеристики ступеню озброєності робітників основними виробничими фондами використовують такі показники:
фондоозброєність праці робітників характеризує співвідношення між величиною основних виробничих фондів та чисельністю робітників на підприємстві. По мірі розвитку матеріально-технічної бази підприємств фондоозброєність праці робітників зростає. Праця стає все більше механізованою, поліпшуються умови праці, що призводить до росту її продуктивності;
Фондоозброєність.
де Ф – середньорічна вартість основних фондів = 210978,5 тис. грн.
Т – середньоспискова чисельність всього персоналу. = 459 чол.
механоозброєність праці робітників характеризується співвідношенням між величиною засобів механізації та чисельністю робітників на підприємстві. Із збільшенням парку машин і механізмів на підприємстві підвищується механоозброєність праці, що створює умови для росту її продуктивності.
,
де Мп – механоозброєність праці робітників.
Механоозброєність праці
Бва – балансова вартість активної частини основних фондів = 2012,9 тис. грн.
Вартість машин і механізмів, що приходиться на одного робітника становить 4385 грн.
На основі цього показника можна зробити відповідні висновки щодо використання основних виробничих за часом. На величину всіх наведених коефіцієнтів екстенсивного використання основних виробничих фондів, з окрема обладнання, негативно впливають різні простої, які можна поділити на залежні від працівників, що обслуговують дане устаткування (незадовільне технічне обслуговування робочих місць, перебої у забезпеченні матеріалами, електроенергією, незабезпеченість нормальних умов праці, порушення технологічної та трудової дисципліни), і незалежні від їх роботи.
2.5. Відтворення основних фондів.
Кожне підприємство, де є основні фонди, періодично проводять роботи, що направленні на відтворення і підтримування їх в робочому стані. Серед них можна виділити ремонт, технічне обслуговування, реконструкція, модернізація. Взагалі, відтворення основних фондів – це заміщення фізичного вибуття основних фондів, їх приріст в натурально – речовій вартісній формі. Як економічна категорія, відтворення означає постійне відтворення основних фондів, яке зумовлене тим, що вони у процесі виробництва зношуються та втрачають свої первісні техніко-економічні характеристики. Тому дуже важливою умовою ефективності виробництва на підприємстві є постійне відтворення ОФ.
В Татарбунарському МУВГ здійснюють всі види відтворення, крім розширеного. За рахунок загального і спеціального фондів Татарбунарське МУВГ здійснює просте відтворення, тобто заміна фізично зношених деталей, вузлів та агрегатів новими. За рахунок витрат на капітальний ремонт здійснюють часткове відтворення, тобто відшкодовують фізичний знос та відновлюють первісні техніко-економічні характеристики. Також підприємство проводить технічне переоснащення та розширення.
2.6. Використання ОВФ підприємства.
Ефективність виробництва на підприємстві в значній мірі визначається рівнем повного і раціонального використання основних фондів, який визначається системою показників екстенсивного і інтенсивного використання. При визначенні показників екстенсивного використання основних виробничих фондів вихідними даними є фонд часу роботи обладнання.
Основними показниками, що характеризують використання основних виробничих фондів в часі є:
- коефіцієнт використання календарного часу характеризує питому вагу числа робочих днів в році.
,
де Чрд – число робочих днів в році = 251 день
Чкд – число календарних днів в році = 366 днів
Коефіцієнт використання календарного часу
Основні фонди протягом 2004 року використовувались 68,6% календарного часу при ефективності використання Ккч=0,65-0,70.
Коефіцієнт використання робочого часу
,
де Крч - коефіцієнт використання робочого часу;
Чфд – число фактично відпрацьованих людино-днів в році = 99981 людино-днів.
Чрд - число робочих днів в році за планом = 113452 людино-днів.
Робочий час протягом року використаний на 88%. Ефективність використання основних фондів підприємства забезпечується при Крч = 0,75-0,80. Тобто час використовувався не досить ефективно.
2.7. Заходи щодо поліпшення ОВФ підприємства.
Особливістю основних фондів є те, що вони багаторазово використовуються в первісній натуральній формі, що призводить до певних змін. Поступово ці зміни нагромаджуються і знижують продуктивність основних фондів, а з часом основні фонди стають непридатними для використання в процесі виробництва. Поступова втрата основним фондами споживчої вартості (погіршення техніко-економічних показників) і своєї вартості називається зносом основних фондів.
На підприємстві існує фізичне і моральне зношення. Фізичне розуміють як поступове зниження споживчої вартості основних засобів внаслідок виробничого їх споживання (деформація деталей, конструкцій), а також під впливом сил природи (корозія металу і т.п.). Ступінь фізичного зношення основних фондів залежить від режиму їх експлуатації, кількості годин роботи на добу, робочих днів у році та інтенсивності їх використання, також й від якості і надійності виготовлених верстатів, устаткування, транспортних засобів, інших видів засобів праці. Тому підвищення якості надійності основних фондів, збільшення строків їх експлуатації є одним з найважливіших напрямів економії суспільної праці.
Моральне зношення основних фондів - це зменшення вартості засобів праці внаслідок науково – технічного прогресу і зростання продуктивності праці. Виділяють два види морального зношення основних фондів:
втрата засобами праці частини своєї початкової вартості внаслідок зростання продуктивності праці. При цьому машини і устаткування, які виготовлялися раніше при більш високих затратах праці, втрачають частину своєї вартості незалежно від ступеня фізичного зношення;
втрата вартості раніше придбаних засобів праці, але менш економічних, ніж нові, що з’явились у результаті НТП.
Кожне підприємство, яке має на своєму балансі основні фонди (споруди, машини, обладнання, транспортні засоби) періодично проводять роботи, що направлені на підтримку їх у робочому стані. Серед найбільш поширених можна виділити наступні:
виконання поточного та капітального ремонтів;
технічне обслуговування;
завершення незавершеного будівництва, до оснащення;
реконструкція;
модернізація.
3. Оборотний капітал підприємства.
3.1. Склад та структура оборотних засобів
Основні оборотні фонди - сукупність оборотних фондів обігу, які використовуються для фінансування поточної господарської діяльності і виражені у грошовій формі.
Класифікація оборотних виробничих фондів:
1. Оборотні фонди у виробничих запасах:
а) сировина, основні матеріали;
б) покупні напівфабрикати;
в) допоміжні матеріали;
г) паливо;
е) запасні частини для поточного ремонту;
ж) малоцінний і швидко зношується господарський інвентар і інструмент.
2. Оборотні фонди в процесі виробництва:
а) незавершене виробництво;
б) витрати на освоєння нової продукції;
в) напівфабрикати власного виготовлення.
Сировина - це предмет праці, на чи видобуток виробництво яких був витрачений праця. Сировиною є руда, бавовна і т. ін.
Матеріали - це предмети праці, що вже піддавалися промисловій обробці, наприклад прокат металу. З основних матеріалів виготовляється продукція, вони утворять її основний матеріальний зміст.
Напівфабрикати - продукти праці, що пройшли одну чи кілька стадій виробництва, але потребуючі ще подальшій чи обробці зборки.
Незавершене виробництво - це предмети праці, що знаходяться в чи обробці очікують подальшої обробки і не ввійшли ще до складу готової продукції.
Склад, структура і вартість оборотних фондів різних підприємств різні, тому що вони залежать від характеру й обсягу продукції чи наданих послуг, тривалості виробничого циклу, ступеня механізації й автоматизації виробництва.
Основними елементи оборотних засобів в Татарбунарському МУВГ є такі:
Оборотні фонди включають :
Виробничі запаси : 233462,4 тис. грн.
235 - паливо, тобто горючо-мастильні матеріали –14738,1тис. грн.
204 - матеріали –127136,4 тис. грн.
238 - запасні частини –35297,4тис. грн.
221 - малоцінний інвент...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора