Обгрунтування підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства. Курсова робота з Економіка підприємства. Робота № 112005

Перехід до торгівельного партнера Binance

Обгрунтування підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2009

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Економіка підприємства

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний університет водного господарства і природокористування Кафедра економіки підприємства Курсова робота на тему : “Обгрунтування підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства” РІВНЕ – 2009ПЛАН Стор. ВСТУП……………………………………………………………………………3 1. Теоретичні основи підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства Поняття виробничі фонди, їх структура……………………………...5 Ефективність використання виробничих фондів підприємства, показники якими вона вимірюється…………………………………………….11 Шляхи та способи підвищення ефективності використання виробничих фондів……………………………………………………………….14 Визначення показників стану, руху і ефективності використання вироб-ничих фондів підприємства та результатів господарської діяльності Визначення річних витрат на виробництво та реалізацію продукції підприємства……………………………………………………………………...18 Визначення показників ефективності виробництва………………...21 Визначення показників, що характеризують ступінь використання основних виробничих фондів та оборотних коштів підприємства …………..22 Шляхи покращення ефективності використання матеріальних активів підприємства Методичні рекомендації з економічного обгрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі………………………………………………………………………………...25 Методичні рекомендації по обгрунтуванню прискорення оборотності оборотних коштів підприємства…………………………………..26 Методичні рекомендації з обгрунтування зниження матеріаломісткості продукції……………………………………………………28 Вплив покращення використання виробничих ресурсів підприємства на результати господарської діяльності………………………...29 ВИСНОВКИ………………………………………………………………………32 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………...33 Вступ На даний час тема є актуальною, тому що підвищення ефективності використання ОВФ має важливе значення в сучасних умовах для будь-якого підприємства для отримання максимального прибутку. Об'єктом вивчення "Економіки підприємства" є підприємство - товаровиробник, як основна первинна ланка народного господарства. Згідно з чинним законодавством України, підприємство — це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, котрий має права юридичної особи та здійснює на умовах господарського розрахунку виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку. Для здійснення своєї діяльності підприємство має певну кількість засобів виробництва та працівників. Мета даної курсової роботи – обгрунтувати суть проблеми підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства, їх актуальність. А також, ознайомитися з методикою впровадження заходів по підвищенню ефективності використання виробничих фондів підприємства. Перехід до ринкових відносин на даному етапі в Україні потребує глибоких зрушень в усіх сферах економіки – одній з найважливіших сфер людської діяльності. Ринкова економіка по своїй суті є засобом, що стимулює ріст продуктивності праці і збільшення ефективності виробництва. Підвищення ефективності суспільного виробництва означає ефективне використання наявних трудових ресурсів для збільшення випуску якісної і потрібної країні продукції, а також постійно співставляти затрати з отриманими результатами і вносити певні корективи для того, щоб вкладені кошти принесли максимальну віддачу. В умовах ринкової економіки підвищення ефективності виробництва на підприємстві невіддільно пов’язане із проблемою економіки всіх видів ресурсів, в тому числі і основних виробничих фондів, величина і підвищення ефективності використання яких в певній мірі визначають виробничі можливості підприємства. Тільки в цих умовах наше народне господарство може підвищити рівень життя людей Підприємство – це основна народногосподарська ланка країни, від результатів функціонування якої залежить економічний розвиток держави. В умовах ринкових відносин підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і самофінансування і тому воно саме, в першу чергу, зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшення прибутковості. Велика роль відводиться проблемі підвищення ефективності використання ОВФ, які визначають рівень його матеріально-технічної бази, яка в значній мірі визначає обсяг виробництва продукції. Проте, ефективність виробництва на підприємстві залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними фондами, але й ступеня їх використання у часі. Задоволення потреб населення на ринку у тій чи іншій продукції залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від пропозиції. Проте, обсяг виробництва продукції на підприємстві залежить від того наскільки ОВФ повно використовуються. Таким чином, підвищення ефективності використання ОВФ підприємства знаходять свій вираз у збільшенні обсягу виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі. Крім того, поліпшення використання ОВФ підприємства є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частка витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов’язана із використанням ОВФ на підприємстві. Так, у собівартості продукції витрати по утриманню і експлуатації ОВФ становлять близько 25 %. Поліпшення використання ОВФ зменшує витрати на їх утримання і експлуатацію у собівартості одиниці продукції. Зменшення цих витрат відбувається за рахунок зменшення умовно-постійної частини у витратах по утриманню і експлуатації ОВФ – амортизаційних відрахувань, величина яких є умовно-постійною по відношенню до річного обсягу продукції. Внаслідок цього, чим більше буде вироблятися продукції, тим меншою буде питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції, а це веде і до збільшення прибутку підприємства. Підвищення ефективності використання ОВФ також зменшує потреби підприємств у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази підприємства з метою зменшення обсягу виробництва продукції, тобто відбувається економія коштів на ці цілі. Як свідчить багаторічна практика господарювання, ефект від поліпшення використання ОВФ реалізується значно швидше, ніж від повних капітальних вкладень. Крім того, підвищення ефективності використання ОВФ зменшує витрати від їх морального зносу. Таким чином, в умовах ринкової економіки, коли відтворення ОВФ підприємства здійснюється за рахунок власних або позичених коштів, поліпшення використання цих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві і на цій основі забезпечення стабілізації виробництва. РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА 1.1 Поняття виробничі фонди, їх структура Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або ж це засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні. Засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість. Згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. В бухгалтерському обліку використовується термін "основні засоби". Його визначення дається в П(С)БО 7: основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється (на вартість платних послуг). До основних фондів невиробничого призначення належать фонди, які не беруть участі в процесі виробництва, але забезпечують нормальні умови його здійснення, задовольняючи побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, які забезпечують соціальні умови виробництва. До них відносять: житлово-комунальні помешкання; побутові, спортивні приміщення; будинки та устаткування медичних закладів; дитячі дошкільні заклади; багаторічні насадження та ін. Усі ці приміщення, будинки тощо є основними фондами невиробничого призначення лише тоді, коли вони перебувають на балансі підприємства і саме підприємство забезпечує їх утримання, експлуатацію і проведення ремонтів. До основних виробничих фондів належать такі фонди, які беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 98 % загальної вартості основних фондів підприємства. Їх структура зображена на рис. 1.2. Рис. 1.2. Структура основних фондів підприємства. Елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва. У зв'язку з цим важливе значення має їх поділ на активну та пасивну частини. До активної частини основних виробничих фондів (ОВФ) відносять комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.). До пасивної частини ОВФ належать усі інші види фондів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але які необхідні для виконання виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини ОВФ (будинки, споруди тощо). Відношення вартості окремих видів (груп) ОВФів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає їх видову (технологічну) структуру. За інших рівних умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох чинників: виробничо-технологічних особливостей підприємства; науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва; ступеня розвитку різних форм організації виробництва; відтворювальної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів; вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування; територіального розміщення підприємства та ін. Звичайно, для суспільства не байдуже, яким є співвідношення між різноманітними видами ОВФів, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, чи у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. Здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної складової, тим вищий рівень їх технічного оснащення, тим більше можливостей мають підприємства щодо збільшення випуску продукції при однаковому обсязі ОВФів. Але, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини оновлених фондів негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для досягнення найефективнішого використання ОВФів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами. Структура ОВФів, як структура матеріально-технічної бази підприємства, має галузевий характер. Так, наприклад, на транспорті транспортні засоби становлять 60-70%; будівлі, споруди та передавальні пристрої – 20-25%; силові, робочі машини та устаткування – 3-5%, тоді як в інших галузях економіки питома вага транспортних засобів становить 2-4% від загальної вартості ОВФів. Необхідною умовою правильного обліку й планування відтворення ОВФ підприємств є їхня класифікація. Найбільше економічне значення має видова класифікація, згідно з якою всі ОВФ за ознакою подібності їхнього функціонального призначення та натурально-речового складу розподіляються на певні види 1.Функціональне призначення(натурально- речовий склад). 1.1.Будинки(будинки виробничо-господарського, соціально-культурного призначення та зайняті органами управління). 1.2 Споруди (об’єкти, що виконують технічні функції,- доорги, мости, водокачки тощо). 1.3.Передавальні пристрої (об'єкти трансформації, перетворення і передачі енергії та для переміщення речовин — лінії електропередач, трубопроводи). 1.4.Машини та обладнання: - силові машини й обладнання (об'єкти, що виробляють теплову енергію та перетворюють різного роду енергію у механічну); - робочі машини й обладнання (об'єкти, що призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці); - вимірювальні прилади (водоміри, вольтметри, касові апарати тощо); - регулюючі прилади та пристрої (лінійні пристрої диспетчерського контролю, пульти автоматичного управління тощо); - лабораторне обладнання (мікроскопи, витяжні шафи тощо); - обчислювальна техніка (електронно-обчислювальні, керуючі та аналогові машини тощо); - медичне обладнання; - кмп'ютерна техніка та її комплектуючі (комп'ютери, монітори тощо); - інші машини та обладнання (телефони, факси, копіювальна техніка тощо). Транспортні засоби (всі види засобів пересування, які призначені для переміщення людей і вантажів). Інструмент (механічні та немеханічні знаряддя праці). Виробничий інвентар і приладдя (предмети, які служать для полегшення виробничих операцій, — робочі столи, верстати, стелажі тощо). Господарський інвентар (предмети конторського та господарського облаштування). Робоча і продуктивна худоба. Бібліотечний фонд (наукова, художня та навчальна література, спеціальні види літератури та інші видання незалежно від вартості окремих примірників книг). Інші основні фонди (багаторічні насадження, капітальні затрати на покращання земель, документація з типового проектування). 2. Формування бухгалтерської інформації про основні фонди підприємства. Земельні ділянки. Капітальні витрати на поліпшення земель. Будинки, споруди та передавальні пристрої. Машини та обладнання. Транспортні засоби. Інструменти, прилади та інвентар. Робоча і продуктивна худоба. Багаторічні насадження. Інші основні засоби. 3. Роль у процесі господарської діяльності. Активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі). Пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва). 4. Сфера використання. Виробничі (беруть участь у процесі виробництва і переносять свою вартість на вироблений продукт). Невиробничі (використовуються у невиробничій сфері підприємства). 5. Форма власності. Власні. Орендовані (лізинг). 6. Характер участі у процесі виробництва. Діючі. Ті, що перебувають у запасі чи на консервації. 7. Рівень технічної придатності. Обладнання, яке можна використовувати у виробництві. Обладнання, що потребує капітального ремонту. Відповідно до податкового обліку, з метою нарахування амортизації, основні фонди згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" класифікують за функціональним призначенням на чотири групи. До першої групи належать будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їхні частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі. До другої групи відносять автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них. До третьої групи відносять будь-які інші основні фонди, що не входять до груп 1, 2 і 4. До четвертої групи належать електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їхнє програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). Відповідно до П(С)БО 7 для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за певними групами. Виробнича (функціональна, технологічна) структура основних фондів — це співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальній вартості. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частин основних фондів. Прогресивною є така структура основних фондів, де доля активної частини зростає. Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до їхньої загальної вартості. Вікова структура основних фондів — це співвідношення різних вікових груп основних фондів у їхній загальній вартості. Грошові кошти – це сума грошей у касі, а розрахункових, поточних та інших розрахунках у банках, грошові перекази, інші наявні грошові кошти, готові для подальшого обороту. Оборотні фонди – це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технічному циклі виготовлення продукції і повністю переносять свою вартість на вартість цієї продукції. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, а також деякі засоби праці (які мають вартість, меншу, ніж сто одиниць національної валюти або термін служби менше одного року). Оборотні фонди поділяються на ряд груп: Виробничі запаси (предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів). Незавершене виробництво (продукція, яка ще не пройшла всіх стадій обробки). Витрати майбутніх періодів (витрати на підготовку та освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашенні в майбутньому). Поруч з оборотними фондами існують фонди обігу, тобто ті, які функціонують у сфері обігу (реалізації продукції). До них відносяться: Готова продукція на складах підприємствах. Готова продукція яка відвантажена і знаходиться в дорозі. Грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках. Грошові кошти у незавершених розрахунках. Готівка в касі. Сукупність оборотних фондів та фондів обігу підприємства становлять його оборотні засоби (або оборотні кошти). Оборотні засоби поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належить всі оборотні фонди та готова продукція на складах підприємства. До ненормованих відносяться відвантажена готова продукція та готівкові і безготівкові грошові кошти підприємства. Структура оборотних засобів характеризується співвідношенням їх окремих елементів у загальному обсязі оборотних засобів яке виражається у відсотках. Ця структура може бути досить різною в залежності від галузі, до якої належить підприємство, але в цілому по промисловості 2/3 оборотних засобів – це оборотні фонди, а 1/3 – фонди обігу. Джерелом формування оборотних засобів підприємство є власні і залучені засоби. До власних належать виділені підприємству при його утворенні кошти (якщо підприємства державні), статутні фонди недержавних підприємств, а також поповнення цих фондів. Поповнення може відбуватися за рахунок прибутку підприємства, а також за рахунок залучення в оборот стійких пасивів (заборгованості по заробітній платі, внесків на соціальне страхування, резервів майбутніх платежів). Залученими оборотними засобами є кредити банків, якими покривається нестача власних оборотних засобів. Значна частина оборотних фондах підприємства належить виробничим запасам (матеріальним ресурсам), тому від ефективності їх використання залежать показники використання оборотних засобів взагалі 1.2 Ефективність використання виробничих фондів підприємства, показники, якими вона вимірюється Економічна ефективність виробництва – це поняття, яке характеризує результати діяльності трудових колективів по відношенню до виробничих витрат. Механізм керування ефективністю включає множину кількісних і якісних показників (ріст продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення якості продукції) та інших вимірювачів, що визначають розміри результату і витрат живої та уречевленої праці. Керувати ефективністю означає постійно підтримувати ріст об’єму продукції, яка випускається. Економічна ефективність суспільного виробництва вимірюється шляхом співставлення результатів виробництва з витратами чи застосовуваними ресурсами. ЇЇ рівень оцінюється на основі єдиного народногосподарського критерію – максимізації росту національного доходу (чистої продукції по відношенню до витрат чи до застосованих у виробництві ресурсів при оптимальному співвідношенні росту фондів споживання і накопичення. Підвищення інтенсивності використання виробничих фондів пов’язане з рішенням двох важливих взаємопов’язаних проблем. Одна з них полягає в раціональному використанні капітальних вкладень на створення нових потужностей, більш ефективних засобів праці, їх обновлення і технічне переозброєння. Друга проблема полягає в повному використанні накопичених фондів і удосконаленні механізму управління цим процесом. Загальною метою рішення цих проблем є досягнення кінцевих народногосподарських результатів: підвищення споживчої вартості виробничих фондів; забезпечення запланованого росту об’єму виробництва й якості продукції; активна заміна живої праці машинною; покращення умов праці робітників. З народногосподарської точки зору важливо не тільки задоволення потреб суспільства в необхідній продукції, але й забезпечити її виробництво з мінімальними затратами трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів. Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість. Економічна ефективність виробничих фондів – це комплексне поняття. Воно виражається сукупно декількома усуспільнюючими показниками ефективності: зростанням якісних і кількісних характеристик засобів праці, зниженням капітальних і поточних витрат на процес відтворення основних фондів, підвищення інтенсивності їх використання, зростанням фондовіддачі та ін. В роботі використовуються поняття “ефективність виробничих фондів”. Вони виражають загальну суть і тісно взаємопов’язані. Економічна ефективність виробничих фондів – це більш ширше поняття, яке передбачає перш за все їх потенційну можливість та інші якісні та кількісні зміни їх характеристик. Найбільш важливими показниками ефективності виробничих фондів являється: фондоозброєність праці одного працюючого, фондоємкість продукції, питомі капітальні вкладення на одиницю потужності і на 1 грн. приросту продукції. Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність ОВФ, охоплює два блоки: перший - показники ефективності і відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий - показники рівня використання ОВФ у цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці. Чинна система показників ефективності відтворення ОВФ в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Визначення коефіцієнтів відтворення ОВФ за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним. Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів —екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих ОВФ. Інтенсивне оновлення передбачає зміну діючих ОВФ новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих ОВФ не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого. Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення ОВФ доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття ОВФ (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного). Показники, що характеризують рівень ефективності використання ОВФ, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже з самої назви. Пояснень потребують лише деякі , а саме: Коефіцієнт змінності роботи устаткування – відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування; Напруженість використання устаткування (виробничих площ) – випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі); Коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування – відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування. Рис.1.3. Система показників ефективності основних фондів З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6). Раціональне та економне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємств має неабияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати окремих видів ресурсів, дає змогу з такої самої кількості сировини й матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві. 1.3.Шляхи та способи підвищення ефективності використання виробничих фондів В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов'язана із проблемою економії всіх нидів ресурсів, серед яких важливе місце належить основним виробничим фондам. До недавнього часу у відтворенні та використанні основних фондів переважали екстенсивні тенденції, тобто багато уваги приділялось збільшенню обсягу основних виробничих фондів на підприємстві. Це призвело до випередження росту основних виробничих фондів у порівнянні з ростом обсягу виробництва продукції, що призводить до її подорожчання. Крім того, спостерігається низький коефіцієнт вибуття зношених і морально застарілих основних фондів. Кількість продукції, що виробляється підприємством, або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними виробничими фондами, але і від того на скільки вони повно використовуються. Тому поліпшення використання основних виробничих фондів має велике народногосподарське значення. Підвищення економічної ефективності використання основних виробничих фондів знаходить свій вираз у збільшенні виробництва валової продукції, в рості продуктивності праці і фондовіддачі, зниженні собівартості продукції. Поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частина витрат, які утворюють собівартість продукції (робіт), пов'язана з використанням основних виробничих фондів. Так, у собівартості продукції витрати на експлуатацію обладнання становлять біля 20 %, транспортні витрати - 10... 12 відсотків. Поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує зменшення витрат на експлуатацію обладнання в собівартості робіт (продукції). Зменшення цих витрат проходить за рахунок зменшення постійної величини (амортизаційних відрахувань) у витратах на експлуатацію обладнання - амортизації, величина якої є постійною і не залежить від обсягу виробництва продукції, тобто чим більші обсяги робіт виконуються основними фондами, тим менша питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції (робіт). Крім того, від стану використання основних виробничих фондів залежить обсяг виробленої продукції, рівень продуктивності праці, тривалість виконання робіт, які в свою чергу є важливими резервами зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва тощо. Поліпшення використання основних виробничих фондів зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази та зменшує втрати від морального зносу. Господарська практика свідчить, що ефект від поліпшення використання основних виробничих фондів реалізується значно швидше ніж від капітальних вкладень. Таким чином, в умовах ринкових відносин, коли відтворення основних виробничих фондів здійснюється за рахунок власних або позичкових коштів, поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів (активної частини) забезпечується двома шляхами: а) збільшення тривалості роботи основних виробничихфондів протягом року - екстенсивний шлях; б) підвищення продуктивності основних виробничих фондівв одиницю часу - інтенсивний шлях. Збільшення часу роботи машин і обладнання протягом року досягається за рахунок: збільшення змінності (перехід на дво-трьох змінну роботу); скорочення величини змінних і внутрізмін-них простоїв; скорочення часу перебування машин в ремонті і технічному обслуговуванні; ліквідація сезонності робіт тощо. Інтенсивність використання виробничих фондів досягається за рахунок: впровадження прогресивних методів організації і технології виробництва; підвищення кваліфікації кадрів; впровадження прогресивних форм організації й оплати праці; удосконалення структури основних виробничих фондів; матеріального стимулювання працівників за досягнення високих показників у використанні основних виробничих фондів. Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризується системою показників, основним з них є матеріаломісткість. Розрізняють абсолютну, питому (відносну) та загальну матеріаломісткість. Абсолютна матеріаломісткість показує витрати основних видів сировини і матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виготовленої продукції. Питома матеріаломісткість – це витрати основних видів сировини і матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції. Загальна матеріаломісткість (Мм) відображає вартість всіх матеріальних затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовленої продукції. Її можна обчислити: , де: Мз – загальна сума матеріальних затрат, грн.; Q, N – обсяг виготовлення продукції в грошовому і натуральному вимірниках відповідно. Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача (Мв): . На окремих підприємствах важливим показником використання оборотних фондів є витрати сировини на одиницю готової продукції в натуральних показниках, коефіцієнт використання матеріалів, який визначається як відношення чистої, передбаченої проектом маси виробу до норми витрат на нього матеріалів; коефіцієнт використання площі матеріалів (шкіра, тканина тощо); коефіцієнт використання об’єму матеріалу (пиломатеріали); коефіцієнт корисної дії використання палива тощо. Для характеристики оборотності оборотних засобів на підприємстві використовують такі показники: Коефіцієнт оборотності характеризує кількість обертів, які здійснюють оборотні засоби за певний період. Він визначається як відношення обсягу реалізованої продукції до середньорічного залишку оборотних засобів: , де Ко – коефіцієнт оборотності оборотних засобів; ОР – обсяг реалізованої продукції; ОЗ – середньорічний залишок оборотних засобів. Чим вищий коефіцієнт оборотності тим ефективніше використовуються оборотні засоби, тим ефективніше виробництво. Тривалість одного обороту оборотних засобів характеризує час одного обороту, який необхідний для повернення оборотних засобів в результаті реалізації продукції. Вона визначається як відношення тривалості періоду, за який визначається оборотність оборотних засобів, до коефіцієнта їх оборотності: , де То – тривалість одного обороту оборотних засобів (днів); Д – тривалість періоду, за який визначається оборотність оборотних засобів (місяць – 30, квартал – 90, рік – 360). Чим менше витрачається часу на один оборот тим ефективніше використовуються оборотні засоби. Якщо відомо коефіцієнт оборотності і обсяги виконуваних робіт, то можна визначити необхідні оборотні засоби для підприємства: При прискоренні оборотності оборотних заходів приходить вивільнення їх частини із обороту, а при уповільненні оборотності виникає потреба у додатковому залученні коштів. Тому при визначенні ефективності використання оборотних засобів необхідно враховувати можливе вивільнення або додаткове залучення оборотних засобів у господарську діяльність. Коефіцієнт завантаження оборотних засобів характеризує потребу в оборотних засобах на гривню виконуваних робіт: де Кз – коефіцієнт завантаження оборотних засобів; Коефіцієнт ефективності оборотних засобів показує величину економічного ефекту (прибутку), що припадає на одну гривню оборотних засобів, визначається як відношення прибутку до середньорічного залишку оборотних засобів: , де КЕ – коефіцієнт ефективності оборотних засобів, П – величина прибутку. Цей показник також характеризує рентабельність оборотних засобів підприємства: Коефіцієнт використання спожитих оборотних фондів характеризує окупність матеріальних витрат, визначається відношенням вартості валової продукції (виконаних робіт) до матеріальних витрат (крім амортизації основних фондів): де Мв – матеріальні витрати. Розділ 2. Визначення показників стану, руху і ефективності використання виробничих фондів підприємства та результатів господарської діяльності 2.1 Визначення річних витрат на виробництво та реалізацію продукції підприємства 1. Річна потреба в оборотних коштах підприємства визначається за формулою: ОКр =3,74 * 360=1346,4(тис. грн.) де - річна потреба в оборотних коштах; - середньодобова витрата оборотних коштів; - тривалість періоду, діб (360). Це означає, що на протязі 360 днів для фірми (організації) потрібно оборотних коштів на суму 1346,4 тисяч гривень. 2. Визначення кошторису витрат виробництва готової продукції: С=7423,5+(7423,5*0.05)=7794,6 (тис. грн.) де - виробничі витрати, грн.; - невиробничі витрати, грн. (вони становлять 5 % від суми виробничих витрат). Св=4949+2474,5=7423,5 (тис. грн.) де ,- відповідно прямі та не прямі витрати, грн. Спр =1346,4*0.5+1201,7+1327,86+464,75+456,6+824,8=4949 (тис. грн.) де - вартість матеріальних витрат (становить 50% від річної потреби оборотних коштів); - витрати на оплату праці; - амортизаційні відрахування; - вартість ремонтних робіт; - відрахування на соціальні заходи; - інші оборотні витрати. - розраховуємо витрати на оплату праці. Соп=490,5 *24,5 * 0,1=1201,7 (тис. грн.) де О – обсяг виробництва продукції, тис. грн.; - норматив заробітної плати на одиницю продукції. -Амортизаційні відрахування - це процес поступового перенесення вартості основних фондів на новостворену продукцію з метою її повного відшкодування. Сам=(2411*8+530*8+1519*24+1567*40+120,5*24+120,5*60)/ /100=1327,86 де - балансова вартість ОВФ і-тої групи, тис. грн.; а – норми амортизаційних відрахувань (для нематеріальних активів термін корисного використання становить 3 роки),%; - Обчислюємо вартість ремонтних робіт. Срем=1327,86*0.35=464,75 (тис. грн.) де - коефіцієнт який враховує витрати на технічне обслуговування та ремонт (35% від величини амортизаційних відрахувань). - відрахування на соціальні заходи. Ссоц=1201,7*0.38=456,6 (тис. грн.) де - коефіцієнт витрат на соціальні заходи. - Інші виробничі витрати. Сін=0,2*(1346,4*0.5+1201,7+1327,86+464,75+456,6)=824,8 (тис. грн.) де - коефіцієнт який враховує розмір інших витрат(20%). - Непрямі витрати. Снпр=4949*0.5=2474,5(тис. грн.) де - коефіцієнт непрямих витрат (становить 50% від прямих витрат). Таблиця 2.1 Кошторис витрат на виробництво та реалізацію продукції № п/п Елементи витрат Значення 1 матеріальні витрати 673,2 2 витрати на оплату праці 1201,7 3 відрахування на соц заходи 456,6 4 амортизація основних фондів 1327,86 5 інші витрати 824,8 6 непрямі витрати на в-во 2474,5 7 виробнича собівартість виг. прод. 7423,5 8 Повна собівартість виготовленої продукції 7794,6 Визначаємо собівартість одиниці продукції Сод =7794,6/490,5=15,9 (грн./шт..) де С - повна собівартість виготовленої продукції, тис. грн. О - обсяг виробництва продукції, шт. 2.2 Визначення показників ефективності виробництва 1. Валова виручка від реалізації готової продукції В=24,5*490,5=12017,2 (тис. грн.) В од - відпускна ціна одиниці продукції О - обсяг реалізації продукції (в натуральних показниках) Отже за відвантажену продукцію поступило 10250 тис. грн. 2. Чистий дохід (чиста виручка) від реалізації продукції ЧД(ЧВ) =12017,2 - 12017,2/ 6= 10014,4 (тис. грн.) ПДВ - нарахування податку на додану вартість (20%) 3. Валовий прибуток підприємства Пвал = 10014,4-7423,5=2590,9 (тис. грн.) - виробнича собівартість реалізованої продукції 4. Операційний прибуток підприємства (прибуток від операційної діяльності) П = 2590,9-7423,5*0,05=2219,7 (тис. грн.) - невиробничі витрати (адміністративні витрати та виграти на збут) 5. Чистий прибуток (прибуток після оподаткування) Пч = 2219,7-2219,7*0.25=1664,7 (тис. грн.) Податок – податок на прибуток (25%) 6. Рентабельність продукції Рп = Пвал / Св *100%=(2590,9/7423,5)*100%=34,9% - виробнича собівартість реалізованої продукції 7. Рентабельність виробництва (рентабельність виробничих фондів) Рвф = 2590,9/(6263+1471,5*0,75)*100%=35,1% -середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємст...

Курсова робота Економіка підприємства

01.01.1970 03:01-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись