Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
/
Контрольна робота
З предмету:
«Основи теорії фінансів»
Львів 2010
1.Податкова політика та податковий механізм
Фінансова політика держави базується на системі фінансових регуляторів, одним із яких є податки, що забезпечують вилучення і перерозподіл створеного валового внутрішнього продукту і формування централізованих фондів грошових ресурсів держави.
1. Податки – це обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету.
2. Податки – це плата суспільства за виконання державою її функцій.
3. Податки – це відрахування частини вартості ВНП на загальносуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.
В фінансовій термінології існують три поняття, що відображають платежі державі: плата, відрахування, податок. Для платників податків немає різниці в назві, але треба пам’ятати, що податки – це атрибут держави і тільки держави.
Податки надходять у централізований державний фонд, а платежі та відрахування – у різні цільові фонди чи бюджети.
Функції податків як фінансової категорії випливають із функцій фінансів: розподільної і контрольної. Податки безпосередньо пов’язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВНП між державою та фізичними та юридичними особами. Одночасно вони виступають методом централізації ВНП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію і виражають сутність податків через їх суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати податки, які мають відповідати певним принципам.
Принципи побудови системи оподаткування:
1) постійність – це надходження податків до бюджету постійно, в чітко встановлені строки, а не у вигляді разових платежів з невизначеними термінами;
2) стабільність податкових законів – податкові закони повинні діяти довгостроково, понад 10 років, а не змінюватись через кожні 2-3 роки;
3) рівномірність – за розподілом у територіальному розрізі;
4) соціальна справедливість – надання податкових пільг соціально незахищеним, малозабезпеченим верствам населення.
Недоліки системи оподаткування:
1) громіздкість системи, складність розрахунків окремих податків;
2) нестабільність податкової системи, податкової політики;
3) виражена фіскальна направленість податкової системи і, як результат – недостатній прояв регулюючої функції основних податків.
Сучасні принципи податкової політики:
1) рівень податкової ставки повинен встановлюватись з урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня його доходів (оскільки можливості різних юридичних і фізичних осіб неоднакові, в ідеалі для них мають бути встановлені диференційовані податкові ставки, тобто податок на прибуток повинен бути прогресивним;
2) оподаткування доходів має носити однократний характер (заміна податку з обороту податком на додану вартість);
3) сплата податків має носити обов‘язковий характер (система штрафів і санкцій, громадська думка в країні мають бути сформовані таким чином, щоб несплата або невчасна сплата податків були менш вигідні платникові, ніж вчасне й чесне виконання зобов‘язань перед бюджетом);
4) система й процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими й зручними для платників податків й економічними для установ, які збирають податки (не назвеш простими і доступними для розуміння законодавчі акти щодо податку на додану вартість і податку на прибуток у тому вигляді, в якому вони існують сьогодні. Для обчислення цих податків бухгалтери винаходять нові рахунки і мало не системи бухгалтерського обліку, тому розрахунки цих податків заплутані);
5) податкова система має бути гнучкою і такою, що легко адаптується до мінливих суспільно-політичних і економічних потреб (адресне податкове стимулювання пріоритетних галузей або регіонів (хочемо побудувати дороги у Вінницькій обл. - на період будівництва можна надавати пільгу організаціям, які їх будуватимуть));
6) податкова система має забезпечувати розумний перерозподіл створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державного регулювання економічної політики (у складних економічних умовах не вдалось уникнути помилок, прорахунків, звідси - безсистемне й невиправдане надання пільг різним категоріям платників, перекручування економічної сутності окремих податків. Потрібно відзначити недостатність необхідних науково-практичних розробок у сфері розвитку податкової системи перехідного періоду).
Елементи системи оподаткування:
1) Суб‘єкт податку - фізична чи юридична особа, на яку законом покладено обов‘язок платити податок;
2) Об‘єкт - прибуток, майно, тобто основа оподаткування.
3) Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об‘єкта оподаткування;
4) Джерело сплати податку - це доход платника, з якого він сплачує податок.
5) Податкова квота - це частка окремого податку чи загальної суми податків, сплачених платником, у його доході.
6) Податкова ставка - це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Може бути встановлена як у твердій сумі, так і в процентах категорії. З поняттям “податки” тісно пов’язані “податковий механізм”, “податкова політика”.
Податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення і справляння податків
Податковий механізм представляє собою сукупність організаційно-правових норм і методів управління оподаткуванням.
Існують різні форми і методи оподаткування, але кожний вид податків має свої специфічні риси і функціональне призначення.
Класифікація податків проводиться за кількома ознаками: за формою оподаткування; за економічним змістом об’єкта оподаткування; залежно від рівня державних структур, які їх встановлюють; за способом справляння.
І. За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі.
а) прямі податки - встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об‘єкта оподаткування, тобто платять більше ті члени суспільства, які мають вищі доходи;
б) непрямі податки - встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Відмінності між цими податками в сучасних умовах не суттєві. Так чи інакше, оподатковуються доходи споживачів – носіїв податків, тільки в одному випадку в прямій формі, а в іншому – опосередковано.
ІІ. За економічним змістом – податки поділяються на 3 групи: податки на доходи, споживання і майно.
а) податки на доходи – заробітна плата у громадян, прибуток або валовий доход у підприємств;
б) податки на споживання – справляються у вигляді непрямих податків;
в) податки на майно - рухоме і нерухоме, сплачуються постійно, доки майно існує.
ІІІ. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на: державні і місцеві.
а) загальнодержавні податки - встановлює вищий орган влади чи управління і вони є обов’язковими на всій території країни. Загальнодержавні податки в свою чергу поділяються на 3 групи: доходи державного (центрального) бюджету, доходи місцевих бюджетів і доходи, що розподіляються між державними та місцевими бюджетами;
б) місцеві податки - встановлюються місцевими органами влади і управління. Можливі різні варіанти встановлення місцевих податків: 1) у вигляді надбавок до загальнодержавних податків; 2) введення місцевих податків за переліком, що встановлює вищий орган влади; 3) місцеві податки встановлюються на розсуд місцевих органів без будь-яких обмежень з боку центральної влади. Характер установлення місцевих податків залежить від рівня розвитку місцевого самоврядування і самофінансування. Чим вищий розвиток суспільства, тим повніша автономія місцевих бюджетів і самоврядування регіонів.
ІV. За способом справляння: податки поділяються на 2 види – розкладні і окладні.
а) розкладні - спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, а потім цю суму розкладають по територіальних одиницях, на низовому рівні - між платниками;
б) окладні - передбачають установлення спочатку ставки, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо. Головною ознакою класифікації податків є форма оподаткування, оскільки вона характеризує економічний зміст.
Податкова система – це сукупність податків, встановлених законодавчою владою, що справляються виконавчими органами, а також методи і принципи побудови податків. Але податки – це не тільки метод формування бюджету, але це і інструмент впливу на різні сторони діяльності їх платників. Для того, щоб податкова діяльність давала позитивні результати, необхідне наукове обґрунтування основ податкової системи.
Творцями теорії податків були видатні економісти – Адам Сміт, Давід Рікардо, Поль Самуельсон, Дж. Коен Стюарт, Петті та ін.
Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг бюджетних видатків ( на відміну від бюджетного планування, коли держбюджету виходить із суми доходів).
Податкова система України, що формується нині, сягає корінням у систему доходів бюджету, що існувала в колишньому СРСР. Це об’єктивне явище, тому що не можна і недоцільно одномоментно перейти до нового, відмовившись від старої практики. Проблема полягає у тому, що планова і ринкова економіка базуються на протилежних варіантах розподілу ВНП і формування доходів бюджету. Суть реформи повинна полягати не стільки в зміні форм і видів оподаткування, скільки, передусім, у переході від одного варіанта розподілу ВНП до іншого. В країнах з розвинутою ринковою економікою вартість реалізованого ВНП розподіляється спочатку між тими, хто зайнятий у його створенні. Це власники засобів виробництва – підприємці або юридичні особи, що отримують свою частку у вигляді прибутку, та робітники і службовці, яким виплачується заробітна плата. Держава отримує свої доходи переважно в процесі перерозподілу ВНП шляхом оподаткування первинних і вторинних доходів, чітко визначаючи рівень оподаткування. В цілому, при такому варіанті формування доходів бюджету основними об’єктами оподаткування є доходи населення (заробітна плата, особисті доходи підприємців тощо). При плановій економіці, що майже повністю збереглася у нас досі, формування доходів держави здійснювалося за принципом, коли переважна частина ВНП і, перш за все, НД, відразу ж централізувалась в бюджеті. Держава, як власник засобів виробництва, з самого початку виключала цю частину із розподільних відносин. Вона ж встановлювала шляхом регулювання пропорції між заробітною платою і грошовими нагромадженнями, прибутком і податком з обороту. Переважали грошові нагромадження. Отже, одним із важливих напрямів вирішення цих проблем є побудова оптимальної податкової системи, здатної виконувати однаковою мірою фіскальну і стимулювальну функції. Податкова система покликана реально впливати на зміцнення ринкових основ господарювання, сприяти розвиткові підприємства і одночасно служити бар’єром на шляху соціального зубожіння низькооплачуваних категорій громадян. Важливе значення має прийняття податкового кодексу.
В Україні застосовуються три види непрямих податків – універсальні та специфічні акцизи і мито.
Податок на додану вартість (ПДВ) є одним з різновидів універсальних акцизів. Їх поширення зумовлене рядом чинників: 1)широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження у бюджет; 2)універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за правильністю сплати податків; 3)вони нейтральні до процесів ціноутворення, тому що ціновий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Недоліки – підвищення під їхнім впливом загального рівня цін, а також регресивність у соціальному аспекті (великий тягар на малозабезпечені верстви населення).
ПДВ це частина новоствореної вартості, яка сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва і реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг. Головна особливість цього податку полягає в тому, що його сплачує кінцевий споживач товарів, послуг, робіт.
Акцизний збір – це непрямий податок, який встановлюється на високорентабельні та монопольні товари і включається до їх ціни.
Мито - непрямий податок що стягується з товарів, які переміщаються через кордони країни.
Валовий доход – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, так і за її межами.
2. Хедж-фонди: поняття, види послуг і механізм їх надання
Хеджевий фонд - це приватне інвестиційне партнерство, яке використовує всі можливі інструменти для отримання абсолютного прибутку. Хеджування означає страхування від зміни цін активів (цінних паперів і їх похідних).
(Побутове значення англійського слова «хедж», від якого утворені фондові терміни, - «огорожа».)
В хеджевому фонді є головний партнер і інвестори. Головний партнер вкладає до фонду первинний капітал і потім привертає інвесторів. В більшості випадків він же є таким, що управляє фондом. Основний об'єм капіталу фонду зазвичай формується за рахунок інвесторів, проте вони не беруть прямої участі в управлінні фондом.
У США число інвесторів хеджевого фонду жорстко обмежене: їх повинно бути не більше 99.
Хеджевий фонд може служити символом вільного, нічим не обмеженого підприємництва. Керівник фонду - «цар, бог і військовий начальник»: він має право вільно вибирати, в які активи інвестувати засоби фонду, на яких ринках працювати, яку стратегію використовувати. Головна мета - прибутковість незалежно від стану ринку.
Перший хеджевий фонд з'явився в 1949 р. в Нью-Йорку. Його створив Альфред Уїнслоу Джонс. Фонд так і називався - Фонд Джонса. А найвідоміший широкій публіці керівник хеджевого фонду - Джордж Сорос.
Інвестиції в хедж фонд - один з популярних видів вкладення коштів на сучасних фінансових ринках. Часто хедж фонд називають альтернативними інвестиціями, так як такі вкладення дозволяють заробляти гроші незалежно від напрямку руху ринків.
Хедж фонд відрізняється від класичних інвестицій в акції та облігації. Купуючи акції, інвестор розраховує на зростання ціни і отримання дивідендів. Якщо акції падають, інвестор зазнає збитків. Хедж фонд використовує безліч інструментів торгівлі: ф'ючерси, опціони, короткі продажі акцій, арбітраж та інші, тим самим заробляє, навіть коли ринок акцій йде вниз. Коли ви купуєте облігації, ви розраховуєте на отримання купонного доходу, проте завжди є ризик дефолту емітента. Хедж фонд може гарантувати повернення початкової суми інвестицій до кінця терміну погашення, незалежно від прибутковості керуючого.
За своєю суттю хедж-фонди є звичайними фондами грошових коштів, що знаходяться в управлінні, проте на відміну від пайових, взаємних та інших фондів, вони мають ряд характерних особливостей:
Діяльність хедж-фондів піддаються меншому регулюванню з боку державних органів, надаючи свободу керуючим в виборі інструментів торгівлі, інвестиційних стратегій тощо
Хедж фонди використовують весь спектр існуючих інструментів торгівлі: ф'ючерси, опціони, акції, облігації, валюти, банківські сертифікати, інструменти позабіржового ринку. Це дозволяє ефективно диверсифікувати портфель цінних паперів і надає більш широкі можливості для отримання доходу.
Хедж фонди застосовують широкий набір стратегій управління активами: короткі продажі, арбітраж, ф'ючерсна торгівля, пошук недооцінених активів, ринків, цінових аномалій, скупка акцій, зобов'язань компаній з метою подальшого впливу і т.д. Як правило, всі вони мають нульову чи негативну кореляцію з ринком акцій, тобто хедж-фонди, на відміну від звичайних фондів, показують прибутковість незалежно від того, падає ринок акцій чи росте.
Основу успіху хедж-фонду становить вміння та навички керуючих. Це професіонали найвищого класу, еліта фінансового ринку. Тільки найкращі фондові менеджери мають шанси показувати хороші результати впродовж тривалого часу при всьому спектрі використовуваних фінансових інструментів та інвестиційних стратегій.
Контроль ризику - найважливіший етап управління коштами хедж-фондів. Працюючи з безліччю різнопланових активів, керуючі постійно відстежують і контролюють ризики по кожному окремому інструменту, стратегії і всьому портфелю в цілому.
Винагорода керуючої компанії, як правило, складається з двох частин: 1-2% від суми активів, що перебувають в управлінні (як і у ПІФів), і 20% від прибутку, отриманого фондом (тільки у хедж-фондів). Таким чином, має місце збіг інтересів інвесторів і керуючого, оскільки основний дохід останнього безпосередньо залежить від успішної діяльності фонду.
Хедж-фонди - це інструмент довгострокових інвестицій з горизонтом у 5-10 років. Відповідно за виведення коштів раніше деякого терміну (як правило, 3-5 років) стягується додаткова комісія 1-3%. Початкова сума інвестицій значно більше, ніж у звичайних фондах і становить 10-50 тис. доларів.
Багато хедж-фонди гарантують своїм інвесторам повернення початкового капіталу. Це означає, що навіть у разі, коли керуючий не зможе принести дохід фонду, інвестори не втратять свої кошти. Класичні фонди позбавлені такої можливості.
У американському розумінні хедж-фонд - це, як правило, приватне інвестиційне партнерство, що вкладає кошти головним чином у цінні папери або похідні фінансові інструменти. Однак деякі з фондів не обмежують свою діяльність у цих напрямах, а працюють і на інших ринках (наприклад товарних). У принципі сегмент ринку, навколо якого сконцентровані інтереси цих фінансових інститутів, цілком визначається цілями, переслідуваними ними.
У хедж-фонді існує два види партнерів - Загальний Партнер і Обмежений Партнер. Загальний Партнер - це особа, яка починає хедж-фонд. Воно ж веде всю щоденну діяльність чинного фонду. Обмежені Партнери беруть участь своїм капіталом, але не беруть участі в торгівлі і щоденній діяльності фонду. Типова форма організації Загального Партнера - товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ, LLC). Обмежений ж Партнер подібного інвест-партнерства несе відповідальність лише в рамках своїх інвестицій.
За всі види послуг, який надає Загальний Партнер, він отримує плату-«премію», яка визначається партнерським угодою (зазвичай - 20% чистого прибутку). Крім того, призначається ще й адміністративна плата, розмір якої, як правило, складає 2-3% величини чистих активів.
Всі взаємини Партнерів встановлюються в партнерську угоду (найбільш важливої частини будь-якого хедж-фонду). Обчислення доходів в хедж-фонді здійснюється на умовах, визначених у партнерську угоду. Після вирахування адміністративної плати і винагороди Загальному Партнеру грошові кошти розподіляються між усіма партнерами згідно їх вкладу.
Після визначення поточної вартості активів та отриманих доходів, належних кожному партнеру хедж-фонду, до його вкладу додається свого роду «дивіденди», які часто називають «паперовим прибутком». Незважаючи на таке позначення, вони є абсолютно реальними, тому що активи можуть бути в будь-який момент продані й переведені в готівку. Визначення ж суми, яка може бути отримана після всіх відрахувань і виплачена партнерам, здійснюється хедж-фондом на кожну періодичну дату - «Дату Переходу», яка визначається партнерським угодою. Зазвичай це останній день кожного місяця.
Грамотні інвестори вважають за краще накопичувати такого роду прибуток, акумульований у вигляді вартості вкладу, так як з часом починає працювати ефект накопичення: фонд постійно виробляє реінвестиції. На малих періодах це малопомітно, але на великому ефект проявляється дуже сильно і може перевищити всі найсміливіші очікування. Це однаково вірно для будь-якого способу інвестицій на ринку цінних паперів, однак саме у випадку з хедж-фондом проявляється найбільш яскраво. Причина цьому - той факт, що він має можливість вести кілька більш агресивну політику в порівнянні з взаємними фондами, особливо у випадку реструктуризації портфеля.
Коли в хедж-фонд набуває новий партнер, залишає його або забирає частину свого вкладу, вкладення кожного партнера переглядаються, і з'ясовується нове часткове співвідношення. Тих партнерів, які не чіпають свої активи, подібні дії абсолютно не зачіпають, і вартість їх вкладу в грошовому вираженні не змінюється. Єдине, що переглядається,-це часткове співвідношення вкладів партнерів.
Тим не менше, якщо пильно проаналізувати наслідки виходу з хедж-фонду частини інвесторів, то можна зрозуміти, що в певних випадках, що залишилися можуть отримати виграш від цього, тому що менеджмент може розрахуватися з покидали не дуже вдалими інвестиціями. Залишивши в своєму розпорядженні більше цінні активи, хедж-фонд через деякий час може продемонструвати різке зростання віддачі на капітал, так як у створенні доходів уже брав участь капітал, який був виведений, але не встиг одержати належну йому частку вигоди. Разом з тим, якщо хедж-фонд почнуть активно залишати партнери, то це може спричинити за собою падіння віддачі на капітал і зростання ризику банкрутства, звичайні для випадків втечі капіталу.
Оскільки хедж-фонд є приватним інвестиційним партнерством, американська Комісія з цінних паперів і бірж (Securities and Exchange Commission, SEC) обмежує кількість інвесторів, які можуть увійти до нього, до 99. При цьому щонайменше 65 з них повинні мати статус «акредитованих». Статус «акредитованого» інвестора визначається за критерієм чистої вартості пайових внесків, який має певну планку. Рівень її може бути дуже високий і складати величину від $ 1 000 000. З урахуванням того, що подібні інвестиції відносяться до розряду ризикованих, то «акредитованому» інвестору може знадобитися ще довести право розпоряджатися такою сумою без шкоди для сімейного бюджету. Іншими словами, дати необхідні запевнення, що цей мільйон не є останнім.
Оффшорні хедж-фонд - це зазвичай взаємний фонд (mutual fund), що є резидентом у пільгових податкових зонах, таких як Бермудські острови. Йому також доступні ті ж технології інвестування, що і хедж-фондам, тому в цьому ракурсі вони є спорідненими. Проте між ними існують і деякі відмінності, які не завжди видно. В основному справа стосується структури розподілу доходів від операцій, принципів входу і виходу з партнерства, а також інформаційної прозорості результатів функціонування бізнесу.
Весь час хедж-фонди значно перевершували як взаємні фонди, так і широкі ринкові індикатори не тільки по віддачі на капітал, але і за критерієм ризику, який характеризується у них більш низьким рівнем. Крім того, хедж-фонди забезпечують кращий захист інвестицій на падаючих ринках.
Опубліковані дані говорять про те, що за дев'ять з половиною років середня чиста віддача хедж-фондів склала 17,6%, у той час як для американських взаємних фондів - 14,5%. Наведемо також значення наступних індексів: MSCI World Equity Index - 9,6%, Lehman Brothers для облігацій - 9,0%, S & P500 - 17,9%.
Прекрасна віддача хедж-фондів досягається при хороших характеристиках за ризиком, який значно менше в порівнянні з показниками MSCI World Equity Index, а також у порівнянні з аналогічними показниками для американських взаємних фондів і S & P500. У порівнянні з індексом облігацій, що мають найменший ризик на ринку корпоративних цінних паперів, хедж-фонди дають більш високу віддачу. Це досягається як за рахунок доступності широкого спектру стратегій, так і за рахунок кращої диверсифікації.
Одне з головних переваг хедж-фонду - робота на ринку через організацію інвестиційного пулу. Вкладник в нього має подвійний виграш, який полягає в можливостях як об'єднати свої кошти з іншими інвесторами, так і широко диверсифікувати активи. Об'єднуючи свої активи, інвестори отримують сервіс від професійних менеджерів, витрати на яких розподіляються між усіма партнерами і для кожного індивідуального обличчя значно знижуються.
Не менш важливою перевагою є доступність широкого кола стратегій. Менеджери хедж-фонду можуть застосовувати такі стратегії, які керуючим взаємних фондів не завжди доступні. Отже, віддача хедж-фондів може бути значно вище. Нижче наведено дані VAN Hedge Fund Advisors Int. на третій квартал 2006 р. по роботі хедж-фондів.
1. Середня віддача п'яти кращих фондів, що не мають втрат у календарному році і з віддачею не менше 20%:
за п'ять років - 30,5%;
за рік - 74,3%.
2. Середня віддача п'яти кращих фондів з втратами не більше ніж у трьох кварталах:
за п'ять років - 23,9%;
за рік - 68,3%.
3. Середня віддача п'яти кращих фондів з найвищою абсолютної віддачею:
за п'ять років - 37,4%;
за рік - 97,9%.
Багато проникливих інвестиційних менеджерів розглядають інвестиції в хедж-фонди як досить перспективні і цікаві, тому що вони дозволяють значно підвищити віддачу на капітал без істотного збільшення ризику.
3. Валова додана вартість у добувній промисловості в цінах 1990 року
Усі знають про податок на додану вартість, за яким щоквартально здається податкова декларація, однак варто розібратися, що таке додана вартість. Додана вартість - це частина вартості товарів (робіт, послуг), створена безпосередньо організацією або підприємцем. Додана вартість розраховується як різниця між виторгом від продажу товарів (робіт і послуг) та вартістю матеріалів і напівфабрикатів, витрачених на їх виробництво. Також показник додана вартість обчислюється як сума витрат на заробітну плату, відсоток на капітал, ренту і прибуток.
Розрізняють валову і чисту додану вартість.
Валова додана вартість в основних цінах (ВДВ) - кінцевий результат виробничої діяльності всіх виробничих одиниць - резидентів. Виходить різниця між валовим випуском в основних цінах і проміжним споживанням.
Валовий випуск (ВВ) - це сумарна вартість товарів і послуг, вироблених у звітному періоді і які включають всі ринкові і неринкові продукти та послуги (у тому числі опосередковано вимірювані послуги фінансового посередництва).
Проміжне споживання (ПС) - вартість споживання товарів і послуг за винятком споживання основного капіталу) в процесі виробництва інших товарів і послуг в даному періоді; це витрати минулої праці, пов'язані з виробництвом валового випуску товарів і послуг.
Чиста додана вартість розраховується як різниця між валової доданої вартістю і вартістю спожитого основного капіталу (тобто величиною нарахованої амортизації по об'єктах основних фондів). Чистий додана вартість відображає новостворену в процесі виробництва вартість.
Показник додана вартість використовується при розрахунку ВВП. Він визначається як вартість продажу по галузі за вирахуванням вартості спожитих товарів. Збільшення доданої вартості, як правило, свідчить про зростання ВВП.
Динаміка валової доданої вартості у добувній промисловості в цінах 1990 року в Україні, Угорщині та Ефіопії.
Показники
Країна
2004р
2005р
2006р
2007р
2008р
Валова додана вартість у добувній промисловості в цінах 1990 року, млн. дол.
Україна
25131,343
25357,154
27350,016
29457,679
28704,205
Угорщина
14084,929
14651,666
15514,114
16583,378
16333,015
Ефіопія
1058,201
1173,210
1289,583
1414,242
1550,425
Ланцюговий темп приросту валової доданої вартості у добувній промисловості в цінах 1990 року , %
Україна
---
0,89852199370
7,85916822138
7,7062586333415
-2,557816417651
Угорщина
---
4,02370782881
5,88634838838
6,8922045720909
-1,509722113228
Ефіопія
---
10,8682843877
9,91920306089
9,6666511588127
9,6293582512906
Базисний темп приросту валової доданої вартості у добувній промисловості в цінах 1990 року, %
Україна
---
0,89852199370
7,85916822138
17,214897340653
14,216755452541
Угорщина
---
4,02370782881
10,1469056781
17,738455747305
15,960932245113
Ефіопія
---
10,8682843877
21,8655346462
33,645850763356
46,515088521344
Ланцюговий темп приросту показника (%) розраховую за формулою:
Базовий темп приросту показника (%)розраховую за формулою:
/
З цього графіка видно, що валова додана вартість у добувній промисловості в цінах 1990 р. (в млн.дол.США) в Україні найвища серед країн що розглядаються. В Ефіопії ці ж показники найнижчі, проте стабільно зростають з 2004 по 2008 роки. В Україні та Угорщині спостерігається стабільне зростання з 2004 по 2007, але в 2008 помітний невеликий спад.
/
На цій діаграмі показано ланцюговий темп приросту валової доданої вартості у добувній промисловості в цінах 1990 р. України, Угорщини та Ефіопії. Видно, що найвищий темп приросту в Ефіопії, але темп з кожним роком трохи спадає, в України та Угорщини порівняно однакові темпи росту, проте в 2008 спостерігається від’ємний тип приросту в цих двох країнах.
/
На цій діаграмі показано базовий темп приросту валової доданої вартості у добувній промисловості в цінах 1990 р. України, Угорщини та Ефіопії. Видно, що відносно 2004 – базового року найвищий темп приросту в Ефіопії, в України та Угорщини показники порівняно однакові, причому в Україні трохи нижчий темп.
4. Відкрите акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз".
Код за ЄДРПОУ: 31729918
Юридична адреса: 79056, м.Львів, вул.Пластова, 1
Керівник: Генеральний директор - Кучабський Юрій Любомирович
Державна реєстрація:
Дата реєстрації: 30.10.2001
Орган: Виконавчий комітет Львівської міської ради
Вид економічної діяльності:
Код за КВЕД: 50.50.0
Найменування: Роздрібна торгівля пальним
Регіон: Львівська обл.
Ключові показники станом на 01.06.2010
Кількість АЗК в експлуатації 305
в т.ч. кількість АЗК «ОККО» 282
Кількість магазинів при АЗК 257
Кількість ресторанів «A la minute» при АЗК 20
Кількість пунктів заправки на АЗК «ОККО» 114
Кількість АГНКС в мережі ОККО 2
Кількість бензовозів 99
Кількість акредитованих лабораторій 8
в т.ч. кількість мобільних лабораторії 2
Кількість діючих власних нафтобаз 10
Загальна чисельність працівників 5 415
Виручка від реалізації* 5 509 262 тис. грн
Кількість акцій 19 526 522 868 шт
Статутний капітал 195 265 228, 68 грн
Про компанію:
«Концерн Галнафтогаз» – провідна українська компанія, основною діяльністю якої є роздрібна реалізація пального та супутніх товарів через мережу заправних комплексів «ОККО». Компанія входить в трійку лідерів за обсягами продажів нафтопродуктів на роздрібному ринку України. Діяльність «Концерну Галнафтогаз» представлена в 21 областях України та АР Крим. Іншим важливим напрямком діяльності Концерну є реалізація споживчих і супутніх товарів в магазинах при АЗК. «Концерн Галнафтогаз» також реалізовує нафтопродукти великим та малим гуртом та надає послуги по зберіганню і транспортуванню нафтопродуктів для сторонніх юридичних осіб. На даний момент Компанія на стадії активного розвитку, збільшує кількість АЗС та магазинів і ресторанів швидкого обслуговування при АЗС.
Діяльність:
Основним напрямком діяльності є роздрібна реалізація нафтопродуктів через мережу автозаправних комплексів, більшість яких працює під брендом «ОККО». Станом на 01.06.2010 оперовані 305 АЗК в тому числі 282 АЗК «ОККО». АЗК «Концерну Галнафтогаз» працюють в 21 областях України і Автономній Республіці Крим. Через АЗК пропонується якісне пальне для автомобілістів, а на деяких АЗК надається також послуги по мийці авто, підкачці коліс, тощо.
Другим напрямком діяльності є роздрібна торгівля споживчими товарами в магазинах при АЗК. Станом на 01.06.2010 є 257 таких магазинів. Основним завданням Концерну є надання клієнтам можливості зробити покупки харчових продуктів та інших товарів для дому під час заправки свого автомобіля пальним.
Третім напрямком є реалізація нафтопродуктів великим і малим гуртом для юридичних осіб, а також надання послуг по транспортуванню та зберіганню нафтопродуктів. Для цього є вся необхідна інфраструктура – 10 діючих нафтобаз та 99 бензовозів.
Історія:
2009
Протягом 2009 року нові АЗК мережі «ОККО» було відкрито у Києві, Івано-Франківську, Одесі, Житомирі, Вінниці, Тячеві (Закарпатська область), Коростені (Житомирська область), Пирятині (Полтавська область), Сарнах (Рівненська область), Почаєвичах (Львівська область), Інкермані (АР Крим), Гайсині (Вінницька область) та по 2 дзеркальні АЗК у Нерубайському (Одеська область) та в Остриці (Чернівецька область). Загалом у 2009 році було відкрито 16 нових АЗК «ОККО». В «Концерні Галнафтогаз» впроваджено комплексну систему управління ресурсами підприємства SAP ERP. В мережі АЗК «ОККО» стартувала програма лояльності FISHKA.
2008
Станом на кінець 2008 мережа «Концерну Галнафтогаз» досягла 288 АЗС, в тому числі 260 сучасних автозаправних комплексів «ОККО». В тому числі в мережу входило 2 річкові ЗС «ОККО», що розпочали працювати в 2008 р., одна АГНКС «ОККО» та 103 автогазозаправих пункти зрідженого газу (АГЗП). У 2008 році «Концерн Галнафтогаз» у партнерстві з представництвом Міжнародної організації з міграції (МОМ) та агенція ООН в Україні розпачали кампанію з протидії торгівлі людьми в Україні.
2007
В рейтингу «Корпоративне управління в Україні» (Ukrainian Corporate Governance) складеному інвестиційним банком «Конкорд Капітал» (Concorde Capital) «Концерн Галнафтогаз» зайняв першу позицію. У травні «Концерн Галнафтогаз» та «Райффайзен Банк Аваль» підписали кредитну угоду на 50 млн дол США та завершив процедуру приєднання до Глобального Договору ООН (The Global Compact).
2006
Міжнародна аудиторська компанія Ernst & Young втретє провела аудит фінансової звітності Концерну. У цьому році Компанія розпочала спільний проект з «Концерном Хлібпром» щодо розвитку мережі міні-кафе «Наминайко». У червні був підписаний контракт про співпрацю із українським стронгменом Василем Вірастюком.
2005
Міжнародна аудиторська компанія Ernst & Yоung вдруге проводить аудит фінансово-господарської діяльності Концерну за попередній рік. В березні-травні австрійська компанія CATRO International Management Consulting, разом з Львівською Консалтинговою групою провели кадровий аудит Концерну Галнафтогаз, мета якого – виявити потенціал менеджменту, їх сильні сторони і можливості для подальшого розвитку, а також здатність компанії в цілому успішно реалізовувати програму стратегічного розвитку на ринку України, відповідаючи Європейським стандартам.
2004
Міжнародна аудиторська компанія Ernst & Yоung проводить повний аудит фінансово-господарської діяльності Концерну за 2003 рік. Станом на 31 грудня 2003 р. підтверджені аудитом (Ernst & Young) консолідовані активи компанії становлять 336,1 млн. грн., чистий прибуток за 2003 рік — 11,1 млн. грн.
2003
ВАТ «Концерн Галнафтогаз» займає 5,4% роздрібного ринку нафтопродуктів України. Здійснено емісю корпоративних облігацій на суму 30 млн грн. Отримано черговий кредит ЄБРР по лінії МСП на суму 1,3 млн. дол. США. Компанія Dun & Bradstreet присвоїла Концерну рейтинг D&B 4А-2.
2002
Концерн збільшує статутний фонд до 120 млн грн. Акціонерами Концерну стають ВАТ «Львівнафтопродукт», ВАТ «Вінницянафтопродукт», ВАТ «Рівненафтобаза». Мережа АЗС налічує 160 заправок. На кінець 2002 року мережа АЗК «ОККО» становить 55 автозаправних комплексів.
2001
30 жовтня в процесі злиття ВАТ «Івано-Франківськнафтопродукт», ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Ужгород» і ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Хуст» було засноване Відкрите Акціонерне Товариство «Концерн Галнафтогаз».
1998
Financial and Investment Energy Holding (F.I.E.H.) (основний акціонер Концерну) стає власником контрольних пакетів у цих Товариствах.
1995-1998
Аналогічні підприємства створюються у Закарпатській області. Підприємства Івано-Франківська та Закарпаття реорганізовуються у відкриті акціонерні товариства.
1993
З 31 серпня бере початок iсторія ВАТ «Концерн Галнафтогаз», тодi була зареєстрована Івано-Франківська обласна виробничо-комерційна фірма «Івано-Франківськнафтопродукт». Хоча в структурі цього підприємства є підрозділи, які працюють на ринку значно давніше, зокрема нафтобаза в Долині, Івано-франківської області працює з 1936 року. У 1994р.
Динаміка основних фінансових показників відкритого акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"
Значення показника, тис. грн.
Ланцюговий ріст, тис. грн.
Ланцюгові темпи приросту, %
Актив
2006p.
2007p.
2008p.
2007p.
2008p.
2007p.
2008p.
І. Необоротні активи
757756
1478667
3400962
720911
1922295
0,4875411
0,565221
ІІ. Оборотні активи
497752
556529
818492
58777
261963
0,1056135
0,3200557
ІІІ. Витрати майбутніх періодів
6450
4210
3840
360
2330
0,0855107
0,3562691
Пасив
І. Власний капітал
450548
822274
1471922
371726
649648
0,452071
0,44136
ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів
1890
2034
2056
144
22
0,070796
0,0107
ІІІ. Довгострокові зобов'язання
421894
700083
2064312
278189
1364229
0,397366
0,660864
ІV. Поточні зобов'язання
383066
512829
683220
129763
170391
0,253034
0,249394
V. Доходи майбутніх періодів
37243
48324
53450
11081
5126
0,229306
0,095903
Баланс (пыдсумок балансу)
1294641
2085544
4274960
790903
2189416
0,379231
0,512149
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
2599175
3208848
5509262
609673
2300414
0,1899975
0,4175539
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
2443822
2993280
5035995
549458
2042715
0,1835638
0,4056229
Валовий: прибуток
155353
219611
473267
64258
253656
0,2925992
0,5359681
Чистий прибуток (Непокритий збиток)
41927
62236
420937
20309
358701
0,3263224
0,8521489
/
На основі наведених в таблиці та на графіку даних можна зробити висновок, що економічна криза майже не вплинула на розвиток акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз". Чистий дохід, валовий прибуток, собівартість продукції та чистий прибуток на протязі 2006-2008 років постійно зростав. Витрати майбутніх періодів зменшувалися, також збільшувався баланс. Збільшуються оборотні і необоротні активи, що свідчить про стабільний розвиток підприємства. Загалом можна сказати що товариство акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз" має досить непогані темпи розвитку.
Розрахунок коефіцієнтів:
2.11
Коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність)
К„.к
Чиста виручка від реалізації продукції
Ф. № 2, р. 035
Власний капітал
Ф. № 1, р. 380 + р. 430 + р. 630
4.7
Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)
Кавт
Власний капітал
Ф. № 1,р. 380 + р. 430 + р. 630
Пасиви
Ф. № 1,р. 640
2006р.
2007р.
2008р.
Чиста виручка від реалізації продукції
2599175
3208848
5509262
Власний капітал
489131
1362029
1528422
К„.к
5,3138
2,3559
3,6045
Власний капітал
489131
1362029
1528422
Пасиви
1294641
2085544
4274960
Кавт
0,37781
0,65308
0,35752
2.11. Коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність).
Коефіцієнт оборотності власного капіталу =
Чиста виручка від реалізації продукціїкапітал
Власний капітал
Чистий прибуток від реалізації продукції - різниця між валовим доходом від реалізації продукції і сумою витрат на її виробництво, податку на додану вартість і аналогічних податків, інших витрат і відрахувань, які виключаються з виручки відповідно до чинного законодавства.
Чистий прибуток від реалізації продукції – це Ф. № 2, р. 035.
2006: Чистий прибуток від реалізації продукції = 2599175
2007: Чистий прибуток від реалізації продукції = 3208848
2008: Чистий прибуток від реалізації продукції = 5509262
Власний капітал - капітал, вкладений власниками підприємства. Власний капітал АТ - акціонерний капітал. Власний капітал розраховується як різниця між сукупними активами підприємства і його зобов'язаннями (пасивами) і являє собою суму перевищення обґрунтованої ринкової вартості власності над непогашеною заборгованістю.
Власний капітал – це Ф. № 1, р. 380 + р. 430 + р. 630.
2006: Власний капітал = 450548 + 1340 + 37243 = 489131
2007: Власний капітал = 822274 + 2300 + 48324 = 1362029
2008: Власний капітал = 1471922 + 3050 + 53450 = 1528422
2006: Коефіцієнт оборотності капіталу = 2599175/489131 = 5,3138
2007: Коефіцієнт оборотності капіталу = 3208848/1362029 = 2,3559
2008: Коефіцієнт оборотності капіталу = 5509262/1528422 = 3,6045
Аналізуючи формулу можна сказати, що чим вищий коефіцієнт тим більш оборотний капітал підприємства, тому бачимо що 2006 році оборотність була вищою в порівнянні з 2007 та 2008 роками. У 2007 р. оборотність була найнижчою.
2.11. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії).
Коефіцієнт фінансової незалежності =
Власний капітал
Пасиви
.
Пасиви підприємства - всі офіційні вимоги по відношенню до підприємства, зобов'язання і джерела коштів підприємства, що ...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора