Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Прогнозування і оцінка наслідків аварії на хімічно- і радіаційно – небезпечних об’єктах та проведення захисних заходів
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Розрахункова робота
Предмет:
Цивільна оборона
Група:
ЕПП – 11
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки
Національний університет «Львівська політехніка»
Розрахункова робота
з дисципліни «Цивільна оборона»
на тему: «Прогнозування і оцінка наслідків аварії на хімічно- і радіаційно – небезпечних об’єктах та проведення захисних заходів»
Львів – 2010 р.
ВСТУП
Щоб отримати достовірну інформацію про стан довкілля, необхідно проводити постійний моніторинг навколишнього середовища. Це питання особливо гостро стоїть у період виникнення HC, коли треба надати необхідну інформацію населенню та органам влади для адекватних дій.
Оцінка обстановки проводиться з метою своєчасного визначення необхідних заходів захисту і обґрунтованих рішень на проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (PHP), а в разі потреби і евакуації населення з районів надзвичайних ситуацій.
Хімічна обстановка — це сукупність умов, які виникають на території міста, району або ОГД внаслідок аварії на хімічно-небезпечному об'єкті (ХНО) з викидом небезпечних хімічних речовин (НХР), які негативно впливають на довкілля і потребують проведення відповідних заходів для захисту населення.
Для виявлення характеру і ступеня втрат при HC і завчасного проведення заходів, які включають або обмежують масштаби уражень і руйнувань проводиться моделювання уразливості об'єкта та його елементів до дії вражаючих факторів як при аварії на самому об'єкті, так і на інших об'єктах, розташованих поблизу. Прогнозування можливої обстановки на об'єкті проводиться в такій послідовності:
1) Виявляються всі можливі джерела уражень: внутрішні і зовнішні. Внутрішні є на самому підприємстві, наприклад склади нафтопродуктів і паливо-мастильних матеріалів, склади вибухонебезпечних речовин, вибухонебезпечні технологічні установки, перекриття будівель, які руйнуються при певному надлишковому тиску у фронті ударної хвилі та інші.
Зовнішні джерела розташовуються за межею об'єкта, наприклад, хімічні та нафтопереробні заводи, греблі ГЕС, АЕС, нафтобази та інші.
2) Визначається відстань від об'єкту до кожного можливого джерела ураження. Відстань визначається вимірюванням безпосередньо на місцевості або на карті (плані місцевості і об'єкта).
3) Визначається характер вражаючої дії (пожежа, затоплення, зараження, надлишковий тиск).
4) Визначається тривалість вражаючої дії кожного фактора і можливі збитки та втрати.
1. ОЦІНКА ОБСТАНОВКИ, ЯКА СКЛАЛАСЯ НА ОГД У НАДЗВИЧАЙНІЙ СИТУАЦІЇ
1.1. Оцінка хімічної обстановки. 1) Визначають глибину зон можливого зараження Г. Для цього:
а) визначають еквівалентну кількість речовини у первинній хмарі:
Qe1 =K1∙K3∙ K5 ∙K7 ∙Q0 . (T)
К1 = 0
К3 = 0,021
К5 = 0.08
К7 = 1
Q0 = 30т.
Qe1 =0∙0,021∙0,08 ∙1∙30 = 0 (T)
б) за табл. 2 визначають глибину зони хімічного зараження первинною хмарою НХР ( Г1).
Глибина зони зараження первинною хмарою НХР визначається залежно від еквівалентної кількості речовини у первинній хмарі і швидкості вітру. Для значень еквівалентної кількості речовини, які не наведені в табл.2 Г1 визначається інтерполяцією двох найближчих значень.
Г1= 0 (км)
б) Визначають еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі.
Qe2 = (1-K1)∙K2∙K3∙ K4 ∙ K5 ∙K6 ∙K7 ∙ Qe / h ∙d , (T)
К1 = 0
К3 = 0,013
К5 = 0.08
К7 = 1
Q0 = 30 т
К2 = 0,021
К4 = 1
К6 = 3,03
d = 1,263 т/м3
Н =0,8 м
h = (H – 0,2) = (0,8-0,2) = 0,6 м
4<36,1; К6=N0.8 = 40,8 =3,03
Qe2 = (1-0)∙0,021∙0,013∙ 1 ∙0,08 ∙3,03 ∙1 ∙ 30 / 0,6 ∙1,263 = 0,026(Т)
г) для знайденої величини Qe2 визначають глибину зони хімічного зараження вторинною хмарою (Г2 ) з допомогою табл.2.
(Г2 ) визначаємо з допомогою табл.2 та складаємо наступну пропорцію.
І за даною пропорцією визначаємо Г2.
Отримані значення Г1 і Г2 - це максимальні значення зон зараження первинною або вторинною хмарою, що визначається в залежності від еквівалентної кількості речовини і швидкості вітру.
д) повна глибина зони зараження Гп , що залежить від дії первинної і вторинної хмари НХР, визначається за формулою:
ГП = Г1(2) + 0.5 ∙ Г2(1)
Г1=0 км
Г2 =0,568 км
ГП = 0,568 + 0.5 ∙ 0 =0,568
де: Г1(2) - більша за розміром Г1 і Г2;
Г2(1) - менша за розміром Г1 і Г2;
е) Отримане значення повної глибини зараження Гп порівнюється з максимально можливим значенням глибини переносу повітряних мас Гп’ , що визначається за формулою:
Г 'П = N · VП , (Км)
N=4год
Vп=7 км/год
Г 'П = 4 · 7=28 (Км)
За кінцеву розрахункову глибину зони зараження приймається менше з величин Г’п і Г п .
ГП = 0,568 км
Г 'П = 4 · 7=28 км
За кінцеву розрахункову глибину зони зараження приймаємо ГП = 0,568 км.
2) Визначають площу зони можливого зараження хмарою НХР:
SМ = 8.72 ∙ 10-3 ∙ (ГП)2 ∙ φ , (км2)
SМ = 8.72 ∙ 10-3 ∙ (0,568)2 ∙ 360=1,013 (км2)
3) Площа зони фактичного зараження Sф розраховується за формулою:
SФ =К 8 · (ГП) 2 · N 0. 2 , (км 2)
SФ =0,235 · (0,568) 2 · 4 0. 2 =0,1 (км 2)
при конвекції - К8=0.235.
4) Час підходу хмари НХР до заданого об’єкту залежить від швидкості переносу хмари повітряним потоком і визначається за формулою:
t = x : VП , (год)
t = 1 : 7 =0,14, (год)
5) Час перебування людей в засобах захисту шкіри визначаються за таблицею 6 та дорівнює 0,8год.
6) Можливі втрати робітників і службовців на ОГД .
Мв=180*0,09=16,3=16чол
Табл. 1 Результати оцінки хімічної обстановки
Джере-ло зара-ження
Тип НХР
Кіль-кість НХР, т
Глиби-на зони
зара-ження,
км
Площа зони можли-вого хімічного зара-ження,
км2
Площа зони фактичного хімічного зараження, км2
Час підходу зараже-ного повітря до заданого об’єк-ту, год
Трива-лість уражаючої дії (випаро-вування)
НХР,
год
Можливі втрати від дії НХР, чол.
Промислові об’єкти регіону
CS2
30
28
1.013
0.1
0.14
36.1
16
2. ОЦІНКА ІНЖЕНЕРНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ
Надійність інженерного захисту забезпечується при наявності таких умов:
- загальна вмістимість захисних споруд на ОГД - дозволяє укрити найбільшу працюючу зміну;
- захисні властивості споруд відповідають вимогам, тобто забезпечують захист від іонізуючих випромінювань;
- система життєзабезпечення захисних споруд забезпечує неперервне перебування в них не менше двох діб;
система повідомлень діє оперативно і надійно.
2.1 Оцінка захисної споруди за вмістимістю
Вмістимість захисної споруди повинна забезпечувати укриття найбільшої зміни працівників і визначається сумою місць для сидіння і лежання.
Норми об’ємно-планувальних рішень сховищ :
а) площа підлоги:
- 0.5 м2/людину при двоярусному розміщені ліжок (2 м2 на одного працюючого на ПУ);
- 0.4 м2/людину при триярусному розміщені ліжок;
б) внутрішній об’єм приміщень- не менше 1.5 м3/людину;
в) висота приміщень не більше 3.5 м:
- при висоті від 2.15 до 2.9 м встановлюються двоярусні ліжка;
- при висоті 2.9 м і більше встановлюються триярусні;
г) кількість місць для лежання становить 20% при двоярусному і 30% при триярусному розміщені;
д) в екстремальних ситуаціях, коли терміново необхідно сховати виробничий персонал, дозволяється переущільнення захисних споруд на 20%.
Розрахунок сховища.
1. Визначають площу основних і допоміжних приміщень.
Загальна площа основних приміщень:
Загальна площа всіх приміщень в зоні герметизації (крім приміщень для дизельної електростанції, тамбурів і розширювальних камер):
2. Визначають вмістимість сховища за площею:
(чол)
3. Визначають вмістимість сховища за об’ємом всіх приміщень в зоні герметизації
(чол)
Мф =220(чол)
4. Визначають показник, що характеризує вмістимість захисних споруд (коефіцієнт вмістимості)
Км ( 1, захисна споруда забезпечує укриття працюючих у будь-яку зміну.
4.2 Оцінка захисних властивостей сховища від можливого радіоактивного ураження
a) Визначають ступінь захисту виробничого персоналу, тобто коефіцієнт послаблення дози опромінення сховищем Кпосл . Він залежить від матеріалу перекриття, його товщини і умов розміщення сховища (вбудоване, чи таке що стоїть окремо) і знаходиться за формулою:
< 1000 то у цьому випадку необхідно розглянути можливість підсилення його перекриття до необхідних норм тобто, необхідно добавити:
7см бетону;
7см цегли;
В результаті буде отримано:
4.3 Оцінка захисної споруди за життєзабезпеченням
До систем життєзабезпечення належать: повітропостачання, водопостачання, теплопостачання, каналізація, електропостачання і зв’язок. Під час оцінки систем забезпечення сховищ визначається можливість всіх систем забезпечити неперервне перебування людей в сховищах не менше двох діб. В даній роботі розглядається оцінка тільки повітропостачання - однієї з основних систем життєзабезпечення людей.
Норми (W норм) зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду:
а) за режимом I - 8, 10, 11, 13 м3/год/людину - відповідно до 200 С (I кліматична зона), 20 - 250 С (II зона), 25 - 300 С (III зона), більше 300 С (IV зона).
б) за режимом II - 2 м3/год/людину і 5 м3/год/людину - що працює на пункті управління (ПУ).
В даний час промисловістю виготовляється фільтровентиляційні комплекси ФВК-I і ФВК-II.
У сховищах великої вмістимості, крім цих комплексів встановлюють електроручні вентилятори типу ЕРВ-72-2, ЕРВ-72-3 , які працюють тільки в режимі I.
Продуктивність (W заг) фільтровентиляційних комплексів ФВК-I і ФВК-II в режимі I - 1200 м3/год, в режимі II - 300 м3/год; ЕРВ-72-2 і ЕРВ-72-3 відповідно 900-1300 та 1300 –1800 м3/год. ( ФВК-II, крім цього, забезпечує роботу в режимі III.).
За режимом III регенерація повітря забезпечується регенеративною установкою типу РУ-150/6 з фільтрами ФГ-70(для 150 чол. регенерація можлива 6 годин).
Послідовність оцінки :
Визначають необхідну кількість людей, яких система може забезпечити чистим повітрям у режимі I і II ( окремо ! ):
(Чол)
Визначають показник, що характеризує життєзабезпечення в режимі I і II(окремо ! ):
Кж > 1 - кількість фільтровентиляційних комплексів достатня для забезпечення чистим повітрям згідно з нормами, як у режимі I, так і у режимі II.
За режимом ІІІ регенерація повітря забезпечується регенеративною установкою типу РУ-150/6 з фільтрами ФГ-70(для 150 чол. Регенерація можлива 6 годин)
Починаючи за режимом ІІІ, в наданій ситуації є в наявності 2шт. ФВК-ІІ, отже:
150*6/220 =4,1
4,1*2=8,2
36,1-8,2 = 27,9 (год)
27,9/4,1 = 6,97 =7 шт
Ще необхідно 7 шт регенеративних установки типу РУ-150/6 з фільтрами ФГ-70.
4. ГРАФІЧНИЙ ДОДАТОК
Зона можливого зараження хмарою НХР на картах і схемах обмежена колом, півколом або сектором, який має кутові розміри φ і радіус, рівний глибині зони хімічного зараження Гп .
При швидкості вітру за прогнозом < 0.5 м/с зона зараження має вигляд кола:
- точка 0 відповідає джерелу зараження;
- φ=360(;
- радіус кола рівний Гп .
Порядок нанесення зон зараження на карту або схему.
1. Визначають площу розливу НХР, а також радіус площі розливу:
(м2) , (м)
2.Знаючи площу зони фактичного зараження, яка має форму еліпса, визначають розміри цього еліпса:
S =πab, де π=3,14 , а=Гп/2 , b- мала піввісь.
S=3.14*(0.568/2)*(0,112/2)=0,049км2
Довжина еліпса дорівнює величині Гп =0,568м.
Ширина еліпса B=2b=4Sф/πГп =2*0.1/(3.14*0.568)=0.112 км
Рис.4.1. Графічне зображення зони хімічного зараження НХР
5. ЗАХОДИ ДЛЯ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛУ ОГД
За результатами оцінки хімічної обстановки, яка виникла на ОГД в результаті аварії,враховуючи наявність колективних засобів захисту на підприємстві, розробляються заходи, направлені на захист персоналу. Вони повинні передбачати:
Дії чергового диспетчера.
Дії начальників служб ЦО на ОГД.
Проведення дегазації території, техніки, одягу, 313 і т.п.
1. Дії чергового диспетчера.
Черговий диспетчер ХНО отримавши повідомлення про аварію з НХР, повинен негайно сповістити персонал ХНО, оперативному черговому спеціально уповноваженого територіального органа виконавчої влади , компетенції якого віднесено питання захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій (далі - оперативний черговий), міський (районний) відділ внутрішніх справ, а також спеціальні (аварійно-рятувальні) служби, що залучаються при аварії зНХР, та керівників (чергових диспетчерів) підприємств, установ і організацій, які потрапляють у зону можливого хімічного забруднення.
Оповіщення на ХНО організується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999р. №192 "Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях". На ХНО створюються локальні системи оповіщення, які мають бути сполучені з регіональними системами централізованого оповіщення. Оповіщення здійснюється дистанційно за допомогою електросирен, мережі радіомовлення всіх діапазонів частот і видів модуляцій та телебачення. Термінова інформація, що передається територіальними органами ЦО, НС та ХНО передається уривчастим звучанням електросирен на відповідній території, а також у запису мережею радіомовлення, яке означає "Увага всім!". Тексти звернення до населення передаються державною і мовою, що є найбільш поширеною серед населення в цьому регіоні. Порядок дій оперативних чергових визначається інструкціями та планами реагування на надзвичайні ситуації.
Для виконання завдань під час виникнення аварії з НХР на робочому місці чергового диспетчера ХНО мають бути розроблені такі документи та технічні засоби:
інструкція черговому диспетчеру ХНО про порядок дій у разі виникнення аварії з НХР (розробляється керівником ХНО з урахуванням особливостей об'єкта і затверджується начальником спеціального уповноваженого територіального органа виконавчої ради, до компетенції якого віднесено питання захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій, на території якого знаходиться ХНО);
табло чергового диспетчера ХНО;
текст звернення до персоналу об'єкту та осіб, яких сповіщає черговий диспетчер;
засоби індивідуального захисту.
На території ХНО повинен бути встановлений покажчик напрямку вітру, яки можна побачити з робочого місця чергового диспетчера. Підприємства, які зберігають НХР в ємностях з одиничним максимальним об'ємом більше ЗО тонн, повинні мати метеостанцію або прилад для автоматичного визначення напрямку та швидкості вітру.
Для звернення уваги персоналу ХНО та населення навколо об'єкту в разі виникнення аварії з НХР на території ХНО встановлюється сирена, яку в цьому разі вмикає черговий диспетчер ХНО.
2. Дії начальників служб ЦО на ОГД.
Дії начальника ЦО з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС:
віддача розпорядження на збір КС ЦО об'єкта;
доповідь начальника ЦО району (міста) про обстановку, яка склалася, прийняті рішення та вжиті заходи;
прийняття і доведення рішення до підлеглих на запобігання (ліквідацію) НС;
практичне керівництво проведенням робіт щодо запобігання або ліквідації наслідків НС і ходом евакуації персоналу (при необхідності);
щодобове підведення підсумків щодо ліквідації наслідків НС та інформація вищої інстанції.
Дії НШ ІДО об'єкта з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС:
постановка завдання старшому оперативному групи, яка виїжджає в район (місце) НС, порядок зв'язку, взаємного інформування;
інформування начальника ЦО про НС, організація роботи комісії з НС;
уточнення обстановки в районі НС, визначення потреби в силах і засобах;
проведення аналізу та оцінки обстановки, уточнення завдань опергрупі;
підготовка пропозицій щодо першочергових робіт;
уточнення питань взаємодії;
при необхідності виїзд в район НС для організації керівництва. Порядок дій оперативної групи, комісії з питань НС, головних спеціалістів
(начальників служб ЦО) об'єкта.
3. Проведення дегазації території, техніки, одягу, 313 і т.п.
Дезактивація території, робочого місця і квартири проводиться двома способами -механічним та фізико-хімічними. При частковій дезактивації звичайно застосовується механічний спосіб, який ґрунтується на видаленні радіоактивного пилу з поверхонь заражених об'єктів. Фізико-хімічний спосіб застосовується при проведенні повної дезактивації і ґрунтується на різних фізико-хімічних процесах змивання радіоактивних речовин з зараженої поверхні розчинами миючих засобів.
Дегазація території, робочого місця, квартири, як часткова, так і повна, здійснюється трьома способами: хімічним, фізико-хімічних і механічних. Хімічний спосіб полягає в тому, що при дії дегазуються речовини на отруйні речовини (ОР) відбувається хімічна реакція з утворенням нетоксичних сполук. Фізико-хімічний спосіб полягає у видаленні з ОВ заражених об'єктів шляхом розчинення, випаровування або сорбції. Механічний спосіб зводиться до видалення ОР, що знаходяться на поверхні території об'єкта, шляхом зрізання або засипання ґрунту.
Дезінфекція заражених об'єктів здійснюється двома способами: хімічним і фізичним.
Хімічний спосіб заснований на застосуванні дезінфікуючих розчинів, що володіють властивостями знищувати хвороботворні мікроби і токсини. Фізичний спосіб полягає в руйнуванні хвороботворних мікробів під впливом високої температури.
Забезпечення безпеки людей та здійснення заходів з дезактивації, дегазації та дезінфекції - дуже складне завдання, успішне вирішення якої можливе за умови організованого використання завчасно підготовлених сил і технічних засобів.
Вибір способів знезараження, прийомів і порядку їх проведення залежить від багатьох умов і перш за все від виду, природи та характеру ураження, наявності необхідних коштів і часу для відповідної обробки.
В випадку одночасного зараження радіоактивними речовинами, ОВ і бактеріальними засобами порядок та послідовність проведення способів знезараження наступні. Спочатку проводять дегазацію, яка одночасно виконує деякі функції дезінфекції та часткової дезактивації, а потім у міру необхідності після дозиметричного контролю повну дезактивацію.
Знезараження території: дезактивації, дегазації та дезінфекції піддаються тільки обмежені і найбільш важливі ділянки території, доріг, проходи і окремі ділянки місцевості.
Дезактивацію території (присадибної ділянки) можна проводити декількома способами: змивання радіоактивних речовин водою проводять при дезактивації вулиць і доріжок з твердими штучними покриттями. Струмінь води повинна зустрічатися з дезактивуючий поверхнею в 4-6 м від брандспойта. Якщо покриття має тріщини, заглиблення, треба зменшити цю відстань, за наявності рівною і гладкої поверхні - збільшити до 8-9 м. Це підвищить продуктивність.
Зрізання і видалення зараженого шару грунту (снігу) проводять при дезактивації ділянок місцевості і доріжок без твердого покриття. Застосовують цей спосіб при влаштуванні проїздів і проходів. Грунт зрізають на глибину 5-10 см, укочений сніг - 6 см, пухкий сніг - до 20 см, після чого заражений грунт або сніг відкидають в сторону. При цьому для зниження рівнів радіації в 5 разів ширина дезактівіруемой смуги повинна становити 35 м, а для зниження рівнів радіації в 10 разів - 90 м.
Роботи по зрізання та видалення зараженого шару можна з успіхом виконувати за допомогою бульдозерів, грейдерів, снігоочисників та ін Невеликі ділянки території та проходи - вручну лопатами. Верхній заражений шар грунту товщиною до 20 см піднімають і перевертають зараженої стороною вниз для того, щоб закопати радіоактивні речовини та ізол-ровать їх нижнім, незаражених шаром землі.
Засипання (ізоляцію) зараженої поверхні шаром незараженою грунту або матеріалу виробляють для проходів та проїздів. При цьому з землі, піску, шлаку, щебеню і інших незаражених речовин створюють щільний шар ізолюючого матеріалу товщиною 8-10 см. Щоб не було пилу, шар ізолюючого матеріалу рекомендується зволожувати водою.
При дегазації та дезінфекції території, ділянки застосовують хімічні та фізичні способи.
Хімічні способи. Дегазацію і дезинфекцію поливанням дегазуються розчинами виконують авторазлівочнимі станціями, поливально-мийними, сільськогосподарськими та іншими машинами, рівномірно розбризкуючи дегазуються розчини.
Механічні способи дегазації дезінфекції території, ділянки включають зрізання та видалення зараженого шару грунту або снігу, ізоляцію шаром незараженою матеріалу і пристрій настилів. Механічні способи практично такі, як при дезактивації.
Дезинсекцію території або окремих ділянок місцевості виробляють обприскуванням розчинами і емульсіями інсектицидних препаратів, а також запиленням дустом цих препаратів.
Загальний комплекс заходів з підготовки, розгортання та проведення робіт з дезактивації, дегазації та дезінфекції території, ділянок місцевості, проїздів і проходів в населених пунктах визначається умовами обстановки, наявністю сил, коштів і часу для виконання робіт.
Дезактивація, дегазація і дезинфекція техніки та транспорту може бути частковою і повною.
Часткова дезактивація проводиться з метою зниження ступені зараження техніки і транспорту.
Проводиться звичайно після виходу з зараженого району, коли дозволяє обстановка. Для її проведення в першу чергу використовують підручні засоби, а також розчини для дезактивації і дегазаційні комплекти і прибори.
Повна дезактивація проводиться з метою повного видалення радіоактивних речовин з усієї поверхні техніки і транспорту до допустимих величин зараження.
Способи дезактивації техніки і транспорту:
- змивання радіоактивних речовин розчинами для дезактивації, водою і розчинниками з одночасною обробкою зараженої поверхні щітками дегазаційних машин і приборів дозволяє знизити зараженість у 50-80 разів;
змивання радіоактивних речовин струменем води під тиском дозволяє знизити зараженість в 20 разів;
видалення радіоактивних речовин переривистим газокрапельним потоком з використанням спеціальної техніки з турбореактивними двигунами;
видалення радіоактивних речовин обтиранням заражених поверхонь тампонами з ганчірок, змоченими розчинами для дезактивації, водою або розчинниками; використовується в основному для внутрішніх поверхонь техніки і транспорту;
замітання (змивання) радіоактивного пилу віниками, щітками, мотлохом та іншими підручними засобами; використовується в основному при проведенні часткової дезактивації;
видалення радіоактивного пилу методом відсмоктування пилу, здійснюється за допомогою спеціальних комплектів (ДК 4).
При частковій дегазації і дезінфекції з використанням дегазаційних комплектів насамперед обробляються ті частини і поверхні техніки та транспорту, з якими необхідний контакт при виконанні роботи (поставленої задачі).
Повна дегазація складається з повного знезаражування або видалення зі всієї поверхні техніки і транспорту отруйних речовин шляхом протирання заражених поверхонь розчинами для дегазації; при їх відсутності можуть бути використані розчинники і розчини для дезактивації.
Для протирання використовуються щітки дегазаційних машин, комплектів і приладів.
Повна дезінфекція виконується тими самими способами, що і дегазація, але тільки з використанням активних розчинів для дегазації і дезінфекції.
Якщо можливо, то доцільно провадити відразу повну, а не часткову дезактивацію, дегазацію і дезінфекцію техніки та транспорту.
Засоби знезаражування техніки і транспорту:
авто-розливальна станція АРС- 12У (АРС-14), комплекти ДК-4, ІДК-1, ДК-3;
комунальна, сільськогосподарська, дорожня і будівельна техніка, що придатна для використання при виконанні робіт зі знезаражування. *
Дезактивація одягу, взуття та індивідуальних засобів захисту проводиться вибиванням і витрушуванням, миттям або протиранням (прогумованих і шкіряних виробів) водяними розчинами миючих засобів або водою, а також пранням за спеціальними режимами з використанням речовин для дезактивації.
Дезактивація бавовняного, сукняного і шерстяного одягу та взуття проводиться витрушуванням і вибиванням, а також чисткою щітками.
Якщо названими способами ступінь зараження одягу не можливо понизити до допустимих величин, то він підлягає дезактивації шляхом прання за відповідною технологією.
Дегазація одягу, взуття та індивідуальних засобів захисту здійснюється кип'ятінням, пароаміачною сумішшю, пранням і провітрюванням .
Станція знезаражування одягу СОО створюється на базі механічних пралень, пралень самообслуговування, фабрик і ательє хімчисток, дезінфекційних відділень бань і санітарних пропускників.
Призначена для знезаражування одягу та індивідуальних засобів захисту, заражених радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами.
Розчин для дезактивації приготовляється на основі порошку СФ-2У (СФ-2) шляхом розчинення останнього у воді з розрахунку отримання ОД5-%-го розчину (на двадцятилітровий бідон (каністру) - ЗО г, на столітрову бочку - 150 г, на цистерну ємністю 6 000 л - 9 кг).
Розчин для дегазації № 1 — це 5-%-вий розчин гекса-хлор-меламіну (ДТ-6) або 10-%-вий розчин дихлораміну (ДТ-2, ДТХ-2) в дихлоретані і призначений для дегазації V-газів, отруйних речовин типу іприт і для дезінфекції. Температура замерзання розчину - 35 °С.
Розчин для дегазації № 2-ащ - це водний розчин 2% їдкого натру, 5% моноетаноламіну і 20% аміаку; призначений для дегазації отруйних речовин типу зоман. Температура замерзання розчину - 40 °С.
Розчин для дегазації № 2-бщ — це водний розчин 10% їдкого натру і 25% моноетаноламіну; призначений для дегазації отруйних речовин типу зоман. Температура замерзання розчину - ЗО °С.
При відсутності розчинів для дегазації № 2-ащ і № 2-бщ для дегазації озброєння і техніки, які заражені отруйними речовинами типу зоман, може використовуватися 20-25% водяний розчин аміаку або 5-10% водяний розчин їдкого натру.
Висновок
Загальні показники оцінки хімічної обстановки в даній ситуації
Джере-ло зара-ження
Тип НХР
Кіль-кість НХР, т
Глибина зони
зара-ження,
км
Площа зони можли-вого хімічного зара-ження,
км2
Площа зони фактичного хімічного зараження, км2
Час підходу зараже-ного повітря до заданого об’єкту, год
Тривалість уражаючої дії (випаро-вування)
НХР,
год
Можливі втрати від дії НХР, чол.
Аварія на ХНО
Метила-мін
CH -NH
35
20
1255.7
42.8
0.5
1год 45хв
32
При проектуванні й експлуатації споруд та інших об'єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на небезпеку населення і навколишнього середовища, обов'язково розробляються і здійснюються заходи інженерного захисту з метою запобігання виникнення надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру.
Заходи інженерного захисту населення і території повинні передбачати:
Облік при розробці генеральних планів забудови населених пунктів і веденні містобудування можливих проявів в окремих регіонах і на окремих територіях небезпечних та катастрофічних явищ.
Раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їх діяльності у випадку виникнення аварій для безпеки населення і навколишнього середовища.
Будівництво будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності.
Розробку і впровадження заходів безаварійного функціонування об'єктів підвищеної небезпеки.
Створення комплексної схеми захисту населених пунктів і об'єктів господарювання від небезпечних природних процесів.
6. Розробку і здійснення регіональних та місцевих планів запобігання й ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.
7. Організацію будівництва протизсувних, протипаводкових, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення.
8. Реалізацію заходів санітарної охорони території. Радіаційний і хімічний захист.
Радіаційний і хімічний захист включає заходи для виявлення й оцінки радіаційної, хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розробку типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту, організацію і проведення спеціальної обробки. Виконання вимог радіаційного і хімічного захисту забезпечується шляхом:
завчасного нагромадження і підтримки в готовності засобів індивідуального захисту та приладів дозиметричного і хімічного контролю, обсяги і місця збереження яких визначаються відповідно до встановлених зон небезпеки, забезпеченням вказаними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних й інших невідкладних робіт у вогнищах ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об'єктів господарювання і населення, яке проживає в зонах небезпечногозараження і навколо них;
своєчасного впровадження заходів, способів і методів виявлення й оцінки масштабів та наслідків аварії на радіаційно і хімічно небезпечних об'єктах господарювання;
створення уніфікованих засобів захисту приладів і комплектів дозиметричного й хімічного контролю;
надання населенню можливостей купувати в установленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів;
завчасного пристосування об'єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;
розробки загальних критеріїв, методів і методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;
завчасного створення і використання засобів колективного захисту населення від радіаційної і хімічної небезпеки;
пристосування наявних засобів колективного захисту від інших видів загрози для захисту від радіаційної і хімічної небезпеки.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора