Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра напівпровідникових приладів
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Інші
Група:
ЕПП – 11
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА “
Кафедра Напівпровідникових приладів
Прогнозування і оцінка наслідків аварій на хімічно-небезпечних об’єктах
та проведення захисних заходів
Варіант №3
Вступ
Хімічні речовини та біологічні препарати природного чи штучного походження, які виготовляють в Україні чи отримують з-за і кордону для використання у господарстві та побуті, що негативно впливають на життя та здоров'я людей, тварин і рослин, обов'язково вносяться до державного реєстру потенційно небезпечних хімічних речовин і біологічних препаратів.
За Міжнародним реєстром, у світі використовується в сільському господарстві, промисловості та побуті понад 6 мільйонів токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, у тому числі понад 500 речовин, які належать до групи сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР), токсичних для людей.
Особливо небезпечні аварії на підприємствах, які виробляють, використовують або зберігають СДЯР, вибухо- і вогненебезпечні матеріали. До них належать заводи і комбінати хімічної, нафтохімічної і нафтопереробної промисловості, підприємства, оснащені холодильними установками (молокозаводи, м'ясокомбінати, холодильники), котрі як холодоносії використовують аміак, підприємства з виробництва добрив і пластичних мас.
Об'єкти господарювання, на яких використовуються СДЯР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це хімічно небезпечні об'єкти.
У результаті аварії на об'єкті, де виробляють або використовують СДЯР, обслуговуючий персонал і населення, яке проживає поблизу об'єкта, сільськогосподарські тварини, посіви та лісові насадження можуть бути уражені ядучими речовинами.
Викид (розлив) небезпечних хімічних речовин на хімічно небезпечному об'єкті, що може призвести до загибелі чи хімічного ураження людей, констатується як аварія на хімічно небезпечному об'єкті.
У разі таких аварій можуть виникати масові ураження людей, тварин, сільськогосподарських та лісогосподарських рослин і насаджень.
До хімічно небезпечних об'єктів (підприємств) належать:
1) заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки та агрегати, які виробляють або використовують СДЯР;
2) заводи (або їхні комплекси) з переробки нафтопродуктів;
3) виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДЯР;
4) підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції й очисні споруди, які використовують хлор або аміак;
5) залізничні станції та порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали та склади на кінцевих пунктах переміщення СДЯР;
6) транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові та морські танкери, що перевозять хімічні продукти;
7) склади і бази, на яких містяться запаси речовин для дезінфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки;
8) склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.
Основні причини аварій на хімічно небезпечних об'єктах такі:
— організаційні помилки людей;
— несправність в системі контролю і забезпечення безпеки виробництва;
— поломки вузлів, устаткування, трубопроводів, ємкостей або окремих деталей;
— пошкодження у системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може призвести до виникнення вибухонебезпечної обстановки;
— несправності у системі контролю параметрів технологічних процесів;
— акти диверсій, обману або саботажу виробничого персоналу або сторонніх осіб;
— дія сил природи і техногенних систем на обладнання.
ОЦІНКА ОБСТАНОВКИ, ЯКА СКЛАЛАСЯ НА ОГД У
НАДЗВИЧАЙНІЙ СИТУАЦІЇ
Оцінка хімічної обстановки.
1) Визначаю глибину зон можливого зараження Г. Для цього:
а) визначаю еквівалентну кількість речовини у первинній хмарі:
Qe1 =K1∙K3∙ K5 ∙K7 ∙Q0 (т)
де К1 = 0,28 - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання НХР ( табл.1);
К3 =0,3 - коефіцієнт, рівний відношенню граничної токсодози хлору до граничної токсодози інших НХР (табл.1);
К5 - коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості атмосфери:
при ізотермії К5=0.08;
К7 = 0,8- коефіцієнт, який враховує вплив температури ( табл.1);
Q0 = 35 (т)- кількість викинутої НХР.
Qe1 =0,28 ∙0,3 ∙ 0.08 ∙0,8 ∙30 = 0,16 (т)
б) за табл. 2 визначаю глибину зони хімічного зараження первинною хмарою НХР ( Г1).
Глибину зони зараження первинною хмарою НХР визначаю залежно від еквівалентної кількості речовини у первинній хмарі і швидкості вітру. Для значень еквівалентної кількості речовини, які не наведені в табл. 2 Г1 визначаю інтерполяцією двох найближчих значень.
Qe1= 0,2 (т)
Vв= 3 (м/с)
Г1= 0,68+(1,53-0,68)(0,16-0, 1)/(0, 5-0, 1)=0,81 (км)
б) Визначаю еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі.
Qe2 = (1-K1)∙K2∙K3∙ K4 ∙ K5 ∙K6 ∙K7 ∙ Q0 / h ∙d (т)
де: К2 = 0,037 - коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей НХР ( табл. 1);
К4 = 1,67 - коефіцієнт, який враховує швидкість вітру ( табл.3);
К6 = 2,4 - коефіцієнт, який залежить від часу, що минув після початку аварії та тривалості випаровування речовини;
d = 1,191 - густина НХР, що розлилася, т/м3 ( табл. 1 );
h = 1,3 – товщина шару розлитої НХР, м (при вільному розливі h=0.05 (м)), або h = (H – 0,2) (м), де Н = 0,2 – висота піддону.
К6=N0.8 при N<Т
де: N = 3 - час після аварії, на який оцінюється обстановка (год.)
(год)
T = 3,13 (год) - тривалість випаровування речовини .
Qe2 = (1-0,28)∙0,037∙0,3∙ 1,67 ∙ 0,08 ∙2, 4 ∙0,8 ∙ 30 / 1,3 ∙1,191 = 0,03 (т)
г) для знайденої величини Qe2 визначаю глибину зони хімічного зараження вторинною хмарою (Г2 ) з допомогою табл.2.
Г2= 0,22+(0,48-0,22)(0,03-0,01)/(0,05-0,01) = 0,35 (км)
Отримані значення Г1 і Г2 - це максимальні значення зон зараження первинною або вторинною хмарою, що визначається в залежності від еквівалентної кількості речовини і швидкості вітру.
д) повну глибину зони зараження Гп , що залежить від дії первинної і вторинної хмари НХР, визначаю за формулою:
ГП = Г1(2) + 0.5 ∙ Г2(1) = 0,81 + 0,35/2 = 0,98 (км)
е) Отримане значення повної глибини зараження Гп порівнюю з максимально можливим значенням глибини переносу повітряних мас Гп’ , що визначаю за формулою:
Г 'П = N · VП = 3 · 21 =63 (км)
де: N = 3 (год) - час від початку аварії ;
VП = 21 (км/год) - швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даній швидкості і ступені вертикальної стійкості повітря,( табл.4).
За кінцеву розрахункову глибину зони зараження приймаю менше з величин Г’п і Г п .
2) Визначаю площу зони можливого зараження хмарою НХР:
SМ = 8.72 ∙ 10-3 ∙ (ГП)2 ∙ φ =8.72 ∙ 10-3 ∙ (0,98)2 ∙ 45 = 0,376 (км2)
де: φ = 45 - кутові розміри зони можливого зараження, град. (табл.5).
3) Площа зони фактичного зараження Sф розраховується за формулою:
SФ =К 8 · (ГП) 2 · N 0. 2 = 0,133 · (0,98) 2 · 3 0. 2 = 0,159 (км 2)
де: К8 - коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря
при конверсії - К8 = 0.133.
4) Час підходу хмари НХР до заданого об’єкту залежить від швидкості переносу хмари повітряним потоком і визначається за формулою:
t = x : VП = 3/21 = 0,14 (год) = 8 (хв)
де: x = 3 (км) - відстань від джерела зараження до заданого об’єкту.
5) Час перебування людей в засобах захисту шкіри визначаю за табл. 6.
- час перебування людей в засобах захисту шкіри становить- 3 год
6) Можливі втрати робітників і службовців на ОГД визначаю з використанням табл. 7.
При забезпечені ЗІЗ на 80% втрати будуть становити:
- втрати на відкритій місцевості – 25% ~ 55 чол.
- втрати у будівлях – 14% ~ 31 чол.
Результати оцінки хімічної обстановки зводжу у таблицю.
Табл. 3.1 Результати оцінки хімічної обстановки
Джере-ло зара-ження
Тип НХР
Кіль-кість НХР, т
Глиби-на зони
зара-ження,
км
Площа зони можли-вого хімічного зара-ження,
км2
Площа зони фактичного хімічного зараження, км2
Час підходу зараже-ного повітря до заданого об’єк-ту, год
Трива-лість уражаючої дії (випаро-вування)
НХР,
год
Можливі втрати від дії НХР, чол.
Аварія на ХНО
Н СІ
30
0,98
0,376
0,159
0,14
3,13
25% -на відер. міс.
14% -у буд.
ОЦІНКА ІНЖЕНЕРНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ
Надійність інженерного захисту забезпечується при наявності таких умов:
- загальна вмістимість захисних споруд на ОГД - дозволяє укрити найбільшу працюючу зміну;
- захисні властивості споруд відповідають вимогам, тобто забезпечують захист від іонізуючих випромінювань;
- система життєзабезпечення захисних споруд забезпечує неперервне перебування в них не менше двох діб;
система повідомлень діє оперативно і надійно.
Оцінка захисної споруди за вмістимістю
Вмістимість захисної споруди повинна забезпечувати укриття найбільшої зміни працівників і визначається сумою місць для сидіння і лежання.
Норми об’ємно-планувальних рішень сховищ :
а) площа підлоги:
- 0.5 м2/людину при двоярусному розміщені ліжок (2 м2 на одного працюючого на ПУ);
- 0.4 м2/людину при триярусному розміщені ліжок;
б) внутрішній об’єм приміщень - не менше 1.5 м3/людину;
в) висота приміщень не більше 3.5 м:
- при висоті від 2.15 до 2.9 м встановлюються двоярусні ліжка;
- при висоті 2.9 м і більше встановлюються триярусні;
г) кількість місць для лежання становить 20% при двоярусному і 30% при триярусному розміщені;
д) в екстремальних ситуаціях, коли терміново необхідно сховати виробничий персонал, дозволяється переущільнення захисних споруд на 20%.
Розрахунок сховища.
1. Визначаю площу основних і допоміжних приміщень.
Загальна площа основних приміщень:
де: N - кількість основних приміщень;
Si - площа і-того приміщення.
Загальна площа всіх приміщень в зоні герметизації (крім приміщень для дизельної електростанції, тамбурів і розширювальних камер):
де: М - кількість допоміжних приміщень;
Sj - площа j-того допоміжного приміщення в зоні герметизації.
2. Визначаю вмістимість сховища за площею:
Задана висота приміщень дозволяє триярусне розміщення ліжок, отже розрахунок буде вестись тільки для такого випадку
(чол)
де: 0.4 - площа підлоги на людину відповідно при триярусному розміщені ліжок, м2.
3. Визначаю вмістимість сховища за об’ємом всіх приміщень в зоні герметизації
(чол)
де: h = 2,5 (м) - висота приміщення;
1.5 - норма об’єму на людину, м3.
Порівнюючи дані вмістимості за площею Мs та за об’ємом Мv , визначаю фактичну (розрахункову) вмістимість Мф . За фактичну вмістимість (кількість місць) приймаю менше значення із цих двох величин.
4. Визначаю показник, що характеризує вмістимість захисних споруд (коефіцієнт вмістимості)
де: N = 200 (чол) - чисельність виробничого персоналу, який підлягає укриттю (найбільша працююча зміна).
Км ( 1 - захисна споруда забезпечує укриття працюючих у будь-яку зміну, отже відсутня потреба в ШЗС і інших альтернативних сховищах.
Оцінка захисних властивостей сховища від можливого
радіоактивного ураження
a) Визначаю ступінь захисту виробничого персоналу, тобто коефіцієнт послаблення дози опромінення сховищем Кпосл . Він залежить від матеріалу перекриття, його товщини і умов розміщення сховища (вбудоване, чи таке що стоїть окремо) і знаходиться за формулою:
де: hi - товщина і-того захисного шару сховища;
бетон – 20 см
грунт – 25 см
кладка бутова – 10 см
Кр = 8- коефіцієнт що враховує умови розміщення сховища (табл. 8);
d - товщина шару половинного послаблення і-того захисного шару, (табл. 9).
для бетону – 5,7
для грунту – 8,1
для кладки бутової – 5,4
>1000 отже сховище повністю забезпечує захист від радіоактивного забруднення і немає необхідності в розгляді можливості підсилення його перекриття до необхідних норм.
Оцінка захисної споруди за життєзабезпеченням
До систем життєзабезпечення належать: повітропостачання, водопостачання, теплопостачання, каналізація, електропостачання і зв’язок. Під час оцінки систем забезпечення сховищ визначається можливість всіх систем забезпечити неперервне перебування людей в сховищах не менше двох діб. В даній роботі розглядається оцінка тільки повітропостачання - однієї з основних систем життєзабезпечення людей.
Норми (W норм) зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду:
а) за режимом I - 8 м3/год/людину - при 0 С .
б) за режимом II - 2 м3/год/людину.
Продуктивність (W заг) фільтровентиляційного комплексу ФВК-II в режимі I - 1200 м3/год, в режимі II - 300 м3/год. ( ФВК-II, крім цього, забезпечує роботу в режимі III.).
За режимом III регенерація повітря забезпечується регенеративною установкою типу РУ-150/6 з фільтрами ФГ-70 (для 150 чол. регенерація можлива 6 годин).
Послідовність оцінки :
Визначаю необхідну кількість людей, яких система може забезпечити чистим повітрям у режимі I і II:
В режимі I:
(чол)
В режимі II:
(чол)
де: Wзаг - загальна кількість повітря, що подається системами повітропо-
стачання, м3/год;
Wнорм - норми зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду,
м3/год/людину.
Визначаю показник, що характеризує життєзабезпечення в режимі I і II:
В режимі I:
В режимі II:
де: Мф - кількість людей, що підлягає укриттю, приймається фактична
вмістимість сховища.
Кж ( 1, отже кількість фільтровентиляційних комплексів недостатня для забезпечення чистим повітрям згідно з нормами, як у режимі I, так і у режимі II. Для забезпечення нормального повітропостачання в режимах I і II необхідно встановити ще одну установку ФВК-II.
В випадку режиму повної ізоляції одна установка ФВК-II може забезпечити
години в режимі повної ізоляції. Час випаровування НХР становить 3,13 годин. А це значить що однієї двох установок ФВК-II має бути достатньо для режиму повної ізоляції, поки не випарується отруйна речовина.
ГРАФІЧНИЙ ДОДАТОК
При швидкості вітру за прогнозом - 3м/с зона має вигляд сектора:
- точка 0 відповідає джерелу зараження;
- φ=45(;
- радіус сектора рівний Гп ;
- бісектриса сектора співпадає з віссю сліду хмари і орієнтована за напрямом вітру.
Зона фактичного зараження, що має форму еліпса, включається у зону можливого зараження і орієнтована по азимуту вітру в даний момент часу (рис.5.2).
Рис. 1 Можливі напрями вітру (азимути)
°
Порядок нанесення зон зараження на карту або схему.
1. Визначаю площу розливу НХР, а також радіус площі розливу:
(м2) (м)
2.Знаючи площу зони фактичного зараження, яка має форму еліпса, визначаю розміри цього еліпса ( S =πab = 3,14∙0,49∙0,225 = 0,34 (км²), де π=3,14 , а=Гп/2 = 0,49 (км) , b-мала піввісь). Довжина еліпса дорівнює величині Гп . Ширина еліпса B=2b=4Sф/πГп = 0,1 (км).
3.На координатах позначаю центр аварії і наношу площу розливу Sр (суцільною лінією).
4. Біля кола роблю пояснюючий напис ( у чисельнику - вид НХР і її кількість, а у знаменнику - час, дата аварії).
5. Від центру аварії в орієнтованому напрямку вітру (визначення азимуту вітру показане на рис 5.2 ) проводжу вісь прогнозованих зон зараження.
7. Знаючи довжину і максимальну ширину (Гп і В) еліпса зони фактичного зараження, будую його на карті або схемі (суцільною лінією) і заштриховую.
8. На отриманій карті або схемі роблю пояснюючі написи.
9. У верхній лівій частині карти чи схеми вказую метеоумови.
10. Уся побудова ведеться чорним кольором, а отримане графічне зображення обстановки замальовую жовтим кольором.
11. Підприємство позначаю на осі сліду.
Рис. 2 . Графічне зображення зони хімічного зараження НХР
ЗАХОДИ ДЛЯ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛУ ОГД
За результатами оцінки хімічної обстановки, яка виникла на ОГД в результаті аварії,враховуючи наявність колективних засобів захисту на підприємстві, розробляються заходи, направлені на захист персоналу. Вони повинні передбачати:
1. Дії чергового диспетчера.
Черговий диспетчер ХНО отримавши повідомлення про аварію з НХР, повинен негайно сповістити персонал ХНО, оперативному черговому спеціально уповноваженого територіального органа виконавчої влади , компетенції якого віднесено питання захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій (далі - оперативний черговий), міський (районний) відділ внутрішніх справ, а також спеціальні (аварійно-рятувальні) служби, що залучаються при аварії зНХР, та керівників (чергових диспетчерів) підприємств, установ і організацій, які потрапляють у зону можливого хімічного забруднення.
Оповіщення на ХНО організується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999р. №192 "Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях". На ХНО створюються локальні системи оповіщення, які мають бути сполучені з регіональними системами централізованого оповіщення. Оповіщення здійснюється дистанційно за допомогою електросирен, мережі радіомовлення всіх діапазонів частот і видів модуляцій та телебачення. Термінова інформація, що передається територіальними органами ЦО, НС та ХНО передається уривчастим звучанням електросирен на відповідній території, а також у запису мережею радіомовлення, яке означає "Увага всім!". Тексти звернення до населення передаються державною і мовою, що є найбільш поширеною серед населення в цьому регіоні. Порядок дій оперативних чергових визначається інструкціями та планами реагування на надзвичайні ситуації.
Для виконання завдань під час виникнення аварії з НХР на робочому місці чергового диспетчера ХНО мають бути розроблені такі документи та технічні засоби:
— інструкція черговому диспетчеру ХНО про порядок дій у разі виникнення аварії з НХР (розробляється керівником ХНО з урахуванням особливостей об'єкта і затверджується начальником спеціального уповноваженого територіального органа виконавчої ради, до компетенції якого віднесено питання захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій, на території якого знаходиться ХНО);
— табло чергового диспетчера ХНО;
— текст звернення до персоналу об'єкту та осіб, яких сповіщає черговий диспетчер;
— засоби індивідуального захисту.
— На території ХНО повинен бути встановлений покажчик напрямку вітру, яки можна побачити з робочого місця чергового диспетчера. Підприємства, які зберігають НХР в ємностях з одиничним максимальним об'ємом більше ЗО тонн, повинні мати метеостанцію або прилад для автоматичного визначення напрямку та швидкості вітру.
— Для звернення уваги персоналу ХНО та населення навколо об'єкту в разі виникнення аварії з НХР на території ХНО встановлюється сирена, яку в цьому разі вмикає черговий диспетчер ХНО.
2. Дії начальників служб ЦО на ОГД.
Дії начальника ЦО з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС:
— віддача розпорядження на збір КС ЦО об'єкта;
— доповідь начальника ЦО району (міста) про обстановку, яка склалася, прийняті рішення та вжиті заходи;
— прийняття і доведення рішення до підлеглих на запобігання (ліквідацію) НС;
— практичне керівництво проведенням робіт щодо запобігання або ліквідації наслідків НС і ходом евакуації персоналу (при необхідності);
— щодобове підведення підсумків щодо ліквідації наслідків НС та інформація вищої інстанції.
Дії НШ ІДО об'єкта з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС:
— постановка завдання старшому оперативному групи, яка виїжджає в район (місце) НС, порядок зв'язку, взаємного інформування;
— інформування начальника ЦО про НС, організація роботи комісії з НС;
— уточнення обстановки в районі НС, визначення потреби в силах і засобах;
— проведення аналізу та оцінки обстановки, уточнення завдань опергрупі;
— підготовка пропозицій щодо першочергових робіт;
— уточнення питань взаємодії;
— при необхідності виїзд в район НС для організації керівництва. Порядок дій оперативної групи, комісії з питань НС, головних спеціалістів
— (начальників служб ЦО) об'єкта.
3. Проведення дегазації території, техніки, одягу, ЗІЗ і т.п.
Дегазація — це заходи, спрямовані на знезаражування або видалення отруйних і сильнодіючих ядучих речовин. Дегазацію можна проводити хімічним, фізичним і механічним способом.
При хімічному способі застосовують нейтралізуючі або хімічні речовини, що руйнують ОР і СДЯР.
Фізичні способи дегазації передбачають випаровування, поглинання ОР і СДЯР різними матеріалами, руйнування вогнем і видалення небезпечних хімічних речовин рідинами, які їх розчиняють.
Механічні способи дегазації застосовують для зняття зараженого шару ґрунту, снігу, зерна на глибину проникнення ОР і СДЯР та ізоляції його.
Дороги і території виробничих об'єктів, заражені ОР і СДЯР дегазують одним із таких способів: заражену ділянку засипають хлорним вапном із розрахунку 1 кг на 1 м2 поверхні з наступним переорюванням цієї площі на глибину проникнення небезпечної хімічної речовини і потім знов засипають хлорним вапном. При слабкому зараженні ділянки, її посипають хлорним вапном і потім через 20— ЗО хв поливають водою; знімають верхній шар землі 10 см, снігу 20—25 см (за умови, що хімічна речовина не проникла глибше); засипають землею, піском, закидають гноєм (шаром не менше 10 см), роблять настил із дощок, фанерних листів, гілля, соломи.
Приміщення дегазують 10—20 %-м хлорно-вапняним (або 5 %-м сірчанонатрієвим) розчином. Замість хлорного вапна можна застосувати гіпохлорит кальцію або негашеного вапна. Якщо температура повітря нижча 5 °С, застосовують хлористий сульфурил або гарячий 5—10 %-й розчин їдкого натрію. Втрати дегазуючого розчину 0,5—0,7 л/м2.
Металеві предмети (відра, лопати та ін.) дегазують обпалюванням, кип'ятінням протягом 2 год у воді (з добавкою 1—2 % лугу) або протиранням ганчір'ям, змоченим у гасі (бензині).
Дерев'яні предмети (корита, годівниці) дегазують хлорновапняною кашкою або розчинами інших дегазуючих засобів з наступним (через 1,5—2 год) промивання водою.
Мішки, брезенти дегазують кип'ятінням (протягом 1—2 год) з наступним промиванням чистою водою.
Дегазація одягу, взуття та інших індивідуальних засобів захисту здійснюється кип'ятінням, пароаміачною сумішшю, пранням і провітрюванням.
Дегазація кип'ятінням проводиться в бучильних установках БУ-4М або інших місткостях для верхнього одягу і головних уборів зі штучного хутра (дегазацію хутряних і шкіряних виробів цим способом проводити неможливо).
Дегазація способом прання полягає в розкладі та змиванні отруйних речовин водними розчинами миючих засобів при високих температурах. Дегазації пранням підлягають вироби з бавовняних тканин, а також ватяний одяг. Як миючий розчин використовується 0,3 % -й розчин порошку СФ-2У (СФ-2).
Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх видів одягу, взуття й індивідуальних засобів захисту. Вона проводиться, якщо є час і немає інших засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найбільш швидко проходить у літніх умовах при температурі 18—25 °С.
Речі та предмети, які не можна кип'ятити, необхідно провітрювати 6 діб влітку і 45 діб взимку або дегазувати в спеціальних камерах (приміщеннях) при температурі 70—80 °С.
Зерно, уражене парами і туманами ОР і СДЯР, дегазують провітрюванням на відкритому повітрі. Самодегазація в теплий період може настати: при ураженні зарином і табуном — через 2—4 доби, іпритом через 5—10 діб, зоманом через 20—45 діб. Фураж (зерно, сіно, солому), заражений ОР типу зарин, зоман, Ві-Ікс, обробляють розчином 4 %-го гідроокису натрію і 2 %-го пергідролю при витратах 6—10 л/м2. Фураж залишають після обробки на 1—2 доби і потім обстежують на залишкову зараженість. Зерно, січку соломи і сіна, коренеплоди, заражені фосфороорганіч-ними речовинами й ОР типу іприт, завантажують у кормозапарник і пропарюють 3 год. Пара, яка відводиться з кормозапарника, має проходити через дегазуючий розчин.
Основний спосіб дегазації фуражу, зараженого крапельно-рідинною ОР, — зняття верхнього зараженого шару товщиною 10—15 см із зернофуражу і 20—25 см сіна і соломи.
Воду дегазують фільтруванням і хлоруванням. Із колодязя воду відливають або відкачують, а дно і стінки шахти обробляють хлорно- вапняною кашкою, із дна знімають шар 10 см. Після наповнення водою, її знову відливають і після нового наповнення перевіряють на наявність ОР.
Засоби захисту дегазують пароаміачним способом або гарячим повітрям.
При ураженні майна ФОР дегазують вимочуванням у 2 %-му розчині соди, аміаку або іншого лугу при температурі 15 °С протягом 1,5 год. Шкіряні та інші вироби дегазують гарячим повітрям при температурі 70 °С протягом 6 год.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Внаслідок аварії на ХНО відбувся викид в навколишнє середовище 30 тон H Cl. Повна глибина зони зараження НХР становить 0,98 кілометра відстань від ХНО до підприємства 3 кілометра. Можлива площа зараження становить 63 км². Час підходу хмари зараженого повітря до підприємства становить близько 8 хвилин – це час за який потрібно зреагувати на сигнал тривоги і розпочати евакуацію. При температурі навколишнього середовища 0 ºС максимально можливий час перебування людей в засобах захисту становить близько 48 хвилин – це максимальний час протягом якого люди можуть перебувати в засобах захисту знаходячись під дією НХР. При забезпеченні засобами захисту на 80% можливі втрати будуть становити близько 25% на відкритій місцевості і 14% у будівлях. Час вражаючої дії НХР становить близько 3,13 годин – відносно цього часу будуть проводитись розрахунки інженерного захисту.
При максимальній робочій зміні 220 чоловік і висоті приміщень захисної споруди в 2,5 метра (що дозволяє триярусне розташування ліжок) вмістимість сховища є достатньою для максимальної робочої зміни. Матеріали з яких виконано сховище і їх товщина забезпечують повний захист на випадок можливого радіоактивного забруднення. Фільтровентиляційне обладнання встановлене в сховищі є недостатнім для забезпечення всього виробничого персоналу на час вражаючої дії НХР, дії спрямовані на усунення цієї проблеми описані у відповідному пункті розрахункової роботи.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
В.Є.Гончарук, С.І.Качан, С.М.Орел, В.І.Пуцило – Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях – Посібник - Вид –во НУ “ЛП”, 2004р.-184с..
“Защита объектов народного хозяйства ”: Справочник / Г.П.Демиденко, Е.П.Кузьменко, П.П.Орлов и др.: Под ред. Г.П.Демиденко, - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Вища шк. Головное изд-во, 1989. - 287 с.
“Повышение устойчивости работы объектов народного хозяйства в военное время”: Учебн. пособие / под ред. Г.П.Демиденко. - К.: Вища шк., 1984. – 172 с.
В.Г.Атаманюк, Л.Г.Ширшев, Н.И.Акимов, “Гражданская оборона”, М.: Высшая шк., 1986. - 207 с.
Цивільна оборона. За редакцією полковника П.І.Кашина.- Львів: ПП ”Василькевич К.І.”, 2005.
Довідник для виконання розрахунково-графічних робіт з БЖД і ЦО Вид-во НУ ЛП, 2001р.
М.І.Стеблюк. Цивільна оборона. –Київ : Знання, 2006 – 487 с.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора