Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Організація території земельних часток (паїв) Боринської сільської ради
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра кадастру територій
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсовий проект
Предмет:
Геодезія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
Інститут геодезії
Кафедра кадастру територій
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
на тему:
“Організація території земельних часток (паїв) Боринської сільської ради”
Львів
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………………… 3
1. Фізико-географічна характеристика району робіт………………………………… 4
2. Правові основи та порядок виділення земельних часток (паїв) в натурі………… 5
2.1. Правові основи виділення земельних часток (паїв) в натурі…………………. 5
2.2. Порядок виконання геодезичних і землевпорядних робіт пов’язаних з виділенням земельних часток (паїв) в натурі…………………………………. 6
2.2.1. Підготовчі роботи………………………………………………………… 6
2.2.2. Геодезичні роботи………………………………………………………... 6
2.2.3. Проектні роботи………………………………………………………….. 7
2.3. Розподіл, передача земельних ділянок та видача Державних актів на право приватної власності на землю…………………………………………………. 9
2.4. Оренда земельних ділянок та земельних часток (паїв)………………………. 12
3. Інженерно-геодезична підготовка проекту……………………………………….. 14
3.1. Створення планової мережі для розпаювання земель……………………….. 14
3.2. Розрахунок точності кутових та лінійних вимірів……………………………. 17
3.3. Попередня оцінка точності вихідної планової основи методом послідовних наближень……………………………………………………………………….. 18
4. Інвентаризаційна підготовка земельних ділянок для розпаювання……………… 22
4.1. Визначення кадастрових елементів зовнішніх кутів повороту меж ділянок. Схема прив’язок зовнішніх кутів повороту меж ділянок……………………. 22
4.2. Визначення площ земельних ділянок…………………………………………. 24
4.3. Оцінка точності визначення площ земельних ділянок………………………. 28
4.4. Нормативно-грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення.. 29
5. Розпаювання земель сільськогосподарського призначення……………………... 31
5.1. Ґрунти та їх бонітування………………………………………………………..31
5.2. Розрахунок вартості земельної частки (паю)………………………………….32
Висновок………………………………………………………………………………33
Список літератури……………………………………………………………………… 34
Вступ
У цьому курсовому проекті необхідно скласти проект організації території земельних часток (паїв) Боринської сільської ради.
Складання курсового проекту ведеться з врахуванням діючих державних та нормативних документів.
Проект – це основний документ, який визначає методику планування, організацію та виконання геодезичних і топографічних робіт.
В процесі проектування повинні бути використані найвигідніші умови та варіанти виробництва робіт, що забезпечують мінімальні витрати матеріальних та трудових ресурсів.
Фізико-географічна характеристика району робіт.
Запорізька область.
Природа. Поверхня З.о. являє собою слабо розчленовану рівнину, яка трохи нахилена з Пн.Сх. на Пд.Зх. і переходить на Пд.. у Причорноморську низовину.
Корисрисні копалини: залізна(Білозерський залізнорудний район) і марганцева (Токмацьке родовище марганцю) руди,буре вугілля,природний газ,глини,каолін. Мінеральні джерела,лікувальні грязі.
Клімат помірно континентальний з жарким літом і малосніжною зимою. Пересічна т-ра липня від +22 до +24 ,січня від – 4 до -6. Річна кількість опадів 300-450.
Грунти-гол.чином звичайні і південні чорноземи. Вздовж узбережжя Азовського моря-вузька смуга каштанових і темно-каштанових грунтів у комплексі з солонцями. З.о. розташована у степовій зоні.
Населення- українці , живуть також росіяни,болгари.Пересічна густота
населення -71.5чол.на кв.км.
Промисловість-чорна і кольорова металургія ,хімічна і нафтохімічна, легка.
Головні підприємства: „Запоріжсталь” , „Дніпроспецсталь” , „АвтоЗАЗ” , Запорізькі феросплавний і вогнетривний , мелітопольські моторний , автогідроагреатів, ”Азовсільмаш „у Бердянську.
Область має значні зем.фонди придатні для с\г використання.
Транспорт. У межах З.о. розвинуті всі види сучасного автотранспорту.
2. Правові основи та порядок виділення земельних часток (паїв) в натурі.
2.1. Правові основи виділення земельних часток (паїв) в натурі.
Землевпорядні роботи з виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) здійснюються відповідно до вимог ряду правових та нормативних актів. Основними з нормативних актів є такі:
1. "Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організації", затверджені наказом Держкомзему України і Мінсільгосппроду України та Української академії аграрних наук від 04.06.1996р. №47/172/48 (із змінами і доповненнями від 03.03.1998р. №23/65/30);
2. "Тимчасові методичні рекомендації щодо формування землеволодінь і землекористувань недержавних сільськогосподарських підприємств у процесі реструктуризації існуючих господарств" (схвалені науково-технічною радою Держкомзему України 30.11.1997р.);
3. "Інструкція з топографічного знімання у масштабі 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98)", затверджена наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.04.1998р. №56 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.06.1998р. за №393/2833;
4. "Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності і право постійного користування землею, договорів оренди землі", затверджена наказом Держкомзему України від 04.05.1999р. №43.
Підставою для складання схеми поділу земель на земельні частки (пах) та державних актів на право приватної власності на землю всім власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) є рішення місцевої ради про проведення цих робіт. Документом, який засвідчує факт прийняття такого рішення, є витяг з рішення мвсцевої ради.
2.2. Порядок виконання геодезичних і землевпорядних робіт пов’язаних з виділенням земельних часток (паїв) в натурі.
2.2.1. Підготовчі роботи.
1. Збирання, систематизація, та вивчення земельно-кадастрових, статистичних і планово картографічних документів:
плани землекористування колишнього господарства в масштабах 1:10000, 1:25000;
матеріали проекту землеустрою на територію колишнього господарства;
матеріали проекту встановлення меж місцевих рад і меж населених пунктів;
матеріали проекту роздержавлення і приватизації земель, технічна документація з паювання земель;
матеріали передпроектних і прогнозних розробок по підприємству, а також тих регіональних розробках, які можуть вплинути на рішення щодо передачі громадянам у власність сільськогосподарських угідь у розмірі земельної частки (паю);
матеріали ґрунтових обстежень та їх наступних коригувань;
шкали бонітування ґрунтів орних земель, багаторічних насаджень та природних кормових угідь.
2. Польове обстеження сільськогосподарських угідь, які підлягають паюванню на земельні частки (паї) з метою встановлення фактичного стану їх використання;
3. Аналіз зібраних документів з врахуванням результатів польового обстеження;
4. Прийняття рішення про порядок подальшого виконання робіт з урахуванням інтересів окремих власників, їх об'єднань та дотримання вимог щодо природоохоронних заходів та раціонального використання земельних ресурсів.
На підготовчому етапі у встановленому порядку вивіряються списки громадян, які мають право на земельну частку (пай). З метою розробки проекту формування землеволодінь і землекористувань, виявляються бажаючі працювати на землі самостійно, а також ті, хто має намір здавати свої земельні ділянки в оренду.
2.2.2. Геодезичні роботи.
Виконавець підготовчих робіт та геодезичних робіт разом здійснюють обстеження на місцевості, в ході яких уточнюються межі земельних масивів, які підлягають поділу на земельні частки (паї), що будуть трансформовані в земельні ділянки. Одночасно визначаються місця, де будуть встановлені постійні межові знаки з прив'язкою до пунктів державної геодезичної мережі. Ці місця відбирають з таким розрахунком, щоб встановлені знаки могли зберегтися протягои багатьох років та відповідали вимогам щодо виконання польових землевпорядних робіт.
Встановлення кожного межового знаку супроводжується оформленням карточки закладки межового знаку з зазначенням не менше 3 лінійних прив'язок до чітких контурів місцевості з точністю 0,1м або до нечітких контурів з точністю до 1м.
Кількість пунктів, закріплених постійними межовими знаками, повинна бути достатньою для виконання на їх основі робіт з винесення в натуру меж будь-якої земельної ділянки згідно із схемою поділу земель на земельні частки (паї). при цьому кількість таких знаків повинна становити не менше 4 на 100 га земель.
Межові знаки довжиною не менше одного метра, виготовлені з бетону або металу, заглиблюються на 0,7-0,8 метра в землю і окопуються канавою з курганом у центрі діаметром 2-2,5 метра.
В залежності від характеру місцевості, розмірів земельних ділянок, наявних технічних можливостей та розташування вихідних геодезичних пунктів, створення опорної геодезичної мережі виконують одним з таикх методів:
1. за допомогою системи GPS;
2. методом прокладання системи ходів полігонометрії;
3. методом створення аналітичної лінійно-кутової засічки.
Результати виконаної інвентаризації земель служать вихідним матеріалом для проведення оцінки земель і розрахунку вартості земельної частки (паю) та розробки схеми поділу земель на земельні частки (паї) у кадастрових гектарах.
2.2.3. Проектні роботи.
Результати виконаних геодезичних робіт є основою для складання схеми поділу земель на земельні частки (паї). Схема розробляється, виходячи з інтересів окремих громадян чи їх об’єднань (груп), а також інтересів суспільства у забезпеченні еколого-економічної стабілізації землевпорядкування, раціонального використання та охорони земельних ресурсів.
Проектні роботи можуть виконуватись з використанням планового матеріалу в різних масштабах, зокрема:
у масштабі 1:2000 – за відсутності комп’ютерів та відповідного програмного забезпечення;
у масштабі 1:5000 або 1:10000 – за наявності комп’ютерів та належного програмного забезпечення.
На схемі повинні бути показані:
1. система природних територій в агроландшафтах;
2. система захисних і охоронних лісопосаджень, у тому числі суцільних, які створюються внаслідок консервації малопродуктивних і деградованих угідь;
3. основна мережа польових доріг, що доцільно визначити як магістральні при перерозподілі земель;
4. контури агровиробничих груп грунтів;
5. існуючі наземні інженерні комунікації;
6. нумерація ділянок у зростаючому порядку;
7. номери всіх вузлових поворотних точок та точки геодезичної основи, закріплені у натурі довгостроковими межовими знаками.
Обчислення площі земельної частки (паю) у фізичних гектарах з метою виділення частки у натурі здійснюється з точністю до 0,01 га.
При зміні площі сільськогосподарських угідь, на яких планується виділення земельних часток (паїв) у натурі, проводиться уточнення розрахунку площі земельної частки (паю) відповідно до “Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям”, затверджених наказом Держкомзему України від 20.02.1996р. №11.
Розміщення земельних часток (паїв) проектується з урахуванням бонітету грунтів, крутизни та напрямків схилів, стану грунтового покриву. При цьому довгі сторони земельних ділянок та польові лороги повинні проектуватися таким чином, щоб вони проходили тільки поперек схилів. Проектом також повинна бути передбачена проїзна дорога з шириною до 5 метрів до кожної ділянки з виходом на існуючу шляхову мережу. У разі необхідності проектуються також полезахисні лісові смуги.
2.3. Розподіл, передача земельних ділянок та видача Державних актів на право приватної власності на землю.
Зміст розподілу полягає в попередньому закріпленні запроектованих земельних ділянок за громадянами, що мають право на земельну частку (пай) і включені до списку.
Ефективніше розподілити земельні ділянки так, щоб групи людей, які хочуть обробляти землю або здавати її в оренду, могли одержати суміжні ділянки і можуть формувати за такими ознаками, як сімейна, вулична, бригадна і змішана. Головне – дозволити кожній людині самій вирішувати, до якої групи вона хоче належати, і не поділити групи адміністративними методами.
Після того, як групи сформовані, кожна група виділяє зі свого складу особу, яка разом з представниками аналогічних груп бере участь у визначенні черговості розподілу земельних ділянок на основі жеребкування. Група, члени якої отримали на основі жеребкування право першими обирати місцерозташування земельних ділянок, робить це так. Першим обирає місцерозташування земельної ділянки обраний групою представник. Всі інші члени групи мають право обирати тільки безпосередньо прилеглі земельні ділянки. Аналогічно обирають місця розташування земельних ділянок громадяни, що увійшли до складу другої, третьої і т.д. груп. Тобто, земельні ділянки розподіляються таким чином, що групи його членів, які є членами однієї сім'ї, родичами або пов'язані іншими зв'язками, отримують земельні ділянки в одному місці. Це дає їм можливість спільно використовувати належні їм земельні ділянки єдиним земельним масивом або передати їх в оренду іншій особі.
Передача земельної ділянки у натурі проводиться зі схемою і за участю громадянина, якому передається земельна ділянка, уповноважених представників місцевої ради, а також власників (або користувачів) суміжних ділянок. Після визначення меж у натурі складається акт передачі земельної ділянки у приватну власність громадянина.
Згідно з Інструкцією, розробку технічної документації і складання державного акту на право приватної власності на землю здійснюють державні чи інші землевпорядні організації, які розробили схему поділу земель на земельні частки (паї).
Державний акт на право приватної власності на землю підписується головою місцевої ради і скріпляється відповідною печаткою. Сторінку Державного акту з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів.
Оригінали всіх документів і матеріали з виконаних робіт систематизуються і об’єднуються в землевпорядну справу. Крім того, землевпорядна організація виготовляє також другий і третій примірники такої справи, в які вкладаються копії документів, що містяться в першому примірнику, а саме:
1. схема поділу земель на земельні частки (паї) у масштабі 1:5000;
2. додаток до схеми поділу земель на земельні частки (паї);
3. список громадян, які отримали земельні ділянки у приватну власність.
Зазначена документація розподіляється таким чином:
перший примірник землевпорядної справи, який містить оригінали документів, передаються на зберігання в районний відділ земельних ресурсів;
другий примірник – видається замовнику робіт;
третій примірник залишається у виконавця робіт, тобто в архівах землевпорядної організації.
Всі державні акти реєструються в книзі реєстрації державних актів, яка ведеться відповідною місцевою радою. Після державної реєстрації один примірник державного акта видається власнику земельної ділянки, другий – залишається на зберігання в місцевій раді. Після видачі громадянину державного акта на право приватної власності на землю сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається ним до районної (міської) державної адміністрації, яка його видала.
Процес видачі Державних актів на право приватної власності на землю
Таблиця 1
Продовження таблиці 1
2.4. Оренда земельних ділянок та земельних часток (паїв).
Згідно з чинним законодавством, оренда земельних ділянок та земельних часток (паїв) заснована на договорі строковим платним користуванням земельною ділянкою (часткою (паєм)) при здійсненні орендарем підприємницької та іншої діяльності.
Основною метою укладання договорів оренди земельних ділянок (часток (паїв)) є створення правової основи для її використання.
Об’єктами оренди є земельні ділянки, які перебувають у власності громадян України, що посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю.
Найважливішими умовами договору оренди земельної ділянки мають бути істотні умови, нотаріальне посвідчення, а також їх реєстрація виконкомом місцевої ради. Для державної реєстрації оформляється три примірники договору оренди: один зареєстрований примірник зберігається у реєстраційній справі, другий і третій – сторонами договору (додаток 17).
За нотаріальне посвідчення сплачується державне мито в розмірі 0,01% грошової оцінки землі. У разі відсутності грошової оцінки землі – 1 % від суми договору (розмір орендної плати), але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Для реєстрації договору оренди орендодавець подає до виконавчого комітету органу місцевого самоврядування:
а) договір оренди у двох примірниках;
б) сертифікат на право на земельну частку (пай).
Таким чином, договір оренди земельної частки (паю) не підлягає нотаріальному посвідченню і сплаті державного мита.
При оренді земельної частки (паю) Президент України указом від 03.12.1999р. встановив розмір плати за її оренду на рівні не менше одного відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної частки (паю) (Додаток 20).
В договорах оренди земельних часток (паїв) слід передбачити трансформацію договорів у договори оренди земельних ділянок. Для цього при укладенні договорів оренди земельних часток (паїв) необхідно передбачити ряд додаткових умов:
1. В таких договорах доцільно обумовити обов’язкове виділення земельної частки (паю) у натурі у вигляді земельної ділянки до обумовленої дати. Після цієї дати договір втрачає чинність.
2. В такому договорі обов’язкове укладення договору з землевпорядною організацією на виконання робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі у вигляді земельних ділянок.
3. В договорі оренди земельних часток (паїв) доцільно визначити джерело оплати виконання землевпорядних робіт. Тому в договорі оренди земельних часток (паїв) доцільно передбачити, що оплату землевпорядних робіт, пов’язаних з виділенням земельної частки (паю) в натурі, здійснює орендар, тобто сільськогосподарське підприємство, а орендодавець здійснює компенсацію такої плати за рахунок орендної плати, яку має сплачувати сільськогосподарське підприємство спочатку за оренду земельної частки (паю), а потім за оренду земельної ділянки. Нарешті, в договорі оренди земельної частки (паю) доцільно також передбачити, що після виділення орендованої сільськогосподарським підприємством земельної частки (паю) у натурі це підприємство має переважне право на укладання з його власником договору оренди земельної ділянки, принаймні на строк до повної компенсації орендодавцем орендареві понесених останнім витрат на оплату землевпорядних робіт.
3. Інженерно-геодезична підготовка проекту.
Створення планової мережі для розпаювання земель.
Полігонометрія, як метод створення інженерно-геодезичних мереж широко застосовується в геодезії. Для виконання великомасштабного знімання або розмічувальних робіт на будівельних майданчиках проектують полігонометрію 4-го класу, 1-го та 2-го розрядів. Технічні характеристики полігонометрії наведені в таблиці 3.
При вимірюванні сторін полігонометрії слід уникати переходу від дуже коротких сторін до найдовших. Як виняток, у ходах полігонометрії 1-го розряду довжиною до 1 км і в ходах полігонометрії 2-го розряду довжиною до 0,5 км допускається абсолютна лінійна нев’язка 10 см. Кількість кутових і лінійних нев’язок близьких до граничних не повинна перевищувати 10%.
Полігонометричні ходи розрізняються не тільки розрядами, але й за виглядом та формою. Залежно від мети, умов місцевості та обсягів робіт полігонометрію створюють у вигляді окремих ходів або систем ходів, які опираються на вихідні пункти вищого класу (розряду). Ходи можуть бути розімкнутими або зімкнутими. Розімкнений хід не тільки опирається кінцями на вихідні пункти, але й прилягає до сторін з відомими дирекційними кутами.
Розрізняють ламані та витягнуті ходи.
Зімкнутий хід (полігон) може опиратись на один вихідний пункт і одну вихідну сторону з відомим дирекційним кутом. Прокладання висячих ходів не дозволяється.
Системи ходів можна умовно розділити на системи ходів у вузлових точках і системи полігонів.
Системи полігонів поділяються на незалежні (вільні), які опираються на один вихідний пункт і один вихідний напрямок, і залежні, які опираються не менше як на 2 вихідні пункти і вихідні напрямки від них. Проект мережі складають на топографічній карті великого масштабу (1:10000 – 1:25000). Після складання проекту його необхідно уточнити на місцевості, в процесі чого положення ходів може суттєво змінитись.
При створенні планової мережі для розпаювання земель на карті масштабом 1:10000 Ластовковської сільської ради було прокладено 9 полігонометричних ходів, що утворили 3 вузлові точки.
Схема планової основи
Таблиця 2
№ п/п
Напрямок
Кількість пунктів полігонометрії, n
Довжина ходу, км
1.
z1
4
2,40
2.
z2
3
1,99
3.
z3
3
2,09
4.
z4
3
2,07
5.
z5
4
2,45
6.
z6
4
2,39
7.
z7
5
2,60
8.
z8
3
1,98
9.
z9
4
2,59
Технічні характеристики полігонометрії
Таблиця 3
Показники
4 клас
1 розряд
2 розряд
Гранична довжина ходу, км
Окремого
Між вихідною і вузловою точками
Між вузловими точками
14,0
9,0
7,0
7,0
5,0
4,0
4,0
3,0
2,0
Граничний периметр полігону, км
40
20
12
Довжини сторін ходу, км
Найбільша
Найменша
Середня
3,00
0,25
0,50
0,80
0,12
0,30
0,50
0,08
0,12
Кількість сторін в ході, не більше
15
15
15
Відносна помилка ходу, на більше
1:25000
1:10000
1:5000
Середня квадратична помилка виміряного кута, кутові секунди, не більше
3
5
10
Кутова нев’язка ходу або полігону, кутові секунди, не більше, де n – кулькість кутів в ході
5(n
10(n
20(n
Середня квадратична помилка вимірювання довжини сторони, см
до 500м
від 500 до 1000м
більше 1000м
1
2
1:40000
1
2
-
1
-
-
3.2. Розрахунок точності кутових та лінійних вимірів.
Для розрахунку точності лінійних і кутових вимірювань використовують формулу:
приймаючи, що помилка лінійних вимірювань призводить до поздовжнього зсуву кінцевої точки ходу mt, а помилки кутових вимірювань до поперечного зсуву mu, тобто
М2 = mt2 + mu2, (2).
Для попередніх розрахунків використовують принцип однакового впливу помилок кутових і лінійних вимірювань на положення кінцевої точки ходу, тобто
обчислимо точність кутових вимірювань в полігонометрії 1-го розряду, для якої
1 / Т = 1 / 10000,
а n не повинно перевищувати 15. Тоді, враховуючи, що Те=2Т, одержимо, що Те=20000.
Тому формула буде мати вигляд:
.
Отже,
Інструкцією з деяким запасом передбачено m = 5". Тоді,
mt2 = mS2*n, або mt = mS*(n,
де mS = *(S, де S – середня (оптимальна) довжина лінії.
mt = * ( S*n = * (L,
. (4)
Отже, або (5)
Точність вимірювання ліній обчислюється як
Наведені розрахунки показують, що для вимірювання ліній можна використовувати світловіддалемір СТ-5, а для вимірювання кутів – теодоліт Т2.
3.3. Попередня оцінка точності вихідної планової основи методом послідовних наближень.
Основними критеріями для розрахунку точності полігонометрії є граничні помилки в положенні точок в найслабшому місці вирівняного ходу або мережі. Вони не повинні перевищувати допустимих значень відповідного розряду полігонометрії або технічних вимог до побудови мережі на даному об’єкті. Сказане виражається відповідною залежністю:
(6)
де М – середня квадратична помилка в положенні кінцевого пункту ходу;
L – довжина ходу;
Tc – знаменник середньої квадратичної відносної помилки ходу;
Т – знаменник граничної відносної помилки ходу.
Залежно від призначення ходу (мережі) вихідним критерієм є величина 1 / Т або М.
Суть методу послідовних наближень полягає у тому, що у першому наближенні система ходів, які сходяться в кожній вузловій точці розглядається як окрема система, що спирається на пункти, помилки визначення положення яких дорівнюють нулю. В кожному ході за формулою (1) визначають очікувану середню квадратичну помилку, а потім – середню квадратичну помилку положення кожної вузлової точки, тобто обчислення виконують за методикою середньовагового.
В наступному наближенні за помилки вихідних даних приймають визначені помилки вузлових точок з попереднього наближення і т.д. Наближення продовжують до тих пір, доки в двох останніх наближеннях будуть отримані практично однакові середні квадратичні помилки вузлових точок.
Попередня оцінка точності полігонометричних ходів знаходиться за формулою (1):
де mS – середня квадратична помилка вимірювання кожної лінії;
m – середня квадратична помилка вимірювання кута;
[S] – довжина полігонометричного ходу;
n – кількість сторін в ході;
= 206265".
В результаті обчислень отримують середні квадратичні помилки вузлових точок. За значенням цих помилок і помилок початкових пунктів визначають
а після цього і загальну помилку в кожному ході
В таблиці 4 наведено обчислення середніх квадратичних помилок вузлових точок:
Таблиця 4
Після цього можна розпочати безпосередню оцінку точності проекту мережі в цілому:
де С = 100.
Середня квадратична помилка вузлової точки І у першому наближенні складає:
де
Результати подальших оючислень наведені в таблиці 5.
Таблиця 5.
Остаточні обчислення для попередньої оцінки точності
вихідної планової основи
Таблиця 6
Результати таблиці 6 свідчать, що запроектована мережа відповідає вимогам полігонометрії 1-го розряду, для якої 1/Тс=1/20000.
4. Інвентаризаційна підготовка земельних ділянок для розпаювання.
4.1. Визначення кадастрових елементів зовнішніх кутів повороту меж ділянок. Схема прив’язок зовнішніх кутів повороту меж ділянок.
Обчислення координат геодезичної основи і кутів поворотів меж повинно виконуватись виключно в загальнодержавній системі координат. Обчислення координат кутів поворотів меж виконують в 2 етапи:
1. врівноваження і обчислення координат геодезичної основи в залежності від методу її створення;
2. використовуючи вихідну геодезичну основу, обчислюємо координати кутів.
Складаємо каталого координат точок повороту меж земельних ділянок (рілля, пасовища, сіножаття).
Каталог координат (дані в метрах)
Таблиця 7
рілля 1
рілля 2
рілля 3
№ п/п
X
Y
№ п/п
X
Y
№ п/п
X
Y
31.
4320
2440
22.
3130
3155
3.
2075
1100
41.
4880
2220
34.
3665
3175
17.
2620
975
42.
5300
2625
33.
4015
3450
18.
3100
1350
43.
5250
3150
35.
3965
4055
19.
2980
1940
44.
5085
3675
36.
3780
4580
20.
3020
2425
45.
4630
3565
37.
3310
4635
21.
2570
2910
33.
4015
3450
24.
2750
4140
9.
2155
2665
32.
4200
2980
23.
2870
3650
5.
1810
2290
4.
1925
1785
сіножаття 1
сіножаття 2
сіножаття 3
№ п/п
X
Y
№ п/п
X
Y
№ п/п
X
Y
18
3100
1350
28
3545
2150
6
1320
1860
26
3480
1440
30
3930
2295
5
1810
2290
27
3865
1790
31
4320
2440
9
2155
2665
28
3545
2150
32
4200
2980
10
2070
3240
29
3445
2660
33
4015
3450
11
1875
3470
20
3020
2425
34
3665
3175
12
1850
4060
19
2980
1940
22
3130
3155
13
1490
4180
21
2570
2910
14
1440
3520
20
3020
2425
15
1275
2995
29
3445
2660
16
1070
2405
пасовище 1
пасовище 2
пасовище 3
пасовище 4
№ п/п
X
Y
№ п/п
X
Y
№ п/п
X
Y
№ п/п
X
Y
38.
4210
1415
33.
4015
3450
9.
2155
2665
1.
1050
700
39.
4560
1685
45.
4630
3565
21.
2570
2910
2.
1630
745
40.
5000
1735
44.
5085
3675
22.
3130
3155
3.
2075
1100
41.
4880
2220
46.
4940
4220
23.
2870
3650
4.
1925
1785
31.
4320
2440
47.
4560
4385
24.
2750
4140
5.
1810
2290
30.
3930
2295
48.
4130
4340
25.
2260
4220
6.
1320
1860
28.
3545
2150
36.
3780
4580
12.
1850
4060
7.
820
1785
27.
3865
1790
35.
3965
4055
11.
1875
3470
8.
830
1220
10.
2070
3240
Координати обчислюють з двох незалежних визначень з оцінкою точності.
За координатами кутів поворотів меж обчислюють периметр, площу землекористування, а дирекційні кути і довжини сторін обчислюють за формулами оберненої геодезичної задачі.
У всіх випадках, при координуванні кутів поворотів меж і межових знаків повинен бути незалежний подвійний контроль визначення з двох пунктів геодезичної основи.
При різноманітних методах координування кутів поворотів меж розбіжність в положенні точок отриманих з двох незалежних визначень не повинна перевищувати 15 см.
Середня квадратична помилка визначення координат кутів поворотів меж і межових знаків не повинна перевищувати:
в містах – 10 см;
в селищах міського типу – 20 см;
в селах – 40 см.
При координуванні кутів поворотів меж враховують всі виступи більші за 25 см, і, які по площі перевищують 1 м2.
Обчислені за координатами і виміряні в натурі відстані між кутами поворотів меж не повинні відрізнятись більше, ніж на 15 см.
Таблиця 8
4.2. Визначення площ земельних ділянок.
Залежно від господарського значення ділянок, їх розмірів, конфігурації, наявності результатів відповідних вимірювань (координат, довжини ліній), якості планово-картонрафічного матеріалу використовують такі способи визначення площ:
аналітичний, коли площу визначають за результатами вимірювання ліній і кутів, або їх функцій координат вершин ділянок;
графічний, коли площу визначають за результатами вимірювань ліній і кутів, чи координат на планах, картах або з допомогою палеток;
механічний, коли площі визначають на плані за допомогою спеціальних приладів – планіметрів, картометрів тощо.
За результатами вимірювання ліній і кутів на місцевості для визначення площ ділянок використовують формули геометрії, тригонометрії та аналітичної геометрії для геометричних фігур різної конфігурації і їх комбінацій.
Для визначення площі в нашому випадку з відомими координатами вершин поворотів використовують формулу Гауса:
(7).
Точність визначення площі за даною формулою визначається згідно співвідношення:
(8)
де Xi, Yi – координати поточної точки;
Р – площа ділянки;
mP – середня квадратична помилка визначення площі;
де mX, mY – середня квадратична помилка визначення координат.
За допомогою каталогів координат можна визначити площі земельних ділянок.
Визначення площі рілля 1 Таблиця 9
Визначення площі рілля 2 Таблиця 10
Визначення площі рілля 3 Таблиця 11
Визначення площі сіножаття 1 Таблиця 12
Визначення площі сіножаття 2 Таблиця 13
Визначення площі сіножаття 3 Таблиця 14
Визначення площі пасовище 1 Таблиця 15
Визначення площі пасовище 2 Таблиця 16
Визначення площі пасовище 3 Таблиця 17
Визначення площі пасовище 4 Таблиця 18
4.3. Оцінка точності визначення площ земельних ділянок.
Основними видами геодезичних вишукувань при кадастрових роботах є координування межових точок ділянок землеволодінь та землекористувань, встановлення і координування меж території населених пунктів й адміністративно –територіальних одиниць, визначення геометричних розмірів і площ земельних ділянок та розташованих на них будівель і споруд.
Технологія і точність цих робіт регламентується в “Керівному технічному матеріалі з інвентаризації земель населених пунктів”, де зокрема зазначено, що точність визначення координат межових пунктів не нижча, ніж 0,1м, а відносна помилка визначення площі – 1 / 10 000. Ці допуски враховують лише технічні параметри, не беручи до уваги економічні – вартості землі і нерухомого майна. Така проблема виникає при проведенні операцій купівлі-продажу земельних ділянок, грошовій оцінці ділянок та визначенні їх стартової ціни.
Середня квадратична помилка вирахування площі по координатах визначається, виходячи з формули Гауса:
(8)
де – діагональ, що з’єднує і+1 та і-1 пункти,
Р – площа ділянки,
і – номер точки повороту (межового пункту),
xi, yi – координати і-го пункту,
n – число пунктів.
Помилки у визначенні площі земельних ділянок при проведенні інвентаризаційних знімань визначаються із співвідношення:
. (10)
Оцінку точності проведемо в таблиці 19
При оцінці точності у визначенні площі земельних ділянок кожне з даних mP / P відповідає співвідношенню 1 / 1000.
4.4. Нормативно-грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення.
Грошова оцінка стає основою при вирішенні багатьох питань у ринковій економіці. Вона дозволяє встановлювати стартові ціни при продажу певних об’єктів на аукціонах.
Грошова оцінка земель базується на матеріалах державного земельного кадастру, тобто вона включає в себе кількісну і якісну характеристику ґрунтів, їх економічну оцінку, матеріали землеустрою та інвентаризації земель, генеральні плани перспективного розвитку населених пунктів тощо. При відсутності економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення їх грошову оцінку визначають за агровиробничими групами ґрунтів.
Грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення проводять для таких угідь як рілля, багаторічні насадження, природні сіножаття та пасовища. При цьому грошову оцінку роблять окремо для всієї держави, областей, адміністративних районів, окремих підприємств та земельних ділянок.
Грошова оцінка земель здійснюється на основі рентного доходу, який створюється при виробництві зернових культур, тобто результати оцінки представляються в натуральних одиницях (у центнерах зерна). Відомо, що грошова оцінка є добутком річного рентного доходу, визначеного за економічною оцінкою, на ціну.
Грошову оцінку орних земель та земель під багаторічними насадженнями, природними сіножаттями, пасовищами визначають за формулою:
ГОЗ = РЗДН * ТК * Ц, (11)
де ГОЗ – грошова оцінка відповідного угіддя;
РЗДН – загальний рентний дохід (орних земель, земель під багаторічними насадженнями, природними сіножаттями, пасовищами);
Ц – ціна центнера зерна, в грн.;
ТК – термін капіталізації рентного доходу, прийнятий рівним 33 роки.
Загальний рентний дохід складається з абсолютного та диференціального рентного доходів, тобто РЗДН = РЗН + РДН. (12)
Величина абсолютного рентного доходу РЗН відображає умови використання гірших за якістю земель і встановлена для України на один гектар рівною 1,6ц зерна.
Диференціальний рентний дохід з орних земель за економічною оцінкою по виробництву зернових культур визначають за формулою:
РДН = (У*Ц – З – З*Кпр) / Ц, (13)
де У – урожайність зернових з гектара (у центнерах);
Ц – ціна реалізації центнера зерна;
З – затрати на гектар;
Кпр – коефіцієнт норми рентабельності, прийнятий рівним 0,35.
На основі статистичних даних за 1986-1990 рр. Встановлено, що середньорічна урожайність зернових є 21,5 ц/га.
Для визначення диференційного рентного доходу земель під багаторічними насадженнями, природними сіножаттями та пасовищами використовують вираз:
(14)
де РДН – диференційний рентний дохід з гектара орних земель у центнерах, визначається за формулою (13);
РД – диференційний рентний дохід з гектара рілля, визначається за економічною оцінкою з виробництва зернових культур (у грн.);
РДі – диференційний рентний дохід з одного гектара земель відповідного угіддя, визначений за економічною оцінкою.
Загальна грошова оцінка відповідних угідь визначається за формулою:
Гі = РЗДН * ТК * Ц * Пі, (15)
де Пі – площа угіддя, га.
Розрахуємо грошову оцінку одного гектара земель сільськогосподарського призначення:
Таблиця 20
Розрахунок загальної грошової оцінки всіх земель сільськогосподарського призначення проведемо в наступній таблиці.
Таблиця 21
5. Розпаювання земель сільськогосподарського призначення.
5.1. Грунти та їх бонітування.
Верхню частину топографічної поверхні землі складає грунт, який представляє собою верхній шар земної суші завтовшки від декількох сантиметрів до 3 метрів.
Для україни характериними є 7 основних типів грунтів, які, в свою чергу, складаються з цілого ряду підтипів:
1. дерново-підхолистий і дерновий;
2. бурий лісовий і буро-підзолистий;
3. сірий лісовий;
4. чорноземний і каштановий;
5. коричневий;
6. лучний і болотний;
7. солонцевий, солончаковий і солодевий.
Для комплексної оцінки якості грунтів виконують бонітування, яке є спеціалізованою класифікацією родючості грунтів в кореляції з урожайністю сільськогосподарських культур на цих землях.
Основними параметрами при бонітуванні грунтів є вміст гумусу в товщі оранки, потужність гумусових горизонтів, вміст глини в орному шарі, глибина залягання глейових горизонтів та вміст РН сольової витяжки.
Валові запаси гумусу визначають за формулою:
Н = 100*А*В*Р (т/га), (16)
де А – потужність гумусового горизонту;
В – об’ємна маса грунту, г/см3;
Р – вміст гумусу, %.
Запаси рухомих форм поживних речовин (азоту, фосфору, калію) знаходять за формулою:
N = 10000*А*В*К (кг/га), (17)
де А – потужність коренево-придатного шару, м;
В – об’ємна маса грунту, г/см3;
К – вміст поживної речовини, кг/т.
Потім переходять до вирахування балів бонітету за формулою:
Б = І/І100*100, (18)
де І – значення ознаки грунту, бал якої визначається;
І100 – значення ознаки грунту, прийнятої за 100 балів.
Потім вираховують коефіцієнти кореляції між окремими ознаками родючості грунтів та урожайністю:
(19)
де Хі, Yi – біжуче значення урожайності та природної ознаки;
Х, Y – середнє значення урожайності і природної ознаки.
Знаходять коефіцієнти детермінації KYX=rYX=Ki, а потім загальний бал бонітету даної земельної ділянки:
Б = (Б1К1 + Б2К2 + ... + БnКn) / (К1 + К2 + ... + Кn), (20).
Для слабокислих і кислих грунтів:
Б = 100 + (РНі – 7,0)/7,0*100, (21)
а для слаболужних і лужних:
Б = 100 + (7,0 – РНі)/7,0*100, (22).
5.2. Розрахунок вартості земельної частки (паю).
Для розрахунку вартості земельної частки (паю) та визначення її розміру в умовних кадастрових гектарах береться площа сільськогосподарського угіддя, переданого підприємству у колективну власність.
Вартість земельної частки (паю) обчислюється діленням грошової оцінки сільськогосподарського угіддя , переданої у колективну власність підприємству, що підлягає паюванню, на кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай), за формулою: ВЗ = ГОЗ/КОС, (23)
де ВЗ – вартість земельної ділянки;
ГОЗ – грошова оцінка сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству;
КОС – кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай).
Середня грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству, обчислюється за формулою:
СГО = ГОЗ/П ЗКВ, (24)
де СГО – середня грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству;
ГОЗ – грошова оцінка сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству;
ПЗКВ – площа сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству.
Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах обчислюється за формулою: РЗ = ВЗ/СГО, (25)
де РЗ – розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах.
Розмір земельної частки (паю) обчислюється за формулою: Р = РЗ*БС.Зв./Б , (26)
де БС.Зв. – середньозважений бал бонітету;
Б – бал бонітету ділянки.
Обчислюємо розміри і вартість земельних часток (паїв):
Таблиця № 22
5. Висновок.
У цьому курсовому проекті було складено проект організації території земельних часток (паїв) Боринської сільської ради.
Для складання проекту було створено планову мережу для розпаювання 10 земельних ділянок, з яких: 3 було зайнято під ріллею, 4 – під пасовищем, 3 – під сіножаттям.
У розрахунку точності було встановлено, що для вимірювання кутів необхідно використовувати теодоліт Т2, а для вимірювання ліній – світловіддалемір СТ-5.
Було визначено площі земельних ділянок, а з їх допомогою і нормативно-грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення.
За значенням грунтів ми провели бонітування, – це допомогло розрахувати вартість земельної частки (паю) і вона склала, для:
1. ріллі – 110761 грн. 23 коп.;
2. пасовища – 283396 грн. 92 коп.;
3. сіножаття – 36512 грн. 89 коп.
Список літератури:
1. Інструкція з топографічної зйомки в масштабах 1:5000, 1:10000, 1:2000, 1:1000, 1:500 – К.:ГУГК, 1998.
2. Керівний технічний матеріал з інвентаризації земель населених пунктів (наземні методи) – ГКНТА – 3.01.05.-93, – : К.: ГУГК, 1993.
3. Магазинщиков Т.П. Земельний кадастр. – Львів, Світ, 1991. 452с.
4. Перович Л., Волосецький Б. Основи кадастру. Львів-Коломия, 2000.
5. Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів. К.: Держкомзем, 1997.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора