Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Сутність та зміст маркетингової діяльності підприємства (організації), її стратегія на окремих етапах життєвого циклу продукції
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту організацій
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка та управління підприємством
Група:
МВТ-51
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет „ Львівська політехніка ”
Кафедра менеджменту організацій
Курсова робота
з дисципліни
„Економіка і управління підприємством ”
Варіант № 19
Тема за варіантом: ”Сутність та зміст маркетингової діяльності підприємства (організації), її стратегія на окремих етапах життєвого циклу продукції”
Львів – 2008
Зміст
1. Теоретична частина…………………………………………………………...3
2. Завдання до розрахункової частини …………………………………….17
3. Розрахункова частина………………………………………………………..19
4. Висновок ……………………………………………………………………..38
Список використаної літератури……………………………………………....39
1.Теоретична частина
1. Стратегічні підходи при встановленні ціни на новий товар
Стратегічний підхід підприємства до проблеми ціноутворення часткового залежить від етапів життєвого циклу товару. Особливо великі вимоги вимагає етап виведення товару на ринок. Можна провести відмінність між установленням ціни на справжню новинку, захищену патентом, і встановленням ціни на товар, що імітує вже існуючий.
1. Встановлення ціни на справжню новинку. Підприємство, що випускає на ринок захищену патентом новинку, при встановленні ціни на неї може вибрати або стратегію «зняття вершків», або стратегію тривалого впровадження на ринок.
Багато підприємств, які створили захищені патентом новинки, на початку встановлюють на них високі ціни, щоб «зняти вершки» з ринку. На подібні товари підприємство установлює самі високі ціни, які тільки можливо запросити. При такій ціні новий товар сприймають лише деякі сегменти ринку. З цього моменту, коли початкова хвиля збуту сповільнюється, підприємство знижує ціну, щоб залучити слідуючий ешелон клієнтів, яких влаштовує нова ціна. Діючи таким чином, підприємство знімає максимально можливі фінансові «вершки» із самих різних сегментів ринку.
Використання методу «зняття вершків» з ринку має зміст при слідуючих умовах:
спостерігається високий рівень поточного попиту з боку достатньо великої кількості покупців;
витрати малосерійного виробництва не настільки високі, щоб звести на ні фінансові вигоди підприємства;
висока початкова ціна не буде приваблювати нових конкурентів;
висока ціна підтримує образ високої якості товару.
Інші підприємства, навпаки, встановлюють на свою новинку порівняно низьку ціну в надії на залучення великої кількості покупців і завоювання великої частки ринку. При стратегіїї тривалого впровадження на ринок підприємство будує великий завод, встановлює на товар мінімально можливу ціну, завойовує велику долю ринку, скорочує витрати виробництва і по мірі їх зменшення продовжує поступово знижувати ціну.
Встановленню низької ціни сприяють слідуючі умови:
ринок дуже чутливий до цін, і низька ціна сприяє його розширенню;
із ростом об’ємів виробництва його витрати, а також витрати по розподілу товару скорочуються;
низька ціна неприваблива для існуючих і потенційних конкурентів.
2. Встановлення ціни на новий товар-імітатор. Підприємство, яке планує розробити новий товар, стикається з проблемою його позиціювання. Воно повинно прийняти рішення про позиціювання новинки по показникам якості та ціни. На схемі 1 представлено дев’ять варіантів стратегії можливого якісно-цінового позиціювання. Якщо існуючий лідер ринку займає положення № 1, тобто випускає товар з преміальною націнкою і продає його по максимально можливій ціні, підприємство-новачок, можливо, надасть перевагу одній з інших стратегій. Воно може створити високоякісний товар і назначити на нього середню ціну (позиція № 2), може створити товар середнього рівня якості і назначати середню ціну (позиція № 5) і т.д. Підприємство-новачок повинно вивчити розміри і темпи росту ринку для кожної з дев’яти позицій діаграми і конкретних конкурентів в рамках кожної з них.
ЦІНА
Висока
Середня
Низька
ЯКІСТЬ ТОВАРУ
Висока
1. Стратегія преміальних націнок
2. Стратегія глибокого проникнення на ринок
3. Стратегія підвищеної ціннісної значущості
Середня
4. Стратегія завищеної ціни
5. Стратегія середнього рівня
6. Стратегія доброякісності
Низька
7. Стратегія грабування
8. Стратегія показного блиску
9. Стратегія низької ціннісної значущості
Схема 1. Дев’ять варіантів стратегії маркетингу
стосовно показників ціни та якості
Поняття життєвого циклу товару та його графічне зображення
Рівень ціни суттєво впливає на успішне функціонування підприємства і є одним із факторів, від якого залежать сума прибутку та рівень рентабельності.
Підприємства, які прийняли маркетингову концепцію господарювання, перш ніж приступати до виробництва продукціїї певного виду, ретельно вивчають ринок: попит на свою продукцію в залежності від етапу його життєвого циклу, вимоги до якості, прогноз об’єму продажу, ціни конкурентів на аналогічну продукцію та ін. І тільки після проведених маркетингових досліджень підприємство приступає до аналізу своїх можливостей у частині необхідних об’ємів продажу, можливих витрат виробництва та ін.
Це загальна стратегія діяльності підприємства, частиною якою є цінова політика.
Таким чином, цінову політику підприємства можна охарактеризувати як сукупність економічнх й організацінйих заходів, направлених на досягнення за допомогою цін кращих результатів господарської діяльності, забезпечення стійкого збуту, одержання достатнього прибутку. Цінова
політика передбачає взаємопов’язаний облік необхідності відшкодування затрат і одержання необхідного прибутку, орієнтації на стан попиту і конкуренції; поєднання єдиних і гнучких цін на продукцію.
Життя товару на ринку називається “життєвим циклом товару” (ЖЦТ). Різні товари мають різний життєвий цикл: від декількох днів до десятків років.
ЖЦТ складається з етапів, кожний з яких вимагає від підприємства відповідної стратегії і тактики ринкової поведінки.
Стратегія складається із напрямків і заходів по реалізації цілей товаровиробника по кожному окремому ринку (сегменту ринку) і кожному товару на певний період часу (середньої тривалості, довготривалий і перспективний). Стратегія маркетингу розробляється на основі досліджень риночної кон’юктури, вивчення товарів, покупців, конкурентів та ін.
Приведемо приклади найбільш поширених стратегій ринкової поведінки товаровиробника: вихід на ринок з освоєним товаром; впровадження товару ринкової новизни на вже освоєний ринок; збільшення об’ємів продажу на певному сегменті ринку; розгортання міжнародної кооперації виробництва комплектного обладнання з партнерами з інших країн для забезпечення інтенсивного виходу на ринки цих країн.
Маркетингові стратегії можуть бути орієнтованими на максимум ефекту незалежно від ступеню ризику; мінімум ризику без очікування великого ефекту; комбінації двох попередніх напрямків.
Тактика ринкової поведінки включає заходи по реалізації цілей товаровиробника на кожному ринку і по кожному товару в конкретний період часу (короткотерміновий) на основі вибраної стратегії і оцінки поточної ринкової ситуації. При цьому завдання підприємства постійно коректуються по мірі зміни кон’юктурних та інших факторів (до яких відносяться індекс цін, загострення конкурентної боротьби, сезонне падіння попиту, зменшення інтересу покупців до товару і т.д.).
Приведемо приклади постановки тактичних задач маркетингу: розширити номенклатуру товарів на основі уточнених даних про потреби покупців; провести посилені рекламні міроприємства у зв’язку з деяким падінням попиту; знизити ціни на товар з метою стимулювання збуту; розширити асортимент послуг, що надаються сервісними службами, для приваблення нових покупців; збільшити долю ринку у зв’язку з скороченням об’єму продажу конкурентом; конструктивно покращити товар у відповідності до вимог конкретного ринку; провести міроприємства по стимулюванню персоналу, відповідального за ефективність комерційних угод на підприємстві, та ін.
В цілому тактика ринкової поведінки повинна забезпечити стійкий рівень комерційних служб на ринку, швидке реагування на зміну ринкової ситуації, прийняття відповідних заходів на дії конкурентів, коригування науково-технічної і виробничої діяльності у відповідності до змін вимог покупців.
Життєвий цикл товару, як правило, включає декілька етапів (стадій):
дослідження і розробку товару;
впровадження;
ріст об’єму продажу;
зрілість;
спад.
В залежності від етапу ЖЦТ змінюються затрати підприємства на виробництво товару і об’єм прибутку, стають іншими ступінь конкуренції і ціна товару, поведінка покупців і диференціація випущених товарів.
Типова діаграма життєвого цклу товару показана на мал.1. Це – класична крива.
Об’єм
продажу
і прибуток
у грошов.
- 1
вираженні
- 2
Етап розробки товару
Етап виведення на ринок
Етап
росту об’єму продажу
Етап зрілості
Етап
спаду
Час
Мал.1 Характер збуту (1) і прибутку (2) протягом життєвого циклу товару
Перший етап – дослідження і розробка товару. Життя товару починається задовго до його народження як товару – в ідеях, розробках, експериментах. І це як мінімум на 50 % визначає подальший успіх або невдачі товаровиробника на ринку. Для підприємств данний етап створення товару – це тільки затрати і можливі майбутні доходи.
Другий етап – впровадження (виведення на ринок). Товар починає поступати в продаж. Процедура виведення товару на ринок вимагає часу, і збут в цей період росте повільно. Повільний ріст може пояснюватись такими обставинами:
затримками з розширенням виробничих потужностей;
технічними проблемами;
затримками з доведенням товару до споживачів, особливо при налагодженні необхідного розподілу через різні роздрібні торгові точки;
небажанням клієнтів відмовлюватись від звичних схем поведінки.
У випадках з дороговартісними новинками ріст збуту стримується і рядом інших факторів – таких як незначна кількість покупців, здатних сприймати товар і дозволити собі його придбати.
Для підприємств данний етап означає найбільш високі затрати на створення товару. На цьому етапі підприємство або несе збитки, або прибутки дуже невисокі із-за незначного продажу і високих витрат по організації розподілу товару і стимуляції його збуту. Затрати на стимулювання досягають в цей час найвищого рівня в зв’язку з необхідністю концентрованих зусиль по просуванню новинки, щоб: информувати потенційних покупців про новий, ще невідомий їм товар; забезпечити цьому товару поширення через підприємства роздрібної торгівлі.
Новая технологія потребує доробки. Виробників на цьому етапі небагато, і вони випускають тільки основні варіанти товару, оскільки ринок ще не готовий до сприйняття його модифікації. Підприємства фокусують свої зусилля по збуту на споживачах, найбільш підготовлених до здійснення покупки (як правило, на представників груп з високим рівнем доходів). Першими купують товар саме активні споживачі. Однак їх, як правило, не так вже й багато, і об’єм реалізації невеликий; нерідко він росте дуже повільно.
Підприємство на цьому етапі отримує незначну суму прибутку із-за високих затрат на виробництво.
Третій етап – ріст. Якщо новинка задовільняє інтереси ринку, збут починає значно рости. До активних покупців, повторно купуючих новий товар, приєднується велика кількість інших. Реклама допомогла поширити відомості про те, що на ринку з’явився новий хороший товар. У процесі обробки технології його висока якість стала стійкою. З’являються модифікації товару усередині підприємства, чому сприяє з’явлення товарів-конкурентів.
На ринку з’являються нові конкуренти, залучені можливістю, що відкривається. Вони запропонують товар з новими якостями, що дозволить розширити ринок. Ріст числа конкурентів приведе до різкого росту продажу із заводів, щоб наситити товаром канали розподілу.
Затрати підприємств на стимулювання збуту зберігаються на колишньому рівні або трохи збільшуються, щоб протидіяти конкурентам і продовжувати інформувати публіку про товар.
Ціни або продовжують залишатися високими, або відвищуються. Попит на ринку росте. Підприємство починає отримувати значний прибуток, який зростає і досягає максимуму до кінця етапу росту. Прибутки на цьому етапі ростуть, оскільки витрати на стимулювання збуту розподіляються вже на більший об’єм продажу при одночасному скороченні витрат виробництва. Отримання прибутку і означає початок етапу росту.
Четвертий етап – зрілість. Товар випускається великими партіями по відробленій технології з підвищеною якістю. Йде більш повільне, ніж на етапі росту, але неухильне збільшення об’єму продажу до його максимального значення. По тривалості цей етап звичайно довший попередніх і ставить складні завдання в області управління маркетингом. Більшість наявних на ринку товарів знаходяться як раз на етапі зрілості. Стає більш гострою конкуренція в області цін, аналогічних товарів, з’являються оригінальні розробки конкурентів. Для утримання конкурентих позицій необхідні покращені варіанти товару, що у більшості випадків відвертає значні кошти.
Сповільнення темпів росту збуту означає, що у багатьох виробників накопичуються запаси непроданих товарів. Це веде до загострення конкуренції; конкуренти все частіше вдаються до продажу по зниженим цінам і цінам нижче прейскурантних. Поширюється реклама, збільшується число пільгових угод зі сферою торгівлі і споживачами. Ростуть асигнування на наукові дослідження з метою створення покращених варіантів товару. Все це означає зниження прибутків. Найбільш слабі конкуренти починають вибувати з боротьби. У кінці кінців в галузі залишаються тільки тривало закріплені суперники.
Попит на товар став масовим, люди купують його повторно і багаторазово.
П’ятий етап – спад. У кінці кінців збут певної різновидності або марки товару все-таки починає падати. Це свідчить про “поважний” вік товару, коли він вступає у завершальну стадію існування – спад, що характеризується його відходом з ринку. Падіння збуту може бути повільним або стрімким. Збут може впасти до нульової відмітки, а може опуститися до низького рівня і залишатися на ньому протягом багатьох років.
Падіння збуту пояснюється рядом причин: досягненнями в технології, зміною смаків споживачів і загостренням конкуренції з боку вітчизняних і зарубіжних суперників та ін. У підсумку прибуток різко скорочується, товари можуть продаватися навіть зі збитками. Як правило, ціни низькі, однак в кінці цього етапу вони можуть навіть підвищитись. По мірі падіння збуту і прибутку деякі підприємства йдуть з ринку. Ті, що залишилися, можуть скоротити асортимент товарної пропозиції, відмовитися від дрібних сегментів ринку і найменш ефективних торгових каналів, урізати асигнування на стимулювання і знизити ціни.
Залежність стратегії маркетингу від стану
життєвого циклу товару
Кожному етапу ЖЦТ відповідає певна стратегія товаровиробника. Від моменту зародження ідеї про товар і до запуску його у виробництво величезне значення і зміст роботи маркетингової служби підприємства полягають у тому, щоб постійно підживлювати просування товару різноманітною ринковою інформацією.
Отже, з’явилася ідея товару. Якими ж повинні бути перші кроки маркетолога? Насамперед ринковий аналіз з метою пошуку відповідей на питання: чи потрібний такий товар споживачу і як ринок прийме його? Якщо відповіді позитивні, починається втілення ідеї в ексізний проект. На цьому етапі ЖЦТ важливо глибоке усвідомлення істини: “Не старайся продати те, що ти можеш робити, а роби те, що ти можеш продати”. І як не болісно це для дослідника, він повинен бути інтелектуально мобільним.
Після одобрення товару починається етап втілення його на ринок. Стратегічні і тактичні завдання підприємства полягають у формуванні попиту на товар, який прямо залежить від рівня ціни. Можна встановити високу “престижну” ціну, орієнтуючи покупця на новизну і особливу корисність товару для нього. Можливе встановлення максимально низької ціни для прискорення продажу і розширення ринкового сегменту.
За допомогою маркетингу вирішуються проблеми, як краще повідомити потенційним покупцям про переваги товару, якими каналами збуту скористатися для його реалізації, як вибрати оптимальний момент виходу на ринок, як передбачати варіанти поведінки конкурентів.
Якщо ця стадія проходить нормально, то саме збільшення попиту на товар веде до росту його продажу і долі ринку, контрольованої виробником. Підприємству вигідно продовжити цей етап. Це означає, що всі зусилля необхідно направити на збільшення тривалості часу росту об’єму реалізації.
Для того, щоб максимально розтягнути період швидкого росту ринку, підприємство може використати декілька стратегічних підходів:
підвищити якість нового товару, надати йому додаткових властивостей, випустити його нові моделі;
проникнути в сегменти ринку;
використати нові канали розподілу;
переорієнтувати частину реклами з розподілу освідомленості про товар на стимулювання його придбання;
своєчасно знизити ціни з метою залучення додаткового числа покупців.
Усі ці підходи можна об’єднати у три напрямки: модифікація ринку, модифікація товару, модифікація комплексу маркетингу.
Модифікація ринку полягає в пошуку нових сегментів ринку і нових користувачів з метою збільшення об’єму продажу існуючого товару. Одночасно з цим вишуковуються способи стимулювання більш активного споживання товару існуючими клієнтами. Наприклад, препозиціювання товару так, щоб він опинився більш привабливим для швидше зростаючого або більш великого сегменту ринку.
Суть модифікації товару полягає у тому, що товаровиробник може модифікувати характеристики свого виробу (такі, як рівень якості, властивості або зовнішнє оформлення), щоб залучити нових покупців та інтенсифікувати споживання.
Мета стратегіїї покращення якості товару – вдосконалити такі функціональні характеристика товару, як довговічність, надійність, швидкість, смак. Цей підхід ефективний у таких випадках:
якщо якість товару піддається покращенню;
коли покупці вірять ствердженням про покращення якості товару;
якщо достатньо велика кількість покупців хочуть покращенняя якості товару.
Мета стратегії покращення властивостей товару – надати йому нові якості, які зроблять його більш універсальним, безпечним і зручним.
Мета стратегії покращення зовнішнього формлення товару – підвищити привабливість товару.
Модифікація комплексу маркетингу полягає у тому, щоб підприємство, окрім іншого, повинно намагатися стимулювати збут за допомогою одного або декількох елементів комплексу маркетингу. Для залучення нових покупців і переманювання клієнтури конкурентів можна знизити ціну, спробувати розробити більш дійову рекламу, застосувати активні прийоми стимулювання збуту (наприклад, укладення пільгових угод з продавцями, випуск купонів, що дають право на невелику скидку з ціни, поширення сувенірів, проведення конкурсів, ярмарок, лотерей). Можна скористатися більш емними ринковими каналами, особливо якщо вони переживають період росту, або запропонувати нові чи вдосконалені види послуг.
На стадіі зрілості виробник у повній мірі використовує методи цінової конкуренції, посилює рекламну діяльність, роблячи акцент на масового покупця-консерватора. Необхідний пошук додаткових ринків для нового товару і нових покупців.
Збереження у своїй номенклатурі товару, що вступив у стадію спаду (старіння), може опинится для підприємства надзвичайно накладним. Такий товар може віднімати надто багато часу: він часто потребує коригування ціни і переоцінки товаро-матеріальних запасів. Вартість його виробництва висока, так як він вимагає і реклами, і уваги продавців, а кошти і сили, можливо, доцільніше було б направити на організацію виробництва нових, більш прибуткових товарів. Сам факт падіння успіху цього товару може викликати у споживачів вагання по відношенню до товаровиробника в цілому. Але самі
Об’єм
Продажу
Нові модифікації товару
Нові сфери використання товару
Нові споживачі (ринки)
Експорт
Етап впровадження (виведення на ринок)
Етап
росту
Етап зрілості
Час
Мал.2. Різні способи продовження життєвого циклу товару
значні неприємності можуть очікувати виробника в майбутньому: не будучи своєчасно знятими з виробництва, “старіючі” товари заважають початку енергічних пошуків їх заміни. Такі товари підривають рентабельну діяльність сьогодні і ослаблять позиції виробника в майбутньому.
З урахуванням усіх цих міркувань підприємство повинно приділяти більше уваги своїм товарам, що знаходяться на останньому етапі свого ЖЦТ:
в першу чергу небхідно виявляти товари, що вступили у стадію спаду, за допомогою регулярного аналізу показників їх збуту, частки ринку, рівня витрат і рентабельності. Наступним кроком є пошук варіантів продовження життя товару (мал.2).
Можна спробувати продовжити життя старіючому товару за рахунок інтенсивної реклами, зміни його упаковки, маневрування цін, реорганізації системи збуту.
Можна спиратися на прихильних цьому товару споживачів, допродати товар і “вижати” весь прибуток, що залишився, різко скоротивши затрати на виробництво і збут.
Можна припинити випуск товару, зняти його з продажу. Але не варто поспішати. Спочатку слід знімати з продажу найбільш неходових представників даного товару з метою більш виграшного показу товару, що залишився.
Основні характеристики кожного етапу ЖЦТ і відповідна реакція виробників приведені в таблиці 1.
Облік ЖЦТ дозволяє оцінювати його конкурентноздатність в динаміці, що особливо важливо при розробці товарів-аналогів і принципово нових товарів.
Якщо передбачається почати розробку якого-небудь товару, необхідно насамперед вияснити, на якій стадії життєвого циклу знаходяться його аналоги, вже представлені на ринку. Включаючись у виробництво товару, що вступив у стадію зрілості, можна опинитися на ринку в той момент, коли починається спад попиту на нього.
З другого боку, неправильно визначивши стадію росту товару-аналога, можна упустити можливість збільшення об’єму продажу.
Таких підводних каменів немало, і їх необхідно обходити, правильно враховуючи динаміку і тривалість ЖЦТ.
Не менш серйозною помилкою є ігнорування життєвого циклу при розробці стратегії обновлення асортименту продукції підприємства. Не можна допускати, щоб об’єми продажу, слідуючи геометрії кривої життєвого циклу, значно знижувались. Це означає втрату рентабельності.
Необхідно підтримувати об’єм продажу на певному досить стабільному рівні. Для цього слід забезпечити впровадження і ріст модифікованого або нового товару, розробленого дослідниками до настання спаду вихідного товару. Щоб досягти стабільності продажу, розробку нового
товару необхідно почати ще до того, як попердній товар вступить в стадію зрілості. В інакшому випадку безповоротно будуть упущені час і конкурентноздатність товару.
Таблиця 2
Характеристика етапів ЖЦТ і основні стратегічні зусилля товаровиробника
Етап виведення на ринок
Етап росту
Етап зрілості
Етап спаду
ХАРАКТЕРИСТИКА
Збут
Слабий
Швидко-зростаючий
Повільно зростаючий
Падаючий
Прибуток
Мізерна
Максимальний
Падаючий
Низький або нульовий
Споживачі
Любителі нового
Масовий ринок
Масовий ринок
Відстаючий
Число конкурентів
Невелике
Постійно зростаючий
Великий
Убуваючий
РЕАКЦІЯ ВИРОБНИКІВ У ВІДПОВІДЬ
Основні стратегічні зусилля
Розширення ринку
Проникнення вглиб ринку
Відстоювання своєї частки ринку
Підвищення рентабельності виробництва
Розподіл товару
Нерівномірний
інтенсивний
Інтенсивний
Селективний
Ціна
Висока
Трохи нижча
Сама нижча
Зростаюча
Товар
Основний варіант
вдосконалений
Диференційований
Підвищеної рентабельності
Благополуччя підприємства надійно забезпечується тільки тоді, коли життєві стадії різних товарів, що випускаються ним, перекривають один одного. Це означає, що ще до моменту насичення ринку одним товаром на нього повинен бути введений вже слідуючий, новий товар. Поява розриву між стадіями в часі часто веде до втрати підприємством позицій на ринку, зниження його економічних показників, і навіть можливому банкрутству.
2. Вихідні дані
2.1. Вид продукції – моделі „А” і „Б”.
2.2. Обсяг річної програми продукції кожного виду, шт. „А” 6140 „Б” 3140
2.3. Сумарна величина капіталовкладень для організації виробництва на один виріб (кожної моделі), гр. на „А” 26 ; на „Б” 27,5;
2.4. Потреба в матеріальних ресурсах ( матеріалах і комплектуючих виробах)
№ з/п
Ресурси
Норма на виріб, тис.грн
Примітка
Вибір А
Вибір Б
1
Матеріали (М)
7.696
3.954
Без ПДВ
2
Комплектуючі вироби (К)
19.398
12.703
Без ПДВ
2.5. Нормативна трудомісткість (верстатомісткість) одного виробу кожного виду, нормогодин (верстатогодин) „А” = 295/190 „Б” = 302/199
2.6. Плановий коефіцієнт використання норм виробітку 1,1 %
2.7. Тарифна ставка (середня) основних робітників грн./год. 3,8грн./год.
2.8. тарифна ставка (середня) допоміжних робітників грн./год. 3,3 грн./год.
2.9. додаткова заробітна плата основних робітників, % від їх основної зарплати 6,1%
2.10. Додаткова заробітна плата допоміжних робітників , % від їх основної зарплати 5,0%
2.11. Чисельність допоміжних робітників , % від чисельності основних робітників 17%
2.12. Чисельність інженерно-технічних працівників (ІТП), % від чисельності основних робітників 15%
2.13. Чисельність службовців , % від чисельності всіх робітників 7%
2.14. Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) , % від чисельності всіх робітників 4%
2.15. Середньомісячний оклад ІТП, грн../особу 1100
2.16. Додаткова зарплата ІТП, від окладу 15%
2.17. Середньомісячний оклад службовців, грн../особу 900.
2.18. Додаткова зарплата службовців , від окладу 10%
2.19. Середньомісячний оклад МОП, грн../особу 652,0 міс.грн
2.20. Додаткова зарплата МОП, від окладу 15%
2.21. Структура основних фондів по групах, % від сумарних капіталовкладень на річну програму виробів „А” і „Б”.
Група І.Будови, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої, житлові будинки та їх частини
Групи ІІ. Автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні оптичні пристрої, інструменти тощо
Групи ІІІ. Інші основні фонди, що не ввійшли в групи І, ІІ, ІV (зокрема технологічне обладнання)
Групи ІV. Електронно-обчислювальні машини, машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, для роздруку інформації, телефони, мікрофони, рації тощо
2.22. Відрахування на соціальні заходи від фонду заробітної плати (основної і додаткової) для кожної категорії працівників (32; 4; 1,5) %
2.23. Позавиробничі витрати (на збут), % від виробничої собівартості виробів (однаково для „А” і „Б” ) А=0,8 ; Б=2,5
2.24. Величина прибутку від реалізації одного виробу (від повної собівартості, окремо для кожного виду продукції), % для „ А ” 25 ;для „ Б” 15
2.25. Величина сумарного нормативу оборотних коштів, (50% від поз.3, гр.11, таб.1) 50%
3.Розрахункова частина
3.1 Визначаємо витрати на матеріали і комплектуючі вироби (без ПДВ) на всю програму кожного виробу (з врахуванням 10% на транспортно-вантажні роботи). Результати зводимо в таблицю 1.
Црм = n x M
Црк = n x К
де n — кількість одиниць продукції;
М — ціна матеріалів для виготовлення одиниці продукції;
К — ціна комплектуючих для виготовлення одиниці продукції.
ЦрмА = 6140 х 7.696= 47,25344 (тис.грн)
ЦркА = 6140 х 19.398= 119,10372 (тис.грн)
Усього: 166,35716
ЦрмБ = 3140 х 3.954= 12,41556 (тис.грн)
ЦркБ = 3140 х 12.703= 39,88742 (тис.грн)
Усього: 52,30298
Транспортно-заготівельні витрати:
Цтр = 0,1 х Цр,
де Цр — ціна ресурсу;
ЦтрмА = ЦрмА х 0,1 = 47,25344 х 0,1 = 4,72534 (тис.грн)
ЦтркА = ЦркА х 0,1 = 119,10372 х 0,1 = 11, 91037 (тис.грн)
Усього: 16, 63572
ЦтрмБ = ЦрмБ х 0,1 = 12,41556 х 0,1 = 1,241556 (тис.грн)
ЦтркБ = ЦркБ х 0,1 = 39,88742 х 0,1 = 3,988742 (тис.грн)
Усього: 5,23030
Сумарні витрати:
ЦмА = ЦтрмА + ЦрмА =51,97878 (тис.грн)
ЦкА = ЦтркА + ЦркА = 131, 01409 (тис.грн)
Усього: 182, 99288
ЦмБ = ЦтрмБ + ЦрмБ = 13 ,657116 (тис.грн)
ЦкБ = ЦтркБ + ЦркБ = 43,876162 (тис.грн)
Усього: 57,53328
Витрати разом на А і Б:
ЦмАБ = ЦмА + ЦмБ = 65,6359 (тис.грн)
ЦкАБ = ЦкА + ЦкБ = 174, 89025 (тис.грн)
Усього: 240, 52615
Таблиця 1. Витрати на матеріальні ресурси.
№ з/п
Ресурси
На 1 виріб грн.
На річну
Транспортні і заготівельні витрати, грн. 10% від поз. 5 і 6
Сумарні витрати грн.
Разом на “А” і “Б”
тис. грн.
поз. 5+7 (6+8)
тис. грн.
“А”
“Б”
“А”
“Б”
“А”
“Б”
“А”
“Б”
“А”
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
1
Матеріали (М)
7.696
3.954
47,25344
12,41556
4725,344
1241,556
51978,784
13 657,116
65,6359
2
Комплектуючі і вироби (К)
19.398
12.703
119,10372
39,88742
19910,372
3988,742
139014,092
43876,162
174,890254
3
Усього:
27,0940
16,2030
166,35716
52,30298
16635,71
5230,298
182992,8760
57533,278
240,526154
3.2 Визначаємо сумарні (на річну програму) витрати на енергію і паливо для технологічних і побутових потреб (умовно приймаємо 14% від загальних витрат на матеріальні ресурси, поз.З гр.11 табл.1).
Цеп = Цмр х 0,14
де Цмр — річна вартість матеріальних ресурсів виробництва.
Цеп 240,526154х 0,14 = 33, 673662 (тис.грн)
3.3 Визначаємо балансову вартість основних фондів (основного капіталу), застосовуючи поз.2.2 і 2.3, а також структуру, передбачену завданням (поз. 2.21). Результати розрахунків зводимо в таблицю 2.
Бварт = (nА * KА + nБ * KБ)*п.2.21
Група І: БІ = (6140*26+3140*27,5)*0,52 = 127,9148 тис. грн.
Група ІІ: БІІ = (6140*26+3140*27,5)*0,07= 17,2193 тис. грн.
Група ІІІ: БІІІ = (6140*26+3140*27,5)*0,21= 51,657 тис. грн.
Група IV: БІV = (6140*26+3140*27,5)*0,20 = 49,198 тис. грн.
де nA — річна кількість продукції А;
nБ — кількість продукції Б;
KA — капіталовкладення на 1 виріб А (тис.грн);
KБ — капіталовкладення на 1 виріб Б (тис.грн);
3.4 Визначаємо амортизаційні відрахування, результати вносимо в табл.2, а саме:
3.4.1. Визначаємо величину амортизаційних відрахувань по кожній групі основних фондів, тис. грн.
АІ = БІ х 0.02 = 127,9148 * 0.02 = 2,558296 (тис. грн. )
АІІ = БІІ х 0.1 = 17,2193 * 0.1 = 1,72193 (тис. грн. )
АІІІ = БІІІ х 0.06 = 51,657 * 0.06 = 3,09942 (тис. грн. )
АІV = БІV х 0.15 = 49,198 * 0.15 = 7,3797 (тис. грн. )
3.4.2 Визначаємо загальну річну суму амортизаційних відрахувань, тис. грн.
ΣА = АІ + АІІ + АІІІ + АІV = 2,558296 + 1,72193 + 3,09942 + 7,3797 = 14,759346
Таблиця 2. Капіталовкладення та амортизаційні відрахування.
Групи основних фондів
Балансова (облікова) вартість.*) грн.
Норма амортизаційних відрахувань, % (згідно Положення)
Сума амортизаційних відрахувань, тис грн.
1
2
3
4
5
1
Гр. І. Будинки, споруди і інше
127,9148
2
2,558296
2
Гр. II. Автомобільний транспорт, прилади інструменти
17,2193
10
1,72193
3
Гр. III. Все інше, що не ввійшло в гр.І, II, IV, а також технологічне устаткування
51,657
6
3,09942
4
Гр. IV. Електронно-обчислювальні машини, автомат, інформаційні системи іт.д.
49,198
15
7,3797
5
Усього:
245,9891
-
14,759346
3.5 Визначаємо необхідну кількість технологічного обладнання для виробів "А" і "Б" разом (одиниць). Для цього застосовуються відповідні формули, та розраховується дійсний річний фонд часу роботи одиниці обладнання. Всі інші величини передбачені завданням.
В = Т х n / ФД (кількість верстатів)
де Т — трудомісткість одного виробу (верстатогодини)
n — річна кількість виробів;
ФД — дійсний фонд часу одиниці обладнання.
ФД = (ФКАЛ – ФСВЯТК) х g х S х (1- крем/100)
де ФКАЛ - календарний фонд часу = 365 днів ;
ФСВЯТК - кількість святкових днів, Ф = 111 днів;
g - номінальна тривалість робочого дня = 8 год;
S – кількість змін, S = 2 зміни;
крем - ймовірність перебування в ремонті (3%
ФД = (365-111) х 8 х 2 х (1- 0,03) = 3942,08 год/рік
ВА = (190 х 6140) / 3942.08 = 296 (верстатів)
ВБ = (199 х 3140) / 3942.08 = 159 (верстатів)
3.6 Визначаємо чисельність працюючих (за категоріями), для цього:
3.6.1 Визначаємо бюджет робочого часу одного робітника (за списком) на 2008 рік, для цього складаємо таблицю 3.
Таблиця 3. Плановий бюджет робочого часу одного працівника.
№
з/п
Структура часу
Один.
виміру
Фактич
ний
час
1
2
3
4
1
Календарний фонд часу
днів
366
2
Кількість неробочих днів - всього, в т.ч.:
днів
114
- вихідних
днів
104
- святкових
днів
10
3
Номінальний фонд часу працівника
днів
252
4
Неявка на роботу, всього, в т.ч.:
днів
23,6
- чергові і додаткові відпустки;
днів
13,356
- відпустки у зв'язку з пологами;
днів
0,504
- відпустки учнів за професіями;
днів
0,504
- невиходи через хворобу;
днів
6,3
- виконання громадських обов'язків;
днів
0,756
- прогули (за фактом);
днів
0,756
- цілоденні простої (за фактом)
днів
0,756
5
Явочний робочий час
днів
233,38
6
Номінальна тривалість робочого дня
год.
8
7
Витрати часу (регламентовані законом) -
всього, в т.ч.:
0,024
- для зайнятих в шкідливих умовах праці;
0,008
- для матерів-годувальниць;
0,008
- для підлітків;
0,008
- внутрішньозмінні простої (за фактом);
-
8
Дійсний річний фонд робочого часу одного
Год.
1861,4
працівника
Приймаємо дійсний фонд робочого часу робітника рівним 1861 год.
3.6.2 Визначаємо чисельність основних робітників (що зайняті виробництвом основної продукції) за відповідною формулою. Всі величини передбачені завданням, а саме:
- основних робітників, в т.ч. робітників - верстатників( по виробах "А" і "Б" окремо і разом), чол.:
Чор = Тсум / (ФД х Квн) = (n х Т) / (ФД х Квн);
де n — річна кількість виробів;
Т — трудомісткість одного виробу (нормгодини)
ФД — дійсний фонд часу одного робітника;
Квн — коефіцієнт виконання норм.
Основні робітники:
ЧорА = (6140 х 295) / (1861 х 1,1) = 885 (чол.)
ЧорБ = (3140 х 302) / (1861 х 1,1) = 463 (чол.)
Усього: Чор = ЧорА + ЧорБ = 885+463= 1348 (чол.)
Верстатники:
ЧвА = (6140 х 190) / (1861 х 1,1) = 570 (чол.)
ЧвБ = (3140 х 299) / (1861 х 1,1) = 305 (чол.)
Усього: Чв = ЧвА + ЧвБ = 797 + 374 = 875 (чол.)
- допоміжних робітників (по А і Б разом):
ЧдопА = ЧорА х 0,17 = 885 х 0,17 = 150 (чол.)
ЧдопБ = ЧорБ х 0,17 =463 х 0,17 = 79 (чол.)
Усього: Чдоп = ЧдопА + ЧдопБ = 150 + 79 = 229 (чол.)
- загальну чисельність робітників:
ЧА = ЧорА + ЧдопА = 885 + 150 = 1035 (чол.)
ЧБ = ЧорБ + ЧдопБ = 463 + 79 = 542 (чол.)
Усього: Чр = ЧА + ЧБ = 1035 + 542 = 1577 (чол.)
- інженерно-технічних працівників:
ЧІТП = Чр х 0,15 = 1577 х 0,15 = 237 (чол.)
- службовців:
ЧСЛ = Чр х 0,07 = 1577 х 0,07 = 110 (чол.)
- молодшого обслуговуючого персоналу (МОП):
ЧМОП = Чр х 0,04 = 1577 х 0,04 = 63 (чол.)
загальну чисельність всіх працюючих:
Ч = Чр + ЧІТП + ЧСЛ + ЧМОП = 1577 + 237 + 110 + 63 = 1987 (чол.)
3.7. Визначаємо величину річного фонду заробітної плати (за категоріями працюючих), тис. грн., а саме:
3.7.1 Фонд основної заробітної плати основних робітників за відрядною формою оплати (по кожному виробу окремо і разом), тис. грн.
З = Тшт х С х Nф;
де Тшт — час на виготовлення одного виробу;
С — годинна тарифна ставка працівника;
Nф — фактична кількість виробів;
Ф = 233,38 х 8=1867,04 год.
ЗА = 3,8 х 295 х 6140 = 6882,940 (тис.грн)
ЗБ = 3,8 х 302 х 3140= 3603,464 (тис.грн)
Усього: Зор = ЗА + ЗБ = 10486,404 (тис.грн)
3.7.2 Фонд додаткової заробітної плати основних робітників (по кожному виробу окремо і разом):
ЗДА = ЗА х 0,061 = 419,859 (тис.грн)
ЗДБ = ЗБ х 0,061 = 219,811 (тис.грн)
Усього: ЗДА + ЗДБ = 639,671 (тис.грн)
3.7.3 Сумарний річний фонд заробітної плати основних робітників (по виробах "А" і "Б" окремо і разом):
ЗсрфА = ЗА + ЗДА = 7302,799 (тис.грн)
ЗсрфБ = ЗБ + ЗДБ = 3823,275 (тис.грн)
Усього: Зр = ЗсрфА + ЗсрфБ = 11126,075 (тис.грн)
3.7.4 Фонд основної заробітної плати допоміжних робітників за почасовою формою оплати (разом по А і Б):
ЗдопА = 3,3 х 1867,04 х 150 = 924,185 (тис.грн)
ЗдопБ = 3,3 х 1867,04 х 79 = 486,737 (тис.грн)
Усього: ЗДОП = ЗдопА + ЗдопБ = 1410,922 (тис.грн)
3.7.5 Фонд додаткової заробітної плати допоміжних робітників:
ЗДОД.допА = ЗдопА х 0,05 = 46,21 (тис.грн)
ЗДОД.допБ = ЗдопБ х 0,05 = 24,337 (тис.грн)
Усього: ЗДОД.доп = ЗДОД.допА + ЗДОД.допБ = 70,546 (тис.грн)
3.7.6 Фонд основної заробітної плати ІТП за посадовими окладами:
ЗІТП = 12 х тариф х nІТП
де тариф — місячна ставка ІТП (грн);
nІТП — кількість ІТП (чол.);
ЗІТП = 12 х 1100 х 237 = 3128,400 (тис.грн)
3.7.7 Фонд додаткової заробітної плати ІТП:
ЗДОД.ІТП = ЗІТП х 0,15 = 469,260 (тис.грн)
3.7.8 Фонд основної заробітної плати службовців за посадовими окладами:
ЗСЛ = 12 х тариф х nСЛ = 12 х 900 х 110 = 1188,000 (тис.грн)
3.7.9 Фонд додаткової заробітної плати службовців:
ЗДОД.СЛ = ЗСЛ х 0,1 = 118,800 (тис.грн)
3.7.10 Фонд основної заробітної плати МОП за посадовими окладами:
ЗМОП = 12 х тариф х nМОП = 12 х 652,0 х 63 = 492,912 (тис.грн)
3.7.11 Фонд додаткової заробітної плати МОП:
ЗДОД.МОП = ЗМОП х 0,15 = 492,912 х 0,15 = 73,937 (тис.грн)
3.7.12 Річний (сумарний) фонд заробітної плати всіх працівників підприємства. Результати зводимо в таблицю 4.
З = Зр + ЗДОП + ЗДОД.доп + ЗІТП + ЗДОД.ІТП + ЗСЛ + ЗДОД.СЛ + ЗМОП + ЗДОД.МОП =
= 18078,852 (тис.грн)
Таблиця 4 Річний фонд оплати праці виробничого персоналу
Категорії виробничого персоналу
Основна зарплата тис. грн.
Додаткова зарплата тис. грн.
Сумарний фонд оплати праці, тис. грн.
1
2
3
4
1. Основні виробничі робітники:
а) на виріб А;
6882,940
419,859
7302,799
б) на виріб Б;
3603,464
219,811
3823,275
в) Всього:
10486,404
639,671
11126,075
2* Допоміжні виробничі робітники:
а)зайняті обслуговуванням устаткування;
846,553
42,328
888,881
б) всі інші
564,369
28,218
592,587
3. ІТП
3128,400
469,260
3597,660
4. Службовці
1188,000
118,800
1306,800
5.МОП
492,912
73,937
566,849
6. Усього:
16706,638
1372,214
18078,852
3.8 Визначаємо витрати на утримання і експлуатацію устаткування, тис. грн. Розрахунки ведуться послідовно згідно з табл. 5.
1. Амортизація устаткування, транспортних засобів, електронно-обчислювальної та інформаційної техніки (поз.2 + поз.3 + поз.4 гр.5 табл.2)
1,72193 + 3,09942 + 7,3797 = 12,201104 (грн)
2. Проценти (орендна плата) за користування основними фондами технологічного призначення. Оренда устаткування відсутня.
3. Витрати на експлуатацію устаткування (тех.огляд, обслуговування) (поз.2а гр.4 табл.4) х 1,375 +0,7 х (поз.3.2 табл.4) + 0,005 х (поз.3.4 табл.2)
888,881 х 1,375 + 0,7 х 3128,400+ 0,005 х 49,198 = 3,658081(тис.грн)
4. Витрати на ремонт устаткування і транспортних засобів 0,08 х (поз.2 + поз.3 + поз.4 гр.3 табл.2)
0,08 х (17,2193 +51,657 +49,198 ) = 9,446016 (грн)
5. Витрати на внутрішньозаводське переміщення вантажів 1% від поз.4 гр.З табл.5
6. Вартість зносу малоцінного і швидкозношуваного інструменту і пристроїв 0,5% від поз.4 гр.З табл.5
7. Інші витрати умовно не визначаються.
Таблиця 5. Кошторис витрат на утримання та експлуатацію устаткування
Спочатку йде рядок, стовбець
з/п
Статті витрат
Сума тис.грн.
Спосіб нарахування
1
2
3
4
1
Амортизація устаткування, транспортних засобів, електронно-обчислювальної та інформаційної техніки
12,201104
Поз.2,3,4 гр.5 табл.2
2
Проценти (орендна плата) за користування основними фондами технологічного призначення
-
Оренда устаткування відсутня
3
Витрати на експлуатацію устаткування (тех.огляд, обслуговування)
3,658081
Поз.2а гр.4 табл.4 + 37,5% від цієї величини + 70% від поз. 3 гр. 2 табл. 4 +0,5% відіпоз.4 гр. 3 табл.2
4
Витрати на ремонт устаткування і транспортних засобів
9,446016
8% від суми поз.2,3,4 гр.3 табл. 2
5
Витрати на внутрішньозаводське переміщення вантажів
0,094460
1% від поз.4 гр. 3 табл.5
6
Вартість зносу малоцінного і швидкозношуваного інструменту і пристроїв
0,047230
0,5% від поз.4 гр. 3 табл.5
7
Інші витрати
-
умовно не визначаються
8
Усього:
25,446892
3.9 Визначаємо загальновиробничі (цехові) витрати, тис.грн. Розрахунки ведуться послідовно згідно з табл. 6.
1. Витрати на управління виробництвом 40% поз. 3 гр.5 табл.4 + 30% поз.4 гр.5 табл.4 + 25% поз.5 гр.5 табл.4 + 37,5% від всієї суми
2. Оплата службових відряджень 0,5% від поз. 1 гр.3 табл.6
3. Амортизація будівель, споруд цехового призначення 45% від поз. 1 гр.5 табл.2
4. Сплата процентів за використання о...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора