Планування комп’ютерної мережі. Методичні вказівки до лабораторної роботи з Архітектура комп’ютерів та комп’ютерних систем . Робота № 120064

Перехід до торгівельного партнера Binance

Планування комп’ютерної мережі

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Інститут комп’ютерних технологій, автоматики та метрології

Факультет:

Прикладна математика

Кафедра:

Кафедра ЕОМ

Інформація про роботу

Рік:

2008

Тип роботи:

Методичні вказівки до лабораторної роботи

Предмет:

Архітектура комп’ютерів та комп’ютерних систем

Група:

ПМ-21

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти та науки України Національний університет “Львівська Політехніка” Інститут прикладної математики та фундаментальних наук Інститут комп’ютерних технологій, автоматики та метрології Кафедра ЕОМ Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу „Архітектура комп’ютерів та комп’ютерних систем” спеціальності 6.0802 „Прикладна математика” Лабораторна робота № 6 Тема: Планування комп’ютерної мережі Лабораторна робота № 6 Тема: Планування комп’ютерної мережі Мета роботи: Ознайомитись з методами планування, організації компютерної мережі та забезпечння ефективного роботи користувачів цієї мережі Помилковим вважається, що впровадження комп'ютерної технології автоматично перетворить невдало організовану роботу в позитивний результат. Насправді, комп'ютери можуть зробити добре організовану роботу краще, але невдалу роботу вони можуть тільки зіпсувати, а об'єднання комп'ютерів у мережу ще більше посилює цей ефект. Пам'ятайте про те, що комп'ютерна мережа збільшить кількість даних, з якими ви працюєте, і швидкість і'х обробки. І поряд з цим ви несете відповідальність за якість обробки цих даних. Тому, перед тим як придбати мережеве апаратне і програмне забезпечення ви повинні витратити багато часу, аналізуючи роботу своєї фірми і визначаючи вхідні і вихідні інформаційні потоки. І чим більше уваги ви звернете на попередній аналіз, тим більше шансів одержати ефективну, надійно працюючу систему. У процесі планування комп'ютерної мережі є два моменти, на які варто звернути особливу увагу. • По-перше, впровадження мережі дає можливість докорінно змінити використовуваний у наш час спосіб обробки інформації. Крім того, він надає можливість відразу ж поліпшити схему керування. Ці поліпшення можуть зміцнити фінансове положення, більше того, їх можна впроваджувати як за допомогою комп'ютера, так і без нього. • По-друге, варто визначити, яка конфігурація щонайкраще підійде для вирішення ваших-комерційних проблем і яке мережеве апаратне і програмне забезпечення буде потрібно. В процесі роботи ви іноді будете помічати, що не можете вирішити ці дві проблеми відразу. Наприклад, установка мережі може спричинити за собою багато питань такого плану: чи не буде перевантажена існуюча електромережа? Чи доцільно буде переставити столи співробітників? Мережа може істотно позначитися на організації вашої діяльності. Наприклад, установка системи електронної пошти може викликати багато проблем, пов'язаних із серйозними етичними (а іноді і юридичними) питаннями, що стосуються права доступу, таємності тощо. Всі ці питання варто обговорити завчасно. Процес планування мережі може здаватися нудним і довгим, особливо якщо ви відчуваєте гостру потребу якнайшвидше впровадити нову систему. Проте ретельне планування так само важливо для забезпечення ефективності і надійності "системи, як і отримане вами апаратне і програмне забезпечення, тому цим не потрібно нехтувати. Процес планування Процес планування мережі складається із послідовності кроків, кожний з яких буде описаний нижче. Залежно від роду вашої діяльності ви зможете вирішити, що одні кроки є для вас більш важливими за інші. Але це зовсім не означає, що цим можна нехтувати зовсім, так що підготуйтеся і приділіть кожному з них хоч трохи уваги. І дійсно, на здійснення проекту майже завжди часу витрачається більше, ніж це початкове заплановано: ніхто не може передбачити всіх несподіванок (якщо ми можемо передбачити їх, то вони вже не є несподіванками). Так чому б не відвести на виконання роботи достатню кількість часу, щоб встигнути виконати не лише заплановану роботу, але і знайти рішення для проблем, що виникли зненацька? Нижче описано процес планування мережі, що складається з восьми кроків. Перераховані кроки надалі будуть описані детальніше: • аналіз причин впровадження мережевої технології; • аналіз місця розташування; • аналіз сумісності використовуваного устаткування; • складання плану конфігурації; • планування структури каталогів серверу; • одержання списків конфігурації; • розробка розкладу установки мережі; • системний журнал. Необхідно зауважити, що ці кроки не є певною жорстко упорядкованою інструкцією, підготуйтеся, що в міру того, як план вашої мережі буде приймати якусь визначену форму, вам прийдеться декілька разів повернутися назад і знову усе обміркувати. Деякі з цих кроків залежать від результатів виконання інших, так що немає нічого незвичного в тому, що ви час від часу будете переглядати свої рішення. Крім того, не забувайте, що в цій главі подано загальний процес планування мережі, яким може скористатися будь-який читач. Але кожний конкретний випадок може мати деякі особливості, не описані тут. Тому не варто використовувати цей алгоритм у якості бізнес-плану, його потрібно сприймати, як можливий загальний підхід. Аналіз причин впровадження мережевої технології Перший крок аналізу причин полягає у визначенні проблем, які необхідно вирішити. Існує безліч способів, за допомогою яких мережа (або комп'ютер) допоможе вам управляти своєю фірмою ефективніше й одержувати більше прибутку, але це не означає, що ви зможете визначити що вигоду в грошах. Крім того, потрібно враховувати той момент, що введення нових технологій завжди позитивно позначається на кінцевому результаті. Наприклад, ви зможете показати, що поліпшення зв'язку між відділами прийому замовлень і постачання підвищить об'єм продажу. Після цього ви матимете можливість впровадити нові стимули, які спонукають покупців робити більш значні замовлення. І, незважаючи на те, що зв'язок між мережею і збільшенням обсягу замовлень не завжди очевидний, він, безсумнівно, існує. Під час планування ні в якому разі не намагайтеся ввести нові технології лише заради них самих. Час від часу ми зустрічаємося з надзвичайно складними проблемами. У цих випадках корисно розділити велику складну проблему на декілька більш маленьких підпроблем. Наприклад, ви звернули увагу, що відділ постачань витрачає два дні на доставку замовлень, що є неприйнятним, оскільки конкуренти роблять це протягом одного дня. Якщо підійти до цього питання звичайним шляхом, то буде дуже складно визначити прийнятне рішення; "ми повинні доставляти замовлення швидше" — це занадто загальне рішення, щоб взяти його до уваги. Тепер припустимо, що проблема пов'язана з тим, що ваші -бізнес-правила потребують, щоб відділ замовлень записував усі замовлення, що надходять, і перевіряв кредитоспроможність клієнта перед виконанням замовлення. Поки фірма була маленькою і прийом та обробка замовлень проводилися в одній кімнаті, це не викликало особливих проблем. Але в міру росту фірми відділ прийому замовлень перевели до іншої кімнати. Затримка виникає тому, що хтось у відділі замовлення повинен взяти підтверджені замовлення і передати їх далі у відділ постачання (на папері, дискеті або будь-яким іншим способом). Передача інформації відбувається наприкінці робочого дня, так що замовлення виконується наступного дня після його надходження. Крім розбивки проблеми на більш дрібні, ви тепер маєте основу для ухвалення рішення. Надайте відділу постачання можливість негайно одержувати підтверджені замовлення; цього легко досягти, відправивши підтвердження мережею. Нижче наводиться декілька загальних проблем бізнесу, які легко вирішити за допомогою мережі. • Потреба в централізованому збереженні даних. Якщо більшості користувачів виникає потреба звертатися до одних і тих самих даних, то, зберігаючи ці дані в одному централізованому місці, можна зменшити кількість помилок. Це стосується не тільки комерційної інформації, на зразок інформації про клієнтів, постачанню товарів, інвентарних і бухгалтерських даних, але й внутрішньої інформації наприклад, шаблонів документів або робочих поміток. Якщо подібна інформація зберігається й оновлюється в одному загальнодоступному джерелі, то в ній значно рідше зустрічаються помилки. Зниження кількості помилок означає зменшення часу на їх виправлення, поліпшення взаємовідносин клієнтів і службовців, а також підвищення продуктивності. • Необхідність автоматизації. Розсилаючи файли мережею, ви можете автоматизувати виконання деяких задач. Це прискорює обмін інформацією і знижує ймовірність втрати документів. Як зазначалося вище, зниження кількості помилок допомагає підвищити прибутки. Швидкість обслуговування також важлива, але менше, ніж точність і надійність. Якщо прискорення роботи означає, що ви можете обробляти більше інформації, а це збільшення кількості призводить до підвищення прибутку, то ви можете використовувати "збільшення швидкості" у якості важливої причини для установки мережі. • Потреба в комунікаціях. Дуже часто, поліпшивши взаємозв'язок як між своїми службовцями, так і між службовцями та клієнтами, можна підвищити продуктивність роботи. Якщо прискорення та полегшення зв'язку підвищує продуктивність, то цим не можна нехтувати. Наприклад, якщо ви зможете обслуговувати покупців швидше за конкурентів, то одержите значну перевагу в боротьбі з ними. • Необхідність безпеки. Жодні страхові суми не можуть повністю компенсувати значну втрату інформації. Щоб не допустити великомасштабної втрати даних, ви можете використовувати мережу для автоматизації процедур резервного копіювання; наприклад, щоночі запускатиметься процедура резервного копіювання, яка виключить ймовірність втрати важливої інформації. Наступний крок аналізу причин полягає в пошуку рішень поставленних проблем. Наприклад, якщо ви не можете дозволити собі підключити до кожного комп'ютера високо-швидкісний кольоровий плоттер, то вашим завданням буде "впровадження системи поділу високошвидкісного кольорового плоттера". Представлення проблеми у якості мети дає можливість більш точно оцінити результати аналізу. Наприклад, ви можете сказати, що "поділ кольорового шютгера збереже майже тисячу доларів, порівняно з витратами на покупку декількох аналогічних пристроїв, які потрібно було б поставити на кожний стіл". За аналогією ви можете поставити перед собою мету — "централізація інформації про надходження замовлень і записів про постачання товарів". Цю мету можна виправдати, сказавши: "збір інформації на диску сервера допоможе нам наполовину знизити витрати на обслуговування системи збереження даних (збереженій записів на папері в одному місці, а не в декількох). Це надає нам можливість виконувати замовлення за один день, а не за два, що призведе до збільшення обсягу продажів, завдяки більш швидкому обслуговуванню клієнтів". На цьому кроці не потрібно забувати виписувати все, що може сприяти одержанню додаткового прибутку. Після цього розглядайте комп'ютерну мережу, як ефективний інструмент для їх досягнення. Аналіз місця розташування Мережа повинна встановлюватися в зручному місці. Найкращий спосіб визначити місце прокладання мережі — намалювати його план. У випадку великих мереж, що охоплюють весь будинок або навіть об'єднують декілька будинків, план може бути дуже складним, і його виконання зажадає певних знань архітектури. У випадку невеликої локальної мережі для створення плану потрібний лише план поверху. План повинен включати таку інформацію: • розміри робочого місця кожного службовця у планованій мережі (важливо для визначення місць для робочих станцій і серверів); • розташування електричних розеток, включаючи пристрої, які вже використовують їх (важливо для визначення розподілу електричного навантаження у планованій мережі); • розташування всіх нерухомих об'єктів (наприклад, опорних колон, розділяючих стін, вмонтованих шаф); • розташування всіх меблів та інших рухомих об'єктів, наприклад переносних перегородок (важливо для визначення загальної топології мережі, а також для вибору зручних місць для пристроїв, що розділяються); • поточне розташування всього комп'ютерного устаткування (наприклад, настільних комп'ютерів, а також таких периферійних пристроїв, як принтери); • розташування дверей і вікон (важливо для прокладання кабелю); • розташування вентиляційних каналів і систем кондиціювання (важливо з тієї причини, що комп'ютерне устаткування виділяє тепло і воно вимагає відповідний режим вентиляції); • існуючу схему прокладки електричної мережі (важливо через те, що може знадобитися екранування для запобігання перекручування сигналу в мережевих кабелях або установка додаткової розетки); • розташування інших фірм у тому ж будинку, де ваш офіс (тому що може знадобитися укласти угоду зі своїми сусідами щодо прокладки кабелю під дверима, за стінами або під стелею). Приклад плану наведено на рис. 28.1. Бажано накреслити план у певному масштабі. Звичайно, це не буде суворим архітектурним кресленням, але якщо ви витримаєте масштаб, то зможете використовувати план для відносно точного підрахунку довжини кабелю й уникнути болісної (і дуже дратівливої) "біганини'' (через проходи, під столами) з рулеткою в руках. А для полегшення своєї роботи поміркуйте над купівлею одного з недорогих пакетів для самостійного створення креслень. За допомогою цих недорогих програм можна легко і швидко створювати досить точні і витримані в масштабі креслення. Рис. 28.1. План розміщення мережевого устаткування Складання переліку додаткового устаткування Зверніть увагу на той факт, що проектуючи план ви також створюєте перелік існуючого устаткування. Цей перелік дуже корисний, оскільки дає вам можливість визначити, яке устаткування можна підключати до утворюваної мережі з будь-якими модифікаціями або без них, а яке — стане непотрібним після установки мережі. Подібна інформація може знизити початкові витрати і дозволить дістати максимальну вигоду з існуючого устаткування. Після урахування кожної одиниці устаткування ви повинні створити список характеристик кожного елемента. Ця інформація буде надзвичайно важлива під час роботи в мережі. Наприклад, список характеристик окремого настільного комп'ютера має включати таку інформацію: • процесор (наприклад, Pentium II, 200 Мгц); • обсяг пам'яті і конфігурація ОЗП (наприклад, 64 Мбайт, DIMM 2x32 Мбайт); • жорсткий диск (наприклад, Quantum Fireball 3.4 Гбайт); • монітор (наприклад, Sony Trinitron 17" SVGA); • приводи гнучких дисків - якщо такі наявні (наприклад, 3,5", 1,44 Мбайт); • CD-ROM (наприклад, Toshiba внутрішній 32Х). Крім того, після внесення всієї цієї інформації до системного журналу мережі (про це йдеться нижче) сюди не зашкодить внести всі серійні номери й інформацію про гарантію для всіх пристроїв, що мають "довічну" гарантію. Ця інформація в майбутньому дуже знадобиться вам (або адміністратору мережі). Аналіз сумісності використовуваного устаткування Закінчивши аналіз причин впровадження мережевих технологій і аналіз місця розташування, можна розпочинати процес порівняння різноманітного устаткування, необхідного для того, щоб досягти поставлену мету. Якщо ви вже маєте певне устаткування, яке ви хочете використовувати в мережі, вибір може виявитися настільки обмеженим, що вирішиться сам собою. З іншого боку, коли ви починаєте з нуля, то все має проблемний вигляд. У цьому випадку постає складніша проблема — вибір найбільш ефективного рішення. На цьому етапі можна скористатися інформацією, отриманою на попередніх кроках, що допоможе значно звузити можливість вибору. Програмне забезпечення в якості консультанта Зараз з'явилося багато програм для проектування і перевірки мережі. Програма перевіряє проект і попереджує про помилки (наприклад, перевищення припустимої відстані або спроба підключити персональний комп'ютер до хабу без відповідного роз'єму). Обов'язково переконайтеся, що все нове й існуюче апаратне забезпечення, яке планується використовувати (особливо мережеві карти), сумісно з запропонованою версією мережевої операційної системи. Не пошкодуйте часу і підрахуйте, скільки електроенергії буде споживати запропонована система. Це питання особливо актуальне, якщо мережа встановлюється в старому будинку (перевантажена мережа може стати причиною пожежі). З огляду на специфіку взаємовідносин у нашій країні, можна додати — якщо одержання електричних характеристик придбаного устаткування є складною, але розв'язуваною задачею, то одержання характеристик електромережі будинку найчастіше являє собою майже нерозв'язну проблему. Керуючись складеним планом, спробуйте спроектувати найоптимальнішу топологію мережі і розрахувати довжину кабелю. Не забудьте також порадитися з продавцем про мереж-ні кабелі. Сумлінний продавець може розрахувати довжину кабелю і попередити вас, якщо ви в чомусь помилилися. Для запису рекомендацій різноманітних продавців, скористайтеся порівняльною таблицею. Вона знадобиться для створення спрощеного огляду різноманітних запропонований продуктів та цін на них. Крім того, створення таблиці допоможе вам визначити, наскільки ви добре знаєте запропонований вам товар, у разі виникнення потреби знову звернутися до виробника і задати додаткові питання для заповнення порожніх полів таблиці. Складання конфігурації Конфігурація базується на плані приміщення, що включає устаткування. План приміщення можна використовувати для нанесення прокладки кабелів і визначення довжини кабелю, необхідного для створення мережі. На рис. 28.2 показано конфігурацію, отриману -плану приміщення. Рис. 28.2. Приклад плану, що включає прокладку кабелю Захист кабелю — дуже важливе питання. При створенні конфігурації зверніть увагу на місця ймовірного ушкодження кабелю. Зробіть усе можливе, щоб сховати кабель (оскільки переплетення проводів має не зовсім естетичний вигляд), і його можна зачепити ногами. Кабель, що знаходиться під ногами, є джерелом багатьох зайвих витрат, оскільки викликає численні ушкодження, починаючи з поламаних мережевих плат і закінчуючи вивернутими зі столу робочими станціями. Якщо вам необхідно прокласти кабель через коридор, де ходить багато людей, то обов'язково встановіть для нього захисне покриття. Захисне покриття — це шматок жорсткої гумової труби, за яку дуже складно зачепитися і неможливо не помітити (хоча насправді усе відбувається саме навпаки). Добре встановлене покриття іноді практично неможливо помітити, оскільки воно має або вигляд плінтуса, або невеличкого шва між листами лінолеуму. Тому, якщо ви дійсно стурбовані питаннями захисту, то обов'язково повинні встановити подібне покриття. Крім захисту кабелю від ніг незграбної людини, необхідно захистити його й від електромагнітного випромінювання. Вибираючи тип кабелю (коаксіальний, вита пара або опто-волоконний) враховують не тільки ціну і пропускну спроможність, але і такий важливий параметр, як ступінь захищеності від електромагнітних перешкод. Хоча коаксіальний кабель досить ненадійний з погляду відмовостійкості, він являє собою досить стійке середовище передачі в інтенсивному електромагнітному полі. Тому, якщо при прокладці кабелю ви зустрілися з зоною інтенсивного електромагнітного випромінювання (високовольтна лінія електропередач, близьке сусідство з "військовою" радіостанцією тощо.), то вам ніяк не обійтися без коаксіального сегменту. Якщо нічого подібного немає, але ви хочете уникнути зайвих проблем, то краще зупинитися на екранованій витій парі. Такий варіант являє собою пристойний варіант завадостійкості. Якщо ж вас не цікавлять витрати, а тільки швидкість і якість, то зупиніть свій вибір на оптоволоконному кабелі. В сучасних офісних мережах у більшості випадків використовується вита пара. Прокладка цього кабелю нічим не відрізняється від прокладки звичайного телефонного дроту. У випадку застосування коаксіального кабелю потрібно враховувати, що навіть невеличка неоднорідність передаючого середовища, для частот порядку 10 МГц являє собою досить непогане "дзеркало" для відбитих хвиль. Тому, прокладаючи такий кабель потрібно уникати дуже крутих перегинів (на кутах більше 90 необхідно робити невеличку петлю). Структурована кабельна система - основа мережевої інфраструктури При побудові сучасних комп'ютерних мереж широко використовується структурована кабельна система, що являє собою набір стандартних кабельних компонентів, за допомогою яких формується інфраструктура системи передачі даних комп'ютерної мережі. Структурована кабельна система: • є універсальною, її можна використовувати як транспортну підсистему більшості існуючих і перспективних локальних комп'ютерних мереж; • дозволяє швидко і з мінімальними витратами організовувати нові робочі місця та змінювати топологію і логічну структуру комп'ютерної мережі без прокладки додаткових кабельних комунікацій; • дозволяє організувати єдину службу експлуатації; • як правило, створюється на етапі будівництва будинку або переобладнання його і має гарантований термін експлуатації понад 10 років. Елементами структурованої кабельної системи є так звані кабельні компоненти, під якими маються на увазі не тільки власне кабелі і провідники, але і все пасивне комутаційне устаткування, що служить для їхнього з'єднання, в тому числі телекомунікаційні розетки комутаційні блоки і панелі (петч-панелі), муфти, адаптери. Термін "структурована" означає здатність до реалізації так званого мультимедійного середовища, у якому використовуються декілька типів передавальних середовищ - коаксіальний кабель, вита пара, екранована вита пара й оптичне волокно. Структурована кабельна система дозволяє поєднувати мережеві компоненти і пристрої різних виробників. Структурована кабельна система є досить універсальною системою і здатна підтримувати різні мережеві технології. Слід зазначити, що устаткування, призначене для підтримки конкретної комп'ютерної мережі, не включається до складу кабельної системи. Це дозволяє проектувати інфраструктуру комунікаційної підсистеми без додаткової інформації про мережу, що потім буде встановлена. Структурована кабельна система (рис. 28.3) складається з: • підсистеми робочого місця; • горизонтальної підсистеми; • підсистеми керування; • вертикальної підсистеми; • підсистеми апаратної; • зовнішньої підсистеми. Підсистема робочого місця. Ця підсистема призначена для підключення кінцевих пристроїв (комп'ютерів, терміналів, принтерів і т.п.) до локальної мережі. Горизонтальна підсистема. За допомогою горизонтальної підсистеми здійснюється підключення підсистем робочого місця до підсистеми керування, розташованих у межах одного поверху будинку (рис. 28.4). Горизонтальна підсистема є частиною телекомунікаційної кабельної системи, що проходить між телекомунікаційною розеткою/коннектором на робочому місці і горизонтальним кросом в телекомунікаційній шафі. Для її побудови може бути використаний коаксіальний кабель, вита пара провідників або оптичне волокно. В даний час найбільш простим і дешевим рішенням є використання витої пари, надалі прогнозується більш широке використання оптичного волокна. Кожен поверх будинку рекомендується обслуговувати своєю власною горизонтальною підсистемою. Усі горизонтальні кабелі, незалежно від типу передавального середовища, не повинні перевищувати 90 м на ділянці від телекомунікаційної розетки на робочому місці до горизонтального кросу. На кожне робоче місце повинно бути прокладене як мінімум два горизонтальних кабелі. У випадку мовних додатків і додатків передачі даних чотирипарні UTP/ScTP і волокон-но-оптичні кабелі повинні прокладатися з дотриманням топології "зірка" від телекомунікаційної шафи на кожному поверсі до кожної індивідуальної інформаційної розетки. Усі шляхи проходження кабельних трас повинні бути погоджені з замовником перед початком прокладки кабелю. Кожен сегмент кабелю UTP/ScTP між горизонтальною частиною кроса в телекомунікаційній шафі та інформаційною розеткою не повинен містити муфт. Логічні конфігурації локальних мереж — кільце, зірка, шина — реалізуються на просторі поверху у вигляді зіркоподібної топології, така структура підтримує практично всі типи локальних мереж. Зміни, пов'язані з відмінностями мереж, мають місце в інших підсистемах структурованої кабельної системи. Горизонтальна підсистема залишається незмінною, що дуже важливо при довгостроковій експлуатації проводки. При такій топології, у випадку відключення або ушкодження будь-якого із променів зірки, в підсистемі керування відбуваються необхідні переключення, але логічна конфігурація залишається без змін. Великі переваги зіркоподібної топології привели до того, що тепер вона застосовується практично в усіх мережевих топологіях. Подібні структуровані системи поставляють численні компанії — виробники устаткування. Всі основні зміни, що відносяться до типу локальної мережі, відбуваються в підсистемі керування. Горизонтальна проводка з неекранованих витих пар Категорії 5 залишається незмінною для усіх швидкісних локальних мереж: Token Ring, 100VG-AnyLAN, Fast Ethernet. Підсистема керування. Складається з кросових панелей і сполучних шнурів, що забезпечують переключення каналів передачі інформації. Пристрої підсистеми керування подібні кросовим блокам, які широко використовуються для телефонного й інших видів зв'язку. Вертикальна підсистема. З'єднує між собою поверхи будинку і забезпечує з'єднання підсистем керування. Вона повинна задовольняти певним вимогам на вертикальну проводку. Виконується з оптичного волокна, коаксіального кабелю або витих пар. У нових мережах для вертикальної підсистеми переважно використовується оптичне волокно. Магістральна підсистема. Маршрут кабелю всередині будинку, який з'єднує шафу з шафою або з апаратною, називається магістральною підсистемою будинку, що з'єднує головний крос в апаратній з проміжними кросами (ІC) і з горизонтальними кросами в телекомунікаційних шафах (ТС). Вона складається із середовища, у якій відбувається передача інформації по магістралі між цими точками, і відповідного комутаційного устаткування, що термінує даний тип середовища. Магістральна підсистема повинна містити в собі кабель, встановлений вертикально між поверховими телекомунікаційними шафами, головний чи проміжний кроси в багатоповерховому будинку, а також кабель, встановлений горизонтально між телекомунікаційними шафами, головний чи проміжний кроси у великому одноповерховому будинку. В усіх ТС повинна бути в наявності або бути доступною для повторного використання адекватна площа перетину магістральної траси, щоб не виникла потреба створювати додаткові траси. Усі траси, якщо вони призначені для використання в системах телекомунікації, повинні мати протипожежні заглушки незалежно від того, використовуються траси чи ні. Магістральні кабелі повинні бути прокладені топологічне у вигляді зірки, починаючи в головному кросі і проходячи до кожної телекомунікаційної шафи. Між головним і горизонтальним кросами може знаходитися проміжний крос. Така система називається топологією ієрархічної зірки. Зовнішня підсистема. Зовнішня підсистема служить для з'єднання між собою різних будинків, що знаходяться на території підприємства, навчального закладу і т.п. У якості передавального середовища як правило використовується оптичне волокно, тому що воно добре стикується з вертикальною підсистемою і забезпечує високу швидкість передачі інформації. Коли розподільна система охоплює більш одного будинку, компоненти, що забезпечують зв'язок між будинками, складають Магістральну підсистему між будинками. Магістральна підсистема повинна містити в собі кабель, прокладений між будинками, в тунелі, закопаний безпосередньо в землю або в будь-якій комбінації цих способів і повинен проходити від головного кросу до проміжного кросу в системі, що складається з декількох будинків. Кабелі магістралі повинні бути встановлені по топології "зірка", виходячи з головного кроса до кожної телекомунікаційної шафи периферійного будинку. Усі кабелі між будинками повинні бути встановлені з дотриманням вимог відповідних нормативів. Підсистема апаратної. У великих комп'ютерних мережах з одним або декількома виділеними серверами підсистема апаратної служить для з'єднань електронного устаткування в центральному залі (апаратної). Підсистема апаратної складається з електронного устаткування зв'язку колективного (загального) використання, розташованого в апаратній чи в телекомунікаційній шафі, і передавального середовища, необхідного для підключення до розподільного устаткування, що обслуговує горизонтальну або магістральну підсистеми. Устаткування містить у собі арматуру кросів, петч-панелі і стояки, активне телекомунікаційне устаткування, а також обладнання та пристрої для проведення тестування. Апаратною не повинні користуватися інші служби будинку, які так чи інакше можуть заважати функціонуванню телекомунікаційної системи. Вплив якості монтажу на робочі характеристики каналу Найбільш серйозною проблемою при створенні структурованих кабельних систем для роботи високошвидкісних додатків (категорія 3 і вище) є якість монтажу. Існують спеціальні вимоги і рекомендації г монтажу кабельних систем, виконання яких гарантує збереження вихідних робочих характеристик окремих компонентів, зібраних у лінії, канали і системи. Стандарти ISO/IEC 11801 і ANSI/TIA/EIA-56SA встановлюють у якості вимог декілька основних правил монтажу, що передбачають методи й акуратність виконання з'єднання компонентів і організації кабельних потоків, що у значній мірі підвищують продуктивність системи і полегшують адміністрування встановлених кабельних систем. Зокрема стандарт ЕІА/ТІА-568 визначає наступні вимоги до горизонтальної проводки: 1. Довжина горизонтальних кабелів не повинна перевищувати 90 м, незалежно від типу кабелю. 2. Допускаються до застосування чотири типи кабелів: • чотирипарний з неекранованих витих пар з хвильовим опором 100 Ом; • двопарний з екранованих витих пар з хвильовим опором 150 Ом; • коаксіальний (по типу RG-58) з хвильовим опором 50 Ом (у нових системах не рекомендований); • оптичний кабель з волокнами розміром 62,5/125 мкм. 3. Відповідно рекомендовані наступні типи з'єднувачів: • модульний восьмиконтактний RJ-45; • спеціальний IBM (IEEE 802.5); • коаксіальний BNC; • оптичний з'єднувач. 4. На кожному робочому місці встановлюють не менше двох розеток: одна — модульна во-сьмиконтактна типу RJ-45, і друга — кожна з приведених у п. 3. 5. Прийнято дві схеми розводки чотирипарного кабелю в роз'ємі RJ-45: • Т-568А (рекомендована); • Т-568В (відповідає AT&T 25 8А). 6. Для проводки прийнята топологія "зірки". У стандарті є й інші суттєві рекомендації (про принципи розміщення устаткування, про розташування адаптерів, про способи з'єднання і т.п.), але тут ми їх приводити не будемо. Зі збільшенням частоти передачі зростає ризик того, що неправильно змонтований кабель вплине на продуктивність системи. Якщо смуга частот менше 16 Мгц, а швидкість передачі нижче 10 Мбіт/с (наприклад, 10BASE-T Ethernet), можна і не помітити, що технологія монтажу була порушена. Однак цей же кабель, що працює при ширині смуги мережі більш 50 Мгц і швидкості передачі 100 Мбіт/с чи вище, може функціонувати неправильно. Стандартом визначені дві стадії захисту кабелю від перешкод: 1. Симетрування та підбір кроків скрутки. 2. Екранування, зовнішнє і внутрішнє. Довжина кабелів у структурованих системах категорії 5 описана в специфікації ANSI/EIA/TIA-568-A і не може перевищувати 100 метрів: • 6 m між концентратором і петч-панеллю (якщо вони використовуються) • 90 m від кабельної шафи до настінної розетки • 3 m між розеткою і настільним пристроєм Петч-панелі й інше сполучне устаткування повинні задовольняти вимогам категорії 5 (100 Mbps). Довжина розкручених ділянок пар при монтуванні в будь-які комутаційні пристрої не повинна перевищувати 1.5 При обміні даними між двома пристроями приймач одного з пристроїв повинен бути з'єднаний з передавачем іншого і навпаки. Перекрутка пар (cross-over) звичайно реалізується всередині одного з пристроїв при розводці кабелю в роз'ємі. Деякі порти концентраторів і комутаторів підтримують можливість зміни типу розводки провідників у роз'ємі (MDI-X чи Normal). Мережеві адаптери комп'ютерів зазвичай не дозволяють змінювати тип розводки порту і позначаються як пристрої з портом MDI чи Uplink. Планування структури каталогів серверу Структура каталогів серверу — це набір логічних структур, що мають ім'я, на жорсткому диску серверу, які упорядковують файли цього диска в локальні групи і полегшують їх пошук. Наприклад, набагато зручніше робити пошук у відповідному каталозі, серед невеликої кількості файлів, ніж серед сотні цілком незв'язаних файлів в одній загальній папці. Структура каталогів починається з кореневого каталогу, що може містити файли, але звичайно містить інші каталоги, які, в свою чергу, також можуть містити файли й інші каталоги. Каталоги можуть вкладатися один в один необмежену кількість разів. На рис. 28.5 показано типову структуру каталогів серверу. Перед початком планування мережі визначте приблизну структуру каталогів серверу. Структура каталогів серверу багато в чому залежить від особистих переваг. Ви повинні зберегти основну структуру каталогів, у яких зберігаються файли мережевої операційної системи, але можете доповнити її практично будь-якою схемою каталогів. Проте досвід роботи багатьох користувачів мережі виявив, що деякі схеми організації каталогів є ефективнішими. Наведені нижче рекомендації (це дійсно рекомендації, а ніяк не суворі правила) допоможуть вам організувати файли серверу в ефективну структуру каталогів. Нижче наводяться типи файлів, що можна зустріти практично на будь-якому сервері: • файли мережевої операційної системи; • файли клієнтської системи; • файли додатків; • файли даних користувачів; • файли розподільчих даних; • файли електронної пошти. Структура директорій повинна бути пристосована для збереження файлів усіх цих типів. Сучасні операційні системи поставляються з цілком автоматизованою програмою установки, яка задає питання про систему і про те, як ви плануєте її використовувати, а після цього створить визначену структуру каталогів для файлів операційної системи. І якщо у вас немає гострої потреби що-небудь змінювати, не вносьте зміни до стандартних параметрів установки. Більшість функцій мережевої операційної системи використовують стандартну структуру каталогів, і її зміна може призвести до збоїв у роботі системи. Деякі назви каталогів стали стандартними у світі мереж і якщо ви будете правильно ними користуватися й акуратно вести системний журнал, то багато спеціалістів (наприклад, консультанти, які залучені ззовні) належним чином оцінять організацію мережевих файлів. Нижче наведено декілька прикладів стандартних назв директорій. APPL Найбільш стандартна назва для каталогу, у якому зберігаються додатки. Ці додатки можуть виконуватися як на робочих станціях, так і на сервері. Звичайно в каталозі APPL утримуються не файли, а інші каталоги, що містять окремі додатки і відповідні системні файли. Дуже часто ці додатки встановлюють за допомогою автоматичних програм установки, що створюють додаткові вкладені каталоги. Якщо у вас немає особливих причин змінювати розташування файлів додатка, то лишіть усе як є. DATA У цьому каталозі звичайно зберігаються інші каталоги, у яких зберігаються файли даних, необхідні для роботи тих або інших додатків. Наприклад, у каталозі під назвою TAMPLATE, можуть зберігатися файли шаблонів документів, з якими працює текстовий процесор, а в іншій директорії за назвою SPREADS можуть знаходитися електронні таблиці. Repl Цей каталог, що вперше з'явився в NetWare під ім'ям LOGIN (в інших мережевих операційних системах має іншу назву) є каталогом, в який потрапляє клієнт при одержанні доступу до мережевої системи. Після того, як користувач встановлює з'єднання, він може переглядати структуру каталогів на сервері в межах відведених йому прав. MAIL У цьому каталозі утримується база даних посланих і отриманих мережею або системою електронної пошти повідомлень Inet Pub Як випливає з назви, тут зберігаються файли й інші каталоги, до яких може одержати доступі будь-який користувач мережі. Вперше він з'явився в Novell NetWare, під ім'ям PUBLIC. Ви можете створити в каталозі InetPub інший каталог, у якому будуть зберігатися утиліти для операційної системи, встановленої на клієнтських робочих станціях. Помістивши сюди утиліти, ви|робите їх доступними всім користувачам мережі яким вони можуть знадобитися. USERS Це каталог, який об'єднує в собі файли даних, що є виключною власністю окремих користувачів мережі. У цьому каталозі звичайно зберігаються не файли, а особисті каталоги користувачів системи. Для організації каталогів слід запам'ятати, що чим вище ви знаходитеся, тим сильніше впливаєте на загальну організацію системи. Інакше кажучи, у кореневому каталозі бажано створювати інші каталоги, що мають відношення до всієї системи (appl, users). Наступний рівень буде відноситися до категорій у системних директоріях (APPL\MSOff ice, user\yurii). Наступний рівень буде з'ясовувати категорію (APPL\MSOffice \winword). А далі вже можуть розташовуватися файли або каталоги, які локалізують дані. Можна також створити і невдалу структуру каталогів. Нижче наведено декілька загальних принципів, які можуть допомогти уникнути цього. • Неглибока структура каталогів. Ви можете помістити всі каталоги з файлами на наступному рівні після кореневого каталогу. Подібна структура, хоч і проста в створенні, але в той же час дуже неефективна в роботі, оскільки користувачі в пошуках потрібного файла змушені переглядати довгий список незв'язаних між собою каталогів. • Занадто глибока структура каталогів. Немає нічого корисного в зайвій вкладеності каталогів. Нікому не сподобається шукати свої ділові нотатки в каталозі \USERS\DEPART1\LAB538\PERSONAL\SERGEY\. За ВИНЯТКОМ каталогів, Створених у процесі автоматичної установки, намагайтеся не створювати більше трьох або чотирьох рівнів вкладеності. • Дублювання каталогів користувача. Незважаючи на те, що можна мати каталог користувача, який називається users\yurii та інший каталог за назвою APPS\MSOffісе\ winword\yurii, подібна структура звичайно вказує на погану організацію. Якщо на одного користувача посилаються два або більше каталогів, спробуйте змінити структуру так, щоб усі файли даних зберігалися в одному каталозі користувача. На рис. 28.6 показано спосіб розв'язання цієї проблеми. Щоб не захаращувати приклад непотрібною інформацією, тут наводиться лише невеликий список додатків, але уявіть собі, що їх буде біля сотні. Назва каталогу повинна відповідати його вмісту; наприклад, у директорії APPL повинні зберігатися файли додатків, напротивагу тому, що з'ясувати вміст каталогу із зашифрованою назвою TSD001_C практично неможливо. Крім усього перерахованого вище майте на увазі, що найбільш ефективна структура каталогів повинна бути як можна простіша і коротша. Тут істотним недоліком е потрійне дублювання особистого каталогу KULAKOV: користувачу важко розібратися, які дані зберігаються у певній копії каталогу, а у адміністратора мережі з'являється головний біль у процесі резервного копіювання, керування правами доступу тощо. Варто об'єднати дані з продубльованих каталогів у який-небудь один. Ще однією найпоширенішою помилкою є наявність в каталозі APPL всіх каталогів додатків, які є на сервері. Тоді користувачу, якому потрібний текстовий редактор Word, прийдеться нишпорити у всьому цьому смітті для того, щоб знайти його каталог. І уявіть собі його роздратування, коли він буде наражатися на різноманітні ігри. Одержання списків конфігурації Після упорядкування конфігурації потрібно скласти декілька важливих списків, їх потрібно складати акуратно, оскільки ця інформація буде заноситися до системного журналу мережі. • Список імен комп'ютерів. Кожній робочій станції і серверу мережі потрібно присвоїти унікальне ім'я. Вибір імені, як правило, не є особливо складним. Звичайно комп'ютери називаються відповідно до імен користувачів або їхніх функцій у мережі. Майте на увазі, що імена комп'ютерів не є паролями. Так що, наприклад, коли комп'ютер у лабораторії 538 використовується користувачем Сергій (Sergey), то подібними іменами будуть "Sergey" або "Соmp538-2", при умові, що він другий за списком. Список назв комп'ютерів повинен також включати розташування і функцію кожного комп'ютера: чи є машина тільки...

Методичні вказівки до лабораторної роботи Архітектура комп’ютерів та комп’ютерних систем

01.01.1970 03:01-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись