Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Основи економічної теорії
Група:
ПМ-31
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
кафедра економіки
Контрольна робота
з курсу «Основи економічної теорії»
1. Безробіття, його причини та типи. Економічні наслідки безробіття.
Відомо, що існують об’єктивні умови розбалансованості ринку робочої сили, в результаті чого певна частина працездатного населення може не знайти роботу, тобто стати безробітною.
Безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці. Безробітними, згідно з Законом України „Про зайнятість населення”, вважаються працездатні громадяни, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність відповідної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.
Рівень безробіття обчислюється як частка офіційно зареєстрованих повністю безробітних від обсягу робочої сили.
Рівень безробіття =х 100
Економісти нині вважають, що в розвинутій ринковій економіці безробіття зумовлене трьома основними причинами:
1) пошуком роботи;
2) негнучкістю заробітної плати;
3) недостатнім сукупним попитом.
Пошук відповідного робочого місця потребує певного часу і певних зусиль, що знижує коефіцієнт працевлаштування. Негнучкість заробітної плати – це ситуація, коли заробітна плата не реагує на зміни у співвідношенні попиту і пропозиції на ринку праці, внаслідок чого вони часто не урівноважені. Недостатній сукупний попит виникає в ході економічного циклу, коли національна економіка перебуває у фазі спаду. Він призводить до того, що процес продажу утруднюється і зростають запаси непроданих товарів. Фірми скорочують виробництво і звільняють частину працівників.
Ще деякі причини безробіття:
структурними змінами в економіці;
нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах;
постійним прогресом техніки, особливо його революційної форми - НТР;
диспропорційністю розвитку економіки;
Як бачимо, причин безробіття може бути чимало. Тому економісти нині розглядають не безробіття взагалі, а його конкретні форми чи види.
Розрізняють такі види безробіття:
фрикційне;
структурне;
циклічне.
Фрикційне безробіття виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу через звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, вперше шукає роботу. Фрикційне безробіття вважається неминучим і деякою мірою бажаним, оскільки частина працівників тимчасово втративши роботу, переходить з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на вище оплачувану і продуктивну. Це означає більші доходи для робітників і раціональний розподіл трудових ресурсів, а отже і більший реальний обсяг національного продукту.
Структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді, коли в результаті НТП відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, які змінюють структуру попиту на робочу силу. Ці зміни призводять до того, що попит на деякі професії зменшується або взагалі зникає, а на інші професії, яких раніше не існувало, зростає. "Структурні" безробітні не можуть знайти роботу без відповідної перепідготовки, додаткового навчання, а то і місця проживання. Фрикційне безробіття має короткостроковий характер, а структурне - довгостроковий, тому і вважається більш важким.
Циклічне безробіття виникає за циклічних спадів, коли відбувається скорочення обсягів виробництва. Внаслідок цього падає сукупний попит на робочу силу і зайнятість скорочується, а безробіття зростає.
Економічні наслідки безробіття:
Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, які є наслідком природного і фактичного безробіття ( і відповідно зайнятості)
Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, ніби спрацьовує на користь спілки підприємців.
Під час тривалого безробіття працівник втрачає кваліфікацію, а отримання нової кваліфікації й адаптації до нових умов часто проходять для нього важко.
Безробіття веде до прямого занепаду раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менша від заробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний та інвестиційний попит, скорочує обсяг заощаджень у населення.
2. Фактори виробництва та їх класифікація.
Фактори виробництва – ресурси, які необхідно витратити для виробництва товару.
Сюди належить:
праця - фізична та розумова діяльність людини, спрямована на досягнення корисного результату;
технологія - наукові методи досягнення практичних цілей, включаючи підприємницькі здібності;
земля - все, що дала природа у розпорядження людині для її виробничої діяльності (земля, корисні копалини, вода, повітря, ліси та ін.);
капітал - накопичений запас засобів у виробничій, грошовій і товарній формах, необхідних для створення матеріальних благ.
Кожний із факторів виробництва має ціну.
Ціною праці є заробітна плата,
технології – ліцензійна або патентна плата,
землі – земельна рента,
капіталу – банківський відсоток.
Ціна фактора виробництва відображає баланс попиту і пропозиції на нього як в рамках окремої держави, так і у взаємовідношеннях держав одна з одною.
Вітчизняна класифікація виробничих ресурсів:
матеріальні ресурси;
мінерально-сировинні;
трудові;
фінансові
технологічні
інформаційні
За походженням фактори виробництва поділяються:
основні – ті, що дістались країні від природи або стали результатом довготривалого історичного розвитку (географічне положення, природні ресурси, клімат, некваліфікована робоча сила, борги);
розвинуті – ті, які країна набула в результаті інтенсивних пошуків и капіталовкладень (сучасні технології, кваліфіковані кадри, сучасна інфраструктура).
За ступенем спеціалізації фактори виробництва поділяються:
загальні – ті, які можна застосовувати в різних галузях для створення різної продукції;
спеціальні – ті, які можна застосовувати для випуску тільки в одній галузі або для створення однієї або для дуже вузької групи продукції.
Міжнародна мобільність факторів виробництва – це здатність ресурсу до переміщення з однієї країни до іншої. Ступінь мобільності залежить від функціонального типу, до якого належить конкретний фактор виробництва.
За мобільністю фактори виробництва поділяються:
специфічні – ті, які характерні тільки для даної галузі і які не в змозі переміщуватися між галузями;
мобільні – ті, які вільно переміщуються між галузями.
За матеріальністю:
матеріальні (капітал, земля);
нематеріальні (праця, організація виробництва, технологія виробництва, інформація).
За характером зростання:
екстенсивні фактори зростання: збільшення обсягу інвестицій при збереженні існуючого рівня технології, збільшення числа зайнятих працівників, зростання обсягів споживання сировини, матеріалів і палива;
інтенсивні фактори зростання: прискорення НТП (упровадження нової техніки і технологій шляхом відновлення основних фондів), поліпшення використання основних і оборотних фондів, підвищення ефективності виробництва за рахунок кращої його організації.
3. Поведінка фірми в умовах монополістично конкурентної моделі ринку.
Монополістична конкуренція – це ринкова структура, де відносно велике число дрібних виробників пропонує подібні товари, близькі замінники, які незначно відрізняються один від одного. До ринків монополістичної конкуренції відносять ринки книг, ліків, спорттоварів, кави, безалкогольних напоїв, мила, шампунів, зубної пасти, тощо.
Монополістична конкуренція має наступні ознаки:
відносно велике число невеликих фірм;
диференційована продукція;
деякий, проте обмежений контроль над ціною;
нецінова конкуренція;
відносно вільний вступ в галузь і вихід з неї.
Оскільки продукція диференційована, кожен виробник певної марки товару виступає як монополіст і має спадну криву попиту. Але вхід нових фірм у галузь вільний, отже, фірми конкурують між собою. Незважаючи на монопольну владу окремої фірми, кожна занадто мала, щоб значно впливати на загальну ринкову ситуацію, і це робить ринок схожим на конкурентний. Отже, в умовах монополістичної конкуренції значний розвиток конкуренції поєднується з незначною монопольною владою над ринком. Ринок сегментується, кожна фірма формує свій мікро-ринок, і на кожному з сегментів продавці мають можливість маніпулювати ціною як монополісти, конкуруючи між собою як досконалі конкуренти.
Основна особливість моделі такої фірми зумовлена еластичністю попиту і відповідною траєкторією кривої попиту. Попит на продукцію монополістичного конкурента є більш еластичним, ніж для чистого монополіста, але не є абсолютно еластичним, як для досконало конкурентної фірми.
Якщо одна з фірм монополістично конкурентного ринку знизить ціну на свою продукцію, то обсяг попиту для неї зросте, тому що деякі покупці переключать свій попит на дешевший товар. Але оскільки продукція диференційована, не всі покупці полишать своїх колишніх продавців, певна частина споживачів буде слідувати усталеним уподобанням.
Монополістичний конкурент може сам вибрати комбінацію ціни і обсягу виробництва, яка максимізує прибуток. Інші фірми ніяк не відреагують на його рішення. Проте відсутність бар’єрів входження в галузь не дозволяє монополістичному конкуренту одержувати високі прибутки тривалий час. Входження нових фірм у галузь розширює пропонування і зводить економічні прибутки до нуля. Зважаючи на це, рівновага фірми у короткостроковому і довгостроковому періодах буде мати відміну.
У короткостроковому періоді фірма може максимізувати прибуток або мінімізувати збитки, керуючись загальним правилом . Число фірм в галузі є незмінним.
У довгостроковому періоді у випадку прибутковості в галузь починають входити нові фірми, приваблені можливістю одержати економічний прибуток. У міру появи нових фірм, отже, і нових товарів-замінників, типова фірма втрачає частину свого попиту. Кожна фірма починає втрачати прибутки. І навпаки, у випадку збитковості фірми починають залишати ринок, кількість продукції скорочується. Зменшення числа фірм призводить до збільшення попиту на товари тих фірм, які залишились на ринку.
Якщо фірми одержуватимуть в короткостроковому періоді збитки, то частина їх залишить галузь, а ті, що залишаться, будуть мати збільшену частку попиту, і поступово збитки почнуть зникати, фірми будуть отримувати нормальний прибуток. Довгострокова рівновага відновлюється.
Монополістичні конкуренти не мінімізують витрат, їх рівень виробництва менший за той, що дозволяє мінімізувати середні витрати. Якби фірма збільшила обсяг виробництва, вона могла б знизити середні витрати. Але монополістичному конкуренту невигідно виробляти продукції більше, тому що її прийшлося б продавати за нижчою ціною. Тому галузі часто переповнені фірмами, які функціонують, не досягаючи оптимальної потужності. Надлишкові виробничі потужності і водночас вищі порівняно з конкурентними ціни – ще один наслідок монополістичної конкуренції для суспільства.
Ще однією особливістю монополістичної конкуренції є те, що провідну роль у конкурентній боротьбі відіграє нецінова конкуренція, засобами якої є: подальша диференціація продукції – підвищення її якості, поліпшення умов продажу; справна організація реклами. У фірм з’являється можливість контролювати не тільки пропонування, але і попит на свою продукцію.
Значення будь-якої диференціації полягає в тому, що вона є джерелом підвищення прибутковості фірми внаслідок здобуття виробниками обмеженого контролю над цінами на свою продукцію. Завдяки постійному вдосконаленню товару кожна фірма може зберегти чи підвищити попит на свою продукцію і, розширюючи виробництво, збільшити прибуток. З іншого боку, менші порівняно з конкурентними обсяги випуску та вищі ціни на продукцію, неефективність виробництва і розподілу ресурсів, що виникає в умовах монополістичної конкуренції, цілком компенсуються тією вигодою, яку одержують споживачі від розширення можливостей споживчого вибору.
Ціноутворення за умов монополістичної конкуренції має подвійний характер. З одного боку, воно зазнає впливу об’єктивних чинників – витрат виробництва і збуту, причому на перший план виходять саме витрати збуту. З іншого боку, на рівень цін впливає суб’єктивний чинник. Ціна відображає якість товару, престиж торговельної марки. Саме суб’єктивний чинник відіграє більш суттєву роль у можливості маніпулювати цінами, здійснювати політику з формування власного ізольованого мікро – ринку.
На відміну від конкурентної фірми і монополії, для максимізації прибутку фірма – монополістичний конкурент повинна враховувати три фактори: обсяг випуску, ціну та зміну продукту і рекламну діяльність.
ТЕСТИ:
Якщо Центральний банк хоче збільшити пропозицію грошей, то він може:
а) виконувати операції по купівлі цінних паперів на відкритому ринку;
б) знизити облікову ставку;
в) знизити резервні вимоги;
г) все вище вказане.
Якими причинами можна пояснити наявність економічних проблем:
а) впливом держави на економіку і населення землі;
б) забрудненням навколишнього середовища;
в) наявністю безробіття та інфляції;
г) необмеженим бажанням людей та обмеженістю ресурсів.
Із перелічених величин до складу ВВП за методом доходів входить:
а) змішаний дохід власників малого бізнесу;
б) непрямі податки;
в) рента;
г) всі відповіді правильні.
Дефіцит державного бюджету може фінансуватись за рахунок:
а) облігацій внутрішньої державної позики;
б) доходів населення;
в) додаткової емісії грошей;
г) золотовалютних резервів країни.
Форма заробітної плати, яка визначається кількістю виробленої продукції:
а) почасова;
б) відрядна;
в) реальна;
г) комісійна.
ЗАДАЧІ:
;
;
;
Розв’язання
, бо 2000 р. – базовий рік.
;
Відповідь:
Рівень цін
ВВП реальний
250
2000
225
2000
200
1900
175
1700
150
1400
125
1000
125
500
125
0
а) Графік кривої сукупної пропозиції:
б) На класичному відрізку кривої сукупної пропозиції рівень цін змінюється від 225 до 250 при обсязі реального ВВП 2000.
в) На проміжному відрізку кривої сукупної пропозиції рівень цін змінюється від 125 до 225, а обсяг реального ВВП відповідно від 1000 до 2000.
г) На кейнсіанському відрізку кривої сукупної пропозиції обсяг реального ВВП змінюється від 0 до 1000 при рівні цін 125.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора