Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни «Управління міжародими програмами і проектами»
ЛЬВІВ 2010
ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНИМИ ПРОГРАМАМИ ТА ПРОЕКТАМИ
План.
1.1. Проекти та програми
1.2. Класифікація проектів
1.3. Сутність системи управління проектами
1. 1.Проекти та програми
Слово проект дуже часто вживається у нашому житті. Розробка засобів боротьби з інфекційними захворюванннями, проведення виборчої компанії, взяття в оренду та ремонт нового офісу, впровадження нової системи стимулювання персоналу або підготовка до пікніка мають низку спільних ознак, що характеризують їх як проекти. Це, зокрема, такі ознаки:
спрямованість на досягнення конкретної мети;
базування на координованому виконанні пов’язаних між собою дій;
обмеженість у часі виконання, визначеність певної дати початку і закінчення;
наявність певного бюджету;
певною мірою неповторність та унікальність
Термін «проект» походить від латинського слова projectus – кинутий вперед. Ще до недавна спеціалісти трактували цей термін так: креслення, пояснювальна записка, кошториси, на основі яких можна збудувати літак, споруду чи завод, або текст, що передує документу – плану договору або угоді.
Поняття «проект» в різних моделях і стандартах трактується по різному. Усе залежить від поставленого завдання. Якщо результатом реалізації проекту мають бути фізичні об’єкти, то проект визначає систему сформульованих цілей, створених або модернізованих для реалізації фізичних об’єктів, технологічних прийомів, технічної іорганізаційної документації, матеріальних, трудових та інших ресурсів, а також управлінських рішень та заходів їх виконання.
З урахуванням сновних особливостей і обмежень проектної діяльності як виду діяльності можна дати таке визначення поняття «проект» - це комплекс взаємопов’язаних заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей протягом обмеженого часу при обмежених грошових та інших ресурсах.
У сучасному розумінні поняття проект тлумачиться так:
- це діяльність, захід, що передбачає виконання комплексу певних дій для досягнення певних цілей;
- це системи організаційно-правових і розрахунково-фінансових документів, необхідних для виконання певних дій або таких, що описують ці дії;
- це сукупність цілеспрямованих, послідовно орієнтованих у часі, одноразових, комплексних і нерегулярно повторюваних дій (заходів, робіт), орієнтованих на досягнення кінцевого результату в умовах обмежуваності ресурсів і заданості термінів їх початку і завершення.
У загальному плані проект – це те, що замислюється або планується. Тому цілком справедливо, коли під проектом розуміють і викладену ідею, і розроблений діловий план, і результати відтворювання нововведеня, і процес його практичного впровадження у практику. Тобто – це визначення проекту у широкому значенні.
З практичної точки зору, використовується вужче трактування даного терміну. Зокрема проект розглядається як остання стадія життєвого циклу бізнес-ідеї, після якої вона стає підприємницькою практикою.
У західних підручниках надається таке визначення проекту: проект – це тимчасова дія, що виконується для створення унікального продукту чи послуги. Тимчасова означає, що кожен проект має свій початок і завершення, а унікальний – продукт або послуга принципово відрізняється від інших аналогічних продуктів або послуг.
Організації виконують роботу, яка в основному включає або дії, або проекти, хоч вони можуть і перекриватися. Дії і проекти мають багато спільного, наприклад: вони виконуються людьми; виконуються з обмеженими ресурсами; плануються, виконуються і контролюються.
Дії і проекти в основному розрізняються тим, що перші виконуються весь час і є чимось постійним, тоді як проекти є тимчасовими і унікальними.
Приклади проектів: розробка нового продукту чи послуги; зміна структури, кадрів або стилю роботи організації; проектування нового транспортного засобу; розробка чи придбання нової або модифікованої інформаційної системи; зведення будівлі чи споруди; запуск політичної кампанії; реалізація нової процедури чи процесу, зв'язаного з бізнесом виконавчої організації.
Програма - це група проектів, управління якими для отримання прибутків здійснюється в комплексі, оскільки за індивідуального управління ці прибутки будуть недоступні . Багато які програми також включають елементи поточних дій. Наприклад:
«Програма з розробки літака ХУZ» включає проект або проекти з розробки літака, а також поточне виробництво i підтримку його польових випробувань.
Багато які фірми в галузі електроніки мають у своєму штаті менеджерів програм, які відповідають як за результати по окремих продуктах (проекту), так і за координацію багатьох результатів у часі (поточні дії).
Програми можуть охоплювати також серію циклічних дій, що повторюються, наприклад:
в організаціях часто є щорічна «будівельна програма» - регулярні поточні дії, що включають багато проектів;
багато які неприбуткові організації мають «програму збирання коштів» - поточні дії для отримання фінансової допомоги, яка часто включає групу окремих проектів, таких як збирання членських внесків або проведення аукціонів;
публікація газети чи журналу також є програмою - само по собі періодичне видання є програмою, а випуск кожного окремого номера - проектом.
1.2. Класифікація проектів
В сучасному розумінні проекти – це те що змінює наше оточення: будівництво житлового будинку або промислового об’єкту, програма науково-дослідних робіт, реконструкція підприємства, створення нової організації, розробка нової техніки, зменшення витрат тощо.
Проект - цілеспрямоване, заплановане створення або модернізація фізичних об’єктів, технологічних процесів, технічної та організаційної документації для них, матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсів, а також управлінських рішень та заходів щодо їх виконання.
Різомаіття проектної діяльності потребує певної класифікації, яка наведена в табл.1.1.
Таблиця 1
Класифікація проектів
Класифікаційні ознаки
Види проектів
Мета і характер діяльності
комерційні
не комерційні
Характер та сфера діяльності
промислові;
організаційні;
економічні;
соціальні;
інноваційні
дослідницькі
Масштаб та розмір проекту
надвеликі
великі;
середні;
малі
Ступінь складності
прості;
складні;
дуже складні
Склад і структура проекту
монопроекти;
мультипроекти;
мегапроекти
Рівень альтернативності
взаємовиключні;
альтернативні за капіталом;
незалежні;
взаємовпливаючі;
взаємодоповнюючі
Тривалість проекту
короткострокові;
середньострокові;
довгострокові
Характер змін
оперативні;
стратегічні
Обов’язковіть виконання
обов’язкові
необов’язкові
Якість
звичайної якості
бездефектні
За масштабом проекти поділяються на:
Малі проекти – вартістю до 10 млн. доларів.
Середні проекти - вартістю від 10 до 50 млн. доларів.
Великі проекти - від 50 до 100 млн. доларів.
Надвеликі проекти - понад 100 млн. доларів.
За складністю проекти поділяються на монопроекти, мультипроекти та мегапроекти.
Монопроект – це окремий проект певного виду і масштабу.
Мультипроект – це комплексний проект, який складається з декількох моно проектів, що вимагає багато проектного управління.
Мегапроект – це комплексний проект розвитку регіонів, секторів економіки, тощо, який складається з декількох моно- та мультипроектів, об’єднаних однією метою.
За якістю проекти поділяються на проекти звичайної якості та бездефектні.
Бездефектні проекти – такі в яких домінуючим фактором є якість (наприклад, будівництво електростанцій).
Обов’язкові проекти – це контрактні проекти, які повинні забезпечити контрактні зобов’язання, наприклад, проекти охорони довкілля.
Необов’язкові проекти – будь-які проекти, виконання яких можна перенести на інший період, наприклад, заміна обладнання.
За характером та сферою діяльності виділяють: промислові проекти, проекти дослідження та розвитку (інноваційні), організаційні, економічні та соціальні проекти.
Промислові проекти – типові проекти, що спрямовані на випуск та продаж нових продуктів, удосконалення технологій, розширення виробництва тощо.
Інноваційні проекти – зосереджені на науково-дослідній діяльності, розробці програмних засобів опрацювання інформації, створенні нових матеріалів, технологій, конструкцій тощо.
Організаційні проекти – націлені на реформування системи управління, створення нової організації, реструктуризацію тощо.
Економічні проекти – мають на меті приватизацію державних підприємств, розвиток ринку капіталів, реформування системи оподаткування та інші макроекономічні перетворення.
Соціальні проекти – пов’язані з реформуванням системи управління, створенням системи соціального захисту, охороною здоров’я подоланням наслідків природних, екологічних та соціальних потрясінь та іншими чинниками соціального характеру.
За рівнем альтернативності проекти поділяються на взаємовиключні, альтернативні за капітало, незалежні, взаємовипливаючі та взаємодоповнюючі .
Взаємовиключні (альтернативні проекти) – це проекти, які здійснюються, якщо неможливим або неціленаправленим є здійснення інших проектів.
Альтернативні за капіталом – проекти, які здійснюються в тому випадку, коли кожен з них не може бути здійсненим без використання фінансових засобів, необхідних для здійснення інших проектів.
Незалежні проекти – проекти, які здійснюються в тому випадку, коли результати одного не впливають на результати реалізації інших і будь-яка інформація про параметри одного не змінює інформацію про результати інших.
Взаємовипливаючі – проекти, які здійснюються в тому випадку, якщо при їх спільній реалізації виникають допоміжні (системні, синегетичні) позитивні або негативні ефекти, але не виявляються при реалізації кожного із проектів окремо.
Взаємодоповнюючі – це проекти, які здійснюються втому випадку, якщо за яких небудь причин вони можуть бути прийняті чи відкинуті тільки одночасно.
За тривалістю проекти бувають короткострокові (до 3 років), середньострокові ( від 3 до 5 років) і довгострокові (більше 5 років)
3. Сутність системи управління проектами
Управління проектами – це систематична дисципліна, що об’єднує спеціальні та надпрофесійні знання. Спеціальні знання відбивають особливості тієї сфери діяльності, до якої належать продукти (будівельні, інноваційні, екологічні, дослідницькі тощо). З огляду на це під управлінням проекту розуміють діяльність, спрямовану на реалізацію проекту з максимально можливою ефективністю при заданих обмеженнях щодо часу, коштів, ресурсів і якості кінцевих результатів.
Фахівці інституту управління проектами (США) запропонували таке трактування терміну «управління проектом»: це мистецтво керувати і координувати людські та матеріальні ресурси протягом життєвого циклу проекту, застосовувати системи сучасних методів і техніки управління та мінімізації ризиків для досягнення визначених результатів за складом і обсягами робіт, вартістю, часом, якістю та задоволенням учасників.
За функціональним підходом під управлінням проектом слід розуміти конкретну функцію менеджменту, яка реалізується через загальні функції як планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання.
За допомогою методів управління проектами визначають цілі проекту, обгрунтовують і оцінюють його життєздатність; виявляють структуру проекту (підцілі, завдання, роботи, які необхідно виконати); визначають необхідні обсяги та джерела фінансування; підбирають виконавців, зокрема за допомогою торгів і конкурсів; готують і укладають контракти; визначають терміни реалізації проекту; складають графік виконання робіт; розраховують необхідні ресурси; кошторис і бюджет проекту; планують і враховують ризики; забезпечують куонтроль за реалізацією проекту.
Управління проектами дуже часто трактується як проектний менеджмент. Проектний менеджмент - це привнесення додатково до робіт проекту знань, навичок, методів і засобів для задоволення або перевищення потреб і бажань зацікавлених осіб проекту. Задоволення або перевищення бажань останніх однозначно означає забезпечення балансу конкуруючих вимог відносно:
внутрішнього середовища (змісту), часу, вартості та якості;
різних потреб і бажань зацікавлених осіб;
ідентифікованих і не ідентифікованих вимог (потреб).
Термін «проектний менеджмент» іноді означає те, що використовується для описання організаційного підходу до управління поточними діями. Цей підхід, або точніше проектне управління, розглядає багато аспектів поточних дій для застосування процедур проектного менеджменту.
ТЕМА 2. СЕРЕДОВИЩЕ ПРОЕКТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
План.
2.1. Фази проекту та його життєвий цикл
2.2. Зацікавлені сторони проекту
2.1. Фази проекту та його життєвий цикл
Оскільки проекти самі по собі унікальні, вони мають багато невизначеностей. Організації, що виконують проект, як правило, поділяють його на кілька фаз для забезпечення кращого контролю за управлінням і відповідних зв'язків з поточними роботами організації. У сукупності фази проекту мають назву «життєвий цикл проекту».
Кожна фаза проекту відзначається завершенням однієї або більше дій (робіт). Результатом дії є матеріальний продукт, що підлягає перевірці. Наприклад: техніко-економічне обгрунтування, детальне проектування або робочий прототип. Дії, а отже й фази, є частинами загальної послідовної структури проекту, і передбачені для забезпечення виконання продукту проекту.
Висновки по кожній фазі - це загальний огляд ключових дій і виконання проекту для (а) визначення того, чи матиме проект наступну фазу; (б) визначення і коригування вартісних похибок. Такі перегляди наприкінці кожної фази часто називають завершенням фази, вихідним аналізом етапу або формулюванням висновків.
Кожна фаза проекту звичайно включає безліч певних продуктів (елементів), спроектованих для забезпечення бажаного рівня управління. Більшість цих елементів належать до дій у фазах, і, як правило, назви фаз походять від назв цих елементів: вимоги, проектування, побудови, підготовки текстової інформації, запуску, закриття і т. ін.
Життєвий цикл проекту (ЖЦП) є базовими елементом концепції проектного аналізу (рис.1.1.). Життєвий цикл проекту – це час від першої затрати до останньої вигоди проекту. Він відображає розвиток проекту, роботи, які проводяться на різних стадіях підготовки, реалізації та експлуатації проекту. До поняття ЖЦП входить визначення різних стадій розробки й реалізації проекту. Наприклад, якщо в організації з'являються сприятливі можливості, які можна використати в подальшому, то дається техніко-економічне обгрунтування рішенню, чи треба виконувати проект.
/
Рис. 1.1. Приклад життєвого циклу проекту
ЖЦП являє собою певну схему або алгоритм, за допомогою якого відбувається встановлення певної послідовності дій при розробці та впровадженні проекту. Життєві цикли проекту звичайно визначають:
яка технічна робота має бути зроблена по кожній фазі (наприклад, робота архітектора належить до фази визначення чи до фази виконання?);
хто має бути залучений до проекту у кожній фазі (наприклад, паралельне використання Інженерних ресурсів вимагає, щоб виконавці одночасно використовувалися у фазах завдання вимог і проектування).
Тобто, ЖЦП вказуватиме, які перехідні дії наприкінці проекту будуть включені до нього, а які ні. Таким чином, визначення ЖЦП може використовуватися для зв'язку проекту з поточними діями організації, що виконує проект.
Ступінь деталізації і термінологія опису відповідних процедур залежать від характеру проекту, предметної культури, поставлених завдань, наявних ресурсів і, можливо, уподобань та смаків проектного аналітика.
Реалізація проекту вимагає виконання певної кількості різноманітних заходів і робіт, які для зручності розгляду можна поділити на дві групи: основна діяльність і діяльність із забезпечення проекту. Такий поділ є поділом процесу реалізації проекту на фази і стадії, оскільки ці види діяльності часто не співпадають у часі.
До основної діяльності звичайно відносять аналіз проблеми, формування цілей проекту, базове та детальне проектування, виконання будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, здавання проекту, експлуатацію проекту, ремонт, обслуговування та демонтаж обладнання тощо.
Необхідно завжди пам'ятати про відмінності життєвого циклу проекту від життєвого циклу продукту. Наприклад, проект, що розроблявся для постачання нового комп'ютера на ринок, є однією фазою або одним з етапів життєвого циклу продукту.
Діяльність з забезпечення проекту, в свою чергу, може бути поділена на організаційну, правову, кадрову, фінансову, матеріально-технічну, комерційну та інформаційну.
Єдиного й однозначного підходу до розподілу цих робіт у логічній послідовності та у часі не існує. При визначенні кількості фаз та етапів виконання проекту визначальними є цілі й умови реалізації проекту.
Деякі керуючі проектом вважають корисним використовувати ЖЦП як наріжний камінь для управління проектами. Життєвий цикл означає, що проекти мають обмежений відрізок часу існування, і що існують передбачувані зміни в рівні зусиль і уваги до життя проекту.
Хоч багато які ЖЦП мають аналогічні найменування фаз з відповідними необхідними циклами продуктів, тільки деякі з них є ідентичними. Більшість містять чотири чи п'ять фаз, але деякі мають дев'ять і більше. Навіть всередині однієї прикладної сфери можуть бути значні відмінності - життєвий цикл з розробки програмного забезпечення в одній організації може мати одну фазу проектування, тоді як в іншій можуть бути виділені різні фази для функціонального й детального проектування.
Підпроекти всередині проектів також можуть мати чіткі життєві цикли. Наприклад, архітектурна фірма, наймана для проектування офісної будівлі, спочатку залучається до фази визначення змісту проекту разом з організацією-власником під час підготовки проекту, а потім до фази реалізації проекту при підтримці процесу будівництва з боку орган ізації-власника. Проте архітектурний проект матиме свою власну серію фаз від концептуального проектування, через визначення і реалізацію, до закриття. Архітектор навіть може розглядати проектування і підтримку процесу будівництва як окремі проекти зі своїми власними окремими фазами.
У літературі з аналізу та управління проектами використовуються різні підходи при поділі реалізації проекту на фази. Так, у Німеччині переважае підхід, що грунтується на основній діяльності - аналізі проблем, розробці концепції та детальному поданні проекту, використанні результатів його реалізації, ліквідації об’єктів проекту.
У публікаціях деяких російських авторів пропонується розглядати три фази проекту – концептуальну, контрактну і фазу реалізації проекту. З огляду на запропоноване розрізнення концептуальна фаза має такі стадії: розробка концепції проекту, оцінка життєдіяльності проекту, планування проекту, розробка вимог до проекту, вибір і придбання земельної ділянки.
Програмою промислового розвитку ООН (UNIDO) запропоновано своє бачення проекту як циклу, що складається з трьох окремих фаз – передінвестиційної, інвестиційної та експлуатаційної (рис.1.2.).
Передінвестиційна фаза має такі стадії: визначення інвестиційних можливостей, аналіз альтернативних варіантів і попередній вибір проекту – попереднє техніко-економічне обґрунтування, висновок по проекту і рішення про інвестування.
Інвестиційна фаза має такі стадії: встановлення правової, фінансової та організаційної основ для здійснення проекту, придбання і передача технологій, детальне проектне опрацювання і укладання контрактів, придбання землі, будівельні роботи і встановлення обладнання, передвиробничий маркетинг, набір і навчання персоналу, здача в експлуатацію та запуск.
Фаза експлуатації розглядається як у довгостроковому, так і у короткостроковому планах. У короткострокому плані вивчається можливе виникнення проблем, пов’язаних із застосуванням обраної технології, функціонуванням обладнання або з кваліфікацією персоналу. У довгостроковому плані до розгляду береться обрана стратегія та сукупні витрати на виробництво і маркетинг, а також надходження від продажу.
Загальні властивості фаз життєвого циклу полягають у наступному:
матеріальні витрати та кількість залученого до проекту персоналу спочатку низькі, згодом зростають і швидко йдуть угору, коли проект наближається до завершення;
імовірність успішного завершення проекту є найменшою, а ризик і невизначеність відповідно найвищими на початку проекту. Імовірність успішного завершення проекту поступово зростає в міру виконання проекту;
здатність зацікавлених осіб впливати на остаточні властивості продукту проекту і на остаточну вартість проекту найвища на початку виконання проекту, але з часом поступово стає нижчою. Основною причиною є те, що витрати на зміни й виправлення помилок загалом зростають в міру виконання проекту. Цю ситуацію можна представити графічно.
Головне в процесі виділення фаз, стадій та етапів проекту полягає у позначенні деяких контрольних точок, під час проходження яких використовуеться додаткова (зовнішня) інформація і визначаються або оцінюються можливі напрями проекту (віхи проекту). В будь-якому разі, прийнятий поділ відображає взаємодію проекту з середовищем (діючий механізм регулювання економіки країни, політики держави, існуюче становище в економіці тощо).
Рис.2. Класифікація фаз життєвого циклу проекту у відповідності до програми промислового розвитку ООН (UNIDO)
Приклади життєвий циклів проектів
Директива 5000.2 Міністерства оборони США від 26 лютого 1993 р. описує серію віх і фаз із закупівель, як це показано на рис. 3:
Визначення необхідної задачі - закінчується затвердженням ідеї концепції.
Дослідження та визначення концепції закінчується затвердженням представленої концепції.
Демонстрація і перевірка -закінчується затвердженням розробки.
Розробка інженерних і виробничих рішень- закінчується затвердженням виробничих рішень.
Виробництво та розгортання проекту-накладається на фазу експлуатації та підтримки.
Техніко-економічне обгрунтування - формулювання проекту, розробка техніко-економічного обгрунтування (ТЕО), а також проектування і затвердження стратегії. На цій фазі приймається рішення про запуск або відмову від запуску проекту.
Планування та проектування-базовий проект, вартість і календарний план, умови та термін контракту, а також детальне планування. Більшість контрактів розпочинаються по завершенні цієї фази.
Виробництво - виробництво, постачання, будівельні роботи, установка й тестування. У кінці цієї фази основні результати проекту в цілому отримані.
Приймання та запуск - заключне тестування та експлуатація. У кінці цієї фази проект має бути повністю закінчений.
Рис. 3. Приклад життєвого циклу закупівель Міністерства оборони стосовно DOD
Мерфі описує життєвий цикл проекту з розробки нового фармацевтичного продукту в США, як це показано на рис.4:
Відкриття і початкові дослідження - включає початкові та прикладні дослідження з визначення кандидатів на доклінічне тестування.
Доклінічна розробка -включає лабораторне тестування тавипробування на тваринах для визначення безпеки й ефективності, а також підготовку і початок програми Дослідження Нових Ліків (ЕЧИ).
Реєстрація розробок - включає тести по клінічних фазах І, II і III, а також підготовку і запуск програми Застосування Нових Ліків (М)А).
Роботи з просування - включає додаткові роботи з підтримки перевірки ИБА з боку Департаменту харчових і лікарських виробів.
/
Рис. 4. Приклад життєвого циклу для фармацевтичного проекту(за Мерфі)
2.2. Зацікавлені сторони проекту.
Зацікавлені сторони проекту - це окремі особи й організації, які активно залучені до проекту, або ті, чиї інтереси можуть позитивно чи негативно вплинути на результат виконання проекту або на успішне його завершення. Команда управління проектами повинна визначити зацікавлених осіб, їхні потреби й очікування, і потім управляти ними і впливати на їхні очікування для того, щоб гарантувати успішне завершення проекту. Визначити зацікавлених осіб часто буває дуже важко. Наприклад, чи є зацікавленою особою проекту робітник складального цеху, чия майбутня робота залежить від результатів проекту з розробки нового продукту? Основними зацікавленими особами по кожному проекту є:
Менеджер проекту - окрема особа, яка відповідає за управління проектами.
Споживач - окрема особа або організація, що використовує продукт проекту. Можуть існувати різні рівні споживачів. Наприклад, як споживачі нового фармацевтичного продукту можуть виступати лікарі, які замовляють його, пацієнти, які приймають його, і страхові компанії, які платять за нього.
Виконавча організація - підприємство, більшість працівників якої залучені до роботи з виконання проекту.
Інвестор - окрема особа чи група осіб в організації (яка виконує проект), що вкладає фінанси в проект готівкою або в будь-якій іншій формі.
Крім перелічених існує багато інших типів і категорій зацікавлених осіб у проекті - внутрішніх і зовнішніх, власників та інвесторів, постачальників і підрядчиків, членів команди та їх сімей, урядових організацій і засобів масової інформації, окремих громадян, тимчасових або постійних лобуючих організацій, а також усе суспільство загалом.
Визначення чи групування зацікавлених сторін робиться насамперед для того, щоб з'ясувати, які саме окремі особи й організації вважають себе зацікавленими сторонами проекту. Ролі та відповідальність зацікавлених сторін можуть перекриватися, коли, наприклад, інженерна фірма фінансує завод, який вона проектує
Тема 3.ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ПРОГРАМ ТА ПРОЕКТІВ ТА ОЦІНКА ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ
План
3.1. Обгрунтування доцільності міжнародних програм та проектів
3.2. Оцінювання ефективності міжнародних програм та проектів
3.1. Обгрунтування доцільності міжнародних програм та проектів
Щоб виявити кращий варіант проекту, потрібно розглянути широке коло можливих його варіантів. Відхилення варіантів проекту відбувається на основі відбору ідей, які згодом будуть прийняті і піддані детальному аналізу.
Ідея проекту повинна бути детально розроблена на стадії ретельного дослідження. Вона може бути обумовлена:
прагненням виконати завдання, що стоять перед країною;
незадоволеними потребами й пошуком можливих шляхів їх задоволення;
ініціативою приватних чи державних підприємств, які прагнуть одержати переваги у використання нових можливостей;
труднощами або обмеженнями в перебігу розробки, викликаними браком важливих виробничих потужностей, нерозвиненістю сервісу, нестачею матеріальних і людських ресурсів або адміністративними та іншими перешкодами;
наявністю невикористаних або недовикористаних матеріальних чи людських ресурсів та можливістю їх застосування в продуктивних галузях;
необхідністю зробити додаткові капіталовкладення;
прагнення створити сприятливі умови для формування, відповідної інфраструктури виробництва й управління;
стихійними лихами тощо
Ідеї щодо проекту надходять також із-за кордону в результаті:
пропозицій іноземних громадян або фірм про інвестиції;
інвестиційних стратегій, розроблених іншими країнами, а також можливостей, що виникають у зв’язку з міжнародними зговорами;
домінуючих поглядів фахівців або ж консенсусу в рамках міжнародної спільноти з таких питань як народонаселення, стан навколишнього середовища та боротьби із зубожінням;
діяльності організацій по наданню двосторонньої допомоги і поточних проектів цих організацій у даній країні.
Ідея проекту піддається попередній перевірці в дослідженнях можливостей. Попередні дослідження ґрунтуються здебільшого на загальних оцінках, ніж на детальному аналізі, тому їх можна проводити у трьох напрямках:
дослідження регіонів (виявлення можливостей у даному регіоні);
виробничі дослідження (виявлення можливостей у даній галузі промисловості);
дослідження природних ресурсів, сільськогосподарської та промислової продукції тощо.
У процесі управління міжнародими проектами використовуються такі методи аналізу:
технічний: техніко-економічні альтернативи, варіанти місцезнаходження, розміри проекту, терміни реалізації проекту в цілому і його фаз, доступність і достатність джерел сировини, робочої сили і інших необхідних ресурсів, місткість ринку для продукції проекту, затрати на виконання проекту з врахуванням непередбачених чинників, графік виконання проекту.
комерційний або економічний: оцінювання проекту з точки зору кінцевих споживачів продукції чи послуги, які пропонуються проектом. У загальному вигляді усі завдання за даним видом аналізу розглядаються через призму таких складових як маркетинг, джерела і умови отримання ресурсів, умови виробництва і збуту. При цьому, керівники проекту відповідають на такі запитання: де буде продаватися даний вид товару чи надаватися послуга, чи є ринок достатньо місткий, якщо існує вплив на ціну, то яким він є; яку частку ринку може забезпечити продукт проекту і т.д.
екологічний. Завданням екологічного аналізу є встановлення відповідного негативного впливу навколишньому середовищу, а також визначення заходів щодо його усунення.
організаційний. Ціллю даного виду аналізу є встановлення оцінки організаційної, правової, політичної та адміністративної ситуації в межах якої повинен реалізуватися і експлуатуватися проект, а також розробка відповідних заходів в сфері менеджменту, побудови організаційної структури управління, координації діяльності, комплектування штату тощо.
соціальний. Полягає в аналізуванні різних зацікавлених груп впливу, визначення їх потреб та внеску в організаційне багатство та розвиток проекту.
3.2. Оцінювання ефективності міжнародних програм та проектів
Питання економічної ефективності при плануванні проектів розглядаються в різнних масштабах та на різних стадіях планування. Відповідно різзнняться і методи, що застосовуються на окремих етапах планування та оцінювання:
на етапі проведення технічного аналізу та при плануванні фінансування проекту, коли відомі не всі умови підприємницької діяльності, вибір здійснюється на практиці з допомогою спрощеного часткового аналізу;
на вирішальій стадії оцінювання необхідно розглянути проект у цілому, беручи до уваги результати часткового аналізу, а потім приняти позитивне або відхиляюче проект-рішення. Це може здійснюватися за допомогою глобальних моделей. Глобальними вони називаються тому, що дозволяють враховувати всі умови фінансової сфери.
Ефективність проекту характеризується системою показиків, які виражають співвідношення вигід і витрат проекту з погляду його уачсників
При оцінюванні економічної ефективності міжнародних програм і проектів розрізняють декілька видів ефективності, залежно від призначення проекту:
народногосподарську економічну ефективність, яка відображає кінцеві результати реалізації інновацій загалом по національній економіці, тобто інтегральний ефект інновацій у розробників, виробників, споживачів;
комерційну ефективність, яка враховує фінансові результати учасників інноваційного проекту;
бюджетну ефективність, яка враховує вплив інноваційного проекту на видатки та доходи бюджетів різних рівнів.
При аналізуванні ефективностті проекту використовуються такі показники:
сума інвестицій (Inv) – це вартість початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватися. Ці витрати мають довгостроковий характер. За період функціонування проекту протягом його життєвого циклу капітал, вкладений у такі активи, повертається у вигляді амортизаційних відрахувань як частина грошового потоку, а капітал, вкладений в оборотні активи, в тому числі в грошові активи, по закінченню життєвого циклу має ззалишатися у інвестора у незмінному вигляді і формі.
Грошовий потік (P)– дисконттований чи недисконтований дохід від здійснення проекту, який включає чистий прибуток та адміністративні відрахування, які надходять у складі виручки від реалізації продукції. Якщо у завершальний період життєвого циклу проекту підприємство інвестор одержує кошти у вигляді недоамортизованої вартості основнних засобів і нематеріальних активів та нне має вкладення капіталу в оборотні активи, вони враховуються як грошовий потік за останній період.
Чиста теперишня вартість (NPV)– це різниця між величиною грошового потоку, дисконтованого за прийнятної ставки доходдності та сумою інвестицій. При проведенні фінансовоого аналізу ставка дисконту є ціною капіталу для підприємства. У економічному аналізі – це та мінімальна норма доходності, яку міг би одержати інвестор, кредитор при інвестуванні найприбутковіших альтеративих проектів (r=WACC)
Внутрішня норма доходності (IRR). Це рівень ставки дисконтування, при якому чиста приведена вартість дорівнює нулю. Економічна сутність показника IRR полягає в тому, що фірма може здійснювати проекти, рівень рентабельності яких не нижчий від вартості капіталу (WACC).
При застосуванні IRR виникають такі труднощі:
неможливо дати однозначну оцінку IRR проектів, у яких знака NPV відбувається більше одного разу;
при аналізі проектіцві різного масштабу IRR не завжди узгоджується з NPV;
застосування IRR неможливе для вибору альтернативних проектів відмінного масштабу, різної тривалості та неоднакових часових проміжків
Термін окупності інвестицій – час, протягом якого грошовий потік, одержанний інвестором від втілення проекту, досягає величини вкладених у проект фінансових ресурсів.
Індекс рентабельності (прибутковості) проектів (PI). Якщо РІ>1, то проект слід прийняти; РІ<1 – проект слід відхилити; РІ=1 – проект не збитковий і не прибутковий. Індекс рентабельності показує розмір доходу від реалізації проекту на грошову одиницю вкладень та розмір чистого прибутку.
ТЕМА 4. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СИСТЕМИ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНИМИ ПРОГРАМАМИ ТА ПРОЕКТАМИ
План
4.1. Організаційні системи
4.2. Організаційні структури управління проектом.
4.1. Організаційні системи
Організації під проект - це ті організації, діяльність яких в основному пов'язана з виконанням проектів. Ці організації можна розбити на дві категорії.
Організації, які отримують свій прибуток в основному з проектів, що виконуються для інших - архітектурних та інженерних фірм, консультантів, будівельних підрядчиків, державних підрядчиків і т.п.
Організації, які застосовують проектний менеджмент.
Такі організації звичайно мають систему управління для вдосконалення проектного менеджменту. Наприклад, їх фінансові системи часто спеціально спроектовані для обліку, відстежування, складання звітів по багатьох проектах, що одночасно виконуються.
Організації, не орієнтовані під проекти - виробничі компанії, фінансові обслуговуючі фірми і т.п., - рідко мають системи управління, спеціально спроектовані для ефективної підтримки проектних потреб. Відсутність проектно-орієнтованих систем звичайно робить процес управління проектами трудомісткішим. У деяких випадках організації, не орієнтовані під проект, мають відділи або інші організаційні одиниці, які функціонують як організації під проект з власними системами управління.
3.2. Організаційні структури управління проектом.
Реалізація проекту здійснюється в рамках визначених організаційних форм, структура яких суттєво впливає на сам проект.
Організаційна структура управління проектом – це сукупінсть взаємопов’язаних органів управління, які розташовані на різних ступенях системи.
Розмір груп у проектній команді, встановлення зв’язків між ними, ступінь централізації залежить від розміру проекту. Можна виділити два підходи до формування груп:
функціональний – фахівці однієї спеціальності, професії об’єднуються у функціональні підрозділи;
цільовий – об’єднуються виконавці різних спеціальностей або функцій і працюють разом над якоюсь частиною проекту чи завданням.
Існує велике розмаїття організаційних форм реалізації проектів в залежності:
1) від того хто виступає менеджером проекту;
2) від визначеного розподілу етапів проекту та конкретних робочих процедур, пов’язаних з розробкою по зонах відповідальності різних її учасників.
В управлінні реалізацією проектів виділяють наступні, найбільш розповсюджені організаційні структури реалізації проекту: функціональні, матричні та проектні
Класична функціональна організація - це ієрархія, в якій кожний працівник має одного конкретного начальника. Персонал згруповується за спеціальностями, такими як виробництво, маркетинг, інжиніринг і облік на верхньому рівні, інжиніринг потім розбивається на механічний та електротехнічні підрозділи. Функціональні організації також мають проекти, але зміст цих проектів обмежується організаційними функціями: інженерний підрозділ у функціональній організації виконуватиме свою роботу незалежно від підрозділів виробництва і маркетингу. Наприклад, коли розробка нового продукту здійснюється в чисто функціональній організації, фаза проектування часто називається «проект» і до неї залучається тільки персонал інженерного підрозділу. Якщо тут виникають виробничі питання, вони по ієрархії надходять до керівника виробничого підрозділу. Потім керівник інженерного підрозділу також по ієрархії передає відповідь менеджеру проекту інженерного підрозділу.
Переваги та недоліки організації функціонального типу наведені в табл. 2
Таблиця 2
Переваги та недоліки організації функціонального типу
Переваги та недоліки організації функціонального типу
Переваги
Недоліки
Стимулює ділову та професійну спеціалізацію
Стимулює функціональну незалежність
Зменшує дублювання зусиль та підвищує ефективність використання ресурсів
Збільшує кількість міжфункціональних конфліктів зменшує ефективність досягнення загальних цілей
Покращує координацію у функціональних областях
Підвищує кількість взаємних стосунків між учасниками процесів, таким чином зменшує ефективність комунікацій
Сприяє підвищенню технологічного виконання операцій у функціональних областях
Зменшує ефективність вирішення комплексних проблем
Співробітники мають чітку перспективу професійного росту
Знижує мотивацію співробітників, які беруть участь у проекті
В іншому кінці спектра знаходиться організація «під проект» (проектно-орієнтована організація). У проектно-орієнтованій організації члени команди часто працюють разом. Більша частина організаційних ресурсів залучена до роботи над проектом, і менеджери проектів тут більш незалежні і мають багато повноважень. У проектно-орієнтованих організаціях часто діють організаційні одиниці (відділи), які звітують безпосередньо перед менеджером проекту або надають додаткові послуги для різних проектів.
Переваги та недоліки організації проектного типу наведені в табл. 3
Таблиця 3
Переваги та недоліки організації проектного типу
Переваги та недоліки організації проектного типу
Переваги
Недоліки
Проект має цілісну горизонтальну спрямованість, що забезпечується широкими повноваженнями менеджера проекту
Дублювання функціональних обов’язків та зниження ефективності використання ресурсів
Пряме підпорядкування співробітників менеджеру проекту, цілеспрямованість зусиль персоналу
Менеджер проекту формує, як правило, додатковий запас ресурсів, який не використовується
Короткі комунікаційні зв’язки між співробітниками та керівником проекту, а від нього до материнської компанії
Непослідовність в реалізації організаційних процедур та загальних принципів функціонування
Гнучкість в управлінні проектом, спільність підготовки рішень та управління
В разі одночасного виконання декількох проектів може існувати негативна конкуренція між проектами та командами, що їх виконують
Підвищується об’єктивність оцінки результатів роботи проекту
Високі вимоги до керівника проекту
Забезпечується оперативне виконання декількох складних проектів, швидке організаційне та стратегічне реагування
Труднощі формування та управління проектними групами
У матричних організаціях поєднуються функціональні та проектні властивості. Слабкі матриці допомагають у роботі функціональній організації, і роль менеджера проекту тут більше роль координатора чи розподілювача, ніж власне менеджера. Аналогічно, сильні матриці мають більше властивостей проектно-орієнтованої організації - тут передбачена постійна посада менеджера проектів з постійним адміністративним персоналом по проекту.
Можуть бути такі різновиди матричної структури як 1) слабка матриця (або функціональна), в цьому разі координатор проекту відповідає за виконання робіт по проекту, але має обмежену можливість розпоряджатись ресурсами; 2) збалансована матриця, в якій менеджер координує всі роботи і розподіляє відповідальність за досягнення цілей з керівниками фу...