Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут геодезії
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Методичні вказівки
Предмет:
Геодезія, картографія та землеустрій
Група:
СТА
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
ІНСТИТУТ ГЕОДЕЗІЇ
РОБОТА НА СТАНЦІЇ З ЕЛЕКТРОННИМ ТАХЕОМЕТРОМ LEICA TC403 ПІД ЧАС ТОПОГРАФІЧНОГО ЗНІМАННЯ
(польові роботи)
методичні вказівки
до виконання лабораторної роботи
з дисципліни “Геодезія”
для студентів ІІ курсу геодезичних спеціальностей
базового напрямку 6.0709
“Геодезія, картографія та землеустрій”
Затверджено
на засіданні кафедри геодезії
Протокол № 7 від 02.04. 2008 р.
Львів • 2008
Робота на станції з електронним тахеометром Leica TC403 під час топографічного знімання. Методичні вказівки для студентів ІІ курсу інституту Геодезії базового напрямку 6.0709 “Геодезія, картографія та землеустрій”. /Укл.: Літинський В.О., Тарнавський В.Л., Ярема Н. П. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2008. – 24 с.
Укладачі: Літинський В.О., к.т.н., доцент,
Тарнавський В.Л., асистент,
Ярема Н.П., к.т.н., асистент.
Відповідальний за випуск: Мороз О.І., д.т.н., професор.
Рецензенти: Костецька Я.М., д.т.н, професор,
Гарасимчук І. Ф., к.т.н. доцент.
Програмою навчальної практики з курсу “Геодезія ч.І, ч.ІІ” передбачено створення топографічної цифрової карти методом електронної тахеометрії. Методичні вказівки є першою частиною методичних вказівок зі створення цифрової карти методом електронного тахеометричного знімання. Методичні вказівки написані для надання допомоги студентам під час виконання лабораторних робіт та проходженні навчальної практики.
Загальні відомості про геодезичну основу та тахеометричні ходи
Геодезичною основою для виконання великомасштабних топографічних знімань є:
державні геодезичні мережі;
геодезичні мережі згущення;
знімальні геодезичні мережі.
Геодезичні мережі поділяють на планові і висотні.
Планову геодезичну мережу поділяють на:
державну геодезичну мережу, яку за точністю поділяють на мережу 1-го, 2-го та 3-го класів. Це мережа пунктів, координати яких визначені з високою точністю, як із GPS вимірювань, так і за даними спостережень пунктів методами тріанґуляції, трилатерації, поліґонометрії. Вона призначена для поширення єдиної системи координат на всю територію держави і є основою для створення інших мереж. Густота пунктів державної геодезичної мережі недостатня для виконання топографічного знімання та інженерних робіт;
геодезичну мережу згущення, яку за точністю поділяють на 4 клас, 1-ий та 2-ий розряди. Її створюють для забезпечення топографічного знімання, вишукувань, проєктування та будівництва інженерних споруд. Мережі згущення опираються на державну геодезичну мережу;
знімальну геодезичну мережу, яку опирають на державні геодезичні мережі та мережі згущення. Знімальну мережу доводять до густоти, яка забезпечує безпосереднє знімання всієї ситуації на місцевості. Точки знімальної мережі закріплюють на місцевості тимчасовими знаками (кілками, трубками тощо).
Знімальну мережу створюють методами космічної геодезії, аналітичними й графічними прямими, оберненими та комбінованими кутовими та лінійними засічками, теодолітними та тахеометричними ходами.
Найчастіше, сьогодні, знімальну геодезичну мережу створюють прокладанням теодолітних ходів, висоти точок яких визначають геометричним технічним нівелюванням, або тахеометричних ходів. І перші і другі на сьогодні прокладають електронними тахеометрами.
Висотну мережу поділяють на:
державну геодезичну нівелірну мережу І-го й ІІ-го класів. Вона є головною висотною основою країни й установлює єдину систему висот на всій території України, а також використовується для розв’язування наукових завдань.
нівелірні мережі згущення ІІІ-го й ІV-го класів, які створюють для згущення висотної основи з метою забезпечення топографічного знімання та розв’язування інженерних завдань.
знімальну висотну мережу, яку створюють технічним нівелюванням для забезпечення топографічного знімання та розв’язування інженерних завдань. Висоти пунктів цієї мережі визначають прокладанням ходів геометричного, або тригонометричного нівелювання.
Тахеометричний хід – це закріплений на місцевості розімкнений або зімкнений хід, у якому виміряні всі сторони, горизонтальні кути та визначено перевищення між сусідніми точками.
Сторони у тахеометричних ходах вимірюють нитковим чи оптичним віддалемірами, землемірною стрічкою чи рулеткою або електронним тахеометром.
Результатом прокладання тахеометричного ходу є створення мережі із точок закріплених на місцевості із відомими координатами хі, уі й висотами Ні. Планове та висотне положення точок обчислюють у загальнодержавній системі координат та висот. Для цього тахеометричні ходи прив’язують до пунктів державної геодезичної мережі та мережі згущення.
У подальшому пункти державної геодезичної мережі й мережі згущення будемо називати опорною геодезичною мережею.
Планове прив’язування тахеометричного ходу.
Найпростішим способом прив’язування ходів є спосіб безпосереднього примикання до пунктів опорної геодезичної мережі.
Для прив’язування розімкненого тахеометричного ходу. У цьому способі початкова В (рис. 1, а) і кінцева С точки цього ходу мають бути пунктами опорної геодезичної мережі. З кожного з кінцевих пунктів В і С має бути видно хоча б ще по одному пункту опорної геодезичної мережі, наприклад, А і Е. Початковий дирекційний кут напряму АВ – ((П) і кінцевий напряму СЕ – ((К) називають вихідними. Координати кінцевих пунктів В і С подаються в каталогах або у відомостях координат цих геодезичних мереж, які можна отримати у Держгеонагляді. Дирекційні кути, якщо вони невідомі, можна отримати розв’язанням обернених геодезичних задач.
Безпосереднє прив’язування ходу полягає в тому, що на кінцевих, відомих пунктах В і С опорної мережі вимірюють примикальні кути (1 і (n+1 між вихідними напрямами АВ і СЕ та відповідно першою й останньою сторонами ходу. Якщо з кінцевих пунктів В і С видно й інші вихідні пункти, наприклад, G і F, то між ними і відповідними початковою та кінцевою сторонами також вимірюють примикальні кути ((1 і ((n+1.
У зімкненому тахеометричному ході (рис. 1, б) початкова й кінцева точки збігаються. Тому для прив’язування зімкнених ходів достатньо мати в ході один пункт опорної геодезичної мережі В, із якого видно хоча б, як виняток, ще один пункт опорної мережі, наприклад, С. Зазвичай, із пункту В має бути видно ще два пункти опорної мережі. Тоді для контролю, на пункті В вимірюють два примикальних кути (поч і (n+1 – між вихідними напрямами ВС та ВА з відомими дирекційними кутами (П і (К та відповідно першою й останньою сторонами ходів.
Коли неможливо зняти всю ситуацію з пунктів полігона, то прокладають додатково діагональний хід між пунктами полігона. На рис. 1, б такий хід показано між пунктами 2 і 4. Такий хід є розімкненим ходом, що опирається на вихідні точки 2 і 4 зімкнутого ходу. Точність такого ходу буде на один розряд нижчою ніж точність зімкнутого ходу.
Висячий хід (рис. 1, в) це розімкнений хід, прив’язаний лише у початковій точці. У ньому вимірюють лише один примикальний кут (1 між стороною АС із відомим дирекційним кутом (П і примикальною стороною С-1 прокладуваного ходу. Такий хід безконтрольний, тому його прокладають у виключних випадках, коли неможливо зняти ситуацію з пунктів розімкнутого чи зімкнутого ходів.
Висоти пунктів тахеометричного ходу визначають за результатами технічного, геометричного чи тригонометричного нівелювань.
Тахеометричне знімання
Комплекс польових і камеральних робіт, який необхідно виконати для складання топографічної карти, називають топографічним зніманням.
Є такі методи топографічного знімання:
стереофототопографічний;
комбінований аерофототопографічний;
мензульний;
наземний фототопографічний (фототеодолітне знімання);
тахеометричний.
Завдання: прокласти тахеометричний хід як планово-висотну основу і виконати тахеометричне знімання місцевості для складання топографічної карти у заданому масштабі.
Прилади та приладдя: електронний тахеометр зі штативом, 2 тички з відбивачами, дерев’яні кілки довжиною 15-20 см, сокира, парасоля топографічна, кольорові прапорці, радіостанція чи мобільний телефон, калькулятор, креслярський папір для створення зарису, журнал тахеометричного знімання, ручка, олівець, лінійка, бланки відомостей.
Послідовність виконання завдання
Складання зарису контурів для забудованої частини ділянки знімання.
Прокладання тахеометричного ходу. Для цього виконують:
Складання проєкту тахеометричного ходу;
Рекоґностування і закріплення точок тахеометричного ходу на місцевості з урахуванням даних зарису;
Підготовка та перевірка приладів;
Виконання кутових і лінійних вимірювань.
Для знімання контурів і рельєфу виконують:
Огляд місцевості, що підлягає зніманню із вибраної станції та вибір місць установлення пікетних точок;
Знімання контурів і рельєфу з одночасним веденням зарису рельєфу.
Вимірювання виконані для прокладання тахеометричного ходу та під час знімання записують у внутрішню пам’ять електронного тахеометра та звичайний журнал тахеометричного знімання.
Складання проєкту тахеометричного знімання
Проєкт складають на існуючих великомасштабних картах з урахуванням вимог інструкції [1].
Нижче подаються інструктивні вимоги щодо створення топографічних карт методом тахеометричного знімання.
( 1.1.9. Висота перерізу рельєфу на топографічних картах установлюється відповідно до табл. 1.
Таблиця 1.
Рекомендовані висоти перерізу рельєфу залежно від масштабу
Характеристика рельєфу та переважні кути нахилу
Масштаби знімання
1:5000
1:2000
1:1000, 1:500
Висота перерізу рельєфу, м
Рівнинний, ( ( 2(
(0,5)
1,0
0,5
(1,0)
0,5
Погорбкований, ( ( 4(
(1,0)
2,0
0,5*
(1,0)
0,5
Горбистий, ( ( 6(
2,0
(5,0)
(1,0)
2,0
0,5
(1,0).
Гірський, ( ( 6(
2,0*
5,0
2,0
1,0
( На топографічних картах населених пунктів не використовуються.
Числа у дужках означають це, що такий переріз рельєфу застосовується у виключних випадках.
( 1.1.16. Середні похибки в положенні на карті предметів і контурів місцевості з чіткими обрисами відносно найближчих точок знімальної основи мають бути меншими 0,5 мм, а в гірських та залісених районах 0,7 мм. На територіях з капітальною й багатоповерховою забудовою середні похибки у взаємному положенні на карті найближчих контурів (капітальних споруд, будинків та інше) не мають перевищувати 0,4 мм. Для переходу від середніх похибок (() до середніх квадратичних похибок (m) застосовують коефіцієнт 1,25, тобто m=1,25 (.
( 1.1.18. Середні похибки знятого рельєфу відносно найближчих точок геодезичної основи не мають перевищувати у висоті:
1 / 4 висоти перерізу рельєфу для кутів нахилу місцевості до 2(;
1 / 3 для кутів нахилу місцевості від 2( до 6( для карт масштабів 1:5000, 1:2000 та до 10( для карт масштабів 1:1000 та 1:500;
У залісеній місцевості ці допуски збільшуються у 2,5 рази.
( 7.4.3. Під час тахеометричного знімання густота пунктів знімальної основи має забезпечувати можливість знімання всіх об’єктів, а тахеометричні ходи мають відповідати технічним вимогам, поданим у таблиці 2.
Таблиця 2.
Вимоги щодо прокладання тахеометричних ходів електронним тахеометром
Масштаб
знімання
Гранична похибка вимірювання кутів m = 20''
Граничні (очікувані) нев’язки ходів, м
Похибка вимірювання ліній mS = 20 мм
Гранична довжина ходу L, м
Гранична кількість сторін n
Середня довжина лінії у ході S, м
1:5000
10000
14000
20
10
500
1400
2,0
1:2000
4000
5000
20
10
200
500
0,8
1:1000
2000
3000
20
10
100
300
0,4
1:500
1000
1500
20
10
50
150
0,2
L – допустима довжина ходу; n – кількість сторін у ході.
Примітка: Лінії ходу необхідно зводити на площину у проєкції Ґавсса-Крюґера.
( 7.4.4. Кути в тахеометричних ходах вимірюють одним повним прийомом. Коливання значень, одержаних із півприйомів, не мають перевищувати 20(, якщо кут вимірюють електронним тахеометром.
Кутові нев’язки в тахеометричних ходах не мають перевищувати
f( = (20( , (1)
якщо кути виміряні електронним тахеометром;
Тут n – кількість кутів у ході.
Висотна нев’язка у тахеометричних ходах не має перевищувати 0,2h від висоти перерізу рельєфу – h. Такої точності можна досягнути прокладанням ходів геометричного чи тригонометричного (прокладених за спеціальною методикою) ходів технічного нівелювання.
, (2)
де L – довжина ходу, км.
( 7.4.5. Віддалі від точок тахеометричних ходів (знімальних станцій) до пікетів і віддалі між пікетами із застосуванням електронних тахеометрів та оптичних теодолітів із світловіддалемірними насадками – не мають перевищувати величин, поданих в табл. 3.
Таблиця 3.
Допустимі віддалі до пікетів та віддалі між ними
Масштаб знімання
Переріз рельєфу, м
Максимальна віддаль між пікетами, м
Максимальна віддаль від приладу до рейки під час знімання рельєфу, м
Максимальна віддаль від приладу до рейки під час знімання контурів, м
1:5000
0,5
1,0
2,0
5,0
60
80
100
120
1000
1000
1000
1000
1000
1000
1000
1000
1:2000
0,5
1,0
2,0
40
40
50
750
750
750
750
750
750
1:1000
0,5
1,0
20
30
600
600
600
600
1:500
0,5
1,0
15
15
500
500
500
500
( 7.4.6. Під час виконання тахеометричного знімання потрібно контролювати стабільність орієнтування приладу, результати перевірки записують у журнал або реєструють у терміналі цифрових даних електронних тахеометрів.
Допустима зміна орієнтирного напряму під час знімання електронними тахеометрами та точними теодолітами з світловіддалемірними насадками має бути менша 20(.
Примітка. У разі використання радіостанцій чи мобільних телефонів віддалі до контурів можна збільшувати у 1,5 рази. Якщо віддалі до пікетів більші 500 метрів і знімання виконують з перерізом рельєфу 0.5 м, то під час визначення висот пікетів потрібно враховувати вплив вертикальної рефракції.
Рекоґностування і закріплення точок тахеометричного ходу
Польові роботи
Студенти разом із керівником рекоґностують ділянку, відведену бригаді для топографічного знімання. Відшукують пункти геодезичної основи, до яких буде прив’язаний тахеометричний хід. Створюють зарис відомими методами і уточнюють місця закріплення точок ходу, використовуючи для цього зарис. Точки тахеометричного ходу розташовують так, щоб забезпечити взаємну видність між сусідніми точками та їхнє збереження, у місцях, зручних для виконання кутових та лінійних вимірювань, а також з огляду на це, щоб із точки ходу було видно якнайбільше контурів та точок у яких визначатимуть висоти з метою відображення рельєфу. Такими місцями можуть бути узбіччя доріг з покриттям, тротуари, польові дороги, луки, просіки тощо. Закріплюють точки ходу кілками довжиною 15-20 см або цвяхами на тротуарах. Кожний студент має виконати знімання на одній станції і записати їх у журналі, незалежно від того чи дані знімання записувалися у пам’ять тахеометра. Під час рекоґностування складають схематичне креслення ходу з прив’язкою кожної точки ходу до 2-3 місцевих предметів.
Використовуючи зарис контурів забудованої ділянки, виконуємо вимірювання на точках тахеометричного ходу з паралельним веденням зарису контурів у незабудованій місцевості та зарису рельєфу, який відображають горизонталями.
Знімання можна виконувати, як паралельно із створенням основи, так і після того, як знімальна основа створена. Якщо знімальна основа вже створена і зрівноважена, тоді під час знімання у пам’ять тахеометра можна вводити координати станцій з яких виконують знімання. Незалежно від того, як виконують знімання, на зарисі і у пам’яті електронного тахеометра підписують номери пікетів. Якщо знімання виконують паралельно із прокладанням тахеометричного ходу, то після переписування даних на комп’ютер спочатку зрівноважуємо хід, обчислюємо координати і висоти станцій, а тоді вводимо координати і висоти станцій та обчислюємо координати пікетів.
Роботу з електронним тахеометром на станції розпочинають з центрування приладу.
Підготовчі роботи
Центрування приладу
Установлюємо прилад приблизно над точкою так щоби головка штатива була приблизно горизонтальна; утоптуємо ніжки у землю.
Натиснувши клавішу , вмикаємо прилад. Активізуємо лазерний центрир, натискаючи більше двох секунд на клавішу . На дисплеї відобразиться (рис. 2) внизу – пляма лазерного центрира.
P
L
U
M
M
E
T
O
N
|
|
_
_
_
_
_
_
_
_
|
▼
|
■
◄
|
■
|
¯
¯
¯
¯
¯
¯
¯
¯
|
|
Рис. 2. Дисплей лазерного центрира (коли прилад не згоризонтований).
За допомогою підіймальних ґвинтів підставки приводимо пляму лазерного центрира на точку.
Видовжуючи або скорочуючи ніжки штатива приводимо бульбашку сферичного рівня на середину.
Якщо пляма лазерного центрира змістилася з точки, тоді знову підіймальними ґвинтами установлюємо пляму на точку, а ніжками ще раз установлюємо бульбашку сферичного рівня на середину.
Якщо пляма залишилася на точці, то підіймальними ґвинтами підставки точно горизонтуємо прилад, тобто установлюємо електронний рівень на середину (рис. 3).
P
L
U
M
M
E
T
O
N
|
|
_
_
_
_
_
_
_
_
|
▼
|
►
◄
|
▲
|
¯
¯
¯
¯
¯
¯
¯
¯
|
|
Рис. 3. Дисплей лазерного центрира (коли прилад згоризонтований).
Пляма під час точного горизонтування приладу теж може дещо зміститися з точки, тоді попускаємо становий ґвинт і переміщенням всього приладу паралельно до його початкового положення (не обертаючи прилад) переміщаємо його на головці штатива так, щоб лазерна пляма точно потрапила на точку. Точність центрування не має перевищувати 2 мм.
Якщо знімання виконують після прокладання тахеометричного ходу, то допустима похибка центрування приладу може сягати 1-2 см.
Для подальшої роботи виходимо із програми центрування натисканням клавіші .
Якщо ми не вимкнули лазерний центрир, то через 5 хвилин пляма лазерного центрира вимкнеться автоматично.
Вибір шаблону вимірювань
Після установлення одиниць вимірювання і натискання клавіші на дисплеї відобразиться один з трьох вибраних під час попередніх вимірювань шаблон (рис. 4).
а)
P
t
:
+
0
0
0
0
0
0
0
2
H
z
:
2
5
8
º
4
5
'
3
7
±
V
:
7
5
º
1
5
'
2
8
/Δ
:
4
.
7
4
1
б)
P
t
:
+
0
0
0
0
0
0
0
2
E
─
─
─
─
N
─
─
─
─
H
─
─
─
─
в)
H
z
9
5
º
0
9
'
1
0
±
V
:
7
5
º
1
5
'
2
8
Δ
─
─
─
─
Δ│
─
─
─
─
Рис. 4 а,б,в. Зображення на дисплеї шаблонів вимірювання.
Для зміни шаблону натискають клавішу (рис. 5).
ν
M
E
N
U
→
S
E
T
→
L
E
V
E
L
→
P
R
O
G
→
D
A
T
A
M
A
N
A
G
E
R
→
T
E
S
T
→
Рис. 5. Зображення на дисплеї меню MENU.
Переміщаємо курсор до підменю SET входимо в нього за допомогою клавіші відобразиться (рис. 6).
ν
M
E
N
U
*
S
E
T
P
t
N
r
/
h
R
→
H
Z
→
→
D
S
P
→
Рис. 6. Зображення на дисплеї підменю SET.
Входимо в пункт DSP і клавішею вибираємо один із зображених на рис. 4 шаблонів. Запам’ятовуємо цей шаблон натисканням і утримуванням біля 2 секунд клавіші . Вибір може не підтвердитися, і на дисплеї появиться зображення попереднього шаблону, але під час повторного вмикання приладу з’явиться зображення вибраного шаблону. Вибір шаблону не задає програму вимірювань (вимірювання виконуватимуться завжди однакові), а тільки те які величини відображатимуться на дисплеї.
Установлення сталих величин
Установлюємо одиниці вимірювань та сталі величини (одиниці вимірювань, поправку за температуру і тиск, сталу віддалеміра, колімацію та місце нуля, контраст освітлення дисплея).
Для цього вмикаємо прилад. На дисплеї відобразиться попередньо вибраний шаблон вимірювань, наприклад, (рис. 7).
P
t
:
+
0
0
0
0
0
0
0
2
H
z
:
2
5
8
º
4
5
'
3
7
±
V
:
7
5
º
1
5
'
2
8
/Δ
:
─
─
─
─
Рис. 7. Зображення на дисплеї шаблону вимірювання.
Натискаємо більше двох секунд клавішу MENU. На дисплеї відобразиться рис. 8.
ν
C
O
N
F
I
G
M
E
N
U
→
P
P
M
/
M
M
→
C
A
L
I
B
→
C
O
N
T
R
A
S
T
>
2
R
E
C
D
A
T
A
→
U
N
I
T
S
→
O
N
/
O
F
F
→
Рис. 8. Зображення на дисплеї меню CONFIG MENU.
Уведення поправок за атмосферні умови
Уводять поправки за температуру і тиск ppm (part per million – міліонна частина), які будуть автоматично враховуватися у виміряних віддалях, так: підводять курсор до пункту PPM/MM і вибирають його клавішею . На дисплеї відобразиться, наприклад, рис. 9.
*
P
P
M
/
M
M
p
p
m
=
+
0
1
2
m
m
:
-
5
Рис. 9. Зображення на дисплеї поправок у виміряну віддаль за вплив температури і тиску.
Вибираємо за температурою і тиском виміряними на станції знімання з рис. 10. значення поправки за атмосферні умови у міліметрах з відповідним знаком.
Рис. 10. Графік поправок (у міліметрах) у виміряну віддаль за вплив температури і тиску на 1 км виміряної віддалі
Наприклад, тиск 950 mb (1 mb = 1 гПа), температура повітря +20ºС. На перетині цих значень на рис. 10 знаходимо, що поправка у вимірювану віддаль на 1 км дорівнює +25 мм.
Цю ж поправку за атмосферні умови можна обчислити за формулою (2). Для вище поданих даних отримаємо +24,8 мм.
, (2)
Установлюємо обчислену поправку. Для цього клавішею переміщаємо курсор під потрібний символ, а клавішами і установлюємо потрібні числа. Для установлення знаку числа клавішею переміщаємо курсор на кінець рядка і натискаємо її ще раз. Курсор переміститься під символ знаку і клавішами або змінюємо знак на потрібний. Запам’ятовуємо набрану поправку натисканням клавіші .
Уведення приладової поправки
Після запам’ятовування поправки за атмосферні умови натисканням клавіші (див. попередній пункт) курсор переміститься на наступний рядок mm (приладова поправка визначена на базисі). Установлюють цю поправку, наприклад – 5, у міліметрах аналогічно до попереднього рядка і також запам’ятовуємо її натисканням . На дисплеї відобразиться попередній рис. 8.
Пункт меню CALIB – див у параграфі Установлення колімаційної похибки.
Установлюємо курсор навпроти пункту меню CONTRAST (контраст дисплея) і клавішею змінюємо контраст з інтенсивністю 0, 1, 2, 3, залежно від зовнішнього освітлення.
Пункт меню REC DATA – див у методичних вказівках Створення цифрової карти за результатами електронного тахеометричного знімання.
Установлення одиниць вимірювання
Установивши CONTRAST клавішею переміщаємо курсор навпроти UNITS і входимо в них. Відобразиться рис. 11.
ν
*
U
N
I
T
S
→
D
I
S
T
>
m
A
N
G
L
E
>
3
6
0
s
V
-
A
N
G
L
>
±
V
R
O
U
N
D
>
h
i
g
h
Рис. 11. Зображення на дисплеї підменю UNITS.
Установивши курсор навпроти пункту DIST клавішею змінюємо одиниці вимірювань: m – метри, US ft – американські фути. Вибравши відповідні одиниці запам’ятовуємо їх натисканням .
Тепер знову відобразиться рис. 8. Входимо ще раз у UNITS і установлюємо курсор навпроти пункту ANGLE – горизонтальні кути. Клавішею встановлюють 360s (ґрадуси, мінути, секунди); gon (ґонова міра); 360d (ґрадусах і десятих частках градуса). Запам’ятовуємо вибрані одиниці вимірювань натисканням на клавішу .
На дисплеї знову відобразиться рис. 8. Входимо ще раз у UNITS і установлюємо курсор навпроти пункту V-ANGL. Установлюємо натисканням V – зенітну відстань, ±V – кут нахилу; V% – ухил лінії у відсотках. Запам’ятовуємо вибраний спосіб вимірювання вертикального кута натисканням клавіші .
На дисплеї знову відобразиться рис. 8. Входимо ще раз у UNITS і установлюємо курсор навпроти пункту ROUND. Установлюємо дискретність відлічування дисплея натисканням : high – висока точність (до 1"), med – середня точність (до 5"), low – низька точність (до 10").
Виходимо із меню натисканням клавіші .
Перевірка електронного тахеометра
Перевірка підставки теодоліта
Перевірка рівня підставки теодоліта
Перевірка сферичного рівня
Перевірка сітки ниток зорової труби
Перевірка ходу фокусувальної лінзи
Умова. Значення колімаційної похибки і місця нуля, визначені на предмети, що розташовані на різних віддалях мають бути однаковими.
Визначають за вище поданою методикою М0 (MZ) та колімацію на точки що розташовані на віддалі 10, 50, 100 і 500 м.
Допустимі різниці Δс (ΔМ0) значень колімаційної похибки та М0 визначені на віддалі 10 і 500 м мають бути менші 4.5״ і 10״, відповідно для теодолітів типу Т2 і Т5.
Перевірка електронного рівня
Перевірка лазерного центрира
Перевірка паралельності візирної та енергетичної осей приладу
На віддалі більшій, ніж 100 метрів установлюємо відбивач. Спрямовуємо центр сітки ниток на центр відбивача. Вмикаємо тахеометр, натискаємо меню і входимо пункт ТЕСТ. Вибираємо Інтенсівіті. Натискаємо Rec. Після деякої роботи сенсорів на дисплеї відобразиться у відсотках сила відбитого сигналу. Обертаючи зорову трубу навідними гвинтами в вертикальній і горизонтальній площинах добиваємося максимуму відбитого сигналу. Центр сітки ниток має бути в центрі відбивача.
Визначення та установлення величини колімаційної похибки
Візирна вісь має бути перпендикулярною до осі обертання зорової труби. Величина колімаційної похибки заноситься у пам’ять приладу й автоматично враховується під час відлічування напрямів.
Для визначення та занесення у пам’ять приладу значення колімаційної похибки необхідно встановити за допомогою електронного рівня вісь обертання приладу прямовисно. Викликати CONFIG MENU (рис. 8) та увійти в підменю CALIB. На дисплеї відобразиться підменю CALIB (рис. 12).
ν
*
C
A
L
I
B
→
V
-
I
N
D
E
X
→
H
z
-
C
O
L
L
I
M
→
Рис. 12. Зображення на дисплеї підменю CALIB.
Підменю CALIB має два підменю (V-INDEX і Hz-COLLIM). Підводимо курсор до підменю Hz-COLLIM і входимо у нього. На дисплеї відобразиться старе значенням колімаційної похибки (рис. 13).
*
C
A
L
I
B
*
H
z
-
C
O
L
L
I
M
C
0
º
0
0
'
0
7
C
n
e
W
:
─
─
─
─
>
M
e
а
s
u
r
e
C
o
l
l
i
m
<
Рис. 13. Зображення на дисплеї підменю Hz-COLLIM.
*
C
A
L
I
B
*
H
z
-
C
O
L
L
I
M
C
0
º
0
0
'
0
7
C
n
e
w
:
0
º
0
0
'
1
2
>
S
e
t
V
a
l
u
e
?
<
Рис. 14. Нове значення колімаційної похибки.
Натискаємо клавішу і спрямовуємо, коли вертикальний круг ліворуч (дисплей та окуляр з одного боку), центр сітки ниток на далеку добре видну точку. Натискаємо клавішу .
Повертаємо алідаду на 180°, переводимо трубу через зеніт і знову спрямовуємо центр сітки ниток на цю ж точку. Натискаємо клавішу . Після цього на дисплеї відобразиться нове значення колімаційної похибки (рис. 14).
Щоб зафіксувати нове значення колімації у пам’яті приладу і повернутися до вимірювань, необхідно ще раз натиснути клавішу .
Визначення та установлення величини місця нуля
Відлік вертикального круга, коли візирна вісь горизонтальна, а вісь приладу прямовисна називається місцем нуля (М0).
Для визначення М0 за допомогою електронного рівня встановлюють вісь обертання приладу прямовисно.
Викликаємо на дисплей CONFIG MENU, входимо у підменю CALIB (рис. 12), а потім у підменю V-INDEX. На дисплеї відобразиться старе значення М0 (рис. 15).
*
C
A
L
I
B
*
V
-
I
N
D
E
X
I
-
0
º
0
0
'
1
7
I
n
e
w
:
─
─
─
─
>
M
e
a
s
u
r
e
I
n
d
e
x
<
Рис. 15. Зображення на дисплеї підменю V-INDEX.
*
C
A
L
I
B
*
V
-
I
N
D
E
X
I
0
º
0
0
'
1
7
I
n
e
w
:
0
º
0
0
'
0
8
>
S
e
t
V
a
l
u
e
?
<
Рис. 16. Нове значення М0.
Натискаємо клавішу і спрямовуємо коли вертикальний круг ліворуч (дисплей та окуляр з одного боку) центр сітки ниток на далеку, добре видну точку або на центр відбивача, встановленого на віддалі більше 100 м від приладу. Знову натискаємо клавішу .
Спрямовуємо на цю ж точку центр сітки ниток з кругом праворуч і натискаємо клавішу . На дисплеї відобразиться нове значення місця нуля (рис. 16). Для цього, щоб зафіксувати нове значення М0 у пам’яті приладу і повернутися до вимірювань, необхідно ще раз натиснути клавішу .
Колімаційну похибку та місце нуля необхідно визначати перед початком вимірювань, після переїздів та великих переходів. А також зі зміною температури повітря більше ніж на 10° тому, що її значення може значно змінюватися.
Знімання в ручному режимі
Вибираємо шаблон вимірювань так, як вказано в параграфі І.2.
Орієнтуємо прилад
Якщо користуватися під час тахеометричного знімання електронним тахеометром як звичайним, то орієнтувати прилад можна умовно, установленням на сусідню закріплену на місцевості точку, відліку горизонтального круга 0º00'00" або реально, установленням дирекційного кута на цю ж точку.
Рис. 17. Орієнтування тахеометра.
Для цього центр сітки зорової труби тахеометра спрямовують на візирне пристосування встановлене над цією точкою. Натискаємо клавішу і входимо в підменю SET (рис. 10). Входимо в пункт Hz. На дисплеї відобразиться рис. 18.
M
E
N
U
*
S
E
T
*
H
Z
H
z
:
0
º
0
0
'
0
0
H
Z
i
n
p
u
t
o
r
C
O
N
T
t
o
h
o
l
d
Рис. 18. Умовне орієнтування горизонтального круга.
Натиснувши двічі клавішу відлік горизонтального круга на цю точку дорівнюватиме 0º00'00".
Якщо зорова труба ще не спрямована на станцію орієнтування, то після входження в пункт Hz натискаємо на клавішу і спрямовуємо зорову трубу на вибрану точку. Тоді ще раз натискаємо клавішу . Тепер тахеометр буде зорієнтований на вибрану точку і відлік на неї дорівнюватиме 0º00'00".
Якщо необхідно зорієнтувати прилад за дирекційним кутом вибраного напряму, то натискаємо клавішу , входимо в підменю SET. Входимо в пункт HZ. На дисплеї відобразиться рис. 18. Натискаємо клавішу .
M
E
N
U
*
S
E
T
*
H
Z
H
z
:
+
1
2
7
º
3
2
'
2
8
C
O
N
T
t
o
h
o
l
d
Рис. 19. Орієнтування горизонтального круга за дирекційним кутом.
Клавішами і установлюємо значення дирекційного кута підтверджуючи вибір кожної цифри клавішею . Установивши всі цифри градусів, мінут та секунд (наприклад +127º32'28") натискаємо клавішу . Курсор перейде на символ знаку. Клавішами або можемо змінити його. Для запам’ятовування встановленого значення дирекційного кута натискають два рази клавішу .
Якщо зорова труба ще не спрямована на станцію орієнтування, то після входження у пункт Hz натискаємо на клавішу , установлюємо значення дирекційного кута і натискаємо на клавішу . Спрямовуємо трубу на вибрану точку і тоді ще раз натискаємо клавішу . Тахеометр буде зорієнтований на вибрану точку і відлік на неї дорівнюватиме установленому дирекційному куту, наприклад, 127º32'28".
Уводимо в пам’ять назву пікету і висоту відбивача
Входимо у меню. Відобразиться рис. 5. Входимо в Set. Відобразиться рис. 6.
Підводимо курсор до рядка PtNr/hr і входимо в нього (рис. 20).
M
E
N
U
*
S
E
T
*
P
t
N
r
/
h
r
P
t
=
<
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
1
h
r
:
1
.
5
0
0
Рис. 20. Підменю введення назви станції та висоти відбивача.
Назва пікету складається із 16 символів та знаку. На дисплеї відобразиться 12 символів. Значок < означає, що перед ним є ще невідображені символи. Для їхнього відображення потрібно клавішею перемістити курсор до кінця рядка, і ще раз натиснути клавішу . На дисплеї відобразиться початок рядка зі символом знаку (рис. 21).
M
E
N
U
*
S
E
T
*
P
t
N
r
/
h
r
P
t
=
+
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
>
h
r
:
1
.
5
0
0
Рис. 21. Редагування рядка назви станції.
Якщо ми хочемо, щоби нумерація пікетів автоматично зменшувалася від якогось заданого числа, то установлюємо знак “-”. Якщо встановити знак “+”, нумерація пікетів автоматично, після кожного вимірювання, збільшуватиметься на 1.
Назва пікету складається з назви станції (перших 4 символи), назви станції орієнтування (4 наступних символи) та власне назви пікету (8 наступних символів).
Може назву станції та орієнтування можна задавати будь-якому символі крім останнього.
Назву станції, назву станції орієнтування та назву пікету можна задавати в буквеному або цифровому вигляді окрім останнього (16-го) символу, який можна задавати тільки цифрами. Перемикання на буквені та числові символи виконують натисканням клавіші під час редагування вибраного символу. Ввівши потрібні символи натискаємо клавішу .
Курсор переміститься на рядок hr – висота відбивача. Клавішами , , встановлюємо значення висоти відбивача та знак. Знак “-” установлюють тоді, коли працюють переверненим відбивачем, наприклад під час визначення висот точок на стелі. Ще раз натискаємо клавішу .
На дисплеї відобразиться вибраний шаблон.
Уведення в пам’ять висоти приладу
Для уведення в пам’ять висоти приладу натискаємо і входимо в підменю PROG. На дисплеї відобразиться (рис. 20).
ν
M
E
N
U
*
P
R
O
G
S
e
t
J
o
b
→
→
S
e
t
S
t
a
t
i
o
n
→
S
e
t
o
u
t
→
Рис. 20. Зображення на дисплеї підменю PROG.
Входимо в пункт Set Station. На дисплеї відобразиться (рис. 21).
ν
S
E
T
S
T
A
T
I
O
N
→
G
e
t
D
A
T
A
>
I
n
t
M
e
m
P
t
:
<
0
0
0
0
0
0
0
0
0
1
h
i
:
1
.
5
0
0
Рис. 21. Зображення на дисплеї підменю SET STATION.
В Get DATA клавішею встановлюємо (введення координат X, Y та висоти H станції із клавіатури (keyb), або із пам’яті приладу (IntMem)). Якщо після установлення виду уведення натиснути клавішу , то прилад перейде до рис.20.
Рядок Pt заповнюємо аналогічно до рядка Pt в меню Set. Запам’ятовуємо установлені дані клавішею . Курсор переміститься на hi. Входимо в hi клавішею .
ν
S
E
T
S
T
A
T
I
O
N
G
e
t
D
A
T
A
>
I
n
t
M
e
m
P
t
:
<
0
0
0
0
0
0
0
0
1
→
h
i
=
+
0
0
0
0
1
.
5
0
0
Рис. 22. Зображення на дисплеї підменю SET STATION.
Встановлюємо знак і значення висоти приладу (знак “-” установлюють тоді, коли прилад установлений під знаком). Запам’ятовуємо клавішею . Ще раз натискають . На дисплеї відобразиться рис.23.
S
E
T
S
T
A
T
I
O
N
→
E
:
0
.
0
0
0
N
:
0
.
0
0
0
H
:
0
.
0
0
0
Рис. 23. Уведення координат та висоти станції.
E (значення ординати), N (значення абсциси), H (значення висоти). Рядки абсцис та ординат складаються із 12 символів та знаку. Рядок висоти складається із 9 символів та знаку. Підтверджуємо введення величин клавішею . Далі продовжуємо натискаючи клавішу . На дисплеї відобразяться введені значення номера пікета та E, N, H.
ν
S
E
T
S
T
A
T
I
O
N
■
P
t
<
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
1
E
0
:
0
.
0
0
0
N
0
:
0
.
0
0
0
H
0
0
.
0
0
0
Рис. 24. .
Далі продовжуємо натискаючи клавішу . На екрані відобразиться рисунок 24.
ν
O
R
I
E
N
T
A
T
I
O
N
→
G
e
T
D
A
T
A
>
I
n
t
M
e
m
P
t
<
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
1
Рис. 24. Запам’ятовувані величини.
Клавішею в Get DATA змінюємо IntMem на Keyb. Переміщаємо курсор і увійшовши в Pt і вводимо назву станції орієнтування. Підтверджуємо введення величини клавішею . Далі продовжуємо натискаючи клавішу .
На екрані відобразиться рис. 25.
ν
O
R
I
E
N
T
A
T
I
O
N
→
E
:
0
.
0
0
0
N
:
0
.
0
0
0
Рис. 25. Уведення координат станції орієнтування.
Вводимо координати станції орієнтування. Підтверджуємо введення величини клавішею . Далі продовжуємо натискаючи клавішу .
На екрані відобразиться рис. 26.
O
R
I
E
N
T
A
T
I
O
N
P
t
<
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
1
H
z
:
0
º
0
0
'
0
0
±
v
:
0
º
3
2
'
4
2
Рис. 26. Відображення даних на станцію орієнтування.
Тепер комп’ютер приладу за уведеними координатами обчислить дирекційний кут на станцію орієнтування і відносно нього буде обчислювати координати пікетів. Якщо ми не знаємо координат станції орієнтування, а знаємо тільки дирекційний кут, то входимо в Set > Hz натискаємо Rec встановлюємо клавішами олл і діст значення дирекційного кута, запам’ятовуємо його клавішею конт і ще раз конт. Прилад перейде до вибраного шаблону вимірювання. Вимірювання на пікети виконуватимуться відносно встановленого дирекційного кута і координат станції стояння. Координати станції орієнтування не враховуватимуться. Якщо маємо координати станції, то У-ек станції орієнтування вводимо такий же, як станції стояння. Тоді дирекцій ний кут на станцію орієнтування дорівнюватиме 0 00 00. Якщо ми працюємо у умовній системі координат, то уводимо координати станції стояння і станції орієнтування 0 00 . Тоді дирекцій ний кут на станцію орієнтування теж дорівнюватиме 0 00 00.
Далі продовжуємо натискаючи клавішу . Відобразиться на дисплеї підменю Set Prog (рис. 20).
Присвоюємо назву виконуваній роботі. Для того входимо в Set Job.
ν
S
E
T
J
O
B
→
J
o
b
:
+
0
0
0
0
0
0
0
0
O
p
e
:
+
0
0
0
0
0
0
0
0
Рис. 27. Відображення назви роботи.
Входимо в Job. Вводимо в буквеному або в цифровому вигляді назву роботи. Для переходу на букви натискаємо клавішу . Далі продовжуємо натискаючи клавішу . Входимо в Ope. Вводимо в буквеному або в цифровому вигляді назву оператора. Далі продовжуємо натискаючи клавішу . Підтверджуємо введення величини клавішею . Відобразиться на дисплеї підменю Set Prog (рис. 20).
Виходимо із підменю за допомогою подвійного натискання клавіші . На дисплеї відобразиться попередньо вибраний шаблон, наприклад, рис. 4, в.
Вимірювання на пікети.
Спрямовуємо зорову трубу на відбивач установлений на пікеті. Якщо натиснемо на клавішу , то отримаємо результати вимірювань у вибраному шаблоні без запису їх в пам’ять приладу. Отримуємо, наприклад, у шаблоні (рис. 4 ,в) відліки горизонтального та вертикального кругів, горизонтальну проєкцію віддалі та перевищення між віссю обертання труби і точкою на яку спрямований центр сітки ниток. Якщо після натиснути , тоді результати вимірювань збережуться в пам’яті приладу (назва пікету зміниться на 1). Записані результати вимірювань (перевищення, висота пікету, координати пікету) будуть обчислені з урахуванням величин (hr, hi, Hстанції, E та N) уведені в памяті приладу. . Записані вимірювання можна переглянути у підменю Data manager.
Натиснувши клавішу отримаємо результати вимірювань у тому ж вибраному шаблоні з автоматичним записом їх в пам’ять приладу (назва пікету зміниться на 1). На дисплеї завжди відобразяться відліки горизонтального та вертикального кругів, а у деяких шаблонах ще і номер точки. Ці записані вимірювання теж можна переглянути у підменю Data manager.
Якщо робота виконується в умовній системі координат відносно двох закріплених на місцевості точок, координати яких невідомі, або невідомі координати станції, на якій встановлений прилад, а напрям відомий, то можемо установити 0 00 і тахеометр розуміє, що це дирекцій ний кут 0 00, і відносно нього буде обчислювати дирек...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора