Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Монтаж систем вентиляції та опалення
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра ТГВ
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Група:
ТГВ-31
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство науки і освіти України
Національний університет «Львівська політехніка»
Кафедра ТГВ
Курсова робота
З курсу «Технологія монтажних і заготівельних робіт»
на тему:
Монтаж систем вентиляції та опалення
Львів – 2010
Розділ 1.
1. Виготовлення вентиляційної заготовки
1.1. Матеріали для виготовлення вентиляційної заготовки
Повітропроводи залежно від умов роботи і властивостей повітря, що транспортується, виготовляють з покрівельної та тонколистової сталі, чорної і оцинкованої.
Розміри металевих повітропроводів круглого і прямокутного перерізів нормалізовані: круглі - 25, прямокутні - 24 типорозміри.
Повітропроводи загального призначення (для транспортування незапиленого повітря з t <80 °С) виготовляють із сталевого листа завтовшки 0,55..1,0 мм. Для повітря з більшими температурою і вологістю, а також запиленого повітря використовують сталь з товщиною листа 1,4...3,9 мм.
Найчастіше для виготовлення повітропроводів використовують тонколистову сталь завтовшки 0,5...1,4 мм, розмірами 1000х2000 і 1250х2500 мм. Для штампування вентиляційних виробів використовують пластичну декаповану сталь, попередньо відпалену і протравлену, завтовшки 0,5...2,5 мм, розмірами 500х1000 до 1250х6000 мм. Для виготовлення повітропроводів застосовують також тонколистову рулонну холоднокатану вуглецеву сталь, товщина якої 0,6...2,0 мм, а ширина 100, 400, 625, 750 і 1250 мм. Маса рулону не перевищує 6 т.
Для виготовлення спіралешовних повітропроводів використовують холоднокатану стрічку з маловуглецевої сталі, товщина якої 0,4... 3,6 мм і ширина до 300 мм.
Корозійностійкі хромисті та хромонікелеві сталі використовують для виготовлення повітропроводів і вентиляційного обладнання, по яких переміщається повітря з агресивними, хімічно активними газами, парою і пилом. Стійка проти корозії тонколистова сталь випускається листами, товщина їх 0,8.-.4,0 мм, розміри від 600х1200 до 1800х6000 мм.
Листи з алюмінію і алюмінієвих сплавів (ГОСТ 21631-76) використовують для виготовлення повітропроводів і вентиляційного обладнання, по яких переміщається повітря з парами різних кислот. Товшина листів алюмінію 0,4...10 мм, ширина 400, 500, 600, 800 і 1000 мм, довжина 2000 мм.
Титан використовують для виготовлення повітропроводів, по яких переміщається повітря з парами різних кислот. Висока міцність титанових сплавів зберігається в діапазоні температур -253...+500°С.
Металопласт - маловуглецева тонколистова сталь, товщина якої 0,25...1, 0 мм, ширина до 1250 мм, з одно- або двостороннім покриттям поліетиленовою плівкою, стійка до агресивного середовища. Обробляється тими ж механізмами, що й повітропроводи із звичайної сталі.
Крім металів, для виготовлення вентиляційних систем широко застосовуються й інші матеріали: азбестоцемент, вініпласт, поліетилен, склопласт, тканина із скловолокна тощо.
Переріз, конфігурація і розміри деталей систем вентиляції регламентуються: СНиПом 2.04.05-84 "Отопление, вентиляция й кондиционирование воздуха" і "Інструкцією по застосуванню і розрахунку повітропроводів з уніфікованих деталей ВСН-353-75"; "Тимчасовою нормаллю на металеві повітропроводи круглого перерізу для систем аспірації".
Круглі повітропроводи мають ряд переваг перед прямокутними:
- вони міцніші за однакової товщини металу, на їх виготовлення необхідно менше затрат праці і на 18...20% менше металу. Використовують круглі повітропроводи переважно в промислових будинках.
Прямокутні повітропроводи краще вписуються в інтер'єр адміністративно-громадських будинків: вони використовуються у місцях проходження через зони з обмеженою висотою.
1.2. Види фальцевих з'єднань металевих листів вентиляційної заготовки
Основними видами з'єднань металевих листів і фасонних деталей є фальцеві й зварні з'єднання.
Фальц - замкове з'єднання тонколистового металу з профільними вигинами. Фальцеві з'єднання використовують , якщо товщина металевих листів до 1,5 мм, алюмінієвих - до 2 мм. Зварну заготовку виготовляють із сталі, товщина якої 1,25...3 мм, і алюмінію -більше ніж 2мм.
Рис.6.11. Види замкових фальцевих з'єднань тонколистового металу: а) лежачий фальц; б) лежачий фальц з подвійним відсіканням; в) кутовий фальц; г) кутове фальцеве з'єднання з просічними защіпками; д) стоячий фальц; е) зигове з'єднання; ж) рейкове з'єднання.
Зварні з'єднання застосовують для виготовлення повітропроводів, фасонних та інших деталей вентиляційних систем підвищеної герметичності. Основні види зварних з'єднань наведені на рис.6.10.
Основні види замкових фальцевих з'єднань наведені на рис.6.11. Фальцеві з'єднання формуються на спеціальних верстатах. Суттєвий їх недолік - перевитрата до 10 % металу на формування шва.
Найрозповсюдженіше зварне з'єднання тонколистового металу - це з'єднання внапусток. Перевитрата металу на утворення швів становить 4...5 % від загальної площі поверхні повітропроводів.
1.3. Технології виготовлення металевих повітропроводів
Повітропровід це - трубопровід для транспортування повітря, виготовлений з різних матеріалів залежно від властивостей повітря і форми поперечного перерізу.
Для повітропроводів з тонколистової сталі за нормативний розмір допускається приймати зовнішній діаметр поперечного перерізу. Товщину сталі для повітропроводів загального призначення приймають залежно від діаметра:
діаметр повітропроводу, мм 100...450 500...800 900...1600 1800...2000
товщина сталі, мм 0,6 0,7 1,0 1,4
Круглі повітропроводи можна виготовляти як прямошовними (поздовжні шви паралельні до осі), так і спіралешовними ( із спіралезамковими або спіралезвареними швами). Стандартні прямошовні труби, для виготовлення яких використовують листи тонколистової сталі розміром 1000 х 2000 мм, мають фіксовану довжину: 1980 мм - для фальцевих і 2010 мм - для зварних труб.
Труби, які виготовлені на фальцевих з'єднаннях, мають на кінцях фланці, на дзеркало яких відбортовується смуга листової сталі, ширина якої 7...10 мм. Труби, які виготовлені зварюванням, звичайно не мають відбортування, а листи приварюються до фланців.
Спіралешовні труби виготовляють на спеціальних станах. Довжина цих труб значно перевищує стандартну (до 6 м і більше). Для спіралезамкових труб використовують сталеву холоднокатану просту або оцинковану стрічку, товщина якої 0.5..1 мм і ширина 125...135 мм. Спіралезамкові труби значно міцніші за прямошовні за однакової товщини металу, мають естетичний зовнішній вигляд, а їх виготовлення менш трудомістке. Недолік таких повітропроводів - значна перевитрата металу (до 15 %) на утворення спіралефальцевого шва.
Спіралезварені труби виготовляють з сталевої гарячекатаної стрічки шириною 400-750 мм, товщиною 1...2,2 мм. Зварене спіральне з'єднання виконується внакладку (внапусток) близько 10 мм за допомогою зварювального напівавтомата. Недоліком спіралезварених труб є те, що їх неможливо виготовляти з металу, товщина якого менша за 1 мм.
У загальному обсязі вентиляційно-заготівельного виробництва прямі повітропроводи становлять 55...60 %, а фасонні деталі 30-35 %. Основні фасонні деталі круглих повітропроводів зображено на рис.6.12. Фасонний елемент - частина повітропроводу, яка забезпечує зміну перерізу, форми, або напрямку, злиття або розділення повітряного потоку.
Найскладніша операція під час виготовлення вентиляційної заготовки - розмічування заготовок трійників і хрестовин. На листі металу виконують складні геометричні побудови, відмічають рисувалкою контур заготовки. Але такий метод розмічування використовують рідко. Частіше розмічування виконують за допомогою універсальних шаблонів.
Універсальний шаблон - це металевий лист складної конфігурації, на якому нанесені цифрові розміри, шо визначають всі можливі комбінації відгалужень, якщо заданий ствол трійника або хрестовини. За шаблонами, що виготовлені в натуральну величину, розмічають стандартні трійники і хрестовини. Під час масового виготовлення фасонних елементів шаблон необхідно вкладати так, щоб витрата матеріалу була мінімальною.
Для розмічування і економного розкрою заготовок використовують також ЕОМ (рис.6.13).
Рис.6.12 Фасонні елементи круглих повітропроводів: а) відвід систем аспірації: б),в) відводи з центральним кутом 90° і 45°; г) штампований відвід; д) уніфікований вузол відгалуження; є)пряма врізка: ж)прямии трійник для систем аспірації; з) уніфікована хрестовина; і) хрестовина з прямими врізками; к) хрестовина для систем аспірації; л) уніфікований перехід; м) штаноподібний трійник; 1- стакан; 2 - ланка; 3 - основа; 4-прохід; 5 – відгалуження
Рис.6.13. Ескізи переходів, виконані на ЕОМ ЕС-1022 з використанням
графопобудовувача ЕС-7054
В останні роки у світовій і вітчизняній практиці для виготовлення вентиляційної заготовки широко використовується рулонна тонколистова сталь (як оцинкована, так і без покриття), що забезпечує практично безвідхідний розкрій металу, зручність транспортування і складування, а головне - можливість надійної автоматизації розкручування, розмічування і розрізання заготовок. У вітчизняній практиці використовують автоматичні лінії трьох типів: - для різання рулонної сталі на смуги (И-118ЦМ), для поперечного (СТД-13008) і поздовжньо-поперечного різання (СТД-13024).
Комплексна модернізація виробництва вентиляційних заготовок на ЦЗЗ може бути забезпечена за рахунок впровадження робототехніки Розрізняють роботи, пов'язані з технологічним обладнанням, і роботи, пов'язані з технологічним процесом. Перші характеризуються жорстким механічним зв'язком з машинним обладнанням, з яким вони поєднані також спільною системою управління. Вони виконують такі операції: подання і видалення матеріалу, встановлення і видалення заготовок, фіксування виробів та інструменту, переміщення виробів між позиціями оброблення, управління вимірювальними пристроями, штабелювання виробів.
Роботи другого типу призначені для автоматизації ручних операцій і технологічних процесів.
В світовій практиці питома вага роботів, прив'язаних до спе цифічного технологічного процесу, становить 85... 90% (приблизно 60% роботів даного типу виконують маніпуляції виробом і 40% - інструментом).
1.4. Виготовлення прямошовних повітропроводів на фальцевому з'єднанні.
Технологічна схема виготовлення металевих повітропроводів на фальцевому з'єднанні, схема поширюється на вентиляційні вироби (прямі і фасонні частини повітропроводів листової або рулонної сталі товщиною не більше за 1 мм по робочих або монтажних кресленнях.
Рис.4. Типове технологічне планування виробничої площі виготовлення повітропроводів на фальцевих ділянках; б - фасонних частин, 1 - контейнер для металу; 2- стіл розміточний; 3- ножиці гильотинний механізм; 5- вальцювальні механізми, 6- рольганги; 7- контейнери для фланців; 8 – машини точні фальцепрокатні механізми; 10- механізми для офланцювання;11- верстаки; 12 фарбувальний відбортування прямокутних повітропроводів СТД-1015; 14-зварювальний трансформатор; 15 - фальц 28; 16 - висічний механізм; 17- механізм для відгинання криволінійних кромок; 18-зигмашини, 19 кутових фальців; 20 - селеновий випрямляч.
Приводні технологічні схеми і технологічне планування є типовими для заготовчих вентиляційних заводів і майстерень в системі главпромвентиляції і засновані на використанні оснащення і обладнання, що випускається заводами серійно.
2 Деталі кріплення повітропроводів. Кронштейни для крепления повітропроводів потрібно монтувати без міцності будівельних конструкцій. Кронштейни кріплять до будівельних конструкцій заробленням в будівельні конструкції і пристрілюванням їх дюбелями за допомого пістолета БМП-3.
Хомути для підвішування повітропроводів круглого перерізу.
Рис. 5 1. – хомут 2. – болт 3. – гайка
Хомути і траверси для підвішування повітропроводів прямокутного перерізу.
Для підвішування повітропроводів прямокутного перерізу до 1000мм є в хомути (рис.а,б).
Довжину розгортки хомута визначають за формулою:
2 д +2.46 + 80
Рис. 6
Тяги для під вішення трубопроводів.
4. Перевірка якості та комплектування готових вентиляційних виробів
Якість виробів перевіряють візуально і за допомогою вимірювальних інструментів (метр, кутник тощо). Під час візуального огляду перевіряють якість зварених і фальцевих швів, набортування на дзеркало фланців, правильність геометричних форм тощо. За допомогою вимірювальних інструментів перевіряють геометричні розміри готових виробів.
Комплектність - повний набір всіх деталей, фасонних деталей, засобів кріплення, болтів та інших деталей, з яких складається вентиляційна система. Комплектність готової вентиляційної системи звіряють з бланком замовлення, а також перевіряють наявність всіх необхідних виробів (зонтів, дефлекторів тощо). Всі деталі маркіруються незмивною фарбою, що кольором відрізняється від грунту, або за допомогою точкового електрозварювання.
Укомплектовані вентиляційні металеві вироби на заводах складають і зберігають на відкритих майданчиках , що покриті бетоном або шаром піску завтовшки 0,1...0.2 м. Майданчики повинні бути розташовані поблизу під'їзних шляхів і в зоні дії вантажопідіймального крана. Вентиляційні вироби, які виготовлені з вініпласту, не повинні потрапляти під вплив вологи і сонячних променів, тому їх складують і зберігають під навісами.
Основні шкідливості в цехах заготівельного виробництва - це гази і пил, шум та вібрація.
Для безпеки праці все діюче обладнання повинно бути справним. Органи управління верстатами і обладнанням повинні мати надійні фіксатори і чіткі написи шодо їх призначення. Застосування рубильників відкритого типу або з кожухами, що мають щілини для ручок, забороняється. В пневмо-, гідро-, електрозатискачах повинні бути блокувачі вильоту деталей. Корпуси електронагрівачів, верстатів та двигунів повинні бути заземлені. Всі відкриті обертальні частини верстатів і механізмів повинні бути закриті глухими кожухами. Застосування знімних кожухів допускається у виняткових випадках.
Металообробні верстати і обладнання повинні мати спеціальні пристрої для захисту робітників від стружки, іскор, уламків поламаного інструменту, бризок рідини. Робітники повинні працювати в захисних окулярах та спецодязі.
Відходи матеріалів слід зберігати в ящиках або на стелажах. Стелажі для зберігання заготовок і деталей повинні мати таку висоту, щоб робітникові було зручно і безпечно брати і вкладати заготовки і готові вироби.
Для складування дрібних заготовок повинна бути передбачена спеціальна тара.
Прибирання стружки від верстатів повинно бути механізованим.
МОНТАЖ СИСТЕМ ЦЕНТРАЛЬНОГО ОПАЛЕННЯ
8.1. Монтаж систем опалення із сталевих труб
8.1.1.Матеріали і обладнання
Для систем центрального опалення використовують, в основному, сталеві труби: якщо діаметр 15...50 мм і умовний тиск Ру до 1 МПа -водогазопровідні легкі, якщо Ру до 1,6 МПа - посилені ( ГОСТ 3262-75* )або звичайні електрозварені ( ГОСТ 10704-76).
Труби сталеві водогазопровідні легкі з'єднуються за допомогою трубної циліндричної різі або зварювання. Коли накочування різі неможливе, використовують звичайні водогазопровідні труби. Для прихованого прокладання трубопроводів також застосовують звичайні труби.
Зварювання труб Dу ( 25 мм на об'єкті виконується врозтруб. Тип і марку арматури вибирають залежно від діаметра трубопроводу і параметрів теплоносія. Використовують: засувки з латунними ущільнювальними кільцями, пробкові прохідні сальникові бронзові крани, прямотечійні запірні вентилі, прохідні вентилі, бронзові пробково-сальникові крани, крани подвійного (КРД) і потрійного (КРТ) регулювання, голчаті крани Маєвського, регулятори витрати, температури, тиску тощо. Вся арматура поділяється на муфтову і фланцеву. Монтують арматуру так, щоб теплоносій надходив під сідло клапана.
Для виконання монтажних робіт використовують: типові вироби (повітрозбірники, водяні фільтри, грязьовики, гідрозатвори тощо); типові деталі (скоби, опуски, відводи і напіввідводи, переходи, трійники тощо); стандартні вироби (муфти, фланці, дросельні шайби, деталі кріплення трубопроводів і нагрівальних приладів).
8.1.2. Монтаж нагрівальних приладів і стояків центрального опалення
Приймаючи об'єкт для монтажу, звертають увагу на наявність: отворів і рівчаків для прокладання трубопроводів; штукатурки або іншого лицювання в місцях встановлення нагрівальних приладів і прокладання трубопроводів; позначок чистих підлог. Пристосування для кріплення трубопроводів і нагрівальних приладів встановлюють до штукатурних робіт. Стояки систем опалення встановлюють переважно відкрито; приховане прокладання застосовують, якщо це відповідно обгрунтовано ( під час такого прокладання в місцях розташування розбірних з'єднань і арматури передбачають лючки).
Стояки не повинні відхилятись від вертикалі більше ніж на 2 мм на 1 м довжини трубопроводу. Пристосування для кріплення стояків не передбачаються, якщо висота поверху до 3 м. В житлово-адмшістративних будинках, де висота поверху більша за 3 м, кріплення стояка передбачається на половині висоти поверху; у промислових будинках стояк закріплюють через кожні 3 м по висоті.
В місцях проходу через перекриття, стіни і перегородки трубопроводи прокладають в гільзах з відрізків труб більшого діаметра або покрівельної сталі ( із зазором 15...20 мм, який заповнюється еластичним ущільненням), що забезпечує вільне видовження труб під час зміни температурних умов. Гільзи повинні на 20...30 мм виступати над позначкою чистої підлоги і бути врівень з поверхнями стін і стелі. Для однотрубних стояків зі зміщеними замикальними ділянками гільзи можна не передбачати.
Відстань від неізольованого трубопроводу до поверхні стіни для відкритого прокладання приймають такою, що дорівнює половині діаметра труби з допустимими відхиленнями ± 5 мм.
Підводи до опалювальних приладів виконують з нахилом в напрямку руху теплоносія. Нахил приймають 5..10 мм на всю довжину підводу. Якщо довжина підводу до 500 мм, його прокладають без нахилу. Підводи прикріпляють до стін, якщо їх довжина перевищує 1,5 м.
Якщо нагрівальні прилади встановлюють в ніші і прокладання стояків відкрите, підводи виконують прямими; якщо прокладання стояків відкрите і встановлені прилади без ніш, підводи влаштовують з відступами.
У двотрубних системах водяного опалення стояки гарячої води розташовують праворуч, а зворотної - ліворуч. Відстань між осями суміжних неізольованих стояків діаметром до 32 мм приймають 80 мм, а якщо діаметр більший - залежно від зручності монтажу. Якщо трубопроводи двотрубних систем прокладають відкрито, скоби при обводі труб згинають на стояках, причому вигин повинен бути в бік приміщення. Приховано прокладаючи двотрубні стояки, скоби не виконують, а в місцях перетину труб стояки дещо зміщують у виїмку стіни.
Якщо прокладання приховане, в стінах передбачають рівчаки глибиною 130 мм для стояків і 65 мм - для підводів.
Трубопроводи Dу ( 40 мм допускається прокладати в товщі бетонної підготовки підлоги.
За індустріальною технологією монтажу нагрівальні прилади доцільно встановлювати одночасно з монтажем стояків і підводів.
Радіатори слід встановлювати на відстані, не меншій за 25 мм від поверхні штукатурки, 60 мм - від підлоги, 50 мм - від підвіконної дошки. У приміщеннях лікувальних і дитячих закладів відстань від підлоги повинна бути не меншою за 100 мм, від штукатурки - 60 мм.
Нагрівальні прилади (радіатори, ребристі труби, конвектори) встановлюють на кронштейнах або на підставках ( рис.8.1).
Рис.8.1. Монтажні положення чавунних радіаторів:
а) встановлення на гіпсолітовій стіні; б) встановлення на цегляній стіні; 1 - цементний розчин; 2 - планка; 3 - підставка; 4 - кронштейн
Кількість кронштейнів, що необхідні для встановлення радіаторів, визначається з розрахунку один кронштейн на 1 м2 поверхні приладу, але не менше від двох кронштейнів на радіатор; для двосекційних приладів - два кронштейни. Замість верхніх кронштейнів допускається встановлення радіаторних планок на 2/3 висоти приладу (рис.8.1, а). Якщо радіатори встановлюють на підставках кількість останніх повинна бути: 2 - кількість секцій до 10 і 3 - більша кількість секцій. Верх радіатора закріплюють.
Радіатори монтують в такій послідовності: розмічають місця встановлення поверхостояків і кронштейнів (планок) за допомогою розмічувального шаблона; висвердлюють або пробивають отвори; встановлюють кронштейни і заробляють їх цементним розчином або прибивають до стіни за допомогою будівельно-монтажного револьвера і дюбель-цвяхів. Навішують на кронштейни радіатори і вивіряють їх за допомогою рівня і виска. Послідовність монтажу чавунних радіаторів наведена на рис. 8.2.
Рис.8.2. Послідовність монтажу чавунних секційних радіаторів:
1 -розмічування місць встановлення поверхостояків;
2 - розмічування місць встановлення кронштейнів;
3 - встановлення кронштейнів;
4 - встановлення радіаторів;
5 – встановлення поверхостояка;
6 – зварювання стику
Конвектори встановлюють на відстані: не менше ніж 20 мм від поверхні штукатурки до елемента оребрення (конвектори без кожуха); впритул до поверхні стіни (настінні конвектори з кожухом); не менше ніж 60 мм від стіни до кожуха (підлогові конвектори). Відстань від верху конвектора до низу підвіконної дошки не менша за 70 % від глибини конвектора. Відстань від верху конвектора "Комфорт-20" до низу підвіконної дошки не менша за 300 мм. Відстань від підлоги до низу настінного конвектора приймають такою, що дорівнює глибині приладу, але не меншою за 75 % від його глибини.
Настінні конвектори з кожухом монтують на стіні тільки в один ряд по висоті. Клапан конвектора "Комфорт-20" повинев бути в стані "відкритий на стіну". В іншому випадку його необхідно переставити, використавши для цього запасні отвори в бокових стінках. Послідовність монтажу конвекторів "Комфорт-20" наведена на рис.8.3
Рис. 8.3. Послідовність монтажу конквекторів"Комфорт-20":
1 - розмічування і встановлення кріплень;
2 - встановлення конвектора;
3 - приєднання трубопроводів стояка;
4 - встановлення лицьової панелі
Чавунні радіатори з трубним вузлом з'єднуються через прохідні радіаторні пробки з подальшим затягуванням контргайками.
Стояки між поверхами з'єднують зварюванням або муфтами.
Компенсаційні розтруби передбачають на висоті 300 мм від верхнього підводу (рис.8.4). Після збирання стояка і підводів перевіряють вертикальність стояка, нахили підводів, міцність закріплення труб і радіаторів.
Рис. 8.4. Схема приєднання трубного вузла до чавунного радіатора:
1 - трубний вузол;
2 - прохідна радіаторна пробка;
3 - контргайка;
4 - компенсаційний розтруб (стаканчик);
5 - поверхостояк;
6 – заглушка.
Використовується декілька способів приєднання поверхостояків до радіаторних блоків: - різьозварювальний (верхній підвід з компенсаційним розтрубом зварюють з поверхостояком, а нижній з'єднують з поверхостояком за допомогою згону); - зварний (з'єднання з поверхостояком компенсаційними розтрубами і зварюванням); - різьовий (за допомогою муфт); - хомутовий (в нашій країні рідко).
2. Випробування і здавання систем в експлуатацію
Здавання в експлуатацію систем опалення виконується в три етапи: зовнішній огляд, випробування гідростатичним або манометричним методами, випробування на тепловий ефект.
Під час зовнішнього огляду перевіряють відповідність виконаних монтажних робіт затвердженому проектові, правильність збирання і міцність закріплення труб, нагрівальних пристроїв, встановлення контрольно-вимірювальних приладів, запірної «а регулювальної арматури, розташування спускних і повітряних кранів, дотримання нахилів, звертають увагу на відносну безшумність роботи насосів і системи в цілому, відсутність протікання в різьових з'єднаннях, секціях радіаторів, кранах, засувках тощо.
Після зовнішнього огляду до початку малярних або інших лицювальних робіт щпшу опалення випробовують на міцність і герметичність. Дтя точнішого виявлення дефектних місць кожна система випробовується окремими ланками, а потім вся в цілому.
Після зовнішнього огляду до початку малярних або інших лицювальних робіт систему опалення випробовують на міцність і герметичність. Дтя точнішого виявлення дефектних місць кожна система випробовується окремими ланками, а потім вся в цілому.
Випробовують систему водяного опалення відключивши джерело теплоносія (елеваторний вузол, водонагрівник, котел і розширювальний бак) гідростатичним методом тиском, що в 1,5 раза перевищує робочий тиск, але не менший за 0,2 МПа в найнижчій точці системи. Схема проведення випробувань зображена на рис. 8.11.
Випробний тиск для випробування вводів в будинки і теплових вузлів, идо приєднуються до теплоцентралей, узгоджується з керівництвом ТЕЦ.
Системи парового опалення низького тиску (до 0,07 МПа) випробовують гідростатичним методом тиском 0,025 МПа в нижній точці системи, а системи парового опалення високого тиску (більше за 0,07 МПа) - тиском, що перевищує робочий на 0,1 МПа, але не нижчий ніж 0,3 МПа у верхній точці системи.
Парові та водяні системи витримали випробування гідростатичним методом, якщо протягом 5 хв падіння тиску не перевищує 0,02 МПа і якщо немає протікання води в місцях трубних з'єднань, в арматурі, нагрівальних приладах і обладнанні.
Бетонні нагрівальні панелі випробовують гідростатичним методом до заробляння монтажних вікон тиском 1 МПа протягом 15 хв. Допустиме падіння тиску за цей час 0,01 МПа. Для панельно-радіаторних і панельно-конвекторних систем опалення випробний тиск не повинен перевищувати граничного випробного тиску для встановлених у системі нагрівальних приладів.
Системи парового опалення після випробування гідростатичним методом перевіряють на герметичність, впускаючи пару з робочим тиском системи. Пневматичні випробування систем опалення виконуються так:
систему заповнюють повітрям з надлишковим тиском 0,15 МПа.виявивши дефекти монтажу на слух, знижують тиск до атмосферного і ліквідують їх; потім систему заповнюють повітрям з надлишковим тиском 0,1 МПа і витримують протягом 5 хв. Система втримала випробування, якщо падіння тиску не перевищує 0,01 МПа.
Запускаючи систему опалення в роботу в зимових умовах, необхідно передбачати можливість швидкого спорожнювання від води, а також увімкнення і вимкнення частинами.
Ефективність роботи системи опалення визначається після її семигодинної неперервної роботи з теплоносієм в подавальному трубопроводі з температурою, не нижчою за 50 °С і робочим тиском.
Здаючи систему опалення в експлуатацію, подають комплект виконавчої документації (робочі креслення з внесеними змінами), всі акти приймання прихованих робіту паспорти обладнання, акти гідравлічного і теплового випробувань системи.
Комплектувальна відомість укрупнених вузлів
№
Ескіз вузла
№ деталі
К-ь вузлів
1
1,2,3,4
1
2
5
2
3
6,7,5
1
4
8,9,10,11
1
5
11
2
6
12,13,11
1
7
11
2
8
14
1
9
15
2
10
15,16
1
11
17,28
1
12
28
2
13
23,29,30,34
1
14
23
2
15
23,32
1
16
25,26,27
3
17
23,24
1
18
18
1
19
18,19
1
20
23,31
1
Схема монтажу системи опалення послідовність монтажу стояка
Схема розвідного трубопроводу
ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА УНІФІКОВАНИХ ВУЗЛІВ
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора