Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Інформаційна безпека
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Організація та проведення робіт пов’язаних із захистом інформації
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Конспект лекції з курсу “Організація та проведення робіт, пов’язаних із захистом інформації з обмеженим доступом” для студентів базового напрямку 6.1601 “Інформаційна безпека”.
ТЕМА: ОРГАНІЗАЦІЯ РЕЖИМУ СЕКРЕТНОСТІ.
Затверджено
на засіданні кафедри
“ Інформаційна безпека ”
Протокол № ___ від ___.___.2009 р.
Львів - 2009
ОРГАНІЗАЦІЯ РЕЖИМУ СЕКРЕТНОСТІ.
Сутність і призначення режиму секретності.
Охорона державної таємниці – це комплекс організаційно – правових, інженерно – технічних, криптографічних та оперативних заходів, спрямованих на запобігання розголошенню інформації, що становить державну таємницю,
Режим секретності – це встановлений законодавством єдиний порядок і умови забезпечення охорони державної таємниці.
Мета режиму секретності – зберегти в таємниці всі ті відомості, що віднесені до державної таємниці і розголошення яких може нанести шкоду інтересам держави. Мета досягається встановленням і суворим дотриманням комплексу адміністративно – правових, організаційних, інженерно – технічних, криптографічних та інших заходів, спрямованих на забезпечення свідомості осіб, допущених до державної таємниці, виявлення і закриття можливих каналів витоку секретних відомостей, попередження випадків розголошення державної таємниці, втрат матеріальних носіїв інформації, що вміщують в собі державну таємницю.
Вимоги режиму секретності встановлюються законодавчими і нормативно – правовими актами України. Вони регламентують порядок віднесення інформації до державної таємниці, засекречування та розсекречування її матеріальних носіїв, правила їх охорони, порядок допуску та доступу до державної таємниці громадян України, а також іноземців і осіб без громадянства, правила ведення спеціального (секретного) діловодства та інших робіт, пов’язаних з державною таємницею. Робота по організації режиму секретності повинна будуватись таким чином, щоби вона була невід’ємною, органічною частиною всієї діяльності підприємства, установи, організації.
Значущість режиму секретності визначається історичними умовами, виходячи з інформаційного суверенітету України та загальновизнаних принципів міжнародного порядку у сфері інформації.
В даний час, роль режиму секретності набуває загальнодержавної ваги, оскільки науково – технічний прогрес збільшує можливості розвідувальної діяльності спецслужб іноземних держав, яким невигідне укріплення позицій незалежної України в міжнародній співдружності.
Виходячи з вимог сучасності, в Україні розроблені і введені в дію ряд необхідних законодавчих і нормативно – правових актів, дія яких спрямована на забезпечення збереження в суворій таємниці відомостей життєво важливих для України у сфері оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку; протидії іноземним технічним розвідкам; встановленню особливого режиму діяльності підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов’язана з державною таємницею (розробка, впровадження, випробування, виробництво, експлуатація систем озброєння і військової техніки; проектування і будівництво режимних об’єктів); захист інформації в автоматизованих системах; виявлення і закриття можливих каналів витоку таємної інформації; правильне ведення секретного діловодства; встановлення пропускного режиму і надійної охорони важливих об’єктів; встановлення порядку допуску і доступу громадян до державної таємниці; особистої відповідальності за збереження довірених таємниць, а також проведення інших необхідних заходів.
Навіть простий перелік робіт по організації сучасного режиму секретності свідчить, що цей процес значно ускладнюється, набуває багато нових технічних напрямків. Особливості його здійснення складаються в тому, що розширюються можливості спецслужб іноземних розвідок по перехопленню, аналізу проводимих секретних робіт і виявленню демаскуючих ознак, що вимагає комплексного підходу до виявлення та закриття можливих каналів витоку відомостей, які складають державну таємницю.
Таким чином, сучасний режим секретності вимагає глибокого розуміння його основ і суті, творчого підходу до його організації і забезпечення.
З метою якісного рішення завдань по охороні державної таємниці необхідна взаємодія всіх міністерств, відомств і організацій, діяльність яких пов’язана з цією сферою.
Основні принципи організації режиму секретності на підприємствах, в установах і організаціях України.
Організація режиму секретності – це безперервний і багатоплановий процес. Він охоплює широке коло проблем, що відносяться до охорони державної таємниці. Це означає, що режим секретності призначений забезпечити скритність секретних робіт, що проводяться на об’єктах держави.
Режим секретності організується і забезпечується незалежно від ситуації, що склалася в державі, мирний час або “особливий період”. При цьому, якщо в мирний час він здійснюється з метою збереження в таємниці потенційних можливостей держави, то в “особливий період” – для досягнення високої ефективності заходів при проведенні секретних робіт в умовах надзвичайної ситуації.
В широкому плані, вимоги режиму секретності охоплюють службову діяльність як державного апарату управління, так і підприємств, установ і організацій (особливо, які зайняті в сфері науки та оборонних галузях промисловості).
Режим секретності ґрунтується на неухильному виконанні законів і нормативних актів, особистій відповідальності за збереження довірених державних секретів.
Кожне підприємство, установа, організація, спираючись на чинну нормативно – правову базу, розробляє і здійснює практичні заходи по забезпеченню режиму секретності. У відпрацюванні цих заходів повинні приймати участь всі працівники причетні до державної таємниці. Заходи розробляються стосовно до характеру життєдіяльності конкретного об’єкту, з врахуванням притаманних йому специфічних особливостей і вимог сьогодення.
Заходи режиму секретності повинні бути невід” ємною складовою частиною діяльності об’єкта по надійному перекриттю можливих каналів витоку секретних відомостей – як про об’єкт в цілому, так і про діяльність його окремих ланок.
Організація режиму секретності, як і кожний складний творчий процес, вимагає комплексного і всебічного підходу до його рішення. Теоретичну основу рішення цього завдання складає наукове узагальнення практики повсякденної діяльності Міністерств, відомств, окремих об’єктів. При організації режиму секретності необхідно керуватись наступними принципами:
- основою і вищим принципом в роботі по організації режиму секретності є Закон України “Про інформацію” і “Про державну таємницю”.
Державну політику щодо державної таємниці, як складової частини загальнонаціональної інформаційної політики та політики забезпечення безпеки України від зовнішніх та внутрішніх загроз, формує Верховна Рада України.
Президент України, Кабінет Міністрів України інші органи державної виконавчої влади, а також органи місцевого і регіонального самоврядування, забезпечують реалізацію цієї політики в межах своєї компетенції.
Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба Безпеки України. Окремі функції у цій сфері виконують відповідні державні органи в межах повноважень, передбачених законодавством.
Служба Безпеки України здійснює безпосереднє керівництво роботою по попередженню витоку державної таємниці, що стосується як всієї держави, так і міністерств, відомств та окремих об’єктів, у відповідності з вимогами часу і ситуацією, що склалася в державі. На підставі глибокого аналізу стани справ із забезпеченням збереження державної таємниці в країні, окреслюються шляхи подальшого удосконалення функціонуючої системи режимних мір, визначаються загальні напрямки, необхідні форми і методи державних органів по організації протидії всім видам розвідок.
Режим секретності, як найважливіша складова частина національної системи безпеки, організується у повній відповідності з її вимогами. Разом з тим, в ході функціонування системи проглядається і зворотній зв’язок. Творчий розвиток режимних заходів в середині міністерств, відомств і окремих об’єктів, з врахуванням загальних завдань, веде до подальшого удосконалення режиму секретності в країні в цілому. Завдання режиму секретності складається у підтриманні його на рівні сучасних вимог.
- принцип централізації і контролю за режимом секретності є необхідною умовою його ефективності. Він безпосередньо випливає із загальних підвалин керівництва суспільством.
Вище підкреслювалось, що режим секретності в країні регламентується законодавчими і нормативно – правовими актами. В державі загальний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці в Міністерствах, відомствах, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкованості здійснює Служба Безпеки України. Їх робочим органом в рішенні цього завдання є територіальні підрозділи в областях.
Принцип централізації дозволяє відпрацьовувати загальний задум перекриття можливих каналів витоку відомостей, що складають державну таємницю, об’єднувати і координувати зусилля всіх наявних сил і засобів на його здійснення. Крім цього, цей принцип забезпечує єдність поглядів на організацію режиму секретності, а також вимог до посадових осіб, що мають відношення до його організації, по їх підготовці, оволодінню прийомами і методами робіт по забезпеченню збереження державної таємниці.
Такий підхід до керівництва режимом секретності обумовлений не тільки його важливою роллю в забезпеченні надійності охорони державної таємниці, але і прагнення підвищити особисту відповідальність керівників всіх рівнів за якість і ефективність режимних заходів. Недооцінка стану справ по забезпеченню збереження державної таємниці може привести до непоправних наслідків і нанести значну шкоду інтересам України.
Принцип централізації не виключає і елементу самостійності в керівництві окремими напрямками режиму секретності. Це дає можливість проявляти ініціативу і здійснювати творчий підхід до розробки особливих прийомів забезпечення режиму секретності в своїй галузі і його організації з врахуванням специфіки діяльності.
Контроль за режимом секретності служить головній меті – постійно мати на кожному об’єкті такий рівень стану режиму секретності, який би забезпечував надійне закриття можливих каналів витоку секретних відомостей про їхню життєдіяльність. Контроль органічно входить в систему організації режиму секретності і є одним з основних факторів, що забезпечують його ефективність.
За масштабами контроль ділиться на внутрішній і контроль вищестоящих організацій. Внутрішній контроль спрямований, головним чином, на забезпечення своєчасного і якісного проведення запланованих режимних заходів. В його здійсненні повинні приймати участь всі посадові особи причетні до охорони державної таємниці. Вони ведуть контроль, як правило, в ході виконання повсякденної діяльності.
Контроль вищестоящих організацій здійснюється силами режимно – секретного органу цієї організації або комплексними комісіями. Це дозволяє найбільш глибоко вивчати стан справ з режимом секретності, об’єктивно оцінювати його ефективність, викривати недоліки і причини, що їх породжують, а також, здійснювати практичну допомогу в організації і проведенні режимних заходів.
- принцип безкомпромісного підходу до виховання кадрів і особистої відповідальності за збереження державної таємниці.
Цей принцип обумовлює високу дієвість режиму секретності. Здійснення цього принципу передбачає систематичну роботу з працівниками, діяльність яких пов’язана з державною таємницею. Ця робота спрямовується на свідоме виконання цими працівниками вимог законодавчих і нормативних документів з питань охорони державної таємниці.
- принцип персональної відповідальності за збереження довіреної інформації, що вміщує державну таємницю і обмеження кола осіб, що допускаються до цієї інформації.
Цей принцип створює умови для надійного закриття каналів можливого витоку інформації. Він спрямований на те, щоби виключити можливість випадкового або навмисного розголошення державної таємниці. Це значить, що кожна посадова особа повинна знати тільки той обсяг інформації, який їй необхідний для виконання службових обов’язків. Н кожному об’єкті повинні створюватись відповідні умови, визначені найбільше важливі відомості, забезпечене їх надійне уособлене зберігання і встановлений суворий порядок допуску і доступу до них.
- принцип спеціального підбору і професійної підготовки кадрів режимно – секретних органів.
Принцип суттєво впливає на якість забезпечення режиму секретності. Основними критеріями оцінки готовності режимно – секретних органів для рішення своїх завдань є: наявність ділових якостей, ґрунтовна професійна підготовка , активність, творчий підхід, принциповість.
При цьому треба враховувати, що професійна підготовка кадрів, які приймають участь в організації і забезпеченні режиму секретності, не може здійснюватись тільки у вигляді централізованого навчання, перепідготовки і підвищення кваліфікації на відомчих курсах. Вона повинна здійснюватись і в ході практичної роботи. Обидві форми повинні сполучатись і удосконалюватись.
- важливу роль у створенні надійного режиму секретності і його подальшого удосконалення грає принцип наукового підходу до цієї проблем.
Зрозуміло, що загальна спрямованість режиму секретності, форми і методи охорони державної таємниці знаходяться в органічній залежності від стану політичної ситуації в світі і змісту завдань, що стоять перед органами державного управління. Мета наукового підходу до рішення проблеми створення надійної системи охорони державної таємниці складається з того, щоби вона забезпечувала скритність робіт, що проводяться на об’єктах. Ці проблеми потребують наукової проробки. Наукова робота в галузі охорони державної таємниці повинна визначати критерії для оцінки ефективності впроваджуваних режимних заходів, викривати найбільш небезпечні напрямки можливого витоку секретних відомостей і використовувати досягнення науки і техніки для відпрацювання рекомендацій по їх закриттю, по протидії іноземним технічним розвідкам. Важливе місце в рішенні цієї проблеми належить науково – дослідним установам.
Служба Безпеки України, Міністерства та відомства основні зусилля повинні спрямовувати на всебічне вивчення фактичного стану охорони державної таємниці, координацію зусиль всіх зацікавлених установ по комплексному закриттю можливих каналів витоку інформації, яка вміщує в собі державну таємницю.
З цією метою організовуються і проводяться дослідні роботи, конференції, наради, дослідження окремих теоретичних і практичних питань, практикуються розробка наукових повідомлень, звітів, доповідей, рефератів.
Перераховані вище принципи є відображенням досвіду по організації і здійсненню системи режимних мір, конкретного впровадження в життя вимог законодавчих і нормативних документів в галузі охорони державної таємниці. Вся ця робота повинна вестись безперервно, конкретно і цілеспрямовано, бути гнучкою у виборі засобів, форм і методів.
ПРИЧИНИ І УМОВИ ВИТОКУ СЕКРЕТНИХ ВІДОМОСТЕЙ.
Під витоком секретних відомостей необхідно розуміти вихід державної таємниці з сфери поводження, яка охороняється державою, що створює реальну безпосередню можливість нанесення шкоди державним інтересам.
Це стає можливим в силу навмисних дій спецслужб іноземних держав, порушення особами, допущеними до роботи з державною таємницею, вимог режиму секретності, а також в результаті дій інших об’єктивних факторів, пов’язаних з місцем розташування об’єктів, з особливостями їх виробничої, наукової діяльності тощо.
Аналіз матеріалів, пов’язаних з цим питанням, дає підстави стверджувати, що витік державної таємниці пов’язаний з двома групами обставин, які умовно можна назвати – внутрішніми і зовнішніми.
Обставини внутрішнього порядку можуть бути об’єктивними, тобто пов’язаними з фізичною природою джерел інформації (світлові і шумові ефекти, радіовипромінювання, специфічні конфігурації об’єктів і т.п.) і суб’єктивними, тобто ті, що визначаються неналежними діями тих осіб, яким довірена державна таємниця (розголошення секретних відомостей, втрата документів, опублікування секретної інформації у відкритих джерелах і т.п.).
Об’єктивні обставини піддаються попередньому обліку. Їх наступлення можна передбачити, що дає можливість здійснювати необхідні заходи для локалізації наслідків (маскування об’єктів, екранування приміщень, уловлювання аерозолів і т.п.).
Суб’єктивні обставини представляють найбільшу небезпеку в силу того, що їх наступлення, в більшості випадків, передбачити неможливо. Для попередження можливості наступу таких обставин встановлюються правила і вживаються заходи, які регламентують дії осіб, допущених до державної таємниці. Сьогодні такі правила передбачені “Порядком організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (надалі – Порядок), затвердженим постановою КМУ від 2 жовтня 2003 року № 1561-12.
Обставини внутрішнього порядку, що призводять до витоку державної таємниці, виникають і розвиваються не самі по собі, а під впливом конкретних причин. Ці причини необхідно знати, а в ході практичної роботи виявляти і ліквідовувати, попереджуючи наслідки, що можуть поставити під загрозу збереження державної таємниці.
З врахуванням характеру виникнення зазначених причин їх можна систематизувати:
Причини, що пов’язані з суб’єктивними якостями осіб, які працюють з державною таємницею:
наявність у деяких осіб антигромадських поглядів і установок, побутової невитриманості, потяг до неправомірного збагачення, нехтування інтересами держави;
наявність у деяких осіб таких негативних рис, як балакучість і хвалькуватість, легкодухість і забудькуватість, невміння правильно оцінювати ситуацію, що складається;
незнання прийомів і способів, які застосовують іноземні спецслужби для добування секретної інформації, невиправдана довірливість, що допускається в поза робочий час з недостатньо знайомими особами, недооцінка небезпеки можливого проникнення злочинних елементів до державної таємниці і переоцінка діючих захисних заходів;
однобічна, некритична оцінка авторами та іншими відповідальними за публікацію особами ступеню секретності матеріалів, що вміщуються у відкритих джерелах;
незнання окремими посадовими особами основних вимог режиму секретності, а також ЗВДТ і Розгорнутих переліків.
Причини, що пов’язані з недоліками в діяльності керівництва, кадрових служб і режимно – секретних органів по охороні державної таємниці:
поверхове, формальне вивчення керівниками підприємств, установ, організацій і підрозділів, керівниками кадрових служб і режимно – секретних органів осіб, які допускаються до державної таємниці;
переоцінка керівниками об’єктів та іншими посадовими особами захисних заходів по забезпеченню безпеки об’єктів, пов’язаних з перевіркою осіб, які допускаються до державної таємниці;
переміщення працівників об’єктів з нережимних в режимні підрозділи об’єкту, з менш важливих на більше важливі об’єкти без достатнього обґрунтування і доцільності;
часта зміна осіб, що відряджаються на об’єкти з одного і того ж питання;
невиправдана видача працівникам об’єктів, відрядженим та іншим особам дозволів (перепусток) для відвідування режимних об’єктів;
відсутність спеціально обладнаних приміщень на важливих об’єктах для прийому відряджених;
необґрунтоване проведення на об’єктах відомчих нарад і конференцій з участю широкого кола осіб, в т.ч. працівників нережимних установ і підприємств;
необґрунтоване розширення кола осіб, що залучаються до розгляду і обговорення питань основної діяльності об’єктів і спеціальних закритих робіт, пов’язаних з цією діяльністю; залучення до роботи різних виробничих комісій осіб, які не мають відношення до розглядаємих цими комісіями секретних питань;
несвоєчасне засекречування або зниження ступеню секретності науково – дослідних і дослідно – конструкторських робіт, які мають оборонне призначення;
недостатність заходів по маскуванню об’єктів, їх окремих дільниць (споруд), що виготовляють і використовують спеціальні вироби або неповне і недостатньо кваліфіковане, в інженерно – технічному відношенні, проведення маскування;
погіршення умов, що забезпечують надійне збереження матеріальних носіїв інформації і виключають можливість ознайомлення з ними сторонніх осіб при перевезенні, дослідженні та проведенні інших робіт;
поверховий інструктаж осіб, що допускаються до державної таємниці, приймають участь в роботі з іноземними делегаціями, виїжджають у відрядження за кордон,
недостатньо кваліфікований інструктаж працівників об’єктів та інших осіб (відряджених) про характер і використання легенд прикриття і проводимих секретних робіт;
невжиття ефективних заходів по попередженню вимог режиму секретності;
нечітка регламентація відомчими і об’єктовими нормативними актами порядку видачі виконавцям матеріальних носіїв інформації, невиправдане ознайомлення працівників і відряджених з матеріальними носіями секретної інформації і т.п.;
невиправдана, необґрунтована видача працівникам об’єктів і відрядженим матеріальних носіїв секретної інформації;
помилкове засилання секретних матеріалів в інші підприємства і установи, що не мають до цих матеріалів відношення;
підшивка важливих секретних документальних матеріалів, що вимагають виділеного зберігання, в загальні справи з секретним листуванням; заведення однієї справи для документів з декількох різних оборонних розробок та інші недоліки в комплектуванні справ, якими користується широке коло виконавців;
послаблення охорони об’єктів, пропускного режиму;
послаблення контролю за виданням матеріалів, що вміщують державну таємницю, користування ними, а також за порядком проведення різноманітних нарад і конференцій з питань, що пов’язані з державною таємницею;
послаблення роз’яснювальної і виховної роботи серед працівників об’єктів.
Причини, що пов’язані з особливостями виробництва, місцем розташування об’єкту та іншими об’єктивними факторами:
неможливість проведення маскування об’єктів, їх окремих дільниць та різних закритих робіт у зв’язку з технічними особливостями або великими матеріальними витратами, необхідними для здійснення маскування;
розміщення об’єктів і місць проведення закритих робіт на території районів відкритих для вільного пересування іноземців;
розміщення об’єктів або місць проведення закритих робіт в районах, по території яких проходять залізничні і автомобільні магістралі, які використовуються іноземцями для пересування;
наявність поблизу об’єктів історичних пам’яток або заповідників, що притягають увагу туристів, екскурсантів та інших осіб, в т.ч. іноземців;
наявність поблизу об’єктів або місць проведення закритих робіт розробок корисних копалин, розміщення рудників, проведення робіт геологорозвідувальними пошуковими партіями і загонами;
наявність угод з науково – технічного обміну між Україною і іноземними державами, у зв’язку з чим іноземним спеціалістам дозволяється відвідувати окремі об’єкти або тимчасово проживати в районі їх дислокації.
Друга група обставин, з якими пов’язані факти витоку державної таємниці, складається з обставин зовнішнього порядку. Ці обставини штучно створюються спецслужбами, або виникають під впливом випадкових факторів і створюють сприятливі умови для сприймання секретної інформації з різноманітних джерел, що вийшли з контролюємої сфери. Причинами їх наступлення є:
проникнення агентів спецслужб на об’єкти, в райони проведення закритих робіт та їх найближче оточення;
встановлення агентами спецслужб контактів з особами, що володіють секретною інформацією і проникнення в їх середовище;
закупівля спецслужбами (офіційними каналами) та отримання іншими шляхами відкритих науково – технічних видань та іншої літератури з питань, що цікавлять спецслужби;
застосування спецслужбами технічних засобів, що дають можливість отримувати секретну інформацію.
Причини та умови, що призводять до витоку секретно. Інформації досить різноманітні. Дати вичерпний перелік всіх обставин, наявність яких обумовлює виникнення каналів витоку секретних відомостей, неможливо. Вище наведені тільки основні напрямки, з врахуванням яких необхідно планувати заходи по режиму секретності.
Необхідно враховувати, що причини і умови витоку секретних відомостей представляють собою не набір відірваних одних від одних обставин. Вони взаємопов’язані і в різних сполученнях в кожному конкретному випадку можуть привести до негативних наслідків. Перераховані вище причини і умови витоку секретних відомостей дозволяють в кожному конкретному випадку вибирати найбільше можливі напрямки для практичних досліджень, систематизувати отримані результати і найбільш повно визначати необхідні заходи.
Ліквідація обставин, що сприяють виникненню і розвитку причин розголошення державної таємниці, є ефективним засобом попередження витоку секретної інформації, тому основні свої зусилля керівництво, режимно – секретні органи повинні спрямовувати на усунення такого роду обставин.
Найважливішою передумовою ефективних попереджувальних заходів, що впроваджують режимно – секретні органи на об’єктах в тісному контакті з іншими державними органами, що здійснюють діяльність в сфері охорони державної таємниці, є систематичне і глибоке вивчення причин і умов, що породжують виток секретної інформації.
Важливу роль в цьому питанні відіграє аналітична робота, основними елементами якої є: обробка і класифікація поступаючої інформації по визначеним ознакам, наприклад, по видам і характеру порушень режиму секретності, категорії осіб і об’єктів причетних до цих порушень; оцінка і дослідження інформації з метою отримання висновків, необхідних для прийняття практичних рішень.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора