Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра будівельного виробництва
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Основи технології ремонтно-будівельних робіт
Група:
К
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
Державний університет “Львівська політехніка”
Кафедра будівельного виробництва
КОНСПЕКТ
Лекцій по дисципліні “Основи технології ремонтно-будівельних робіт”
Упорядник: к.т.н., с.н.с., доцент Котів М.В.
Львів - 2008 р.
Леукція 1. Мета курсу “Основи технології ремонтно-будівельних робіт”, його місце в учбовому процесі і зв”язок з іншими дисциплінами. Характер і особливості ремонтно-будівельних робіт, їх класифікація. Організація і планування капітального ремонту будівель і споруд міського господарства. Підготовка проектування і склад технічної документації.
Вивчення курсу “Основи технології ремонтно-будівельних робіт” ставить собі за мету наступне:
- ознайомитись з сучасними методами планування і організації ремонтно-будівельних робіт (РБР);
вивчити технологію виконання робіт по демонтажу і розбиранні основних несучих конструкцій будинків іспоруд;
отримати навички в області обстеження конструктивних елементів існуючих будинків;
навчити студентів вміти визначати причини, дефекти і пошкодження конструкцій, що можуть привести до необхідності їх ремонту, підсилення чи заміні;
вивчити технологію виконання робіт по ремонту, заміні чи підсиленні основних конструктивних елементів будівель і споруд;
вивчити правила приймання відремонтованих конструктивних елементів і будівель вцілому після капітального ремонту.
навчити студентів вмінню проводити оцінку якості і приймання виконаних РБР;
навчити вести всю необхідну технічну документацію при виконанні РБР.
Дисципліна “Основи технології ремонтно-будівельних робіт” читається після вивчення студентами курсів “Технологія будівельних процесів”, “Архітектурні конструкції”,”Будівлі і споруди міського господарства”, “Основи експлуатації будівель і споруд міського господарства”. До початку вивчення вказаного курсу студенти повинні знати типи і види всіх конструктивних елементів будівель і споруд, знати технологію іх монтажу чи влаштування, володіти основами експлуатації як окремих конструктивних елементів будівель і споруд, так і будівель вцілому. Дисципліна, що вивчається тісно зв”язана з вище приведеними дисциплінами і продовжує формування знань у студентів по продовженню експлуатації будівель і споруд та їх окремих елементів, що мають дефекти і пошкодження внаслідок тривалого терміну експлуатації.
Будівлі і споруди міського господарства міст і сіл України представляють собою величезну матеріальну цінність, і збереження цього фонду – важлива державна задача. Вирішення цієї задачі досягається повноцінною технічною експлуатацією, планово-попережувальним ремонтом, і модернізацією житлових будинків житлової забудови.
Ремонтно-будівельні роботи складають специфчну і одну з основних галузей будівництва. Технологія виконання РБР суттєво відрізняється від відповідних комплексів робіт по зведенню нових конструктивних елементів чи будівель вцілому. Можна виділити наступні особливості виконання РБР:
необхідно зберегти основні існуї несучі конструкції;
ремонту підлягають різнофакторні об”єкти, часто невеликі по об”ємах РБР;
затруднене використання засобів механізації;
важкі умови виконання робіт (малий фронт робіт,нехватка складів і т.д.);
розміщення об”єктів на міських магістралях і т.д.
виконання робіт при діючих підприємствах.
Характер і особливості капітального ремонту житлових будинків.
Капітальним ремонтом будинків і споруд рахується такий ремонт при якому проводиться заміна на більш міцні, зношених конструкцйї і деталей, або заміна їх на такі конструкції,що покращують експлуатаційні можливості будівель, що ремонтуються.
Система планово-попереджувального ремонту складає основу ефективної технічної експлуатації і капітального ремонту житлових та інших будинків. Вона передбачає проведення в плановому порядку технічного обслуговування і має своєю задачею попередження передчасного зносу і забезпечення надійності експлуатації будівель вцілому, і створення максимальних зручностей для людини при мінімальних затратах.
В діючому положенні про планово-попереджувальний ремонт жилих будинків сформульовані осоновні поняття про фізичний і моральний знос жилих будинків і види ремонтів цих будинків:
- фізичний (матеріальний, технічний) знось – часткова або повна втрата елементамижитлового будинку своїх первісних експлуатаційних якостей в результаті виникнення або накопичення несправностей, які частково, або повністю не дають вказаним елементам ви конувати задані їм функції.
- моральний знос – знеиження відновлюючої вартості житлових будинків в зв”язку з невідповідністю планіровки, конструкцій і обладнання будинків сучасним нормативним вимогам в зв”язку з ростом науково-техніченого прогресу.
Розрізняють наступні види ремонту:
текучий ремонт – ліквідація виникаючих в процесі експлуатації будівель малих поломок, що не шкодять виконанню бидинком і його елементами своїх функцій і не знижують їх працездатності.
Плановий (профілактичний) ремонт – ремонт, що планується для окремого будинку з вказанням часу його проведення.
Непередбачений (аварійний) ремонт - термінова ліквідація випадкових відказів конструкцій і інженерних систем, що виникла в результаті існуючих дефектів і пошкоджень цих систем, або дії непередбачених проектом нагрузок і навантажень.
Капітальний ремонт – ліквідація фізичного зносу житлового будинку, відновлення зношених елементів будинку, або його частин, ліквідація причин, резулт\ьтатом яких являється часткова або повна втрата працездатності будинку або його елементів. Задачею капітального ремонту являєтьбся відновлення цілостності будинку, а також приведення конструкій та інженерного обладнання до стану, що дає можливість продовження терміну йогго експлуатації.
Класифікація житлових будинків в залежності від матеріалу стін і перекрить.
Лекція 2-6. Механізація ремонтних робіт
1.Загальні положення
Механізація робіт при ремонті будівель і споруд полягає в максимальному використанні машин і механізмів: при виготовленні, транспортуванні, монтажі конструкцій, а також при виконанні тих чи інших будівельних процесів. Найбільш складною є задача механізації робіт, які виконуються безпосередньо в самій будівлі. Це пояснюється тим, що роботи по ремонту і реконструкції житлових, громадських і адміністративних будівель мають свої особливості. Вони виконуються в межах уже існуючих огороджуючих конструкцій, які часто мають значні дефекти і пошкодження, відрізняються різноманітністю об”єктів і відносно невеликими об’ємами робіт на окремих об’єктах.
При виконанні загально-будівельних робіт, в процесі капітального ремонту будівель, використовують тіж машини та механізми, що і при новому будівництві. Основні особливості і складності проявляються при механізації вертикального транспортування матеріалів, подачі їх у вікно чи на спеціальні виносні площадки, а також горизонтальне транспортування по поверхах до місця їх встановлення.
Монтажно-підіймальні механізми, що найбільш часто використовуються при капітальному ремонті будинків, можна розділити на дві групи: машини і механізми, що встановлюються на землі, і ті, що опираються на конструкції будинку, який ремонтується. [ ].
2. Машини і механізми, що встановлюються на землі
Однією із основних вимог до вказаного класу машин є можливість їх використання в стислих умовах існуючої міської забудови, а також можливість швидкого їх монтажу, демонтажу і перестановки. До цього класу відносяться баштові, автомобільні, пневмоколісні і гусеничні стрілові крани, а також підіймачі і лебідки.
Баштові крани відрізняються можливістю їх використання в стиснутих умовах будівельного майданчику (табл. 1). До початку робіт по монтажу баштових кранів необхідно виконати роботи по плануванню території, демонтажу існуючих зайвих будівель і споруд . Також можуть переноситись інженерні комунікації, що находяться в місці майбутнього монтажу рейок крану, монтуються самі підкранові шляхи, а потім і сам баштовий кран. Рейкові шляхи для баштових кранів влаштовують по дерев”яних шпалах із інвентарних секцій. Поздовжній ухил площадки для влаштування кранових шляхів не повинен перевищувати 0,3%, ухил полотна з односкатним профілем в поперечному напрямку – 0,8-1%.
Таблиця 1.
Технічні характеристики баштових кранів
Показники
Моделі кранів
МСК-
10-20
МСК-
250
МСК-
400
КБ-
100
ОА
КБ-
302
КБ-
100
1А
КБ-
100.
2
КБ-
100.
3
Виліт гака, м
Максимальний
Мінімальний
20,25
10,14
22
8,5
22...25
7
20
10
20
10
20
10
20
14
25
12,5
Вантажопідйомність, т,
при вильоті гаку: максимальному мінімальному
10,7
10,7
8
16
12
20
5
5
5
5
5
5...8
5
5
5
5...8
Висота підйому гака, м, при вильоті: максимальному мінімальному
36,37
46,51
35...21
35...21
52
62
21
33
21
33
21
33
31
44
31
44
Радіус криволінійної ділянки шляху
8
10
10
7
7
7
7
7
Маса крана, т
80
87,5
150
54,4
51,2
57
58
84,4
Використання баштових кранів при ремонті і реконструкції багатоповерхових промислових і цивільних будівель дає можливість застусовувати великогабаритні індустріальні конструкції і вироби. Необхідно зауважити, що баштові крани дають можливість виконувати монтажні роботи на досить значних площах, так як вильоти гака таких кранів досягають 30 і більше метрів.
Самохідні стрілові крани мають ті переваги, що вони є надто мобільними, швидко з мінімальними витратами часу переміщуються із однієї стоянки на іншу. Вказані крани обладнуються основною стрілою (яка може збільшуватись за допомогою вставок), баштово-стріловим обладнанням, або додатково гуськом. Технічні характеристики гідравлічних автомобільних кранів приведені в табл. 2.
Таблиця 2.
Технічні характеристики гідравлічних
автомобільних кранів вантажопід’йомністю до 20 т.
Назва показників
Моделі кранів
КС-1571
КС-2571
КС-3575
1
2
3
4
Вантажопідйомність, т:
На високих опорах
Без високих опор
З баштово-стріловим лбладнанням
4
1
1,5
6,3
2
2
10
2,5
4
Мінімальний виліт стріли, м
3,3
3,3
4
Максимальна висота підняття, м:
При основній стрілі (секція втягнута)
При довгій стрілі (секція витягнута
При довгій стрілі з гусаком
При баштово-стріловому обладнанні
6,5
11
-
15,5
8,5
11
13,5
16,5
10,2
21,5
20
29
Довжина телескопічної стріли, м:
Мінімальна
Максимальна
6,5
10,5
6,8
10,8
9,5
15
Довжина гуська, м
-
3
6
Маса крану, т
7,4
10,2
5,6
Досвід експлуатації баштово-стрілового обладнання в процесі ремонту будівель і споруд показав їх економічну доцільність. В деяких випадках вартість експлуатації баштово-стрілових кранів на автомобільному ходу в 1,5- 2 рази менша вартості баштових кранів на рейковому ходу.
Самохідні стрілові крани вітчизняного виробнцтва можуть обслуговувати будинки висотою до п’яти поверхів включно, а імпортні автомобільні крани – висотою навіть до дев’яти поверхів. Технічні характеристики таких кранів приведені в посібниках [ ].
Лебідки і підіймачі використовують для піднімання вантажів на рівень віконних прорізів або на рівень перекриттів будівель які ремонтуються. При капітальному ремонті будівель в основному застосовують стаціонарні підіймачі (таб.3,4). Такі підіймачі монтуються способом повороту зібраної на землі щогли, або способом її нарощування шляхом добавляння секцій. По висоті щогли підіймачів кріпляться до несучих конструкцій будівель з метою забезпечення їх штивності і надійної роботи при піднятті вантажів.
Таблиця 3
Технічні харатеристики вантажних щоглових підіймачів
Назва показників
Типи підйомників
С-598А
ТП-16-1
ТП-16-2
ТП-16-3
ЖК-
40М
ТП-
14
ТП-9
ТП-
12
С-
953-1
Вантажопідйомність, кг.
Максимальна висота підйому вантажу при
кріплені щогли до будинку, м.
Висота підіймання вантажу вільно стоячим
підіймачем, м.
Висота щогли, м.
Швидкість підіймання вантажу, м/хв.
Тип вантажонесучого органу
Габарити, м:
довжина
ширина
Виліт монорейки або направляючої рами, м.
Потужність двигуна, кВт.
Маса підіймача, кг.
320
-
9
10,2
22
непов.
платф.
1,5
0.9
-
3,7
860
320
9
-
10,2
22
висувна
платф.
1,5
0,64
2
3,7
1130
320
17
-
19,5
22
ввисув.
Платф.
1,5
0,64
2
3,7
1260
320
27
-
29,5
22
1,5
0,64
2
3,7
1540
500
17
-
19
23,4
непов
платф
1,5
0,64
-
5,2
2600
500
50
-
58,3
30
висув
платф
1,45
0,684
3
8,2
5150
500
17
-
19,5
22
висув
платф
1,5
0,9
1,3
3,7
1700
500
27
-
29.5
22
висув
платф
1,5
0,9
1.3
3,7
2200
500
50
-
58,3
30
висув
платф
1,5
0,7
3
7,5
5050
Таблиця 4
Технічні характеристики електричних лебідок
Назва показників
Типи лебідок
ТЛ-1
ТЛ-1А
ТЛ-9
ТЛ-10
ЛМ-0,5М
ЛМ-1М
Тягове зусилля, Н
Швидкість навивки канату, м/с
Канатоємкість барабана, м
Діаметр канату, мм
Потужність електродвигуна, кВт
Габарити, м
Довжина
Ширина
Висота
Маса, кг
5000
0,46
80
8,1
3,7
0,81
0,87
0,62
260
3200
0,7
80
6,9
3,7
0,81
0,82
0,57
240
12500
0,48
80
11
7
0,96
1,02
0,85
470
5000
0,4
80
6,9
4
0,85
0,66
0.62
196
5000
0,41-0,49
80
7,7
3
0,6
0,56
0,575
120
10000
0,23-0,28
60
9,3
2,8
0.745
0,585
0,583
147
Будівельні підіймачі відрізняються від інших вантажопідіймальних машин тим, що мають вантажну платформу, що рухається по одній або декількох направляючих.
По конструкції будівельні підіймачі можна розділити на щоглові, шахтні і струнні. На рис.1 показаний щогловий підіймач Т-37 який може переміщувати по вертикалі будівельні матеріали на висоту до 16 м. В більшості випадків підіймачі типу Т-37 встановлюються біля стіни будинку в межах віконних прорізів, через які і подаються вантажі на відповідні поверхи. Так як щогла підіймача збирається із окремих секцій, то можлива висота підняття залежить від кількості секцій в щоглі. Сипучі матеріали і розчин підіймаються в відповідних ємкостях, а штучні вантажі - безпосередньо на платформі.
Рис 1. Щогловий підіймач Т-37.
3. Засоби механізації, що опираються на конструкції будівлі,
яка ремонтується
До вказаних засобів відносяться ручні важельні лебідки, стрілові переносні крани “у вікно” і монорейкові системи з електроталями [ ].
Ручні важельні лебідки призначені для переміщення вантажів на невеликі віддалі в ветрикальному, горизонтальному і похилому напрямках (табл.5).
Таблиця 5
Технічні характеристики ручних важільних лебідок
Назва оказників
Типи лебідок
РУЛ-0,75
РУЛ-1,5
РУЛ-3
Тягове зусилля, Н
Подача канату за один хід важеля, мм
Довжина канату, м
Діаметр канату, мм
Маса лебідки, кг
7500
35
20
7,5
17
15000
36
20
13
31,8
30000
36
15
16,5
54,5
Переносні стрілові крани широко застосовуються при капітальному ремонті будвель (табл.6). Їх можна встановлювати на дахах, сходових площадках, або перекриттях будинків, що ремонтуються. Конструкція таких кранів дає можливість змінювати кут нахилу основної їх стріли, а також повертати її в горизонтальній площині на кут 360 (рис. 2).
Рис. 2. Схема стрілового крану.
1 – просторова станина;
2- поворотна рама;
3- лебідка; 4- двигун;
5-противага; 6- стріла;
7- відтяжка; 8 – гак.
Таблиця 6
Технічні характеристики переносних стрілових кранів.
Назва показників
Марки кранів
“Піонер”- 2М
КЛ-2
КЛ-1А
Виліт стріли, м .
Вантажопідйомність, т.
Висота підняття гака, м.
Максимальна висота підняття вантажу при
встановленні на перекритті, м.
Потужність електродвигуна, кВт.
Маса крану, кг:
Без противаги
З противагою
2,9
0,5
4,5
18
2.8
460
1060
5; 3,2
0,5; 1
10
50
5
-
2700
4;3;2
0,5;0,7; 1
4,5;5;5,6
20
3
760
875
Переносні крани “у вікно” є легкими вантажопідіймальними механізмами, які широко застосовуються при капітальному ремонті будівель, завдяки невеликій їх вазі, а також можливостей швидкого їх монтажу, демонтажу і перестановки (табл.7). Виліт стріли крану забезпечує подачу вантажів у вікна любого поверху з мінімальним переміщенням їх по горизонталі. Кріплення таких кранів до віконного прорізу виконується з допомогою струбцин, або розпірних пристосувань (рис.3, 4).
Рис. 3. Консоольно-балочний кран КОР-200.
1-рама; 2- струбцина; 3- монорейка; 4-електродвигун; 5- лебідка; 6- каретка.
Рис.4. Кран “Малютка”
1 – опорна рама; 2- рама з приводом; 3- електродвигун; 4-муфта; 5- вертикаль
на стійка із стрілою; 6- головка; 7- направляючий блок; 8- фіксатор пово-
роту стріли; 9- різьбова муфта;
10- редуктор;
11- барабан лебідки; 12 – гальмо;
13- стопорна вісь з різьбою.
Таблиця 7
Технічні характеристики переносних кранів “в вікно”.
Назви показників
Типи кранів
ОК-
120
Трест Київ-
спецбуд
Малют-
ка
Ма-
лыш
МКП-
150
КОР-
200М
К-1
Вантажопідйомність, кг
Висота підняття ,м
Виліт консолі,м
Швидкість підйому, м/с
Потужність електродвигуна,кВт
Маса крану, кг
120
15
1
0,25
1
105
130
35
1,25
0,15
0,6
44
130
18
1,2
0,3
1
114
50
15
2,2
0,41
0,6
28
150
15
1
0,3
2,8
60
200
30
1,5
0,25
1
155
300
25
1,5
0,3
1,7
250
Підвісні монорейкові установки ефективно застосовувати при реконструкції будівель з частковою заміною перекриттів, коли перміщення вантажів всередині будівель обмежено внутрішніми стінами і перегородками (табл.8) [9, 30,31]. Опорами монорейкових механізмів служать існуючі конструкції будинків. (рис.5). Всі елементи будівельних конструкцій на які збільшується навантаження від встановлення монорейкових установок повинні бути перевірені на міцність і деформативність з врахуванням вказаних навантажень.
Рис.5Схеми кріплення монорейок:
а)- по підведених перемичках;
б) – на балках-опорах;
в) - з підвіскою до консрукцій перекрить;
г) на допоміжних опорах.
1-монорейка; 2 – підведена металева перемичка; 3- балка-опора; 4 – існуюча балка перекриття; 5-підвіска;
6- жорсткий упор; 7- додаткова опора; 8 – захват.
Основними елементами консольних монорейкових установок є опори “у вікно”, конструкції які сприймають зусилля від роботи тельфера на консолі. Якщо висота віконного прорізу не дозволяє переміщувати вантажі разом із стропами, то їх кріплять до вантажного гаку спеціальними захватами-траверсами.
Таблиця 9.8
Технічні характеристики електричних талей
Назви показників
Типи талей
ТЕ-025
31100-
00
ТЕ-050-
31100-
00
ТЕ-050-
32100-
00
ТЕ-050-
33100-
00
ТЕ-025-
51120-
00
ТЕ-050-
53132-
00
Вантажопідйомність, тн.
Висота підйому, м.
Потужність двигуна, кВт.:
підйому
переміщення
Швидкість, м/хв.:
підйому
переміщення
Маса талі, кг
0,25
6
0,6
-
8
-
75
0,5
6
0,75
-
8
-
80
0,5
12
0,75
-
8
-
95
0,5
18
0,75
-
8
-
110
0,25
6
0,75
-
8
-
85
0,25
18
0,75
-
8
-
135
Лекція 8-18. Демонтаж і розбирання конструкцій будівель
10.1. Загальні положення
Демонтаж і розбирання будівельних конструкцій і інженерного обладнання виконують з метою видалення аварійних деталей, конструкцій, вузлів і створення необхідного фронту для виконання монтажних робіт [ ]. Технологія демонтажу повинна забезпечувати безпечні умови праці для робочих та обслуговуючого персоналу, а також максимальну можливість повторного використання будівельних матеріалів, виробів та інженерного обладнання.
Залежно від виду ремонту та обладнання для його виконання розрізняють дві основні схеми виконання робіт.
Схема 1 передбачає практично повну заміну конструкцій даху, перекриттів і елементів внутрішнього благоустрою. Демонтаж виконують зверху вниз. Елементи, що демонтуються і будівельне сміття пакують або збирають в ємності і подають до низу кранами.
Схема 2 передбачає часткову заміну конструкцій перекриттів і елементів внутрішнього благоустрою. Як і в першій схемі роботи виконуються зверху вниз, а деталі від розбирання видаляють через віконі або балконні прорізи. В якості вантажного обладнання використовують легкі крани обмеженої вантажопідйомності.
До робіт по демонтажу конструктивних елементів будівлі приступають тільки після передачі об’єкту замовником генпідряднику разом з проектом виконання робіт і довідкою головного інженера замовника про те, що від будівлі відключені системи водопроводу, каналізації, теплова, газова, електрична та інші міські мережі. Без такої довідки проект виконання робіт рахується недійсним.
До початку робіт необхідно виконати огляд конструкцій що підлягають демонтажу, а також огляд суміжних елементів, інженерних комунікацій і будівлі в цілому. В огляді повинні приймати участь представники організацій – замовника, генпідрядника і проектної організації. Під час вказаного огляду особливу увагу звертають на фактичний стан будівельних конструкцій будівлі і відповідність цьому стану рішень прийнятих в проекті.
До початку виконання робіт по демонтажу майстрів, бригадирів і ланкових ознайомлюють з проектом виконання робіт і всією технічною документацією. До робіт по демонтажу і розбиранню конструкцій допускаються робітники, що пройшли навчальний курс по безпечним методам виконання робіт, мають відповідну кваліфікацію і довідку з лікувальної установи про задовільний стан їхнього здоров’я. Вони повинні також пройти інструктаж на робочому місці , мати відповідний спецодяг та індивідуальні засоби захисту. Забороняється виконувати роботи по демонтажу в двох або більше ярусах по висоті будівлі на одній вертикалі, а також знаходитись на нижчестоячих перекриттях над якими ведуться демонтажні роботи.
Робочі місця і проходи над ними на висоті 1,3 м. і більше повинні бути огороджені. Висота огородження повинна бути не нижчою 1,1м. При відсутності такого огородження роботи на висоті виконують з використанням спеціальних запобіжних поясів.
Трапи і ходові мостики для переміщення робочих влаштовують шириною не менше 0,6м. Вони повинні мати поручні , нижній і мінімум один проміжний горизонтальний елементи. Трапи і мостики повинні бути міцними, штивними і мати кріплення які не дадуть можливості їх зміщення.
На перекриттях відводять спеціальні місця для складування матеріалів і контейнерів для будівельного сміття. Для зменшення навантажень на окремі несучі елементи перекриттів під вказані контейнери підводять розподілюючі балки, настили.
В залежності від схеми виконання робіт будівельні матеріали, елементи інженерного обладнання і будівельне сміття подаються до низу кранами в пакетах, контейнерах або на піддонах, можуть опускатися по спеціальних похилих жолобах в прийомний бункер. Для запобігання пилоутворення сміття зволожують.
Вантажопідіймальну тару (контейнери, ящики, ємності) маркують, на них ставлять інвентарний номер, власну вагу, вантажопідйомність та призначення (наприклад “сміття”).
Матеріали і обладнання повторно використовують на основі проектної документації і актів, які складаються і підписуються підрядником і замовником [ ]. Акти являються основою для внесення змін в кошторисно-проектну документацію.
Повторне використання матеріалів для влаштування несучих конструкцій і конструкцій, що експлуатуються в умовах підвищеної вологості, дозволяється тільки на основі заключень лабораторії. Без лабораторних досліджень можливі наступні варіанти повторного використання матеріалів:
- цегли після її сортування і очистки для закладання прорізів, борозд, гнізд, тріщин;
- цегляного бою – в якості мілкого і грубого заповнювача при бетонуванню по місцю невідповідальних елементів будинків (підготовки під підлоги, ущільнення грунтів, верхнього покриття доріжок і т.д.);
- балок, колод та інших пиломатеріалів – для влаштування огорожі, обшивок, навісів і т.д.;
- прокатних металевих профілів – в конструкціях 4-тої групи (див. СНиП 11-23-81, табл. 50);
- покрівельної сталі – для влаштування покрівлі складських приміщень.
- дощок – для покриття підлог.
2. Розбирання покрівлі і елементів даху.
Перед початком робіт по розбиранню покрівлі і конструкцій даху виконроб виконує огляд вказаних конструкцій з метою вияснення дійсного їх стану, можливості встановлення місць кріплення страховочних поясів, складування матеріалів і т.п. Роботи на даху з ухилом більшим ніж 20 виконують з переносних драбин шириною не менше 30 см з набитими планками. Забороняється виконувати роботи на висоті при швидкості вітру 10 м/с. і більше, а також при голольоді, снігопаді, дощі.
До початку основних робіт демонтують телевізійні антени, стійки кріплень кабелів зв’язку, вентиляційні і димові труби, канали, тощо. Всі демонтовані матеріали і будівельне сміття складують в контейнери що находяться на горищному перекритті або спускають до низу по спеціальних жолобах.
Розбирання стальної покрівлі починають із зняття обрамлень навколо димових і вентиляційних труб, а також примикань покрівлі до стін, парапетів і т.п. Потім знімають покриття лазів, слухових вікон, а дальше почергово знімають рядові листи, розжолоби і зовнішні звіси.
Розбирання рядового покриття виконують двома способами. При першому способі спочатку розкривають стоячий фалець по коньку будинку, потім, після відгинання клямер - стоячий фалець крайнього ряду, або один із середніх фальців на всій довжині скату. Для можливості повторного використання листів покрівельної сталі, стоячий фалець розгинають двома покрівельними молотками, або молотком-викруткою. Якщо листи на підлягають повторному використанню, то стоячі фальці розкривають молотком-викруткою, а лежачі зубилом. Дальше від’єднані картини піднімають ломиками і перевертають на сусідній ряд. Потім їх можуть додатково роз’єднувати і частинами подавати на горищне перекриття або додолу.
По другому способу стоячі фальці зрізають спеціальними ножицями, а лежачі розкривають тими ж способами що і в першому разі. Дальше картини опускають на горищне перекриття.
При наявності парапетної решітки рядів покриття розбирають до місця її установки. Демонтаж парапетної решітки і зняття покрівельної бляхи від парапетної решітки до звісу, включаючи лотки, лійки, карнизні звіси, а також частину обрешітки рекомендується виконувати з горищного перекриття після розбирання обрешітки.
Розбирання покрівлі із хвилястих азбестоцементних листів починають з установки переносних драбин. Роботи виконує ланка із двох чоловік, один із яких находиться на покрівлі, а інший на горищному перекритті.
Спочатку листи звільняють від кріплень. Якщо кріплення виконані шиферними цвяхами, то робітник, що находиться на перекритті, відгинає кінці цвяхів і вибиває їх молотком до верху, а робітник, що находиться на покрівлі, ломиком цвяходером, витягає їх. При цьому лапу цвяходеру він опирає на дерев”яну прокладку низ якої виконаний по профілю шиферу. Також можна використовувати електродрелі з спеціальним кругом для зрізання головок цвяхів.
Роботи по демонтажу шиферної покрівлі починають із зняття конькових листів, а далі листи знімають горизонтальними рядами зверху до низу. Елементи покрівлі, що виконані із покрівельної сталі ( примикання труб, карнізні звіси і т.д.), знімають після демонтажу азбестоцементних листів. Всі матеріали подають на горищне перекриття, де їх сортують і після демонтажу обрешітки подають до низу.
Розбирання рулонної покрівлі на бітумній мастиці починають із розрізання її на полоси шириною 800-1000мм. Нарізку виконують від конька до карнізу. Дальше полоси скочують в рулони і подають до низу.
Розбирання елементів даху починають з огляду і обстеження основних його конструктивних елементів. В процесі цього огляду встановлюють дійсний стан конструкцій даху, наявність дефектів і пошкоджень, можливість виконання робіт у повній відповідності до проекту, намічають місця складування матеріалів і конструкцій, а також місця закріплення страховочних поясів і т.д.
Роботи на висоті більшій ніж 1,5 м. виконують з підмостків, що встановлюються на несучих балках перекриття. Забороняється встановлювати стійки підмостків на засипку, балки накату. Не дозволяється виконувати роботи по демонтажу стоячи на стінах, парапетах. Всі роботи повинні виконуватись з ходових мостиків, настилів, що вкладаються по горищному перекритті.
Обрешітку в залежності від її довжини розбирають одночасно в двох або трьох сусідніх прольотах крокв. Спочатку на висоті 1-1,5 м. від горищного перекриття зривають один-два бруски, а потім через отвір, що утворився розбирають нище стоячі , а потім з підмостків – вище стоячі бруски (рис.10.1).
Рис.10.1.Послідовність розбирання обрешітки:
1-підмостки;
2- коньковий прогін;
П1п, П2п і П1к, П 2к – відповідно початкове і кінцеве розміщення робітників
Двохшарові настили розбирають пошарово. При розбиранні верхнього настилу робочі находяться на ньому і ломиками та сокирами знімають послідовно одна за одною дошки захисного шару і подають їх в раніше влаштовані прорізи на горищне перекриття. Послідовність розбирання нижнього шару аналогічна розбиранню обрешітки. Після розбирання обрешітки розбирають конструкцію карнізних звісів, обшивки слухових вікон і т.д.
При розбиранні крокв виймають цвяхи, болти , скрутки в місцях їх приєднання до мауерлатів та інших суміжних елементів [ ].
Розбирання похилих крокв (рис.10.2) виконують по принципу вільно лежачого елемента, відсутність якого не викличе обвалу конструкції, що залишилась. Елемент, що демонтується , звільняють від його кріплень до сусідніх елементів, зачалюють і подають до низу. Для запобігання обвалу елементів похилих крокв при їх звільненні від зв”язків з іншими елементами під них можуть встановлюватися спеціальні тимчасові опори, підмостки.
Рис.10.2.Послідовність розбирання крокв-стійок двоскатного даху;
I–5 - порядок зняття елементів даху.
Висячі крокви в найпростішому варіанті представляють собою ферми, що складаються із кроквяних ніг, що з’єднані між собою затяжками (рис.10.3). При розбиранні таких крокв кожну ферму звільняють від поздовжніх зв”язків і залишених брусків обрешітки, а потім обережо опускають на горищне перекриття. Дальше розбирають їх на окремі елементи в горизонтальному положенні. При цьому часто використовують тимчасові опори-стійки для запобігання обвалу конструкцій, що демонтуються.
Рис.10.3. Порядок розбирання висячих крокв.
I-IY послідовність опускання крокв на горищне перекриття;
1-4 – порядок зняття елементів.
3. Демотаж перекриттів
До початку робіт по демонтажу міжповерхових перекриттів розбирають сантехнічне обладнання, електричні проводи, перегородки, печі, підлоги, ремонтують стіни і перемички, а до демонтажу горищних перекриттів – розбирають елементи даху, димові і вентиляційні канали і т.п. Крім цього виконують огляд і обстеження конструкцій перекриттів з метою вияснення їх точної конструкції, стану (наявність дефектів і пошкоджень), надійності нижче лежачих перекриттів,, місць установки тимчасових настилів, а також складування матеріалів від розбирання.
Забороняється одночасне виконання робіт по демонтажу перекриттів в декількох ярусах по висоті. Входи в приміщення нижчележачих поверхів в зоні розбирання повинні бути загороджені. Прорізи в перекриттях, а також дверні прорізи в стінах, що межують з ділянками в яких ведеться демонтаж перекриттів, повинні бути огороджені. При демонтажі перекриттів забороняється скидати матеріали від розбирання на нижче розміщені перекриття для запобігання їх перевантаження.
Демонтаж дерев’яних перекриттів (рис.10.4) включає в себе виконання наступних операцій: демонтаж засипки; зняття балок накату; демонтаж підшивки стель; демонтаж несучих балок.
Рис.10.4.Послідовність розбирання дерев”яного перекриття:
а- перекриття підготовлене до демонтажу; б- після зняття засипки; в- після зняття щитів накату; г- після відбивки підшивки; 1- ходові щити; 2- ходові дошки.
Засипку розрихлюють ломиками або лопатами, вантажать в спеціальні ємності і з допомогою крана подають донизу. Якщо на будівельному майданчику немає потужного крану, то засипку подають вниз по лотках або жолобах. Для зменшення пилоутворення засипку необхідно періодично змочувати водою.
Щити накату розбирають з допомогою сокири і ломика. При цьому щити штабелюються і подаються до низу.
Підшивку стелі відривають ломиками від балок і обрушують на нижче стояче перекриття. Всі операції виконують із ходових щитів, дощок, які встановлюються по балках.
Балки перекриття які передбачається використовувати в майбутньому демонтують в наступній послідовності: підводять під балки тимчасові опори, звільняють кінці балок від елементів їх кріплення до стін (розширюють гнізда, перерізають металеві анкери, відпилюють зігнивші їх кінці), стропують балку до гаку вантажопідіймального механізму і подають до низу. Роботи виконують з тимчасових підмостків, що встановлюються на нижче лежачому перекритті.
У випадку наявності на будівельному майданчику потужних стрілових або баштових кранів допускається виконувати демонтаж дерев’яних перекриттів блоками, що складаються із двох-чотирьох балок накату і підшивки. Блок утворюється шляхом його звільнення від сусідніх балок перекриттів і демонтажем з обох його сторін щитів накату і розрізки елементів підшивки. В більшості випадків звільнений блок піднімається краном з використанням спеціальних траверс, конструкція яких залежить від кількості балок в блоці.
Демонтаж перекрить із цегляних або бетонних склепінь по металевих балках виконують в наступній послідовності. Спочатку демонтують засипку, а дальше приступають до демонтажу склепінь. В залежності від конкретної ситуації демонтаж склепінь можна виконувати по поздовжній або поперечній схемі.
Поздовжня схема виконання робіт ( рис.10.5а) передбачає установку по довжині балок розпорок, які будуть сприймати горизонтальні зусилля від сусілніх склепінь. Такі розпорки виконуються із колод діаметром 140-180мм. які встановлюються через 2-3 м. Розміщують розпорки по одній прямій в межах всієї довжини приміщення перпендикулярно до осей балок. Розпорки встановлюють на нижню полку балок через спеціальні борозди в склепіннях. Тільки після установки всіх розпорок можна приступати до демонгтажу склепінь.
При поперечній схемі ( рис.10.5б) склепіння розбирають ділянками шириною до 1,5 м. При цьому тимчасові кріплення не влаштовують, а робітники виконують роботи з ходових настилів, що вкладаються по балках перекриття.
Рис.10.5.Послідовність 1-6 розбирання склепінь:
а) –по поздовжній схемі; б)- по поперечній схемі;
1 – борозди в склепіннях; 2- розпорки із колод.
При демонтажі металевих балок в стінах пробивають горизонтальні борозди і балки виводять із гнізд поворотом в горизонтальній площині.
Демонтаж перекрить із цегляних циліндричних склепінь виконують в наступній послідовності:
- знімають засипку із пазух склепіння;
- розбивають саму конструкцію склепіння.
До початку робіт визначають конструкцію склепіння, місця його опирання, конструкції, що сприймають вертикальні і горизонтальні зусилля від нього, конструкцію ходових настилів, способи їх установки і кріплення (рис.10.6).
Рис.10.6.Послідовність демонтажу циліндричного склепінь.
1 - місце пробиття першого отвору;
2- борозда вздовж п”яти склепіння;
3- борозда вздовж торцевої стіни.
З метою безпечного виконання робіт по демонтажу циліндричних склепінь доцільно під останні підвести тимчасові кружала (опалубку) і тільки після цього приступати до виконання безпосередньо робіт по розбиранню склепінь. Конструкція вказаних кружал повинна бути включена в роботу шляхом підклинювання і встановлення прокладок, і вона повинна бути розрахована на сприйняття всіх навантажень від обвалу склепінь. Дальше склепіння розбирають при допомозі відбійних молотків, перфораторів і ломиків. При наявності в склепіннях тріщин в залежності від їх характеру і степені розкриття, вони можуть розшируватись, або склепіння розбивають окремими ділянками. Розбита цегла і будівельне сміття подаються до низу контейнерами, або спеціальними жолобами, лотками.
Демонтаж циліндричних склепінь можна виконувати і без влаштування тимчасових опор-кружал. В цьому випадку склепіння розбирають окремими ділянками шириною 0,5 м. починаючи від торцової стіни. Напрям розбирання – від замка до п’ят. Роботи можна виконувати одночасно з двох сторін від торцовихстін приміщення.
Роботи виконують з настилів, що влаштовуються над склепіннями і опираються на суміжні конструкції будівлі.
Склепіння розбирають в наступному порядку. Біля однієї із п’ят посередині пробивають наскрізний отвір; в обидві сторони від отвору підсікають склепіння, при цьому ширину борозди приймають 250-500мм. з таким розрахунком щоб при обрушенні склепіння не уперлось в п’яту. Борозди, що досягли торцових стін, продовжують під кутом 90о, відділяючи торці склепіння від стін до його обрушення.
Демонтаж ребристих залізобетонних перекриттів починають з його огляду і обстеження, в процесі якого визначають напрям робочого прольоту плит, їхній стан, можливість виконання робіт згідно з проектом. Роботи по демонтажу перекриттів виконують в наступній послідовності: демонтують плити, потім другорядні балки, і в кінці головні балки.
Плиту перекриття починають демонтувати після визначення розміщення в ній робочої арматури. Роботи ведуться шляхом розбивання бетону плит відбійними молотками або перфораторами, окремиими полосами шириною 0,3 м. вздовж робочого прорізу плит (рис.10.7). Після цього газовими або бензиновими різаками обрізають арматурні стержні. Розбитий бетон і зрізана арматура скидаються на нище лежаче перекриття.
Другорядні балки демонтують після демонтажу плити, а головні після них. Балки розбивають в такій послідовності: підводять під неї тимчасові опори-стійки які розкріпляють між собою для створення штивної системи; відбійними молотками розбивають бетон в місцях опирання балок на стіни; різаками перерізають арматуру; стропують балку і подають до низу вантажопідіймальними механізмами.
Рис.10.7. Схема розбирання залізобетонного перекриття:
а)- плити; б) – балки; 1- другорядні балки; 2- ходові дошки; 3- полоси шириною 0,3м; 4-головні балки; 5- арматура; 6- місце руйнування бетону; 7- фіксатор; 8- тимчасові опори.
4. Розбирання стін і перегородок
Розбирання несучих стін виконується після попереднього їх огляду керівниками організації-фірми, що буде виконувати роботи, в строгій відповідності з вимогами будівельних норм і правил та проекту. В процесі огляду особливу увагу приділяють питанням фактичного стану конструкцій будівлі, забезпеченню іх посторової жорсткості, стійкості стін, наявності балок-розпорок перекриття.
Якщо при розбиранні внутрішніх несучих стін неможливо зберегти балки, що залишені при демонтажі перекрить для забезпечення стійкості зовнішніх стін, необхідно передбачати додаткові заходи які б виконували вказану функцію. Як правило, в такому випадку демонтаж внутрішніх стін виконують окремими ділянками довжиною 4-6м з подальшим влаштуванням на цій ділянці нових стін . До розбирання нової ділянки приступають після закінчення кладки попередньої і влаштування над нею перекриття.
Цегляні і кам’яні стіни розбирають рядами по всьому периметру захватки з підмосток встановлених на перекритті. Розбирання стіни починають з внутрішньої сторони кладки. Ломом або зубилом руйнують горизонтальний шов, а потім знімають цеглини і подають їх по лотках до місця складування.
Демонтаж перегородок виконують після розбирання прикріплених до них трубопроводів, електропроводки та інших елементів.
Технологія демонтажу каркасно-обшивних перегородок залежить від наявності вантажно-підіймального обладнання. При наявності потужнього крану роботи виконують в такій послідовності: відбивають штукатурку в місцях кріплення перегородки до суміжних конструкцій; встановлюють тимчасові підтримуючі підкоси; від’єднують перегородки від інших конструктивних елементів; зачалюють перегородку і транспортують її до ...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора