Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ЗВОДУ ВІДОМОСТЕЙ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ ДЕРЖАВНУ ТАЄМНИЦЮ УКРАЇНИ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Інформаційна безпека
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Організація та проведення робіт пов’язаних із захистом інформації
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Конспект лекції з курсу “Організація та проведення робіт, пов’язаних із захистом інформації з обмеженим доступом” для студентів базового напрямку 6.1601 “Інформаційна безпека”.
ТЕМА: ВІДНЕСЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ДО ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ СТУПЕНЯ ЇЇ СЕКРЕТНОСТІ. ФОРМУВАННЯ “ЗВОДУ ВІДОМОСТЕЙ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ ДЕРЖАВНУ ТАЄМНИЦЮ УКРАЇНИ” ТА “РОЗГОРНУТИХ ПЕРЕЛІКІВ ВІДОМОСТЕЙ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ ДЕРЖАВНУ ТАЄМНИЦЮ УКРАЇНИ”. ЗАСЕКРЕЧУВАННЯ ТА РОЗСЕКРЕЧУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ НОСІЇВ ІНФОРМАЦІЇ, ВІДНЕСЕНОЇ ДО ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ.
Затверджено
на засіданні кафедри
“ Інформаційна безпека ”
Протокол № ___ від ___.___.2009 р.
Львів - 2009
Сучасний етап розбудови України характеризується бурхливим розвитком всіх галузей господарства держави і зростанням науково – технічного прогресу. Це обумовлює необхідність подальшого якісного удосконалення системи управління, наукового підходу до відпрацювання нових форм і методів управління.
Науково – технічний прогрес породив “інформаційну” проблему. В даний час темпи зростання різного роду інформації настільки високі, що в деяких галузях діяльності державних органів і органів управління обсяги її збільшуються велетенськими шагами.
Закономірно, що будь яка управлінська або виконавча діяльність неможлива без документообігу (сума документів, створених, отриманих і відправлених в установі за визначений період часу, як правило, за календарний рік). Характерною особливістю сьогоднішнього стану управління є різноманітність документальних матеріалів, не дивлячись на те, що інтенсивно впроваджуються технічні засоби передачі, обробки і зберігання інформації.
Найважливішою функцією кожної установи є добре продумана організація роботи по виділенню із загального документообігу тої його частини, яка вміщує в собі інформацію, яка складає державну таємницю.
Виділена група документів повинна мати правильну класифікацію за ступенями секретності. З цією метою, документам, виробам і роботам надається відповідний гриф секретності.
В залежності від встановленого грифу секретності здійснюються необхідні заходи захисту секретів, тобто регламентується такий порядок розробки, розмноження, виготовлення, обліку, зберігання, поводження, пересилки і знищення грифованих матеріалів, який би виключав можливість витоку секретних відомостей.
Таким чином, принциповий, науково обґрунтований підхід до процесу виділення і класифікації документів(виробів, робіт) за ступенями секретності в залежності від відомостей, що в них вміщені є відповідальним обов’язком всіх осіб причетних до роботи з інформацією, яка становить державну таємницю, а також режимно – секретних органів.
Поняття державної таємниці, грифи секретності документів, виробів, робіт.
Таємниця – це поняття, що має декілька смислових значень. В загальному понятті таємниця трактується як щось нерозгадане, ще непізнане. Застосовуються, наприклад, такі поняття, як “таємниця природи”, “таємниця всесвіту” і т.п.; при цьому розуміються ті явища, сутність яких людський розум поки ще не постиг, наука їх ще не розкрила.
Стосовно до функцій органів державної влади і управління під таємницею розуміється те, що приховується від інших, що відомо суворо обмеженому колу осіб. Інакше говорячи, ті відомості які не підлягають розголошенню, складають таємницю. Такі відомості зберігаються в таємниці, як правило, визначений час, що обумовлюється їх державною вагою, необхідністю, яка випливає з інтересів держави в цілому або окремих міністерств і відомств. Після того, як відпала необхідність збереження в таємниці відомостей внаслідок закінчення терміну їх засекречування, внаслідок втрати ними секретності з інших причин, вони можуть бути оголошені або опубліковані.
Державна таємниця – це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди життєво важливим інтересам України і які визнані у порядку, встановленому законодавством, державною таємницею та підлягають охороні з боку держави.
Інформація має різну ступінь важливості і цінності, тому вона повинна досконало вивчатись і оцінюватись з цієї точки зору відповідними посадовими особами, які її розробляють. Якщо розголошення відомостей може нанести шкоду інтересам держави, з цього випливає, що ці відомості повинні бути засекречені до такої ступені, яка би забезпечила їм надійний захист від витоку в будь яких умовах: викликаних навмисними діями або без злого умислу (в результаті безпечності і порушень встановленого порядку збереження інформації).
Тому, в залежності від важливості інформації, можливої шкоди внаслідок її розголошення, ступеня обмеження доступу до неї та рівня її охорони державою вона поділяється за ступенем секретності на три категорії – “особливої важливості”, “цілком таємна” та “таємна”.
Основні принципи визначення ступеню секретності.
Інтереси збереження в таємниці державних секретів, вимагають щоби до питань удосконалення порядку визначення грифу секретності документів, виробів і робіт приділялась постійна увага. Багаторічна практика показує, що для успішного рішення цього завдання необхідні системний підхід і науково обґрунтовані методи. Правильне, суворо аргументоване встановлення грифу секретності документам (роботам, виробам) має велике державне значення, так як від цього рішуче залежить ефективність захисту таємниць. Зрозуміло, що правильне визначення ступеню секретності неможливо здійснити без знання основних принципів, які повинні бути закладені в підвалини рішення цього завдання. До таких принципів можливо віднести наступні:
Принцип системного підходу до рішення проблеми по суворо обґрунтованому встановленню грифу секретності документів (виробів, робіт). Основною рисою системного підходу є підхід до проблеми засекречування в цілому з позицій її державної значимості. Цей процес повинен враховувати протиріччя і в той же час взаємо обумовленість двох тенденцій: з одного боку, прагнення забезпечити надійне збереження державної таємниці, а з другого – не допустити необґрунтованого, масового засекречування відомостей з випливаючими з цього негативними наслідками.
Завищення грифу секретності документів, виробів і робіт різко звужує можливості обміну науково – технічною інформацією та іншою цінною інформацією між відомствами і тим самим наносить шкоду науково – технічному прогресу країни. Крім цього, завищення грифу секретності призводить до постійного зростання обсягів секретної документації, що ускладнює організацію охорони дійсно важливих відомостей на підприємствах, в установах і організаціях. Перевантаження зайвими документальними матеріалами режимно – секретних органів, знижує їх працездатність, мобільність, необґрунтовано їх збільшує.
Інша крайність в цій роботі – заниження грифу секретності, що становить не аби яку небезпеку, т. я. створює передумови витоку таємних відомостей.
Принцип об’єктивності визначення ступеню секретності документів (виробів, робіт) ґрунтується на безумовному керівництві вимогами “Зводу відомостей, що становлять державну таємницю України” і галузевими “Розгорнутими переліками ...” . Ступені секретності документів не можна встановлювати виходячи з суб’єктивних, одноосібних рішень виконавців, т.я це не виключає помилок, що призводять до завищення або заниження грифу секретності, що в кінцевому результаті може викликати небажані наслідки.
Принцип оптимізації обсягу секретних відомостей в документах грає велику роль в збереженні секретів. Будь який документ повинен вміщувати в собі мінімум таємної інформації, яка дійсно необхідна для роботи, для рішення того або іншого питання. Так звана “надлишкова” інформація “до відома” призводить до безконтрольного “розтікання” секретних відомостей та їх можливого розголошення. Наявність оптимального обсягу секретів в кожному документі виключає цей канал витоку таємних відомостей.
Принцип періодичного перегляду ступеню секретності документації, виробів і робіт на предмет визначення повної втрати ними секретності або зниження її ступеню повинен неухильно виконуватись, щоби своєчасно і систематично знижувати грифи секретності або розсекречувати документи. Своєчасне розсекречування і зниження грифу секретності дає змогу заощаджувати сили і засоби, що залучаються до зберігання документів і виробів.
Системний, принциповий підхід до проблеми засекречування дозволяє оптимально регламентувати порядок класифікації документів (виробів, робіт) за ступенями секретності.
Віднесення інформації до державної таємниці та встановлення ступеня її секретності.
Віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць. Інформація вважається державною таємницею з часу включення її до “Зводу відомостей, що становлять державну таємницю України” (ЗВДТ) у порядку, встановленому Законом України “Про державну таємницю”, та та опублікування у державних офіційних виданнях.
Підставою віднесення інформації до державної таємниці є можлива шкода інтересам держави внаслідок розголошення цієї інформації.
У залежності від рівня можливої шкоди державний експерт з питань таємниць визначає ступінь секретності інформації (“Особливої важливості”, “Цілком таємно”, “Таємно”). Порядок визначення ступеня секретності інформації встановлює Служба Безпеки України “Методичними рекомендаціями державним експертам з питань таємниць щодо визначення підстав для віднесення відомостей до державної таємниці та ступеня їх секретності” (наказ № 23 від 9 лютого 1998 р.).
У рішенні державного експерта з питань таємниць визначаються:
інформація, яка має становити державну таємницю, та її відповідність вимогам, ст.8 Закону України “Про державну таємницю”;
підстави віднесення інформації до державної таємниці та обґрунтування шкоди життєво важливим інтересам України у разі її розголошення;
ступінь секретності зазначеної інформації;
строк, на який засекречується інформація;
державний орган (органи), якому надається право приймати рішення щодо кола суб’єктів, які матимуть доступ до цієї інформації;
строк чинності рішення про віднесення інформації до державної таємниці.
У разі, коли прийняття рішення про віднесення інформації до державної таємниці належить до компетенції кількох державних експертів з питань таємниць, вони приймають спільне рішення.
Якщо державні експерти з питань таємниць належать до однієї сфери діяльності, спільне рішення про віднесення інформації до державної таємниці та ступінь її секретності ухвалюється простою більшістю голосів.
Якщо державні експерти з питань таємниць належать до різних сфер діяльності, спільне рішення про віднесення інформації до державної таємниці та ступінь її секретності приймається за рішенням державного експерта з питань таємниць, який надав найвищу ступінь секретності.
Строк дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці не може перевищувати 30 років для інформації зі ступенем секретності “Особливої важливості”, 10 – років для інформації зі ступенем секретності “Цілком таємно” і 5 років для інформації зі ступенем секретності “Таємно”. Після закінчення зазначеного строку рішення про віднесення інформації до державної таємниці переглядається. Державний експерт з питань таємниць, до компетенції якого відноситься дане питання, може прийняти рішення про продовження строку засекречування або зниження ступеня секретності інформації.
Президент України, Голова Верховної Ради України або Прем’єр – міністр України з власної ініціативи чи на підставі рішення інших державних експертів з питань таємниць можуть продовжити строк засекречування відомостей, змінити або скасувати раніше прийняті рішення державних експертів з питань таємниць.
На підставі рішень державних експертів з питань таємниць Служба Безпеки України формує ЗВДТ, реєструє його у Міністерстві юстиції України, публікує в державних офіційних виданнях, вносить до нього необхідні зміни та доповнення.
Підставами для внесення змін і доповнень до ЗВДТ є:
закінчення строків дії рішень про віднесення інформації до державної таємниці;
рішення державних експертів з питань таємниць про віднесення до державної таємниці додаткової інформації;
висновки державних експертів з питань таємниць про дострокове скасування раніше прийнятих рішень або про зміну ступеня секретності інформації;
судові рішення про безпідставне засекречування інформації або про порушення встановленого порядку віднесення інформації до державної таємниці.
Зміни та доповнення до ЗВДТ оформляються Служба Безпеки України і публікуються у державних офіційних виданнях не пізніше 3-х місяців із дня отримання відповідного рішення (висновку) державного експерта з питань таємниць.
У разі включення до ЗВДТ інформації, яка не відповідає вимогам, передбачених ст.8 Закону України “Про державну таємницю”, або у разі порушення встановленого порядку віднесення інформації до державної таємниці, заінтересовані особи мають право оскаржити це рішення Президенту України або безпосередньо до Верховного Суду України.
Державний експерт з питань таємниць має право створювати експертні комісії у складі фахівців і науковців, які мають допуск до державної таємниці, для підготовки проектів рішень про віднесення відомостей до державної таємниці, висновків про зниження ступеня їх секретності або скасування раніше прийнятих рішень.
Результати роботи експертної комісії оформляються у вигляді протоколу засідання експертної комісії, який підписується всіма членами комісії.
Згідно зі ст.8 Закону України “Про державну таємницю” державний експерт з питань таємниць несе особисту відповідальність за законність і обґрунтованість свого рішення про віднесення інформації до державної таємниці.
З метою систематизації та конкретизації даних про інформацію, яка віднесена до державної таємниці, на підставі та в межах ЗВДТ органи державної влади можуть створювати відомчі Розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю. Розгорнуті переліки погоджуються із Служба Безпеки України та затверджуються державними експертами з питань таємниць. Розгорнуті переліки не можуть суперечити ЗВДТ.
Введення у дію Розгорнутих переліків здійснюється наказами керівників відповідних міністерств (відомств) і доводиться до підпорядкованих їм підприємств, установ і організацій у частині, що їх стосується, для використання у роботі і приведення у відповідність із ним грифів секретності робіт, документів і виробів.
У разі необхідності (за умови проведення спільних або близьких за напрямками робіт, виконання замовлень тощо) розроблений у державному органі Розгорнутий перелік може бути доведено до інших заінтересованих міністерств (відомств) у частині, що їх стосується.
Державні органи повинні систематично аналізувати практику використання Розгорнутих переліків, їх відповідність ЗВДТ і у разі потреби вносити зміни до них у встановленому порядку.
Засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації, віднесеної до державної таємниці.
Засекречування інформації, що віднесена до державної таємниці, здійснюється шляхом надання документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації відповідного грифу секретності.
Гриф секретності є обов’язковим реквізитом кожного матеріального носія інформації, що віднесена до державної таємниці. Він визначає найвищу ступінь секретності відомостей, що містяться у носії інформації, і позначається написом “Особливої важливості”, “Цілком таємно” або “Таємно”.
Якщо гриф секретності неможливо нанести безпосередньо на носій інформації, він має бути зазначений у супровідних документах.
Забороняється надавати грифи секретності носіям іншої таємної або конфіденційної інформації, яка не становить державної таємниці.
Перелік посадових осіб, яким надано право встановлювати гриф секретності носіїв інформації, визначається і затверджується керівником підприємства, установи, організації, яка здійснює діяльність, пов’язану з державною таємницею. Зазначені посадові особи при встановлені грифу секретності керуються ЗВДТ, Розгорнутим переліком свого Міністерства та Розгорнутими переліками інших міністерств та відомств, котрі їх стосуються.
Гриф секретності документа позначається його виконавцем на першому (титульному) аркуші у правому верхньому куті.
Гриф секретності виробу і кожної його складової частини вказується розробником або виробником у відповідній документації на виріб (інструкції по експлуатації, формулярі, паспорті тощо).
При проведенні фотографічних робіт гриф секретності вказується на кожному з проявлених негативів у правому верхньому куті. Гриф секретності дозволяється вказувати на трафареті (заставці), який прикріплюється праворуч та вище об’єкту зйомки і разом з ним фотографується.
При кіно -, відео - зйомках та мікрофільмуванні трафарет (заставка) з написом повинна бути на першому і останньому кадрах.
У документах, що містять різні за ступенем секретності відомості, матеріал може бути згрупований за ступенями секретності в окремі частини: томи, розділи, глави, пункти. Гриф секретності окремих томів, розділів, глав, пунктів вказується у правому верхньому куті першого (титульного) аркуша. Перед нетаємними частинами документа робиться позначка “Нетаємно”. Гриф секретності окремих розділів, глав, пунктів вказується у внутрішньому опису (змісті) документів.
Гриф секретності супровідного листа повинен відповідати найвищому ступеню секретності відомостей, що містяться як у самому листі, так і у додатку до нього.
У разі, коли ступінь секретності відомостей, що містяться у супровідному листі, нижче ступеня секретності відомостей, що містяться у додатку, під грифом секретності супровідного листа у дужках додатково вказується гриф його секретності без додатку (наприклад: “Без додатку “Таємно” або “Без додатку – “Нетаємно”).
Нормативним актам, що мають додатки, гриф секретності надається в аналогічному порядку.
Витягам з документів гриф секретності надається в залежності від ступеня секретності відомостей, які в них містяться.
У разі, коли декілька документів, що містять відомості різного ступеня секретності, комплектуються в єдиний документ, такому документу надається гриф секретності відповідно до вищого ступеня секретності відомостей, що містяться у даному документі.
Грифи секретності науково – дослідних, дослідно – конструкторських та інших видів робіт, (їх складових частин і етапів), а також виробів та інших матеріальних носіїв інформації, що виготовляються під час виконання цих робіт, встановлюються відповідальними посадовими особами підприємств, установ, організацій – замовників робіт з урахуванням найвищого ступеня секретності інформації і зазначаються у технічних завданнях на ці роботи.
Якщо замовник відсутній, гриф секретності визначається відповідальною особою підприємства, установи, організації – виконавця роботи.
Після закінчення науково – дослідних, дослідно – конструкторських та випробувальних робіт відповідальні посадові особи підприємства, установи, організації – замовника та виконавця зобов’язані розглянути питання про збереження чи зміну грифів секретності носіїв інформації, що були встановлені під час виконання роботи.
Перед початком серійного виробництва зразків озброєння, військової та спеціальної техніки, при знятті їх з озброєння або виробництва, передачі (продажу) за кордон, закінченні встановленого терміну засекречування, підприємства, установи, організації замовники спільно з підприємством, установою, організацією – виробником переглядають раніше встановлений гриф секретності відповідних зразків озброєння, військової та спеціальної техніки та забезпечують внесення необхідних змін у документацію на них.
Гриф секретності дипломних та дисертаційних робіт, що виконуються за секретною тематикою, визначається виконавцем та його науковим керівником.
Гриф секретності заявки на винахід визначається автором заявки (співавтором) і керівником підприємства, установи, організації., яка подає заявку.
Якщо відомості, що містяться у носіях інформації, не передбачені ЗВДТ та Розгорнутим переліком, але характер і важливість відомостей, новизна науково – технічних рішень щодо створення виробів, ефективність розробок та інші фактори, вказують на необхідність їх засекречування, то в цьому випадку виконавець роботи (документу, виробу тощо) через відповідний режимно – секретний орган подає до Служба Безпеки України аргументовані пропозиції про необхідність віднесення зазначених відомостей до державної таємниці.
Служба Безпеки України розглядає зазначені пропозиції і за необхідністю надсилає їх відповідному державному експерту з питань таємниць.
Поводження з носієм інформації до прийняття рішення державним експертом з питань таємниць здійснюється як із секретним, відповідно до вимог Інструкції (0126).
У разі, коли державний експерт з питань таємниць приймає рішення про віднесення зазначених відомостей до державної таємниці, це рішення надсилається до Служба Безпеки України для реєстрації та внесення необхідних доповнень до ЗВДТ, на підставі цих доповнень вносяться відповідні доповнення у Розгорнуті переліки та здійснюється надання грифу секретності відповідному носію інформації.
Строки засекречування носіїв інформації встановлюються відповідно до ЗВДТ та Розгорнутих переліків у залежності від ступеня секретності цих відомостей. Термін дії грифу секретності зазначається у дужках під грифом секретності носія інформації.
Після закінчення встановлених строків засекречування носіїв інформації особи, які за посадою здійснювали їх засекречування, проводять розсекречування цих носіїв або зміну чи продовження дії грифу секретності – з урахуванням ЗВДТ і Розгорнутих переліків.
Керівництво роботою щодо зміни грифу секретності документів та виробів, які знаходяться в обліку (використовуються в роботі), здійснюють керівники підприємств, установ, організацій разом з керівниками режимно – секретних органів.
Після закінчення встановлених строків засекречування та у разі зниження (підвищення), визначеного державним експертом з питань таємниць ступеня секретності відомостей, або скасування рішення про віднесення їх до державної таємниці, внесення відповідних змін і доповнень до ЗВДТ і Розгорнутих переліків та їх опублікування, керівники підприємств, установ, організацій, в яких здійснювалося засекречування носіїв інформації, або їх правонаступники зобов’язані протягом шести місяців забезпечити зміну грифу секретності або розсекречування носіїв інформації, про що письмово повідомити керівників підприємств, установ, організацій у володіння та розпорядження яких було передано такі носії інформації.
Для підготовки рішень про зниження (підвищення) чи скасування грифів секретності, наданих носіям інформації, керівники підприємств, установ, організацій можуть створювати комісії з фахівців відповідного профілю.
При отриманні підприємством, установою, організацією повідомлення про зміну секретності документа (виробу), керівники режимно – секретних органів підприємств, установ, організацій роблять відповідні відмітки в облікових журналах, картках, на самому документі або в технічній документації на виріб із посиланням на відповідні документи.
При знятті грифу секретності одночасно приймається рішення про порядок подальшого поводження із документом (виробом).
Відбір у державних та відомчих архівах документів, що містять відомості, ступінь секретності яких змінено, а також зміна грифу секретності таких документів здійснюється фахівцями зазначених архівів спільно з керівниками підприємств, установ, організацій, документи яких зберігаються в архівах, або з їх правонаступниками.
Якщо документ (виріб), одержаний від іншого підприємства, установи, організації як несекретний, а він підлягає засекречуванню або документу (виробу) неправильно надано гриф секретності, то підприємство, установа, організація – одержувач негайно повідомляє про це підприємству, установі, організації – відправнику або розробнику документа (виробу) з викладенням мотивів необхідності засекречування або зміни грифу секретності.
До прийняття остаточного рішення щодо грифу секретності поводження із документом (виробом) здійснюється як із секретним, відповідно до вимог Інструкції (0126).
Підприємство, установа, організація, яка розробила документ (виріб), зобов’язана у такому разі додатково розглянути питання про ступінь секретності відомостей, що містяться у документі (виробі), прийняти відповідне рішення, а при зміні грифа секретності повідомити про це всім підприємствам, установам, організаціям, до яких цей документ (виріб) розсилався. На підставі зазначеного рішення підприємство, установа, організація – одержувач здійснює засекречування або відповідну зміну грифа секретності документа (виробу).
Підприємство, установа, організація, яка порушила питання про засекречування або зміну грифа секретності, інформується про прийняте рішення незалежно від його характеру.
Якщо документу (виробу) неправильно надано гриф секретності, керівник режимно – секретного органу повідомляє про це посадову особу, яка встановила гриф секретності. Ця посадова особа в такому разі зобов’язана додатково розглянути питання про ступінь секретності відомостей, які містяться у документі (виробі), і прийняти відповідне рішення.
У разі необхідності керівник підприємства, установи, організації за поданням начальника режимно – секретного органу може самостійно привести гриф секретності документа (виробу), розробленого на даному підприємстві, в установі, організації або йому підпорядкованих, у відповідність із установленим ступенем секретності відомостей, що містяться у цьому документі (виробі). У такому разі керівник режимно – секретного органу робить на документі (виробі) відмітку про зміну грифа секретності із зазначенням відповідної статті ЗВДТ або Розгорнутого переліку і засвідчує цю відмітку своїм підписом, а також повідомляє про це окремі підприємства, установи, організації, куди були розіслані ці документи (вироби).
Посадові особи підприємств, установ, організацій, які мають право надавати носіям інформації гриф секретності, несуть відповідальність за правильність визначення ступеня секретності відомостей, що містяться у документах і виробах, та надання їм грифів секретності.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора