Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
РЕАЛІЗАЦІЯ СПОСОБІВ ВИРІШЕННЯ ІМЕН.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Лабораторна робота
Предмет:
Мережеві операційні системи
Група:
ІБ-42
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
ЗВІТ
З ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 3
З КУРСУ: “ МЕРЕЖЕВІ ОПЕРАЦІЙНІ СИСТЕМИ ”
НА ТЕМУ: “ РЕАЛІЗАЦІЯ СПОСОБІВ ВИРІШЕННЯ ІМЕН ”
Виконав
Ст. гр. ІБ-42
Львів 2009
КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
В операційних системах, котрі початково розроблялися для локальних мереж, таких як Novell NetWare, Microsoft Windows або IBM OS/2, користовачі завжди працювали зі символьними іменами комп’ютерів. Оскільки локальні мережі складалися з невеликого числа комп’ютерів, застосовувалися для їх ідентифікації так звані “плоскі” імена, які складалися з послідовності символів, не розділених на частини (наприклад: NW_1, mail2, WS212_1, і т.д). Для встановлення відповідності між символьними іменами комп’ютерів і MAC-адресами у цих операційних системах застосовувався механізм широкомовних запитів. Так, широкомовний спосіб вирішення імен реалізований у протоколі NetBIOS (Network Basic Input/Output System), на якому було побудовано більшість локальних ОС. Для стеку TCP/IP, розрахованому в загальному випадку на роботу у великих територіально розподілених мережах, подібний підхід виявився неефективним (хоча, з метою вирішення проблеми об’єднання в один цих двох протоколів, Internet Engineering Task Force (IETF) випустила серію стандартизуючих документів під назвою RFC 1001 і 1102, які описують роботу NetBIOS над TCP/IP. З тих пір пакет цих документів є відомий під іменем NetBIOS над TCP/IP або NBT (У цьому випадку існує метод прив’язки імені NetBIOS до конкретної IP-адреси. Цей процес називається визначенням імені і може вирішуватися двома способами: а) кожен комп’ютер повинен передати запросившому свою IP-адресу, після одержання широкомовного запиту на своє NetBIOS ім’я; б) використовувати NBNS (NetBIOS Name Server) для розпізнавання імен NetBIOS в IP-адрес).
У великих мережах (які складаються з великої кількості мереж та підмереж) можливість всезагальної широкомовних запитів не підтримується, тому потрібен інший спосіб вирішення символьних імен. Доброю альтернативою широкомовних посилань є застосування централізованої служби, яка б підтримувала відповідність між різними типами адрес усіх комп’ютерів мережі. Наприклад, компанія Microsoft для своїх корпоративних ОС розробила централізовану службу WINS (Windows Internet Name Service), які підтримує базу даних NetBIOS імен і відповідних їм IP-адрес.
У процесі розростання INTERNET і, відповідно, збільшення кількості вузлів виникла необхідність масштабованого рішення для вирішення імен. Таким рішенням стала централізована служба DNS (Domain Name System – Система Доменних Імен), яка базується на розподіленній базі відображення “доменне ім’я – IP-адреса”. Служба DNS використовує у своїй роботі DNS-сервери і DNS-клієнти. DNS-сервери підтримують розподільну базу відображень, а DNS-клієнти звертаються до серверів зі запитами щодо вирішення доменного імені в IP-адресу.
У доменній системі імен розрізняють короткі імена, відносні імена і повні доменні імена. Коротке ім’я – це ім’я кінцевого вузла мережі (хоста чи порта маршрутизатора). Відносне ім’я – це складене ім’я, яке починається з деякого рівня ієрархії, но не найвищого. Повне доменне ім’я включає складові усіх рівнів їєрархії.
Пошук адреси по доменному імені
Коли Ви користуєтеся ім'ям, наприклад, mx.ihep.su, комп'ютер повинний перетворити його на адресу. Для цього він починає запитувати поміч у DNS-серверів. Це вузли, робітники машини, що володіють відповідною базою даних, у число обов'язків яких входить обслуговування такого роду запитів. DNS-сервер починає опрацювання імені з правого його кінця і рухається по ньому вліво, тобто спочатку провадиться пошук адреси в найбільшій групі (домене), потім поступово звужує пошук. Але для початку опитується на предмет наявності в нього потрібної інформації місцевий вузол. Тут можливі три випадки:
Місцевий сервер знає адресу, тому, що ця адреса утримується в його частині всесвітньої бази даних. Наприклад, якщо Ви під’єднані до локальної мережі якоїсь корпорації то ваш місцевий сервер повинний мати інформацію про всі комп'ютери локальної мережі цієї корпорації (mx, desert, ixwin і т.д.);
Місцевий сервер знає адреси, тому, що хтось нещодавно вже запитував таку ж адресу. Коли запитується адреса, сервер DNS притримує її у себе в пам'яті якийсь час, саме на випадок, якщо хтось ще захоче пізніше скористатися тією ж адресою - це підвищує ефективність системи;
Місцевий сервер адреси не знає, але знає як його з'ясувати.
Місцевий сервер може дізнатися запитану адресу наступним чином. У його прикладному або системному програмному забезпеченні є інформація про те, як зв'язатися з кореневим сервером. Це сервер, що знає адреси серверів імен вищого рівня (самих правих в імені), тут це рівень держав (рангу домена ua, uk). У нього запитується адреса комп'ютера, відповідального за зону ua. Місцевий DNS-сервер зв'язується з цим більш загальним сервером і запитує в нього адресу сервера, відповідального за домен ihep.ua. Тепер уже запитується цей сервер і в нього запитується адреса робочої машини mx.
Насправді, для підвищення ефективності, пошук починається не із самого верху, а з найменшого домена, у який входите і Ви, і комп'ютер, ім'я якого Ви запросили. Наприклад, якщо ваш комп'ютер має ім'я nonlin.mipt.su, то опитування почнеться (якщо ім'я не з'ясується відразу) не з усесвітнього серверу, щоб дізнатися адресу серверу групи ua, а відразу з групи mipt.ua, що скорочує пошук і за обсягом, і за часом.
Цей пошук адреси цілком аналогічний пошуку шляху листа без надписаного поштового індексу. Як визначається цей індекс? Всі регіони пронумеровані - це перші цифри індексу. Лист пересилається на центральний поштамт цього регіону, де є довідник із нумерацією районів цього регіону - це такі цифри індексу. Тепер лист йде на центральний поштамт відповідного району, де вже знають усі поштові відділенни в підопічному районі. У такий спосіб по географічній адресі визначається поштовий індекс, йому відповідний. Також визначається й адреса комп'ютера в Internet, але подорожує не послання, а запит вашого комп'ютера про цю адресу. І на відміну від випадку з поштою, інформація про адресу доходить до вас, як якби районний поштамт місця призначення відправляв вам лист, павідомляючи Вас на майбутнє про індекс.
Коли Ви бачите посилання на DNS-сервер, мається на увазі, що ми просто звертаємось до сервера імен. Імена хостів в Інтернеті складаються з частин, розділених крапками. Домен – це сукупність машин що розділяють один і то й же суфікс імені. Домен може знаходитись всередині іншого домену. Наприклад, машина www.tldp.org знаходиться в під домені tldp.org домену .org.
Кожен домен визначається первинним сервером імен, що знає ІР адреси інших машин домену. Первинний сервер може мати резервні копії на випадок, якщо він вийде з ладу. Якщо ви бачите звернення до вторинного доменного сервера, то це говорить саме про те. Вторинні сервери обновлюють свою інформацію з первинних кожних кілька годин, отож зміни, зроблені у відображенні імен у ІР адреси на первинному сервері будуть автоматично продубльовані.
Сервери імен уявлення не мають про розташування всіх машин у інших доменах (включаючи власні піддомени); вони знають лише про місцезнаходження інших серверів імен. В нашому прикладі первинний сервер імен домену .org знає ІР адреси серверів імен tldp.org, але не адреси інших машин домену tldp.org.
Домени у системі DNS нагадують дуже розлоге дерево. У основі є кореневі сервери. Кожен знає ІР адреси кореневих серверів; вони є вшитими у ваші DNS програми. Кореневі сервери знають адреси серверів імен доменів верхнього рівня на кшталт .com чи .org. Кожен сервер верхнього рівня знає адреси доменних серверів дочірнього рівня і так далі. Система доменних імен спроектована дуже акуратно, так що кожен комп’ютер володіє необхідним мінімумом знань про вузли дерева і дуже легко вносити локальні зміни без необхідності перебудовувати всю існуючу базу даних відображення імен у ІР адреси.
Коли Ви робите запит на отримання ІР адреси сайту www.tldp.org, ось що насправді відбувається: перш за все ваш сервер імен запитує кореневий сервер адресу сервера імен домену .org. Після цього він запитує у сервера імен домену .org адресу сервера імен домену .tldp.org. Ну а вже у цього сервера ваш сервер запитує адресу сайту www.tldp.org. Пакети та маршрутизатори
Нехай броузер хоче відправити командний рядок до веб-сервера на www.tldp.org, що виглядає приблизно ось так:
GET /HOWTO/Unix-and-Internet-Fundamentals-HOWTO/index.html HTTP/1.0
Подивимось, що ж відбувається насправді. Команда вкладається у пакет, блок бітів, подібних до телеграми, що доповнюється трьома важливими речами: адресою джерела (ІР адресою вашої машини), адресою одержувача (152.19.254.81) та номером послуги або номером порта (80 в даному випадку, що позначає запит тенет).
Далі Ваш хост відправляє пакет (до вашого провайдера чи по локальній мережі) поки він не дістанеться до маршрутизатора. Маршутизатор має карту Інтернету у своїй пам’яті – не повну, звісно, але вона повністю описує ваше мережеве оточення та знає як дістатись до інших маршрутизаторів у Інтернеті. Ваш пакет може пройти крізь декілька маршрутизаторів на своєму шляху до цілі. Маршрутизатори є швидкими. Вони дивляться, скільки часу пакет йтиме до інших маршрутизаторів і використовують цю інформацію щоб відправляти пакети по найшвидших з’єднаннях. Вони також спостерігають коли інший маршрутизатор чи кабель виходять з ладу і стараються знайти обхідний маршрут для пакетів.
DNS - Система Доменних Імен [RFC1034, RFC1035].
Доменне ім'я - це ім'я, використовуване для адресації комп'ютерів і ресурсів в Internet за допомогою звернення до глобальної системи доменних імен (DNS). Доменне ім'я складається з компонентів, розділених знаками "." (наприклад, www.lviv.ukrtelecom.ua).
Домен - це автоматизована система, що складається з доменного імені, всіх його піддоменів і сукупності організаційного, технічного, програмного, документального і інших видів забезпечення, призначених для підтримки її функціонування.
Завдання
Здійснити централізоване вирішення «символьне ім’я –ІР-адреса» для вузлів об’єднаної мережі вашої спроектованої корпоративної мережі.
Забезпечити доступ до INTERNET користувачів вашої мережі.
Забезпечити послугу WWW лише для «корпоративних» користувачів вашої мережі.
Хід роботи
DNS-cервером даної мережі є Server0, в якому доменні імена переводяться в IP адреси. Він має таку конфігурацію:
Висновок: виконавши дану лабораторну роботі я дізнався що DNS-сервeр це є сервер імен в якому кожному доменнумо імені відповідає IP адреса. DNS-сервер починає опрацювання імені з правого його кінця і рухається по ньому вліво, тобто спочатку провадиться пошук адреси в найбільшій групі (домене), потім поступово звужує пошук. Але для початку опитується на предмет наявності в нього потрібної інформації місцевий вузол.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора