Вагітність та пологи при інфекційних захворюваннях.

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано

Інформація про роботу

Рік:
2024
Тип роботи:
Теорія
Предмет:
Акушерство

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Інфекційні захворювання ускладнюють перебіг вагітності та пологів, багато які з них створюють серйозну небезпеку для життя та розвитку плода. Перебіг більшості інфекційних хвороб набагато важчий у вагітних, ніж у невагіт-них жінок. Особливо це стосується грипу, тифів та деяких інших інфекційних захворювань. Найважче ускладнення — переривання вагітності (аборт та передчасні пологи), що часто трапляється при гострих інфекційних захворюваннях, призводить до погіршення стану хворої внаслідок втрати крові, порушення обміну речовин, виснаження організму. Причинами переривання вагітності при гострих інфекціях можуть бути: 1) висока температура тіла; 2) токсичний геморагічний децидуальний ендометрит, що порушує зв'язок плідного яйця з маткою; 3) швидка внутрішньоутробна загибель плода внаслідок важкої інтоксикації. Причини смерті плода при інфекційних захворюваннях можуть бути різні: перегрівання термолабільного організму плода, отруєння токсинами матері, зараження інфекційною хворобою внаслідок проникнення збудників крізь плацентарний бар'єр (тифи, грип). Можна виділити чотири групи збудників внутрішньоутробних інфекційних хвороб плода: 1) віруси; 2) рикетсії; 3) бактерії; 4) паразити. До збудників внутрішньоутробних вірусних інфекцій відносять такі віруси: пневмо-тропні (збудники грипу, цитомегалії), дерматотропні (збудники червоної висипки, вітряної віспи, герпесу), гепатотропні (збудники вірусного гепатиту), нейротропні (збудники поліомієліту, сказу, орнітозу). Вірусна інфекція найчастіше розвивається у перші 3 міс вагітності, наслідки внут-рішньоутробної інфекції бувають особливо важкими — загибель ембріона, численні вогнища некрозу в різних органах, розвиток важких вроджених виродливостей. Особливо небезпечні для плода червона висипка, грип, цитомегалія, вірусний гепатит, що пов'язано з проникненням збудника крізь плацентарний бар'єр і ураженням органів та систем плода. До збудників рикетсіозів належать рикетсії висипного тифу, гарячки Ку, кліщових гарячок. Захворювання, викликане ними, супроводжується гіпертермією, інтоксикацією, що може призвести до передчасного переривання вагітності. Збудниками бактеріальних інфекцій є: сальмонели (збудники черевного тифу), мікобактерії (збудники туберкульозу), ліс-терії (збудники лістеріозу), бруцели (збудники бруцельозу), спірохети (збудники сифілісу) тощо. Найважчі ураження плода трапляються при сифілісі, лістеріозі, бруцельозі. До збудників паразитарних інфекцій, що викликають внутрішньоутробне ураження плода, належать: плазмодії малярії (збудники малярії), трипаносоми (збудники сонної хвороби, токсоплазмозу). Серед паразитарних захворювань особливе місце посідає токсоплазмоз, що призводить до розвитку виродливостей плода, передчасного переривання вагітності, мертвонародження. Прогноз для плода визначається насамперед терміном вагітності, при якому виникло зараження плода. У цьому зв'язку розрізняють інфекційну ембріо- та фето-патію. Про ембріопатію йдеться у тих випадках, коли захворювання розвивається у перші 3 міс вагітності. При цьому наслідки внутрішньоутробної інфекції бувають особливо важкими: загибель ембріона, тяжкі виродливості плода — мікроцефалія, гідроцефалія, мікрофтальмія тощо. Інфекційні ембріопатії найчастіше є наслідком вірусних уражень. Інфекційні фетопатіїрозвиваються в період з 4-го місяця вагітності до моменту народження плода, виникають у разі зараження бактеріями або паразитами. Якщо ці захворювання виявити вчасно, систематично лікувати їх, можна не допустити багатьох випадків народження неповноцінних дітей з важкими ураженнями різних органів. Грип. Захворювання на грип мають епідемічний, рідше пандемічний характер. Збудник грипу — вірус. У наш час відомо 5 типів вірусів грипу — А, Ау, А2, В, С. Усі вони викликають захворювання, що мають подібну клінічну картину. Передається грип головним чином повітряно-крапельним шляхом від хворої людини до здорової. Клініка. Перебіг грипу залежить від епідеміологічних особливостей цього захворювання, типу вірусу та опірності організму. Багато хто переносить грип легко, не відриваючись від звичної роботи. Для типової картини грипу характерний раптовий початок, швидке підвищення температури тіла до високого рівня, пропасниця, ломота (народне — гостець, гризь), адинамія, головний біль, загальна інтоксикація. Місцеві ознаки грипу проявляються катаром верхніх дихальних шляхів з перевагою риніту, ларингіту, катаральної ангіни. Грип іноді ускладнюється грипозною пневмонією, перебіг якої у вагітних має дуже важку мігруючу форму, часто з летальним кінцем; вагітність, як правило, переривається. Грип викликає переривання вагітності, особливо у пізні терміни її, майже у ЗО— 40% випадків. Пандемії часто призводять до зниження народжуваності. У роділь, хворих на грип, перейми розвиваються мляво і супроводжуються сильним болем. Післяпологовий період нерідко ускладнюється кровотечами, післяпологовими захворюваннями, пневмонією, емпіємою легенів. У період пандемії смертність роділь максимальна, загибель плода і смертність новонароджених досягає 40 %. Внутрішньоутробне передавання вірусу грипу плодові та раннє зараження новонародженої дитини від інфікованої матері мають важливе епідеміологічне значення, тому необхідне вчасне і швидке виявлення хворих. Під час проведення диференціальної діагностики грипу з катаром верхніх дихальних шляхів враховується клінічна картина грипу та епідеміологічне оточення. Методом етіологічної діагностики є метод імунофлюоресценції у прямій і непрямій модифікації. Цей метод дає змогу диференціювати грип, викликаний вірусами типу А, і В. Діагноз уточнюється при зараженні курячих ембріонів змивами з носової частини глотки, органів дихання та крові хворих. Лікування: ліжковий режим, теплові процедури, ацетилсаліцилова кислота, інтерферон, інтерфероногени, протигрипозний гамма-глобулін; при катарі верхніх дихальних шляхів застосовують гірчичники, опромінювання ультрафіолетовими променями; в разі ускладнення показані антибіотики, сульфаніламідні, серцеві засоби, оксигенотерапія, необхідно вжити також заходів щодо боротьби з передчасним перериванням вагітності. Профілактика. Новонароджені діти дуже легко піддаються захворюванню на грип. Якщо не вжити відповідних заходів профілактики та лікування, грип швидко поширюється серед дітей, які перебувають у пологовому будинку. Тому, як тільки з'являються перші ознаки грипозної інфекції, то для того щоб запобігти поширенню захворювання, необхідно ізолювати хворих жінок і дітей. Приміщення провітрюється і знезаражується опроміненням ртутно-кварцовою лампою. Як хворі, так і персонал зобов'язані носити маски. Черевний тиф — гостре інфекційне захворювання. Збудником його є сальмонела — рухлива грамнегативна паличка. Джерело інфекції — людина. Поширюється через харчові продукти та воду. На початку захворювання черевний тиф у вагітних може певний час залишатися нерозпізнаним, особливо наприкінці вагітності, у зв'язку із збільшенням матки, що утруднює пальпацію органів черевної порожнини, зокрема селезінки і печінки. У 60—80 % випадків в разі захворювання вагітної на черевний тиф трапляється переривання вагітності (частіше у ранні терміни, рідше — у пізні). Викидень звичайно буває на 2—3-му тижні хвороби в разі внутрішньоутробної смерті плода, який гине від дії токсинів. Реакція Відаля у плода майже завжди позитивна. Якщо вагітна захворіла на черевний тиф наприкінці вагітності, пологи перебігають звичайно, але послідовий та післяпологовий періоди часто ускладнюються кровотечею; у післяпологовий період клінічна картина черевного тифу (висока температура тіла, сонливість, головний біль, збільшені селезінка і печінка, розеоли, зростаюча інтоксикація, адинамія, метеоризм тощо) може бути помилково кваліфікована як клініка септичного післяпологового захворювання. Діагноз висипного тифу встановлюють на підставі клінічного спостереження (гарячка, характерний пульс, розеоли, збільшена селезінка, брадикардія, бурчання під час пальпації у правій здухвинній Ділянці живота), наявність лейкопенії з нейтропе-нією та інших ознак, а також відповідного епідемічного анамнезу та даних серологічного і бактеріологічного досліджень. Запобіжні щеплення вагітним не дозволяються. Годування новонародженої дитини груддю краще заборонити, хоч у молоці матері бацил немає. Лікування проводиться в інфекційному стаціонарі. Малярія (болотна пропасниця) —гостре протозойне захворювання. Джерелом інфекції є людина, хвора на малярію, або здоровий гаметоносій, переносять інфекцію різні види комарів. Розпізнавання малярії в ендемічній за малярією місцевості не становить труднощів і грунтується на характерній клінічній картині: напади трясучого ознобу, що регулярно повторюються, гіпертермія, потовиділення, збільшення печінки й селезінки, зростаюча анемія, швидке поліпшення самопочуття і повторні напади через певний час (48 або 72 год). Для уточнення діагнозу усім вагітним, роділлям і породіллям, яких лихоманить, проводять спеціальне дослідження на виявлення малярійних плазмодіїв (мазок і товста крапля), але слід враховувати, що при перших двох нападах кількість паразитів у крові невелика і виявити їх легше після трьох нападів малярії. Диференціювати малярію доводиться від сепсису, лептоспірозу, вісцерального лейшманіозу, бруцельозу та інших захворювань, при яких можливе нападоподібне підвищення температури тіла та збільшення печінки й селезінки. Малярія викликає переривання вагітності майже у половині випадків; найчастіше трапляються аборти, рідше — передчасні пологи. Патогенез невиношування — у нестачі аскорбінової кислоти, що затримує утворення гормону жовтого тіла. Затяжна нелікована малярія викликає у вагітних анемію. Малярія, ускладнена анемією, також призводить до невиношування вагітності і високої дитячої смертності, підвищення числа післяпологових захворювань та материнської смертності. На подальшу долю дитини великий вплив може справити внутрішньоутробне інфікування плода збудниками малярії. Шляхи внутрішньоутробного зараження малярією остаточно не виявлені. Вважають, що основне значення при цьому мають ушкодження плаценти та пов'язане з цим потрапляння материнських еритроцитів із паразитами, які містяться в них, у кров плода. Клінічні прояви вродженої малярії: блідість шкірних покривів, анемія, збільшення селезінки і печінки, підвищення температури тіла, відставання у фізичному розвитку та наявність у крові новонародженої дитини збудника захворювання. Перебіг вродженої малярії, як правило, важкий, часто завершується летально. Однак при вчасній діагностиці та ранньому систематичному лікуванні прогноз для дитини може бути цілком сприятливим. Тому діти, народжені від жінок, які перенесли малярію під час вагітності або незадовго до її настання, мають перебувати під ретельним лікарським наглядом. Найнадійнішою профілактикою вродженої малярії є раціональне лікування цього захворювання у вагітних протималярійними засобами (акрихін, плазмоцид, поліцин, діамінопіримідину хлорид, хіноцид, при-махін, хінгамін, сульфазин тощо). Лікування вагітних, хворих на малярію, протималярійними засобами обов'язкове. При цьому не треба боятися, що протималярійне лікування викличе викидень або передчасні пологи, — найчастіше вони настають у результаті захворювання на малярію, рідше від протималярійного лікування. Специфічну терапію малярії слід поєднувати з лікуванням, спрямованим на підтримання сил вагітної та на боротьбу з різними ускладненнями: під час переймоподібного болю призначають спокій та наркотичні засоби, при анемії — гемостимулювальну терапію, залізо, сиру печінку та її препарати, переливання крові. Якщо раціональну терапію застосовують вчасно, гострі напади малярії припиняються і вагітність завершується благополучно. ТРИХОМОНОЗ. Збудником трихомонозу є трихомонада — одноклітинний паразит, що належить до класу джгутикових. Зараження найчастіше відбувається статевим шляхом, іноді, як рідкісний виняток, можливе позастатеве зараження. Клініка. Інкубаційний період коливається в межах від 2 до 4 днів. У клінічній картині захворювання переважають явища вульвова-гініту, що характеризуються сильними пінявими виділеннями із специфічним запахом і часто супроводжуються свербежем та печінням зовнішніх статевих органів. Слизова оболонка піхви й шийки матки різко гіпере-мійована, набрякла, екскорійована. У вагітних трихомоноз спостерігається досить часто, що пояснюється розрихленням і підвищеною проникністю слизової оболонки вульви і піхви, крім трихомонадного вульвовагініту у них часто спостерігається ураження сечових шляхів (уретрит, цистит, пієліт). Трихомоноз може стати причиною безплідності та маткових кровотеч. При трихомонозі у вагітних часто трапляються мимовільні аборти, особливо в ранні терміни вагітності. Зараження дитини можливе під час пологів, коли вона проходить пологовими шляхами. Діагноз встановлюється на підставі мікроскопічного дослідження виділень із піхви та сечових шляхів у нативних та забарвлених мазках та за допомогою куль-туральних методів. Можливість виявлення трихомонад збільшується в разі застосування фазовоконтрастної мікроскопії. Лікування трихомонозу у вагітних потребує певної обережності, щоб запобігти перериванню вагітності. Крім того, застосування деяких препаратів на ранніх стадіях розвитку ембріона може викликати виродливості у плода. Враховуючи можливі ускладнення під час лікування трихомонозу у вагітної, необхідно уникати застосування такого лікарського засобу, як осарсол, протипоказані також спринцювання та припікальні препарати. Лікування необхідно розпочинати з моменту виявлення захворювання і припиняти на 35—36-му тижні вагітності. У першій половині вагітності припустиме застосування лікувальних ванночок, при терміні до 26—28 тиж можна застосовувати лікувальні тампони. Лікування вульви можна проводити до дня пологів. Під час лікування трихомонозу у вагітних найбільш ефективними є розпилення трихомоноцидних засобів, біолактин, фітонциди у поєднанні з рихлими тампонами з гліцерином, 1 % синтоміциновою емульсією або малотоксичними речовинами — граміцидином, фуразолідином, натрію тетра-борато.м (бурою), борною кислотою тощо. Рекомендуються ванночки з фурациліном (1:5000), інстиляція 30% розчину сульфацил-натрію (альбуциду). Під час пологів ефективне зрошення піхви розчином фурациліну (1:7000) 2—3 рази на добу і обов'язково після кожного піхвового дослідження. Вагітна, хвора на трихомоноз, має бути госпіталізована до обсерваційного відділення.
Антиботан аватар за замовчуванням

01.01.1970 03:01-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!
Нічого не вибрано
0%

Оголошення від адміністратора

Антиботан аватар за замовчуванням

Подякувати Студентському архіву довільною сумою

Admin

26.02.2023 12:38

Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!