Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Вагітність та пологи при інфекційних захворюваннях.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Теорія
Предмет:
Акушерство
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Інфекційні захворювання ускладнюють перебіг вагітності та пологів, багато які з них створюють серйозну небезпеку для життя та розвитку плода.
Перебіг більшості інфекційних хвороб набагато важчий у вагітних, ніж у невагіт-них жінок. Особливо це стосується грипу, тифів та деяких інших інфекційних захво рювань. Найважче ускладнення — пере ривання вагітності (аборт та передчасні по логи), що часто трапляється при гострих інфекційних захворюваннях, призводить до погіршення стану хворої внаслідок втрати крові, порушення обміну речовин, висна ження організму. Причинами переривання вагітності при гострих інфекціях можуть бути: 1) висока температура тіла; 2) ток сичний геморагічний децидуальний ендо метрит, що порушує зв'язок плідного яйця з маткою; 3) швидка внутрішньоутробна загибель плода внаслідок важкої інток сикації.
Причини смерті плода при інфекційних захворюваннях можуть бути різні: перегрі вання термолабільного організму плода, отруєння токсинами матері, зараження ін фекційною хворобою внаслідок проникнення збудників крізь плацентарний бар'єр (тифи, грип).
Можна виділити чотири групи збудників внутрішньоутробних інфекційних хвороб плода: 1) віруси; 2) рикетсії; 3) бактерії; 4) па разити.
До збудників внутрішньоутробних вірус них інфекцій відносять такі віруси: пневмо-тропні (збудники грипу, цитомегалії), дерматотропні (збудники червоної висипки, вітряної віспи, герпесу), гепатотропні (збудники вірусного гепатиту), нейротропні (збудники поліомієліту, сказу, орнітозу).
Вірусна інфекція найчастіше розвива ється у перші 3 міс вагітності, наслідки внут-рішньоутробної інфекції бувають особливо важкими — загибель ембріона, численні вогнища некрозу в різних органах, розвиток важких вроджених виродливостей. Особ ливо небезпечні для плода червона висипка, грип, цитомегалія, вірусний гепатит, що пов'язано з проникненням збудника крізь плацентарний бар'єр і ураженням органів та систем плода.
До збудників рикетсіозів належать рикет сії висипного тифу, гарячки Ку, кліщових гарячок. Захворювання, викликане ними, супроводжується гіпертермією, інтоксика цією, що може призвести до передчасного переривання вагітності.
Збудниками бактеріальних інфекцій є: сальмонели (збудники черевного тифу), мікобактерії (збудники туберкульозу), ліс-терії (збудники лістеріозу), бруцели (збуд ники бруцельозу), спірохети (збудники сифі лісу) тощо. Найважчі ураження плода трап ляються при сифілісі, лістеріозі, бруцельозі.
До збудників паразитарних інфекцій, що викликають внутрішньоутробне ураження плода, належать: плазмодії малярії (збудники малярії), трипаносоми (збудники сонної хвороби, токсоплазмозу). Серед парази тарних захворювань особливе місце посідає токсоплазмоз, що призводить до розвитку виродливостей плода, передчасного пере ривання вагітності, мертвонародження.
Прогноз для плода визначається насам перед терміном вагітності, при якому виникло зараження плода. У цьому зв'язку розрізняють інфекційну ембріо- та фето-патію. Про ембріопатію йдеться у тих ви падках, коли захворювання розвивається у перші 3 міс вагітності. При цьому наслідки внутрішньоутробної інфекції бувають особ ливо важкими: загибель ембріона, тяжкі виродливості плода — мікроцефалія, гідро цефалія, мікрофтальмія тощо. Інфекційні ембріопатії найчастіше є наслідком вірусних уражень. Інфекційні фетопатіїрозвиваються в період з 4-го місяця вагітності до моменту народження плода, виникають у разі зара ження бактеріями або паразитами.
Якщо ці захворювання виявити вчасно, систематично лікувати їх, можна не допус тити багатьох випадків народження неповно цінних дітей з важкими ураженнями різних органів.
Грип. Захворювання на грип мають епідемічний, рідше пандемічний характер. Збудник грипу — вірус. У наш час відомо 5 типів вірусів грипу — А, Ау, А2, В, С. Усі вони викликають захворювання, що мають подібну клінічну картину. Передається грип головним чином повітряно-крапельним шляхом від хворої людини до здорової.
Клініка. Перебіг грипу залежить від епі деміологічних особливостей цього захворю вання, типу вірусу та опірності організму. Багато хто переносить грип легко, не відри ваючись від звичної роботи. Для типової картини грипу характерний раптовий поча ток, швидке підвищення температури тіла до високого рівня, пропасниця, ломота (народ не — гостець, гризь), адинамія, головний біль, загальна інтоксикація. Місцеві ознаки грипу проявляються катаром верхніх дихаль них шляхів з перевагою риніту, ларингіту, катаральної ангіни. Грип іноді ускладнюється грипозною пневмонією, перебіг якої у вагіт них має дуже важку мігруючу форму, часто з летальним кінцем; вагітність, як правило, переривається.
Грип викликає переривання вагітності, особливо у пізні терміни її, майже у ЗО— 40% випадків. Пандемії часто призводять до зниження народжуваності. У роділь, хворих на грип, перейми розвиваються мляво і супроводжуються сильним болем. Після пологовий період нерідко ускладнюється кровотечами, післяпологовими захворюван нями, пневмонією, емпіємою легенів. У період пандемії смертність роділь макси мальна, загибель плода і смертність новона роджених досягає 40 %. Внутрішньоутробне передавання вірусу грипу плодові та раннє зараження новонародженої дитини від інфі кованої матері мають важливе епідеміоло гічне значення, тому необхідне вчасне і швидке виявлення хворих.
Під час проведення диференціальної діагностики грипу з катаром верхніх дихаль них шляхів враховується клінічна картина грипу та епідеміологічне оточення.
Методом етіологічної діагностики є ме тод імунофлюоресценції у прямій і непрямій модифікації. Цей метод дає змогу диферен ціювати грип, викликаний вірусами типу А, і В. Діагноз уточнюється при зараженні курячих ембріонів змивами з носової части ни глотки, органів дихання та крові хворих.
Лікування: ліжковий режим, теплові процедури, ацетилсаліцилова кислота, ін терферон, інтерфероногени, протигрипоз ний гамма-глобулін; при катарі верхніх ди хальних шляхів застосовують гірчичники, опромінювання ультрафіолетовими проме нями; в разі ускладнення показані анти біотики, сульфаніламідні, серцеві засоби, оксигенотерапія, необхідно вжити також за ходів щодо боротьби з передчасним пере риванням вагітності.
Профілактика. Новонароджені діти дуже легко піддаються захворюванню на грип. Якщо не вжити відповідних заходів профі лактики та лікування, грип швидко поши рюється серед дітей, які перебувають у поло говому будинку. Тому, як тільки з'являються перші ознаки грипозної інфекції, то для того щоб запобігти поширенню захворювання, необхідно ізолювати хворих жінок і дітей. Приміщення провітрюється і знезаражується опроміненням ртутно-кварцовою лампою. Як хворі, так і персонал зобов'язані носити маски.
Черевний тиф — гостре інфекційне захворювання. Збудником його є сальмоне ла — рухлива грамнегативна паличка. Дже рело інфекції — людина. Поширюється через харчові продукти та воду.
На початку захворювання черевний тиф у вагітних може певний час залишатися нерозпізнаним, особливо наприкінці вагіт ності, у зв'язку із збільшенням матки, що утруднює пальпацію органів черевної по рожнини, зокрема селезінки і печінки.
У 60—80 % випадків в разі захворюван ня вагітної на черевний тиф трапляється переривання вагітності (частіше у ранні тер міни, рідше — у пізні). Викидень звичайно буває на 2—3-му тижні хвороби в разі внутрішньоутробної смерті плода, який гине від дії токсинів. Реакція Відаля у плода май же завжди позитивна.
Якщо вагітна захворіла на черевний тиф наприкінці вагітності, пологи перебігають звичайно, але послідовий та післяпологовий періоди часто ускладнюються кровотечею; у післяпологовий період клінічна картина черевного тифу (висока температура тіла, сонливість, головний біль, збільшені селе зінка і печінка, розеоли, зростаюча інток сикація, адинамія, метеоризм тощо) може бути помилково кваліфікована як клініка септичного післяпологового захворювання.
Діагноз висипного тифу встановлюють на підставі клінічного спостереження (га рячка, характерний пульс, розеоли, збіль шена селезінка, брадикардія, бурчання під час пальпації у правій здухвинній Ділянці живота), наявність лейкопенії з нейтропе-нією та інших ознак, а також відповідного епідемічного анамнезу та даних серо логічного і бактеріологічного досліджень.
Запобіжні щеплення вагітним не дозво ляються.
Годування новонародженої дитини груддю краще заборонити, хоч у молоці матері бацил немає.
Лікування проводиться в інфекційному стаціонарі.
Малярія (болотна пропасниця) —гостре протозойне захворювання. Джерелом інфекції є людина, хвора на малярію, або здоровий гаметоносій, переносять інфекцію різні види комарів. Розпізнавання малярії в ендемічній за малярією місцевості не становить трудно щів і грунтується на характерній клінічній картині: напади трясучого ознобу, що регу лярно повторюються, гіпертермія, потовиді лення, збільшення печінки й селезінки, зростаюча анемія, швидке поліпшення само почуття і повторні напади через певний час (48 або 72 год).
Для уточнення діагнозу усім вагітним, роділлям і породіллям, яких лихоманить, проводять спеціальне дослідження на вияв лення малярійних плазмодіїв (мазок і товста крапля), але слід враховувати, що при пер ших двох нападах кількість паразитів у кро ві невелика і виявити їх легше після трьох нападів малярії.
Диференціювати малярію доводиться від сепсису, лептоспірозу, вісцерального лейш маніозу, бруцельозу та інших захворювань, при яких можливе нападоподібне підвищення температури тіла та збільшення пе чінки й селезінки.
Малярія викликає переривання вагітнос ті майже у половині випадків; найчастіше трапляються аборти, рідше — передчасні пологи. Патогенез невиношування — у нестачі аскорбінової кислоти, що затримує утворення гормону жовтого тіла. Затяжна нелікована малярія викликає у вагітних анемію. Малярія, ускладнена анемією, та кож призводить до невиношування вагіт ності і високої дитячої смертності, підви щення числа післяпологових захворювань та материнської смертності.
На подальшу долю дитини великий вплив може справити внутрішньоутробне інфікування плода збудниками малярії. Шляхи внутрішньоутробного зараження ма лярією остаточно не виявлені. Вважають, що основне значення при цьому мають уш кодження плаценти та пов'язане з цим потрапляння материнських еритроцитів із паразитами, які містяться в них, у кров плода.
Клінічні прояви вродженої малярії: блі дість шкірних покривів, анемія, збільшення селезінки і печінки, підвищення темпе ратури тіла, відставання у фізичному роз витку та наявність у крові новонародженої дитини збудника захворювання. Перебіг вродженої малярії, як правило, важкий, часто завершується летально. Однак при вчасній діагностиці та ранньому система тичному лікуванні прогноз для дитини може бути цілком сприятливим. Тому діти, на роджені від жінок, які перенесли малярію під час вагітності або незадовго до її нас тання, мають перебувати під ретельним лікарським наглядом.
Найнадійнішою профілактикою вродже ної малярії є раціональне лікування цього захворювання у вагітних протималярійними засобами (акрихін, плазмоцид, поліцин, діамінопіримідину хлорид, хіноцид, при-махін, хінгамін, сульфазин тощо).
Лікування вагітних, хворих на малярію, протималярійними засобами обов'язкове. При цьому не треба боятися, що протималя рійне лікування викличе викидень або пе редчасні пологи, — найчастіше вони наста ють у результаті захворювання на малярію, рідше від протималярійного лікування. Спе цифічну терапію малярії слід поєднувати з лікуванням, спрямованим на підтримання сил вагітної та на боротьбу з різними усклад неннями: під час переймоподібного болю призначають спокій та наркотичні засоби, при анемії — гемостимулювальну терапію, залізо, сиру печінку та її препарати, перели вання крові.
Якщо раціональну терапію застосовують вчасно, гострі напади малярії припиняються і вагітність завершується благополучно.
ТРИХОМОНОЗ. Збудником трихомонозу є трихомонада — одноклітинний паразит, що належить до класу джгутикових. Зараження найчастіше відбувається статевим шляхом, іноді, як рідкісний виняток, можливе позастатеве зараження.
Клініка. Інкубаційний період коливається в межах від 2 до 4 днів. У клінічній картині захворювання переважають явища вульвова-гініту, що характеризуються сильними піня вими виділеннями із специфічним запахом і часто супроводжуються свербежем та печін ням зовнішніх статевих органів. Слизова оболонка піхви й шийки матки різко гіпере-мійована, набрякла, екскорійована.
У вагітних трихомоноз спостерігається досить часто, що пояснюється розрихленням і підвищеною проникністю слизової обо лонки вульви і піхви, крім трихомонадного вульвовагініту у них часто спостерігається ураження сечових шляхів (уретрит, цистит, пієліт).
Трихомоноз може стати причиною без плідності та маткових кровотеч. При трихо монозі у вагітних часто трапляються мимо вільні аборти, особливо в ранні терміни ва гітності. Зараження дитини можливе під час пологів, коли вона проходить пологовими шляхами.
Діагноз встановлюється на підставі мікроскопічного дослідження виділень із піхви та сечових шляхів у нативних та забарвлених мазках та за допомогою куль-туральних методів. Можливість виявлення трихомонад збільшується в разі застосуван ня фазовоконтрастної мікроскопії.
Лікування трихомонозу у вагітних по требує певної обережності, щоб запобігти перериванню вагітності. Крім того, засто сування деяких препаратів на ранніх стадіях розвитку ембріона може викликати вирод ливості у плода. Враховуючи можливі ус кладнення під час лікування трихомонозу у вагітної, необхідно уникати застосування такого лікарського засобу, як осарсол, проти показані також спринцювання та припі кальні препарати.
Лікування необхідно розпочинати з мо менту виявлення захворювання і припиняти на 35—36-му тижні вагітності. У першій половині вагітності припустиме застосу вання лікувальних ванночок, при терміні до 26—28 тиж можна застосовувати лікувальні тампони. Лікування вульви можна про водити до дня пологів.
Під час лікування трихомонозу у вагіт них найбільш ефективними є розпилення трихомоноцидних засобів, біолактин, фітон циди у поєднанні з рихлими тампонами з гліцерином, 1 % синтоміциновою емульсією або малотоксичними речовинами — гра міцидином, фуразолідином, натрію тетра-борато.м (бурою), борною кислотою тощо. Рекомендуються ванночки з фурациліном (1:5000), інстиляція 30% розчину сульфацил-натрію (альбуциду). Під час пологів ефек тивне зрошення піхви розчином фурациліну (1:7000) 2—3 рази на добу і обов'язково після кожного піхвового дослідження.
Вагітна, хвора на трихомоноз, має бути госпіталізована до обсерваційного відді лення.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора