Діагностика ранніх термінів вагітності проводиться за допомогою:
-даних анамнезу (затримка менструації, спотворення смаку, нюхових відчуттів, розлади травлення, підвищена дратівливість, сонливість, тощо);
- ознак вагітності, що розподіляються на три групи:
сумнівні;
ймовірні;
вірогідні.
-зовнішнього огляду (пігментація шкіри обличчя, білої лінії живота, ореол пипок);
- вагінального дослідження (ціаноз слизової шийки матки іпіхви, зміна величини і консистенції матки; ознака Горвіца-Гегара - розм'якшення в ділянці перешийка, ознакаСнегірьова - легка мінливість консистенції матки, ознакаПіскачека - асиметрія матки, ознака Гентера - на передній
': поверхні матки, точно по середній лінії її, знаходять f гребенястий виступ, який не поширюється ні на дно, ні на 3 задню поверхню матки, ні на шийку, ознака Губарьова-Гауса
легка рухомість шийки матки). • Серед додаткових методів діагностики вагітності ранніх термінів розрізняють: біологічні, імунологічні, ехографічні та інші. " Суть біологічних та імунологічних методів полягає у визначенні в біологічному матеріалі (плазмі крові та сечі) речовин, ^специфічних для вагітності - зокрема гормону білкової природи, %цо синтезується хоріоном - хоріонічного гонадотропіну (ХГ) .
Специфічна для вагітності р - субодинйця Хі з являється в крові вдень імплантації бластоцисти, приблизно на 8-й день після]'овуляції. Кількість гормону досягає максимуму «.'■ крові на 60 - 70'день вагітності.
Біологічні мс-тоди:
Діагностика ватіглості ї-тїї статевонезрілих мишах :>а ІДоидеком-Ашгенмом. Базується на здатності ХГ викликати дозрівання фолікулів в яєчниках статевонезрілих мишей.
Діагностика вагітності на жабах - самцях за Галлі-Майні ні, оскільки ХГ має здатність стимулювати сперматогенез. Імунологічні методи - грунтуються на реєстрації імунологічних^
реакцій in vilro при, взаємодії антигену (ХГ) з антитіло}/ (середовища зі специфічними антитілами). Основними є:
тест із затримкою аглютинації;
радіоімуиний аналіз; є ферментозв'язаний імуносорбентмий аналіз.
Ультразвукове обстеженні!.
Вагітність можна визначити на 5-6-й тиждень від 1-го дні останньої менструації або з 4-го тижня при черезабдомінальній і: 3-го тижня при трансвагінальній соноїрафії. Окрім встановленні • факту вагішості можна визначити: « локалізацію вагітності (маткова, позаматкова);
гестаційний вік плода;
реєстрацію серцевої діяльності плода (з 4-го тижня);
рухову активність (з 8-го тижня):
розмірі!, об'єм плода;
вагітність, яка не розвивається;
багатопліддя;
загрозу переривання вагітності;
міхурцевий замет. іВ другій половині вагітності з'являються вірогідні ознакі
вагітності, які визначаються при пальпації, аускультації ті' вимірюванні розмірів живота , вагінальному досліджені та УЗД.
З демонстрацією на фантомі, потім у відділенні патології вагітних: детально розглядаються чотири прийоми зовнішнього акушерськоп і дослідження з метою визначення розташування плода в порожнин; матки: перший - визначення висоти стояння дна матки, їй частин : плода, яка знаходиться в дні матки; другий - визначення позиції і вид і плода, третій - характер переддеглої частини плода та її відношенн до входу в порожнину таза; балотування голівки; четвертий ;| доповнення до третього і визначає місце знаходження передлеглої 'І частини, та в якому стані вона знаходиться (голівка). Таким чином 'і визначають положення плода (situs longgitudinalis, situs transversus, ' situs obliquus), позицію (positio I; II), вид позиції (visus anterior, visus ! posterior), передлежання (praesentatio). Вимірюються: обвід живота, ' висота стояння дна матки, розміри таза; розраховується передбачувана вага плода, вислуховується серцебиття плода.
Викладач разом зі студентами проводять огляд шийки матки в дзеркалах, взяття мазків, звертається увагу на піхвову частину шийки матки, на її слизову і слизову піхви. До піхвового дослідження і звертається увага на обробку рук лікаря, вульви та псрсдсіиика піхви роділлі (вагітної), на положення жінки при піхвовому дослідженні. Розбираються покази для піхвового дослідження та його послідовність:
Огляд зовнішніх статевих органів їх розвиток.
Визначення ширини входу, просвіту та розтягання стінок піхви, наявність рубців, запальних змін, пухлини, стан промежини, наповнення ампули прямої кишки та сечового міхура.
Визначення форми та глибини склепінь.
Положення піхвової частини шийки матки, її форма, величина, консистенція, наявність рубців та розривів.
Стан внутрішнього та зовнішнього зіву, їх прохідність (розкриття в сантиметрах), вкорочення або зглаженість шийки, визначення відношення довжини піхвової частини шийки матки до довжини каналу шийки матки.
Визначення наявності плодового міхура, його форми та щільності.
7. Визначення характеру та величини передлеглої частини,.<■ розташування її пізнавальних точок, встановлення відношенняД; передлеглої частини до тієї або іншої площини малого таза.8.*'Визначення ємності таза, наявності екзостозів і величини' діагональної кон'югати.9. Характер піхвових виділень.
При обговоренні результатів піхвового дослідження, викладач звертає увагу студентів на ознаки зрілості шийки матки. При цьому пояснюються наступні поняття: шийка матки збережена, дещо вкорочена, різко вкорочена, згладжена; ступінь розкриття зовнішнього та внутрішнього зіву; шийка матки незріла, шийка матки дозріваюча, шийка не повністю дозріла, шийка матки зріла. «■■ Обов'язковим для діагностики вагітності є застосування ультразвукового дослідження, при якому виконують фетометрію,
уточнюють стан плода, членорозташування, локалізацію та стан плаценти, кількість та характеристику навколоплодових вод, термін вагітності, наявність вад розвитку, тощо.
Звертається увага студентів на клінічне значення ретельного і правильного збору анамнезу, а також значення результатів об'єктивного дослідження. За допомогою акушерського календаря, та згідно анамнезу, студенти визначають ймовірний термін родів за даними останньої менструації, перших рухів плода, за даними першої явки у жіночу консультацію, за результатами, які одержані при обстеженні, визначенні терміну надання дородової відпустки.
Необхідно привернути увагу студентів на:
визначення місця знаходження голівки під час родів. Під великим сегментом голівки умовно мають на увазі окружність найбільшої площини голівки, якою вона проходить через площину входу малого таза при даному її вставленні. При потиличному передлежанні, коли голівка вставляється в таз у зігнутому положенні, найбільшою окружністю буде та, котра відповідає окружності малого косого розміру. При розгинальному вставленні голівки великий сегмент буде іншим (в залежності від ступеня розгинання).
визначення ступеня вставлення голівки під час родів. Роділлю обстежують IV прийомом Леопольда. Якщо пальці рук можна підвести під голівку, вона перебуває над входом в малий таз, При притисненій до входу в малий таз голівці пальці рук ні сходяться, проте і потилиця і вся лицева частина пальпуєтьа над входом в малий таз. Голівка перебуває малим сегментом ч вході в малий таз в тому випадку, коли при пальпації цим же прийомом Леопольда потилична частина голівки виступає на; входом в малий таз на два пальці, а лицева частина - повністю Якщо потилична частина голівки не пропальповується на; входом у малий таз, а лицева виступає на два - три пальці голівка перебуває великим сегментом у вході в малий таз. Якщс пропальповується лише підборіддя або зовсім не визначається голівка міститься у порожнині таза. В основі визначення висот» стояння голівки методом вагінального дослідження лежип можливість пропальповування нижнього полюса голіви відносно інтерспінальної лінії. Для діагностики функціонального стану фетоплацентарноп
комплексу: N
1. Проводять гормональні дослідження - визначення концентраці Р-хоріонічного гонадотропіну, плацентарного лактогену прогестерону, прегнандіолу, естрогенів, а-фетопротеїну.
Визначають активність ряду ферментів - оксигенази, термостабільної лужної фосфатази, фосфокінази, гіалуронідази.
Вивчають кровоток у фетоплацентарній системі за допомогою ефекту Доплера (зміна частоти ультразвукових хвиль, котрі виходять з електронного датчика, при відбиванні їх від крові, що рухається), доплерівський частотний зсув прямо-пропорційний швидкості руху крові.
Проводять кольпоцитологічне дослідження - визначають співвідношення поверхневих, лад'євидних, проміжних клітин, еозинофільний та пікнотичний індекси.
Виконують імунологічні методи дослідження.
Студенти знайомляться з роботою апаратури по вивченню стану плода:
УЗД, вивчення дихальної та рухової активності плода, кількість навколоплодових вод, товщина та розташування плаценти і співвідношення різних розмірів плода (гіпотрофія).
Кардіотокографія - синхронний запис частоти серцебиття плода і маткових скорочень (за принципом ефекту Доплера). Визначають базальний ритм серцевих скорочень (120-150 уд./хв.), характер повільних прискорень (акцелерацій) та сповільнень (децелерацій) серцевого ритму, співставляють їх з даними про скоротливу діяльність матки.
Електро- і фонокардіографія плода - розповсюджені методи оцінки серцевої діяльності плода. При непрямій електрокардіографії електроди накладаються на передню черевну стінку вагітної, при прямій - на голівку плода в родах. Найбільш інформативне одночасне проведення ЕКГ і ФКГ; їх співставлення дає можливість проведення фазового аналізу серцевої діяльності.
Ехокардіографія плода проводиться з 20 тижнів вагітності для комплексної оцінки анатомо-функціонального стану серця
.: плода і магістральних судин.
5. Амніоскопія - трансцервікальний огляд нижнього полюсу пло-:і4 дового міхура, характеристика навколоплодових вод (при
хронічній гіпоксії, переношуванні вагітності, гемолітичній ; хворобі плода).
6. Амніоцентез - пункція навколоплодових вод при важких пато-ь логіях плода (гемолітична хвороба, генетичні порушення, вадиа розвитку плода, для визначення ступеня зрілості плода і т. д.).т,-, Проводиться двома шляхами: трансабдомінальним і
трансвагінальним.
Фетоскопія - огляд частин плода з метою виявлення вродженоі та спадкової патології.
Кордоцентез - пункція судин пуповини під контролем УЗД.
Інколи застосовують рентгенологічні методи дослідження; частіше рентгенопельвіометрію, при значних звуженнях! зовнішніх розмірів таза, при підозрі на невідповідність між розмірами голівки плода та розмірами таза матері, прк аномаліях розвитку таза, при патологічних змінах хребта та нижніх кінцівок, при наявності в анамнезі травм таза та операцій на кістках таза.