Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Чого бояться майбутні мами.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Теорія
Предмет:
Акушерство
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Чого бояться майбутні мами?
Майже всім жінкам, що очікують першої дитини, у тім або іншому ступені знайомі усвідомлені або несвідомі страхи й тривоги. І це не дивно: близькість змін навряд чи залишить кого б те не було байдужим і спокійним. Звичайно, ви багато читали про вагітність, роди й перші дні з дитиною, чули розповіді більше досвідчених подруг, можливо/навіть сиділи з дочкою старшої сестри... Але адже вам не доводилося на власному досвіді довідатися, що таке першої сутички, або дні й ночі безперервно проводити зі своїм новонародженим малям.
Я не зможу дати дитині досить любові й ніжності
Навряд чи хто-небудь стане заперечувати, що материнство жадає від жінки особливих якостей. Іноді страх перед майбутньою роллю може бути пов'язаний з тим, що ви підсвідомо не почуваєте себе готової піклуватися про маля. Причому це зовсім не означає, що ви дійсно не здатні на м'якість, терпіння й розуміння. Швидше за все, у вашому колишнім житті подібні почуття виявлялися під забороною або не зустрічали відповідної ніжності й теплоти. Тому тепер ви не знаєте, чи здатні на них і чи зможете полюбити свого маляти.
Як собі допомогти? Якщо з вами відбувається щось подібне, найпростіший спосіб допомогти собі - не заважати природі. У кожній жінці закладена здатність любити, тим більше любити своєї дитини, але іноді це почуття приходить не відразу. Коли маля перший раз ворухнеться у вас у животі, ви напевно випробуєте дуже сильні переживання. Можливо, для когось вони виявляться незвичними, незнайомими, навіть страхаючими, але пручатися їхній появі не потрібно. Помнете, що природа вже дала вам усе, що необхідно для успішного материнства.
Я почуваю, що стала занадто уразливої
Інший страх може бути пов'язаний з відчуттям незахищеності. Споконвічно Ольга й Микола не планували другої дитини, оскільки житлові умови залишали бажати кращого. Але коли вони довідалися, що Ольга вагітна, вирішили нічого не міняти. Однак радість від майбутніх змін виявилася затьмарена постійною тривогою за майбутнє: "Як ми будемо жити, де ми все розмістимося, як старша дочка відреагує на неминучі зміни, пов'язані з появою маленького?" Всі ці тривоги цілком з'ясовні, і вихід з положення ясний: потрібно терміново вирішувати квартирне питання. Думки щодо обміну квартири Ольгу лякали: "Хто буде цим займатися? Ми в цьому нічого не розуміємо..." Виявилося, що відчуття ненадійності навколишнього світу й власної безпорадності завжди було властиве Ользі, а вагітність загострила це почуття й зробило його хворобливим.
Стан безпорадності часто псує життя майбутнім мамам і не залежить від того, наскільки обеспеченно їхнє існування. Просто під час вагітності жінка стає більше уразливої й беззахисної, і якщо десь у глибині душі в неї є таємна впевненість у тім, що "мир небезпечний, а захистити мене комусь", те тривога й відчуття неясної погрози можуть зрости в кілька разів. До речі, іноді майбутні мами стають обережними до помисливості й починають обостренно реагувати навіть на примарну небезпеку, розуміючи при цьому всю несерйозність погрози.
Як собі допомогти?Для початку з'ясуєте, на чому засноване ваше занепокоєння й чи можете ви щось почати, щоб перестати так реагувати на що відбувається. Потім визначите, що саме може вас заспокоїти: зустрічі із друзями, прогулянки, в'язання, читання. Звичайно тривожні стани проходять незабаром після пологів, коли ви починаєте усвідомлювати, що з малям усе в порядку й життя йде своєю чергою.
Мене лякає майбутнє
Неминучі зміни, які відбудуться у вашій родині після народження маляти, також є джерелом тривог. Якщо ви завжди прагнули додати своєму способу життя якусь стабільність й урівноваженість, якщо ви не любите несподіванок і сюрпризів, цілком імовірно, що така подія, як народження дитини, викличе у вас тривогу: "Як усе зложиться? Чи не розжирію я до неподобства? Чи не почне чоловік бачити в мені тільки "неньку"? Як я буду ладити зі свекрухою, якщо прийде її про щось просити?"
Як собі допомогти? Прийдешні зміни дійсно дуже хвилюють. Коли ви покинете стіни роддома разом з малям, вам доведеться пристосовуватися до нового розпорядку життя. А поки ви ніяк не можете вплинути на ситуацію або навчитися неї контролювати - у вашому нинішнім положенні залишається тільки чекати й витягати максимум позитивних емоцій від того, що відбувається в цей момент.
Занадто більша відповідальність!
Іноді здається, що дитина зажадає такої віддачі щиросердечних сил, що для вашого власного життя не залишиться ні місця, ні часу. На щастя, у більшості випадків ці настрої проходять після народження маляти.Страх може бути пов'язаний з величезною відповідальністю, що лягає на плечі майбутніх батьків, і особливо майбутньої мами, коли вона одержує позитивний результат тесту на вагітність... Ваші переживання цілком зрозумілі - ніхто в такій мері не відповідає за життя й здоров'я іншої людини, як мати за своє дитя. Навряд чи хто-небудь зможе рівною мірою розділити з вами цей вантаж, яким можна тільки небагато поділитися з майбутнім папою, бабусями, дідусями, лікарями або вчителями.
Як собі допомогти? Взявши на себе таку відповідальність, ви, природно, будете випробовувати тривоги й хвилювання: чи впораюся я, чи вийде в мене й що зробити, щоб вийшло? З одного боку, це занепокоєння може послужити вам гарну службу, спонукуючи готуватися до родів і майбутнього материнства. Але воно ж може сильно перешкодити, особливо якщо ви звикли у всьому досягати досконалості й будете прагнути до вищих результатів і на поприще материнства. Однак бути зробленою мамою неможливо, точно так само як неможливо виховати ідеальної дитини. Прагнення ж до ідеалу іноді виявляється дуже небезпечним, оскільки відволікає від головного - взаємного щастя й любові, для чого, властиво, і народжуються діти.
Мені незрозуміло, що відбувається з тілом, я боюся болю й пологів
Ще одне побоювання пов'язане з невідворотністю фізичних змін, які відбудуться з вами під час вагітності й пологів. Відомо, що пологи - природний біологічний процес, у якому провідна роль належить вашому тілу. Однак у нашій культурі переважає два види відносини до тіла: або як до чого низинному й тварині, що повинне перебувати в підпорядкуванні в розуму, або як до механізму, що повинен добре функціонувати при нашій безустанній турботі. В обох випадках тіло виступає як якийсь об'єкт, якому треба приборкувати, підкоряти й контролювати. Тим часом під час вагітності з вами починають відбуватися речі, які вам не дуже зрозумілі й не зовсім подвластны. "Із мною щось відбувається, а я повинна просто підкорятися. Нічого іншого мені не залишається. Мені здається, що я перестаю бути господаркою свого життя, свого тіла, тому що останнім часом мій живіт визначає, як мені жити й що робити". Як правило, ці міркування закінчуються думками, схожими на ті, що відвідують нас під час хвороби: " чиНе трапиться із мною що-небудь страшне? Чи не вмру я? Чи не залишуся на все життя безпомічною калікою?"
Як собі допомогти? По-перше, ви можете піти на курси підготовки до родів, на яких величезна увага приділяється встановленню контакту із власним тілом і де вас навчать розуміти його сигнали, довіряти йому як надійному сильному партнерові. Дихальні вправи й прийоми розслаблення придадуться вам під час пологів. По-друге, у наші дні ймовірність умерти під час пологів набагато нижче, ніж імовірність потрапити під машину. Звичайно, у кожного своя доля, але якщо не робити глупостей, можна допомогти їй бути прихильної.
Раптом дитина народиться неповноцінним
На жаль, потрібно визнати, що повністю уникнути цього ризику неможливо. Це реальність, а єдина наша зброя проти неконтрольован і неминучого - постаратися прийняти себе й свою частку такий, яка вона є.
Іноді страх народити неповноцінної дитини починає мучити жінку навіть у тому випадку, якщо вагітність протікає нормально й немає ніякої видимої погрози для розвитку маляти. Із чим це зв'язано? Якщо вагітність сильно змінила ваше життя, якщо вам довелося пожертвувати заради її якимись важливими інтересами, цілком природно, що час від часу ви будете досадувати на своє "цікаве положення" і з неприхованою тривогою уявляти собі, як народжене маля обмежить вашу волю. Однак не варто картатися за подібні думки. Ці почуття не означають, що ви - погана мати, а говорять лише про те, що ваше життя наповнене, активна й дитина - тільки частина її, а не єдиний зміст. Якщо ж ви будете намагатися щосили гнати від себе подібні думки, то ваша досада буде шукати "обхідні шляхи" для виходу. Крім усього іншого, це може виявитися в перебільшених переживаннях із приводу народження неповноцінної дитини, передчасних або дуже важких пологів з наслідками або ще чогось страшного й неприємного. Як не дивно, страх народити неповноцінної дитини іноді підігрівається обстеженнями під час вагітності. УЗИ, інші дослідження й аналізи є джерелом стресу, у тому числі й для дитини, незважаючи на те що результати їх у більшості випадків благополучні. При цьому страх народити інваліда те саме що остраху зробити на світло маляти, що не відповідає характеристикам "ідеальної дитини".
Як собі допомогти?Кожна жінка бореться із цим страхом по-своєму: хтось не допускає подібних думок, хтось примиряється з такою можливістю, хтось заздалегідь вирішує, що не зможе прийняти дитину, і готовить собі виправдання "на випадок, якщо...". Насправді ви повинні пам'ятати, що абсолютно здорові діти народжуються нечасто, а величезна кількість патологий, які звуться "родова травма" або "порок внутрішньоутробного розвитку", піддається успішній корекції. Однак, якщо страхи вас все-таки не залишають, варто порадитися з фахівцем.
Марія Андрєєва, психолог-психотерапевт
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора