Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Мікробна екзема.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра шкірних та венеричних захворювань
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Історія хвороби
Предмет:
Шкірні та венеричні захворювання
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО
Кафедра шкірних та венеричних захворювань
Зав. Кафедрою: проф. Надашкевич О. Н.
Викладач: Бабак І. Д.
ІСТОРІЯ ХВОРОБИ
Гаврильчук Василь Іванович
50 років
Клінічний діагноз: Мікробна екзема
м. Львів
2006
Паспортна частина.
Прізвище, ім’я та по-батькові Гаврильчук Василь Іванович
Вік 50 років (1951 р.н.)
Національність українець
Освіта Вища технічна.
Посада майстер
Домашня адреса м. Львів, вул. Стрийська, 115, кв. 76
Дата поступлення 05. 11. 2006
Ким направлений: Міська поліклініка № 1
Діагноз при поступленні: Алергічний дерматит.
Клінічний діагноз: Мікробна екзема
Скарги.
Пацієнт скаржиться на висипання в області стегон, гомілок, передпліччя, потилиці, передній черевній стінці, що супроводжуються свербінням, печією і поколюваннями, які посилюються вночі, на дратівливість і поганий сон.
Анамнез життя.
Гаврильчук Василь Іванович народився 7.01.56 р. в с. Дусанів Перемишлянського району в сім’ї селян. Ріс і розвивався в задовільних матеріально-побутових умовах, в розумовому та фізичному розвитку від своїх ровесників не відставав. Закінчив середню школу. В 1975-1977рр. cлужив у лавах Радянської армії. Закінчив Львівський політехнічний інститут.
Одружений. Має двох дітей. Проживає з дружиною та дітьми у 3-х кімнатній квартирі. Здоров’я родичів задовільне. Спадковий анамнез не обтяжений. Вірусний гепатит, туберкульоз, венеричні захворювання заперечує у себе та у родичів. Палить (до 10 цигарок на день), спиртним не зловживає; відмічалася алергія на новокаїн. Харчується вдома. Харчування трьохразове, але нерегулярне.
Анамнез захворювання.
Вважає себе хворим 3 місяці. Після травми лівого колінного суглоба (грав в футбол) та лікувався в стаціонарі пізніше на шкірі над суглобом з’явилося почервоніння, вражену шкіру хворий протирав спиртом, настойкою прополісу, використовував лікувальні грязі. Тиждень тому на ділянці шкіри над суглобом, на стегнах, гомілках з’явилися плями яскраво-червоного кольору, а на них висипання у вигляді папул і пухирців. Хворий звернувся в поліклініку, звідки був направлений в дермато-венерологічний диспансер.
Status praesens objectivus.
Загальний стан пацієнта на момент обстеження – задовільний. Свідомість ясна. Положення в ліжку активне. Вираз обличчя злісний. Конституція нормостенічна. Ріст 175 см. Вага 73кг. Температура 36,8оС.
Шкіра та видимі слизові гіперемійовані, вологість та тургор шкіри звичайний. Післяопераційні шви відсутні. В ділянці гомілок, стегон, передпліччя, передньої стінки живота, потилиці спостерігаються висипання на різко гіперемійованій шкірі, переважно везикульозного характеру, які супроводжуються свербіжем, печією, поколюванням.
Підшкірно-жирова клітковина розвинена помірно, рівномірно розподілена по всьому тілу.
М’язова система. Загальний розвиток м’язів добрий, тонус м’язів збережений, при пальпації м’язи не болючі.
Кісткова система. Кінцівки симетричні, звичайної форми, череп мезоцефалічної форми. У хребті наявні всі фізіологічні вигини. Деформації хребта, грудної клітки, тазу, кінцівок відсутні.
Суглоби звичайної конфігурації, активна та пасивна рухомість в суглобах в межах норми. При пальпації та рухах кістки та суглоби не болючі.
Доступні пальпації лімфатичні вузли не пальпуються.
Органи дихання. Виділення з носа відсутні. Катаральних явищ в слизовій оболонці носової порожнини не виявлено. Голос хворого незмінений.
Грудна клітка нормостенічна. Надключичні ямки виражені незначно. Лопатки щільно прилягають до грудної клітки. Дихання ритмічне, з частотою 23 дихальних рухів за хвилину. Дихання черевного типу. Міжреберні м’язи, діафрагма та м’язи передньої черевної стінки беруть участь в здійсненні дихальних рухів. Міжреберні проміжки незмінені, шириною 1см.
Грудна клітка при пальпації не болюча. При порівняльній перкусії над легенями чути ясний легеневий звук.
Аускультативно: над легенями вислуховується везикулярне дихання. Побічні дихальні шуми не вислуховуються.
Органи кровообігу. Ділянка серця не змінена. Верхівковий поштовх знаходиться у V міжребер’ї зліва на 1 см від l. medioclavicularis sinistra, площею 2 см2, резистентний. Пульсації в яремній ямці, епігастральній ділянці не виявлено. Симптом Мюссе від’ємний. В ділянці шиї пульсації яремних вен не виявлено. Симптом “ котячого муркотіння“ від’ємний. Пульс на aa. radialis dextra et sinistra ритмічний, частота його 75 ударів за хвилину, задовільного наповнення і напруження.
Аускультативно: тони серця ясні, звучні,чисті, ритмічні.
Артеріальний тиск в аа. brachialis dextra et sinistra становить 135/85 мм.рт.ст.
Органи травлення. Огляд. Губи рожевого кольору, їхні кути симетричні herpes labialis та тріщини на губах відсутні. Гіперемія на слизовій оболонці ротової порожнини та задньої стінки глотки відсутня. Ясна незмінені, зубні ряди повні, деякі зуби уражені карієсом. Язик чистий, вологий, рожевий. Слиновиділення помірне. Лімфоепітеліальне кільце Пирогова-Вальдейєра без особливостей. Запаху з рота немає.
Живіт злегка вип’ячений, права і ліва його половини симетричні, пупок не вип’ячений і не втягнутий, реберні дуги злегка намічені. М’язи передньої черевної стінки приймають участь в акті дихання. Висипання на шкірі живота відсутні. Венозна сітка на шкірі живота слабо виражена. Післяопераційні рубці, пігментні плями, грижі в ділянці живота відсутні. Видима перистальтика шлунку та кишок відсутня.
Пальпація живота. При поверхневій пальпації живіт м’який, неболючий. Симптом Щоткіна-Блюмберга від’ємний. Симптом флюктуації від’ємний.
Перкуторно над животом тимпанічний звук.
При глибокій методичній ковзній пальпації по методу Образцова-Стражеско сигмовидна кишка пальпується у лівій клубовій ділянці протягом 20 см у вигляді гладкого щільнуватого циліндра товщиною приблизно 2 см, який є не болючим, не бурчить та не перистальтує, його можна зміщувати в межах 3 см.
Сліпа кишка: пальпується у правій клубовій ділянці у вигляді помірно иапруженого циліндра діаметром 3 см, який бурчить при на тисканні на нього. Кишка неболюча, рухома в межах 3 см. Червоподібний відросток не пальпується. Болючість в точках Мак-Бурнея та Ланца відсутня.
Висхідна та нисхідна частини ободової кишки пальпуються у вигляді циліндрів товщиною 2 см з гладкою поверхнею, неболючі, рухомі.
Попереково-ободова кишка пальпується по обидва боки від білої лінії живота на 2 см нижче пупка на видосі. Кишка розташована дугоподібно у вигляді циліндра помірної щільності товщиною 2.5 см, який легко переміщається вгору і вниз, не бурчить, неболючий.
Жовчевий міхур та селезінка не пальпуються. Поздовжній розмір селезінки – 7 см
Сечовидільна система. При огляді поперекова ділянка незмінена, нирки та сечовий міхур не пальпуються. Симптом Пастернацького від’ємний з обох боків.
Ендокринна сисстема. Порушень росту і маси тіла немає. Жирова клітковина розподілена рівномірно по всьому тілу. Ділянка щитовидної залози незмінена. Пальпаторно щитовидна залоза виявляється у вигляді м’якого, неболючого валика, рорзташованого попереду щитовидного хряща.
Нервова система. Рефлекси та чутливість збережені, менінгіальні симптоми від’ємні. Білий дермографізм виникає через 10 с і зникає через 1 хв. Червоний дермографізм виникає через 5 с, зникає через 2 хв.
Locus morbi.
Шкіра пацієнта блідо–рожевого кольору, еластична, тургор та вологість шкіри звичайні, салопотовиділення без особливостей. Дермографізм білий, виникає через 10с, зникає через 1хв. Підшкірно–жирова клітковина розвинута помірно, рівномірно розподілена по всьому тілу, набряки відсутні. Пігментація не порушена. Слизові оболонки блідо–рожеві, без особливостей.
Висипка носить поширений характер, локалізована на шкірі гомілок, стегон, передплічь, потилиці, передній черевній стінці. Наявні множинні папульозно-везикульозні висипання розміром до просяного зерна, які місцями розміщені попарно, схильні до злиття, множинні пустульозні висипання, кірки жовто–бурого кольору, вогнища розлитої гіперемії і ерозивні поверхні, мокнуття, розчухи.
Суб’єктивно: турбує свербіж, що посилюється вночі.
Попередній діагноз.
На основі скарг хворого: На появу висипання в області стегон, гомілок, передплічь, потилиці, передній черевній стінці, що супроводжуються свербінням, печією і поколюваннями, які посилюються вночі, поганий сон; на основі анамнезу хвороби(
Вважає себе хворим 3 місяці. Після травми лівого колінного суглоба.
На шкірі над суглобом з’явилося почервоніння, вражену шкіру хворий протирав спиртом, настойкою прополісу, використовував лікувальні грязі.
Тиждень тому на ділянці шкіри над суглобом, на стегнах, гомілках з’явилися плями яскраво-червоного кольору, а на них висипання у вигляді папул і пухирців. Хворий звернувся в поліклініку, звідки був направлений в дермато-венерологічний диспансер).
На основі обстеження місця хвороби: Висипка носить поширений характер. локалізована на шкірі гомілок, стегон, передплічь, потилиці, передній черевній стінці.
Наявні множинні папульозно – везикульозні висипання розміром до просяного зерна, які місцями розміщені попарно, схильні до злиття, множинні пустульозні висипання, кірки жовто – бурого кольору, вогнища розлитої гіперемії і ерозивні поверхні, мокнуття, розчухи. Висип поліморфний (справжній поліморфізм); можна поставити такий діагноз: Мікробна екзема.
План обстеження.
Загальний аналіз крові.
Загальний аналіз сечі.
Аналіз крові на RW.
Кал на яйця глист.
Результати обстеження.
1. Загальний аналіз крові від 06.11.01.
гемоглобін – 130 г/л
еритроцити – 4,2 х 1012/л
кольоровий показник – 0,9
лейкоцити – 4,9 х 109/л
еозинофіли – 2%
базофіли – 0%
нейтрофіли: юні – 0%
палички – 1%
сегментоядерні – 67%
лімфоцити - 26%
моноцити – 1%
ШОЕ – 9 мм/год
2. Загальний аналіз сечі від 06.11.01.
кількість 200 мл
колір жовта
прозорість прозора
питома вага 1028
рН 6,0
білок не виявлений
цукор не виявлений
еритроцити -
лейкоцити 1-2 в п/з
Епітелій 1-2 в п/з
3. Аналіз крові на RW від 05.11.01.
RW від’ємна
4. Кал на яйця глист від 06.11.01. я/г не виявлено.
Диференціальна діагностика.
Для постановки кінцевого діагнозу необхідно диференціювати дане захворювання з подібними до нього за клінічними проявами недугами:
Гостра справжня екзема .
Токсидермія.
Рубромікоз.
І. Спільними ознаками між справжньою та мікробною екземою є характерна висипка, на фоні еритеми виникають папули, везикули, які руйнуючись утворюють ерозивну поверхню, характерна строкатість висипки (справжній і несправжній поліморфізм), висипання супроводиться свербіжем, який посилюється вночі.
Відмінні ознаки:
При істинній екземі характерний ідіопатичний початок, без видимої причини на незміненій шкірі, а при мікробній процес починає свій розвиток на ураженій раніше шкірі (травми, запальний процес, виразка...), що і спостерігається у даного хворого.
Справжня екзема характеризується мікровезикуляцією, явищами мокнуття, появою “серозних колодязів”, а при мікробній – менш виражене мокнуття і везикули більших розмірів, схильні до злиття, дуже швидко їх вміст нагноюється.
Для істинної екземи характерна симетричність висипки, а для мікробної асиметричність, як у хворого.
При справжній екземі границі вогнищ чіткі, при мікробній – нечіткі.
Суб’єктивними проявами при обох захворюваннях є свербіж, але при істинній екземі він сильніше виражений, як при істинній..
Враховуючи все вище перелічене, дану патологію у нашого хворого можна виключити.
ІІ. Спільними ознаками, що спостерігаються у нашого хворого та при токсидермії є: поліморфний симетричний висип, елементи згруповані на червоному фоні.
Для токсидермії характерним є поява висипань після потрапляння в організм різних речовим, які можуть бути як алергенами так і токсигенами, у нашого хворого, як відомо не було контакту з такими речовинами, не було отруєнь. Висипання при токсикодермії часто бувають з еритематозною облямівкою, у нашого хворого така висипка не спостерігається.
Виходячи з вище перерахованого, дану патологію у нашого хворого слід також виключити.
ІІІ. Спільними ознаками між мікробною екземою та рубромікозом є еритродермія, везикульозно-папульозний висип з утворенням ерозій, а також пустул, висипи супроводжуються свербіжем.
Відмінні ознаки:
При рубромікозі характерне ураження ступнів, нігтів, кистей, що не спостерігається при екземі.
При рубромікозі вогнища схильні до периферійного росту, групування, утворення напівкілець, дуг із щільним запальним валиком по периферії, наявна гіперпігментація вогнищ, припудреність і лущення, чого не спостерігається при мікробній екземі.
Мікоскопічне дослідження при рубромікозі позитивне. (в даному випадку за відсутності потреби не проводилося).
Отже, дану патологію у даного хворого можна виключити.
Клінічний діагноз.
На основі скарг хворого:
На появу висипання в області стегон, гомілок, передплічь, потилиці, передній черевній стінці, що супроводжуються свербінням, печією і поколюваннями, які посилюються вночі, поганий сон .
На основі обстеження місця захворювання:
Висипка носить поширений характер. локалізована на шкірі гомілок, стегон, передплічь, потилиці, передній черевній стінці.
Наявні множинні папульозно–везикульозні висипання розміром до просяного зерна, які місцями розміщені попарно, схильні до злиття, множинні пустульозні висипання, кірки жовто–бурого кольору, вогнища розлитої гіперемії і ерозивні поверхні, мокнуття, розчухи..
Висип поліморфний (справжній поліморфізм).
Можна поставити такий діагноз:
Мікробна екзема.
Етіологія і патогенез.
Етіологія і патогенез екземи достеменно не встановлені. У розвитку екземи мають значення спадкові чинники, розлади нейрогуморальної регуляції, функціональна недостатність шкіри і підвищена чутливість до зовнішніх впливів, послаблення імунологічної специфічної і неспецифічної реактивності, сенсибілізація до антигенів (хімічних, бактерійних, грибкових, фізичних, харчових), явища аутоагресії і аутоалергії.
З патофізіологічної точки зору екзему розглядають як алергічну реакцію сповільненого типу, з патанатомічної — як запалення в дермі і епідермісі.
Диференціальна діагностика
Для постановки кінцевого діагнозу необхідно диференціювати дане захворювання з подібними до нього за клінічними проявами недугами:
Гостра справжня екзема .
Токсидермія.
Рубромікоз.
І. Спільними ознаками між сссправжньою та мікробною екземою є характерна висипка, на фоні еритеми виникають папули, везикули, які руйнуючись утворюють ерозивну поверхню, характерна строкатість висипки (справжній і несправжній поліморфізм), висипання супроводиться свербіжем, який посилюється вночі.
Відмінні ознаки:
При істинній екземі характерний ідіопатичний початок, без видимої причини на незміненій шкірі, а при мікробній процес починає свій розвиток на ураженій раніше шкірі (травми, запальний процес, виразка...), що і спостерігається у даного хворого.
Справжня екзема характеризується мікровезикуляцією, явищами мокнуття, появою “серозних колодязів”, а при мікробній – менш виражене мокнуття і везикули більших розмірів, схильні до злиття, дуже швидко їх вміст нагноюється.
Для істинної екземи характерна симетричність висипки, а для мікробної асиметричність, як у хворого.
При справжній екземі границі вогнищ чіткі, при мікробній – нечіткі.
Суб’єктивними проявами при обох захворюваннях є свербіж, але при істинній екземі він сильніше виражений, як при істинній..
Враховуючи все вище перелічене, дану патологію у нашого хворого можна виключити.
ІІ. Спільними ознаками, що спостерігаються у нашого хворого та при токсидермії є: поліморфний симетричний висип, елементи згруповані на червоному фоні.
Для токсидермії характерним є поява висипань після потрапляння в організм різних речовим, які можуть бути як алергенами так і токсигенами, у нашого хворого, як відомо не було контакту з такими речовинами, не було отруєнь. Висипання при токсикодермії часто бувають з еритематозною облямівкою, у нашого хворого така висипка не спостерігається.
Виходячи з вище перерахованого, дану патологію у нашого хворого слід також виключити.
ІІІ. Спільними ознаками між мікробною екземою та рубромікозом є еритродермія, везикульозно-папульозний висип з утворенням ерозій, а також пустул, висипи супроводжуються свербіжем.
Відмінні ознаки:
При рубромікозі характерне ураження ступнів, нігтів, кистей, що не спостерігається при екземі.
При рубромікозі вогнища схильні до периферійного росту, групування, утворення напівкілець, дуг із щільним запальним валиком по периферії, наявна гіперпігментація вогнищ, припудреність і лущення, чого не спостерігається при мікробній екземі.
Мікоскопічне дослідження при рубромікозі позитивне. (в даному випадку за відсутності потреби не проводилося).
Отже, дану патологію у даного хворого можна виключити.
Лікування.
Лікування. При складанні плану лікування враховують розповсюдженість і стадію процесу, наявність контакту із певним алергеном, внутрішньої патології. У випадках обмеженого процесу можна обійтись тільки місцевою терапією. При вираженому мокненні примочки (2% борна кислота; 0,25% розчин амідопірину, 0,25% розчин нітрату срібла, відвар кори дуба, звіробою тощо), або застосовують аерозолі (полькортолон, оксикорт, оксициклозоль). На невеличкі ділянки мокнення можна призначати кортикостероїдні креми, а не мазі. В підгострих випадках лікування починають відразу із призначення кортикостероїдних мазей (дипросалік, целестодерм, ультралан, флюцинар, синалар, синафлан, фторокорт та інші). При мікробній, паратравматичній екземі використовують фукорцин. При локальних хронічних ліхеніфікованих екземах найкращий ефект справляють кортикостероїдні мазі із саліциловою кислотою під оклюзію (дипросалік, лорінден А, локасален),або із додаванням дьогтю (псокортен, лорінден-тар). Можна використати і чисті стероїдні мазі (синалар, флюцинар, синафлан та інші). У випадках, ускладнених піококовою інфекцією показані синалар-Н (з неоміцином), флюцинар Н, лорінден С, гіоксизон, кортоміцетин тощо). Значно слабший ефект справляють гідрокортизонова, преднізолонова, деперзолонова мазі, локоїд, латикорт, апулеїн, які більш показані в дитячій практиці. При варикозних екземах — хірургічне лікування варикозу, магнітолазерна терапія, включаючи черезсудинну.
У випадках дисемінованих екзем показана загальна терапія: антигістамінові препарати гісманал, (астемізол), фенкарол, феністил,
терфенадин, дипразин, тавегіл, перитол та інші), заспокійливі (діазепам, реланіум, терален, еленіум та інші) і снотворні (радедорм, нітразепам), рибоксин. Коли немає різкого загострення, можна використати гістаглобулін. В гострих випадках тіосульфат натрію 30% по 10 мл в/в, хлористий кальцій чи глюконат кальцію 10% по 10 мл в/в, сечогінні (фуросемід) впродовж 3-4 днів.
В особливо резистентних і поширених випадках застосовують кортикостероїдні препарати впродовж 3-4 тижнів (дипроспан, кеналог-40, депомедрол, таблетовані форми дозою 30-60 мг на добу преднізолону з поступовим зниженням дози). У випадках значного ускладнення піодермічним процесом сульфаніламіди (бісептол, котримоксазол, сульфадіметоксин, сульфален та інші) або антибіотики (доксициклін, еритроміцин та інші). Слід уникати препаратів пеніциліну, новокаїну як сильних сенсибілізаторів. По можливості корекція внутрішньої патології, особливо з боку шлунково-кишкового каналу (вобензим, фестал та інші ферментні препарати, ентеросорбенти), усунення дії виявлених алергенів.
Не останню роль в лікуванні відіграють дієтичні заходи: уникнення вживання алкогольних напоїв, пива, екстративних блюд (бульйони курячі, качачі), харчових алергенів (шоколад, апельсини та інші цитрусові, горіхи, гриби, натуральний мед, какао та інші).
Фітотерапія — застосування протиалергічних зборів (квіти бузини, пижми, трава звіробою, фіалки триколірної), відвару коренів валеріани, настоянки валеріани, глоду, глухої кропиви та інші.
Курортотерапія показана в хронічних незагострених випадках.
Прогноз.
Після проведеного лікування стан хворого дещо покращився. Пацієнту рекомендовано дотримуватись дієти, уникати харчових алергенів, контакту з токсичними речовинами, вживання спиртних напоїв та паління.
Бібліографія.
Кулага В.В., Номаненко И.М. Лечение болезней кожи: справочное руководство. – Луганск: АО Политбланк, 1996.- с. 123 – 12.
Патология кожи. В 2-х томах./ В.Г. Акимов, В.И. Богатирев. Под ред. В.Н. Мордовцева.- Цветковой. - : Медицина, 1993, т.2, с. 70 – 86.
Зудин Б.И. Кожние и венерические брлезни: [Учебник].: М.- Медицина, 1990. – с. 136 – 138.
Лечение кожних болезней: Руководство для врачей/А.Л.Машкилейсон, Ю.К.Скрипник.- М.: Медицина, 1990.- 70 – 75.
Диффференциальная диагностика кожних болезней. Руководство для врачей/ А.А.Антонов, Р.С. Бабаяц, Б.А. Беренбейн и др.-М.: Медицина, 1989.- 87 – 89.
В. Савчак, С. Галкіна. Практична дерматологія. Навчальний посібник . – К.: Укрмедкнига, 1998.-272с.
Кравченко В.Г. Шкірні та венеричні захворювання. – К.: Здоров’я, 1995.-30
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора