Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ГОСТРИЙ ТА ХРОНІЧНИЙ ХОЛЕЦИСТИТ.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Івано-Франківський державний медичний університет
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Медичний факультет
Кафедра:
Кафедра факультетської хірургії
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Лабораторна робота
Предмет:
Хірургія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство охорони здоров’я України
Івано-Франківський державний медичний університет
Кафедра факультетської хірургії
“ГОСТРИЙ ТА ХРОНІЧНИЙ ХОЛЕЦИСТИТ”
Виконала:
Студентка
медичного факультету
Івано-Франківськ
2006
План
Вступ
Історія опису і сучасна статистика
Етіологія, патогенез
Класифікація
Ускладнений холецистит
Наслідки гострого і хронічного холециститу
а) водянка жовчного міхура
б) емпієма жовчного міхура
в) перфоративний холецистит
г) пропітний жовчевий перитоніт
д) гострий холецистит, ускладнений ураженням жовчевих
протоків
- жовтушна форма
- септична форма
- панкреатична форма (холецистопанкреатит)
Сучасні методи лікування
8. Обгрунтування хірургічного методу лікування
Гострий калькульозний холецистит.
Історія вчення про гострий холецистит пов'язана з вченням про ЖКХ. Перші відомості про наявність каміння у людини зустрічаються в XIV столітті. Однак детальний опис жовчних каменів та клінічної картини холециститу подав в 1760 році Морганьї. Дещо пізніше Рідель (1903 р.) описав клініку безкам'яного холециститу. Великий вклад у вивчення холециститу і розробку методів його лікування зробили хірурги: С.П.Федоров, О.В.Мартинов, І.Г.Руфанов, Б.В.Петровський, В.В.Віноградов, О.Б.Лімонов, О.О.Шалімов, В.І.Земсков та ін.
Холецистит відноситься до досить частих захворювань, складає 5 % від всіх хірургічних захворювань і займає друге місце після гострого апендициту. Жінки хворіють в 4-5 разів частіше, ніж чоловіки. В країнах Азії захворюваність на холецистит серед чоловіків і жінок приблизно однакова. За даними різних вчених, конкременти при холециститі виявляють у 80-96 % випадків. У дітей і в молодих людей переважає некалькульозний (безкам'яний) холецистит, а у людей 40-50 років – калькульозний. Більшість хірургів вважає, що безкам'яний холецистит з віком завжди стає калькульозним.
Класифікація
Варіабельність клінічної картини холециститів, етіологічних чинників, патогенетичних механізмів та патологоанатомічних змін призвело до створення різних класифікацій. Найбільш вдалою слід вважати класифікацію О.Гуляєва і О.Джавадяна:
Холецистит калькульозний і некалькульозний:
гострий неускладнений холецистит: простий, деструктивний, флегмонозний, гангренозний.
гострий ускладнений холецистит: емпієма жовчного міхура, перфорація з явищами перитоніту, ураження жовчних протоків (холедохолітіаз, холангіт, папіліт, стеноз фатерового соска), гострий холецистопанкреатит, пропітний жовчний перитоніт.
підгострий холецистит (деструктивний в стадії стихання, інфільтративний).
хронічний холецистит: жовчнокам'яна хвороба, простий хронічний холецистит, водянка жовчного міхура, склерозуючий холецистит.
Хронічний холецистит може бути первинно хронічним або бути наслідком перенесеного гострого холециститу. В розвитку холециститу відіграють три головних фактори:
порушення обміну речовин,
застій жовчі в системі жовчних шляхів,
інфекція жовчних шляхів.
Запалення жовчного міхура викликається різноманітною мікрофлорою. Мікроорганізми проникають в жовчні шляхи з ДПК гематогенним і лімфогенним шляхом. Застою жовчі сприяє дискінезія жовчовивідних шляхів, звуження міхурової протоки, розлади нервово-рефлекторної регуляції сфінктерного апарату, запальні явища великого дуоденального соска, обтурація протоків камінням, вагітність, малорухомий спосіб життя та ін. Порушення обміну речовин призводить до порушення фізико-хімічних властивостей жовчі і співвідношення холанго-холестеринового індексу. Утворення в жовчному міхурі конкрементів та їх переміщення супроводжується травмуванням слизової оболонки і сприяє підтриманню запального процесу.
Причиною холециститу може бути рефлюкс в жовчні шляхи ферментів підшлункової залози. Деякі автори допускають роль алергічних факторів і спадковості. Відомо, що часто гострий холецистит супроводжується такими захворюваннями як гіпертонічна хвороба, ожиріння, ЦД. Важливу роль відіграють паразитарні захворювання: лямбліоз, аскаридоз.
Слід відмітити, що далеко не всі дослідники поділяють точку зору про існування такої нозологічної одиниці, як ЖКХ. Наявність каміння в жовчному міхурі протягом багатьох років, а можливо – і всього життя може перебігати безсимптомно. Патологоанамічні дані свідчать, що у 20 % померлих знаходять каміння. Після 40 років цей показник зростає до 25 %, а після 70 – до 50 %.ффф
З цього приводу доречно навести слова С.П.Федорова: "Гострої жовчнокам'яної хвороби не існує, а є гострі холецистити або загострення хронічних, які називають гострими приступами, кольками, досить різними за своєю силою і частотою. Клінічні спостереження свідчать, що камені в жовчному міхурі як "хвороба" проявляється частіше при запальному процесі в жовчновидільній системі – в гострій або хронічній формі. Патогенетичні зв'язки каміння і запалення міхура настільки тісні, що розглядати ці явища окремо не можна. Швидше слід їх розглядати в цьому випадку як одну з найважливіших патогенетичних причин холециститу. Тому не слід виділяти ЖКХ в окрему патологічну одиницю, а включати її в загальну групу запальних захворювань жовчного міхура”.
При запальних захворюваннях жовчних шляхів добре зібраний анамнез – половина діагнозу. Головним симптомом при гострому холециститі є біль. Переважно хворі добре описують початок його виникнення, характер, локалізацію та іррадіацію. Біль звичайно виникає раптово, серед повного здоров'я, часто після ситної вечері, вночі або під час сну. Іноді, декілька днів цьому передує відчуття тяжкості в надчеревній ділянці, гіркота в роті, нудота. Біль звичайно локалізу-ється в правому підребер'ї, але може розповсюджуватися і в епігастральну ділянку. Рідше біль не має чіткої локалізації і розповсюджується по всьому животу (при гострому холецистопанкреатиті). Біль частіше триває декілька днів, є періодичним, нападоподібним, або постійним. Суттєве значення в диференціальному діагнозі відіграє іррадіація болю в праве плече, лопатку, під-ключичну ділянку (френікус-симптом). Якщо причиною запалення є вклинений в шийці чи фатеровому соску конкремент, то у 60-80 % випадків у людей старшого віку виникає біль за грудиною, який нагадує стенокардію.
Нудота і блювання є майже постійними супутниками гострого холециститу. Вони можуть бути повторними, багаторазовими і не приносити полегшення. Нестримна блювота жовчю – ознака дуоденостазу або холецистопанкреатиту.
Пульс частішає і пришвидшується відповідно до тяжкості запального процесу. Температура не має типової кривої, і її підвищення спостерігається не завжди. При ускладнених формах температура тіла піднімається до 38-39оС. В загальному аналізі крові спостерігається лейкоцитоз, нейтрофільоз, пришвидшена ШОЕ.
Специфічні симптоми гострого холециститу:
симптом Ортнера-Грекова – болючість при постукуванні ребром долоні по правій реберній дузі;
симптом Мерфі – підсилення болю і обрив вдиху при глибокій пальпації в проекції жовчного міхура;
симптом Мюссі – при натисканні між ніжками правого кивального м'язу виникає біль (френікус-симптом).
Клінічна симптоматика і її вираженість при ускладненому і неускладненому холециститі є різною. У зв'язку з цим, доцільно розглянути різні клінічні форми холециститу.
стерті форми холециститу – до них відноситься первинно-хронічний холецистит. Об'єктивні скарги є різними, але завжди спостерігається біль різної інтенсивності і характеру. При об'єктивному обстеженні спостерігається болючість при пальпації в правому підребер'ї і позитивні симптоми Мерфі та Ортнера-Грекова. Важливе значення має інструментальне і лабораторне обстеження.
больові форми холециститу. До них відносять форми, які перебігають з типовими приступами печінкових кольок і стійкого болю в правому підребер'ї при відсутності в жовчному міхурі гнійного запалення. В клінічній картині переважає нудота і блювання, які є наслідком підвищення тиску в жовчному міхурі, міхуровій протоці. Біль може бути викликаний міграцією конкремента чи згустку слизу або набряком слизової. Колька часто виникає після вживання ситної іжі, нервових стресів, фізичних навантажень, поїздок по нерівній дорозі. Колька характеризується короткочасністю приступу. Підвищення температури тіла часто немає. Ознак подразнення очеревини немає. Жовчний міхур іноді збільшений. Добрий терапевтичний ефект має новокаїнова блокада круглої зв'язки печінки, спазмолітичні засоби (атропін, папаверін, промедол).
катаральний ("простий") холецистит. Перебігає, як правило, без вираженого болю. Біль частіше виникає повільно в верхній половині живота, є тупим. Це найбільш легка форма запалення і відноситься до неускладненого холециститу. Біль локалізується в правому підребер'ї, є нападоподібним, супроводжується нудотою, блюванням. Температура тіла нормальна. При пальпації спостерігається болючість в правому підребер'ї, іноді – збільшений жовчний міхур. Симптоми Ортнера, Мюссі та Мерфі позитивні. Симптом Щоткіна-Блюмберга від'ємний. Приступ часто проходить самостійно, однак може і перейти в гнійне запалення з втягненням в процес всієї товщі стінки жовчного міхура і розвитком флегмони.
оклюзійний (обтураційний) холецистит. Спочатку виникає клініка жовчної кольки. Біль виникає несподівано і швидко наростає, іррадіює в праве надпліччя, лопатку, іноді – в ділянку серця. Біль інтенсивний, хворий неспокійний. Його обличчя набуває страждального вигляду, часто буває блювання. Живіт при пальпації часто м'який, жовчний міхур збільшений напружений і різко болючий. Температура тіла спочатку нормальна. Приступ триває 2-3 дні і може закінчитися після міграції конкременту назад в міхур або в холедох. При тривалій оклюзії міхурової протоки каменем розвивається водянка жовчного міхура, а після приєднання інфекції – деструктивний холецистит.
Це були так звані неперитонеальні форми холециститу.
Ускладнений холецистит.
Ускладнені холецистити можна розділити на дві великі групи:
1. Перитонеальні форми, коли патологічний процес уражає всю товщу жовче-вого міхура і переходить за його межі; викликаючи місцевий або загальний пе-ритоніт або інші ускладнення.
2. До другої форми відносяться обтураційні форми холециститу, коли виникає обтурація магістральних жовчевивідних протоків, яка проявляється ознаками механічної жовтяниці, холангіту або перитоніту.
1. Флегмонозний холецистит. Гнійне запалення жовчевого міхура, яке проті-кає з вираженими місцевими, рідше - загальними перитонеальними явищами. Зустрічається найбільш часто. Клінісна картина флегмонозного холециститу яскрава. Початок раптовий, часто після прийому великої кількості жирної їжі. Виникають сильні болі в правому підребер'ї з типовою ірадіацією болей по хо-ду діафрагмального нерва, нудота, повторна блювота, температура до 38-39оС. Іноді легка болючість і м'язевий захист в правому підребер'ї. Симптом Щоткіна-Блюмберга позитивний, симптом Ортнера-Грекова, Мюссі, Мерфі різ-ко позитивні. Іноді вдається пропальпувати збільшений, напружений і різко бо-лючий жовчевий міхур або запальний інфільтрат. Лейкоцитів 15-20 тис. Спри-ятливий перебіг флерменозного холециститу спостерігаються різко. Захворю-вання прогресує з наростанням явищ місцевого або загального перитоніту. Часто в процес втягуються магістральні жовчевивідні протоки з ознаками їх запалення і обтурації. При сприятливих обставинах процес переходить в під-гостру фазу. Тоді на 4-5 день утворюється інфільтрат, який захоплює жовче-вий міхур, сальник, печінковий кут товстої кишки, гепатодуоденальну зв'язку. Стихання процесу характеризується зменшенням болей і перитонеальних симптомів. Пізніше інфільтрат може розсмоктатися, болючість зменшується, температура нормалізується. До слідуючого приступу хворий почуває себе задовільно. Однак, іноді в центрі запального інфільтрату утворюється гнійник. Як правило, місцем накопичення гною стає сам міхур - це емпієма жовчевого міхура, як результат гнійного холециститу.
2. Гангренозний холецистит. Це одна з найтящих клінічних і морфологіч-них форм гострого холециститу, який протікає з явищами місцевого і загаль-ного перитоніту. Зустрічається рідше, ніж флегмонозний холецистит. Дифе-ренціальна діагностика між цими формами важка. Гангренозний холецистит виникає на грунті початкової флегмони. Гангрена міхура зумовлена важкою ін-фекцією при гіперергічній алергічній сенсибілізації організму. Клінічна картина: біль, дефанс,симптом Щоткіна-Блюмберга, болючий інфільтрат в правому під-ребер'ї. Позитивні симптоми Ортнера-Грекова, Мюссі. Якщо при гангренозно-му холециститі не вспіває розвинутися відграничуючий інфільтрат, то розви-вається картина розлитого перитоніту. Посилюються і розповсюджуються гра-ниці перитоніту, болючості, погіршується загальний стан. Риси обличчя за-гострюються, липкий піт, землисто-сірий колір шкіри, сухий язик, пульс до 120 слабого напруження, високий лейкоцитоз - 20-25 тис з різним зсувом лейкоци-тарної формули вліво.
Наслідки гострого і хронічного холециститу.
Наслідки одного і другого холециститу при слабовірулентній інфекції може
бути утворення водянки жовчевого міхура. Виникнення її зумовлено закупор-кою міхуревого протоки каменем, рубцем. Міхур збільшується в розмірах, стає тонкостінним і напруженим. Всмоктуюча функція порушується. Бактерії гинуть. Жовч стає білою.
Клініка. Постійні тупі болі, порушується міхур, загальний стан задовільний, температура нормальна, пальпаторно визначається еластична болюча пухли-на, в анамнезі перенесений гострий холецистит.
Емпієма жовчевого міхура - виникає коли інфекція жовчевого міхура і за-пальний процес в ньому перебігає на фоні блокади міхуревої протоки. Вміст міхура гнійний, часто інфікований. В залежності від степеня запалення в жов-чевому міхурі, інтоксикації і місцевих проявів захворювання, розрізняють хро-нічну та гостру емпієму жовчевого міхура.
Перфоративний холецистит виникає як ускладнення флегмонозного або гангренозного запалення жовчевого міхура. В результаті звиразкування стінки жовчевого міхура, її некрозу при нарушеному живленні чи утворенні пролежня від наявного каменя, інфікований вміст міхура через утворення дефект поступає у вільну черевну порожнину або в порожнину, відграничену запаль-ним інфільтратом, сусідніми органами і сальником. Часто прорив відбувається в припаяну тут кишку. І тоді вміст і конкременти поступають в порожнинний ор-ган і таким чином утворюється внутрішня нориця. Так іноді завершується гострий приступ. Клінічна картина перфорації жовчевого міхура багато в чому залежить від фази розвитку запального процесу в міхурі, терміну від початку захворювання, морфологічних змін в жовчевому міхурі і степені утворення злукового бар'єру, інфільтрату кругом жовчевого міхура.
Перфорація виникає на фоні вираженої картини холециститу. Спостеріга-ється посилення болей а правому підребер'ї або по всьому животу. Різко погір-шується загальний стан. Можливий колапс. Риси обличчя загострюються. Шкірні покриви стають блідо-жовто-сірого кольору. Температура різко підви-щується. Пульс пришвидшується. Зрідка перфорація може залишитися неза-міченою.
Місцеві зміни з боку живота непостійні і залежить від умов, в яких наступи-ла перфорація. Посилюється і розширюється зона дефансу м'язів. Живіт зду-тий. Блювота. Нудота. Живіт різко болючий при пальпаціії в усіх відділах, але більше всього в правому підребер'ї. Перистальтика кишечника пригнічена. Різ-ко позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга вказує на перфорацію і вільну че-ревну порожнину і розвиток розлитого перитоніту.
При диференціальному діагнозі необхідно виключити перфоративну ви-разку шлунка, перфорацію кишки, апендицит. Якщо перфорація відбувається в умовах відграничуючого інфільтрату від вільної черевної порожнини, то вини-кає картина ограниченого перитоніту, підпечінкового або піддіафрагмального абсцесу. Посилюються болі в правому підребер'ї з ірадіацією в праве надпліч-чя, лопатку, шию. Температура тіла висока. Лихомнка. Нічні поти. Загальна ін-токсикація. Нудота. Блювота. Пальпаторно під печінкою визначається болю-чий інфільтрат. Дихальна екскурсія легень ограничена.
Перфорація в порожнинний орган: 12-ти палу кишку, шлунок, обвідну киш-ку, загальну жовчеву протоку приводить до утворення внутрішніх нориць.Такі нориці відмічаються у 2% оперованих хворих.
Перфорація жовчевого міхура в інфільтрат, зв'язаний з передньою черев-ною стінкою, може привести до утворення зовнішньої нориці. Такі нориці відмі-чаються у 2,5% випадків.
Пропітний жовчевий перитоніт без видимої перфорації жовчевого міхура описано в 1909 році. Вивченням цієї патології займався професор Т.О.Шаак. Розвиток його пояснюється підвищеною проникливістю жовчі через стінку жов-чевого міхура. Захворювання розвивається поступово, наростає картина пе-ритоніту, піднімається температура. Виражена інтоксикація. Живіт різко зду-тий, напружений. Остаточно діагноз виставляється під час операції.
Гострий холецистит, ускладнений ураженням жовчевих протоків
Обтураційна форма - характеризується наявністю часткової або повної не-прохідності магістральних жовчевивідних протоків, що приводить до розвитку
певного симптомокомплексу, який дозволяє виділити три форми таких усклад-нень: 1. Жовтушну;
2. Септичну;
3. Панкреатичну (холецистопанкреатит).
Такий поділ до деякої міри умовний, так як часто спостерігається поєднання вказаних ускладнень. Але визначення форми ускладнення має рішаюче зна-чення в виборі лікувальної тактики і в наданні раціональної і ефективної допо-моги хворим.
1. Жовтушна форма. Проявляється механічною закупоркою жовчевих шля-хів. Внаслідок цього розвивається механічна жовтяниця. Причини: обтурація жовчевивідних протоків каменем, частіше всього в зоні фатерового соска, руб-цеві стриктури печінково- жовчевої протоки або фатерового соска, обтурація глистами, здавлення збільшеною головкою підшлункової залози, періхоледо-хеальний лімфаденіт.
Жовтушна форма часто поєднується з холангістом, панкреатитом і іншими ускладненнями. Захворювання починається з приступу болей. Через кілька го-дин або на слідуючий день з'являються перші ознаки обтурації: жовтушність шкіри і склер, темна - кольору пива- сеча, підвищення білірубіну. Блоі переду-ють жовтусі.
Приєднання інфекції приводить до розвитку холагніту: висока температура, лихоманка. Жовтуха при холедохолітіазі приймає стійкого характеру, якщо за-щемлюється великий камінь. Невеликі камені можуть пройти в 12-ти палу киш-ку. Довге існування жовтяниці приводить до незворотніх змін в печінці - біліар-ному цирозі і розвитку печінково-ниркової недостатності. Якщо своєчасно не зробити операцію, то хворий загине від гострої печінково-ниркової недостат-ності. При пальпації в правому підребер'ї, іноді болючий інфільтрат або збіль-шений жовчевий міхур - позитивний симптом Курвуазьє. Характерною для ме-ханічної жовтяниці являється білірубінемія з прямою реакцією.Кал ахолічний, реакція його на стеркобілін від'ємна, в сечі з'являються жовчеві пігменти і жов-чеві кислоти при відсутності уробіліну.
При обстеження хворого з жовтяницею дуже важливим являється встанов-лення її механічної природи і провести деференціальний діагноз з паренхіма-тозною і гемолітичною жовтяницями. А при механічній жовтяниці виключити ракове ураження жовчевих шляхів. Декілька слів про вентильні камені.
Септична форма холангіту. В процес втягується позапечінкові і внутріпе-чінкові жовчеві протоки з розвитком холангіту. Одночасно, як правило, пору-шується дренажна функція позапечінкових жовчевивідних протоків і часто ная-вна механічна жовтяниця.
Холангіт може перебігати в трьох формах:
1. Гострий холангіт;
2. Хронічний холангіт;
3. Облітеруючий-склерозуючий холангіт.
Перша і друга форми частіше відмічаються на фоні часткової або повної обту-рації магістральних жовчевивідних протоків каменем, стриктурою, здавленням запальним інфільтратом.
Морфологічні зміни жовчевих протоків при холангіті можуть бути в виді ка-тарального, флегмонозного або гангренозного запалення їх стінок.
Склерозуючий холангіст спостерігається як наслідок гострого або хронічно-го холангіту. Основним симптомом є підвищення температури до 30-40оС, бо-лі в ділянці печінки, жовтушність шкіри, склер, які посилюються після приступу болей. Тахікардія. При пальпації край печінки болючий, запальний інфільтрат в ділянці жовчевого міхура. Місцеві периттонеальні явища виражені помірно. Лі-кування - внутріартеріальне введення ліків.
Гострий холоцистопанкреатит зустрічається у 15-30% з числа хворих із захворюваннями жовчевих шляхів. Існує три точки зору на механізм виникнен-ня гострого холецистопанкреатиту:
1. Затікання інфікованої жовчі із загальної жовчевої протоки в протік підшлун-кової залози, що має місце при закупорці каменем фатерового соска, набряці або стенозі останнього;
2. Порушення кровообігу в підшлунковій залозі;
3. Інфікування підшлункової залози через кровоносні лімфатичні судини.
З другого боку, рефлюкс панкреатичного соку в жовчевий міхур в умовах по-рушеної дренажної функції магістральних жовчевивідних протоків, на думку ряду авторів, сприяє виникненню холецисту.
По клінічному перебігу холецистопанкреатит може бути гострим і хроніч-ним. Клінічна картина хронічного холецистопанкреатиту залежить від симпто-мів ураження жовчевого міхура, жовчевих протоків і симптомів запалення під-шлункової залози. При цьому симптоми панкреатиту і надають своєрідність даній формі захворювання. Болі локалізуються в правому пдребер'ї і епігастрії, часто ірадіюють в спину і мають оперізуючий характер. Часто спостерігається лівобічний френікус-симптом. Блювота виснажує хворих. Відмічається жовтя-ниця. Температура висока. У важких випадках відмічається колапс, акроціаноз
мармурове забарвлення живота, частий пульс, зниження АТ. При пальпації живота - болючість в ділянці првого підребер'я і по ходу підшлункової залози. Часто вдається пропальпувати збільшений і напружений болючий жовчевий міхур або запальний інфільтрат. Якщо втягнутий в процес хвіст підшлункової залози відмічається симптом Мейо-Робсона.
Лабораторні дані: підвищена діастаза, ліпаза, білірубінемія.
Сучасні методи лікування.
Консервативному лікуванню підлягають тільки доброяківно-перебігаючі форми холециститу із рідкими загостреннями, без болевого синдрому і зі слабими швидкопротікаючими приступами.
С.П.Федоров говорив: "В хірургії жовчевих шляхів, може бути менше, ніж в любій іншій області, можливе прописування категоричних правил для оперу-вання, а слід більше всього пристосовуватись до індивідуального випадку."
Холецистектемія не апендектомія. Всі гострі холецистити: катаральні, флег-монозні, гангренозні, холецистопанкреатити підлягаюить операції. Всі форми гострого холециститу з ураженням позапечінкових жовчевих шляхів - холенгіт, обтурації підлягають хірургічному лікуванню.
Обгрунтування хірургічного методу лікування:
Кожний приступ гострого хо-лециститу залишає глибокий слід не тільки в позапечінкових жовчевих прото-ках, але і в самій печінці. Привести дані змін функціонального стану печінки - зміни білку, ферментів, антитоксичної функції печінки. В слідуючому вогнищі запалення виникає розширення границь потологічного процесу з втягненням інших органів.
Про це свідчать морфологічні зміни, які знаходять в жовчевому міхурі і поза-печінкових шляхах,печінці і інших. Найбільшчастим ускладненням хронічного холециститу є холелітіаз, запальні і рубцеві стриктури протоків і фатерового соска, хрогічний і гострий холангіт. При затяжних формах останніх ускладнень часто виникає біліарний цироз печінки. Запалення позапечінкових жовчевих шляхів рано чи пізно приводить до ураження печінки, про що свідчать стійкі по-рушення її функції.
Питання летальності тісно зв'язані з тактикою. Більше помирають при запу-щених формах захворювання. З віком зростає риск операції. Так летальність до 50 років складає 2%, а в віці старше 70 років - 10-12%.
Тактика не залежить від характеру і динаміки процесу. У хворих старшого віку частіше відмічаються деструктивні форми. Деструктивні форми зворотно-му розвитку не піддаються. Процес може припинитись, але повного виздоров-лення не наступає.
Коротко зупинитись на методах операції:
1. Холецистоктомія;
2. Холоцистостомія;
3. Холедохотомія;
4. Біліодигестивні анастомози;
5. Дренування протоків і черевної порожнини.
Післяопераційний період. Наслідки.
Використана література
1. Г.И. Бурчинский - “Клиническая гастроентерология” – Киев,
“Здоров’я” – 1978
2. И. Литтманн – “Оперативная хирургия” Будапешт, “AKADEMIAI
KIADO” 1981
3. Б. Нидерле и соавторы – “Хирургия желчных путей” – Прага,
“АВИЦЕНУМ” 1982
4. И. Фегерешану, К. Ионеску-Бужор, Д. Аломан, Е. Албу – “Хирургия
печени и внутрипеченочных желчных путей” – Бухарест,
“ИЗДАТЕЛЬСТВО АКАДЕМИИ СОЦИАЛИСТИЧЕСКОЙ
РЕСПУБЛИКИ РУМЫНИИ” – 1976
5. Конспект лекцій
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора