Психопатії.. Самостійна робота з Психологія. Робота № 202075

Перехід до торгівельного партнера Binance

Психопатії.

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Медичний факультет

Кафедра:

Кафедра психіатрії, психології та сексології

Інформація про роботу

Рік:

2006

Тип роботи:

Самостійна робота

Предмет:

Психологія

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

МОЗ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО Кафедра: Психіатрії, психології та сексології Самостійна робота на тему: «Психопатії.» Виконав: Викладач: Білобривка Ростислав Іванович ЛЬВІВ-2006Психопатії - це група стійких уроджених чи придбаних характерологичних розладів при загальній схоронності інтелекту, міжособистісних відносин, що приводять до порушень, і адаптації до навколишнього. Психічна дисгармоничность при психопатії залежить від надмірної виразності одних психічних властивостей і недорозвинення інших. Так, наприклад, підвищена емоційна збудливість при відсутності контролю за поводженням і реакціями, викликуваними афективними стимулами; тривожність, непевність і підозрілість при недостатності адекватної оцінки навколишнього і почуття реальності; егоцентризм, надмірні домагання на свою значимість при відсутності здібностей, можливостей і м. д. Зазначені психічні властивості присущи деякою мірою нормальної в психічному відношенні особистості, але вони в ній представлені в збалансованому виді. Збалансованість психічних властивостей особистості створює стійку, гармонійну структуру особистості. Гармонійність і дисгармоничность особистості – поняття більш широкі, чим ті, котрі застосовуються для кваліфікації психічних станів. Гармонійність особистості як оптимальне сполучення її фізичних чи психічних властивостей може в більшого ступеня відповідати одним вимогам і в меншої – іншим. Однак у психопатичних особистостей ці властивості представлені в сполученнях, затрудняющих соціальну адаптацію. При визначенні психопатичних станів з безлічі психічних властивостей і їхніх сукупностей виділяються переважно ті, котрі приводять до порушення міжособистісних відносин і соціальної дезадаптации особистості. КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ Клінічні прояви психопатій характеризуються наступними особливостями. Обличчя, що страждають цими захворюваннями, відрізняються дисгармонійним складом особистості, виразність якої приводить до порушень соціальної адаптації. Психопатичні прояви тотальні, тобто виявляються у всіх сферах діяльності, і стабільні. Можливість адаптації в житті при психопатіях залежить від двох передумов: виразності дисгармоничности особистості і зовнішніх факторів. Психопатична особистість може бути задовільно адаптована в сприятливих для неї умовах (стан компенсації) і дезадаптирована з яскравою виразністю властивих їй психопатичних проявів, у тому числі і невротичних, при несприятливих умовах (декомпенсація). Психопатії відрізняються від інших захворювань, у тому числі і від психічних. Психопатії тісно інтегровані з особливостями особистості, її установками, у той час як хвороби, включаючи і психічні, є чимось далеким для особистості хворого. Динаміка психопатії має інші особливості у порівнянні з динамікою хвороб. При психопатії відсутні ремісії. У лікуванні психопатії ведуче значення належить корекції особистості і перебудові відносини особистості до себе і навколишньому. Оцінка поширеності психопатій представляє труднощі. Хворі психопатією попадають під спостереження лікарів при декомпенсації їхніх чи станів у випадках порушення суспільних законів. Збудлива психопатія Ця форма психопатії відрізняється бурхливими афективними проявами роздратування, невдоволення і гніву в ситуаціях, що не відповідають інтересам хворого, чи у випадках, коли йому може здаватися, що ущемляють його права і т.д. Поза обставинами, емоційно значимих для хворого, його афективні реакції можуть бути цілком адекватні. Поводження і дії протікають у вищезгаданих умовах без достатньої логічної оцінки, без обліку можливих їхніх наслідків. Часом вони можуть бути майже імпульсивними. Обличчя з такою формою психопатії легко вступають у конфлікти з навколишніми і нерідко роблять агресивні вчинки. У зв'язку з цим у них часто виникають напружені відносини в колективі. Усе це часто буває причиною стресу, що викликає декомпенсацію станів у психопатичних особистостей. Адекватного усвідомлення неправильності своїх реакцій і поводження в них, як правило, не буває. Постійно мається тенденція знаходити причини і обставини, що виправдують таке поводження. Шизоїдна психопатія Обличчя із шизоїдной психопатією відрізняються нетовариськістю, замкнутістю, украй важко вступають у контакт із навколишніми. У дитинстві вони люблять грати на самоті в тихі і спокійні ігри, найчастіше будинку, ніколи не поділяються своїми переживаннями з родителями, з однолітками не можуть знайти загального мови. Надалі в силу обставин заводять з навколишніми дружні відносини, але контакт завжди формальний. У залежності від переваги рис надмірній чи чутливості емоційній холодності виділяються експансивні і сенситивні шизоїды. Сенситивні шизоїды відрізняються підвищеної ранимостью, надмірно хворобливою уразливістю, разом з тим вони досить злопам'ятні, подовгу переживають виявлену у свою адресу брутальність чи незначну образу. Експансивні шизоїды, навпроти, відрізняються елементами емоційної «анестезії» стосовно навколишнього. Вони анітрошки не вважаються з чужим думкою, в усьому покладаються на свої погляди, у відношенні з іншими людьми зарозумілі, холодні. У професійних взаєминах завжди відрізняються сухістю й офіційністю. І, звичайно, основною рисою є байдужність до навколишніх, що особливо яскраво може виявлятися у відношенні окремих облич і близьких (батьки, родичі і т.д.). Психастенічна психопатія Ядром психастенічної особистості є тривожність і непевність у собі. З дитинства в таких облич відзначається сором'язливість, підвищена вразливість, постійний острах зробити що-небудь не так. У школі, виходячи до дошки відповідати, вони бояться, що не згадають виучений матеріал, у гостях не зважуються зайвий раз що-небудь зробити, сказати слово з побоювання, що обов'язково зроблять це не так, як треба. Будучи дорослими, вони постійно в усьому сумніваються, не упевнені в собі, у своїх справах, у правильності свого поводження, нерішучі в спілкуванні з навколишніми. Взаємини з іншими людьми для них представляють часом велику складність. Їм невластиві пориви, спонтанні спонукання. Перш ніж зробити який-небудь крок, вони болісно довго оцінюють його, сумніваються в його доцільності. Афективні типи психопатій У залежності від переваги в особистості того чи іншого афекту виділяються два варіанти афективних психопатій: дистимічний і гипертимфчний. Дистимічні особистості відрізняються трохи песимістичним поглядом на життя, завжди скептично відносяться до проявів веселощів і радості навколишніми і самі чи радуються веселяться винятково рідко. У те же час будь-яка чи невдача нещастя діє на них значно сильніше, чим на навколишніх. Такі люди схильні до деякого самобичування і скептицизму як у відношенні себе, так і навколишніх. Гипертимічні особистості завжди діяльні, активні, перебувають у гарному настрої, балакучі, на життя дивляться оптимістично. Вони завжди ініціатори у різних справах, активно займаються суспільною роботою, керують кружками, секціями. На роботі вони – «душу колективу». Психопатії хитливі Хворі з хитливою психопатією відрізняються недорозвиненням вольових якостей, підвищеною сугестивністю, відсутністю серйозних життєвих установок. Вони живуть одним удень, ніколи не доводять почату справу до кінця. При постійній стимуляції і контролі за їхнім поводженням з боку їм удається частково компенсуватися, якось пристосовуватися в житті. Будучи надані самими собі, вони ведуть дозвільний спосіб життя, легко утягують в антисоціальні групи, зловживають спиртними напоями і т.д. Представлені вище опису форм психопатії дані трохи схематично. У чистому виді окремі форми психопатії зустрічаються нечасто. Часто наблюдаються змішані, де на ряді з ведучими ознаками, властивими визначеному виду психопатії, маються й інші, типові для нього. Акцентовані особистості Стану, названі німецьким психіатром К. Леонгардом акцентованими, також підрозділяються на окремі варіанти. Деякі з їх нагадують відомі форми психопатій. Їхній ведучі ознаки можуть нагадувати скорочені прояви відповідних психопатій. Інші стану по своїх проявах відрізняються від відомих форм психопатії. Так, акцентовані особистості мають подібність зі страждаючими істеричної психопатією. Вони схильні до театральності, до самоствердження в очах навколишніх і т.д. Однак ці прояви в них не настільки ярки і загальна дисгармоничность особистості виражена значно менше. Інші варіанти акцентованих станів менше відповідають формам відомих психопатій, хоча серед них і виявляються ознаки дисгармонических властивостей особистості: ригідність, некерованість і ін. У рамках акцентованих станів часто зустрічаються змішані варіанти, що включають ознаки різних типів акцентування. Акцентовані особистості не є патологічними, більш легко адаптуються в житті, чим психопатичні, і їхня адаптація більш стійка, однак і в них у несприятливих умовах можуть виникати стану декомпенсації, а також патологічний розвиток. При патологічному розвитку мається кореляція між окремими типами акцентуації і самим характером розвитку. ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА Лікування при психопатіях зв'язано з великими труднощями. Як уже указувалося, психопатії не є захворюваннями у власному змісті цього слова. Якщо при лікуванні захворювань основною метою є усунення хворобливого процесу і його можливих проявів, то при психопатії ведуче значення належить перебудові особистісних установок, створенню правильного розуміння принципів побудови своїх відносин з навколишніми. Однак наявні зараз психотропні засоби дозволяють ефективно впливати лише на окремі прояви психопатій. Одне з ведучих місць у структурі багатьох психопатичних станів займають різні афективні розлади. Призначення психотропних препаратів для усунення афективної чи патології контролю емоційних проявів повинне проводитися з урахуванням особливостей їхньої симптоматики і можливої загальної дії на стан хворого. При депресивних розладах застосовують антидепресанти, при тривожному стані – транкви- лизаторы, при сполученні депресивної симптоматики з досить вираженими проявами тривоги – комбінацію аитидепрессантов із препаратами нейро- лептического ряду. З огляду на, що психопатії не властиві глибокі депресії, звичайно варто призначати легкі антидепресанти. При психопатії часто відзначається порушення сну. Іноді сон нормалізується після прийому транквилизатороа. Якщо цього не відбувається, варто призначати снотворне. При паранойяльных реакціях варто застосовувати нейролептики. При сполученні паранояльных реакцій з афективними лікування повинне бути комбінованим. При виборі психотропних засобів для лікування психопатії необхідно віддавати перевага препаратам із широкою дією. По загальному визнанні фахівців, що веде роль у лікуванні психопатії повинна належати психотерапії. Лише за допомогою психотерапії можна змінити установки особистості, внести корекцію в її представлення про своєму «Я» і допомогти знайти шляху побудови правильних міжособистісних взаємин. Психотерапія може бути різної – індивідуальної і колективної. Кожна з форм психотерапії має свої достоїнства. У колективної психотерапії можуть брати участь обличчя з поліпшенням стану. Їх приклад буде грати позитивну, стимулюючу роль для інших. Два види лікувального впливу – лікарську і психотерапію – не випливає протиставляти один одному. Вони повинні комбінуватися. І при правильному сполученні їх лікувальний зффект підсилюється. За рубежем у зв'язку з психодинамическими поглядами на природу психопатій їхнє лікування проводиться головним чином за допомогою психоаналізу. Ціль такого лікування – виявлення підсвідомих комплексів, отреагирование їхнім хворим, корекція поводження. Психоаналіз проводиться індивідуально місяцями і роками. З цими ж цілями застосовується і психодрама. У спеціально сценах, що граються, де хворої може бути чи учасником тільки глядачем, представляються епізоди з його раннього життя з метою допомогти йому відреагувати хворобливі комплекси. Позитивні результати обумовлені не особливими прийомами лікування, а увага, що приділяється хвор, і як би виявленням механізмів виникнення його хвороби. Ефективність профілактики психопатій залежить як від загальсоціальних умов життя суспільства, так і від проведення спеціальних психогигиенических і медичних заходів. Особистість формується в умовах активного впливу різних средовых соціальних умов. На ранніх етапах – це родина, дитячий сад, школа, школа профтехнавчання, інститут і т.д. Список використаної літератури: В.И. Маколкин, С.И. Овчаренко, Внутрении болезни., М., Медицина, 1994, с. 77, 105 – 114; Лекції з психіатріїї. Підручник. Нервовві хвороби. Вітничук с.м.,Дубенко Є.Г., Мачерет Є.Л. К. Здоров′я,. 2001. – 696с. М.Д. Машковский «Лекарственные средства», В 2-х томах, Вильнюс, 1994 г., т. 1 с. 104, т. 2 с. 57; О.К. Напреєнко. Підручник .Психіатрія.-К., Здоров′я 2001.-584с.

Самостійна робота Психологія

01.01.1970 03:01-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись