Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕХАНІЗОВАНОГО (ТАНКОВОГО) ПОЛКУ В НАСТУПІ.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Івано-Франківська державна медична академія
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра медицини катастроф і військової медицини
Інформація про роботу
Рік:
2003
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Організація медичного забезпечення військ в умовах надзвичайного стану
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
КАФЕДРА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ І ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ
„Затверджую”
завідуючий кафедрою МКіВМ
професор В.КРИСА
“____”_____________2003 р.
ЛЕКЦІЯ З ПРЕДМЕТУ
„Організація медичного забезпечення військ в умовах надзвичайного стану”
Тема №11. „ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
МЕХАНІЗОВАНОГО (ТАНКОВОГО) ПОЛКУ В
НАСТУПІ”
Підготовлена
начальником навчальної частини кафедри МКіВМ
полковником м.с. Плісом Б.Я.
обговорено на засіданні кафедри
„____”____________2003 р.
Протокол №______
Івано-Франківськ
2003
Наступ – вид бою, який проводиться з метою розгрому противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості.
Він полягає в уражені противника всіма наявними засобами рішучій атаці, стрімкому просуванні в глибину його розташування, знищенні або полонені живої сили, захопленні зброї, воєнної техніки різної техніки і намічених районів (рубежів) місцевості.
В залежності від обстановки і поставлених завдань, наступ може вестися:
На противника, який обороняється;
На противника, який наступає;
На противника, який відступає.
Наступ полку на противника, який обороняється здійснюється з висуванням із глибини або з положення безпосереднього зіткнення з ним. В умовах використання ядерної зброї основним способом переходу в наступ висуванням із глибини. В цьому випадку наступ проводиться із вихідного району, який призначений на відстань 20-40 км від попереднього краю противника. Для забезпечення організованого руху полку першого еталону призначається один –два маршрути, на яких призначається вихідний рубіж і рубежі регулювання. З метою забезпечення організованого висування частини (підрозділів) і одночасної їх атаки призначаються рубежі розгортання і рубежі переходу в атаку.
Рубежі розгортання в батальйоні колони призначаються поза зоною ефективного вогню основної маси артилерії противника, звичайно на відстані 12-15 км від його переднього краю.
Рубіж розгортання в ротні колони призначаються поза межею досягнення вогню прямою наводкою гармат, танків, установок, протитанкових ракет противника на відстані 4-6 км від його переднього краю оборони.
Рубіж атаки призначається так, щоб висування на нього танкових і мотострілецьких підрозділів здійснювалось скритно, виведення його забезпечувало ведення ефективного вогню. Він може призначатися на відстані 600 м від переднього краю і більше.
Середні темпи наступу військ можуть складати на Західному ТВД 50 км в добу.
Мотострілецький (танковий) полк наступає в полосі до 5 км, батальйони – на фронті до 2 км.
Полку першого ешелону вказується найближче, наступне завдання і напрямок подальшого наступу. Полку другого ешелону призначається найближче завдання і напрямок подальшого наступу.
Рота наступає на фронті до 1 км, взвод – на фронті 300 м. Батальйону першого ешелону призначається найближче завдання, завдання і напрямок подальшого наступу. Роті першого ешелону і батальйону другого ешелону – найближче завдання і напрямок подальшого наступу.
Бойовий порядок полку в наступі будується в один або в два ешелони. При одноешелонній побудові бойового порядку виділяється сильний загальновійськовий резерв.
Для забезпечення управління підрозділами в наступі розгортаються пункти управління: СП – на відстані до 1 км, КП 1-3 км, ТПУ -8-12 км від лінії фронту підрозділів 1 ешелону полку.
Сучасний наступ характеризується рішучістю, високою маневреністю, напруженістю і швидкоплинністю, швидкими і різкими змінами обстановки і різноманітністю використаних способів його ведення розгортанням бойових дій на землі і в повітрі – на широкому фронті, на велику глибину і ведення їх в високому темпі.
УМОВИ ДІЯЛЬНОСТІ МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ В НАСТУПІ.
МОЖЛИВІ САНІТАРНІ ВТРАТИ
Перечислені вище особливості в організації і веденні наступи визначають своєрідність умов діяльності медичної служби.
Які умови приходиться враховувати начальнику медслужби полку при організації медичного забезпечення наступу?
Необхідність максимально можливого наближення всіх сил і засобів медичної служби до лінії фронту, з тим, щоб забезпечити в медичному відношенні війська на найбільш можливу глибину. Це пов’язано з великою глибиною бойових задач, високими темпами наступу.
Високі темпи наступу військ (від 50 до 80 км в добу) примушують часто переміщати МПП, що потребує значної затрати часу на згортання, переміщення і розгортання його на нових рубежах і може привести до зменшення пропускної можливості і скорочення об’єму медичної допомоги. В силу цього начальник медслужби полку повинен не порушувати проведення лікувально-евакуаційних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів для чого проводиться маневр силами і засобами медичної служби.
Просування полкового медичного пункту, а також евакуація поранених нерідко бувають затруднені в зв’язку з зайнятістю доріг здійснюючими маневр військами другого ешелону і резервами.
Можливість одночасного виникнення масових санітарних втрат в результаті використанні противником ЗМУ, потребує постійної наявності резерву сил і засобів медичної служби, яка б знаходилася в постійній готовності до висування в район масових санітарних втрат.
Виникає необхідність дуже швидкого збору поранених і хворих, їх вивозу з поля бою і укриття з тим, щоб виключити можливість від повторного пораження, а також під колесами і гусеницями своєї техніки. Складність розшуку, збору і надання допомоги пораненим зумовлюється і тим, що вони розкидані на великій території.
Необхідність своєчасного проведення медичної розвідки, спеціальних протиепідемічних та інших профілактичних заходів у військах. В наступі війська діють, як правило, на недостатньо вивченій місцевості, несприятливій в санітарно-епідемічному відношенні, зараженні отруйними, радіоактивними речовинами і біологічними середниками ураження.
Санітарні втрати полку визначається ступенем напруженості бойових дій характером і масштабами використання противником засобів ураження, щільністю бойових порядків військ.
По досвіду Великої Вітчизняної війни, стрілецький полк за один день наступу втрачав пораненими в середньому 8-12 % особового складу. Полк, діючий на головному напрямку, звичайно, ніс більші втрати, ніж при діях на інших напрямах.
В сучасних умовах, коли ядерна зброя може вивести із строю значну частину не тільки живої сили, але й бойової техніки противника, санітарні втрати від вогнепальної зброї можуть бути дещо меншими або приблизно такими ж, як під час Великої Вітчизняної війни.
В тому випадку, коли сторони не використовують зброї масового ураження, втрати полку в наступі, по-видимому, будуть на рівні максимальних втрат минулої війни або дещо вище їх.
Виходячи із цього санітарні втрати полку за добу бою без використання ЗМУ можуть, складати 12-18% з використанням ЗМУ 25-40%.
Санітарні втрати є найважливішим елементом, який визначає об’єм роботи, склад і засоби медичної служби, а також порядок їх використання. Особливості організації бою полку в наступі з ходу дозволяють вважати, зо розмір санітарних втрат від вогнепальної зброї при цьому виді наступу полку буде дещо нижчим, ніж при наступі полку із безпосереднього зіткнення із противником .
Однак високі темпи розвитку бойових дій і маневреність підрозділів і вогню на полі бою зумовлять значну нерівномірність у виникненні санітарних втрат як в часі, так і на місцевості.
Під час Великої Вітчизняної війни основна маса санітарних втрат, як правило, виникла в перший день бою, головним чином при прориві переднього краю і розгромі перших ешелонів бойових порядків частин противника. В той час військам приходилося буквально прогризати оборонну позицію противника і темп наступу був не високий, звичайно декілька кілометрів за день бою.
Санітарні втрати при виконанні найближчого завдання можуть складати до 70% добових, при цьому 70% втрат складуть втрати підрозділів першого ешелону.
В сучасних умовах можливе знищення противника на цьому рубежі і втрат при наступі полку з ходу будуть незначними. Але слід мати на увазі, що противник може в окремих випадках нанести удари вогневими засобами по колоні полку, що висувається, тобто ще до моменту атаки підрозділами полку переднього краю противника.
При бою в глибині оборони, опір противникам може зростати. Є підстави передбачати значні втрати в полку на наступних рубежах: при бою за оволодіння позицією першого ешелону дивізії противника, позицією дивізійних резервів і за оволодіння великими перешкодами.
Це зобов’язує начальника медичної служби полку передбачити можливість зосередження основних зусиль медичної служби полку, як правило, на забезпеченні бою полку в глибині оборони противника і своєчасне висунення сил і засобів медичної служби до рубежів найбільш вірогідних санітарних втрат. При наступах на бронетранспортерах БМП і танках основними місцями, де можуть знаходитися поранені і хворі, є пошкоджена техніка, а також місця вигрузки поранених із бойових машин, які продовжують рух в бойових порядках. Начальник медичної служби полку зобов’язаний також визначити вірогідні райони масових санітарних втрат і підрозділів полку, які в ході бою понесуть найбільші втрати. Найбільш імовірно використання противником зброї масового ураження по батальйону, який наступає на напрямку головного удару і по другому ешелону полку в період його вводу в бій. Це дозволить визначити приблизну потребу в силах і засобах, які необхідні для підсилення полеглих підрозділів маличної служби „МПБ”, а також одержати необхідну допомогу від командиру полку. Поряд з цим санітарні втрати використовуються для установлення об’єму медичної допомоги, яка надається в полку, місць (районів) розгортання медичних пунктів і т.п.
4. ЗАХОДИ, ЯКІ ПРОВОДЯТЬСЯ МЕДИЧНОЮ СЛУЖБОЮ В ПЕРІОД ПІДГОТОВКИ ДО НАСТУПУ
Робота медичної служби в полку при підготовці полку до наступу включає:
Прийняття рішення, планування медичного забезпечення і постановку завдань підлеглим.
Підготовку сил і засобів медичної служби до забезпечення бойових дій.
Проведення необхідних заходів серед особового складу полку.
В рішенні по медичному забезпеченні полку повинні бути вказані: завдання медичної служби, які витікають із конкретних умов певного бою;
об’єм медичної допомоги на медичному пункті полку;
місця (райони) і час розгортання медичного пункту полку;
порядок роботи медичних пунктів батальйонів в бою;
маневр МПБ і МПП в ході бою;
порядок збору, евакуації поранених і хворих на МПБ (шляхи евакуації, засоби);
сили і засоби, які виділяють для посилення МПБ і для евакуації поранених;
склад, місце розташування, порядок використання резерву сил і засобів медичної служби;
заходи медичної служби по захисту від зброї масового ураження і порядок організації ЛЕЗ у вірогідних районах масових санітарних втрат;
найбільш важливі санітарно-гігієнічні і протиепідемічні засоби;
порядок медичного постачання;
порядок зв’язку і представлення донесень.
Термін готовності медичної служби до забезпечення бою визначається часом готовності підрозділів полку до наступу. Рішення оформляється у вигляді плану медичного забезпечення полку в наступі. План як правило, оформляється на робочій карті і затверджується командиром полку.
Зміст плану начальник медичної служби полку доводить до підлеглих, віддаючи їм відповідні розпорядження (в письмовій формі або усно). Найбільш доцільною і швидкою формою доведення плану медичного забезпечення є особиста постановка завдань начальнику МПП і фельдшерам батальйону в підрозділах. Частину даних плану медичного забезпечення, які необхідно довести до командирів підрозділів, оголошуються в наказі по тилу.
З цією метою начальник мед служби полку готує відповідний розділ по медичній службі в наказ по тилу. Він вказує:
Місце і час розгортання МПП до початку бою і переміщення його в ході бою.
Об’єм медичної допомоги на МПП та МПБ.
Організація збору і евакуації поранених і хворих на МПП.
Засоби посилення МПБ.
Резерв сил і засобів медичної служби до початку бою і порядок його використання.
Основні заходи медичної служби по захисту особового складу від ЗМУ.
Санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи.
Заходи по захисту підрозділів медичної служби, проведення яких потребує рішення команд.
Порядок забезпечення медичним майном.
Підготовка сил і засобів медичної служби до забезпечення бойових дій включає:
Вивільнення медичних пунктів від поранених і хворих;
Доукомплектування медичної служби особовим складом і транспортом;
Поповнення недостаючого медичного майна, створення необхідних запасів і приведення;
Готовність санітарної техніки;
Одержання засобів посилення від начальника медичної служби девізії, розподілення своїх і наданих сил і засобів у відповідності з прийнятим рішенням;
Створення резерву сил і засобів;
Підготовка особового складу медичної служби до дій в умовах наступного бою.
Серед особового складу полку до виходу проводяться заходи:
забезпечення особового складу полку індивідуальними засобами надання медичної допомоги;
навчання особового складу прийомам надання першої медичної допомоги;
виявлення в підрозділах військовослужбовців, які втратили боєздатність (опромінення, інфекційні хвороби), їх евакуація лікувальні заклади;
проведення заходів по підвищенні стійкості особового складу до збудників інфекційних захворювань;
посилення санітарного нагляду за організацією харчування і водопостачання;
медичний контроль за проведення помивки особового складу зі зміною білизни (якщо є можливість), при необхідності дезинфекція обмундирування.
медичне забезпечення. мсм (тп) в ході наступу
Медичне забезпечення наступу на противника, який обороняється з виходом із глибини включає:
медичне забезпечення у вихідному районі,
при виході до рубежу,
переході в атаку,
медичне забезпечення атаки і в ході бою.
У вихідному районі медичні частини і підрозділи здійснюють підготовку до роботи в наступному бою і знаходяться в постійній готовності до виходу. Медичні пункти частин (підрозділів) розподіляються в районах розміщення своїх частин (підрозділів), окремий медичний батальйон – в районі розміщення дивізійного тилу.
Медична допомога пораненим і хворим у вихідному районі надається:
перша і долікарська – в підрозділах,
перша лікарська – в медичних пунктах частин і в частково розгорнутому окремому медичному батальйоні;
кваліфікована – в найближчих лікувальних закладах, евакуація в які, як правило, проводиться транспортними засобами вищої ланки медичної служби.
До початку наступу медичні частини і підрозділи згортаються і займають відведені місця в похідних колонах.
Медичні пункти батальйонів слідують в складі похідних колон батальйонів, медичний пункт полку – на за першим ешелоном полку. Сили і засоби, виділені для підсилення медичних пунктів полків (батальйонів), завчасно направляються в частини (підрозділи) і перемішаються в колонах разом із медичними пунктами.
Окремий медичний батальйон рухається за першим ешелоном дивізії. При посиленні дивізії окремим медичним загоном він висувається, як правило, за першим ешелоном дивізії, окремий медичний батальйон в цьому випадку – за її другим ешелоном (загальновійськовим резервом).
Перша медична допомога хворим і пораненим при виході військ до рубежу переходу в атаку надається в порядку взаємодопомоги і самодопомоги, стрільцями-санітарами і санітарними інструкторами рот безпосередньо в бойових машинах (автомобілях) або після витягнення із них поранених і хворих, які знаходяться в бойових машинах (автомобілях), які зберегли рухомість, як правило, залишають на місці до рубежу спішування або появи іншої можливості їх вигризки із них: поранені і хворі, які знаходяться у бойових машинах, що вийшли із ладу, також залишаються в них або витягаються з ним і зосереджуються в укриттях поблизу дороги. Місця знаходження поранених і хворих позначаються добре помітними знаками. Збір поранених і хворих здійснюється санітарним транспортом із спеціально обладнаними транспортними засобами загального призначення, які рухаються з медичними пунктами і в кінці колон.
При виникненні масових санітарних втрат в ході переміщення перша медична допомога пораненим і хворим надається в порядку само- і взаємодопомоги медичним складом підрозділів, які попали під напад, а також особовим складом загону ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження. Для надання першої лікарської і кваліфікованої медичної допомоги, як правило, використовуються медичні підрозділи і частини, розгорнуті на маршрутах переміщення дивізії (полку) або поблизу них при необхідності і у відповідності з конкретною обстановкою для цієї мети можуть використовуватися сили і засоби медичної служби дивізії (полку), які переміщаються; при цьому в першу чергу розгортається медичний взвод окремого медичного батальйону, окремий медичний загін (автоперев’язочна медичного пункту полку).
До початку атаки санітарний інструктор, як правило, знаходиться поблизу командира роти, санітарні транспортери – за бойовими порядками рот; медичні пункти батальйонів розміщуються за першими ешелонами своїх батальйонів розміщуються за першими ешелонами своїх батальйонів.
При атаці противника, який обороняється в комбінованому бойовому порядку медичний пункт полку першого ешелону з початком бою розгортається за його першим ешелоном на відстані до 6 км від лінії фронту. У випадку надійного ураження оборони противника і атаки в єдиному броньованому бойовому порядку медичний пункт рухається за першим ешелоном полку і розгортається в залежності від обстановки; для надання пораненим і хворим першої лікарської допомоги в цьому випадку з початком бою звичайно розгортається автоперев’язочна або використовуються медичні пункти інших частин, розгорнути дол. Початку атаки.
Окремий медичний загін (окремий медичний батальйон) з початком бою розгортається за полками першого ешелону дивізії звичайно на напрямку її головного удару на відстані 12-15 км від лінії фронту, окремий медичний батальйон (окремий медичний загін) який виходить за другим ешелоном дивізії (загальновійськовий резервом), зосереджується в призначеному районі в готовності до переміщення за наступаючими частинами по команді (сигналу).
При атаці в єдиному броньованому бойовому порядку (без спішування) перша медична допомога пораненим і хворим надається в порядку самодопомоги і взаємодопомоги в бойових машинах. Після надання першої медичної допомоги поранені і хворі при першій можливості висаджуються з бойових машин, переховуються та позначаються добре помітними знаками, а при наявності і радіо передавальними засобами.
Санітарні транспортери слідують за бойовими порядками рот, здійснюють розшук поранених і хворих, зосереджують їх в укриттях: („гніздах” поранених) на маршруті переміщення медичного пункту батальйону або вивозять безпосередньо на медичний пункт батальйону. Маршрут руху санітарних транспортерів повинен забезпечити розшук поранених і хворих у всіх місцях можливого їх знаходження. Особовий склад санітарних транспортерів надає першу медичну допомогу пораненим і хворим.
При атаці в комбін6ованому бойовому порядку (зі змішуванням) перша медична допомога пораненим надається в порядку самодопомоги і взаємодопомоги, санітарами і санітарками, інструкторами рот, які знаходяться безпосередньо в бойових порядках рот, а також особовим складом санітарних транспортерів. Збір і вивезення поранених з поля бою проводиться як в єдиному броньованому бойовому порядку.
Начальник медичної служби полку організовує додатковий розшук поранених в місцях, де підрозділи понесли найбільші втрати, а також там, де по умовах місцевості розшук був затруднений (чагарники, населені пункти).
Медичний пункт батальйону рухається по наміченому маршруті за бойовим порядком батальйону, зупиняється в місцях зосередження поранених і хворих, надає долікарську допомогу зосереджує поранених і хворих в укриттях або забезпечує їх завантаження в транспортні засоби, які здійснюють евакуацію в медичний пункт полку. Начальник медичного пункту батальйону про місця зосередження хворих доповідає начальнику служби полку (начальнику медичного пункту полку).
Евакуація поранених і хворих із підрозділів на медичний пункт полку організовується начальником медичної служби полку і здійснюється засобами, які є в його розпорядженні.
МЕДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МСП (ТП) НАСТУПАЮЧОГО НА ПРОТИВНИКА, ЯКИЙ ОБОРОНЯЄТЬСЯ В ПОЛОЖЕННІ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ЗІТКНЕННЯ З НИМ
До початку наступу на противника, який обороняється із положення безпосереднього зіткнення з них (із положення оборони або після заняття вихідного положення для наступу з виходом із глибини і одночасною зміною військ, які обороняються), як правило створюється таке ж угрупування сил і засобів медичної служби дивізії (полку), як правило в наступі з виходом із глибини, а атакою в комбінованому порядку, при наступі із положення оборони в залежності від обстановки і часу на підготовку до наступу окремий медичний батальйон (окремий медичний загін) і медичні пункти полків інколи можуть залишатися в попередніх місцях.
При зайнятті і дивізією (полком) вихідного положення для наступу і виходом із глибини одночасною зміною військ, які обороняються в безпосередньому зіткненні з противником, окремий медичний батальйон або окремий медичний загін (медичний пункт полку) переміщується у вихідний район за полками (батальйонами) першого ешелону дивізії (полку) і розгортається в призначеному місці. Для розміщення медичних частин і підрозділів максимально використовуються інженерні споруди та інші укриття, які раніше займалися змінними частинами, підрозділами.
Начальники медичної служби дивізій, які змінюються і змінних дивізій (полків) узгоджують питання медичного забезпечення військ в період зміни.
Медичне забезпечення наступу дивізії (полку) на противника, який обороняється із положення безпосереднього зіткнення з ним при прориві оборони і розвитку наступу військ здійснюється так сам, як і в наступі на противника, який обороняється і виходом із глибини.
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МПП В ХОДІ НАСТУПУ
В ході наступу медичний пункт полку виконує свої завдання поєднуючи роботу на місці з переміщенням за забезпечуваними підрозділами. Періодичність переміщення залежить від темпів наступу, кількості поранених і хворих, місць їх знаходження стану шляхів евакуації інших умов обстановки. Медичний пункт полку, як правило, не повинен відставати від підрозділів першого ешелону полку більш ніж на 12-15 км.
Для переміщення медичного пункту полку наявні поранені і хворі евакуюються в окремий медичний батальйон (окремий медичний загін) або передаються на йому на місці. При порушеннях евакуації із медичного пункту полку із дозволу командира полку поранені та хворі до евакуації в окремий медичний батальйон (окремий медичний загін) можуть залишатися на місці під спостереженням медичного складу і охороною або переноситься за собою; про місце і кількість залишених поранених і хворих начальник медичної служби полку негайно доповідає начальнику медичної служби дивізії.
При переміщенні медичного пункту полку не повинна порушуватись безперервність в надання пораненим і хворим першої лікарської допомоги. Це досягається умілим використанням автоперев’язочної, направленням поранених і хворих із підрозділів полку медичні пункти додаткових (спеціальних) частин в медичний пункт сусіднього полку або безпосередньо в окремий медичний батальйон (окремий медичний загін).
Медичний пункт полку другого ешелону розгортається, як правило, після вводу полку в бій і появи в полку поранених і хворих.
УПРАВЛІННЯ МЕДИЧНОЮ СЛУЖБОЮ В ХОДІ БОЮ
Організація усестороннього тилового забезпечення в ході бою покладається на замісника командира полку по тилу. Він організовує і несе відповідальність за усесторонню підготовку полку; узгоджене розташування і переміщення підрозділів тилу; підвіз всіх видів матеріальних засобів, використання автомобільних підрозділів, шляхів підвозу і евакуації; захист, оборону, охорону, зв’язок тилу і управління з ними.
Начальник медичної служб полку підпорядковується безпосередньо командиру полку, однак при організації забезпечення працює в тісному контакті із замісником командира полку по тилу, так як вирішується питання, впливаючих на організацію медичного забезпечення.
Наприклад: порядок використання в інтересах евакуації поранених транспорту підвозу, виділення додаткових продуктів для організації харчування хворих обмінного фонду обмундирування: визначення місця і порядок заправок санітарного транспорту пальним; визначає порядок зв’язку.
Робочим місцем начальника медичної служби полку повинно бути місце, куди може найбільш оперативно поступати інформація про хід бойових дій – КП полку або ТПУ.
В ході бойових дій командир полку керує підрозділами, як правило, із рухомого КП розміщеного на БТР-ПУ, командир танкового полку керує із танку. У зв’язку із обмеженим числом місць в БТР-ПУ, лікар не може знаходитися на ньому, тобто в цьому випадку, як правило, наступ начальник медичної служби полку буде працювати на ТПУ полку. Зв’язок ТПУ полк організовується по радіо із використанням рухомих засобів. Радіозасоби ТПУ полку мають зв’язок із командиром полку. ТПУ дивізії, з батальйонами і тиловими підрозділами. Радіостанція Р-105 М працює в мережі замісника командира полку по тилу.
ТПУ полку розгортається на відстані 8-12 км від лінії фронту. МПП в наступ розгортається на відстані 6 км, тобто, як правило, вони розміщуються на незначній відстані один від одного. Знаходячись на ТПУ, начальник медичної служби буде мати можливість керувати медичною службою по радіо із використанням рухомих засобів.
Начальник медичної служби полку зобов’язаний контролювати роботу МПП, періодично знаходитись і при необхідності приймати особисту участь у сортуванні і організації лікувальних евакуаційних заходів.
В ході бою начальник служби полку виїжджає в батальйони в яких виникли найбільші труднощі у виносі (вивозі) поранених з поля бою, і на місце приймає необхідні міри у відповідності з конкретною обстановкою, доповідає командиру полку і начальнику медичної служби дивізії про прийняте рішення.
Зв’язок з батальйонними медичними пунктами начальник медичної служби полку здійснює через водіїв санітарних машин, загальновійськовими засобами зв’язку (телефон, радіо) і через спеціальних посильних.
Медична служба полку в ході бою проводить безперервну медичну розвідку, основним завданнями якої являються:
виявлення вогнищ інфекційних захворювань, їх позначення, прийняття заходів, виключаючих можливість контакту особового складу полку з інфекційними хворими;
виявлення і позначення джерел з доброякісною питною водою;
відбір проб трофейних харчових продуктів і води для санітарно-гігієнічних і бактеріологічних аналізів;
збір даних про санітарно-епідемічний стан військ противника і його території і т.д.
Управління медичною службою в ході наступу спрямоване на своєчасне і безперервне проведення всіх заходів по медичному забезпеченню військ, відновленню боєздатності медичних підрозділів. Здійснення начальником мед. служби полку чіткого маневру силами і засобами в ході бою має вирішальне значення.
Безперервний зв’язок з підлеглими, постійна інформованість про обстановку і особиста присутність на найбільш відповідальних ділянках роботи дають начальнику м/с можливість забезпечити виконання завдань по медичному забезпеченню наступального бою.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора