Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕХАНІЗОВАНОГО (ТАНКОВОГО) ПОЛКУ В НАСТУПІ.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Івано-Франківська державна медична академія
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра екстремальної та військової медицини
Інформація про роботу
Рік:
2002
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Організація медичного забезпечення військ в умовах надзвичайного стану
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
КАФЕДРА ЕКСТРЕМАЛЬНОЇ І ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ
“Затверджую”
Завідуючий кафедрою ЕіВМ
професор В.Криса
“____”________________ 2002р.
Лекція з предмету
“Організація медичного забезпечення військ
в умовах надзвичайного стану”
Тема № 11. “ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕХАНІЗОВАНОГО (ТАНКОВОГО) ПОЛКУ В НАСТУПІ”
Підготовлена
начальником навчальної частини кафедри ЕіВМ
полковником м.с. Плісом Б.Я.
Обговорено на засіданні кафедри “____”_____________ 2002р.
Протокол №_________.
Івано-Франківськ
2002
Кількість годин: 2
Оснащення: таблиці – 2
Організація медичного забезпечення полку в наступі.
Похідний порядок частини при здійсненні маршу в передбаченні зустрічного бою.
План
І. Вступ
Актуальність теми: Наступ – вид бою, який проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами місцевості). В залежності від обстановки і поставлених завдань, наступ може вестися на противника, який обороняється, наступає або відходить.
Наступ на противника, який займає підготовлену оборону, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним, а на противника, який поспіхом перейшов до оборони з висуванням з глибини.
Організація медичного забезпечення полку в наступі буде визначатися:
- способом прориву оборони противника (з ходу, з вихідного положення);
- побудовою бойового порядку, глибиною бойових завдань, темпом наступу;
- можливістю різких і швидких змін обстановки.
Мета лекції: Ознайомити студентів з організацією медичного забезпечення механізованого полку в наступі.
ІІ Основна частина.
Санітарні втрати полку в наступі.
На роботу медичної служби в бою значно впливатиме величина, структура і характер санітарних втрат. В наступальному бою розміри санітарних втрат зазнають значних коливань і залежать від характеру і степені напруженості бойових дій, завдань, які вирішує полк, його місця в бойовому порядку дивізії, масштабів застосування противником зброї масового ураження, степені інженерного обладнання місцевості, наявності в особового складу індивідуальних засобів захисту та вміння користуватися ними.
З матеріалів різних операцій періоду Великої Вітчизняної війни, середньодобові втрати від вогнепальної зброї становили 8-12% особового складу. В окремих боях ці коливання були ще більш різними – від 1% до 25% за добу бою.
Сучасний наступальний бій характеризується більшою рішучістю, стрімким розвитком бойових дій а, отже більш мінливою обстановкою. В сучасному бою війська можуть наступати більш високими темпами і на більшу глибину, чим в період другої світової війни. Наявність на озброєнні сучасних армій засобів масового ураження може призвести до одномоментного виникнення у військах масових втрат.
В сучасному наступальному бою при застосуванні тільки звичайних видів зброї санітарні втрати за добу можуть складати 10-15% кількості особового складу.
В умовах застосування зброї масового ураження, санітарні втрати полку від звичайних видів зброї можуть складати 5-7%, від ядерної зброї – 17-25%, від хімічної зброї і токсинів – 3-8%, хворими – 0,1%. В цілому за добу бою при наступі санітарні втрати можуть складати 25-40% кількості особового складу.
При плануванні медичного забезпечення бойових дій військ важливо не тільки визначити можливу величину санітарних втрат, але й їх розподілення по рубежах, бойових завданнях, елементам бойової побудови військ. В другій світовій війні в ході бою найбільше число санітарних втрат, як правило, відмічалось в перший день при прориві головної смуги оборони противника і значно зменшувалось при дії в глибині його оборони. В сучасних умовах в залежності від завдань, які вирішуються полком і тактики дій противника, який обороняється найбільші санітарні втрати можна очікувати при прориві передового району оборони бригади і позиції бригадних резервів противника.
Якщо всі санітарні втрати механізованого (танкового) полку від звичайних видів зброї за добу бою при наступі прийняти за 100%, то 60% з них можуть складати при виконанні найближчого завдання, а 40% - при виконанні подальшого завдання.
При прогнозуванні величини санітарних втрат, а також оцінці втрат, доцільно визначити і їх структуру, так як вона безпосередньо впливає на обсяг і зміст медичної допомоги. Порівняльні дані щодо структури вогнепальних уражень за досвідом другої світової війни 1941-1945 р.р., війни в Афганістані 1979-1989р.р. та локальних війн другої половини ХХ століття подано в таблиці № 1.
Таблиця № 1.
Суттєво зростуть, порівняно з минулими війнами, втрати від звичайних видів зброї. При цьому збільшиться питома вага важких та вкрай важких поранень, опіків.
З досвіду другої світової війни з загального числа санітарних втрат легкопоранені складали менше половини, поранені середньої важкості – стільки ж і важкопоранені – не менше 15%. Частота виникнення травматичного шоку рівнялась 10-12% від загального числа поранених.
Приведені показники є усередненими, і в залежності від виду бою, характеру засобів ураження, які застосовувались, вони зазнавали значних коливань. Безперечно, в умовах сучасного бою, в зв’язку із змінами, які відбулися в засобах ураження, в тому числі і звичайних, число осіб, які потребують медичної допомоги по життєвих показаннях, в протишокових заходах, а також у виносі і вивозі з поля бою, значно зросте. У зв’язку з важкістю і складністю поранень збільшується і час для надання медичної допомоги одному пораненому.
2.Заходи, які проводяться медичною службою в період підготовки до бою. Оформлення плану медичного забезпечення механізованого полку в наступі.
Успішне забезпечення наступу в багато чому залежить від якості, своєчасності і повноти заходів, які проводить медична служба в підготовчий період. В той же час перелік цих заходів і повнота їх виконання визначаються тривалістю цього періоду, обстановкою та характером майбутніх бойових дій. Однак, у всіх випадках повинні бути визначені і проведені основні заходи, до числа яких слід віднести:
- евакуацію поранених і хворих з підрозділів медичної служби і зосередження цих підрозділів в назначених районах в готовності до роботи;
- доукомплектування особовим складом і транспортом підрозділів медичної служби;
- отримання засобів підсилення від вище стоячого начальника медичної служби та їх розподілення у відповідності з прийнятим рішенням, а також створення необхідного резерву;
- поповнення витраченого медичного майна, створення необхідних запасів та приведення в готовність санітарної техніки,;
- забезпечення особового складу військ індивідуальними засобами надання першої медичної допомоги;
- навчання особового складу полку прийомам надання само- і взаємодопомоги при пораненнях і захворюваннях;
- збір відомостей, які характеризують санітарно-епідемічний стан району майбутніх бойових дій і військ противника;
- проведення особовому складу планових і позапланових (по епідемічним показанням) щеплень;
- посилення контролю за якістю харчування і водозабезпечення особового складу;
- медичний контроль за проведенням гігієнічного миття особового складу зі зміною білизни і при необхідності за дезінфекцією і дезінсекцією обмундирування;
- підготовку особового складу медичної служби до дій в умовах майбутнього бою.
Роботу по організації медичного забезпечення полку в бою начальник медичної служби починає зразу ж після вказівок командира полку про майбутні бойові дії. З врахуванням отриманих вказівок командира полку, а також вказівок начальника медичної служби дивізії він оцінює обстановку, приймає рішення на медичне забезпечення, доводить його до підлеглих, організує взаємодію і управління.
При підготовці рішення особливу увагу звертають на організацію розшуку, надання першої медичної допомоги пораненим, збору, виносу, вивозу і евакуації поранених з поля бою, розподілення сил і засобів медичної служби у вихідному положенні і маневру ними в ході бою з метою забезпечення безперервності в наданні медичної допомоги.
Організуючи розшук, надання першої медичної допомоги пораненим, їх збір і вивіз (виніс) з поля бою, важливо визначити потребу в силах і засобах для виконання цих завдань.
З досвіду Великої Вітчизняної війни, а також навчань, які проводились в останні роки, для надання першої медичної допомоги одному пораненому без відтягування його в найближче укриття санітар витрачає від 5-10 до 20 хвилин. При цьому на наближення до пораненого в середньому витрачається 1-2 хв., на надання першої медичної допомоги – 6-7 хв., на позначення місця знаходження поранених – 2-3 хв., на повернення у свій взвод – 8-10 хв. Перша медична допомога надається 50-60% пораненим в порядку само- і взаємодопомоги, 40-50% - санітарами, санітарними інструкторами. У вивозі (виносі) з поля бою потребують близь 50-60% поранених із загальної їх кількості. Якщо виніс здійснюється санітарами-носіями, то одна ланка за день бою може винести 6-8 поранених. Можливості одного колісного транспортера по вивозу поранених з поля бою в 5-6 раз більше, ніж ланки санітарів-носіїв.
Рішення на медичне забезпечення, як правило, приймається на карті і уточнюється при наявності часу на місцевості. З цією метою начальник медичної служби полку проводить рекогносцировку, в якій, як правило, приймають участь начальники медичних пунктів полку і батальйонів, командири відділення збору і евакуації поранених МПП. В ході рекогносцировки уточнюються шляхи виносу, вивозу і евакуації поранених з поля бою, місце розгортання медичного пункту полку, маршрути і порядок переміщення МПП і МПБ, обсяг і зміст роботи по підготовці району розгортання МПП у вихідному положенні. Під час рекогносцировки організується взаємодія з питань розшуку, надання першої медичної допомоги пораненим, їх збору і вивозу (виносу) з поля бою; забезпечення безперервності в наданні першої медичної допомоги пораненим і хворим при переміщенні медичного пункту в новий район; евакуація поранених і хворих з МПП, тощо. При рекогносцировці встановлюється також взаємодія з медичними пунктами, які розгорнуті на маршрутах висування полку чи поблизу їх, визначається санітарно-епідемічний стан маршруту висування полку і району бойових дій.
Порядок роботи начальника медичної служби по організації медичного забезпечення наступу з висуванням з глибини і з безпосереднього зіткнення з противником однаковий, однак в останньому випадку він більшу частину роботи проводить на місцевості.
Начальник медичної служби, організовуючи медичне забезпечення, повинен як можна раніше поставити завдання підлеглим, щоб у них було більше часу для проведення необхідних заходів по підготовці до роботи в бойових умовах. А це багато залежить від методів відпрацювання рішення на медичне забезпечення бою.
При плануванні медичного забезпечення бою методом паралельної роботи (використовується при обмеженому по часу підготовчому періоді) начальники МПП і МПБ повинні починати підготовку рішення безпосередньо під час рекогносцировки, яку проводить начальник медичної служби полку, а при організації медичного забезпечення бою методом послідовної роботи (довготривалий підготовчий період) – після закінчення рекогносцировки і прийняття рішення начальником медичної служби полку.
Своє рішення начальник медичної служби оформлює у виді плану організації медичного забезпечення полку в наступі, затверджує в командира полку і доводить його до начальників медичних пунктів полку і батальйонів. Після затвердження положення плану набувають силу наказу і доводяться до виконавців (начальників медичних пунктів полку і батальйонів). План медичного забезпечення оформляється на робочій карті з додатком пояснювальної записки в робочому зошиті (на зворотній стороні карти). На карті відображаються: передній край, склад і угрупування противника, розмежувальні лінії, місця розміщення тилових підрозділів та підрозділів медичної служби, можливий маневр з ними, шляхи евакуації поранених та хворих, пункти управління та інші дані, які необхідні для управління медичною службою в бою.
В пояснювальній записці приводяться таблиці розрахунку можливих санітарних втрат, розрахунку потреби в силах і засобах медичної служби та забезпеченість ними, а також основні положення рішення начальника медичної служби, які не увійшли в графічну частину.
В плані медичного забезпечення полку повинні бути відображені наступні розділи:
1.Завдання медичної служби полку.
2.Можливі санітарні втрати по видах зброї та їх розподіл по періодам бою.
3.Організація лікувально-евакуаційних заходів.
4.Організація санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.
5.Заходи медичної служби по захисту військ від зброї масового ураження.
6.Порядок забезпечення медичним майном.
7.Організація управління і зв’язку медичної служби.
Начальник МПБ, з’ясувавши завдання батальйону, а також вказівки начальника медичної служби полку, оцінює обстановку і визначає: ймовірні райони (рубежі) найбільших санітарних втрат, порядок надання першої медичної і долікарської допомоги, розшуку, збору, вивозу (виносу) поранених з поля бою, направлення руху МПБ в ході наступу. Свої міркування по цим питанням, а також організації основних заходів медичної служби по захисту особового складу батальйону, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів він доповідає командиру батальйону. Після цього начальник МПБ ставить завдання санітарним інструкторам рот і приданим силам і засобам. Як правило, він їм вказує: порядок розшуку і надання першої медичної допомоги пораненим, їх збору і вивозу (виносу) з поля бою; засоби підсилення, які виділяються в роти; місце знаходження МПБ у вихідному положенні, порядок і вісь його переміщення в ході бою та інші питання в залежності від обстановки.
Медичні пункти полку і батальйонів в підготовчий період, як правило, не розгортаються, або ж розгортаються частиною сил, проводять амбулаторне лікування тим, хто цього потребує, а також обстеження осіб, які зазнали дії іонізуючого випромінювання і ОР, однак зберегли боєздатність.
3. Медичне забезпечення полку в наступі при висуванні з глибини і на протязі наступу, а також в наступі на противника, який захищається з положення безпосереднього зіткнення з ним.
Медичне забезпечення полку у вихідному положенні для наступу організовується по-різному в залежності від способу переходу його в наступ.
При наступі полку з висування з глибини важливого значення набуває організація і проведення лікувально-евакуаційних заходів під час висування підрозділів до рубежу атаки. В цей час необхідно максимально зберегти сили і засоби медичної служби полку для безпосереднього забезпечення бойових дій, розподілити їх по колонах і маршрутах з таким розрахунком, щоб з початком бою вони могли з ходу, без перебудови розгорнутися і приступити до надання медичної допомоги пораненим і хворим.
До початку висування і в ході його МПП і медичні пункти батальйонів розміщуються і пересуваються за першими ешелонами полку і батальйонів відповідно. Санітарний транспорт, який виділений начальником медичної служби дивізії для евакуації поранених і хворих з МПП, а також резерв сил і засобів медичної служби знаходиться при МПП. Санітарні автомобілі полку, які призначені для евакуації поранених в МПП, переміщуються разом з медичними пунктами батальйонів. За колонами рот і пунктами технічного спостереження батальйонів розміщуються санітарні транспортери. Санітарний інструктор роти знаходиться і пересувається, як правило, в машині командира роти, стрілець-санітар – в машині командира взводу.
При появі поранених на бойових машинах їм надається перша медична допомога в порядку само- і взаємодопомоги і вони знаходяться в машинах до тієї пори, поки не з’явиться можливість висадження або передачі їх на санітарний транспорт. Найбільш ймовірним місцем висадження (передачі) поранених може бути рубіж спішування особового складу у випадку атаки переднього краю противника в комбінованому порядку. Крім цього, поранені в цей період можуть знаходитись в пошкодженій техніці на маршруті висування. Після витягнення поранених з техніки санітарні інструктори, водії-санітари санітарних транспортерів, санітари-носії доповнюють першу медичну допомогу і передають поранених на санітарний транспорт МПП, або зосереджують в укриття і позначають добре помітними засобами. Тут поранені чекають підходу транспорту МПП, на якому їх евакуюють на медичні пункти частин, в ОМедБ (ОМЗ), які розгорнуті поблизу маршрутів висування полку для забезпечення діючих попереду військ. Якщо така можливість відсутня, поранені слідують на санітарних автомобілях чи бойових машинах до появи можливості передачі їх в медичний пункт свого полку, або медичні підрозділи (частини) інших частин і з’єднань.
При виникненні осередків масових уражень в колонах підрозділів в період їх висування медичні пункти батальйонів, що постраждали, і резерв сил та засобів медичної служби в складі, як правило, частини відділень збору і евакуації поранених МПП з необхідним медичним майном, як правило, включаються в рятувальний загін з ліквідації наслідків застосування противником засобів масового ураження.
До прибуття рятувального загону розшук поранених, витягнення їх з бойової техніки, завалів та інших важкодоступних місць, надання першої медичної допомоги і винесення в призначений командиром район проводить особовий склад підрозділу, що постраждав. Санітарні інструктори, стрільці-санітари надають першу медичну допомогу важкопораненим, приймають заходи по їх розміщенню в укрупненні “гнізда” і організовують завантаження на автомобільний транспорт.
При прибутті в осередок ураження рятувального загону його командир організує розшук уражених по секторах (ділянках) шляхом об’їзду (обходу) і уважного їх огляду. Уражених із завалів та інших місць витягує особовий склад загону, надає першу медичну допомогу, проводить винесення (вивезення) їх за межі осередку до місць стоянки автомобільного транспорту. Тут, як правило, працюють фельдшер і санітарний інструктор МПБ, які доповнюють заходи першої медичної допомоги і керують завантаженням на транспортні засоби для евакуації їх на МПП або в ОМедБ (ОМЗ). Останні, якщо дозволяє обстановка, максимально наближаються до осередків ураження.
Приймаються також необхідні заходи по медичному забезпеченню вводу в бій боєздатних підрозділів, до відновлення або заміни підрозділів медичної служби, що втратили працездатність. Медичне забезпечення механізованого полку у випадку розгортання його медичного пункту біля осередку ураження, як правило, покладається на медичний пункт спеціальної частини, яка розгорнута в cveps висування полку, або на розгорнуті медичні пункти сусідніх полків. Можливе висування і розгортання для цієї мети медичного взводу ОМедБ.
Медичний пункт полку при висуванні, як вже зазначалося, переміщається за першим ешелоном полку. Він розгортається, як правило, на напрямку головного удару полку за його першим ешелоном поза досяжністю вогню прямої наводки гармат, танків і установок протитанкових керуючих ракет противника для забезпечення вводу полку в бій при дії підрозділів в комбінованому бойовому порядку і очікуваних значних санітарних втратах.
У випадках, коли полк наступає на противника, який перейшов до оборони, підрозділи проривають його оборону в єдиному броньованому бойовому порядку, очікуються незначні санітарні втрати, а поблизу рубежу ведення полку в бій розгортають медичний пункт полку спеціальної частини, то медичний пункт полку, який вводиться в бій, можна не розгортати. Рішенням начальника медичної служби дивізії медичне забезпечення введення полку в бій покладається на медичний пункт спеціальної частини. При відсутності в смузі висування полку медичного пункту спеціальної частини медичне забезпечення введення його в бій можна здійснити розгортанням автоперев’язочної МПП.
Медичне забезпечення полку при наступі на противника, який обороняється, з безпосереднього зіткнення з ним будується наступним чином. До початку наступу свої і придані медичній службі сили і засоби у відповідності з прийнятим рішенням займають відведені їм місця в бойовому порядку полку. В залежності від способу прориву оборони противника – в комбінованому бойовому порядку або в єдиному броньованому бойовому порядку – стрільці-санітари і санітарні інструктори розташовуються в першому випадку за бойовими порядками своїх взводів і рот відповідно, у другому випадку стрільці-санітари знаходяться в машинах командирів взводів, санітарні інструктори – в машинах командирів рот. За бойовими порядками рот розміщуються санітарні транспортери з санітарами ( санітарами-носіями) на них.
Медичні пункти батальйонів розміщуються в укриттях за першими ешелонами батальйонів. Разом з ними знаходяться санітарні автомобілі МПП, які призначені для евакуації поранених і хворих на МПП. Тут же знаходиться резерв сил і засобів медичної служби, а також санітарний транспорт дивізії для евакуації поранених і хворих в ОМедБ (ОМЗ). В одному районі з медичним пунктом механізованого полку першого ешелону дивізії, як правило, розгортається медичний пункт спеціальної частини, що збільшує їх можливість з надання медичної допомоги пораненим і хворим та забезпечує умови для збереження безперервності в наданні першої лікарської допомоги в ході бою.
Медичне забезпечення полку в ході наступу здійснюється в залежності від обстановки, характеру бойових дій, величини санітарних втрат, наявності і стану сил та засобів медичної служби. Основні зусилля при цьому повинні направлятися на своєчасний розшук, надання першої медичної допомоги пораненим, їх збір і евакуацію з поля бою.
Розшук, надання першої медичної допомоги пораненим, їх збір і вивезення з поля бою доцільно організувати і проводити в два етапи. На першому етапі з врахуванням конкретної обстановки, цю роботу організовує і проводить начальник МПБ своїми і приданими силами і засобами.
На другому етапі розшук, збір і вивіз (виніс) поранених з поля бою завершує начальник медичної служби полку, використовуючи для цього відділення збору і евакуації поранених МПП, а також придані сили і засоби. Частина з них, як правило, висувається за батальйонами першого ешелону полку поза зоною ураження кулеметного вогню противника, інша частина (менша) – за збірним пунктом пошкоджених машин полку. Незалежно від способу дій військ вони обстежують територію, на якій велись бойові дії і по якій рухались підрозділи полку. Особливо ретельно оглядають траншеї, окопи, яри, укриття, а також ділянки місцевості, на яких велись активні бойові дії. Знайденим пораненим надають першу медичну допомогу і вивозять їх в залежності від місця знаходження на МПП або полкові шляхи підвозу і евакуації.
Медичний пункт батальйону в ході наступу переміщується за першим ешелоном батальйону на напрямку зосередження його основних сил і працює, як правило, з ходу. В місцях зосередження поранених МПБ затримується на нетривалий час для надання долікарської (фельдшерської) допомоги. Після надання медичної допомоги, якщо є можливість, поранених евакуюють на МПП. При відсутності такої можливості їх розміщують в укриттях і позначають встановленими знаками, а МПБ продовжує рухатись за батальйоном до інших місць зосередження поранених. Санітарний автомобіль МПБ використовується переважно для переміщення особового складу і майна медичного пункту.
Про поранених і хворих, які залишились в укриттях, начальник МПБ повідомляє начальника медичної служби полку чи начальника МПП через водіїв санітарного транспорту, а також по засобах зв’язку. Одночасно з цим він повідомляє їм маршрут подальшого переміщення МПБ.
В ході бою МПП переміщується і розгортається з врахуванням тактичної, тилової і медичної обстановки, яка склалась, термінів доставки поранених і хворих. Частіше всього він переміщується, якщо в підрозділах, які ведуть бойові дії, виникають значні санітарні втрати, збільшилось плече евакуації поранених і хворих та терміни їх поступлення на МПП в зв’язку з цим починають перевищувати 4-5 годин з моменту отримання поранення. Місце нового розгортання МПП вибирають як можна ближче до рубежів найбільших санітарних втрат з урахуванням наявності шляхів підвозу і евакуації, можливості маскування і укриття від повітряного і наземного противника. Перше переміщення в ході наступу, як правило, здійснюється після розгрому першого ешелону бригади противника, який обороняється, друге – в глибині оборони противника. Як правило, при наступі, що успішно розвивається, МПП переміщується і розгортається не менше 2-3 рази на добу.
Переміщення МПП в новий район здійснюється з дозволу командира полку. Про його переміщення і новий район розгортання начальник медичної служби полку доповідає начальнику медичної служби дивізії і інформує через штаб полку командирів підрозділів.
При переміщенні МПП важливо зберегти безперервність при наданні пораненим і хворим першої лікарської допомоги. Це може бути досягнуто шляхом маневру потоком евакуйованих поранених і хворих, а також силами і засобами медичної служби. Вид маневру визначається в кожному конкретному випадку в залежності від обстановки.
При використанні противником зброї масового ураження в ході наступу медична служба приймає участь в організації і проведенні лікувально-евакуаційних заходів в осередках ураження. Ці заходи проводяться насамперед особовим складом постраждалих підрозділів шляхом надання само- і взаємодопомоги, а також рятувальними загонами, в склад яких включаються сили і засоби медичної служби (відділення збору і евакуації поранених МПП, МПБ, медичне майно: перев’язувальний матеріал, шини, антидоти, знеболюючі засоби, тощо).Медичний склад рятувального загону свою роботу будує так само, як при ліквідації осередків масового ураження при висуванні полку.
В ході бою підрозділи полку повинні долати значні ділянки місцевості, яка забруднена РР (ОР, БЗ). У зв’язку з цим в системі заходів медичної служби по захисту військ від зброї масового ураження особливого значення набуває контроль за станом, своєчасним і правильним використанням індивідуальних засобів захисту, а також засобів профілактики і надання першої медичної допомоги при ураженні ядерною, хімічною і бактеріологічною зброєю; контроль за станом і якістю часткової і повної санітарної обробки особового складу, дегазацією, дезактивацією і дезинфекцією техніки, обмундирування та інших засобів. Після виходу з бою начальник медичної служби полку організує обстеження і бере на облік осіб, які постраждали від радіоактивного опромінення, однак зберегли боєздатність.
Обсяг медичної допомоги на МПП і МПБ в наступальному бою залежить від конкретних умов, насамперед від тактичної обстановки і числа поранених і хворих. Як правило, при використанні противником тільки звичайних засобів ураження і при порівняно невеликих санітарних втратах на МПП надають першу лікарську допомогу, на МПБ – долікарську (фельдшерську) допомогу. У разі використання противником зброї масового ураження, поступленні великої кількості поранених і хворих на МПП і МПБ, частому їх переміщенні медична допомога обмежується наданням на МПП невідкладних заходів першої лікарської допомоги, на МПБ – першої медичної допомоги.
Обсяг медичної допомоги визначають для МПП начальник медичної служби дивізії, для МПБ – начальник медичної служби полку. У випадку різкої зміни обстановки (поступленні поранених і хворих, що значно перевищує можливості МПП і МПБ по наданню встановленого обсягу медичної допомоги, вихід противника в район медичного пункту при нанесені контратаки) обсяг медичної допомоги може уточнювати начальник медичної служби полку, а також начальники медичних підрозділів з негайною доповіддю вищестоящому начальнику медичної служби.
Медична евакуація поранених і хворих із МПБ, місць зосередження їх на маршруті переміщення МПБ здійснюється начальником медичної служби полку і його приданими засобами, а з МПП – начальником медичної служби дивізії засобами останнього. Евакуаційно-транспортні засоби призначені для цієї мети, завчасно виділяються і висуваються в ході бою за медичними пунктами батальйонів першого ешелону полку і МПП. Поранених (хворих) після надання їм медичної допомоги евакуюють з МПБ на МПП, з МПП - в ОМедБ (ОМЗ). Протипоказань до евакуації поранених і хворих в цій ланці медичної служби практично немає. Ось чому дуже важливо, щоб їм перед евакуацією була надана необхідна допомога, проведені заходи, які максимально послаблюють негативну дію транспортування (іммобілізація переломів, новокаїнові блокади, введення обезболюючих засобів, тощо). Крім цього на МПП при організації медичної евакуації з врахуванням стану потерпілих, необхідно визначити вид транспорту, яким вони будуть доставлятися на послідуючий етап медичної евакуації. Як правило, важкопоранені і поранені середньої важкості евакуюються санітарними автомобілями, легкопоранені – транспортом загального призначення. Інфекційні хворі евакуюються санітарним транспортом окремо від поранених.
Інколи, в залежності від обстановки, санітарно-транспортні засоби, які призначені для евакуації поранених і хворих, доцільно використовувати централізовано і попередньо не надавати батальйонам (полкам), а утримувати в одному місці: полкові при МПП, дивізійні при ОМедБ (ОМЗ). Начальник медичної служби дивізії (полку), знаючи обстановку, завантаженість медичних пунктів (кількість поранених на маршрутах переміщення МПБ) може використовувати засоби для одномоментного і послідовного звільнення медичних пунктів і перш за все тих, які перевантажені пораненими і хворими, відстали від забезпечуючих підрозділів і підлягають переміщенню.
В ході наступу і особливо при бою в глибині оборони противника на незнайомій території важливого значення набувають санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи. Силами і засобами медичної служби рот, батальйонних і полкових медичних пунктів ведеться безперервна медична розвідка з метою вияснення санітарно-епідемічного стану району, який залишив противник, та інших факторів обстановки, які можуть вплинути на санітарно-епідемічний стан підрозділів полку і використання засобів медичної служби.
Успішне рішення завдань медичного забезпечення полку в наступі можливе при чіткому оперативному і безперервному управлінні медичною службою в бою. Управління медичною службою здійснює начальник медичної служби полку. Основою для управління є рішення командира на організацію наступального бою, вказівки начальника медичної служби дивізії і вироблене з врахуванням цього рішення начальника медичної служби полку з організації медичного забезпечення наступального бою. Основні положення тилового забезпечення наступального бою доводяться до підлеглих, а також для командирів підрозділів в частині, що до них відноситься.
В ході бою начальник медичної служби полку активно збирає відомості про бойову і медичну обстановку, підтримує безперервний зв’язок з підлеглими, начальниками медичної служби приданих і сусідніх частин. З врахуванням зміни обстановки уточнює завдання підлеглим, використовуючи для цього засоби зв’язку, водіїв санітарних автомобілів, тощо.
4.Організація медичного забезпечення полку при переслідуванні і в зустрічному бою.
При організації медичного забезпечення переслідування необхідно враховувати:
умови виникнення переслідування (в результаті успішного розвитку в наступі, зустрічного бою чи навмисного відходу противника);
засіб переслідування (з фронту, по шляхам паралельно напрямку відходу противника, комбінованим засобом – одночасно з фронту і паралельно напрямку);
ведення переслідування безперервно вдень і вночі, в будь-яку погоду з використанням як можна більшої кількості шляхів, паралельно напрямку відходу противника; стрімке просування військ в поєднанні з боями на окремих рубежах;
велику глибину завдань, широке застосування передових, рейдових загонів, а також тактичних повітряних десантів (десантно-штурмових підрозділів).
З отриманням даних про перехід полку до переслідування начальник медичної служби полку приймає рішення про організацію медичного забезпечення, в якому особлива увага приділяється:
заходам по підготовці медичної служби полку до медичного забезпечення переслідування;
визначенню завдань і місця підрозділів медичної служби в колонах полку, порядку їх пересування і роботи;
організації медичного забезпечення передових рейдових загонів і тактичного повітряного десанту;
організації евакуації поранених і хворих в ході переслідування.
Окремий медичний батальйон (ОМЗ) передбачений для розгортання в ході переслідування, зближується з військами і знаходиться в готовності до висування. При переході до переслідування медичні пункти батальйонів слідують за своїми батальйонами, медичні пункти полків переміщаються безпосередньо за головними підрозділами своїх полків.
В ході переслідування медичні пункти полків розгортаються як правило з вводом в бій своїх частин, окремий медичний батальйон (ОМЗ) – з вводом в бій головних сил дивізії.
Евакуація поранених і хворих при переслідуванні ведеться в розгорнуті медичні частини і підрозділи, що забезпечують майбутні бойові дії, а також в розгорнуті медичні частини і підрозділи, що розгортаються в ході переслідування. При відсутності можливості евакуації поранених і хворих з полку що веде переслідування, їх перевозять за собою. Для евакуації поранених і хворих при переслідуванні повинен залучатися повітряний транспорт.
При організації медичного забезпечення полку під час зустрічного бою необхідно врахувати:
умови виникнення зустрічного бою (в ході маршу, при розвитку наступу, при проведенні контрудару (контратаки), при знищенні повітряного і морського десанту);
характерні риси зустрічного бою (обмежений час на його організацію, швидке зближення сторін і ввід їх в бій з ходу, напружена боротьба за виграш часу, захват і утримання ініціативи, різкі і часті зміни обстановки, швидкий перебіг бойових дій, їх розгортання на широкому фронті і на велику глибину, наявність значних проміжків між частинами і відкритих флангів);
організацію і ведення зустрічного бою;
можливий характер застосування противником різних засобів ураження, організацію тилового забезпечення;
характер послідовних дій полку;
склад і стан медичної служби полку до початку зустрічного бою;
задачі, що поставлені перед медичною службою;
вказівки вищестоящого начальника медичної служби по організації медичного забезпечення.
Основні заходи по підготовці до медичного забезпечення зустрічного бою, як правило, проводяться своєчасно при підготовці частин до маршу, наступу чи до участі в контрударі. З прийняттям командиром полку рішення на зустрічний бій організація медичного забезпечення уточнюється.
Головні зусилля медичної служби зосереджуються на забезпечення передового загону (авангарду) і головних сил полку.
Передовий загін (авангард) і тактичний повітряний десант в залежності від їх складу посилюються необхідними силами і засобами вищестоящого начальника медичної служби. При цьому передовий загін в складі полку (батальйону) може посилюватися медичним взводом ОМедБ (автоперев’язувальна) і санітарно-транспортними засобами, авангард у складі батальйону (роти) силами і засобами медичної служби для надання першої лікарської допомоги.
В зустрічному бою медичні пункти полків, пересуваються під прикриттям бойових частин (підрозділів), як і в наступі з висуненням із глибини з врахуванням конкретної обстановки.
Медичні пункти передового загону чи авангарду, як правило, розгортаються з вводом в бій його головних сил, як можна ближче до своїх військ.
Із зав’язкою зустрічного бою передовим загоном (авангардом) медичні підрозділи полку, як правило, зупиняються вздовж дороги (по маршрутах руху); санітарний транспорт полку і дивізії направляється в район дій передового загону (авангарду) для евакуації поранених і хворих. Начальник медичної служби полку в цей час на основі рішення командира полку уточнює своє рішення на організацію медичного забезпечення зустрічного бою.
З розгортанням головних сил полку для зустрічного бою медичний пункт полку розгортається, як правило, за бойовими порядками частин (підрозділів) першого ешелону, які діють на напрямку головного удару полку.
В зустрічному бою необхідно посилювати охорону і оборону підрозділів медичної служби, а також транспортних засобів з пораненими і хворими; медичні підрозділи повинні переміщуватись і розгортатися під прикриттям бойових підрозділів; при необхідності для їх охорони і оборони командуванням виділяються додаткові сили і засоби.
При виникненні зустрічного бою в ході наступу або контрудару (контратаки) його медичне забезпечення на початку бою, як правило, здійснюється наявним угрупуванням сил і засобів медичної служби полку.
При медичному забезпеченні зустрічного бою начальник медичної служби полку повинен передбачувати і проводити заходи по підготовці до забезпечення наступних бойових дій – переслідування противника або бою на утримання досягнутої межі.
При управлінні медичною службою в зустрічному бою особливу увагу приділяють постійному збору інформації про бойову обстановку, наявність поранених і хворих на медичних пунктах, про хід надання їм медичної допомоги та проведення евакуації, уточненню раніше прийнятих рішень, своєчасної постановки завдань підлеглим, як правило, шляхом передачі коротких розпоряджень.
ІІІ. Заключна частина.
Висновки: В лекції викладені основні принципи і методи медичного забезпечення полку в наступі. Успішне засвоєння основних положень організації медичного забезпечення полку в наступі буде сприяти організації медичного забезпечення в складних умовах сучасного бою.
Джерела інформації:
1. Военно-медицинская подготовка для студентов мединститутов /
Под ред. Ф.И.Комарова. – М.:Медицина.С.306-364.
2. Организация медицинского обеспечения частей и соединений /Под ред. М.Г.Иванова, О.С.Лобастова.- Л.: ВМА им. С.М.Кирова. 1984.С.
3. Наставление по медицинскому обеспечению сухопутных войск (соединение, часть, подразделение) на венное время. – М.: Военное издательство. 1987. С.
4. Загальна тактика. Навчальний посібник. – Тернопіль.: Укрмедкнига. 1999. С. 87-102.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора