Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ по підготовці до занять з дисципліни “Загальна тактика”.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Івано-Франківська державна медична академія
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра медицини катастроф і військової медицини
Інформація про роботу
Рік:
2005
Тип роботи:
Навчально - методичні рекомендації
Предмет:
Загальна тактика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
КАФЕДРА медицини катастроф та ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ
“Затверджую”
Завідувач кафедрою МКВМ
професор В.Криса
“____”________________ 2005 р.
Навчально-методичні рекомендації
до самостійної підготовки студентів
по підготовці до занять з дисципліни
“Загальна тактика”
Теми №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
Підготували: викладачі загальновійськового циклу кафедри
Обговорено на засіданні кафедри “___”___________ 2005 р.
Протокол № ________.
Івано-Франківськ, 2005 р.
Тема № 1
Основи організації Збройних Сил України.
Основи сучасного загальновійськового бою
Навчальні питання
Навчально-методична література
Загальна тактика. Навчальний посібник. – К.: “Укрмедкнига”, 1999.
Боевой устав Сухопутных войск, ч. ІІ (рота, батальон). – М.: «Воениздат», 1989.
Подготовка офицеров запаса Сухопутных войск. – М.: «Воениздат», 1989.
Тактика. Підручник, 1989.
Вступ
Актуальність теми обумовлена необхідністю знання офіцером медичної служби запасу основних теоретичних положень з питань загальної тактики в обсязі, необхідному для виконання обов’язків у відповідності до його призначення на воєнний час. Знання навчальних питань даної лекції дають змогу глибше вивчити питання організації медичного забезпечення полку і його основних підрозділів.
1.1. Види Збройних Сил України, їх призначення в мирний і воєнний час
України проголосила 24 серпня 1991 року свою незалежність і прагне жити в мирі та дружбі з усіма державами світу. Однак, нині не виключена можливість виникнення воєнних конфліктів, які загрожуватимуть суверенітету нашої країни. 6 грудня 1991 року Верховна Рада України прийняла постанову про створення Збройних Сил України. 9 жовтня 1993 року Верховна Рада України постановила вважати 6 грудня святом – Днем Збройних Сил України.
Воєнна доктрина стверджує, що Україна ніколи першою не розпочне бойових дій проти іншої держави, якщо сама не стане об’єктом її агресії. Відмова від використання першою своїх Збройних Сил зовсім не означає, що Україна має завжди дотримуватись пасивної стратегічної оборони. В умовах війни можуть бути активно і широко використані всі форми сучасного воєнного мистецтва.
Воєнна доктрина України передбачає спільні дії у воєнний час Збройних Сил із Прикордонними військами, Службою безпеки, Внутрішніми військами, силами Цивільної оборони.
Збройні Сил України є основою військової організації держави. До складу Збройних сил України входять такі три види військ:
Сухопутні війська.
Повітряні Сили.
Військово-Морські Сили.
Кожен вид Збройних Сил має певні роди військ зі своїми бойовими можливостями, військовою технікою, зброєю, кадровим складом тощо.
Україна проголосила свій безядерний статус. Водночас, вона залишається ракетно-космічною державою. До ракетно-комічної техніки належать міжконтинентальні ракети, ракети середнього радіусу дії, тактичні ракети із сучасними системами управління. Її досконала ракетно-космічна техніка може виводити на орбіти як мирні прилади (засоби зв’язку, супутники, апарати для вивчення земних надр, погоди тощо), так і воєнні об’єкти, бойові заряди.
Сухопутні війська – найчисельніший вид Збройних Сил України, оснащений різноманітним озброєнням і складною технікою. Призначені для відбиття ударів і розгрому угрупувань військ агресора.
Повітряні Сили – вид Збройних Сил України, до якого входять роди авіації: бомбардувальна, винищувальна, штурмова, розвідувальна, транспортна, спеціальна. Мають у своєму складі війська протиповітряної оборони, які, в свою чергу, включають в себе зенітно-ракетні частини, ракетоносну винищувальну авіацію, радіотехнічні та спеціальні підрозділи.
Сучасна радіоелектронна техніка дає можливість виявляти в найскладніших умовах і на значній відстані засоби повітряного нападу і своєчасно попереджати зенітно-ракетні війська чи винищувальну авіацію.
Сучасні винищувачі-перехоплювачі мають швидкості, в кілька разів вищі за швидкість звуку, великі висоти польоту, високу маневреність, потужна озброєння.
Військово-Морські Сили Збройних Сил України перебувають на стадії становлення. В їх складі передбачаються підводні човни з ракетами і самонавідними торпедами різного типу, з обладнанням для навігації, управління та зв’язку. Важливим засобом знищення противника є морська авіація. Флот України матиме на озброєнні ракетоносні, протичовнові, десантні, сторожові та інші надводні кораблі й транспорти.
Роди ВМС:
Підводні сили.
Надводні сили.
Військово-морська авіація.
Берегові війська і морська піхота.
Спеціальні війська.
1.2. Склад Сухопутних військ України. Призначення, озброєння і бойова техніка родів військ, які входять до складу Сухопутних військ
Сухопутні війська – найчисельніший вид Збройних Сил України, призначений для відбиття ударів і розгрому угрупувань військ агресора.
Вони складаються з родів військ, спеціальних військ і тилу.
Родами військ є механізовані, танкові, аеромобільні війська, ракетні війська й артилерія, війська протиповітряної оборони Сухопутних військ, армійська авіація.
Механізовані і танкові війська складають основу Сухопутних військ. Механізовані частини оснащені першокласними засобами пересування, найновішими зразками зброї. Особовий склад механізованої частини здатний вести тривалі бої, наступати швидкими темпами, переслідувати противника до повного його розгрому, спільно утримувати рубежі оборони.
Танкові війська оснащені сучасними танками з міцною бронею і першокласним високоточним озброєнням. Вони мають великий запас ходу, здатні подолати будь-які перешкоди. Танки і бойові машини піхоти (БМП)пристосовані до дій в умовах використання противником ядерної зброї. Сьогодні танкові війська є основною ударною силою Сухопутних військ.
Артилерійські та мінометні підрозділи і частини оснащені найсучаснішими гарматами, ракетними установками. Сучасна артилерія маневрена, має велику дальність і точність стрільби, потужні бойові заряди. Окрім протитанкової ствольної артилерії, на озброєнні є високоточні протитанкові керовані реактивні снаряди (ПТКРС), які можуть уразити танки противника на великих відстанях.
До спеціальних військ Сухопутних військ належать розвідувальні, інженерні, хімічні, зв’язку, радіоелектронної боротьби, технічного забезпечення, топогеодезичні і т.п.
Тил Сухопутних військ – це бази, склади із запасами матеріальних засобів, з’єднання і частини спеціальних військ (автомобільні, залізничні, технічні), частини і підрозділи служб тилу, медичні та інші тилові частини.
1.3. Підрозділи, частини, з’єднання і об’єднання Сухопутних військ України
(Матеріал підручника “Загальна тактика”, стор. 13).
1.4. Суть сучасного загальновійськового бою
Сучасний бій Сухопутних військ є загальновійськовим, так як в ньому задіяні підрозділи, частини і з’єднання усіх родів військ та спеціальних військ, авіації, а при діях на приморських напрямках – і кораблі Військово-Морських Сил.
Основним змістом сучасного загальновійськового бою є ядерні удари (якщо бойові дії ведуться з використанням ядерної зброї), вогонь звичайних засобів ураження, удар і маневр військ.
Ядерний удар представляє собою один чи декілька ядерних вибухів, проведених за короткий час в інтересах рішення тактичного завдання.. Здатність ядерної зброї у визначений час наносити повного нищівного удару противнику перетворює цей удар у важливий елемент сучасного загальновійськового бою, що зумовлено не тільки масовими втратами військ, але й створенням складної радіаційної та інженерної обстановки в районах вибухів.
Роль вогню в сучасному загальновійськовому бою помітно зросла: вогонь готує і супроводжує удар військ, є невід’ємною частиною цього удару, створює необхідні умови для здійснення маневру.
Основними видами загальновійськового бою є оборона і наступ.
Оборона – її метою є зрив і відбиття наступу переважаючих сил противника і нанесення йому значних втрат, втримання важливих районів (рубежів, об’єктів) місцевості і тим самим створення сприятливих умов для переходу до рішучого наступу. Оборона можу готуватися заздалегідь або організовувати по ходу бою, при відсутності безпосереднього зіткнення з противником і в умовах зіткнення з ним.
Наступ – вид бою, який проводиться з метою повного розгрому противника і оволодіння важливими районами (об’єктами) місцевості. В залежності від обстановки і поставлених завдань, наступ може вестись на противника, яки обороняється, наступає, а також противника, який відходить.
Способи наступу:
Наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником.
Наступ з ходу.
Провідна роль в загальновійськовому бою належить механізованим і танковим полкам. Полк в залежності від обстановки діє в похідному, передбойовому і бойовому порядку.
Похідний порядок – шикування частин і підрозділів для пересування в колонах. Він повинен забезпечувати:
високу швидкість руху і швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядки;
найменшу уразливість від ударів усіма видами зброї противника;
підтримку стійкого управління військами.
Передбойовий порядок – шикування частин і підрозділів для пересування в колонах, розподілених по фронту та в глибину. Він повинен забезпечувати:
швидке розгортання в бойовий порядок;
високі темпи пересування з доланням перешкод, загороджень, зон зараження, районів руйнувань, пожеж і затоплень;
найменшу уразливість від ударів усіма видами зброї противника.
Бойовий порядок – шикування частин і підрозділів для ведення бою. Він повинен відповідати завданню, задуму бою і забезпечувати:
успішне ведення бою як із застосуванням лише звичайної зброї, так і з застосуванням ядерної зброї та інших засобів ураження;
найбільш повне використання бойових можливостей частин та підрозділів;
своєчасне зосередження зусиль на вибраному напрямку;
стійкість і активність в обороні;
рішучу поразку противника на всій глибині його бойового порядку;
швидке використання результатів вогневого ураження противника;
нарощування сили удару в ході бою і здійснення маневру;
можливість відбиття ударів противника з повітря, знищення його аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп;
найменшу уразливість військ перед ударами усіх видів зброї;
підтримку безперервної взаємодії і управління військами.
З досвіду тактичних навчань, бойовий порядок частин (підрозділів) шикується, як правило, в один або два ешелони.
Як і в часи Великої вітчизняної війни, так і сьогодні залишається актуальною необхідність створення в першому ешелоні артилерійських груп, які безперервно підтримують вогнем свої війська. Починаючи з 1943 року, в дивізіях і полках першого ешелону створювалися сильні дивізійні і полкові артилерійські групи (ДАГ і ПАГ).
В ході війни з’явилися нові елементи бойового порядку – протитанкові резерви (ПТРез) і рухомі загони загородження (РЗЗ).
Після Другої світової війни бойовий порядок став включати:
перший ешелон;
другий ешелон, або загальновійськовий резерв;
артилерію;
зенітні засоби (засоби ПО);
протитанкові резерви (ПТРез) і рухомі загони загородження (РЗЗ).
Перший ешелон, як правило, створюється найбільш сильним і служить для розгрому противника, виконання бойового завдання і розвитку наступу – в наступальному бою.
Другий ешелон служить для нарощування зусиль і розвитку успіху першого ешелону, заміни підрозділів першого ешелону, які понесли втрати, відбиття контратак противника, ведення наступу на новому напрямку – в наступі.
Артилерія служить для знешкодження і пригнічення засобів ядерного й хімічного нападу, артилерії, танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, протитанкових та інших вогневих засобів живої сили, пунктів управління радіоелектронними засобами, дистанційним мінуванням місцевості та світлового забезпечення.
Артилерійські підрозділи вогневі завдання виконують із закритих вогневих позицій або прямим наведенням.
Зенітні засоби повинні бути здатними будь-якої пори року і доби знешкодити повітряного противника, який з’являється з будь-яких напрямків на усіх висотах.
Важливим елементом бойового порядку в наступі й обороні в сучасних умовах є протитанкові резерви, які служать веденню боротьби з контратакуючими або атакуючими танками противника, а також прикриття разом з рухомим загоном загородження (РЗЗ) відкритих флангів, загрозливих напрямків, рубежів розгортання, вводу в бій других ешелонів і рубежів, контратак своїх підрозділів в обороні.
В залежності від обстановки і завдань, до бойового порядку можуть входити передові загони. Їх завдання – захоплювати окремі об’єкти місцевості вузли доріг, населені пункти, перевали). Крім того, вони знешкоджують засоби ядерного нападу, наземні елементи розвідувально-ударних комплексів, засоби ПО, пункти управління противника, тилові об’єкти, вести боротьбу з повітряними десантами.
Сучасний загальновійськовий бій характеризується рішучістю, високою маневреністю і швидкоплинністю, швидкими й різкими змінами, невиразністю обстановки, різноманітністю застосування засобів його ведення, розгортанням бойових дій на землі та у повітрі, на широкому фронті, на велику глибину і веденням цих дій у високому темпі.
До основних принципів ведення сучасного загальновійськового бою відносяться:
постійна бойова готовність з’єднань, частин і підрозділів – полягає в їх здатності в будь-який час організовано, у встановлені терміни, вступити в бій і успішно виконати поставлені завдання. Найважливішими елементами бойової готовності з’єднань, частин і підрозділів є:
своєчасне, ще в мирний час, проведення заходів з підготовки до бою;
підтримка озброєння і техніки в готовності до негайного застосування;
утримання запасів в необхідних розмірах;
постійна готовність до відбиття раптового нападу противника, організоване виведення військ на вищі ступені бойової готовності;
високий оперативний стан, дисципліна особового складу;
висока активність, рішучість і безперервне ведення бою – полягає в постійному прагненні до нового розгрому противника, нанесенні йому потужних ударів, нав’язуванні своєї волі, зриву планів і створенні йому невигідних умов, сміливих та енергійних діях, які проводяться вдень та вночі і за будь-якої погоди. Рішення командира розгромити противника повинно бути твердим і без коливань доводитись до кінця;
узгоджене застосування родів військ і спеціальних військ в бою та підтримка безперервної взаємодії між ними – одна з особливих умов досягнення успіху в сучасному бою. Досягається узгодженням:
дій частин (підрозділів) усіх родів військ, спеціальних військ між собою для вогневого ураження противника по напрямках, рубежах;
часу і способу ведення бою в інтересах найуспішнішого виконання завдань механізованими й танковими підрозділами;
раптовість дій – дозволяє захопити противника зненацька, викликати паніку і паралізувати його наступальний порив, дезорганізувати управління військами і створити сприятливі умови для перемоги над переважаючими силами противника, при найменших втратах своїх військ;
рішуче зосередження основних зусиль військ на головному напрямі і в потрібний час – дозволяє успішно протистояти і добиватися перемоги над силами противника, який чисельно переважає. З цією метою необхідно використовувати на бойовому напрямку найбоєздатніші частини (підрозділи), найефективніші засоби ураження і сміливо маневрувати ними. Маневр підрозділами і частинами, ударами і вогнем дозволяє захопити і утримати ініціативу, зривати задуми противника і успішно вести бій в обстановці, яка змінилася. Маневр частинами і підрозділами (охоплення, обхід, відхід) здійснюється чітким їх просуванням в глибину бойового порядку противника, в тому числі – і в повітрі, а також шляхом відводу частин (підрозділів) на нові позиції й рубежі (райони), які розташовані в глибині наших військ. Маневр повинен бути простим за задумом і виконуватися швидко, приховано і несподівано для противника. В його основу повинно закладатися своєчасне і якнайповніше використання наслідків вогневої поразки противника. Видами маневру є:
охоплення – маневр, який застосовується у наступі з метою виходу на фланги противника для нанесення удару;
обхід – більш глибокий маневр, здійснюваний для виводу своїх військ з-під удару противника і заняття вигіднішого рубежу. Він проводиться тільки з дозволу старшого командира (начальника);
підтримка і своєчасне відновлення боєздатності військ – полягає в підготовці і здійсненні комплексу заходів, спрямованих на підтримку частин у постійній високій готовності, зберіганні (відновленні) їх боєздатності і створенні їм сприятливих умов для виконання поставлених завдань. Основними з них є:
відновлення порушеного управління;
уточнення бойових завдань підрозділам, які зберегли боєздатність;
виведення підрозділів, по яких було нанесено ядерний і вогневий удари, в райони відновлення їх боєздатності;
поповнення відновлених підрозділів особовим складом, озброєнням, технікою, матеріальними засобами;
укріплення морального стану і психологічної стійкості особового складу;
всебічне забезпечення бою – полягає в організації і здійсненні заходів, направлених на підтримку високої бойової готовності військ, збереження їх боєздатності і створення сприятливих умов для успішного й своєчасного виконання поставлених завдань. Воно включає в себе:
бойове забезпечення, яке полягає в організації і здійсненні заходів, направлених на недопущення раптового нападу противника, в зниженні ефективності його ударів, створенні своїм військам сприятливих умов для організованого та своєчасного вступу в бій і успішного його ведення;
технічне забезпечення полягає в організації і здійсненні заходів зі збереження бойової та іншої техніки, боєзапасів усіх видів і підтримці їх в постійній готовності до бойового застосування, а також – по їх відновленню при пошкодженнях і поверненню в стрій;
тилове забезпечення організовується і здійснюється з метою підтримки боєздатності військ, забезпечення їх відповідними видами матеріальних засобів і створення умов для виконання поставлених завдань;
обов’язкове врахування і повне використання психологічних факторів в інтересах виконання отриманого завдання – має великий вплив на усі сторони бойової діяльності військ, рішення командирів, характер, хід і результат бойових дій підрозділів, частин. Людина завжди була і залишається головною силою в бою;
тверде і безперервне управління військами, непохитне в досягненні наміченої мети, виконанні прийнятих рішень і поставлених завдань – дозволяє найбільш ефективно і повно використовувати бойові можливості військ. Це досягається:
постійним знанням обстановки і передбаченням найімовірніших її змін;
своєчасним прийняттям рішення, старанною підготовкою до його виконання;
вмілою організацією і чітким функціонуванням пунктів управління;
наявністю стійкого зв’язку з військами;
чіткою роботою автоматизованих систем управління;
розумним поєднанням централізації управління і надання ініціативи підлеглим.
Для ведення бою полку можуть придаватися підрозділи інших родів військ та спеціальних військ. Придані підрозділи повністю підпорядковуються командиру полку і виконують поставлені їм завдання. За необхідності вони можуть залучатись до виконання завдано за планом старшого командира. Кількість приданих підрозділів залежить від характеру завдань, які поставлені командиром полку, і умов обстановки.
Частини підтримки залишаються в підпорядкуванні старшого командира і виконують завдання, поставлені ним, а також завдання, поставлені командиром частини, яку вони підтримують.
Удосконалення засобів збройної боротьби суттєво змінило зміст сучасного загальновійськового бою, зумовило розробку та застосування нових принципів його організації та ведення, нових способів ведення бойових дій. Оволодіння цими принципами й способами, а також мистецтвом їх практичного використання – найважливіша умова досягнення успіху в бою.
Тема № 2
Організація озброєння та основи бойового застосування з’єднань і підрозділів Сухопутних військ Збройних Сил України
Навчальні питання
Навчально-методична література
Боевой устав Сухопутных войск, ч. І (дивизия, бригада, полк), ч.ІІ (батальон, рота). – М.: «Воениздат», 1989.
Загальна тактика. Навчальний посібник. – К.: “Укрмедкнига”, 1999.
Загальновійськова підготовка. Підручник. – К., 2002.
Тактика. Підручник. – М.: «Воениздат», 1989.
Вступ
За останні роки пройшли якісні зміни в усіх основних галузях військової справи: озброєнні, організації, методах навчання й виховання особового складу.
Характер сучасного бою потребує від офіцерів усіх родів військ, в тому числі – і офіцерів-медиків – широкого оперативного і тактичного світогляду.
В умовах високих темпів бойових дій, при великій глибині бойових завдань, швидких змінах обстановки на полі бою, при самостійних діях підрозділів значно зростає роль медичного забезпечення військ.
Організація медичного забезпечення і вирішення всіх питань на практиці в сучасному бою ускладнилися. Це ускладнення пов’язане з високою маневреністю військ, швидкістю, з якою розгортаються бойові дії, розосередженням бойових порядків по фронту та в глибину, дією зброї масового ураження на війська та ін.
На цьому занятті буде розглянуто організацію механізованої (танкової) бригади (полку), його призначення та озброєння.
Знання організаційної структури механізованої (танкової) бригади (полку) дає змогу глибше вивчити питання організації медичного забезпечення полку і його основних підрозділів.
2.1. Механізована (танкова) бригада (полк), її призначення і склад
Механізована (танкова) бригада (полк) є загальновійськовим з’єднанням (частиною), яке організаційно входить до складу армійського корпусу (дивізії). Вона здатний наносити удари по противнику в наступальному бою й швидко завершувати його розгром, з ходу проривати оборону противника, а також створювати за короткий час стійку оборону та успішно вести боротьбу з броньованими об’єктами противника.
Механізована (танкова) бригада (полк), як правило, виконує завдання у взаємодії з частинами і підрозділами інших родів військ, авіацією, артилерією, ракетними військами, повітряними десантами та Військово-Морськими Силами.
Наявність у складі механізованої (танкової) бригади (полку) підрозділів різних родів військ забезпечує її тактичну самостійність та дозволяє вести бойові дії у відриві від головних сил.
Механізована (танкова) бригада у своєму складі може мати до чотирьох механізованих батальйонів, два-три танкові батальйони, декілька артилерійських і зенітних дивізіонів (батарей) та підрозділи тилового, технічного й медичного забезпечення.
Механізований (танковий полк у своєму складі може мати близько трьох механізованих батальйонів, танковий батальйон, декілька артилерійських і зенітних батарей та підрозділи тилового, технічного й медичного забезпечення.
2.2. Склад механізованого (танкового) полку
Механізований (танковий) полк у своєму складі може мати:
Управління, до складу якого входять: командування, штаб, начальник артилерії, начальник протиповітряної оборони, начальники служб, технічна частина й тил.
Командування полку складають командир полку, заступники командира полку (заступник командира полку – начальник штабу, заступник командира з виховної роботи, заступник командира полку з озброєння й заступник командира полку з тилу)
До складу штабу входять: начальник штабу, заступник начальника штабу, старший помічник начальника штабу, старший помічник начальника штабу із стройової частини і кадрів, начальник розвідки, начальник зв’язку, секретна частина та інші.
Бойові підрозділи - три механізованих (танкових) батальйони (мб); один танковий (механізований) батальйон (тб); зенітний дивізіон (здн); артилерійський дивізіон (адн); протитанкова батарея (птабатр).
Підрозділи бойового забезпечення – розвідувальна рота (рр); рота зв’язку (рз); інженерно-саперна рота (іср); комендантський взвод (кв), взвод радіаційного, хімічного і біологічного захисту (врхбз).
Підрозділи тилового й технічного забезпечення – ремонтна рота (ремр); батальйон (рота) тилового (матеріального) забезпечення (бтз (рмз)).
Підрозділи медичного забезпечення – медичний пункт полку (МПП).
У танковому полку з бойових підрозділів відсутня протитанкова батарея.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора