Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ОСНОВИ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНОГО І ПРОТИЕПІДЕМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ У СИСТЕМІ ДСМК ПРИ НС.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Івано-Франківська державна медична академія
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра медицини катастроф і військової медицини
Інформація про роботу
Рік:
2004
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Медицина катастроф
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
КАФЕДРА медицини катастроф та ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ
“Затверджую”
Завідуючий кафедрою МКіВМ
професор В.Криса
“____”________________ 2004 р.
Лекція з предмету
“Медицина катастроф”
Підготовлена викладачем кафедри ЕіВМ Левченком В.А.
Обговорено на засіданні кафедри “____”_____________ 2004р.
Протокол №_________.
Івано-Франківськ, 2004
Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 2001. – 348с.
Дубицкий А.Е., Семенов И.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 1993. – 462с.
Организация экстренной медицинской помощи населению при стихийных бедствиях и других чрезвычайных ситуациях / Под ред. проф. Мешкова В.В. – М., 1991. – 208с.
1. Характеристика епідемічних вогнищ
У ряді медико-санітарних наслідків НС значне місце займає поява заражених територій (заражена територія – це місцевість, водопостачання, міста, населені пункти й окремі об'єкти, які після катастрофи були забрудненні біологічними агентами, хімічними й іншими речовинами в кількостях, що являють небезпеку для людей і тварин, що знаходяться на даній території), інфікованих районів (інфікований район - це різке погіршення сан.-епід. обстановки в районі НС із циркуляцією збудників інфекційних захворювань, у т.ч. загальних для людини і тварин) і епідемічних вогнищ (епід. вогнище – це територія, на якій у визначених границях часу і простору відбулися захворювання людей інфекційними хворобами, що виникли за короткий термін і прийняли масовий характер з погрозою подальшого поширення інфекції), динаміка яких визначається тимчасовими межами і характеризується чотирма факторами:
наявністю інфекційних хворих серед постраждалого населення
можливістю поширення ними збудників
ураженими, які потребують госпіталізації, так як існує ризик зараження
здоровим населенням, що контактувало з інфекційними хворими, яке потребує обсервації і спостереження, з позицій ризику зараження
зовнішнім середовищем, яке представляє інфекційну небезпеку.
Епідеміологічне вогнище в районах НС має наступні характерні риси:
масове зараження людей і формування множинних вогнищ за рахунок активізації механізмів передачі збудників інфекції в зонах катастроф
тривалість дії вогнища (особливо природно-осередкованних інфекцій) за рахунок тривалості дії нез'ясованих джерел, які викликають зараження
скорочення інкубаційного періоду в результаті постійного контакту з нез'ясованими джерелами інфекції, зниження резистентності і масивні дози інфекційних збудників
відсутність захисту населення й уражених від контакту з заразними хворими в зв'язку з несвоєчасною ізоляцією інфекційних хворих
наявність різних клінічних форм інфекційних хвороб і несвоєчасна діагностика.
Для визначення активності епід. вогнища враховувати тільки інкубаційний період інфекції недостатньо. Другий пік поширення інфекції може виникнути через 2-3 інкубаційних періоди за рахунок передачі збудника особами, у яких інфекція протікала в безсимптомній формі. Тому для визначення тимчасових границь епід.вогнища необхідно враховувати і наявність носіїв.
Територію поширення захворювань називають нозоареалом і виділяють два типу ареалів інфекційних хвороб: повсюдний і регіональний:
Групи хвороб т и п а р е а л а
повсюдний регіональний
Черевний тиф і паратифи,
вошинний, сипний і
поворотний тифи,
1.Антропонози Холера, амебіаз, малярія вірусні гепатити,
ендемічний менінгіт,
дифтерія, дизентерія,
грип
Сибірська виразка, сап,
лептоспірози,
сальмонельози, бруцельоз Чума, туляремія, жовта
2.Зооантропоронози правець, орнітози лихоманка, кліщові
ієрсиніози, меліоідоз, борреліози, кліщовий,
геморагічні енцефаліт
лихоманки, лейшманіози
Повсюдне зараження характерне для більшості антропонозних і зооантропонозних інфекцій, тому в районах катастроф ці інфекції постійно можуть створювати епідемічні вогнища, тому що завжди існує джерело інфекції, як правило, не ізольоване. Регіональні нозоареали – обмежені області поширення хвороби. Це ті райони, де соціальні і природні умови сприяють передачі збудника. Загроза виникнення епідеміологічних вогнищ у районах НС залежить від багатьох причин, які з'являються, якими можуть бути:
руйнування комунальних об'єктів (системи водопостачання, каналізації, опалення й ін.)
різке погіршення санітарно-гігієнічного стану території (руйнування промислових об’єктів, трупи людей і тварин, гниючі продукти тваринного і рослинного походження)
масове розмноження гризунів, поява епізоотій серед них, активізація природних вогнищ
інтенсивні міграції організованих і неорганізованих контингентів людей
підвищення сприйнятливості людей до інфекцій (стресові стани знижують імунологічний статус, особливо у дітей)
порушення роботи мережі санітарно-епідеміологічних і лікувально-профілактичних установ, які були розташовані в зоні НС
необхідність надання допомоги місцевим установам у проведенні заходів серед населення.
В результаті серйозних порушень побутових умов, життя населення в районах катастроф, різко загострюється епідемічна ситуація по кишкових інфекціях,у тому числі черевного тифу, паратифів, інфекційного гепатиту, дизентерії і сальмонельозів. До числа потенційних епідемічних хвороб у зруйнованих районах можуть бути холера, вірусний гастроентерит, природно-осередкові і інші захворювання.
Надзвичайна скупченість людей у місцях НС (наметові містечка ) буде сприяти інтенсивному поширенню респіраторних інфекцій. Особливу небезпеку в цьому відношенні являють грип, менінгококова інфекція, вірусна пневмонія, дифтерія, кір і коклюш, а також паразитарні тифи.
У надзвичайних ситуаціях властиві закономірності розвитку епідпроцесу можуть порушуватися. Насамперед це стосується його 1-ої ланки – джерела збудника інфекції, що прийнято називати об'єктом; він служить місцем природної життєдіяльності, тобто проживання, розмноження і нагромадження збудника. У зонах катастроф джерело зараження встановити важко, тому що змінюються форми його збереження, місця його життєдіяльності, розмноження, ареал його проживання і т.д. Тому в зоні катастроф може виникнути одночасно епід. вогнища різних нозологічних форм.
Можливий яскраво виражений поліморфізм клінічних проявів захворювання - від найтяжких, блискавичних форм, до найлегших станів. Це пов'язано з тим, що при стресових ситуаціях сприйнятливість до інфекції підвищується, – знижується імунологічний статус, особливо у дітей.
Для оцінки санітарно-епідемічного стану зони НС проводиться санітарно-епідеміологічна розвідка.
2. Організація санітарно-гігієнічної та епідеміологічної розвідки в осередку НС
Санітарно-епідеміологічна розвідка — це одна з найважливіших складових частин системи протиепідемічного забезпечення населення підрозділів, рятівників, яка спрямована на завчасне отримання медичною та санітарно-епідеміологічною службами даних про можливості поширення інфекції у підрозділи МНС (ЦО), серед цивільного населення, з розташованих поблизу населених пунктів, природних осередків та підрозділів рятівників, а також на завчасне з'ясування умов можливого розповсюдження певних інфекційних захворювань в даному районі за рахунок власного резервуару джерел інфекційних захворювань. Санітарно-епідеміологічна розвідка проводиться під час евакуації населення, передислокації підрозділів МНС (ЦО).
Основними вимогами до організації та проведення СЕР є:
безперервність;
достовірність;
послідовність;
цілеспрямованість;
своєчасність;
дієвість.
Основними завданнями СЕР є:
1. Своєчасність виявлення, локалізація та ліквідація епідемічних (епі зоотичних) осередків та попередження контакту особового складу з інфекційними хворими.
2. Вибір джерел доброякісного водопостачання.
3. Збір та аналіз даних про умови використання сил і засобів медичної служби в інтересах протиепідемічного захисту .
Проведення санітарно-епідеміологічної розвідки проводиться медичним складом всіх рівнів медичної служби та фахівцями санітарно-епідеміо логічної служби. Кожен начальник медичної служби організовує проведення СЕР в районі дислокації або можливого маршруту евакуації потерпілих від НС. Основними методами СЕР в таких випадках є збір даних про наявність інфекційних захворювань на даній території, обхід, огляд та обстеження, які супроводжуються відбором певних проб для аналізу в санітарно-епідеміологічних підрозділах (установах). Фахівцями санітарно-епідеміологічної служби здійснюються кваліфіковані заходи СЕР, які потребують фахової підготовки та спеціального лабораторного оснащення.
Під час проведення СЕР з'ясовуються наступні питання: інфекційна захворюваність серед місцевого населення, епізоотії серед домашніх тварин та синантропних гризунів, наявність природних осередків інфекційних захворювань та їх активність; санітарний стан населених пунктів, наявність переносників інфекційних захворювань, систему та організацію протиепідемічного забезпечення населення, місцеві ресурси протиепідемічного забезпечення тощо.
Основними об'єктами СЕР можуть бути населені пункти, окремі будівлі та ділянки території, які становлять епідеміологічну небезпеку щодо можливості занесення чи поширення інфекції серед населення та рятівників в умовах конкретної обстановки. Найбільш повну та точну інформацію в цьому відношенні можна отримати від місцевих представників системи охорони здоров'я, ветеринарної служби, представників органів місцевої влади. В ряді випадків єдиним джерелом інформації є місцеве населення. При організації і проведенні санітарно-епідеміологічної розвідки територія НС розділяється на райони, які закріплюються за санітарно-епідеміологічними та медичними підрозділами (установами).
Об'єм та зміст заходів СЕР визначається конкретними умовами НС та епідемічної обстановки.
Основні етапи підготовки, планування та проведення
санітарно-епіде міологічної розвідки
1. Підготовчий період.
1) Попереднє орієнтування про санітарно-епідемічну обстановку в районі НС, переселення за даними медико-географічних та санітарно-епідеміологічних описів, оглядів, звітів та інших матеріалів.
2) Уточнювання оперативно обстановки в районі катастроф.
2. Планування основних заходів по забезпеченню СЕР.
1) Визначення форм розвідки, виділення конкретних виконавців, постановка завдання.
2) Розрахунок матеріальних і транспортних засобів.
3) Вибір маршрутів та об'єктів розвідки.
4) Встановлення форм зв'язку, термінів проведення та порядку інформації.
3. Проведення розвідки.
1) Опитування медичних та ветеринарних фахівців, представників влади та місцевого населення.
2) Огляд санітарного стану населених пунктів, джерел водопостачання, комунальних та харчових об'єктів, уточнення ландшафту.
3) Відбір матеріалу для лабораторних досліджень від виявлених хворих та об'єктів навколишнього середовища.
4) Виявлення місцевих ресурсів протиепідемічного призначення.
5) Визначення епідемічних протипоказань для розташування відселенного населення, потерпілих, медичних пунктів.
6) Докладне обстеження виявлених епідемічних (епізоотичних) осередків, організація в них первинних заходів.
4. Підготовка доповіді за результатами розвідки з висновками та пропозиціями.
Результати СЕР оформлюються у вигляді особистої доповіді та письмового повідомлення безпосередніх виконавців організаторам розвідки.
На зворотному боці карти наноситься масштабний план-схема населеного пункту із зазначенням джерел водопостачання, їх дебіту, лікувальних та санітарно-епідеміологічних закладів, лазень, санпропускників, скотомогильників тощо.
Санітарно-епідеміологічна розвідка переходить в санітарно-епідеміологічне спостереження, яке передбачає систематичне отримання даних про санітарно-епідемічний стан району. Постійно збирається інформація про інфекційну захворюваність в даному районі серед населення, рятівників від підрозділів системи охорони здоров'я, а також екстрені повідомлення у випадку виникнення епідемічних осередків.
3. оцінка санітарно-епідемічного стану зон НС
На основі отриманих даних роблять оцінку санітарно-епідеміологічного стану по наступної критеріям:
БЛАГОПОЛУЧНИЙ СТАН:
1. Наявність інфекційних захворювань серед населення (за винятком захворювань чумою, холерою, жовтою лихоманкою або захворювань, незвичайних для даної місцевості), не зв'язаних одне з одним і які з'явилися на протязі терміну, що перевищує інкубаційний період даного захворювання
2. Стан епізоотичної (ендоотичної) обстановки, який не являє небезпеки для населення і формувань рятувальників
3. Відсутність умов для поширення інфекційних захворювань (задовільний санітарний стан територій, об'єктів водопостачання, комунальна упорядженість, якісне проведення всього комплексу протиепідемічних заходів
4. У сусідніх районах серед населення відсутні масові інфекційні захворювання, а наявні одиничні захворювання не являють собою у існуючих умовах безпосередньої небезпеки для населення.
НЕСТІЙКИЙ СТАН:
1. Виникнення окремих, що не реєструвалися раніше інфекційних захворювань, незначне підвищення спорадичного рівня інфекційної захворюваності або виникнення окремих групових захворювань без тенденції до подальшого поширення при задовільному санітарному стані території, об'єктів харчування і водопостачання, комунальної упорядженості і якісному проведенні всього комплексу заходів щодо протиепідемічного забезпечення району НС.
2. Відсутність інфекційної захворюваності, за винятком спорадичних, при наявності епізоотичних (ендоотичних) вогнищ зоонозних інфекцій, що можуть являти загрозу для потерпілого населення і підрозділів рятувальників і (або) незадовільному санітарному стані території, об'єктів водопостачання, комунальної неупорядженості, низькій якості проведення профілактичних і протиепідемічних заходів
3. Наявність вогнищ інфекційних захворювань без вираженого розвитку епідемії
4. Розташування районів НС у безпосередній близькості від вогнища небезпечних інфекційних захворювань.
НЕБЛАГОПОЛУЧНИЙ СТАН:
1. Поява групових небезпечних інфекційних захворювань у зоні НС або вогнищ чуми,холери,жовтої лихоманки, геморагічних лихоманок (Ласса, Марбург, Ебола) на сусідніх територіях при наявності умов для їхнього подальшого поширення (незадовільний санітарний стан території, об'єктів водопостачання, комунальна неупорядженість і низька якість проведення всього комплексу заходів щодо протиепідемічного забезпечення)
2. Виникнення одиничних захворювань особливо небезпечними інфекціями (чуму, холера, лихоманки Ласса, Ебола й ін.).
НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН:
1. Наростання числа небезпечних інфекційних захворювань серед потерпілого населення в короткий термін
2. Групові захворювання особливо небезпечними інфекціями, це активізація природних вогнищ чуми, туляремії і поява захворювань ними людей.
Виходячи з характеристики епід. вогнища в зонах НС, санітарні втрати серед населення у вогнищі інфекційних захворювань будуть залежати від своєчасності і повноти проведення комплексу санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.
Під санітарними втратами в епід. вогнищі розуміється число захворілих людей внаслідок поширення інфекції на етапі розвитку епідемічного процесу.
При оперативних розрахунках утрати населення в районах стихійних лих і
катастроф можна визначити по наступній формулі:
Сп = К х м х (1-Н) х (1-Р) х Е
де Св - санітарні втрати населення (чіл.)
К - чисельність зараженого і населення, що контактувало,чіл.
М - контагіозний індекс
Н - коефіцієнт неспецифічного захисту
Р - коефіцієнт специфічного захисту (коефіцієнт іммунності)
Е - коефіцієнт екстреної профілактики (антибіотикопрофілактики).
В залежності від інфекційної форми приймається, що при високонтагіозних інфекціях 50% населення, яке опинилося в зоні катастрофи, піддається зараженню. При контагіозних і малоконтагіозних інфекціях зараження людей може скласти 10-20% від загальної кількості населення.
Контагіозний індекс "М" - це чисельне вираження готовності до захворювання при первинному інфікуванні яким-небудь визначеним збудником. Цей індекс показує ступінь імовірності захворювання людини після інфікування (контакту з хворим). Контагіозний індекс найбільш високий у групі ОНІ, при деяких вірусних захворюваннях.
Коефіцієнт неспецифічного захисту "Н" залежить від своєчасності проведення сан.-гігієнічних і протиепідемічних заходів, захищеності питної води і продуктів харчування від зараження збудниками, роз'єднання населення на дрібні групи при повітряно-краплинних інфекціях, індивідуальних засобів захисту від комах і ін. Він може складати при відмінній санітарно-протиепідемічній підготовці населення 0,9; при добрій - 0,7; задовільній - 0,5; незадовільній - 0,2. Якщо населення потрапило у зону катастрофи біологічно небезпечного об'єкта, то в будь-якому випадку коефіцієнт "Н" буде дорівнює 0,1.
Коефіцієнт специфічного захисту "Р" враховує ефективність різних видів вакцин, що рекомендуються в даний час для специфічної профілактики інфекційних захворювань. Якщо населення іммунізовано проти даної інфекції, то коефіцієнт імуності може складати від 0,5 до 0,8.
Так, якщо тип епід.спалаху не встановлений і не проводилася імунізація населенню в епід.вогнищі, то коефіцієнт імуності с деяким наближенням можна вважати рівним 0,5.
Коефіцієнт екстреної профілактики (антибіотикозахищеності) "Е" відповідає захистові антибіотиками від даного збудника хвороби. Значення цього коефіцієнта:
* холера 0,2
* бубонна чума, геморрагічні лихоманки 0,3
* черевний тиф, вірусний гепатит "А" 0,4
* легенева чума, туляремія, Ку-лихоманка, менінгококкова інфекція, дифтерія, сибірська виразка 0,5
* висипний тиф, кліщовий енцефаліт 0,6
* бруцельоз, меліоідоз, скарлатина 0,75
* пситтакоз, сап 0,9
* якщо ж екстрена профілактика не проводилася 1,0
Існують розрахунки санітарних утрат табличним методом. Прикладом може служити: орієнтовані санітарні втрати при передачі інфекції аерогенним шляхом (по А.М. Мясненко)
% використання
населенням % населення, що приймає засобу екстреної
з-бів захисту профілактики
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100
0 65,0 65,0 65,0 65,0 65,0 65,0 65,0 65,0 65,0 65,0 65,0
58,3 53,9 49,4 44,8 40,3 36,7 31,2 26,6 22,1 17,5 13,0
10 60,0 60,0 60,0 60,0 60,0 60,0 60,0 60,0 60,0 60,0 60,0
54,4 49,8 45,6 41,4 37,2 33,0 28,8 24,6 20,4 16,2 12,0
20 55,0 55,0 55,0 55,0 55,0 55,0 55,0 55,0 55,0 55,0 55,0
49,5 45,6 41,8 37,6 34,1 30,2 26,4 22,5 18,7 14,6 11,0
30 50,0 50,0 50,0 50,0 50,0 50,0 50,0 50,0 50,0 50,0 50,0
45,0 41,5 38,0 34,5 31,0 27.9 24,0 20,5 17,0 13,5 10,0
40 45,0 45,0 45,0 45,0 45,0 45,0 45,0 45,0 45,0 45,0 45,0
40,0 37,3 34,2 31,0 27,9 24,7 21,6 18,4 15,3 12,1 9,0
50 40,0 40,0 40,0 40,0 40,0 40,0 40,0 40,0 40,0 40,0 40,0
36,0 33,2 30,2 27,6 24,8 22,0 19,2 16,4 13,6 10,8 8,0
60 35,0 35,0 35,0 35,0 35,0 35,0 35,0 35,0 35,0 35,0 35,0
31,5 29,0 26,6 24,1 21,7 19,2 16,8 14,3 11,9 9,4 7,0
70 30,0 30,0 30,0 30,0 30,0 30,0 30,0 30,0 30,0 30,0 30,0
27,0 24,9 22,8 20,7 18,6 16,5 14,4 12,3 10,3 8,1 6,0
80 25,0 25,0 25,0 25,0 25,0 25,0 25,0 25,0 25,0 25,0 25,0
22,5 20,7 19,0 17,2 15,5 13,7 12,0 10,2 8,5 6,7 5,0
90 20,0 20,0 20,0 20,0 20,0 20,0 20,0 20,0 20,0 20,0 20,0
18,0 16,6 15,2 13,8 12,4 11,0 9,6 8,2 6,8 5,4 4,0
Примітка: чисельник - % заражених,
знаменник - % захворівших від загальної кількості населення
Лікувально-евакуаційне забезпечення інфекційних хворих.
Особливістю медичної допомоги інфекційним хворим є її зв'язок із проведенням комплексу протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширення інфекційних захворювань.
В організації протиепідемічних заходів особливе місце займає активне виявлення інфекційних хворих, що в епідемічному вогнищі проводиться лікарсько-сестриними бригадами при опитуванні населення й огляді хворих або підозрілих на інфекційне захворювання, з одночасним добором матеріалу для бак. дослідження в лабораторіях відповідних центрів та установ.
Для полегшення діагностики інфекційних хвороб на етапах мед. евакуації доцільно використовувати орієнтований розподіл інфекційних хвороб по їх початкових клінічних ознаках на п'ять основних груп:
з переважним ураженням верхніх дихальних шляхів і легень
з переважним ураженням шлунково-кишкового тракту
з ознаками осередкованого ураження нервової системи
з ураженням шкіри і слизових оболонок
з вираженим синдромом загальної інтоксикації без локальних органних уражень.
До установлення виду збудника і клінічного діагнозу на першому етапі надання медичної допомоги основного значення набуває сортування інфекційних хворих.
Після огляду усі хворі підлягають негайної ізоляції і подальшої евакуації в лікувальну установу. У випадку затримки евакуації інфекційних хворих обсяг мед.допомоги повинний бути збільшений і наближений до обсягу медичної допомоги в інфекційному стаціонарі.
Другим етапом надання мед.допомоги інфекційним хворим є організація функціонуючих поза вогнищем НС, а також додаткове розгортання лікувальних установ, призначених для надання кваліфікованої і спеціалізованої допомоги. Найчастіше штатні можливості стаціонарів не дозволяють вирішити задачу прийому всіх нужденних у лікуванні хворих. У цих випадках необхідно в стислий термін максимально визволити ліжковий фонд і перевести стаціонар на роботу в строгому протиепідемічному режимі. Цей режим передбачає проведення всього комплексу протиепідемічних і захисних заходів при надходженні хворого з клінічними ознаками висококонтагіозних інфекцій. У цих випадках територія лікувальної установи поділяється на дві зон: зону "строгого режиму" і зону "обмеження".
Прийом хворих у стаціонари проводиться за принципом пропускної системи і повного роз'єднання хворих з різними інфекційними захворюваннями.
Посилене медичне спостереження, обсервація і карантин
Посилене медичне спостереження — це є режимно-обмежувальний захід, який спрямований на активне виявлення інфекційних хворих серед населення з їх наступною ізоляцією та госпіталізацією. Активне виявлення інфекційних хворих проводиться шляхом опитування та обстеження (термометрія, огляди, лабораторні аналізи) населення і хворих на етапах медичної евакуації, а також особового складу рятувальників. Посилене медичне спостереження вводиться рішенням начальника медичної служби після оцінки санітарно-епідемічного стану населення та району дислокації, як нестійкого.
Під режимом обсервації розуміється проведення у вогнищі інфекційних захворювань ряду ізоляційно-обмежувальних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на попередження поширення інфекційних захворювань. Її мета - попередити поширення інфекційних захворювань.
Режим обсервації вводиться начальником штабу МНС (ЦО) за поданням медичної служби. При епідемічному неблагополуччі в районі НС, коли пос тавлено завдання попередити занос інфекції , забороняється населенню, рятувальникам контактувати з епідемічними осередками, вживання води та харчових продуктів без контролю медичної служби. Ізоляційно-обмежувальні заходи забороняють виїзд без попереднього проведення екстреної профілактики, обмежують в'їзд і транспортний проїзд через район обсервації. Між населеними пунктами і групами населення обмежується контакт, а населення виконує встановлені правила поведінки.
Протиепідемічні і лікувально-профілактичні заходи при обсервації передбачають:
виявлення інфекційних хворих і їхня ізоляція
проведення опитування й огляду населення в зонах обсервації з метою активного виявлення серед них інфекційних хворих і контактних осіб
надання медичної допомоги, евакуація виявлених хворих у інфекційні лікарні
екстрена і специфічна профілактика по епід.показаннях
протиепідемічний режим роботи етапів мед.евакуації
здійснення цілеспрямованого санітарно-епідеміологічного нагляду за епідеміологічно важливими об'єктами
проведення поточної і заключної дезінфекції,а за показниками і санітарної обробки.
Карантином називається комплекс протиепідемічних, санітарно-гігієнічних, лікувальних і адміністративно-господарських заходів, спрямованих на попередження поширення інфекції як в середині вогнища, так і за його межами і ліквідацію вогнища біологічного зараження.
Режим карантину вводиться за наказом начальником штабу МНС (ЦО за доповіддю начальника медичної служби про санітарно-епідемічний стан населення та району НС, як надзвичайного.
Мета карантину - повна ізоляція вогнища зараження і ліквідація в ньому виниклих інфекційних захворювань. Карантин встановлюють і з метою попередження інфекційних захворювань, коли збудник не встановлений, але мають місце характерні ознаки певного захворювання.
При встановленні карантину проведені при обсервації заходи підсилюються додатковими режимними:
на зовнішніх границях зони карантину встановлюється озброєна охорона, організується комендантська служба і патрулювання для забезпечення в районі карантину встановленого порядку і режиму в організації харчування, охорони джерел водопостачання і ін.
у населених пунктах і на об'єктах організується внутрішня комендантська служба, організується охорона інфекційних ізоляторів і лікарень, контрольно-передатних пунктів і ін.
з районів карантину вихід людей,вивіз тварин заборонений без особливого дозволу, в'їзд на територію карантину дозволяється лише спеціальним формуванням і транспортові
транзитний проїзд транспорту забороняється (виключення може бути складено лише для з/дорожнього транспорту)
об'єкти народного господарства, що продовжують свою діяльність, переходять на особливий режим роботи зі строгим виконанням протиепідемічних вимог
населення в зоні карантину роз'єднується на дрібні групи, продукти харчування, вода, предмети першої необхідності доставляються спеціальними командами
при виконанні робіт поза будинками люди повинні бути в засобах індивідуального захисту
Проводяться подвірні обходи й обстеження окремих професійних груп з метою раннього й активного виявлення хворих. Хворі ізолюються в спеціально виділені для цього лікувальні установи з дотриманням строгого протиепідемічного режиму. Контактні ізолюються в спеціально виділені приміщення.
Проводяться дезинфекційні, дезинсекційні і дератизаційні заходи на усій території вогнища, екстрена профілактика.
Для загального керівництва і контролю за проведенням заходів у вогнищі створюється Надзвичайна протиепідемічна комісія.
ПРИНЦИПОВА СХЕМА РОЗГОРТАННЯ ІНФЕКЦІЙНОЇ ЛІКАРНІ
зона строгого протиепідемічного режиму зона обмежень
КПП, санпропускник
сортувальна площадка
приймально-діагностичні лікувальні відділення керування
прийомна площадка для кишкових, повітряно- краплинних і ін.інфекцій,
відділення для хворих із установленим діагнозом (палати не боксовані)
клініко-діагностичне відділення
відділення для хворих з невстановленим діагнозом (боксовані палати, ізолятор)
перев'язна
передатний пункт
площадка дезінфекція транспорту
аптека
ізолятор для уражених з порушенням психіки
допоміжні підрозділи обслуговування
рентген-кабінет, лабораторія з бактеріологічною
КПП для персоналу, гуртожиток для співробітників, персоналу
буфет, пральня, транспортне відділення, їдальня
обмивальне відділення, ізолятор в т.ч. і для медперсоналу
морг, прозекторська, дезинфекційне відділення, сміттєзбиральник
Розподіл хворих йде по нозологічній ознаці. До встановлення діагнозу хворі ізолюються в окремі палати, де діагноз повинний бути встановлений не пізніше 3-х діб.
Профілізація відділень проводиться таким чином,щоб поступаючі хворі не знаходилися в одних палатах з видужуючими або хворими з ускладненнями.
4. Організація і робота інфекційних лікарень
у зоні НС при особливо небезпечних інфекціях
1. Для попередження внутрігоспітального зараження і поширення інфекції за межі інфекційної лікарні (ІЛ) усі підрозділи обладнуються й оснащуються з урахуванням забезпечення вимог протиепідемічного режиму роботи. Прийом хворих до стаціонару повинен проводитися за принципом пропускної системи і роз'єднання хворих з різними інфекційними захворюваннями. Хворі розподіляються на потоки по встановленому в приймальному відділенні діагнозові.
2. Весь персонал ІЛ всю роботу при обстежені і лікування хворих проводить у спецодягові, а за показниками - у різних типах захисного одягу.
3. Після доставки хворого в стаціонар, транспорт і предмети, використані при транспортуванні, знезаражують на спеціально обладнаній площадці силами бригади евакуаторів. Після кожного рейсу, персонал, що супроводжує хворого, зобов'язаний продезинфікуватись, взуття і руки (у рукавичках) і поліетиленові (клейончасті) фартухи, надягаються додатково при масових перевезеннях. Усі члени бригади після зміни зобов'язані пройти санітарну обробку. На території лікарні обладнають площадку дезінфекції транспорту, використовуваного для перевезення хворих.
4. Відділення лікарні повинні мати кімнати для мед.персоналу, процедурні, буфетні роздавальні, комори для білизни, туалетні кімнати, кімнату для знезаражування інфекційного матеріалу (виділень хворих, суден, збирального інвентаря й ін.), усе необхідне по догляду і лікуванню хворих, засоби для проведення персоналові лікарні екстреної профілактики.
5. Їжу для хворих доставляють у посуді з кухні до передатного пункту, там перекладають з посуду кухні в посуд буфетної відділення. У буфетній їжу підігрівають, розкладають і розносять по палатах. Посуд, у якій їжа надходить у відділення, знезаражують кип'ятінням у роздавальній кімнаті, після чого бак з посудом передають у буфетну, де її миють і зберігають до наступної роздачі. Індивідуальний посуд знезаражується кип'ятінням.
6. Ванні і туалети повинні бути постійно закриті на ключ. Туалети відкриваються для зливу знезаражених розчинів, а ванни– для санобробки осіб що виписуються.
7. Перед початком роботи в зоні строгого протиепідемічного режиму персонал у санпропускнику для медперсоналу знімає одяг і взуття, залишає її на індивідуальній (закріпленої за ним) вішалці, надягає захисний одяг і перевіряє його припасування перед дзеркалом. Після закінчення роботи в зоні строгого режиму вихід у зону обмеження лікарні дозволяється тільки через санпропускник, де персонал проходить повну санобробку, після чого йде на відпочинок. Знята захисна одяг підлягає знезаражуванню.
8. Персоналові, що працює в зоні строгого протиепідемічного режиму, щодня перед початком роботи виміряється температура тіла з занесенням результатів у журнал. Особи з підвищеною температурою або поганим самопочуттям направляються в ізолятор для співробітників, а в місцях їхнього перебування до ізоляції проводиться заключна дезінфекція.
9. Під час перебування в стаціонарі ІЛ в зоні строгого протиепідемічного режиму мед.персоналові забороняється:
працювати натще
працювати без захисного одягу
приймати їжу, пити воду, курити, користуватися туалетом
виносити з відділення без дезінфекції будь-які матеріали (речі, предмети догляду, документи й ін.)
виходити з приміщень на територію у господарські служби в захисному одягові (халатах, піжамах і ін.)
передавати хворим продукти харчування й інші предмети від відвідувачів.
10. Історії хвороби й ін.мед.документи, що підлягають збереженню, заповнюються по робочим записам у кімнатах для мед.персоналу простим олівцем. Перед виносом зазначених документів із зони строгого протиепідемічного режиму ІЛ, вони знезаражуються в дезкамерах пароповітряним або газовим методом обробки.
11. Дез.режим, норми витрати і методи застосування дез.засобів встановлюються відповідно до діючих інструкцій і методичними вказівками.
12. Гаряча їжа й інші продукти хворим, медикаменти, хоз.майно у відділення доставляються через передатні пункти, що обладнаються в окремих кімнатах або під навісом і знаходяться між зонами строгого режиму й обмеження. В оснащеня передатного пункту входить стіл, миска с 1% р-ном хлораміну, серветки й устаткування для подачі сигналу.
13. З лікарні виписуються реконвалесценти після клінічного видужання, закінчення термінів ізоляції і припинення виділення збудників у зовнішнє середовище. При виписці хворі проходять повну санобробку й одержують продезинфікований одяг і особисті речі.
14. Після видужання інфекційні хворі виписуються. Медичний й обслуговуючий персонал проходить обсервацію з повною санобробкою і ІЛ згортається. Комплекс дезинфекційних заходів здійснюють бригади територіального підпорядкування.
Медичне сортування інфекційних хворих
В основі медичного сортування лежать три основних сортувальних ознаки:
небезпека для оточуючих
лікувальна ознака
евакуаційна ознака.
Небезпека для оточуючих визначає ступінь потреби потерпілих у санітарній обробці, ізоляції. І в залежності від цього потерпілих розподіляють на групи:
потребуючі в спеціальної (санітарної) обробки- часткової або повної
потребуючі тимчасової ізоляції
не потребуючі спеціальної (санітарної) обробки.
Лікувальна ознака - ступінь потреби потерпілих у медичній допомозі, її черговості й об’єму (лікувальний підрозділ). По ступеню потреби в медичнійдопомозі поділяють уражених:
потребуючих невідкладної медичної допомоги
не потребуючих медичної допомоги (допомога може бути відстрочена)
потребуючих симптоматичної допомоги.
Евакуаційна ознака - необхідність, черговість евакуації, вид транспорту і положення ураженого при евакуації. Виходячи з цієї ознаки, уражених розподіляють по групах:
підлягаючі евакуації в інші лікувальні установи з врахуванням евакуаційного призначення, черговості, способу евакуації (лежачи або сидячи), виду транспорту
потребуючих залишенню в даній лікувальній установі (по важкості стану) тимчасово або до остаточного результату.
Медичний персонал будь-якого рівня в першу чергу повинний здійснити вибіркове сортування і виявити хворих, небезпечних для навколишніх. Потім шляхом швидкого огляду визначити найбільш нужденних у мед.допомоги. Пріоритет залишається за потребуючими невідкладної мед.допомоги.
Евакуація хворих з вогнищ особливо небезпечних інфекцій, як правило, не проводиться або різко обмежена. У разі потреби її здійснення повинне бути забезпечене виконання вимог протиепідемічного режиму з метою недопущення поширення інфекції на шляхах евакуації: виділення спеціальних шляхів евакуації, невпинний рух через населені пункти, по вулицях міст; наявність засобів дезінфекції в автотранспорті, супровід транспорту медперсоналом, організація санітарно-контрольних пунктів при виїзді з вогнищ і ін.
У комплексі заходів щодо локалізації і ліквідації епід.вогнищ, пов'язаних с поширенням висококонтагіозних інфекцій, важливу роль відіграють протиепідемічні, санітарно-гігієнічні і лікувальні заходи. У їх числі: своєчасне виявлення, ізоляція хворих і контактних осіб, проведення комплексу заходів щодо неспецифічного і специфічного захисту населення, забезпечення строгого протиепідемічного режиму у вогнищі і у ЛПУ, виділенних для госпіталізації хворих.
У вогнищі інфекційних захворювань одним із заходів протиепідемічного режиму є максимальне роз'єднання населення, недопущення массового скупчення людей, у тому числі в поліклінічних установах. З врахуванням цього уся медична допомога наближається до населення або переноситься на підприємства і в установи. В районах зберігається дільничний принцип курації, але в зв'язку з різким збільшенням роботи ділянки поділяються на мікродільниці (по числу населення до 2000 чіл.). Роботу на мікродільниці здійснює бригада в складі 1 лікаря,2 медсестер і 2 дезінфекторів, а також декількох активістів з місцевого населення. Для проведення подвірних обходів, роботи з викликів до бригади приписується автотранспорт. Крім безпосередньо лікувальних заходів і активного виявлення хворих, члени бригади проводять санітарно-роз'яснювальну роботу за правилами поводження населення в епід.вогнищі. Робота бригади постійно проводиться в умовах строгого протиепідемічного режиму. В залежності від збудників інфекційного захворювання застосовується відповідний тип захисного одягу (протичумного костюму).
Використання того або іншого типу протичумного костюма регламентується спеціальною інструкцією про протиепідемічний режим роботи з матеріалом, зараженим або підозрілим на зараженість збудниками небезпечних інфекцій:
Найменування робіт тип Хворі (контактні)
костюма
При роботі з Легеневою або септичною формами чуми,
хворим (у 1-й геморагічними лихоманками,
госпіталі, викликуваними вірусами I групи, легеневої
провізорному формою сибірської виразки і сапу
госпіталі й ін.)
До встановлення остаточного діагнозу
2-й у хворих бубонною і шкірною формами чуми
і до одержання першого негативного
результату бактеріологічного обстеження;
3-й Бубонної й або шкірної формами чуми і при
відсутності надходження нових хворих
Холерою, при проведенні туалету хворому
і узятті ректального матеріалу надягають
гумові рукавички; молодший персонал
4-й додатково надягає клейончастий
(поліетиленовий) фартух, гумову
взуття, а при обробці виділень
хворого - маску.
При евакуації 1-й Чумою
хворих
2-й Натуральною віспою
Холерою;
необхідно передбачити
...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора