Форми:
І. Паренхіматозна:
- вогнищева: дрібно-,крупно-,
- сегментарна: моно-, полі; ІІ. Інтерстиціальні
- крупозна;
- тотальна.
Локалізація:
- однобічна
- двобічна. Частіше нижнєдолева, 2, 9, 10, 6 сегменти;
- частка легені;
Періоди:
початковий
розпалу
розрішення
реконвалісценції
За тяжкістю:
легка
середньо - тяжка
тяжка
Ускладнена (чи неускладнена):
Синдроми
- нейротоксикоз;
- кардіореспіраторний синдром;
- серцево-судинна недостатність: ГСН і гостра коронарна недостатність;
- гостра над- чи ниркова недостатність;
- ДВЗ-синдром;
Гнійні ускладнення
- легеново-плевральні: набряк легень, деструкція, піопневмоторакс, гангрена;
- позалегеневі: отит, остеомієліт, пієлонефрит, менінгіт.
Дихальна недостатність
ДН 0
ДН І
ДН ІІ
ДН ІІІ
Особливості перебігу атипових пневмоній
Мікоплазменна пневмонія.
Варіанти клінічного перебігу:
Ураження верхніх дихальних шляхів (фарингіти, бронхіти)
Ураження нижніх дихальних шляхів (пневмонія, плеврит, абсцедування)
Гемолітичні зміни (гемолітична анемія, тромбоцитопенічна пурпура)
Ураження ШКТ (гастроентерит, гепатит, панкреатит)
М’язово-скелетні та неврологічні ураження (міальгії, артралгії, поліартрит, периферійні, черепно-мозкові неврити)
Поліаденопатія, септикопіємія.
Типовим є: нав’язливий, частий кашель, який триває 2-3 тижні і може призводити до блювання
Розпочинається з фарингіту, кашлю, підвищення температури до 390С, болі в суглобах, мязах, сильний біль в грудях, часто лімфоаденопатія
Перкуторно-аускультативна картина над легенями мінімальна.
Рентгенологічно: легеневі інфільтрати, рідко – масивне ураження. Повільний рентгенологічний регрес
Аналіз крові: змін немає, можливий лімфоцитоз, збільшення ШОЕ
Затяжний перебіг, у третини можливе формування бронхоектазів.
Хламідайна пневмонія
Субклінічний перебіг, особливо у дітей 1-го року життя
Етапність і поступовість у виникненні симптомів:
помірний загально токсичний синдром, а симптоми ураження легень залишаються на другому плані
ознаки риніту
кхекання
сухий, приступоподібний, уривчастий (коклюшеподібний, але без реприз) кашель, який супроводжується ціанозом
температура як правило не підвищується до кінця першого тижня наростає інтоксикація
на першому тижні в паравертебральних ділянках незначне, але стабільне вкорочення легеневого звуку та сухі розсіяні та провідні хрипи з зоною ослаблення дихання частіше в нижніх відділах
до кінця другого тижня в зоні ослабленого дихання невелика ділянка дрібно- і середньо пухирчатих хрипів, по периферії якої продовжують сухі розсіяні і частково спастичні хрипи
дихальна недостатність виражена незначно
в крові: лейкоцитоз (лейкопенія), нерізко виражена еозинофілія і помірно висока ШОЕ (до 20-30 мм.год)
рентгенологічно: ознаки дифузійної інтерстиціальної пневмонії. Можлива поява альвеолярних інфільтратів на фоні енфізиматозного здуття легень з картиною посилення легеневого малюнку з обох боків та явищами пери бронхіту.
Принципи антибіотикотерапії гострих пневмоній
(Шабалов Н.П., 2001)
Дітям старше 6 місяців з гострою пневмонією без токсикозу і інших ускладнень, які захворіли вдома, призначають пеніцилін в ДД 100-150 тис. Од/кг, навіть якщо вони отримували пеніцилін 2-3 дні вдома в менших дозах (20-30 тис.Од/кг).
Дітям з алергією на пеніцилін або тим, які недавно отримували його призначити цефалоспорини І, ІІ покілоння або макроліди.
Новонародженим і дітям перших 6 місяців життя, які захворіли вдома, лікування розпочинають з напівсинтетичних пеніцилінів або цефалоспоринів ІІ покоління в поєднанні з аміноглікозидами в звичайних дозах.
Масивні інфільтрати, “гнійничкові захворювання” в минулому або при поступленні в стаціонар, інші фактори ризику деструктивних пневмоній – покази для застосування мінімум 2 антибіотиків, один з яких вводити довенно крапельно (цефалоспорини І, ІІ, ІІІ покоління), інший дом’язево (напівсинтетичні пеніциліни).
Афебрильна пневмонія – показ для застосування макролітів.
Аспіраційна пневмонія при нетяжкому протіканні може бути лікована пеніцилінами у поєднанні з аміноглікозидами, тяжка – показ до застосування лінкозамідів
Якщо є результати бактеріоскопії харкотиння чи бронхіального складового можна керуватись знаннями про дію а/б на різні групи мікроорганізмів.