Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Проект планово-висотної основи для комбінованого методу топографічного знімання у масштабі 1:5000.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут геодезії
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра геодезії
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Група:
ГД-21
Варіант:
15
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
Інститут Геодезії
Кафедра геодезії
/
Курсовий проект
Проект планово-висотної основи для комбінованого методу
топографічного знімання у масштабі 1:5000
Варіант №15
Виконала:
Ст. гр.ГД-21
Прийняв:
Герасимчук І.Ф.
1.Загальна частина курсової роботи
1.1.Вступ
Мета даного проекту полягає у створенні планово-висотної основи комбінованого методу топографічно знімання на площі трапеції масштабу 1:25000 з номенклатурою М-37-98-Б-в-3. Район робіт знаходиться у Івано-Франківській області.
В даній роботі повинно бути запроектовано:
1) в плановому відношенні – полігонометричний хід 4-го класу з відносною похибкою
1:20 000 ÷1:30 000 на основі якого створюється сітка згущення;
2) планово – висотні опозноки , закладання центрів і маркування у випадку відсутності на місцевості чітко окреслених контурів;
3) створення планових та висотних сіток згущееня полігонометрії 1-го розряду , технічного нівелювання , на основі яких з необхідною точністю визначаємо координати і висоти запроектованих О.П.В.
1.2.Обчислення геодезичних і прямокутних координат вершин заданої рамки трапеції із номенклатурою М-35-02-В-б-3.
М-35
24° 1:1000000 30°
М-35
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
24
25
36
37
48
49
60
61
72
73
84
85
96
97
98
108
109
120
121
132
133
134
135
136
137
138
139
140
141
142
143
144
1:1000000
М-37-02 М-37-02-В
А
Б
В
Г
а
б
в
г
1:100000
1:50000
М-37-98-Б - в
М-37-98-Б -в-3
1
2
3
4
1:25000 1:10000
а 1=46.83 см.
а 2=46.87 см. с
с = 46.33 см.
d = 65.89 см.
Р = 21,7 км2
а 2
Обчислення прямокутних координат вершин рамки трапеції масштабу 1:10 000 із номенклатурою М-37-98-Б-в-3
B
L
24°37'30"
27°00'00"
-2°22'30"
24°41'15"
24°45'00"
27°00'00"
-2°15'00"
Абсциси Х, м.
47°50'00"
47°47'30"
47°45'00"
5302721,6
5298089,2
5293456,7
5302581,6
5297949,1
5293316,6
-1,9
-1,9
-1,9
5302441,5
5297809
5293176,5
Ординати У, м.
47°50'00"
47°47'30"
47°45'00"
-187803,3
-187445,6
-187087,9
-178124,5
-178013,1
-177901,7
-168445,7
-168580,6
-168715,4
Абсциси Х, м.
47°50'00"
47°47'30"
47°45'00"
5302721,6
5298089,2
5293456,7
5302579,7
5297947,2
5293314,7
5302441,5
5297809
5293176,5
Ординати У, м.
47°50'00"
47°47'30"
47°45'00"
5312196,7
5312554,4
5312912,1
5321875,5
53221986,9
5322098,3
5331554,3
5331419,4
5331284,6
Зближення меридіанів У
47°50'00"
47°47'30"
47°45'00"
-1°45'39"
-1°45'35"
-1°45'31"
-0°2'47"
-0°2'47"
-0°2'47"
1°40'05"
1°40'01"
1°39'57"
Схема зближення меридіанів і схилення
магнітної стрілки. δ= -0°55' ; γ= -0°54'10"
/
M – 35 –02 (165,166, 181,182)
165
166
181
182
Обчислення прямокутних координат вершин рамки трапеції масштабу
1:5 000 із номенклатурою M – 37 – 98 (165,166, 181,182)
B
L
24°37'30"
24°00'00"
0°37'30"
24°39'22.5"
24°41'15"
24°00'00"
0°41'15"
47°47'30"
49°46'15"
47°45'00"
8 5295545,8
8 5293229,4
8 5290913,0
8 5295565,2
8 5293248,8
8 5290932,4
8 5295585,5
8 5293269,1
8 5290932,4
47°47'30"
49°46'15"
47°45'00"
8 546829,0
8 546847,7
8 546886,4
8 549170,4
8 549190,1
8 549209,7
8 51511,9
8 51532,5
8 51553,0
1.3.Фізико-географічний опис району робіт
Івано-Франківська область розташована на заході України. Вона межує
з Львівською, Тернопільською, Чернівецькою та Закарпатською
областями. На крайньому півдні на протязі 50 км границя області є
державним кордоном України з Румунією. Межа із Закарпаттям, що
проходить по Карпатському хребту, протягом століть, до 1945 року,
теж була кордоном — то з Угорщиною, то з Чехословаччиною.
а)Рельєф та гідрографія: Територія області 13,9 тис. кв. км. За характером рельєфу вона ділиться на три частини: рівнинну, передгірську і гірську. Висота рельєфу зростає з північного сходу на південний захід. Рівнинна частина знаходиться на північному сході і прилягає до Дністра. Тут знаходиться обласний центр — місто Івано-Франківськ (255 м над рівнем моря). Серединну частину складають горбисті передгір'я висотою 400—600 м. Гірська частина області зайнята Східними Карпатами, що поділяються на масиви Чорногора, Горгани, Гринява, Чивчини. Тут же, в Чорногірському хребті підноситься найвища гора України — Говерла (2061 м).
б)Грунти: Рідко в якому регіоні України є такі тили і відміни грунтів як на Колоймищині. Пояснюється це розташуванням його як на Коломийщині. Пояснюється це розташуванням його в трьох ландшафтних зонах, близькістю Карпатських гір. Найбільше за площею на Коломийщині є дерново-підзолистих суглинивих грунтів з різною мірою оглеєння та змитості, такі грунти займають 65% загальної площі Коломийщини. На глибині 25 см ці грунти містять біля 2,34% гумусу (перегною), рН сольової витяжки (кислотність) становить в межах 3,9-4,2. В основному такі грунти знаходяться в зонах сіл Іванівні, Лісна Слобідка, Коршів, Фотинія, Мишин, Великий Ключів. На другому місці за площею (12%) є опідзолені грунти: різною мірою змитості. Гумусу в них біля 2,85%, а рН сольової витяжки в межах 4,5. Знаходяться ці найродючіші грунти Коломийщини в зонах сіл Гвіздець, Загай піль, Підгайчики, Велика Кам’янка, Жукотин, Се маківці, Кринички, Кобильці. Дернові грунти заплав та терасових рівнин становлять 10% площі району. Найчастіше зустрічаються в зонах сіл Сопів, Нижній Вербіж, Товмачик, Іванівні. Лучні грунті займають 5% площі. Вони утворились під лучною трав’янистою рослинністю на алювіальних відкладах річкових заплав в умовах високого стояння рівня ґрунтових вод. В цих грунтах міститься у середньому 33,1% перегною.Буроземні-підзолисті грунти теж займають 5% території. Утворились ці грунти на не щебенистих давньоалювіальних та делювіальних відкладах важкого складу. Реакція грунтовного розчину сильно кисла. Стійкі проти розливної дії води. Болотні грунти займають 3% площі. Утворились в умовах постійного пере зволоження неглибоко залягаючи ми грунтовими водами.
в) Загальна характеристика клімату
Клімат області помірно-континентальний. Зима м'яка з середньою температурою січня -5°С, літо тепле з середньою температурою липня + 18°С. В Карпатах клімат більш суворий і змінюється з наростанням висоти. Середні температури тут на 3—5° С нижчі ніж у передгірській зоні. Такі кліматичні умови сприяють організації цілорічного відпочинку і лікування. На схилах Карпат сніг лежить до п'яти місяців, а це, в свою чергу сприяє розвиткові гірськолижного спорту. Річки в значній частині мають гірський характер, утворюють каскади й водоспади, надаються до
водного туризму. Найбільші річки — Дністер і Прут, причому Прут бере
початок на території області, з-під Говерли.
а) Загальна характеристика району робіт:
Івано-Франківська область — одна з найбільш багатих лісами в Україні. Лісистість території становить 41%. В рівнинній частині переважають листяні, в передгірській — хвойні ліси. Серед хвойних порід переважає ялина, яку місцеве населення поетично іменує смерекою. На висотах понад 1500 м починаються субальпійські луки (полонини). Різноманітність природних факторів обумовлює наявність тваринного світу, чи не найбагатшого в Україні. На певні види звірів і птахів в мисливський сезон дозволено полювання. На диких кабанів та козуль
полювання можливе за наявності ліцензії на відстріл.Частина гірської території області площею 503 кв. км виділена в Карпатський природний національний парк. Він охоплює верхів'я річок Пруту і Чорного Черемошу з г. Говерлою. Завдання парку — сприяти збереженню ландшафтів, рослинного і тваринного світу, створювати відповідні умови для відпочинку і туризму, для ознайомлення з природними багатствами,культурними й історичними пам'ятниками. В області є п'ять курортних місцевостей і діють 11 санаторіїв. Для курортної терапії використовуються кліматичне лікування, мінеральні ванни.Серед курортів — низькогірні Косів, Татарів, Яремче, середньогірний Ворохта і бальнеогрязевий передгірний курорт Черче. Крім того, Яремче користується славою туристської столиці Карпат, Ворохта — столиці зимових видів спорту. Обидва пункти мають досить розвинену інфраструктуру. Населення області — 1 млн. 460 тис. чоловік. В етнографічному відношенні Івано-Франківщина складається з Опілля, Покуття, Бойківщини та Гуцульщини. Їх мешканці зберегли деякі відмінності у мові, одязі, культурі та побуті і вже цим привертають увагу туристів. Тут же розвинуті різні види художніх народних промислів. Під руками різьбярів, гончарів, вишивальниць, мосяжників народжуються мистецькі твори, що розходяться по світу і які можна побачити в музеях від Нью-Йорка і Торонто до Києва і Москви. Визначним центром гуцульського мистецтва є Косів. І зарубіжні, і вітчизняні туристи вважають за необхідне відвідати знаменитий косівський ярмарок та придбати для себе мистецькі вироби. Івано-Франківщина гордиться своєю культурно-історичною спадщиною. На
її території взято під охорону держави 3,5 тис. пам'яток історії та культури. Такі давні і цінні пам'ятки як церква Пантелеймона під Галичем (XII ст.), церква Святого Духа з мистецьким іконостасом в Рогатині (XVI ст.), Манявський Скит (XVII ст.), дерев'яні гуцульські і бойківські храми відомі за межами країни. Туристи із задоволенням знайомляться з пам'ятками і музеями Івано-Франківська та Коломиї, проходять стежками славного ватажка карпатських опришків О. Довбуша. Нині опрацьовуються маршрути слідами боїв Української Повстанської Армії, яка найдовше вела боротьбу із загарбниками саме на території нашого краю. В області є п'ять міст, що згадуються в давньоруських літописах. Серед них Тисмениця (1143), Снятин (1158), Тлумач (1213), Коломия (1240). Та найдавнішим є Галич, перша згадка про який відноситься до 898 року. Пізніше він став столицею могутнього Галицького князівства і Галицько-Волинської держави. На базі пам'яток княжого Галича створений національний заповідник "Давній Галич".
Схема зближення меридіанів і
схилення магнітної стрілки
При прикладенні бусолі до лінії координатної сітки, середнє схилення магнітної стрілки західне
1.5. Топо-геодезична вивченість району робіт
На даний район робіт є топографічні карти всіх масштабів, включно до масштабу 1:23000 і карта з номенклатуроюM-35-02-В-б використовується для складання даного проекту.
Знімання місцевості виконувалось у 1950 році. Повторно карта друкувалась у 1958 році. Знімання виконав Гусєв Н.І. Система координат 1942 року. Система висот Балтійська. Висота перерізу рельєфу 2 метрів.
Схилення магнітної стрілки. δ = -0°55'00 ".
Середнє зближення меридіанів γ = -0°54'10"
Вихідними даними для проектування є:
А. Пункти тріангуляції і полігонометрії:
п. Лиман, 3кл прост сигн. h=4 м;
п. Дубова, 3кл. піраміда h=4 м;
Б. Репери нівелювання:
1. Стін., ІІІ кл.
2. Грунт. , ІІІ кл.
2. Технічна та розрахункова частина роботи
2.1. Геодезична основа
Геодезичною основою для великомасштабних знімань можуть бути:
а) державні геодезичні мережі (тріангуляція, полігонометрія 1,2,3-го класів, нівелювання 1,2,3,4-го класу);
б) геодезичні мережі згущення: тріангуляція (аналітичні мережі 1 і 2 розрядів), полігонометрія 4-го класу, 1 і 2 розрядів, технічне нівелювання;
в) геодезична знімальна основа ( планові, висотні і планово висотні знімальні мережі або окремі пункти).
Середня густота державної геодезичної мережі 1-3 класів для знімання в масштабі 1:5000 згідно з інструкцією [3] становить один пункт тріангуляції або полігонометрії на 20-30 і один репер на 10-15.Визначаєм густоту пунктів державної геодезичної мережі
на об’єкті робіт. Густота пунктів мереж згущення на забудованій місцевості доводиться до чотирьох на 1. Знімальна основа доводиться до густоти, що забезпечує виконання знімання.
2.2 Проектування планово-висотних опорних точок
Аерофотознімання місцевості на об’єкті для створення карти масштабу 1:5000 виконується в масштабі 1:8600. зробимо розрахунки для аерознімальних робіт:
а) Відстань між осями маршрутів Ду у метрах визначимо за формулою:
Dу=,
Де Q%- перекриття знімків сусідніх маршрутів ;
М=31% - знаменник масштабу зальоту ;
l - Розмір сторін знімка, дорівнює 0.18 м;
Dу=(100-31%)/100·0.18· 8600=1068,12 м ;
Висновок: Відстань між маршрутами дорівнює 1068,12 м.
б) Базис фотографування Вх – відстань на місцевості між центральними точками сусідніх знімків. Він обчислюється за формулою :
Вх =·l·m = =(100-69%)/100·0.18· 8600=479.88 м.
Висновок: Відстань між центральними точками сусідніх знімків дорівнює 479.88 м.
Я наношу на карту масштабу 1:25000 рамку трапеції масштабу 1:10000 заданої номенклатури Для цього розміри рамки трапеції масштабу 1:10000 переводять у розміри масштабу 1:25000. Отже розміри карти масштабу 1:10000 заданої номенклатури у сантиметрах на карті масштабу 1:25000 такі:
=46.83· 100/250 = 18.732см c = 46.33· 100/250 = 18.532см
=46.85 · 100/250 =18,74 см d =65.88· 100/250 = 26.352cм
=46.87· 100/250 = 18.748см d =65.89· 100/250 = 26.356cм
Щоб відкласти на карті величини Dу і Вх в сантиметрах треба отримані значення поділити на 250м. За вісь першого маршруту я прийняла південну сторону рамки трапеції 1:10000 від неї в межах трапеції масштабу 1:10000, по східній і західній сторонах рамки відкладаю відрізки Dу в сантиметрах.
На північному та південному маршрутах наносять центральні точки знімків через віддаль Вх у сантиметрах. Центральну точку першого знімка я сумістила із точкою перетину маршруту із західною стороною рамки трапеції 1:10000
в) Кількість маршрутів С на ділянці робіт визначають за формулою:
(маршрутів),
де D – відстань у метрах між північною та південною сторонами рамки трапеції масштабу 1:10000. D=с · 250 = 18.532·250=4633м.
=4633/1068.12+1 = 5 (маршрутів);
Висновок: Необхідно виконати 5 маршрутів.
г) Кількість знімків q в одному маршруті визначають за формулою :
q= (знімків)
де L –довжина маршруту на ділянці робіт у метрах. Для обчислення довжини беруть довжину південної сторони рамки трапеції масштабу 1:10000.
L=·250= 18.74·250=4685
Тоді q=4685/479.88 +3=12 (знімків);
Висновок: на маршруті необхідно виконати 12 знімків.
д) Кількість знімків N на всю трапецію обчислюємо за формулою:
N=1.25·q·C=1.25·12·5=75 (знімків)
Висновок: Для виконання аерознімальних робіт необхідно 75 знімки
е)
Для нанесення на карту зон поперечного перекриття між сусідніми маршрутами необхідно відкласти по західній та сусідній сторонах рамки трапеції від осі маршруту відрізок , який дорівнює половині розміру знімка у масштабі карти ( відкладають від осі верхнього маршруту вниз, а від осі нижнього маршруту вгору). З‘єднавши за допомогою лінійки нанесені точки прямими заштриховуємо створену цими лініями смугу зону поперечного перекриття знімків.
Довжину відрізка в сантиметрах обчислюють за формулою
Де - розмір сторони знімка; - знаменник масштабу фотографування; - знаменник масштабу карти. ; ;
У Запроектованих зонах поперечного перекриття аерознімків я вибирав й позначав планово – висотні опознаки (ОПВ). Опознаки вибирають вздовж знімальних маршрутів. Для масштабу 1:5000 із перерізом рельєфу через 2м і масштабу зальоту 1:8600 опознаки розміщують у зонах поперечного перекриття через 4-5 базисів фотографування. Опознаками можуть бути чіткі, легко розпізнавальні контури (роздоріжжя, ріг сільськогосподарського угіддя, окреме дерево та інші елементи ситуації).
Якщо в зонах перекриття немає однозначно розпізнавальних контурів то опознаки намічають у потрібних місцях, вважаючи, що перед зальотом вони будуть маркуватися
Перелік опознаків:
ОПВ5, ОПВ – ріг будинку
ОПВ2– маркуються на місцевості
ОПВ1, ОПВ3,ОПВ9, ОПВ10, ОПВ11 - роздоріжжя
ОПВ6, ОПВ12– роги сільгоспугідь
ОПВ4, ОПВ7, ОПВ8– дорога
3.0 Проектування ходу світловіддалемірної полігонометрії
Вимоги інструкції до інженерної полігонометрії
Таблиця 2
№№ з/п
Показники
ІV клас
1 розряд
2 розряд
1
Гранична довжина ходу, км:
окремого
між вузловою і вихідною точками
між вузловими точками
14
9
7
7
5
4
4
3
2
2
Граничний периметр полігону, км
40
20
12
3
Довжина сторін ходу, км:
найбільша
найменша
оптимальна
3,00
0,25
0,50
0,80
0,12
0,30
0,50
0,08
0,20
4
Кількість сторін
15
15
15
5
Відносна похибка координат, не більше
1:25 000
1:10 000
1:5 000
6
Середня квадратична похибка вимірювання кута, не більше
3(
5(
10(
7
Кутова нев’язка ходу або полігону, не більше
n – кількість кутів
Для згущення основи на ділянці геодезичних робіт між пунктами тріангуляції (полігонометрії) 1-3 класу позначають один полігонометричний хід 4 класу, який буде використаний як основа для знімання в масштабі 1:5000.
Для проектування ходу використовують допуски, подані у таблиці 2 і керуються наступними рекомендаціями:
а) хід проектують так, щоб він розташовувався якомога ближче до середини ділянки, щоб найкраще і найрівномірніше забезпечувалась ділянка плановою основою;
б) полігонометричний хід по можливості слід проектувати вздовж доріг, залізниць, меж угідь тощо;
в) пункти полігонометричного ходу треба закладають в таких місцях, де може бути гарантоване їхнє збереження. На незабудованій території пункти полігонометрії 4 класу і 1 розряду закріпляють центрами типу У15Н або У15 попарно через 1000 метрів. На забудованій території постійними центрами закріпляють усі точки ходу.
г) пункти не мають знаходитися в заболочених, низинних і затоплюваних місцях, а також в місцях, що підлягають забудові, на проїжджій частині вулиць та доріг. Закладці підлягають всі поворотні точки ходу.
д) між сусідніми точками полігонометричного ходу має бути взаємна види мість, а візирний промінь має проходити не нижче 0,5 м над поверхнею землі;
е) необхідно включати в хід опознаки, розміщені поблизу ходу;
є) слід дотримуватись допусків на довжину сторін ходу (табл. 2).
3.1. Загальна характеристика й основні параметри запроектованого
полігонометричного ходу.
а) Довжина ходу км; за допустимою км.
б) Довжина замикаючої км.
в) Кількість ліній за допустимого значення
г) Середня довжина лінії
д) Максимальна довжина лінії ; за допустимої .
е) мінімальна довжина лінії ; за допустимої
Лінії вимірюють на карті за допомогою поперечного масштабу й вимірника. Кути повороту міряють за допомогою транспортира.
Отже хід буде витягнутим якщо
і
Щоб виміряти на карті , треба нанести на карту центр ваги ходу. Його координати розраховують за формулами
У такому разі координати X та Y – умовні координати пунктів запроектованого ходу. За початок умовних координат я прийняв початковий пункт ходу, а за вісь X – його замикаюча Виміряні на карті координати X та Y записую у таблицю. Точність координат повинна відповідати масштабу карти.
Отримавши координати центра ваги ходу, я їх наношу на карту і через нього провів паралельну до замикаючої.
Точки ходу
;м
;м
м
1 Лиман
0
0
3,02
2
50
425
2,6
3
100
1725
1,3
4
75
2775
0,22
5
1275
2925
1,12
6
-125
3875
0,95
7
-100
5475
2,50
8 Дубова
0
6625
0,55
Сума
1275
23825
Для обчислення абсолютної допустимої нев’язки ходу М скористаємося формулою:
=
Для мого ходу буде:
M = = 0,37 м.
Абсолютна допустима похибка ходу 370 мм. Сумарна похибка на 7 ліній буде:
Тоді гранична похибка:
Виходячи з властивостей похибок світловіддалемірних вимірювань, можна записати:
(1)
(2)
Допустимо рівність впливів випадкових похибок:
та систематичних похибок:
З цими позначеннями формули (1) та (2) запишуться:
(3)
(4)
Розв’яжемо рівняння (3) та (4) відносно та :
(5)
(6)
Окремі допустимі похибки центрування та редукції знайдемо за формулою:
Розрахуємо допустимий поперечний зсув полігонометричного ходу:
(7)
Тепер знаходимо допустиму сумарну похибку вимірювання окремого кута :
(8)
Систематичні похибки визначення приладової поправки світловіддалеміра, впливу атмосфери, дрейфу частоти можна допускати 6мм.
Розв’яжемо (8) відносно :
(9)
Обчислимо допуск на окреме джерело випадкових похибок , враховуючи є 6 джерел похибок і вони впливають однаково:
(10)
Допустима систематична похибка вимірювання окремого кута:
(11)
Обчислимо допуски на окремі джерела похибок:
а) Допустима похибка редукції:
б) Допустима похибка центрування теодоліта:
в) Приладові похибки переважно випадкові і їх сумарна дія не може перевищувати 2’’.
г) Розглядаючи похибку власне вимірювання кута, розрахуємо необхідну кількість прийомів n вимірювання кута способом кругових прийомів:
(20)
Для вимірювання кутів у запроєктованому ході полігонометрії 4 класу застосуємо теодоліт Т-5, для якого
Зауважимо, що збільшення кількості прийомів зменшує тільки похибки відлічування та візування і не впливає на інші джерела похибок.
д) Вплив зовнішнього середовища на результати кутових вимірювань. Джерелами такого впливу є: горизонтальна рефракція , забрудненість атмосфери, коливання зображення візерних цілей. Для їх послаблення кутові спостереження необхідно виконувати в сприятливих умовах, в періоди ранішних та вечірних видимостей.
е) Похибки вихідних данних не спотворюють результати вимірювання вершин, але впливають на величину нев’язки ходу і тому приймаються до уваги в розрахунках точності, як джерело похибок. На це можливе джерело відведено 2,5''.
4. Розрахунок точності визначення висот пунктів полігонометричного ходу
На об'єкті робіт висоти пунктів запроєктованого полігонометричного ходу 4 класу визначається з ходу геометричного нівелювання III класу, прокладених між вихідними реперами ст. Rp.55 – Ікл і ст.Rp.108 - ІІкл.
Хід нівелювання I класу проєктують коли висоти вихідних реперів визначені з нівелювання II або III класу.
Запроєктований нівелірний хід III класу між заданими вихідними реперами має довжину 14,98км. Тоді
Визначимо похибку у висоті найслабшого пункту (всередині нівелірного ходу), після його зрівноваження
5. Проєкт прив'язки планово-висотних опознаків
Для прив'язки опознаків, тобто визначення координат та висот опознаків, використовують такі геодезичні методи:
а) полігонометричні ходи другого розряду та теодолітні ходи, прокладені між пунктами тріангуляції та полігонометрії IV класу, або першого розряду;
б) прямі обернені та комбіновані засічки, а також полярний метод з вимірюванням контрольного кута на визначуваному пункті;
в) висоти опзнаків визначають технічним нівелюванням.
Загальний перелік опознаків:
ОПВ-1,4,7,11 - хід полігонометрії 2-го розряду;
ОПВ-5, 13,14 - лінійна засічка;
ОПВ – 10,2 - обернена засічка.
ОПВ-12, 15 - теодолітний хід.
Згідно інструкції гранична похибка положення пунктів планової знімальної мережі, серед них і ОПВ, відносно пунктів геодезичної основи не мають перевищувати 0,2мм у масштабі карти (у масштабі 1:5000 на місцевості становитиме 0,2мм х 5000 = 1м). 1м - це похибка в положенні найслабшого пункту ходу. Тоді вважаємо, що = 2м. - це нев’язка ходу. Окільки
то
де Т- відносна похибка ходу.
Для спрощення розрахунку точності теодолітних ходів та ходів полігонометрії 1-го розряду умовно вважатимемо ці ходи витягнутими і розраховуватимемо похибку у положенні опознаку за формулою витягнутого ходу:
Якщо хід протягнутий між пунктами з відомими координатами, а кути ходу попередньо ув’язані, то похибка М буде відноситись до середньої точки ходу і обчислюватись за формулою
,
де n - кількість сторін ходу; L – довжина ходу прив’язки, виміряна на карті; m( - гранична похибка виміру кута.
Для полігонометрії 1 розряду m(=10’’, a mS залежить від світловіддалеміра.
Кути вимірюють теодолітом типу Т5. Для ходу полігонометрії 1-го розряду m(гран=10(, а величина .
Для теодолітного ходу, яким прив’язують опознаки m(=30(, а величина [] cтановить .
Розрахунок точності визначення положення ОПВ-12 прив’язаних полігонометричним
ходом 2 розряду.
Параметри ходу: [S] = 3,625 км; n=11; Sсер=330 м.
Прилади: світловіддалемір СТ-5; теодоліт Т5;
fSгран = 1м.
Висновок: Положення ОПВ-12 визначається з похибкою 0,29м, що є меншою від допуску – 2м.
Розрахунок точності визначення положення ОПВ-3 прив’язаної теодолітним ходом.
Параметри ходу: [S]=2,525км; n=8; Sсер=316 м.
Прилади: 2Т30, = 30’’. Згідно з формулою для ДНР-5:
Тоді
Висновок: Положення ОПВ-12,15 визначається з похибкою 0,94м, що менше – 1м.
Економічно найвигідніше планове прив’язування опознаками різними видами засічок.
Похибку у плановому положенні опознака, що визначається оберненою засічкою обчислюємо за формулою
, (37)
(38)
де - сторони оберненого трикутника;
р= - його півпериметр;
F= його площа;
m( =6( - сумарна випадкова похибка вимірювання кута (24).
Для побудови оберненого трикутника спочатку обчислюємо величини ri:
м, (39)
де Sі – віддалі від вихидних пунктів до визначуваного в м., вимірюються з карти.
Величини ri вдкладаємо у масштабі карти за трьома відповідними сторонами напрямів від визначуваного пункту до вихідних. З’єднавши три точки, отримуємо обернений трикутник із сторонами . Помірявши ці сторони, за формулою () обчислюємо похибку М.
Для прив’язки ОПВ прямою засічкою похибку у плановому положенні обчислюємо за формулою:
, (40)
де S1 i S2 – довжини 2-х (з 3-х) напрямів;
( - кут між цими двома напрямами;
=6( - (24).
Згідно з проектом ОПВ-10 видно 4 пункти полігонометричного ходу IV класу. Тому доцільно прив‘язати цей опознак оберненою засічкою
Для оцінки точності оберненої одноразової засічки виконуємо вимірювання і обчислення.
Розрахунок точності планового положення ОПВ-6 прив‘язаного оберненою засічкою
1675м
123,1м
37,5м
P
300м
2125м
97,1м
100м
F
52500м
2850м
72,4м
125м
6”
Висновок: Похибка планового положення ОПВ-10 не перебільшує допуск, тому що
Опознак ОПВ-9 прив’язуємо прямою засічкою.
S1=1625м; S2=1650 м; (=42(.
Згідно з (40) маємо:
Висновок. Похибка планового положення ОПВ-9 не перевищує допуску, оскільки М( 1м
6. Методика та організація робіт на об’єкті
6.1. Полігонометричний хід
Запроектований полігонометричний хід 3 класу є ламаним. Починається від пункту Дубова. Біля свого початку він проходить через населений пункт Дубова
і замикається на пункті полігонометрії Лиман.
Довжина ходу становить приблизно 8,5км. Усі пункти полігонометричного ходу закріплені центрами типу 15НУ, оскільки пункти знаходяться на незабудованій території і цей тип найбільше підходить.
Нівелірний хід ІІІ класу
Нівелірний хід ІІІ класу починається на стіному репері Rp 1 проходить через пункт полігонометрії 3 класу Дубова і проходить через усі пункти полігонометрії ІІІ класу, звідки замикається на репері Rp 2 у населеному пункті Лиман.
Нівелювання буде виконуватись нівеліром Н3 з використанням двосторонніх суцільних шашкових рейок з круглим рівнем. Довжина нівелірного ходу становить приблизно 14,98км.
6.3. Планово-висотні опознаки
Всього запроектовано 8 опознаків.ОПВ-2 маркуються на місцевості, решта розташовані на чітких контурах. Кількість аерофотознімків в одному маршруті становить 12, а кількість знімків проекту – 75, оскільки запроектовано 5 маршрутів.
Загальний перелік опознаків та методів їхньої прив’язки:
ОПВ-1,4,7,11 - хід полігонометрії 2-го розряду;
ОПВ-5, 13,14 - лінійна засічка;
ОПВ – 10,2 - обернена засічка.
ОПВ-12, 15 - теодолітний хід.
Довжина полігонометричного ходу 2-го розряду становить 3,63км.
Довжина теодолітного ходу становить 2,53км.
Опознаки, де будуть закладатися геодезичні знаки розташовані на незабудованій території. Тому для цієї території найбільше підходить центр типу У15Н.
Рекомендації, щодо виконання запректованих робіт
Роботи бажано виконувати у такому порядку:
1). Маркування опознаків;
2). Рекогностування місцевості вздовж запроектованого полігонометричного ходу 4 класу;
3). Закладка пунктів ходу;
4). Вимірювання кутів та довжин лінійу ході;
5). Нівелювання запроектованої траси;
6). Планова та висотна прив’язка опознаків.
Розпочинати роботи бажано у квітні місяці, оскільки за можливої несприятливої погоди сезон (період) робіт може затягнутися.
7. Кошторис
Розрахунок об’єму робіт та необхідної кількості людино-днів
№№ з/п
Види робіт
Одиниця об’єму робіт
Об’єм робіт
Норма
виробітку на бригаду
бригаду
Склад бригади
Кількість бригадо-днів
Кількість людино-днів
1
2
3
4
5
6
7
8
1
Закладка пунктів полігонометрії
(грунтових)
пункт
8
1,5
1
10
10
2
Закладання нівелірних реперів III IV
репер
2
1,03
7
1,94
13,6
3
Полігонометричний хід 4-го класу
км
8,4
1,03
7
9,3
65,4
4
Полігонометричний хід 2-го розряду
км
3,63
4,46
6
0,8
4,9
5
Теодолітний хід
км
2,53
5,5
5
0,46
2,3
6
Технічне нівелювання
км
14,8
8,9
4
1,7
6,8
7
Закладка опознаків
пункт
12
2
1
6
6
8
Визначення окремих точок прямою чи оберненою засічками
пункт
2
0,87
3
2,3
6,9
Всього людино-днів:
188,5
8. Література
Інструкція з топографічного знімання в масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500. Київ, 1999.
Инструкция по нивелированию І, ІІ, ІІІ, ІV классов. М.: Недра,1990.
Селиханович В.Г. Геодезия, ч.2, М.: Недра, 1981.
Таблицы координат Гаусса-Крюгера и таблицы рамок и площадей трапеций топографических съемок масштаба 1:10000, М.: Госгеотехиздат, 1963.
Условные знаки для топографической карты масштаба 1:10000. М.: Недра,1977.
Большая Советская Энциклопедия.
Географічна енциклопедія України. Київ, 1990-1992.
Українська Радянська енциклопедія. Київ, 1980-1985.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора