Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ПРОЕКТУВАННЯ ЛОКАЛЬНОЇ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНОЇ МЕРЕЖІ СТАНДАРТУ 100BASE TХ.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра Телекомунікацій
Інформація про роботу
Рік:
2002
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Телекомунікаційні мережі
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
ІНСТИТУТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ, РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ
ТА ЕЛЕКТРОННОЇ ТЕХНІКИ
КАФЕДРА “ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ”
EMBED PBrush
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни “Телекомунікаційні мережі ( частина 1) та операційні системи телекомунікаційних мереж ”
на тему:
“ПРОЕКТУВАННЯ ЛОКАЛЬНОЇ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНОЇ МЕРЕЖІ СТАНДАРТУ 100BASE TХ”
Львів–2002
ЗАВДАННЯ НА КУРСОВУ РОБОТУ:
1. Спроектувати локальну телекомунікаційну мережу з такими параметрами:
Мережа повинна відповідати архітектурі централізованої мережевої магістралі;
Мережа повинна відповідати стандарту 100BASE TX;
Пасивне обладнання мережі повинно відповідати стандартам структурованих кабельних систем.
2. Провести розрахунок та підбір необхідного пасивного та активного мережевого обладнання.
3. Передбачити можливість застосування структури віртуальних локальних мереж (якщо є необхідність).
4. Провести перевірку спроектованої мережі стосовно затримок та довжин сегментів.
5. Провести присвоєння ІР адрес кожній одиниці активного обладнання мережі.
6. Обґрунтувати вибір операційної системи мережі та параметрів сервера (серверів).
7. Навести форму з записом параметрів налаштування сервера (серверів).
8. Навести структурну схему сегментації мережі.
9. Навести монтажну схему побудови структурованих кабельних систем.
10. Навести схему включень комутуючого обладнання локальної мережі.
11. Навести перелік матеріалів та обладнання мережі.
ЗМІСТ
Стор
ВСТУП
Архітектура централізованої мережевої магістралі виконана на основі базі центрального потужного маршрутизатора або комутатора. Її використовують для побудови мережі одного будинку. Центром магістралі можуть бути і концентратори, і маршрутизатори, і комутаторию кожне з цих вирішень має відповідні обмеження. Зосередження магістралі в одному пункту створює зручну архітектуру для керування. Вартість такої мережі менша, зменшено затримки завдяки меншій кількості маршрутизаторів.
Для більшої гнучкості у центрі магістралі можна розмістити конфігурований комутатор. Це дасть змогу об’єднувати сегменти на різних поверхах в окремі підмережі, виділити окремий серверний канал, призначати та перепризначати сервери до окремих сегментів.
Основні властивості мережі 100Base-TX визначені стандартом ІЕЕЕ 802.3u, прийнятим у 1995р., наведені у таблиці:
Топологія мережі 100Base-TX – це зірка. Мережа передає дані через сполуч ні сегменти, утворені 4 провідниками (2 парами) кабеля UTP або STP. Це можуть бути тільки кабелі Категорії 5 (для UTP) або Типу 1 (для STP), а їх максимальна довжина не може перевищувати 100м. Діаметр цілої області колізії може станови ти 205 м (100 м + 100 м між станціями і повторювачами і 5 м для сполучного сег менту між повторювачами). Тільки використання мостів (комутаторів) або рауте рів дозволяє розширити мережу 100Base-TX на більші відстані. В одній області колізії можна мати тільки один повторювач Класу І або два повторювачі Класу ІІ.
Кабельна система 100Base-TX базується на специфікаціях стандарту ANSI TP-PMD і працює через дві пари провідників кабеля UTP Категорії 5 або STP Ти пу 1: одна пара використовується для передавання, а друга – для приймання сиг налів даних.
Сегмент Ethernet 100Base-TX у специфікації Ethernet означений як сполуч ний сегмент, тобто як середовище, що з’єднує два і тільки два MDI (інтерфейси, залежні від середовища – це частина обладнання, призначена для безпосередньо го фізичного та електричного сполучення з мереженим кабелем; для кабеля типу “скручена пара” MDI – це восьмиконтактний з’єднувач типу RJ-45). Найменша мережа із сполучним сегментом складається із двох комп’ютерів, по одному на кожному з кінців сегменту. Більш типова конфігурація включає багатопортовий габ-повторювач або габ-комутатор для з’єднання більшої кількості сполучних сег ментів. Тоді мережева карта комп’ютера приєднується до одного кінця сполучно го сегменту, а другий його кінець з’єднаний з портом габа і комп’ютери комуніку ються між собою через габ.
Специфікації 100Base-TX дозволяють довжину сполучних сегментів до 100 м. Два 100-метрові сегменти можуть бути сполучені між собою через один повто рювач Класу І або Класу ІІ, тобто максимальна відстань між двома DTE становить 200 м.
Зріст застосування інформаційних технологій в різних сферах діяльності привів до того, що багато застосувань, таких як телеконференції та відео-пошта переносяться безпосередньо до настільного персонального комп’ютера. Це приво дить до вимог збільшення ширини смуги та швидкості LAN для підтримки трафі ку, чутливого до затримок. Сьогодні застосовують швидкості 10 Мбіт/с та 100 Мбіт/с і серйозно обговорюється використання швидкості 1 Гбіт/с.
Збільшення швидкості передавання робить більший наголос на специфікації компонент кабельної системи. Промислові стандарти були опрацьовані не тільки для визначення специфікації компонент, але також для визначення практики про ектування систем, планування, встановлення і завершення. Сьогоднішня тенден ція полягає у пристосуванні кабельного устаткування, базованого на стандартах, з оптимізацією експлуатаційних даних. Це вимагає, щоб окабелювання було трак товане як система, здатна задовольнити майбутні вимоги, а не як набір компо нент.
Традиційно більшість проектантів комп’ютерних систем та мереж опрацьо вували свої продукти так, щоб вони працювали з використанням особливого типу кабелів із особливими з’єднувачами. Кожен виробник мав власний стандарт кабе лів та з’єднувачів. Тому міграція від одного типу комп’ютерної системи до іншого при застосуванні традиційних кабельних систем дуже складна. У більшості випад ків кабельна система та пов’язані з нею інвестиції повністю втрачаються, і необ хідно встановлювати нову кабельну систему, яка може коштувати більше від ме режевого обладнання.
Інші витрати, пов’язані з будь-якою традиційною кабельною системою – це кошти здійснення переміщень, змін або доповнень після того, як початковий про цес встановлення системи завершений.
Проблема, описана вище, є спільною для всіх цих “неструктурованих” ка бельних систем. Дві головні характеристики кабельних систем цього типу поляга ють в наступному:
Складно або неможливо перейти від однієї комп’ютерної системи до іншої без заміни початкової кабельної системи;
Щоб зробити переміщення, зміни або доповнення, кабельна система повинна бути змінена; у цьому сенсі кабельна система не є непорушною системою, оскільки вона постійно змінюється при змінах вимог користувачів, звідси тер мін “неструктурована”.
Для уникнення вказаних вище проблем запропоновано встановлювати структуровані кабельні системи. Структурована кабельна система складається з гнучкої кабельної інфраструктури, яка може підтримувати складні комп’ютерні та телефонні системи незалежно від їх виробника. У структурованій кабельній систе мі кожна робоча станція приєднана кабелем до центральної точки із використан ням зіркової топології, придатної системи взаємних з'єднань та адміністрування. Цей підхід дозволяє комунікацію фактично довільному пристрою, будь-кому і в будь-який час. Добре спроектований план кабелювання повинен включати різні незалежні кабельні рішення для різних типів середовищ, інстальованих на кожній робочій станції для підтримки вимог характеристик різноманітних систем.
Структурована кабельна система, раз встановлена, рідко коли потребує вне сення змін. З трьох топологій – зірки, кільця і шини, зірка найбільш гнучка, ос кільки усі кабелі проведені безпосередньо від центру. Якщо в будинку усі можли ві розміщення користувачів забезпечені окабелюванням в зірковій топології, то будь-які майбутні переміщення, зміни і доповнення здійснюються просто і швид ко шляхом перемикання з’єднувальних шнурів у центральному кабельному при міщенні. Також звичайною заміною відповідних кабелів та пристроїв у шафі з об ладнанням і біля мережевої розетки в робочому просторі можна пристосувати структуровану кабельну систему до змін в системі та інтерфейсах.
У середині великого офісного будинку, як звичайно, монтують структурова ну кабельну систему, яка складається з таких підсистем:
вертикальної;
підсистеми керування;
горизонтальної;
підсистеми робочого місця.
Вертикальна підсистема – це швидкісна міжповерхова магістраль. Її пере важно будують з використанням волоконно-оптичного кабелю або скрученої па ри. Нею можна передавати дані зі швидкістю 100 або 1000 Мбіт/с. Для побудови застосовують мережі FDDI, комутований Fast-Ethernet, Gigabit Ethernet та інші.
Підсистему керування монтують на кожному поверсі. Вона складається з комутатора (або інших активних пристроїв) та комутаційної панелі. З використан ням підсистеми керування адміністратор мережі перекомутовує окремі порти ко мутатора та розетки на поверсі. Комутатор та комутаційна (крос) панель розміще ні в окремій шафі.
Горизонтальна підсистема – це кабельна мережа між комутаційною панел лю та підсистемою робочого місця. Для неї найчастіше застосовують скручену па ру. Горизонтальну поверхову кабельну мережу монтують у спеціальних пластико вих коритцях.
Підсистема робочого місця складається з розеток RJ-45 та шнурів (patch cord), якими приєднані комп’ютери.
1.1. Розрахунок та підбір пасивного обладнання
Для розрахунку пасивного обладнання приведемо план розміщення комп’ютерів по поверхах і кімнатах (мал. 1.1.1).
Мал. 1.1.1. План розміщення комп’ютерів по поверхах і кімнатах
1.1.1 Розрахунок довжин UTP кабелів
Розрахунок пасивного обладнання почнемо з обчислення довжин кабелів UTP для сполучення комп’ютерних розеток з телекомунікаційною шафою. Для цього на рисунку 1.1.1 наведено план розташування комп’ютерних розеток у кімна тах двохповерхового будинку.
У будинку ми вибрали місце, яке буде містити обладнання телекомунікаційної кабельної системи, - телекомунікаційну шафу. Телекомунікаційна шафа в ідеальному випадку повинна бути розташована поблизу центру будинку.
Для розрахунку довжини кабеля UTP необхідно розрахувати довжини кабе ля від телекомунікаційної шафи до кожної комп’ютерної розетки.
Для можливості пересування телекомунікаційної шафи на кожну розетку дається запас 2 м. У го ризонтальній площині кабелі прокладаються в магістральних коробах.
Необхідно за безпечити не менше 300 мм відстані від стелі для обслуговування кабельних лот ків, і щоб інші компоненти устаткування будинку (наприклад повітропроводи) не обмежували доступу до лотків.
На основі цих даних розрахуємо довжини кабелів до серверної кімнати для комп’ютерів, які розміщуються на першому поверсі. ( Додаток 1).
Сумарна довжина кабеля UTP 5–ої категорії дорівнює 5572 м. Вибираємо кабель UTP 5–ої категорії фірми ALCATEL марки UTP 4 EMBED Equation.3 2 cat.5 ALCATEL.
До решти пасивного обладнання належать: розетки, комутаційні панелі, патчкорди, кабельні лотки (коритка), оптичне волокно та шафи для активного об ладнання.
Кількість комп’ютерних розеток на трьох поверхах становить 192 штук (пердбачено по одній додотковій резетці в кожній кімнаті). Ми будемо встановлювати розетки зовнішні 1хRJ-45 cat.5 фірми TELEGAERTNER, призначені для під’єднання кінцевих пристроїв до інформаційної магістралі з швидкістю передачі даних 100 Мбіт/с і вище.
Для вибору кориток нам необхідно знати їх розміри. Розмір коритка ми ви бираємо так, щоб він міг вмістити необхідну нам кількість кабелів і мав ще запас по площі перерізу.
Площа перерізу коритка має бути не меншою, ніж сума всіх площ перерізів кабелів, які мають бути розміщені у ньому, плюс 30% від обчисленої суми для за пасу. Тобто
Sкоритка≥n*(SUTP+0.3*SUTP),
де n – кількість кабелів, SUTP – площа перерізу кабеля UTP.
Якщо врахувати, що SUTP=*d2/4, де d – діаметр кабеля, і для кабеля UTP d=7 мм, то отримаємо, що
Sкоритка≥n*(*72/4+0,3**72/4)=50*n мм2.
Для того, щоб накрити кабель, що проходить від кожної комп’ютерної ро зетки до лотка, який відгалужує частину кабелів від магістрального лотка і прохо дить горизонтально на висоті 1,5 м, нам потрібні коритка довжиною:
362 м. – розміри 170 мм2.
222,1 м. - розміри площу 2050 мм2
Комутаторних панелей, з 24 роз’ємами, необхідно 7 штук, а 16 роз’ємами 2 штуки. При цьому 24 EMBED Equation.3 5+16*2–144=8 порти будуть вільними. Але зменшувати кількість панелей не рекомендується, тому що при побудові мережі, яка відповідає архітектурі централізованої мережі, всі концентратори з кожного поверху необхідно розміщувати в монтажних шафах на відповідних поверхах, тому об’єднання комп’ютерів з різних поверхів за допомогою концентратора є неможливим. Вибираємо розподільчі панелі фірми TELEGAERTNER марки Modular Patch Panel 19” cat.5+24 EMBED Equation.3 RJ45.
Для даної локальної мережі необхідна 192 розеток. Вибираємо розетки фірми TELEGAERTNER марки 1 EMBED Equation.3 RJ45 cat.5. Розетка призначена для під’єднання кінцевих пристроїв до інформаційної магістралі.
Підрахуємо необхідну кількість патчкордів:
Від комп’ютерів до розеток необхідний 143 патчкорд кожний довжиною по 2 м, від комутаторних панелей до концентраторів необхідний 143 патчкорд кожний довжиною по 2 м, від комутатора до центрального комутатора необхідно 10 патчкордів кожний довжиною по 1 м, від розподільчої шафи до сервера необхідний 1 патчкорд довжиною 3 м. Виходячи з отриманих результатів можна визначити сумарні довжини патчкордів різних довжин:
По 3 м: 1 штуку;
По 2 м: 286 штук;
По 1 м: 10 штук.
Вибираємо патчкорди фірми ALCATEL марки UTP cat.5, які мають довжини 3, 2 і 1 м.
1.1.3 Розрахунок та підбір активного обладнання
Оскільки мережа централізована, то потрібно всі комп’ютери через комутатори звести до першого комутатора.
Тобто нам знадобиться не менше сімох комутаторів для вищого рівня ієрархії.
При підборі активного обладнання серед пристроїв, які задовольняють наші вимоги, слід вибирати пристрої з більшою кількістю портів, бо це економічно ви гідніше, ніж купляти більше пристроїв з меншою кількістю портів.
Для забезпечення наших потреб на нижчому рівні можна вибрати комутатор SuperStackII Switch фірми 3COM на 24 порти з автовизначенням 10/100 для кож ного порту з підтримкою віртуальних локальних мереж.
В один ми підключимо сервер. Інші можна використати для розширення мережі або для підключення маршрутизатора.Отже для кожного комутатора можна під’єднати 23 комп’ютера.
Загальна кількість комутаторів становить 7 штук .
4 – SuperStackII Switch 3COM 24 порти 10/100
5 – SuperStackII Switch 3COM 16 порти 10/100
Таким чином можна під’єднати 167 комп’ютера з 142 потрібих тобто 25 порта остаються вільними.
Для комутації 9 комутаторів та 2-х серверів підходить комутатор III класу з 16-ма портами 100Base-TX та слотом для 100Base-FX. Такі вимоги задовольняє комутатор NH2012 фірми Nbase (16 port 10/100Base-TX (RJ-45)+2slots for Fast Ethernet FO, Gigabit Ethernet or ATM module SNMP+RMON).
Для робочих станцій нам потрібно 142 мережеві карти і дві мережева кар та для сервера. Ми вибираємо АТ-2500 фірми Alliend Telesyn – мережеві карти РСІ з автовизначенням Ethernet/FastEthernet, яка підтримує режим Full-Duplex. Для сервера ми вибираємо мережеву карту Fast EtherLink Server NIC фірми 3СОМ.
Після підбору усього необхідного активного обладнання можна проводити вибір необхідних нам телекомунікаційних шаф. Розміри шафи (висота) зазначаються в юнітах.
9 комутаторних панелей EMBED Equation.3 1 юніт = 9 юнітів;
10 комутаторів EMBED Equation.3 1 юніти = 10 юніти.
В результаті отримаємо шафу висотою 19 юніт.
Можна вибрати стоячу шафу фірми TRITON марки DELTA S 19” 12U з розмірами 600x900x780
2. Застосування структури віртуальних локальних мереж
Ідея побудови віртуальних локальних мереж виникла тоді, коли достатнього поширення набули об’єднання локальних мереж, а корпоративні мережі перетворились на складні комплекси, які сполучали десятки окремих локальних мереж і тисячі комп’ютерів. Постала потреба об’єднати окремі невеликі групи станцій, які можуть бути розташовані далеко одна від одної, і надавати їм такий комунікаційний сервіс, який був би можливий за умови їх сполучення однією локальною мережею. Станціям такої віртуальної мережі (Virtual LAN (VLAN)) виділена певна частина перепускної здатності загальної мережі. Об’єднання у віртуальну локальну мережу динамічне, тобто окремі станції можуть входити та виходи з віртуальної мережі локальної мережі без значних зусиль адміністратора.
VLAN забезпечують захист інформації, яка по ним передається, від доступу неповноважних користувачів. Тому VLAN використовуються тоді, коли різні підрозділи однієї компанії або організації з’єднані через публічну мережу. Також доцільно використовувати VLAN у великих корпораціях, банках і де є відділи, які оперують важливою та секретною інформацією і доступ до неї повинен бути обмежений. При цьому інші працівники цю мережу “бачити” не будуть. В такому випадку VLAN буде фізично під’єднана до решти LAN, але логічно буде діяти як окрема підмережа без доступу до неї зовні.
Самі робочі станції об’єднуються у віртуальні мережі за різними ознаками. Це може бути МАС–адреса, адреса локальної мережі, тип протоколу, а також комбінація цих ознак. Для реалізації віртуальних мереж є два стандарти 802.1q та 802.1р, які передбачають зміну структури кадру Ethernet: 3 біти кодують вісім рівнів пріоритету, 12 біт – визначає належність до однієї з 4096 VLAN, 1 біт позначає кадри інших мереж. Отже, додатково в кадрі Ethernet специфікується двобайтне поле.
В нашому випадку у віртуальні локальні мережі можна об’єднати робочі станції одного з поверхів, щоб до їх баз даних не мали доступу співробітники з інших поверхів. Або виділити у віртуальну локальну мережу комп’ютери з кабінетів одного або різних поверхів, які по принципу організації роботи повинні обмінюватися інформацією.
В основному створення віртуальних локальних мереж здіснюється за допомогою раутерів, але в меньших мережах такі функції може здійснювати комутатор, який підтримує організацію віртуальних локальних мереж. Тобто в самому комутаторі можна встановити, який порт з яким можна комутувати: наприклад, з першим можна з’єднувати тільки восьмий і десятий.
У вибраних нами концентраторах і комутаторі є вбудовна технологія SNMP, яка дозволяє виділяти пакети за певними ознаками (адресами, розміром, протоколами) і таким чином здійснювати комутацію одних портів і заборонити комутацію між іншими. Це дозволяє створювати віртуальні локальні мережі з невисоким рівнем захисту даних.
У проектованій мережі не має потреби поділу її на віртуальні сегменти, але даний поділ при потребі можна здійснити простим перепрограмуванням комутаторів.
3. Перевірка спроектованої мережі стосовно затримок та довжин сегментів
Правила конфігурування багатосегментних мереж Fast Ethernet включають перевірку мережі стосовно довжин сегментів та затримок. Ці правила та обчис лення поширюються тільки на окрему область колізій.
Для мережі 100Base-TX максимальний діаметр області колізії становить 205 м (100 м+100 м між станціями і повторювачами і 5 м для сполучного сегменту між повторювачами).
З пункту 1 видно, що найдовшим сегментом в спроектованій мережі є сегмент з довжиною L8.30=56,6 м, яка є меньшою від максимально допустимої довжини сегменту в мережі 100BASE TX – 100 м, навіть якщо врахувати патчкорди довжиною 3 м.
Тривалість поширення сигналу на відстань 100 м скрученою парою стано вить 0,55 мкс та не залежить від швидкості передавання даних у мережі. Трива лість затримки у концентраторі – приблизно від 0,35 до 0,7 мкс залежно від класу концентратора. Мережева плата спричинює затримку у 0,25 мкс. Для коректної роботи мережі Ethernet треба, щоб подвоєна тривалість передавання сигналу від одного краю сегменту до іншого не перевищувала тривалості передавання кадру мінімальної довжини. Якщо ця умова не виконуватиметься, то тривалість колізії буде дорівнювати тривалості передавання кадру найменшої довжини, що у мережі 100BASE-TX становить 5,12 мкс.
Згідно структурної схеми сегментації мережі у спроектованій мережі довжина жодного сегменту 100Base-TX не перевищує 100 м. Оскільки у нашій мережі області колізій відсутні, то розрахунок затримок проводити не потрібно.
Отже мережа витримує перевірку стосовно довжин сегментів та затримок.
4. Присвоєння ІР адрес
У мережі ІР адреси присвоюються робочим станціям та маршрутизаторам. Оскільки у проектованій мережі маршрутизатори відсутні, то присвоювати адреси будемо лише робочим станціям.
ІР адреси є унікальними адресами, які утворюють пару:
<адреса локальної мережі, адреса вузла у локальній мережі> або <NetID, HostID>
ІР адреси представлені 32-бітовим кодом і діляться на класи: А, В, С, D, Е. Най більше використання на даний час мають перші 3 класи.
У даній курсовій роботі було рекомендовано присвоювати адреси класу А (10.12.0.0) , та 12 мережа. Тобто, для присвоєння IP адрес виділено два останніх байта. Третій байт IP адреси виділимо під мережу, а четвертий – адреса робочої станції. Таким чином отримаємо 255 мережі по 253 робочої станції, що цілком задовільняє мережу.
Розіб’єм дану мережу на шість підмереж таким чином:
Сервер 1 – IP: 10.12.0.1 MASK: 255.255.255.0
Сервер 2 – IP: 10.12.0.2 MASK: 255.255.255.0
Комутатор NH2012 фірми Nbase – IP: 10.12.0.3 MASK: 255.255.255.0
I поверх. IP: 1 – 18 IP: 10.12.0.3 - 10.12.0.22 MASK: 255.255.255.0
19 – 30 IP: 10.12.1.1 - 10.12.1.12 MASK: 255.255.255.0
31 – 51 IP: 10.12.2.1 - 10.12.2.22 MASK: 255.255.255.0
II поверх. IP: 1 – 21 IP: 10.12.3.1 - 10.12.3.21 MASK: 255.255.255.0
22 – 33 IP: 10.12.4.1 - 10.12.4.12 MASK: 255.255.255.0
34 – 46 IP: 10.12.5.1 - 10.12.5.13 MASK: 255.255.255.0
III поверх. IP: 1 – 12 IP: 10.12.6.1-10.12.6.12 MASK: 255.255.255.0
13 – 32 IP: 10.12.7.1-10.12.6.20 MASK: 255.255.255.0
33 – 45 IP: 10.12.5.1-10.12.5.13 MASK: 255.255.255.0
5. ВИБІР ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ТА ПАРАМЕТРІВ СЕРВЕРА
Сьогодні на ринку програмного забезпечення найпопулярнішими мережевими операційними системами є Windows NT (зараз Windows 2000) фірми Microsoft, Novell Netware 4.x фірми Novell та Unix–подібні системи, виготовленням яких займаються як комерційні фірми так і прості користувачі – програмісти.
Коротко охарактеризуємо ці операційні системи, щоб пояснити наш вибір.
Windows NT підтримує однорангову модель мережі і сервер не є призначеним, тобто за ним може працювати користувач, що зменшує надійність роботи. З іншого боку, у мережі Windows NT можна функціонально закріплювати за серверами та робочими станціями певні функції, конфігуруючи їх як файлові сервери, сервери баз даних, застосувань. Така модель є гнучкішою, ніж у системах Netware. Тому операційна система Windows NT є популярною у мережах нижнього та середнього класу складності.
Novell Netware 4.x потребує призначеного сервера і на відміну від Windows NT і Unix працює в режимі без витіснення, тобто процеси самі передають керування іншим процесам. Ця операційна система приданта для керування сотнями серверів і придатна для роботи з десятками тисяч клієнтів по всьому світу. Але водночас вона є досить гнучкою та зручною для малих та середніх фірм з перспективою розвитку. Novell Netware розрахована на 10 і більше робочих станцій. Вона потребує для роботи меньше ресурсів сервера, ніж Windows NT. Операційна система Novell Netware вважається найкращим варіантом для мереж з файл–сервером.
Порівняно з Novell Netware, Unix має іншу філософію обслуговування клієнтів. Якщо Novell Netware передбачає виконання головних функцій на комп’ютері користувача, то в Unix головна частина процесу опрацювання даних відбувається не сервері. Крім того, Unix працює в режиі витіснення – процесор виділяє по – черзі кожному процесу квант часу на виконання. Для роботи вимагає мінімальної конфігурації комп’ютера. Ефективність роботи операційної системи зростає, якщо машина є багатопроцесорною. Сьогодні Unix є найкращим сервером застосувань. Крім цього, Unix–системи є в основному безкоштовними, а комерційні версії коштують значно меньше, ніж Windows NT і Novell Netware.
Звичайні версій для звичайних користувачів дешевші в 1,2 – 2,9 рази.
Для нашої мережі, яка складається з 116 робих станції і рахується середньою за розмірами, найкраще підійде операційна система Novell Netware, яка є зручною у користуванні, потребує не багато ресурсів персонального комп’ютера і є найкращою для файл–серверів.
Глибший аналіз провести важко, оскілька інформація про характер роботи організації та про її фінансові можливості і перспективи відсутня.
Вирахуємо приблизні параметри сервера.
Жорсткий диск:
на MSDOS: 5 Мб
на NNSYS: 75 Мб
+60 Мб
+10 Мб
програмне забезпечення на сервері: 3 – 4 Гб (орієнтовно)
дані користувачів: 142 EMBED Equation.3 50 Мб/користувача = 7,10 Гб
для адміністратора: +34% від порахованого
10000+34% EMBED Equation.3 10000 = 13400 Мб
Оперативна пам’ять:
ядро Novell Netware мінімальної конфігурації для Netware 4.11: 20 Мб
ємність жорсткого диску: 13400 EMBED Equation.3 0,008 = 108 Мб
додаткові nlm–модулі по 2 Мб кожен: 25 EMBED Equation.3 2 = 50 Мб
резерв для кешу: 4 Мб
182 Мб
Звичайно, що вираховані розміри HDD і RAM є мінімальними, які придатні для роботи, особливо для сервера, який обслуговує 142 робочу станцію. На практиці знадобиться диск розміром 20 Гб і оперативна пам’ять розміром 256 Мб.
6. ФОРМА ДЛЯ ЗАПИСУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ
НАЛАШТУВАННЯ СЕРВЕРА-1
Ім’я сервера DD
Адреса IPX: 1E2A
Модель/виробник сервера: IBM PC
Ім’я дерева: _ DD – tree
Тип сервера часу Single Часова зона_____ Зміщення від UCT +2 Вперед
_____ Назад
ОЗП (RAM): Базова 182 Мб Розширена___________ Всього___________
Метод завантаження сервера: Тв. диск Дискета 3.5” 5.25”
Мережеві адаптери
Інші адаптери (зовнішні або внутрішні дискові контролери, SCSI–контролери, відеоадаптери)
Тверді диски
Томи
6. ФОРМА ДЛЯ ЗАПИСУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ
НАЛАШТУВАННЯ СЕРВЕРА-2
Ім’я сервера DD-2
Адреса IPX: 1E2A
Модель/виробник сервера: IBM PC
Ім’я дерева: _ DD-2 – tree
Тип сервера часу Single Часова зона_____ Зміщення від UCT +2 Вперед
_____ Назад
ОЗП (RAM): Базова 182 Мб Розширена___________ Всього___________
Метод завантаження сервера: Тв. диск Дискета 3.5” 5.25”
Мережеві адаптери
Інші адаптери (зовнішні або внутрішні дискові контролери, SCSI–контролери, відеоадаптери)
Тверді диски
Томи
Таблиця раутінгу.
Дана таблиця раутінгу приведена лля першої підмережі (10.12.1.0), для інших пімереж таблиця раутінгу заповнюється аналогічно.
7. СТРУКТУРНА СХЕМА СЕГМЕНТАЦІЇ МЕРЕЖІ
Наша спроектована локальна телекомунікаційна мережа складається з 142 робочої станції, одного сервера, п’яти 24–х і п’яти 16-ти портових комутаторів. .
Структурна схема сегментації мережі з зображеним розміщенням робочих станцій та іншого обладнання приведена на додатку ( Додаток 2).
8. МОНТАЖНА СХЕМА ПОБУДОВИ СТРУКТУРОВАНОЇ
КАБЕЛЬНОЇ СИСТЕМИ
На монтажній схемі побудови структурованої кабельної системи приводиться розміщення поверхів будинку, кімнати, комп’ютерні розетки, переходи між поверхами, шляхи прокладення кабеля. Монтажна схема побудови структурованої кабельної системи приведена на мал.
EMBED PBrush
Мал. 8.1. Монтажна схема побудови структурованої кабельної системи
9. СХЕМА ВКЛЮЧЕННЯ КОМУТУЮЧОГО ОБЛАДНАННЯ
ЛОКАЛЬНОЇ МЕРЕЖІ
10. ПЕРЕЛІК МАТЕРІАЛІВ ТА ОБЛАДНАННЯ МЕРЕЖІ
Перелік пасивного та активного обладнання, використаного нами при проектуванні локальної телекомунікаційної мережі, приведений в таблиці
Перелік матеріалів та обладнання мережі
Висновки
У даній курсовій роботі було проведено проектування локальної комп’ю терної мережі 100-BaseТХ, яка відповідає архітектурі централізованої мережевої ма гістралі, а пасивне обладнання мережі відповідає стандартам структурованих кабельних систем.
Проектування проводилось на основі заданого розташування поверхів, кімнат і комп’ютерних розеток в кімнатах, а також на основі заданих лінійних розмірів.
Спроектована мережа задовільняє вимоги, які ставляться до затримок та довжин сегментів в мережах Ethernet. В спроектованій мережі подвійна тривалість передачі сигналів від одного краю сегменту до іншого не перевищує тривалість кадру мінімальної довжини, тобто 5,12 мкс. Обчислення затримки було проведено на найбільшій області колізії в нашій мережі. Найбільший розмір сегменту набагато менший від вимог, які ставляться до розмірів сегменту в мережах Ethernet стандарту 100BASE TХ.
При виборі операційної системи після порівняння всіх наявних на ринку операційних систем був вибраний найбільш оптимальний варіант: операційна система Novell Netware фірми Novell. Наша мережа складається з 142 робочої станції і двох сервера, отже є середньою за розмірами і вибрана операційна система задовільняє всі вимоги даної мережі.
У ході роботи було проведено розрахунок та підбір необхідного пасивного та активного мережевого обладнання з допомогою та ката логу фірми “3СОМ”. Пасивне обладнання відповідає стандартам структурованих кабельних мереж.
У мережі було передбачено застосовання структури віртуальних локальних мереж.
Кожній робочій станції та серверу була присвоєна ІР адреса класу А (10.12.0.0).
ЛІТЕРАТУРА
1. М. Павликевич, “Телекомунікаційні мережі”, лекції для студентів напрямку “Інформаційні мережі зв’язку”, Львів: Національний університет “Львівська політехніка” 2001.
2. Є. Буров, “Комп’ютерні мережі”, Львів: БаК, 1999.
3. Каталог обладнання фірми “3СОМ”
EMBED Mathcad
Додаток 1
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора