Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
МЕДИЧНІ ЗАСОБИ ПРОТИРАДІАЦІЙНОГО ТА ПРОТИХІМІЧНОГО ЗАХИСТУ.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Токсикологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Медичні засоби протирадіаційного та
протихімічного захисту
Серед засобів захисту від зброї масового ураження особливе місце займає застосування засобів медичного захисту (ЗМЗ). Під терміном “засоби медичного захисту” треба розуміти засоби попередження, профілактики впливу на людину уражаючих факторів зброї масового ураження, засоби надання допомоги і лікування внаслідок ураження. Одним з найважливіших завдань медичної служби є своєчасне повне забезпечення особового складу військ, частин та підрозділів –медичної служби цими засобами.
ЗМЗ класифікуються за видами ЗМУ на три групи:
Медичні засоби протихімічного захисту.
Медичні засоби протирадіаційного захисту.
Медичні засоби протибактеріального захисту.
За призначенням розрізнюють три групи ЗМУ:
Засоби виявлення.
Засоби профілактики.
Засоби надання невідкладної допомоги та лікування.
За використанням медичні засоби поділяються на:
1. Особисті,які надаються кожному військовослужбовцю (ППІ чи ППУ, ІПП, АІ, таблетки аквасепт).
2. Групові, які надаються на групу військовослужбовців: екіпаж, відділення і т.д. (АВ, АБ-3, АЕ).
3. Які знаходяться в сумках та комплектах для використання тільки представниками медичної служби, медичними частинами та підрозділами (СС, СМВ, СМП, СВВ, ПФ, В-3, ВБ, В-1, В-2, АП-2, ОВ, ЛУЧ, Г-1, Г-2, Г-3,Ш-1, УГ, В-4, В-5, СО).
1. Медичні засоби протирадіаційного захисту.
Радіопротектори. Радіопротектори (радіозахисні засоби) — це хімічні медикаментозні засоби синтетичного або біологічного походження, введення яких в організм перед його опроміненням виявляється меншим ураженням іонізуючим опроміненням радіочутливих тканин та прискоренням відновлення, що призводить до зниження ступеня важкості променевого ураження. Використання радіопротекторів після опромінення практичного ефекту не дає.
Підвищення радіорезистентності тканини досягається шляхом впливу препарату на первинні радіохімічні реакції або на механізми захисту організму, або ж на те і інше одночасно. Радіопротектори відносяться до найрізноманітніших класів хімічних сполук.
Прикладне значення має виділення таких двох груп:
— Радіопротектори короткочасної дії;
— Радіопротектори триваплої дії
1.1. Радіопротектори короткочасної дії (РКД) – ефективні при імпульсному або деяких видах нетривалого опромінення. Їх захисна активність при прийманні максимально переносимих доз, які викликають зміни в обміні речовин радіочутливих клітин, виявляється уже через декілька хвилин або в кінці першої години після введення, але обмежується 30-ма хвилинами, або 5-ма годинами.
РКД в залежності від механізму захисної дії і хімічної структури розділяються на дві групи:
а) відновлювачі, до яких відносяться сірковмісні з’єднання (цистамін, цистеїн, меркаптоетіламін, гаммафос та ін.), антиоксиданти (аскорбінова кислота, віт. Е, токофероли та ін.);
б) препарати, які викликають гіпоксію клітин та тканин (метгемоглобіноутворювачі, цианіди, нітріти та ін.)
1.2. Радіопротектори пролонгованої дії (РПД) – ефективні при пролонгованому та фракційному опроміненні, меншою мірою при інтенсивному. Їх дія взагалі спрямована на підвищення резистентності організму і продовжується від одного до декількох днів. До групи РПД включаються:
а) препарати з анаболічними властивостями (естрогени);
б) полімери поліаніонної природи (гепарін, полісахариди, нуклеїнові кислоти, полінуклеотиди, деякі вакцини, синтетичні полімери).
Табельним радіопротектором є цистамін.
Цистамін (препарат РС-1) - радіопротектор короткочасної дії - амінокислота, яка має в собі дисульфідний зв’язок. Радіозахисний ефект сірковмісних радіопротекторів реалізується на клітинному рівні в результаті швидкого звільнення в фізіологічних умовах сульфгідрильної групи. Як потужний відновлювач цистамін може:
“перехоплювати” та знешкоджувати вільні перекисні радикали, що виникають при опроміненні в присутності кисню;
нормалізувати збудження іонізуючими частками молекул біосубстратів, попереджуючи необоротні зміни, а також взаємодію субстратів один з одним;
утворити комплекси з іонами двовалентних металів, які є каталізаторами окислювальних процесів; утворення змішаних дисульфідів з білками. При цьому променева енергія втрачається і на розрив дисульфідного зв’язку.
Крім цих початкових реакцій велику роль відіграють зміни, які відбуваються у пізніші періоди. Вони розвиваються внаслідок взаємодії радіопротектора з білками, нуклеопротеїдами, специфічними рецепторами та іншими життєво необхідними субстратами клітин. В результаті спостерігаються зрушення в клітинному метаболізмі /пригнічення біосинтезу та стабілізації ДНК, зниження активності ядерного та мітохондріального фосфорилювання, мітозу та ін./. Однак ці зміни мають оборотний характер, а в післяпроменевому періоді відновлюються з підвищеною інтенсивністю. Все це забезпечує високу радіорезистентність тканин в період опромінення і швидку регенерацію радіочутливих тканин після опромінення.
Цистамін застосовується: 6 таблеток за 30-40 хв. до опромінення, якщо отримана доза буде складати 100 РАД і більше. Повторний прийом на протязі 3 днів -2-3 рази на добу в добовій дозі не більше 12 таблеток (2-4г).
Радіопротектор Б-190. Похідний від індолілалкіламінів - прямий адреноміметик. Має судинозвужуючу дію в радіочутливих тканинах ("джгут" на кістковий мозок), внаслідок чого розвивається регіонарна гіпоксія, при якій знижується кисневий ефект іонізуючого опромінення. Це сприяє зниженню кількості окислюючих активних радикалів, підвищенню рівня ендогенних сульфгідрильних з'єднань, пригніченню рівня обмінних процесів у клітині.
Оптимальне дозування препарату -3 табл. (0,45г).Захисний ефект наступає через 20 хв. і зберігається протягом однієї години. Повторний прийом допустимий з інтервалом не менше ніж через 1,5 години. Препарат знижує тяжкість променевого ураження у 70-80% опромінених у дозі до 10Гр.
Радіопротектор тривалої дії РТД-77 (діетилстильбистрол) - гормональний препарат, відноситься до естрогенів. Гіперестрогенізм викликає оборотне гальмування проліферативної активності кісткового мозку в момент опромінення та прискорення гемопоезу пізніше.
Пригнічуючи функцію щитовидної залози та активізуючи інкреторну дію надниркових залоз, ослаблює процеси післярадіаційного катаболізму та інтенсифікує репарацію радіочутливих тканин. В результаті активізації РЕС підвищується резистентність організму до токсемії, бактеріемії.
Одноразова доза препарату - одна таблетка (50мг). Захисний ефект наступає через 2 дні і продовжується 7-10 діб. Знижує тяжкість ураження у 50-60% уражених при опроміненні в дозах до 6ГР.
Черевнотифозна вакцина з секстанатоксином. Підвищує опір організму в тому числі до іонізуючого опромінення. Стимулює синтез нуклеїнової кислоти, розміщення в опроміненому організмі молодих, здатних до розмноження клітин у кістковому мозку,фіксацію цих клітин в уражених кровотворних органах і тканинах і таким чином забезпечує формування нових і активізацію тих осередків кровотворення, які збереглися. Дозування вакцини звичайне. Захисна дія настає через 5 діб і тримається протягом місяця.
Засоби попередження та припинення первинної променевої реакції
Первинна променева реакція виявляється вже в перші хвилини після опромінення внаслідок утворення токсичних продуктів, які викликають подразнення інтерорецепторів та прямого пошкоджуючого впливу іонізуючого випромінювання на структурні елементи нервових клітин, що спричиняє нейроендокринні пошкодження. Клінічними проявами первинної реакції на опромінення є блювання, головний біль, виявлення безсилості, м’язовий тремор, порушення координації рухів, гіпертонія та ін.
Після опромінення в дозі 50 Гр і більше через 2-5 хв. розвивається на період 20-30 хв. стан ранньої проминаючої недієздатності (РПН), який характеризується непритомністю, адинамією, можливо симптомом діареї. Засоби попередження та припинення первинної променевої реакції призначені для підтримки боєздатності особового складу та полегшення організації і проведення лікувально-евакуаційних заходів. Табельними засобами є діметкарб, діметпрамід, сиднокарб, діскафен.
Диметпрамід має виражену протиблювотну дію за рахунок блокади хеморецепторів тригерної зони. При в/в введенні 1мл 2%-ного розчину ефект наступає через кілька хвилин і досягає максимуму через 4-5 годин і зберігається протягом цього часу. Добова доза 5мл.
Сиднокарб - психостимулятор. Зменшує слабкість і наступає відчуття бадьорості. Застосовують всередину по 0,005- 0,007-0,01 мл на 1 прийом. Вища одноразова доза -0,075, добова - 0,015мл.
Диметкарб - комбінація диметпраміду та сиднокарбу має протиблювотну дію і знижує гіподинамію при променевих ураженнях. Застосовують всередину по 1 табл. /0,2/ за 40-60 хв до можливого опромінення або одразу після нього при появі нудоти. Можливий повторний прийом до 4 разів на добу. Ефективний у 60% при опроміненні дозою до 6 Гр.
Діксафен - розчин у шприц-тюбику. Містить психоенергізатор та ефедриноподібні з"єднання. Застосовують внутрішньовенно , доза 1мл. Діє через 10-15 хв і зберігає цю дію кілька годин. Можливий повторний прийом. Ефективний у 70% уражених при опроміненні в дозах до 20 Гр.
Для профілактики і лікування радіаційних уражень прийнято комплексну поліфункціональну схему. За своєю ефективністю та цільовою направленістю препарати, які ввійшли до цієї схеми, не мають аналогів в іноземних арміях. На фоні застосування РТД-77 використовують Б-190 і цистамін за схемою:
при ядерних вибухах або за 10 хв до входу в зону радіоактивного ураження перорально приймають 3 табл. Б-190 і 6 табл. РС-1;
через 5 год. після першого прийому – 3 табл. Б-190;
через 6 год. знову 3 табл. Б-190 і 6 табл. РС-1 і т. д. до виходу із зони ураження (до 2 діб).
Таке комплексне застосування препаратів зменшує число уражених при опроміненні в мінімальній абсолютно смертельній дозі до 90% . У схемі використовуються також диметкарб та диксафен.
2. Медичні засоби протихімічного захисту
Серед медичних засобів протихімічного захисту особливе місце посідають антидоти (протиотрути). Антидоти - це лікарські засоби або спеціальні рецептури, які запобігають або усувають основні ознаки інтоксикації за рахунок фізичних чи хімічних перетворень при безпосередній взаємодії з отрутою, або за рахунок антагонізму з отрутою в дії на біомішені (рецептори, ферменти), та фізіологічні системи.
Залежно від застосування антидоти поділяються на профілактичні та лікувальні. А за механізмом захисної дії і токсикокінетичними особливостями розрізняють :
1. Засоби запобігання доступу отрути в організм /антидоти місцевої дії/. Звичайно вони використовуються в першу чергу.
А. Неспецифічні засоби фізико-хімічної дії- розчинники і сорбенти. Принципи знешкодження отрути -розчинення, сорбція і виведення (колоїдні розчинники, активоване вугілля).
Б. Специфічні засоби хімічної дії, які вступають у хімічну реакцію з отрутою з утворенням нетоксичних продуктів. Механізм взаємодії -нейтралізація, окислення, відновлення, зв’язування. Це компоненти рецептури розчину ІПП, комплексоутворюючі речовини: унітіол, дикаптол, гіпосульфіт Na, амінополікарбонові, амінополіфосфорні кислоти (ЕДТА, ДТПА та ін.).
2. Засоби, які змінюють швидкість біотрансформації та "втрату" отрути в крові і тканинах на шляху до біомішеней.
А. Безпосередньо взаємодіючі з отрутою і утворюючі нетоксичні продукти (глюкоза-цианіди, унітіол-люізіт, комплексони (пентацин)- солі важких металів).
Б. Сприяють утворенню в організмі з'єднань, які споріднені з отрутою та зв'язують її (амілнітріт, антіциан-цианід).
В. "Знешкоджуючий синтез"- перетворення антидота в антиметаболіт отрути, який знешкоджує його (тіосульфат Na-цианід).
Г. Активатори (бензонал-ФОС, спіронолактон сулема) або інгібітори (метіонін, цистеїн, цистеамін) ферментів метаболізуючих отрут .
Д. Речовини, конкурентно взаємодіючі з метаболізуючими отрути ферментами, які запобігають "летальному синтезу" (етиловий спирт - метиловий спирт).
3. Антидоти фізіологічного (функціонального) антагонізму, які викликають фізіологічні (фармакологічні) ефекти, протилежні тим, які виникають при дії отрути. Виділяють три групи антидотів:
А. Конкурентної дії - мають спорідненість з біомішенями (М-холінолітики, М-холіноміметики).
Б. Незалежної (непрямої) дії. Дію отрути і антидоту спрямовано на різні біомішені, викликає протилежні фізіологічні (фармакологічні) ефекти. (Протисудорожні засоби -ФОС).
В. Неконкурентної дії - вплив антидоту на різні взаємозв"зані центри однієї й тієї ж біологічної структури. При цьому дія отрути знижується. (Піридоксин- ФОС).
4. Речовини, які запобігають взаємодії отрути з біомішенями або реактивують біомішені. Це радикальні засоби антидотної профілактики.
А. Оборотні комплексоутворювачі з біомішенями (аміностигмін, галантамін, прозерін - ФОВ).
Б. Реактиватори активних центрів біомішеней, інгібірованих ОР (реактиватори ХЕ-ФОВ, унітіол - люізіт + піруватоксидаза).
В. Реактиватори "непрямої дії" (метгемоглобіноутворювачі - цианіди + цитохромоксидаза) - звільнення цитохромоксидази в результаті побічної дії антидота на Нв.
5. Речовини, які замінюють пошкоджені біоструктури, відводять отрути від біомішені (холінестераза-ФОВ, цитохром-С-СО-, піридоксин-гідразин, сірководень), компенсують дефіцит втрачених речовин.
6. Імуноантидоти, дія яких основана на імунозахисних реакціях антиген-антитіло.
А. Імуноантидоти високомолекулярних токсинів - анатоксини.
Б. Імуноантидоти низькомолекулярних токсинів, що являють собою комплекси токсину з макроносієм, який володіє антигенними ознаками (антитіла до морфіну, барбітуратів, ФОС).
Необхідно зауважити, що деякі антидоти володіють кількома механізмами дії.
3. Характеристика основних комплектів /сумок, аптечок/, які вміщують засоби протирадіаційного та протихімічного захисту
Аптечка індивідуальна призначена для запобігання або зменшення уражаючої дії різних видів сучасної зброї, а також для надання першої медичної допомоги при ураженні особового складу. Ліки, що є в аптечці, застосовують при пораненнях, опіках, ФОР, радіаційних ураженнях і для запобігання інфекційним захворюванням при застосуванні противником бактеріологічної зброї. Аптечка носиться військовослужбовцем в нагрудній кишені гімнастерки.
В аптечці є:
а) Будаксим - 1-2 шприц-тюбики з червоним ковпачком, по 1 мл препарату в кожному; великими ранами, розтрощенням тканин і опіками, дією алгогенних отруйних речовин.
в) Цистамін- в таблетках по 0,2 г, знаходиться в 2 восьмигранних пеналах рожевого кольору (по 6 табл. в кожному). Радіопротектор.
г) Доксицикліну гідрохлорид — антибіотик широкого спектру дії. Застосовують вміст одного пеналу при небезпеці ураження бактеріальними засобами, збудниками інфекційних захворювань, а також при пораненнях і опіках. Уживається за 30 хв. до входу в бактеріологічний осередок. Повторний прийом (вміст другого пеналу)- через 12 годин.
д) Диметкарб-у пеналі із синім циліндричним корпусом по 0,42 г.
е) Препарат "П-6"-у пеналі жовтого кольору , 6 табл. Це профілактичний антидот ФОР. Уживається по 2 таблетки за 30 хв. до входу в хімічний осередок. Повторний прийом через 12 годин.
Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8М) призначається для обробки відкритих ділянок шкіри та ділянок обмундирування, які прилягають до неї, при ураженнях ОР.
Перев'язочний пакет індивідуальний /ППІ/ застосовують під час надання першої медичної допомоги при відкритих пораненнях та опіках.
Таблетки пантоциду (аквасепту) - засіб для знезараження індивідуальних запасів води. Препарат містить у собі хлор. Одна таблетка розрахована на дезінфекцію фляги води. Експозиція - 30-45хв.
Аптечка військова (АВ) - груповий засіб, призначений для надання військовослужбовцям першої медичної допомоги в порядку самовзаємодопомоги екіпажам (обслугам)бойових машин і військової техніки на колесному і гусеничному ходу. Розрахована на надання допомоги 3-4 пораненим та обпеченим.
Аптечка медична індивідуальна (АМІ) призначена для надання військовослужбовцям першої медичної допомоги в порядку само та взаємодопомоги в польових умовах при виконанні бойових завдань.
Сумка санітарна (CC) розрахована на надання допомоги 30 ураженим ОР та ІВ. Ї оснащенням для стрільця-санітара та водія-санітара.
Сумка медична військова (СМВ) містить різні антидоти, протибольовий засіб в шприц-тюбику. Розрахована на надання допомоги 25-30 ураженим. Ї табельним оснащенням санітарного інструктора та фельдшера.
Сумка медичної допомоги (СМД) призначена для надання медичної допомоги ураженим, пораненим та хворим у польових умовах, а також для поповнення АМІ (засоби знаходяться в чохлі сумки СМВ).
Сумка лікаря військового (СЛВ) призначена для надання першої лікарської допомоги 25-30 ураженим у польових умовах, є табельним оснащенням лікаря військового.
Комплект польовий фельдшерський (ПФ) призначений для надання допомоги до приходу лікаря 100 пораненим і опроміненим і 50 ураженим ОР та ІВ; у період між боями -50 амбулаторним хворим. Містить антидоти і профілактичні засоби, є штатним оснащенням для фельдшерів окремих частин та підрозділів.
Комплект "Амбулаторія-перев'язочна" (ВБ) призначений для частини з лікарем (МПП) з метою надання допомоги 100 пораненим та опроміненим,50 ураженим ІВ,ОР і токсинами.
Комплект "Приймально-сортувальна" (В-2) призначений для надання першої лікарської допомоги пораненим та хворим в приймально-сортувальній МПП, розрахований для надання допомоги 50 пораненим та хворим.
Комплект "Перев'язочна велика " (АП-2) розрахований для надання першої лікарської допомоги 120 чол. на добу.
Комплект В-3 - спеціальна допомога, призначений для надання першої лікарської допомоги ураженим ІВ та ОР. Розрахований на 100 уражених іонізуючим випромінюванням і 100 уражених ОР.
Комплект В-4 -аптека-амбулаторія. Розрахований на 100 поранених і хворих та 50 уражених ОР та ІВ.
Комплект СО призначений для повного санітарного оброблення 500 уражених. Комплект ОВ- лікарські засоби для лікування уражених отруйними речовинами. Призначений для антидотної терапії в окремій медичній роті, ОМЗ, ОМедБ і військовопольовому шпиталі. Розрахований на 180 уражених фосфорноорганічними та психо-хімічними ОР, V-газами, 10 уражених стійкими ОР та 10 уражених цианідами на 10 діб.
Комплект "Луч" - лікарські засоби для лікування уражених іонізуючим випромінюванням. Призначений для надання першої допомоги, лікарської і кваліфікованої медичної допомоги та лікування уражених іонізуючим випромінюванням. Розрахований на 200 уражених.
Комплект УТ (токсико-радіологічний) призначений для оснащення токсико-радіологічної групи, токсикологічної та радіологічної групи ЗСМП, забезпечує надання спеціалізованої медичної допомоги ураженим ІВ та ОР. Застосовують разом з "Луч". В даних сумках і комплектах містяться медикаментозні препарати військового призначення: радіопротектори, засоби, що купують первинну променеву реакцію, а також симптоматичні і патогенетичні засоби для надання допомоги і лікування уражених ОР, РР.
4. Методи детоксикації організму.
Детоксикація — це припинення впливу токсичних речовин та їх видалення із організму. Методи детоксикації розділяють на:
1. Методи підвищення природних процесів очищення (шляхом стимуляції, властивих для людини механізмів детоксикації):
а) Очищення шлунково-кишкового тракту: рвотні засоби (апоморфін, іпекакуана), промивання шлунку (просте, через зонд),промивання кишечника (зондовий лаваж, клізма), проносні засоби (сольові, масляні, рослинні), електростимуляція кишечника, підвищення жовчовиділення.
б) Форсуючий діурез, водноелектролітне навантаження (пероральне, парентеральне), осмотичний діурез (мочевина, маннітол, трисамін), салуретичний діурез (лазикс). Підвищення потовиділення.
в) Регуляція ферментної активності-індуктори (барбітурати), інгібітори МАО (ніаламід).
г) Лікувальна гіпервентиляція легенів (карбоген, ІВЛ). д) Лікувальна гіпер-/пірогенал/ та гіпотермія. е) Гіпербарична оксигенація.
2. Методи штучної детоксикації:
а) Розведення та заміна крові (лімфи), інфузійні засоби, плазмозамінюючі препарати, заміна крові, плазмофорез, лікувальна лімфорея, лімфостимуляція, перевантаження лімфатичної системи;
б) Діаліз та фільтрація крові, аплікаційна сорбція, екстракорпоральні методи- гемо (плазмо, лімфо) діаліз, ультрафільтрація, гемофільтрація, гемодіафільтрація.
Інтракорпоральні методи: перитонеальний діаліз, кишечний діаліз;
в) Сорбція.
Екстракорпоральні методи: гемо (плазмо, лімфо) сорбція, аплікаційна сорбція.
Інтракорпоральні методи - ентеросорбція.
г) Фізіогемотерапія.
УФО, лазерне опромінення, рентгенівське опромінення, електромагнітний вплив, електрохімічний вплив.
3. Антидотна /фармакологічна/ детоксикація.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора