Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Облік виробничих запасів.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Бухгалтерський облік
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Курсова робота з бухобліку
Облік виробничих запасів
ВСТУП
Підприємницька діяльність можлива різних видів: виробнича, комерційна або грошово-кредитна. Згідно з цим запаси діяльності такі: у першому випадку – різні речовини та сили природи: сировина, матеріали (основні, допоміжні паливні, мастильний тощо), у другому – готова продукція виробничої сфери (сільськогосподарська, промислова, будівельна тощо), яка купується комерційними підприємствами з метою продажу, у третьому – гроші, грошові документи тощо.
У кожній сфері діяльності запаси обліковуються за законодавчо визначеною методологією. Оскільки кожний вид запасів діяльності має свою методику обліку, їх потрібно розглядати окремо один від одного, тобто – виробничі, комерційні або грошово-кредитні.
У собівартості промислової продукції частка витрат матеріалів становить близько 50%, а в деяких галузях промисловості (наприклад, хімічній, текстильній, харчовій) сягає 80,0-85,0%. Тому питанням обліку виробничих запасів має приділятися серйозна увага.
У бухгалтерському обліку під терміном „запаси” розуміють активи які:
- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
- перебувають у процесі виробництва (з метою подальшого продажу продукту виробництва)
- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Одиницю бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група.
Для цілей бухгалтерського обліку виробничі запаси включають:
сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.
У зв’язку з виникненням різних господарських операцій стосовно обліку виробничих запасів слід враховувати:
- знос малоцінних та швидкозношуваних предметів;
- переоцінку товарно-матеріальних цінностей;
- заготівлю і придбання матеріальних цінностей;
- транспортно-заготівельні витрати.
Основними завданнями обліку виробничих запасів
контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення;
відображення витрат на закупівлю й транспортування запасів (матеріалів), результатів постачання;
виявлення відхилень від планової собівартості придбаних матеріалів;
контроль за залишками і рухом матеріалів на складах наявністю і рухом матеріалів в процесів їх заготівлі;
спостереження за станом складських запасів, за відповідністю їх нормативам, контроль за їх зберіганням;
контроль за лімітом відпуску матеріалів на виробничі потреби, витрати і списуванням їх вартості у витрати виробництва;
контроль за дотримуванням норм;
правильний розподіл матеріалів за об’єктами калькуляцій;
виявлення непотрібних матеріалів, що підлягають реалізацій.
Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємства здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням і витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.
Важливою умовою обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів.
На підприємстві кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремо видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою.
Матеріали поділяються на групи. Кожна група поділяється на підгрупи. У межах кожної підгрупи матеріали групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін.
За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюються постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов’язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.
Особливістю запасів є те, що вони у процесі виробництва використовуються повністю і для кожного нового процесу виробництва їх потрібно змінювати новими.
Інформацію про виробничі запаси можна отримати у фінансовій звітності, а саме:
а) облікові помітки, прийняті підприємством для оцінки запасів, включаючи використані формули собівартості;
б) загальну балансову вартістю запасів та балансову вартість окремих груп запасів згідно з їх класифікацією підприємством;
в) балансову вартість запасів, відображених за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на збут;
г) суму запасів, визнаних упродовж звітного періоду;
ґ) суму списання запасів до чистої вартості реалізації;
д) раніше списаної вартості запасів у результаті збільшення їх чистої вартості реалізації;
е) обставини або подій, що призвели до сторнування раніше списаної вартості запасів;
є) балансову вартість запасів, переданих у заставу для забезпечення зобов’язань.
Під час обліку і проведення аудиту виробничих запасів утворюються цілі і окреслюються коло питань щодо:
їх нормативно-правового забезпечення;
організації обліку виробничих запасів;
характеристики даного підприємства;
їх документального оформлення;
обліку надходження і вибуття їх інвентаризацій;
методики проведення аудиту та складання підсумкових аудиторських документів.
РОЗДІЛ І
Запаси, які необхідний елемент виробничого процесу
До виробничих запасів на виробничих підприємствах надходить сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби, тара запасні частини та ін. На підприємствах у процесі виробництва використовується велика кількість різних матеріалів.
У собівартості продукції багатьох галузей питомо вага затрат матеріалів становить 65-90%. Тому з метою скорочення матеріальних затрат у процесі виробництва і втрат у відходах, зниження собівартості, ліквідації невиробничих втрат тощо необхідно ??? внутрішні резерви. При цьому велике значення мають правильне організації бухгалтерського обліку матеріалів, а також основи його побудови.
Для правильної організації обліку матеріалів, на підприємствах потрібні складські приміщення з відповідним обладнанням, пристосуваннями (стелажами, полицями, ящиками), вимірювальними приладами (міри, ваги). Матеріали в складах мають розміщуватись за секціями, а в середині останніх – за окремими групами і типосорторозмірами (на полицях, у штабелях, стелажах, засіках тощо), аби можна було швидко їх прийняти, видати й перевірити наявність матеріалів.
Облік виробничих запасів здійснюються за такими напрямками: кількісний і вартісний облік; облік заготівлі і придбання матеріалів та розрахунків з постачальниками; наявності і руху матеріалів на складах; використання матеріалів у процесі виробництва; реалізації матеріальних цінностей і розрахунків з покупцями.
У виробничому процесі використовують велику кількість матеріалів. Вихідним моментом побудови їх обліку є класифікація. Розрізняють економічну і технічну класифікацію.
В основну економічної класифікації матеріалів покладено їх значення для процесу виробництва, оскільки використовувані в ньому матеріали відіграють різну роль. Одні формують речовину основу (субстанцію) майбутнього продукту (наприклад, яблука для виготовлення яблучного соку, метали для виготовлення обладнання, тканин для виготовлення одягу тощо), інші беруть участь
у процесі виробництва, або надаючи виробам відповідних властивостей (наприклад, фарби), або сприяючи виробничому процесу (обтиральні, тарні матеріали та ін). Першу групу називають основними матеріалами, другу – допоміжними. Зі складу основних матеріалів виокремлюють куповані напівфабрикати.
Допоміжні матеріали поділяють на такі групи: допоміжні матеріали, приєднувані до основних матеріалів; використовувані засобами праці (мастило тощо), такі, що забезпечують нормальний хід процесу виробництва (паливо, тара і т.ін), господарські матеріали для ремонтів (запчастини), електролампи.
Використання матеріалів у процесі виробництва часто призводить до появи відходів. Частина з них (клітковина, кісточки на плодоконсервних заводах, залізний лист, труби, прокат тощо на машинобудівних заводах) мають певну цінність і використовуються ще раз як повторні матеріали або для виготовлення продукції, або для реалізації іншими підприємствам. Решта матеріалів є безповоротними для підприємства, і їх вважають втратами. Ці відходи оцінці не підлягають.
У першому випадку відходи оцінюють і їх вартість зменшує витрати виробництва. У другому – виробництво втрачає всю вартість невикористаної частини матеріалів. При цьому воно може завдавати шкоди навколишньому середовищу, а штрафні санкції за це є від’ємною вартістю втрат. З огляду на це необхідно впроваджувати безвідходну технологію.
Згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку виробничі запаси класифікуються за такими групами:
201 Сировина і матеріали
202 Куповані напівфабрикати та комплексуючі вироби
203 Паливо
204 Тара і тарні матеріали
205 Будівельні матеріали
206 Матеріали передані у переробку
207 Запасні частини
208 Матеріали сільськогосподарського призначення
209 Інші матеріали
Для правильного планування потреби в матеріалах, раціональної організації їх обліку і контролю за використанням у виробництві крім економічної класифікації використовують класифікацію за технічними ознаками. Залежно від технічних ознак запаси класифікують на групи та підгрупи за найменуваннями, типом, сортом, розміром і т.ін. Така класифікація запасів відображається у розроблювальних на підприємствах номенклатурах систематизованого переліку запасів.
Облік виробничих запасів організовують за назвою (видами) сировини і матеріалів, а в межах кожного виду – за розділами, типами, групами, сортами і окремими найменуваннями, тобто за окремими номенклатурними номерами, одиницями виміру кількості та якості та історичною собівартістю.
Матеріальні, сировині та паливні ресурси є одними з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.
1.2. Нормативне забезпечення ведення діяльності та організації обліку
Бухгалтерський облік утворює нерозривну єдність з середовищем, у взаємозв’язку з яким він проявляє свою цінність, зокрема, з системою законодавчого регулювання. Схема нормативного регулювання бухгалтерського обліку і Україні представлена п’ятьма рівнями, кожен з яких охоплює ряд документів (рис. 1.1.)
SHAPE \* MERGEFORMAT
В Україні суб’єктами нормативного регулювання обліку є Кабінет Міністрів, Міністерства органів Держкомстатистики, Державна податкова служба, Національний банк та інші державні органи. Нормативними документами регламентуються як об’єкти обліку, так і схема кореспонденції рахунків.
Методологічне регулювання здійснює, як правило, Міністерство фінансів, що займається розробкою:
Плану рахунків бухгалтерського обліку;
положень про документальне забезпечення захистів в бухгалтерському обліку;
обсягу, форми і порядку складання річної (квартальної) бухгалтерської звітності
порядку ведення облікових регістрів різними підприємствами;
інших нормативних документів, що регулюють облік в цілому та окремі його ділянки.
Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на міжнародно-визнаних нормах обліку та звітності, основні вимоги яких встановлені Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.
Обліку притаманна певна специфіка залежно від виду діяльності підприємства та форми господарювання.
Бухгалтерський облік зобов’язаний вести всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, розмірів, видів діяльності.
Організація бухгалтерського обліку має забезпечити:
повне й безперервне забезпечення всіх господарських операцій, що були здійснені на підприємстві протягом звітного року;
складання встановленої органами державного управління бухгалтерської фінансової звітності.
Бухгалтерський облік і звітність регулюються державною, стандартами різних рівнів. Інформація бухгалтерського обліку використовується внутрішніми та зовнішніми споживачами.
Нормативною базою, що регулює організацію та методологію бухгалтерського обліку є:
Національні стандарти бухгалтерського обліку:
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1(затверджено наказом Міністерства фінансів України №87 від 31 березня 1999 р. зареєстровані в Міністерстві юстиції України №991/3684 від 21 червня 1999 р.) „Загальні вимоги до фінансової звітності ”;
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 (наказ Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.) „Баланс”;
П(С)БО 3 (наказ Мінфін Укр. №87 від 31.03.99 р.) „Звіт про фінансові результати”;
П(С)БО 4 (наказ Мінфін Укр. №87 від 31.03.99 р.) „Звіт про рух грошових коштів”;
П(С)БО 5 (наказ Мінфін Укр. №87 від 31.03.99 р.) „Звіт про власний капітал”;
П(С)БО 6 (наказ Мінфін Укр. №137 від 28.05.99 р.) „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” та ін
Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996 – ХІV від 16 липня 1999 р
Закон №18/97-ВР від 03.04.97 р. „Про податок на додану вартість”.
Закон України №283/-97-ВР від 22.05.97 р „Про внесення змін до Закону України”, „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерського обліку, затверджене наказом МФУ №88 від 24.05.95р.
Вказівки про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затверджені наказом МФУ №112 від 31.05.96 р.
Наказом Міністерства фінансів в Україні „Про заміни та доповнення до нормативних документів з бухгалтерського обліку” №244 від 19.11.96 р
Типові положення:
Типове положення з планування, обліку і калькулювання будівельно-матеріальних робіт, затверджене постановою КМУ №186 від 09.02.86 р. (з наступними змінами).
Типове положення про склад витрат обігу та порядок їх планування й розподілу в торговельній діяльності, затверджене постановою КМУ №337 від 18.03.96 р. (з наступними змінами).
Типове положення з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджене постановою КМУ № 452 від 23.04.96 р. (з наступними змінами).
Типове положення з планування, обліку і калькування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджене постановою КМУ №473 від 26.04.96 р. (з наступними змінами).
Типове положення з планування, обліку і калькування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах і в організаціях життєво-комунального господарства, затверджене наказом Держжитлокомунгоспу України №24 від 31.03.97 р.
Рекомендації по бухгалтерському обліку валових витрат і валових відходів, затверджені наказом МФУ №168 від 04.08.97 р.
Порядок ведення Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) та Порядок ведення Книги обліку продажу товарів (робіт послуг), затверджений наказом ДПА України №165 від 30.06.97 р. (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України №469 від 08.10.98 р.).
Порядок ведення книги обліку доходів і витрат господарських операцій суб’єктами малого підприємства-юридичним особами, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затверджений наказом ДПА України №477 від 13.10.98 р.
Наказ Міністерства фінансів України „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції з його застосування” №291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №892/4185 від 21.12.99 р.).
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій, затверджена наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №892/4185 від 21.12.99 р.).
Наказ Головного управління державного казначейства України „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ №114 від 10.12.99 р.(зареєстровано в Міністерстві юстиції України” за №890/4183 від 20.12.99 р.
Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України державної контрольно-ревізійної служби в Україні „Про затвердження Інструкцій з організацій проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за звершення правоохоронних органів” №107 від 26.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №906/4199 від 23.12.99 р. опубліковано в „Офіційному віснику України” №51 від 06.01.2000 р.)
З 1 січня 2000 р. порядок організації і ведення бухгалтерського обліку в Україні регламентується Законом України „Про бухгалтерський облік в Україні” №996-ХІV від 16.07.99 р. і Національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України №248 від 01.12.98 р. з січня 2000 р ввелися в дію 28 Національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
1.3. Характеристика підприємства
І Швейна фабрика була заснована в 1939 р. в приміщенні недобудованого млина.
Кількість робітників орієнтовано було 600 чол. Валовий випуск становив 5400 т.крб. (в старому масштабі цін). Устаткування – це були ніжні швейні машини та жарові праски.
За час війни фабриці було нанесено збитків в сумі 647300 крб.
Після звільнення м. Станіславова від німецько-фашистських загарбників в 1944 р. почався період відбудови фабрики і в 1945 р. фабрика досягла таких показників: випуск валової продукції -500 т.р., кількість ПВП – 74 чол. В тому числі робітники, кравці в кількості – 48 чол. і пр. – 5 чол.
Робітники приходили на роботу з власними швейними машинами та прасками. Власного устаткування не було. Згодом вже в 1949 р. на фабриці працювало 340 чол., вже були малопотужні швейні універсальні машини типу „Уніан” в кількості 53 од. електричні промислові праски в кількості 19 од.
Було дуже мало спеціального устаткування: це петельна машина для виготовлення петлі на верхньому одязі, петельна машинка для білизни і машина для обметування зрізів.
Розкрій тканини в 1945 р. проводився ручним методом.
Переважна кількість робіт при виготовленні одягу були ручними: це пришив гуздиків; обмотка петель; підшивка низу; всі підшивочні роботи виконували вручну, чистка виробів. Всі ці роботи складали 980% ручної праці.
На низькому технічному рівні було нормування сировини. Були відсутні важливі операції: як примірювання тканини по ширині і довжині, не було ніякого розрахунку тканини на стіл. Відсутній облік розкрою виробів по розмірам і ростом. Фабрика пошивала різний асортимент, це затрудняло спеціалізацію і введення механізації на трудомісткі операції. Часті зміни пошиву того чи іншого виробу на одному процесі не давало змоги підвищувати продуктивність праці.
Починаючи з 1957 р. фабрика спеціалізувалась на виготовленні пальто жіночих, дівчачих д/с, і зимових, що дало змогу збільшити обсяг виробництва без введення додаткових площ більше як на 32% покращилось технічне керівництво виробництвом. На фабриці організовані окремі дільниці як хутрова, ватна, об’єднані в один цех підготовчий і розкрійний, організація монтажу та волого-тепловій обробці, значно зросло технічне оснащення фабрики. Значно покращилось технологія виготовлення виробів.
В березні 1966 р. на фабриці розпочато роботу по реконструкції і розширенню виробництва. В грудні місяці 1969 р. реконструкція була закінчена і швейні цехи, розкрійний цех були проведені в нове виробниче приміщення.
Реконструкцією фабрики передбачено і відкрито медичний пункт, роздягальні, душеві та багато побутових приміщень.
В технічному питанні: всі цехи забезпечені високопродуктивним обладнанням вітчизняного виробництва та соціалістичних країн.
Постійно обновлюється технологічне обладнання і щорічне складає до 100 од. Рівень механізованої праці складає до 67%, а на окремих ділянках до 70%.
Для збільшення випуску пальто, починаючи з 1984 р. фабрика організовувала швейні цехи в колгоспах області.
Станом на 1987 на фабриці працює 1574 чол. робітників і т.п. та службовців. Фабрика за рік випускає 800 тис. од. шв. виробів.
Всього за рік фабрикою – випускається готових швейних виробів на суму 73647 тис. крб.
В 1975 р. швейна фабрика стала об’єднанням, тому, що в її склад ввійшла Коломийська швейна фабрика.
За 1980-83 рр. в співробітництві Челябинським філіалом ЦНДУШПа було впроваджено 7 високопродуктивних комплексно-технізованих потоків 1-го покоління.
З липня 1993 р. Коломийська швейна фабрика стала окремою юридичною одиницею, а колишнє швейне обладнання стало називатися Виробничо-торговельне швейне підприємство (ВТШП) „Галичина”.
З 13.12.1994 р ВТШП „Галичина” згідно з рішенням Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості стало Відкритим акціонерним товариством (ВАТ) „Галичина”:
Предметом діяльності товариства є:
виробництво швейних виробів;
виробництво товарів народного вжитку;
закупівля і переробка тканин, прикладних і допоміжних матеріалів;
реалізація готової продукції в фірмових магазинках і інших підприємствах торгівлі.
В даний час ВАТ ВТШП „Галичина” виробляє такий асортимент продукції як:
- пальта жіночі, дівчачі д/с і зимові;
- жакети жіночі і дівчачі;
- чолові пальта і куртки та ін.
1.4. Організація обліку на ВАТ ВТШП „Галичина”
Організація бухгалтерського обліку – це один із найбільш відповідальних етапів створення підприємства та підготовка до його ефективної діяльності. Без організованого обліку не можлива діяльність підприємства. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві залежить від багатьох факторів: форми власності, організаційно-правової форми підприємства, характеру технологій і обсягів його діяльності, чисельності персоналу, структури управління тощо.
Схема організацій обліку на підприємстві представлена на рис. 1.2.
SHAPE \* MERGEFORMAT
Організація бухгалтерського обліку є у ??? його власника або уповноваженого органу відповідно до чинного законодавства та установчих документів. Одним з них є облікова політика підприємства, яка була затверджена наказом №011 від 04.01.01., згідно із законом України від 16.01.1999 року №996-ХІV „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” і відповідно до Положення (стандартів) бухгалтерського обліку з метою забезпечення єдиних принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і подання звітності (додаток).
Облікова політика – це сукупність принципів і методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксації фактів здійснених всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів (звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавчих установчих документів.
Суб’єктами в організації бухгалтерського обліку виступають керівники підприємства – голова правління та головний бухгалтер, об’єктом обліковий і аналітичний процеси, структура обліково-економічних підрозділів апарату зайнятих обліком, контролем та аналізом, організаційне, правове та технічне забезпечення обліку, контролю і аналізу та їх розвиток, тобто система бухгалтерського обліку.
Організація обліку складається з двох частин: перша – належить виключно голові правління підприємства; друга є спільною: голова правління і облікового апарату.
Ведення обліку – це застосування бухгалтерського службовою узгодженої з керівництвом підприємства методології та технології відображення в обліку фактів господарського життя за складання фінансової звітності за діючими стандартами обліку.
Організація бухгалтерського обліку на підприємстві включає такі складові (рис. 1.3.)
SHAPE \* MERGEFORMAT
Підприємство ВАТ ВТШП „Галичина” складається із таких структур:
виробнича структура підприємства;
структура управління виробництва;
структура бухгалтерської служби.
Виробнича структура підприємства:
Головний корпус
Побутовий корпус
Виробничий корпус 2
Підготовчий цех
Столярно-енергетичний центр
Ремонтно-механічний цех
Трансформаційна підстанція
Відділ постачання
Їдальні
Зовнішня сітка водопроводу
Кабельні лінії електропередач
Зовнішні теплові сітки
Каналізаційні наружні сітки
Дороги і площі
Углублений склад
Ватний цех
Котельня
Конденсатна станція
Газопровід
Ательє
Квартира готельного типу
В залежності від структури сукупного процесу виробництва на підприємстві утворюються структура управління виробничим процесом. Звичайно, для управління і керівництва виробничим процесом підприємства діляться на цехи.
У відповідності із структурою сукупного процесу виробництва цехи є: основні, допоміжні, підсобні і побічні.
Поділ виробничого процесу на операцій відповідає поділу дільниці на робочі місця.
Робочі місця в залежності від способу виконання є ручними, механізованими і автоматизованими.
Структура управління ВАТ ВТШП „Галичина” представлена на рис. 1.4.
SHAPE \* MERGEFORMAT
На основі перерахованого визначають склад підрозділів, чисельність персоналу, в залежності від специфіки чисельності працюючих і обсягів виробництва.
Ефективність праці персоналу структури багато в чому залежить від організаційної структури управління. Вона покликана закріплювати за органами управління і їх складовими підрозділами весь комплекс завдань і функцій управління, необхідних для успішного керівництва дільницями роботи, забезпечуючи єдність цього керівництва; поєднувати завдання і функції різних структурних підрозділів між собою; створити умови, за яких кожний працівник певною мірою міг би використати свої знання і здібності.
Структура бухгалтерської служби на підприємстві є у вигляді такої схеми:
SHAPE \* MERGEFORMAT
Кожний працівник чи група працівників бухгалтерії спеціалізується на виконанні однорідних облікових робіт. От, наприклад, бухгалтера розрахункової бухгалтерії ведуть облік розрахунків по заробітній платі з робітниками і службовцями підприємства, органами по податках, веде облік з депонентами та інші розрахунки.
Всі функції кожного облікового працівника несуть відповідальність за ведення обліку.
Технологія і організація виробництва здійснюється відповідно до технології пошиття того чи іншого виробу.
Джерелами обліку є первинні документи і господарські операції, які проходять на підприємстві.
Ступінь автоматизації є дуже низьким, майже вся робота бухгалтера виконується ручним способом.
Організація обліку виробничих запасів
Запаси призначені для виробництва підприємства, надання послуг або для перепродажу протягом короткого періоду часу, визначаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість можу бути достовірно визначена.
На підприємстві запаси можуть мати різне призначення залежно від функцій, яку вони виконують у процесі виробництва, а також від особливостей підприємства.
Необхідними передумовами правильної організації обліку запасів є:
раціональна організація складського господарства;
розробка номенклатури запасів;
наявність інструкцій з обліку виробничих запасів;
правильне групування (класифікація) запасів;
розробка норм витрачання запасів.
Організація документування операцій із запасами
Від правильно організованого документування господарських засобів залежить правильність списання вартості запасів на виробництво, оцінка незавершеного виробництва, відображення у звітності. Існують типові первинні документи з обліку руху запасів. Проте, головний бухгалтер на свій розсуд повинен визначатися з тим, яку документи доцільно використовувати саме на його підприємстві, враховуючи розміри та специфіку підприємства.
Структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечити вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю й оперативного управління рухом матеріальних запасів.
Для забезпечення виробничої програми відповідними запасами на великих підприємствах створюються спеціальні склади для зберігання основних і допоміжних матеріалів, палива, запасних частин, МШП та інших запасів. Крім центральних складів, в різних структурних підрозділів підприємства можуть бути комори, які виконують функції проміжних складів. Кожному складу наказом по підприємству присвоюється порядковий номер, який надалі зазначається на всіх документах, що відноситься до операцій даного складу.
На складах запаси розміщують за секціями, а всередині них за групами, типо та сорторозмірами в штабелях, ящиках, контейнерах, на стелажах, полках, комірках, піддонах, що забезпечує швидке їх приймання, відпуск та контроль за відповідністю фактичної наявності встановлених нормам ліміту.
Складський облік організовується за видами об’єктів, що зберігаються, за місцями зберігання за кількістю запасів. За необхідності складський облік організують за партіями надходження запасів.
Склади повинні бути забезпечені справними вагами, вимірювальними приладами та мірною тарою.
Облік матеріалів на складі здійснюється завідувачем складом (комірником), який є матеріально-відповідальною особою. Його приймають на роботу, як правило, за погодженням з головним бухгалтером підприємства. З комірником укладається типовий договір у встановленій формі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Бухгалтерія підприємства у встановлені строки здійснює приймання і обробку первинних документів на сирову, матеріали тощо. Всі документи сортуються і перевіряються. Прибуткові ордери звіряються з рахунками, що до них належать, транспортними документами, приймальними актами тощо. Лімітні картки, що надійшли зі складу, зіставляються з іншими примірниками, отриманими від цехів – споживачів, накладні на переміщення матеріалів, здані складами – відправниками, з примірниками тих же накладних що надійшли зі складів – одержувачів.
Аналітичний облік виробничих запасів ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, що розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури – цінника. Аналітичні рахунки групують за групами матеріалів, місцями зберігання матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунками. Дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Використовують рахунки аналітичного обліку для контролю за зберігання і рухом запасів, їх оцінки, порівняння з даними складського обліку, а також для проведення підсумків інвентаризації.
Існує декілька варіантів обліку виробничих запасів бухгалтерії підприємства (табл. 2.1.).
Табл.
Варіанти обліку виробничих запасів
Облік значно спрощується при використанні в бухгалтерському та складському обліку комп’ютерної техніки. В цьому випадку всі прибутково-видаткові документи обробляються щоденно в міру їх надходження зі складів.
Для полегшення процесу обліку виробничих запасів на складі доцільно використовувати персональні комп’ютери, що спробує ведення аналітичного обліку (картки складського обліку замінює дискета). При використанні комп’ютерних технологій всі необхідні регістри при сальдовому методі обліку матеріалів складаються з застосуванням комп’ютерної техніки (рис. 2.5.).
SHAPE \* MERGEFORMAT
Для організації бухгалтерського обліку виробничих запасів необхідно визначити номенклатуру аналітичних рахунків виробничих запасів.
Схема організації аналітичного обліку виробничих запасів на підприємстві ВАТ ВТШП „Галичина” наведена нижче (рис. 2.6).
ё SHAPE \* MERGEFORMAT
Основні шляхи надходження виробничих запасів на підприємство представлені на рис. 2.7.
SHAPE \* MERGEFORMAT
Порядок документального оформлення придбання запасів, які надходять на підприємство від постачальника, представлена на рис. 2.8.
SHAPE \* MERGEFORMAT
Контроль за виконанням плану договорів своєчасним надходженням і оприбуткуваннями матеріалів здійснює служба постачання. З цією метою ведуться відомості оперативного обліку виконання договорів поставки, де відмічається виконання договорів поставки, де відмічається виконання умов договору про поставку за асортиментом матеріалів (їх кількістю, ціною, строками відвантаження тощо). Бухгалтерія здійснює контроль за організацією даних оперативного обліку.
Забезпечення підприємства виробничими запасами шляхом придбання їх у постачальника здійснюється на договірних засадах.
Приймання виробничих запасів у місцевих постачальників або із залізничної станції чи аеропорту здійснює експедитор підприємства, якому видається довіреність. У випадку, якщо в процесі надходження запасів бере участь експедитор, порядок організації обліку дещо інший, ніж в попередньому випадку.
Підтвердженнями приймання-передачі документів може бути підпис працівника бухгалтерії в картці складського обліку про перевірку запису по кожній операції.
Запаси відпускають зі складу підприємства на виробничі, господарські потреби, на строку, для переробки і в порядку реалізації надлишкових (неліквідних) запасів.
При відпуску запасів зі складу у виробництво МВО (завскладом, комірник) повинен дотримуватись наступних вимог:
запаси обліковувати за вагою, обсягом, масою у суворій відповідності до нормативів витрат на визначений обсяг виробництва;
відпуск запасів здійснювати в межах попередньо встановлених лімітів;
узгоджувати з головним бухгалтером списки осіб, яким надано право вимагати зі складів матеріали, і брати зразки їх підписів.
Основними документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є помітно-збірні картки (ф. М-8), накладні вимоги.
Ліміт визначається виходячи з виробничої програми цеху та діючих норм витрат матеріалів з урахуванням існуючих в цехах залишків невикористаних матеріалів на початок місяця ліміт може встановлюватись на кожне замовлення окремо.
Відпуск матеріалів на строку здійснюється на підставі договорів, нарядів та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства. Відпуск матеріалів стороннім підприємством оформлюють накладними на відпуск матеріалів на сторону.
Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу на склад, як і здачу відходів виробництва на склад і повернення невикористаних у виробництві матеріалів оформлюють також накладною вимогою (ф. М-11).
З метою забезпечення збереження МШП, які знаходяться в експлуатації, на підприємстві повинен бути належним чином організований контроль за їх рухом, зокрема оперативний облік у кількісному вираженні.
Інші малоцінні та швидкозношувані предмети (канцтовари, господарський інвентар тощо) передаються в експлуатацію безпосередньо зі складу на підставі вимог.
Списання МШП, що прийшли в непридатність, оформлюється Актом на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів (ф. МШ-8).
Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства проводять інвентаризацію МШП і виробничих запасів, як на складі, так і ті, за якими організований лише оперативний облік (що передали в експлуатацію).
На підприємстві ВАТ ВТШП „Галичина” згідно „Наказу про облікову політику підприємства” використовують для обліку виробничих запасів рахунок 20 „Виробничі запаси” у розрізі таких субрахунків:
201 „Сировина і матеріали”
203 „Паливо”
204 „Тара і тарні матеріали”
205 „Будівельні матеріали”
207 „Запасні частини”
209 „Інші матеріали”
На даному підприємстві є в наявності склади для зберігання виробничих запасів, а також углублений склад. Вони є забезпечені всім необхідним: вагами, вимірювальними приладами та мірною тарою. Складський облік веде матеріально-відповідальна особа – завідувач складом (комірник).
На підприємстві для обліку виробничих запасів використовують сальдовий (оперативно-бухгалтерський) варіант.
Дане підприємство недостатньо забезпечене комп’ютерною технікою. В централізованій бухгалтерії в наявності є один комп’ютер, а також автоматизована бухгалтерія по нарахуванню і відрахуванню із заробітної плати.
Первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.
Документи, створені засобами обчислювальної техніки на машинозчитуваних носіях, застосовуються у бух обліку за умови надання їм юридичної сили і доказовості. Документ, виготовлений машинним способом, повинен бути записаний на матеріальному носії.
Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операції, пов’язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, ТМЦ та інших об’єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.
Первинні документи складаються на бланках типових форм, а також на бланках спеціалізованих форм.
Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здіснення всіх господарських операцій, що були проведені у первинних документах.
Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановленні графіком документообороту терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах несуть особи, які склали і підписали ці документи.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.
Первинні документи, що пройшли обробку, повинні мати відмітку, яка виключає можливість їх повторного використання.
У процесі документального оформлення первинного обліку запасів необхідно користуватися відповідними нормативними документами (додаток табл. 2.1.).
Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів ж Накладні, Товарно-транспорті накладні, Прибуткові ордери, Акти про приймання матеріалів тощо.
Матеріали, що проводять на склад, ретельно перевіряють встановлюють відповідальність їх якості, кількості, асортименту, умовами поставок і супровідними документами. Якщо не виявлено розходження, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування. Прибуткового ордера. У першому разі на одному примірнику документа (постачальника), який підписує матеріально відповідально особа, ставлять штампи прийому, у другому – оформляють прибутковий ордер (ф. М-4). Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальників або з переробки.
У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають „Акт про приймання матеріалів” (форма ММ7).
Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства і до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання (або відповідальна особа) та ін. У цій комісії обов’язково є участь представника, а за його відсутності – представника іншої незацікавленої організації. Акт складається у двох примірниках. Цей Акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.
При одержанні вантажів із залізничної станції експедитор повинен перевірити відповідальність кількості місць, що надходять, і знаків маркування на них з даними супровідних документів. Якщо вантаж прибув у справному вагоні без ознак злому, експедитор повинен домогтися вибіркової перевірки маси і стану прибулих матеріалів.
Якщо при прийманні вантажу буде встановлено розходження з даними, зазначеними у транспортних документах, або виникнуть питання щодо цілісності ва...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора