Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Економіка та управління підприємством.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут комп'ютерних технологій та автоматики
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Електронні обчислювальні машини
Інформація про роботу
Рік:
2005
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка і управління підприємством
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
НУ “ Львівська політехніка “
ІКТА
Кафедра ЕОМ
Курсова робота з дисципліни
“Економіка і управлінням підприємством”
Економіка та управління підприємством
Львів 2005
Зміст
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
Вхідні дані . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .4
Розрахункова частина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
Висновок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .14
Завдання з управління підприємством . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .15
Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
Додаток . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
Вступ
Підприємництво – це важливий фактор виробництва. Існує декілька способів входження в бізнес. Одним із них є створення власного підприємства. На мою думку, він є найкращим, бо створення власного підприємства надає не тільки можливість самореалізуватись та самоутвердитись, а й стає перспективою для всього трудового колективу у вирішенні їхніх життєвих потреб, тобто сприяє вирішенню такої важливої проблеми як підвищення рівня зайнятості працездатного населення. Його основною перевагою є можливість висвітлити свою ідею, задуми в повному обсязі. Цей спосіб входження в бізнес відкриває великий вибір можливостей, надає свободу вибору сфери діяльності, виду бізнесу та одержання особистої вигоди, що стає передумовою розширення виробництва, підвищення його ефективності. Перевагою цього способу входження в бізнес є можливість створення підприємства на свій власний розсуд та ризик. Підприємець сам формує організаційну структуру, підбирає кадровий потенціал, встановлює правила діяльності, створює найкращі умови для діяльності та його успішного функціонування.
Вихідні дані
(варіант № 17)
Види продукції, моделі "А" і "Б"
Обсяги річної програми кожного виду, шт. „А” 6160 ;”Б” 3160
Сумарна величина капіталовкладень на 1 виріб (кожної моделі) (для організації виробництва), тис. 3.2 3,35
Щорічний приріст обсягів виробництва продукції, % -
Потреба в матеріальних ресурсах (матеріалах і комплектуючих виробах), тис. грн.
2.6 Нормативна трудомісткість, тис. нормогодин одного виробу кожного виду
чисельник в т.ч. верстатогодин (знаменник) "А" 355/250 "Б" 326/223
Плановий коефіцієнт виконання норм виробітку 1.1
Тарифна ставка (середня) основних робітників, грн/год. 1.8_
2.9 Тарифна ставка (середня) допоміжних робітників, грн./год. 1.3
Додаткова заробітна плата основних робітників, % від їх основної зарплати 6.1
Додаткова заробітна плата допоміжних робітників, % від їх основної зарплати 5.0
2.12 Чисельність допоміжних робітників, % від чисельності основних 17
2.13 Чисельність інженерно-технічних працівників (ІТП), % від чисельності всіх робітників 15
2.14 Чисельність службовців, % від чисельності всіх робітників 7
2.15 Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу (МОП), % від чисельності всіх робітників 4
Середньомісячний оклад ІТП, грн/особу 450
Додаткова зарплата ІТП, % від окладу 15
Середньомісячний оклад службовців, грн/особу 400
Додаткова зарплата службовців, % від окладу 10
Середньомісячний оклад МОП, грн/особу 320
Додаткова зарплата МОП, % від окладу 15
2.22 Структура основних фондів по групах (умовно в %% від сумарних капіталовкладень на річну програму), тис. грн. (див. табл.2).
Група І. Будови, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої, житлові будинки та їх частини, тис. грн. Поз 2.2 х поз 2.3 х 0.52
Група II. Автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні,_ оптичні пристрої, інструменти і інше, тис, грн. Поз 2.2 х поз 2.3 х 0.07
Група III. Інші основні фонди, що не ввійшли в групи І, 11, IV (в т.ч. технологічне обладнання), тис. грн. Поз 2.2 х поз 2.3 х 0.21
Група IV. Електронно-обчислювальні машини, машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, для роздруку інформації, телефони, мікрофони, рації і інше, тис. грн. Поз 2.2 х поз 2.3 х 0.20
2.23 Збір на обов’язкове пенсійне забезпечення, 32 % (від фонду зарплати)
2.24 Збір на обов'язкове соціальне страхування - 4% (від фонду зарплати), а також у фонд зайнятості - 1,5% (від фронду зарплати)
2.25 Страхова плата за майно підприємства (від вартості всіх основних фондів), % 0.5
2.26 Позавиробничі витрати (на збут), % від виробничої собівартості виробів ("А" і „Б”) А=0.8 В=2.5
2.27 Величина прибутку від реалізації одного виробу (від повної собівартості кожного виду окремо), % А=25 В=15
2.28 Величина сумарного нормативу оборотних коштів, (50% від поз.З гр. 11 табл.1).
Розрахункова частина
3.1 Визначаємо витрати на матеріали і комплектуючі вироби (без ПДВ) на всю програму кожного виробу (з врахуванням 10% на транспортно-вантажні роботи). Результати зводимо в таблицю 1.
Црм = n * М
Црк = n * К
де n – кількість одиниць продукції;
М – ціна матеріалів для виготовлення одиниці продукції;
К – ціна комплектуючих для виготовлення одиниці продукції.
Цр.мА = 6160 * 742,6 = 4574416 (тис.грн)
Цр.кА = 6160 * 1912,8 = 11782848 (тис.грн)
Усього : 16357264 (тис.грн)
Цр.мБ = 3160 * 368,4 = 1164144 (тис.грн)
Цр.кБ = 3160 * 1243,32 = 3928891,2 (тис.грн)
Усього : 5093035,2 (тис.грн)
Транспортно-заготівельні витрати:
Цтр = 0,1 * Цр
де Цр – ціна ресурсу.
Цтр.мА = 0,1 * Цр.мА = 457441,6 (тис.грн)
Цтр.кА = 0,1 * Цр.кА = 1178284,8 (тис.грн)
Усього : 1635726,4 (тис.грн)
Цтр.мБ = 0,1 * Цр.мБ = 116414,4 (тис.грн)
Цтр.кБ = 0,1 * Цр.кБ = 392889,12 (тис.грн)
Усього : 509303,52 (тис.грн)
Сумарні витрати:
ЦмА = Цтр.мА + Цр.мА = 5031857,6 (тис.грн)
ЦкА = Цтр.кА + Цр.кА = 12961132,8 (тис.грн)
Усього : 17992990,4 (тис.грн)
ЦмБ = Цтр.мБ + Цр.мБ = 1280558,4 (тис.грн)
ЦкБ = Цтр.кБ + Цр.кБ = 4321780,32 (тис.грн)
Усього : 5602338,72 (тис.грн)
Разом на А і Б:
ЦмАБ = ЦмА + ЦмБ = 6312416 (тис.грн)
ЦкАБ = ЦкА + ЦкБ = 17282913,12 (тис.грн)
Усього : 23595329,12 (тис.грн)
3.2 Визначаємо сумарні (на річну програму) витрати на енергію і паливо для технологічних і побутових потреб (умовно приймаємо 14% від загальних витрат на матеріальні ресурси, поз.З гр.11 табл.1).
Цеп = Цмр * 0,14
де Цмр – річна вартість матеріальних ресурсів виробництва.
Цеп = 23689205,76 * 0,14 = 3303346,077 (тис.грн)
3.3 Визначаємо балансову вартість основних фондів (основного капіталу), застосовуючи поз.2.2 і 2.3, а також структуру, передбачену завданням (поз. 2.22). Результати розрахунків зводимо в таблицю 2.
Група І: БВІ = (nA * КА + nБ * КБ) * 0,52 = (6160 *3,2 + 3160 *3,35) * 0,52 = 15754,96 (тис.грн)
Група ІІ: БВІІ = (nA * КА + nБ * КБ) * 0,07 = (6160 *3,2 + 3160 *3,35) * 0,07 = 2120,86 (тис.грн)
Група ІІІ: БВІІІ = (nA * КА + nБ * КБ) * 0,21 = (6160 *3,2 + 3160 *3,35) * 0,21 = 6362,58 (тис.грн)
Група ІV: БВІV = (nA * КА + nБ * КБ) * 0,20 = (6160 *3,2 + 3160 *3,35) * 0,20 = 6059,6 (тис.грн)
де nA – річна кількість продукції А;
nБ – річна кількість продукції Б;
КА – капіталовкладення на 1 виріб А (тис.грн);
КБ – капіталовкладення на 1 виріб Б (тис.грн).
3.4 Визначаємо амортизаційні відрахування, результати вносимо в табл.2, а саме:
АІ = БВІ * 0,02 = 15754,96 * 0,02 = 315,0992 (тис.грн)
АІІ = БВІІ * 0,1 = 2120,86 * 0,1 = 212,086 (тис.грн)
АІІІ = БВІІІ * 0,06 = 6362,58 * 0,06 = 381,7548 (тис.грн)
АІV = БВІV * 0,15 = 6059,6 * 0,15 =908,94 (тис.грн)
Усього : А = АІ + АІІ + АІІІ + АІV = 1817,8728 (тис.грн)
3.5 Визначаємо необхідну кількість технологічного обладнання для виробів "А" і "Б" разом (одиниць). Для цього застосовуються відповідні формули, та розраховується дійсний річний фонд часу роботи одиниці обладнання. Всі інші величини передбачені завданням.
В = Т * n / Фд (кількість верстатів)
де Т – трудомісткість одного виробу (верстатогодини)
n – річна кількість виробів
Фд - дійсний фонд часу одиниці обладнання
ВА = 250 * 6160 / 1861 = 827 (верстатів)
ВБ = 223 * 3160 / 1861 = 377 (верстатів)
3.6 Визначаємо чисельність працюючих (за категоріями), для цього:
3.6.1 Визначаємо бюджет робочого часу одного робітника (за списком) на 2005 рік, для цього складаємо таблицю 3.
Приймаємо дійсний фонд робочого часу одного робітника рівним 1861 год.
3.6.2 Визначаємо чисельність основних робітників (що зайняті виробництвом основної продукції) за відповідною формулою. Всі величини передбачені завданням, а саме:
- основних робітників, в т.ч. робітників - верстатників( по виробах "А" і "Б" окремо і разом), чол.;
Чор = Тсум / (Фд * Квн) = (n * Т1) / (Фд * Квн)
де Т1 – трудомісткість одного виробу (нормогодини);
n – річна кількість виробів;
Фд - дійсний фонд часу одного робітника;
Квн – коефіцієнт виконання норм.
ЧорА = (6160 * 355) / (1,1 * 1861) = 1068 (чол.)
ЧорБ = (3160 * 326) / (1,1 * 1861) = 503 (чол.)
Чор = ЧорА + ЧорБ = 920 + 475 = 1571 (чол.)
допоміжних робітників (по А і Б разом), чол.;
ЧдопА = ЧорА * 0,17 = 1068 * 0,17 = 182 (чол.)
ЧдопБ = ЧорБ * 0,17 = 503 * 0,17 = 85 (чол.)
Чдоп = ЧдопА + ЧдопБ = 182 + 85 = 267 (чол.)
- загальну чисельність робітників, чол.;
ЧА = ЧорА + ЧдопА = 1068 + 182 = 1250 (чол.)
ЧБ = ЧорБ + ЧдопБ = 503 + 85 = 588 (чол.)
Чр = ЧА + ЧБ = 1250 + 588 = 1838 (чол.)
- інженерно-технічних працівників, чол.;
Чітп = Чр * 0,15 = 1838 * 0,15 = 276 (чол.)
- службовців, чол.;
Чсл = Чр * 0,07 = 1838 * 0,07 = 128 (чол.)
- молодшого обслуговуючого персоналу (МОП), чол.;
Чмоп = Чр * 0,04 = 1838 * 0,04 = 74 (чол.)
- загальну чисельність всіх працюючих, чол.
Ч = Чр + Чітп + Чсл + Чмоп = 1838 + 276 + 129 + 74 = 2317 (чол.)
3.7. Визначаємо величину річного фонду заробітної плати (за категоріями
працюючих), тис. грн., а саме:
3.7.1 Фонд основної заробітної плати основних робітників за відрядною формою оплати (по кожному виробу окремо і разом), тис. грн..
З = Тариф * Фя * n
де Тариф – годинна ставка робітника (грн);
n – кількість робітників;
Фя – річний фонд явочного часу .
Фя = 233,38 * 8 = 1867,04 (год/рік)
ЗА = 1,8 * 1867,04 * 1068 = 3589,197696 (тис.грн)
ЗБ = 1,8 * 1867,04 * 503 = 1690,418016 (тис.грн)
Зор = ЗА + ЗБ = 5279,615712 (тис.грн)
3.7.2 Фонд додаткової заробітної плати основних робітників (по кожному виробу окремо і разом), тис. грн.
ЗдА = ЗА * 0,061 = 3589197,696 * 0,061 = 218,9410595 (тис.грн)
ЗдБ = ЗБ * 0,061 = 1690418,016 * 0,061 = 103,115499(тис.грн)
Усього: ЗдА + ЗдБ = 322,0565585 (тис.грн)
3.7.3 Сумарний річний фонд заробітної плати основних робітників (по виробах "А" і "Б" окремо і разом), тис. грн.
ЗдА + ЗА = 218,9410595 + 3589,197696 = 3808,1387555 (тис.грн)
ЗдБ + ЗБ = 103,115499 + 1690,418016 = 1793,533515 (тис.грн)
Усього : Зр = 5601,6722705 (тис.грн)
3.7.4 Фонд основної заробітної плати допоміжних робітників за почасовою формою оплати (разом по А і Б) тис. грн.
ЗдопА = 1,3 * 1867,04 * 182 = 441,741664 (тис.грн)
ЗдопБ = 1,3 * 1867,04 * 85 = 206,30792 (тис.грн)
Здоп = ЗдопА + ЗдопБ = 648,049584 (тис.грн)
3.7.5 Фонд додаткової заробітної плати допоміжних робітників, тис. грн.
Зд.допА = ЗдопА * 0,05 = 441,741664 * 0,05 = 22,0870832 (тис.грн)
Зд.допБ = ЗдопБ * 0,05 = 206,30792 * 0,05 = 10,315396 (тис.грн)
Усього: Зд.доп = Зд.допА + Зд.допБ = 32,402479 (тис.грн)
3.7.6 Фонд основної заробітної плати ІТП за посадовими окладами, тис. грн.
Зітп = 12 * Тариф * nітп
де Тариф – місячна ставка ІТП (грн);
nітп – кількість ІТП (чол);
Зітп = 12 * 450 * 276 = 1490,400 (тис.грн)
3.7.7 Фонд додаткової заробітної плати ІТП, тис. грн.
Зд.ітп = Зітп * 0,15 = 1490,400 * 0,15 = 223,560 (тис.грн)
3.7.8 Фонд основної заробітної плати службовців за посадовими окладами, тис.грн.
Зсл = 12 * Тариф * nсл = 12 * 400 * 129 = 619,200 (тис.грн)
3.7.9 Фонд додаткової заробітної плати службовців, тис. грн.
Зд.сл = Зсл * 0,1 = 619,200 * 0,1 = 61,92 (тис.грн)
3.7.10 Фонд основної заробітної плати МОП за посадовими окладами, тис.грн.
Змоп = 12 * Тариф * nмоп = 12 * 320 * 74 = 284,160 (тис.грн)
3.7.11 Фонд додаткової заробітної плати МОП, тис. грн.
Зд.моп = Змоп * 0,15 = 284,160 * 0,15 = 42,624 (тис.грн)
3.7.12 Річний (сумарний) фонд заробітної плати всіх працівників підприємства, тис. грн. Результати зводимо в таблицю 4.
З = Зр + Здоп + Зд.доп + Зітп + Зд.ітп + Зсл + Зд.сл + Змоп + Зд.моп = 5601,6722705 + 648,049584 + 32,402479 + 1490,400 + 223,560 + 619,200 + 61,92 + 284,160 + 42,624 = 9003,988333 (тис.грн)
3.8 Визначаємо витрати на утримання і експлуатацію устаткування, тис. грн. Розрахунки ведуться послідовно згідно з табл.5
1. ( поз.2 + поз.3 + поз.4 гр.5 табл.2)
212,086 + 381,7548 + 908,94 = 1502,7808 (тис.грн)
2. –
3. ( (поз.2а гр.4 табл.4) * 1,375 + 0,7 * (поз. 3.2 табл.4) + 0,005 * (поз.3.4 табл.2) )
463,8287472 * 1,375 + 0.7 * 1490,400 + 0,005 * 1817,8728 = 1690,133891 (тис.грн)
4. ( поз.2 + поз.3 + поз.4 гр.3 табл.2) * 0,08
(212,086 + 381,7548 + 908,94) * 0,08 = 120,222464 (тис.грн)
5. 0,01 * (поз.4 гр.З табл.5 )
0,01 * 120,222464 = 1,20222464 (тис.грн)
6. 0,005 * (поз.4 гр.З табл.5 )
0,005 * 120,222464 = 0,60111 (тис.грн)
7. –
8. Усього : 3314,940 (тис.грн)
3.9 Визначаємо загальновиробничі (цехові) витрати, тис.грн. Розрахунки ведуться послідовно згідно з табл.6.
1. ( 0,4 * (поз.3 гр.5 табл.4) + 0,3 * (поз.4 гр.5 табл.4) + 0,25 * (поз.5 гр.5 табл.4) ) * 1,375
(0,4 * 1713,960 + 0,3 * 681,120 + 0,25 * 326,784) * 1,375 = 1335,972 (тис.грн)
2. 0,005 * ( поз. 1 гр.З табл.б)
0,005 * 1335,972 = 6,67986 (тис.грн)
3. 0,45 * ( поз. 1 гр.5 табл.2)
0,45 * 315,0992 = 141,79464 (тис.грн)
4. –
5. 0,50 * ( поз.2б гр.4 табл.4) * 1,375 + 0,006 * ( поз.З гр.11 табл.1)
0,5 * 216,623316 * 1,375 + 0,006 * 23595329,12 = 141720,9033 (тис.грн)
6. 0,014 * (поз.5 гр.З табл.6) + 0,2 * поз.3.2
0,014 * 141720,9033 + 0,2 * 6362,58 = 3256,6086 (тис.грн)
7. 0,01 * (поз.6 гр.4 табл.4)
0,01 * 9003,988333 = 90,03988 (тис.грн)
8. 0,02 * (поз.5 гр.З табл.б)
0,02 * 142277,1577 = 2845,543154 (тис.грн)
9. 0,001 * (поз.5 гр.З табл.2)
0,001 * 30298 = 30,298 (тис.грн)
10. 0,65 * (поз.6 гр.3 табл.6)
0,65 * 3256,6086 = 2116,79559 (тис.грн)
11. Усього: 151533,506 (тис.грн)
3.10 Визначаємо загальногосподарські (загальнозаводські) витрати, тис. грн. Розрахунки ведуться послідовно згідно з табл.7.
1. (0,6 * (поз.З гр.5 табл.4) + 0,7 * (поз.4 гр.5 табл.4) + 0,75 * (поз.5 гр.5 табл.4) ) * 1,375
(0,6 * 1713,960 + 0,7 * 681,120 + 0,75 * 326,784 ) * 1,375 = 2406,591 (тис.грн)
2. 0,55 * (поз.1 гр.5 табл.2)
0,55 * 315,0992 = 173,3045 (тис.грн)
3. 0,01 * (поз.1 гр.З табл.7)
0,01 * 2406,591 = 24,06591 (тис.грн)
4. –
5. 0,01 * (поз.1 гр.З табл.7)
0,01 * 2406,591 = 24,06591 (тис.грн)
6. 0,005 * (поз.1 гр.З табл.7)
0,005 * 2406,591 = 12,03955 (тис.грн)
7. 0,002 * (поз.6 гр.5 табл.4)
0,002 * 9003,988333 = 18,007976 (тис.грн)
8. –
9. 0,01 * (поз.6 гр.5 табл.4)
0,01 * 9003,988333 = 90,03988333 (тис.грн)
10. 0,005 * (поз.6 гр.5 табл.4)
0,005 * 9003,988333 = 45,01994 (тис.грн)
11. 0,003 * (поз.5 гр.З табл.2)
0,003 * 30298 = 90,894 (тис.грн)
12. –
13. –
14. 0,001 * (поз.11 гр.З табл.6) + 0,002 * (поз. 11 гр.З табл.6)
0,001 * 151533,506 + 0,002 * 151533,506 = 454,6005 (тис.грн)
15. –
16. Усього : 3338,62909 (тис.грн)
3.11 Формуємо таблицю 8. Вартість поворотних відходів в практиці визначається на основі обліку. Умовно їх не розраховуємо.
3.12 Визначаємо обов'язкові відрахування в фонди соціального страхування (див. поз.6 табл.8), а саме:
- в Державний пенсійний фонд , тис. грн. (32% від сумарного фонду зарплати основних робітників);
А: 0,32 * 3808,1387555 = 1218,604402 (тис.грн)
Б: 0,32 * 1793,533515 = 573,9307248 (тис.грн)
- в Державний фонд соціального страхування, тис. грн. (4% від сумарного фонду зарплати основних робітників);
А: 0,04 * 3808,1387555 = 152,3255502 (тис.грн)
Б: 0,04 * 1793,533515 = 71,7413406 (тис.грн)
- в Фонд сприяння зайнятості, тис. грн. (1,5% від сумарного фонду зарплати основних робітників).
А: 0,015 * 3808,1387555 = 57,12208133 (тис.грн)
Б: 0,015 * 1793,533515 = 26,903000273 (тис.грн)
Усього : А: 1428,052034 (тис.грн)
Б: 672,5750657 (тис.грн)
3.13 Визначаємо величину витрат на підготовку та освоєння виробництва нової продукції. В практиці встановлюється на основі відповідного обліку і кошторису, (умовно приймаємо 0,1% від вартості основних матеріалів і комплектуючих (поз.З гр.11 табл.1).
0,001 * 23595329,12 = 23595,32912 (тис.грн)
3.14 Визначаємо величину відшкодування зносу інструменту та спеціальних пристроїв. В практиці розраховується на основі встановлених нормативів до обсягів роботи та строків використання. (Умовно приймаємо 0,3% від поз.8 гр.З табл.5).
0,003 * 3314,940 = 9,94482 (тис.грн)
3.15 Визначаємо величину (долю) витрат на утримання І експлуатацію устаткування, яка вноситься окремо в собівартість одного виробу "А" і "Б", а саме:
суму цих витрат (поз.8 табл.5) ділимо на річний фонд заробітної плати основних робітників (поз. 1в гр.4 табл.4) і відповідно множимо одержане число на величину заробітної плати основних робітників, розраховану окремо на один виріб "А" і "Б" (поз.5 табл.8). Результати заносимо на поз.9 табл.8.
А: ( 3314,940 / 5601,6722705 ) * 3808,1387555 = 2253,568377 (тис.грн)
Б: ( 3314,940 / 5601,6722705) * 1793,533515 = 1061,371623 (тис.грн)
3.16 Аналогічно визначаємо частку (долю) загальновиробничих витрат від суми (поз.11 гр.З табл.6) і загальногосподарських (від поз. 16 гр.З табл. 7.). Одержані величини заносимо відповідно на поз. 10 і поз11 табл.8.
Загально виробничі витрати:
(3314,940 / 5601,6722705) * 151533,506 = 89674,02164 (тис.грн)
Загальногосподарські:
(3314,940 / 5601,6722705) * 3338,62909 = 1975,723424 (тис.грн)
3.17 Визначаємо величину витрат від технологічного браку (регламентованого технологічним процесом). В практиці розраховують на основі обліку і норм від обсягів продукції. (Приймаємо, що такий брак відсутній).
3.18 Визначаємо величину інших виробничих витрат. В практиці їх розраховують на основі обліку і відповідних норм в т.ч. на гарантійний ремонт (обслуговування) продукції. (Умовно приймаємо 20% від заробітної плати допоміжних робітників), поз.26 гр.5 табл.4.
0,2 * 216,623316 = 43,3246632 (тис.грн)
3.19 Визначаємо суму позавиробничих витрат (на збут). В практиці розраховується прямим методом або як процент величини від виробничої собівартості (Приймаємо для "А" і "Б" згідно поз. 2.22).
А: 0,008 * 19783398,18 = 158267,1854 (тис.грн)
Б: 0,025 * 8515207,099 = 212880,1775 (тис.грн)
3.20 Визначаємо повну собівартість одного виробу "А" і "Б" за калькуляційними статтями (сумарна величина в таблиці 8).
А: СА = ПС / nA; - собівартість одного виробу А;
де Пс – повна собівартість річної партії виробів А;
nA – кількість випущених виробів А за рік;
СА = 19941665,37 / 6160 = 3237,2833 (тис.грн)
Б: СБ = 8728087,276 / 3160 = 2762,0529 (тис.грн)
3.21 Визначаємо величину прибутку від реалізації річного обсягу продукції "А" і "Б" окремо і разом, тис. грн. (згідно поз.2.27).
А: 19941665,37 * 0,25 = 4985416,343 (тис.грн)
Б: 8728087,276 * 0,15 = 1309213,091 (тис.грн)
Усього : ПБ = 6294629,434 (тис.грн)
3.22 Визначаємо величину податку на додану вартість (ПДВ1), що сплачується постачальникам ресурсів (матеріалів, комплектуючих виробів, енергії і палива), тис. грн.
ПДВ1А = (5031857,6 + 12961132,8 + 3303346,077) * 0,2 = 4259267,295 (тис.грн)
ПДВ1Б = (1280558,4 + 4321780,32 + 3303346,077) * 0,2 = 1781136,959 (тис.грн)
3.23 Визначаємо величину ПДВ2, що вноситься в ціну річного обсягу продукції "А" і "Б", тис. грн.
ПДВ2 = Цг х 0.2 = (С + П) * 0.2
де Цг – ціна гуртова річної партії виробів;
П – прибуток від річної реалізації виробів
С – собівартість річної партії виробів.
ПДВ2А = (19941665,37 + 4259267,295) * 0.2 = 4840186,533 (тис.грн)
ПДВ2Б = (8728087,276 + 1781136,959) * 0,2 = 2101844,847 (тис.грн)
3.24 Визначаємо "Ціну підприємства" (виробника) річного обсягу продукції "А" і "Б" окремо, тис. грн.
ЦпА = СА + ПА = 19941665,37 + 4259267,295 = 24200932,67 (тис.грн)
ЦпБ = СБ + ПБ = 8728087,276 + 1781136,959 = 105092224,24 (тис.грн)
3.25 Визначаємо сумарну величину ПДВз, що сплачується в держбюджет від реалізації всієї продукції "А" і "Б" разом.
ПДВ3 = ПДВ2 – ПДВ1
ПДВ3 = (ПДВ2А + ПДВ2Б) – (ПДВ1А + ПДВ1Б).
ПДВ3 = (4840186,533 + 2101844,847) – (4259267,295 + 1781136,959) = 901627,126 (тис.грн)
3.26 Визначаємо рівень рентабельності виробу "А" і "Б" окремо, %
Р = (Ц – С)/C * 100%, ( рентабельність )
де Ц – вільна відпускна ціна продукції
С – собівартість продукції.
РА = (24200932,67 – 19941665,37) / 19941665,37 * 100% =21,35 %
РB = (105092224,24 – 8728087,276) / 8728087,276 * 100% =20,4 %
3.27 Визначаємо рівень рентабельності виробництва, застосовуючи поз.2.28
НОЗ = 0.5 (поз.3.гр.11.табл.1) (норматив оборотних коштів)
НОЗ = 0.5 * 23595329,12 = 11797664,56 (тис.грн)
Рпідпр = ПБ / (ОВФ+НОЗ) х 100%;
де ПБ – прибуток балансовий,
ОВФ – основні виробничі фонди,
НОЗ – нормовані оборотні засоби.
Рпідпр = 6294629,434 / (30298 + 11797664,56) * 100% = 53,2%
Висновок
У цьому курсовому проекті мною було проведено аналіз економічної діяльності підприємства, яке займається виробництвом двох виробів (А та Б). В результаті цього було визначено ряд економічних показників діяльності підприємства, зокрема:
Загальновиробничі витрати – 89674,02164 тис.грн.
Загальногосподарські витрати – 1975,723424 тис.грн.
Собівартість одного виробу А – 3237,2833 тис.грн.
Собівартість одного виробу Б – 2762,0529 тис.грн.
Величина прибутку від реалізації річного обсягу продукції:
- для виробу А – 4985416,343 тис.грн.
- для виробу Б – 1309213,091 тис.грн.
Сумарна величина ПДВ, що сплачується в держбюджет від реалізації всієї продукції – 901627,126 тис.грн.
Ціна підприємства:
- по виробу А – 24200932,67 тис.грн.
- по виробу Б – 105092224,24 тис.грн.
Рентабельність:
- Виробу А – 21,35%
- Виробу Б -20,4%
- Виробництва – 53,2%
В даному випадку економічно доцільнішим буде виготовляти виріб А тому що, величина прибутку від реалізації річного обсягу виробу А більша , і у 3,7 рази перевищує прибуток від реалізації виробу Б, а собівартість виробу Б лише у 1,17 рази менша собівартості виробу А. Відповідно рентабельність виробу А більша, ніж виробу Б (21,35% - 20,4% = 0,95%). Виходячи з даних міркувань краще виготовляти виріб А.
Завдання з управління підприємством
Тема: „Суть та процес управління якістю продукції, комплексна оцінка її конкурентоспроможності, границі економічної доцільності”.
Якість та конкурентоспроможність
Якість товарів чи послуг є одним із найважливіших факторів успішної комерційної діяльності будь-якої організації.
Якість — це сукупність властивостей і характеристик товару, які зумовлюють його здатність задовольняти конкретні особові чи виробничі потреби відповідно до свого призначення.
Якість продукції вимірюють системою показників, що характеризують на дійність, функціональність, довговічність, ремонтопридатність, економічність, дизайн, легкість у користуванні та інші споживчі властивості товару.
Відповідно до Декрету КМУ „Про стандартизацію і сертифікацію", прийнятого у травні 1993 р., в Україні створено систему сертифікації продукції УкрСЕПРО функціонування якої спрямоване на забезпечення належного рівня якості продукції.
Сертифікація — це дія, яка за допомогою сертифіката відповідності стверджує, що даний товар чи послуга відповідає стандартам якості.
Управління системою сертифікації продукції УкрСЕПРО здійснює Держстандарт України, який має мережу територіальних органів із сертифікації випробувальні лабораторії.
Сертифікація продукції може бути обов'язкова чи добровільна.
3_1_липня 1994 р. введено обов'язкову сертифікацію для значної частини товарів та послуг, які увійшли до затвердженого переліку. Серед них продукти харчуван ня, лікарські препарати, медтехніка, синтетичні мийні засоби, побутова техніка тощо.
Якість продукції є основою її конкурентоспроможності, але ці два поняття не слід ототожнювати.
Якість — абсолютний показник, результат праці; вона охоплює характеристики, які об'єктивно закладені в даний товар у процесі його розроблення і виробництва. Хоча при тому окремі споживачі можуть сприймати по-різному рівень якості одного і того самого товару
Конкурентоспроможність — це сукупність спожитих властивостей товару, яка забезпечує його здатність конкурувати з аналогами на конкретному ринку в певний період часу.
Конкурентоспроможність — це відносна величина, адже товар даного рівня якості може бути цілком конкурентоспроможний на одному ринку (українському) і неконкурентоспроможний на іншому (приміром, німецькому).
Розглядаючи сутність поняття конкурентоспроможності товару, належить підкреслити такі аспекти:
Конкурентоспроможність товару може бути визначена лише внаслідок його порівняння з іншими товарами.
Конкурентоспроможність відображає відмінність даного товару від товарів-конкурентів за ступенем задоволення конкретно споживчої потреби.
Крім якісних показників, вона враховує ще витрати споживача на придбання і використання товару для задоволення своєї конкретної потреби.
Конкурентоспроможність — поняття складне, інтегральне, враховує багато параметрів.
Параметри конкурентоспроможності групують по-різно му. При використанні спрощеної методики розрахунків їх можна поділити на дві групи: технічні й економічні.
Група технічних параметрів характеризує технічний рівень і якість товару. До їх складу входять класифікаційні, конструктивні, нормативні, ергономічні, естетичні параметри тощо.
Економічні параметри враховують не тільки вартість придбання товару, а й витрати на його подальшу експлуатацію: купівлю пального, мастил, запчастин, оплату використаної електроенергії, ремонт, а для деяких товарів ще й витрати на достав ку, монтаж тощо. Отже, витрати споживача складаються з двох частин:
витрат на купівлю товару (його ціни);
витрат, пов'язаних із споживанням товару.
Суму цих витрат називають ціною споживання, і вона, як звичайно, суттєво перевищує ціну продажу. Тому більш конкурентоспроможним є не той товар, за який просять мінімальну ціну на ринку, а той, в якого мінімальна ціна споживання за весь термін його служби (за інших рівних умов).
Для визначення конкурентоспроможності досліджуваного товару спочатку необхідно обрати серед ринкових аналогів базовий варіант, який найкраще задо вольняє потребу споживача і з котрим порівнюватимуть даний товар.
Кількісну оцінку рівня конкурентоспроможності роблять через систему показ ників: одиничних, групових та інтегральних.
Спочатку визначають одиничні показники за кожним параметром як відсоткове відношення величини даного параметра оцінюваного виробу до величини того самого параметра базового виробу:
EMBED Equation.3
Паралельно визначають коефіцієнти вагомості (значущості) кожного пара метра ( Vі). Для того найчастіше використовують метод експертних оцінок.
Далі розраховують групові показники:
для технічних параметрів — індекс якості:
EMBED Equation.3
для економічних параметрів — індекс ціни споживання:
EMBED Equation.3
Інтегральний показник конкурентоспроможності визначають за формулою:
EMBED Equation.3
Якщо kінт< 1, то аналізований товар поступається перед базовим това ром конкурентів; якщо kінт> 1, аналізований товар має вищу конкурентосп роможність, ніж базовий виріб.
Управління якістю продукції в товарній політиці
Якість товару можна визначити як ступінь відповідності сукупності характеристик і властивостей товару сукупності потреб і очікувань покупців з врахуванням ціни, яку він готовий заплатити. Якість - поняття відносне, адже кожному очікуваному рівню якості на прийнятному діапазоні цін відповідає певний набір вигод. Підприємство повинно забезпечувати прийнятний рівень якості продукції, який відповідає вимогам споживачів для цього рівня цін.
Покупці сприймають товар як набір властивостей, тому для управління якістю доцільно розділити певну якість на складові, щоб встановити норми або стандартні вимоги до кожної з них. Запропоновано враховувати такі скла дові якості:
функціональна відповідність: здатність товару правильно виконувати базову функцію;
додаткові функції: діапазон можливостей товару за межами базової функції;
нормативна відповідність: дотримання норм і стандартів на заявленому рівні досконалості;
надійність: відсутність збоїв або дефектів в роботі протягом задано го строку;
довговічність: корисний термін служби товару або частота його використання до виходу із ладу;
сервіс: діапазон, швидкість та ефективність послуг, які забезпечуються до, під час та після продажу;
естетичність: колір, дизайн тощо (це суб'єктивна складова);
сприйняття: репутація, імідж товару або марки.
Програма контролю за якістю повинна полягати у встановленні норм по кожній складовій і в розробці індикаторів, які дають змогу стежити за дотри манням цих норм. Кожна складова являє собою можливий напрям диферен ціації товару щодо товарів конкурентів.
Емпіричні дослідження, виконані у Франції (1977 р.) та у США (1990 р.) дало змогу виявити десять факторів, які визначають сприйняття якості послуги:
Компетентність: фірма володіє необхідними навиками та знаннями, щоб надати послугу.
Надійність: фірма працює стабільно, необхідний рівень забезпечується завжди і всюди; прийняті обов'язки виконуються.
Чутливість і гнучкість: працівники намагаються швидко, завжди і всю ди відповідати на запити клієнта.
Доступність: як фізична, так і психологічна - контакт з працівниками фірми повинен бути легким та приємним.
Розуміння: фірма намагається якомога краще зрозуміти потреби клієнта і пристосуватись до них.
Комунікація: фірма інформує клієнтів про коло запропонованих послуг зрозумілою їм мовою, адаптованою до особливостей цільової групи.
Довіра: визначається репутацією фірми, її чесністю, гарантіями відпо відного ставлення до клієнтів.
Безпека: клієнти захищені від ризику (фізичного, фінансового і морального).
Поводження: повага, чуйність, приязність, ввічливість персоналу.
Відчутність: матеріальні підтвердження здійснюваних послуг - примі щення, персонал тощо.
Фірма повинна адаптувати названі десять складових якості до конкретної ситуації і встановити норми якості, які є важливим обов'язком перед її клієнтами.
Забезпечення якості продукції на промисловому підприємстві, як прави ло, може здійснюватись у трьох напрямах:
Забезпечення якості, яке базується на контролі.
Забезпечення якості, яке базується на управлінні виробничим процесом.
Забезпечення якості, яке базується на розробленні нових видів продукції.
Забезпечення якості, яке базується на контролі. Ще багато управлінців ототожнюють технічний контроль із забезпеченням якості. Вони стверджують, що ніхто не знає, чого слід очікувати від виробничого підрозділу, тому до цільно його суворо контролювати. Для цього на промисловому підприємстві відділ технічного контролю виділений у самостійну одиницю з широкими пов новаженнями.
Цей принцип був поширений на вітчизняних промислових підприємствах, на яких була налагоджена чітка система забезпечення якості продукції - держприймання. Проте такий принцип викликає цілу низку проблем, які харак теризуються деякими важливими моментами.
По-перше, контролери - це надлишковий персонал, який знижує загальну продуктивність праці на підприємстві, адже вони нічого не виробляють. Якщо зникнуть дефекти, то необхідність в контролерах теж зникне.
По-друге, при високих темпах виробництва персонал може не встигати здійснювати контроль, тому необхідно розглядати питання про запровадження автоматичних методів контролю.
По-третє, для багатьох інвестиційних ТПП якість неможливо забезпечити лише за допомогою контролю. Про якість таких товарів можна достеменно дізнатися тільки в процесі експлуатації.
По-четверте, слід відзначити, що виявлення дефектів за допомогою конт ролю не сприяє реальному забезпеченню якості. Знайшовши дефекти, виробник може лише внести зміни, переробити виріб або перетворити його в лом. В будь-якому випадку страждає продуктивність праці та зростають витрати виробництва.
Деякі вітчизняні промислові підприємства відвантажують свою продукцію без відповідного контролю, знаючи про ймовірність існування багатьох дефек тних виробів серед відвантаженої продукції. Такі підприємства знаходяться на стадії, що передує управлінню якістю, і не мають жодного шансу на виживання в ринкових умовах.
Забезпечення якості, яке базується на управлінні виробничим про цесом. Ця концепція передбачає вивчення можливості технологічного процесу і досягнення завдяки управлінню виробничим процесом того, що вся продукція відповідає стандартам якості. При такому підході не можна покладатися вик лючно на відділи технічного контролю та контролю якості. Доцільно залучати до управління якістю відділи матеріально-технічного постачання та організації виробництва, виробничий відділ, комерційний відділ та всіх субпідрядників, працюючи в тісному контакті один з одним.
Проте управління виробничим процесом має свої межі і лише за допо могою цієї концепції неможливо забезпечити якість. Наприклад, на стадії роз робки або проектування можуть виникати проблеми, які неможливо вирішити силами виробничого відділу або відділу технічного контролю фірми.
Забезпечення якості, яке базується на розробці нових видів про дукції. Ця концепція передбачає проведення строгої оцінки показників та прий няття заходів із забезпечення якості продукції ще на етапах розробки та ос воєння виробництва нових видів продукції.
Такий підхід до забезпечення якості продукції характерний для японсь ких виробників, товари яких на сучасному етапі вважаються виробами най вищої якості в світі. Основні моменти концепції такі.
По-перше, якщо забезпечення якості не буде здійснюватись належно на етапі розробки та освоєння нових видів продукції, то неможливо досягнути реального забезпечення якості.
По-друге, якщо фірма не в змозі розробляти нові види продукції, то вона може опинитись на грані банкрутства. Розробка нової продукції повинна бути важливим завданням фірми та шляхом отримання конкурентних переваг.
По-третє, якщо забезпечення якості здійснюється на етапі розробки та освоєння нових видів продукції, то в управлінні якістю і забезпеченні якості беруть участь всі підрозділи підприємства, зокрема, дослідницький відділ, пла новий відділ, конструкторське бюро, відділ дослідницького виготовлення, ма теріально-технічного постачання, субпідрядних договорів, організації вироб ництва, відділи технічного контролю, збуту та сервісний відділ.
Слід відзначити, що як би добре не було організоване забезпечення якості на етапі розробки та освоєння нової продукції, підприємство одночасно повинно здійснювати ретельне управління виробничим процесом. Ось чому під якістю ТПП розуміють поєднання якості проекту виробу та якості його виготовлення (інколи вона визначається як якість "відповідності").
Якість проекту залежить, насамперед, від проектно-конструкторського рішення виробу і є мірою його відповідності потребам споживача.
Якість "відповідності" - це показник точності, з якою продукція в мо мент приймання відповідає технічній документації, тобто якості проекту.
Для забезпечення найкращого результату всієї діяльності з управління якістю обов'язкова взаємодія між відділами, яка відома під назвою комплексне управління якістю. Не існує універсальної організаційної структури, яка би могла забезпечити таку взаємодію у всіх випадках. Адже кожне підприємство і галузь мають свою специфіку, яка пов'язується з кінцевим призначенням продукції та вимогами до неї. Наприклад, авіаційний двигун відрізняється від автомобільного, радіоапаратура для зв'язку відрізняється від побутової апа ратури. Але при будь-якій специфіці функціонування підприємства основний принцип комплексного управління якістю полягає в тому, що жоден відділ не повинен працювати ізольовано, а керівники при прийнятті рішення повинні базуватись на надійній і спеціалізованій інформації, яка отримується внаслідок спільної діяльності різних відділів. Тобто комплексне управління якістю - це колективна діяльність, яка не може виконуватись тільки окремими спеціаліс тами; воно вимагає спільних зусиль всіх робітників колективу. Слід орієн туватись на всезагальне навчання методам управління якістю робітників всіх підрозділів та надати можливість кожному застосовувати їх на практиці та сприяти розвитку управління якістю.
Першочергова роль в системі комплексного управління якістю належить службі маркетингу. Можна навіть сказати, що управління якістю починається з маркетингу та закінчується ним. Основні напрями управління якістю в системі маркетингу такі:
Маркетингові пошук та дослідження ринку.
Розробка та освоєння товару.
Матеріально-технічне постачання.
Розробка та підготовка виробничих процесів.
Виробництво продукції.
Контроль, проведення випробувань та обстежень.
Упаковка, зберігання.
Реалізація та розподіл товару.
Монтаж та експлуатація.
Технічна допомога і обслуговування.
Утилізація після використання.
Література
1 Економіка підприємства. Підручник /За редакцією д.е.н., проф. Покропивного С.Ф. -К.: КНЕУ, 2000.
2 Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник /За редакцією д.е.н., проф. Покропивного С.Ф. -К.: КНЕУ, 2001.
3 Петрович Й.М., Будіщева 1.0., Устінова І.Г., Домарадзька Г.С,, Коношенкова Т.Б., Любомудрова Н.П., Економіка виробничого підприємництва. Навчальний посібник.- Львів: Оксарт, 2000.
4 Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. - К: "Академвидав",2003.
Додаток
Таблиця 1
Витрати на матеріальні ресурси
Таблиця 2
Капіталовкладення та амортизаційні відрахування
*) Примітка. Умовно приймаємо структуру основних фондів: Гр.І - 52%; Гр.II - 7%; Гр.ІІІ - 21%; Гр.IV - 20%.
Таблиця З
Річний (плановий) бюджет робочого часу одного працівника *)
*) Примітка.
Розрахунки проведені за даними 2004 р. Приймаємо річний бюджет робочого часу одного робітника- 1861 год.
Таблиця 4
Річний фонд оплати праці виробничого персоналу
* Примітка.
Умовно приймаємо, що чисельність допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням устаткування складає 60% від загальної чисельності допоміжних робітників, всі інші - 40%.
Таблиця 5
Кошторис витрат на утримання та експлуатацію устаткування
Таблиця 6
Загальновиробничі витрати
Таблиця 7
Загальногосподарські витрати
Таблиця 8
Повна собівартість одного виробу “А” і “Б”" за калькуляційними статтями *)
*)Примітка
В практиці, при визначенні собівартості одиниці продукції сумуються витрати в усіх цехах, що приймають участь в її виробництві.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора