Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут підприємництва і перспективних технологій
Факультет:
Факультет комп’ютерних інформаційних технологій
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка і організація виробництва
Група:
КІ-5
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Інститут підприємництва та перспективних технологій
при Національному університеті „Львівська політехніка”
Факультет комп’ютерних
інформаційних технологій
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни
“Економіка і організація виробництва ”
Виконав:
студент групи КІ-5
Керівник:
Львів – 2006
ЗМІСТ
1. Вихідні дані..................................................................................................................2
2. Розрахункова частина..................................................................................................4
Витрати на матеріальні ресурси (таблиця 1) .....................................................4
Капіталовкладення та амортизаційні відрахування (таблиця 2).......................5
3. Висновки.....................................................................................................................14
4. Література...................................................................................................................15
5. Додатки.......................................................................................................................16
1. ВИХІДНІ ДАНІ
1.1. Види продукції - моделі "А" і "Б".
1.2. Обсяги річної програми продукції кожного виду, шт. "А" - 6260; „Б" - 3260.
1.3. Сумарна величина капіталовкладень для організації виробництва на 1 виріб (кожної моделі), тис. грн. на ,А" – 2,95; на „Б" – 3,1.
1.4. Потреба в матеріальних ресурсах (матеріалах і комплектуючих виробах),
1.5. Нормативна трудомісткість (верстатомісткість) одного виробу кожного виду, тис. нормогодин (тис. верстатогодин ) "А" – 0,330 / 0,225; "Б" – 0,316 / 0,213.
1.6. Плановий коефіцієнт виконання норм виробітку - 1,1.
1.7. Тарифна ставка (середня) основних робітників, грн/год. - 1,8.
1.8. Тарифна ставка (середня) допоміжних робітників, грн./год. - 1,3
1.9. Додаткова заробітна плата основних робітників, % від їх основної зарплати – 6,1.
1.10. Додаткова заробітна плата допоміжних робітників, % від їх основної зарплати – 5,0.
1.11. Чисельність допоміжних робітників, % від чисельності основних робітників- 17.
1.12. Чисельність інженерно-технічних працівників (ІТП), % від чисельності всіх робітників – 15.
1.13. Чисельність службовців, % від чисельності всіх робітників – 7.
1.14. Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу (МОП), % від чисельності всіх робітників – 4.
1.15. Середньомісячний оклад ІТП, грн/особу – 450.
1.16. Додаткова зарплата ІТП, % від окладу – 15.
1.17. Середньомісячний оклад службовців, грн/особу – 400.
1.18. Додаткова зарплата службовців, % від окладу – 10.
1.19. Середньомісячний оклад МОП, грн/особу – 353,5.
1.20. Додаткова зарплата МОП, % від окладу – 15.
1.21. Структура основних фондів по групах, %% від сумарних капіталовкладень на річну програму виробів „А" і „Б":
Група І. Будови, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої, житлові будинки та їх частини - 52;
Група II. Автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні пристрої, інструменти і інше - 7;
Група III. Інші основні фонди, що не ввійшли в групи І, II, IV (в т.ч. технологічне обладнання) - 21;
Група IV. Електронно-обчислювальні машини, машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, для роздруку інформації, телефони, мікрофони, рації і інше - 20;
1.22. Відрахування на соціальні заходи від фонду заробітної плати (основної і додаткової) для кожної категорії працівників – 3,8; 2,9; 1,6.
1.23. Позавиробничі витрати (на збут), % від виробничої собівартості виробів А-0,8, Б-2,5 .
1.24. Величина прибутку від реалізації одного виробу (від повної собівартості, окремо для кожного виду продукції), %: для „А” – 30; для „Б" – 20.
1.25. Величина сумарного нормативу оборотних коштів – (50% від поз.3, гр.11, табл.1).
2. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
2.1. Визначаємо витрати на матеріали і комплектуючі вироби (без ПДВ) на річну програму для кожного виробу (з врахуванням 10% витрат на транспортно-вантажні роботи). Результати заносимо в таблицю 1.
МА = 6260*07666=4798,916; КА = 3260*0,3924=1279,224;
МБ = 6260*1,9368=12104,368; КБ = 3260*1,2673=4131,398;
Таблиця 1
Витрати на матеріальні ресурси
2.2. Визначаємо сумарні (на річну програму) витрати на енергію і паливо для технологічних і побутових потреб (умовно приймаємо 0,5% від загальних витрат на матеріальні ресурси).
23476,297*0,5% = 117,381
2.3. Визначаємо балансову вартість основних фондів (основного капіталу). Результати розрахунків заносимо в таблицю 2.
Розрахунок балансової вартості здійснюється за даними співвідношеннями:
а) будинки, споруди та інше:
100% - 28573
52% - х
х = 28573*52/100 = 14857,96
б) автомобільний транспорт, прилади, інструменти:
100% - 28573
7% - х
х = 28573*7/100 = 2000,11
в) все інше, що не ввійшло в а), б) і г), а також технологічне устаткування:
100% - 28573
21% - х
х = 28573*21/100% =6000,33
г) електронно-обчислювальні машини, автоматичні інформаційні системи і т.д.:
100% - 28573
20% - х
х = 28573*20/100% =5714,6
2.4. Визначаємо амортизаційні відрахування, результати вносимо в таблицю 2. Сума амортизаційних відрахувань визначається, як добуток балансової вартості і норми амортизаційних відрахувань.
Таблиця 2
Капіталовкладення та амортизаційні відрахування
2.5. Визначаємо необхідну кількість технологічного устаткування для виробів „А” і „Б” разом (одиниць).
EMBED Equation.3 ; EMBED Equation.3 ; EMBED Equation.3
tn- нормативна трудомісткість (верстатомісткість) одного виробу кожного виду;
Nшт.- обсяги річної програми продукції кожного виду;
Квн.в.- плановий коефіцієнт виконання норм виробітку;
EMBED Equation.3 ; EMBED Equation.3 ;
EMBED Equation.3 ; EMBED Equation.3 ; n (A+Б) = 0,531 (тис. шт.).
2.6. Визначаємо чисельність працюючих (за категоріями), для цього:
2.6.1. Визначаємо бюджет робочого часу одного робітника (за списком) на 2005 рік, для цього складаємо таблицю 3.
Номінальний фонд часу робітника вираховується як різниця календарного фонду часу та кількості робочих днів (365-114=251). Явочний робочий час – це різниця між пунктом 3 (номінальний фонд часу робітника) і пунктом 4 (неявка на роботу):
п.5= п.3 – п.4 =251-20,582=230,418 (днів).
Дійсний річний фонд робочого часу одного робітника визначається так:
п.8 = п.5*( п.6–п.7) = 230,418*(8–0,024) = 1837,8 (год.).
Таблиця 3
Бюджет робочого часу одного робітника за списком на 2005 рік
2.6.2. Визначаємо чисельність основних робітників, потрібних на річну програму (разом для виробів „А" і „Б"), за відповідною формулою.
EMBED Equation.3 ; EMBED Equation.3 ;
EMBED Equation.3 ;
EMBED Equation.3 (тис. чол.)
2.6.3. Визначаємо чисельність інших категорій працівників згідно з співвідношеннями, наведеними у вихідних даних (по "А" і „Б" разом):
- допоміжних робітників: 1531*17% = 261 (чол.);
- загальну чисельність робітників: 1531+261 = 1792 (чол.);
- інженерно-технічних працівників: 1792*15% = 269 (чол.);
- службовців: 1792*7% = 126 (чол.);
- молодшого обслуговуючого персоналу (МОП): 1792*4% = 72 (чол.);
- загальну чисельність всіх працівників: ∑ = 2520 (чол.).
2.7. Проводимо розрахунки заробітної плати (за категоріями працівників); обчислення проводяться за відповідними формулами і співвідношеннями, наведеними у вихідних даних:
2.7.1. Розрахунок основної заробітної плати основних робітників за відрядною формою оплати:
а) на один виріб (окремо „А" і „Б"), тис. грн.:
EMBED Equation.3 = 0,330/1,1*1,8 =0,54;
EMBED Equation.3 = 0,316/1,1*1,8 = 0,517.
б) на річний обсяг виробництва (разом „А" і „Б"), тис. грн., результати вносимо в табл. 4.
З/ПА+Б = (0,54*6260) + (0,517*3260) = 5065,82.
2.7.2. Розрахунок додаткової заробітної плати основних робітників:
а) на один виріб (окремо „А" і „Б"), тис. грн.:
З/ПА = 0,54*10% = 0,054;
З/ПБ = 0,517*10% = 0,0517.
б) на річний обсяг виробництва (разом „А" і „Б"), тис. грн., результати вносимо в табл.4.
З/ПА+Б = ((0,54*6260) + (0,517*3260))*10% = 506,582.
2.7.3. Розрахунок сумарної заробітної плати основних робітників:
а) на один виріб (окремо „А" і „Б"), тис. грн.:
З/ПА = 0,54 + 0,054 = 0,594;
З/ПБ = 0,517 + 0,0517 = 0,5687.
б) на річний обсяг виробництва (разом „А" і „Б"), тис. грн., результати вносимо в табл.4.
З/ПА+Б = 5065,82 + 506,582 = 5572,402.
2.7.4. Фонд основної заробітної плати допоміжних робітників за погодинною формою оплати.
Річний фонд основної заробітної плати допоміжних робітників визначається як добуток дійсного річного фонду робочого часу одного робітника, тарифної ставки допоміжних робітників і чисельності допоміжних робітників:
1838*1,3*261 = 623,633 (тис. грн.).
2.7.5. Фонд додаткової заробітної плати допоміжних робітників, тис. грн.
623,633*5% = 31,182.
2.7.6. Фонд основної заробітної плати ІТП за посадовими (місячними) окладами. Визначається, як добуток чисельності ІТП і середньомісячного окладу ІТП:
450*12*269 = 1414,8 (тис. грн.).
2.7.7. Фонд додаткової заробітної плати ІТП, тис. грн.
1414,8*15% = 212,22.
2.7.8. Фонд основної заробітної плати службовців за посадовими окладами.
400*12*126 = 604,8 (тис. грн.).
2.7.9. Фонд додаткової заробітної плати службовців, тис. грн.
604,8*10% = 60,48.
2.7.10. Фонд основної заробітної плати МОП за посадовими окладами.
353,5*12*72 = 305,424 (тис. грн.).
2.7.11. Фонд додаткової заробітної плати МОП, тис. грн.
305,424*15% = 45,814.
2.7.12. Річний (сумарний) фонд заробітної плати всіх працівників підприємства, тис. грн. Результати зводимо в таблицю 4.
5572,402 + 392,889 + 261,926 + 1627,01 + 665,28 + 351,238 = 8870,755.
Таблиця 4
Річний фонд оплати праці виробничого персоналу
2.8. Визначаємо витрати на утримання і експлуатацію устаткування, тис. грн. Розрахунки ведуться послідовно згідно з табл.5.
Таблиця 5
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування
Амортизація: 200,011 + 360,020 + 857,19= 1417,221;
Витрати на експлуатацію устаткування:
392,889 + 392,889 * 37,5% + 117,381 * 70% + (360,020 + 857,19) * 0,5% = 628,475;
Витрати на ремонт устаткування і транспортних засобів:
(200,011 + 360,020 + 857,19)*8% = 1097,203.
2.9. Визначаємо загальновиробничі (цехові) витрати, тис. грн. Розрахунки ведуться послідовно згідно з табл.6.
Таблиця 6
Загальновиробничі витрати
Витрати на управління виробництвом:
(1627,02*40%)+(665,28*30%)+(351,238*25%) *137,5% = 1929,528.
Витрати на удосконалення технологій та організації виробництва:
261,926 * 50% * 137,5% = 360,148.
Витрати на обслуговування виробничих процесів:
0,6 * 360,148 + 29% *117,381 = 36,201.
2.10. Визначаємо загальногосподарські (загальнозаводські) витрати, тис. грн. Розрахунки ведуться послідовно згідно з табл.7.
Витрати на управління виробництвом:
(1627,02 * 60% + 665,28 * 70% + 351,238 * 75%) * 137,5% = 2696,663;
% до заробітної плати основних робітників:
3511,197/5572,402*100 = 63,01;
Таблиця 7
Загальногосподарські витрати
2.11. Формуємо таблицю 8. Сумарну заробітну плату основних робітників на один виріб (окремо „А” і „Б”) тис. грн. переносимо з поз.2.7.3а) на поз.5, гр.3 і 5, табл.8. Вартість поворотних відходів в практиці визначається на основі обліку. Умовно їх не розраховуємо.
Вартість основних і допоміжних матеріалів:
СПА = 5291/6500 = 0,814 (тис. грн.);
СПБ = 1405,25/3500 = 0,401 (тис. грн.).
Вартість купованих комплектуючих виробів та послуг кооперованих фірм:
СПА = 9616,75/6500 = 1,48 (тис. грн.);
СПБ = 4427,5/3500 = 1,265 (тис. грн.).
Вартість енергії і палива на технологічні цілі:
п.3,гр.3 = (0,814+1,48)*0,5% = 2,294*0,5% = 0,011;
п.3,гр.5 = (0,401+1,265)*0,5% = 1,666*0,5% = 0,008.
2.12. Визначаємо обов'язкові відрахування на соціальні заходи (ряд. 1.22).
п.6,гр.3 (для А) = 1,145*37,5% = 0,429; п.6,гр.5 (для Б) = 1,445*37,5% = 0,542.
2.13. Визначаємо величину витрат на підготовку та освоєння виробництва нової продукції. В практиці встановлюється на основі відповідного обліку і кошторису; умовно приймаємо поз.7, гр.3 = 7,5% від поз.2, гр.3, табл.8; поз.7, гр.5 = 6,5% від поз.2, гр.5, табл.8.
п.7, гр.3 = 7,5%*1,48 = 0,111; п.7, гр.5 = 6,5%*1,265 = 0,082.
2.14. Визначаємо величину відшкодування зносу інструменту та спеціальних пристроїв. В практиці розраховується на основі встановлених нормативів до обсягів роботи та строків використання. Умовно приймаємо 10% від поз.9, відповідно гр.3 і 5, табл.8.
п.8, гр.3 = 0,432*10% = 0,043; п.8, гр.5 = 0,542*10% = 0,054.
2.15. Визначаємо величину витрат на утримання і експлуатацію устаткування (ВУЕ), яка вноситься в собівартість одного виробу “А” і “Б”, а саме: % співвідношення ВУЕ до зарплати основних робітників (поз.9, гр.3, табл.5) множимо на величину заробітної плати основних робітників, розраховану окремо на один виріб (для “А” – поз.5, гр.3, табл.8; для “Б” – поз.5, гр.5, табл.8) і відповідно ділимо на 100. Результати заносимо на поз.9, табл.8.
п.9, гр.3 = (37,784*1,145)/100 = 0,432; п.9, гр.5 = (37,784*1,445)/100 = 0,546.
2.16. Аналогічно визначаємо величини загальновиробничих і загальногосподарських витрат. Одержані значення заносимо відповідно на поз.11 і поз.13, табл.8.
п.11, гр.3 = (29,755*1,145)/100 = 0,34; п.11, гр.5 = (29,755*1,445)/100 = 0,43;
п.13, гр.3 = (47,622*1,145)/100 = 0,54; п.13, гр.5 = (47,622*1,445)/100 = 0,69.
2.17. Витрати від технологічного браку (регламентованого технологічним процесом) в практиці розраховують на основі обліку і норм від обсягів продукції. (Приймаємо, що такий брак відсутній).
2.18. Визначаємо величину інших виробничих витрат. В практиці її розраховують на основі обліку відповідних норм, в т.ч. на гарантійний ремонт (обслуговування) продукції. Умовно приймаємо: поз.15, гр.3, табл.8 = 0,65 від поз.13, гр.3, табл.8; поз.15, гр.5, табл.8 = 0,35 від поз.13, гр.5, табл.8.
п.15, гр.3 = 0,65*0,54 = 0,351; п.15, гр.5 = 0,35*0,69 = 0,241.
2.19. Визначаємо суму позавиробничих витрат (на збут). В практиці розраховується прямим методом, або як процент від величини виробничої собівартості. (Приймаємо для “А” і “Б” згідно з ряд.1.23).
п.17, гр.3 = 5,696*3% = 0,17; п.17, гр.5 = 5,704*3% = 0,171.
2.20. Визначаємо повну собівартість одного виробу “А” і “Б” за калькуляційними статтями (сумарна величина в таблиці 8).
п.18, гр.3 = 5,696+0,17 = 5,866; п.18, гр.5 = 5,704+0,171 = 5,875.
Таблиця 8
Повна собівартість виробів „А” і ”Б” за калькуляційними статтями
2.21. Визначаємо витрати підприємства на виробництво і реалізацію річного обсягу продукції (кошторис витрат). Результати зводимо в табл.9.
п.1а, гр.3 = п.1, гр.11, табл.1 = 6696,25 тис. грн.;
п.1б, гр.3 = п.2, гр.11, табл.1 = 14044,3 тис. грн.;
п.1в, гр.3 = 0 (умовно не визначаються);
п.1г, гр.3 = Ряд.2.2 тексту „Розрахункової частини” = 103,7 тис. грн.;
п.2а, гр.3 = п.1, гр.5, табл.4 = 12502,05 тис. грн.;
п.2б, гр.3 = п.2а, гр.5, табл.4 + п.2б, гр.5, табл.4 = 1016,093 + 677,394 =
1693,487 тис. грн.;
п.2в, гр.3 = п.3, гр.5, табл.4 = 3496,92 тис. грн.;
п.2г, гр.3 = п.4, гр.5, табл.4 = 1249,248 тис. грн.;
п.2д, гр.3 = п.5, гр.5, табл.4 = 635,904 тис. грн.;
п.3, гр.3 = 19577,609*37,5% = 7341,603 тис. грн.;
п.4, гр.3 = п.5, гр.5, табл.2 = 2199 тис. грн.;
п.5а, гр.3 = п.9, гр.3, табл.6 + п.11, гр.3, табл.7 = 366,5 + 677,394 =
1043,894 тис. грн.;
п.5б, гр.3 = 0 (умовно не визначається);
п.5в, гр.3 = п.5, гр.3, табл.6 = 465,708 тис. грн.;
п.5г, гр.3 = п.9, гр.3, табл.7 = 4,894 тис. грн.;
п.6, гр.3 = (п.18, гр.3, табл.8*NA + п.18, гр.5, табл.8*NБ) – (п.1, гр.5, табл.9 +
п.2, гр.5, табл.9 + п.3, гр.5, табл.9 + п.4, гр.5, табл.9 + п.5, гр.5, табл.9) = 58691,5 – 51476,985 = 7214,515 тис. грн.
2.22. Визначаємо величину прибутку від реалізації річного обсягу продукції “А” і “Б” окремо і разом, тис. грн. (згідно з ряд.1.24).
ПРА = 38129*10% = 3812,9 тис. грн.;
ПРБ = 20562,5*8% = 1645 тис. грн..;
2.23. Визначаємо величину податку на додану вартість (ПДВ1), що сплачується постачальникам ресурсів (матеріалів, комплектуючих виробів, енергії і палива).
ПДВ1 = (п.3, гр.11, табл.1 + ряд 2.2)*20/120 = (20740,5 + 103,7)*20/120 = 3474,033 тис. грн.
2.24. Визначаємо величину ПДВ2, що вноситься в ціну річного обсягу продукції “А” і “Б”, тис. грн.
ПДВ2А = (п.18, гр.3, табл.8 * NA)*20/120 = (5,866 * 6500)*20/120 = 6354,833;
ПДВ2Б = (п.18, гр.5, табл.8 * NБ)*20/120 = (5,875 * 3500)*20/120 = 3427,083;
ПДВ2 = ПДВ2А + ПДВ2Б = 6354,833 + 3427,083 = 9781,916.
2.25. Визначаємо “Ціну підприємства” (виробника) річного обсягу продукції “А” і “Б” окремо і разом, тис. грн.
„Ціна А” = (п.18, гр.3, табл.8 * NA) + ПРА + ПДВ2А = (5,866*6500) + 3812,9 + +6354,833 = 48296,733;
„Ціна Б” = (п.18, гр.5, табл.8 * NБ) + ПРБ + ПДВ2Б = (5,875*3500) + 1645 + +3427,083 = 25634,583;
„Ціна” = „Ціна А” + „Ціна Б” = 48296,733 + 25634,583 = 73931,316.
2.26. Визначаємо сумарну величину ПДВ3, що сплачується в держбюджет від реалізації всієї продукції “А” і “Б” разом.
ПДВ3 = ПДВ2 – ПДВ1 = 9721,916 – 3474,033 = 6247,883 тис. грн.
2.27. Визначаємо рівень рентабельності виробу “А” і “Б” окремо.
РА = (ПРА / (п.18, гр.3, табл.8 * NA))*100 = (3812,9/(5,866*6500))*100 = 10 %;
РБ = (ПРБ / (п.18, гр.5, табл.8 * NБ))*100 = (1645/(5,875*3500))*100 = 8 %.
2.28. Визначаємо рівень рентабельності виробництва в цілому, застосовуючи ряд.1.25.
Рвироб. = (ПР / (п.5, гр.3, табл.2 + (п.3, гр.11, табл.1)*50%))*100 = (5457,9 / /(36650 +10370,25))*100 = 11,6 %.
Таблиця 9
Кошторис витрат виробництва річного випуску продукції
(за економічними елементами)
Висновок: аналізуючи результати розрахунків робимо висновок, що виробництво виробу „А” буде економічно доцільнішим, тому що рентабельність даного виробу є вища.
Література
1. Економіка підприємства. Підручник /За редакцією д.е.н., проф. Покропивного С. Ф. – К.: КНЕУ, 2001.
2. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник /За ред. д-ра екон. наук, проф. Покропивного С. Ф. – К.: КНЕУ, 2001.
3. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту. Підручник. – К: „Акдемвидав”, 2003.
4. Зубовський В.М. Економіка підприємства, К.: КНЕУ, 2002.
Додаток 1
Організація формування виробничої потужності підприємства
Поняття, види та чинники формування
Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асор тименту та якості за умови найбільш повного використання про гресивної технології та організації виробництва.
Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні залежно від характеру виробництва та галузевої підпо рядкованості. Загальне правило таке: виробнича потужність ви значається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що на даються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимір ники за видами продукції (послуг).
Для багатономенклатурних виробництв потужність може ви значатися також вартісним показником усього обсягу продукції (по слуг). У паспорті такого підприємства потужність позначають дво ма вимірниками: у чисельнику — натуральні показники за ви дами продукції; у знаменнику — загальний вартісний (грошовий) показник.
На підприємствах окремих галузей (наприклад цукрової та молочної промисловості) виробнича потужність характеризується кількістю сировини, що переробляється за добу.
Наука та практика господарювання виокремлюють три види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягну ), резервну. Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівницт ва нового підприємства: вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудо місткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути до сягнута протягом нормативного терміну її освоєння. Поточна (фак тично досягнута) виробнича потужність визначається періодич но у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структу ри трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показ ників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства. Ре зервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в пев них галузях національної економіки: електроенергетиці і газовій промисловості — для покриття так званих пікових навантажень в електро- та газових мережах, надійного забезпечення енергоресур сами споживачів на період виконання ремонтно-аварійних ро біт; харчовій індустрії — для переробки істотно збільшеного обся гу сільськогосподарської сировини, що швидко псується, у висо коврожайні роки; на транспорті — для перевезення збільшеної кількості пасажирів у літні місяці; в машинобудуванні та інших галузях — для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування (агрегатів, приладів) і конструкційних матері алів тощо.
Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників. Головними з них є:
• номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовля ється;
• кількість встановленого устаткування, розміри і склад вироб ничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;
• прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й викори стання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється (послуг, що надаються).
Методичні принципи розрахунку виробничої потужності
Виробничі потужності підприємств обчислюють за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств.
Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому прово дять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначен ням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик цього представника за допомо гою розрахункового коефіцієнта трудомісткості.
Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду ви робів. Наприклад, на металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окремо потужність доменного, сталеплавильного і прокатного виробництва.
За розрахунків потужності багатономенклатурних виробництв у грошовому виразі обов'язково додається виробнича програма підприємства, стосовно якої визначено потужність.
Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва з урахуванням заходів для ліквідації вузьких місць і можливого внутрішньовиробничого кооперування.
До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають ви рішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції. Наприклад, для підприємств чорної металургії провідни ми виробництвами заведено вважати доменні, сталеплавильні та прокатні цехи; машинобудування та металообробки — механічні, складальні, ливарні й ковальсько-пресові цехи; цементної промис ловості — печі з виробництва клінкеру; текстильної індустрії — прядильне і ткацьке виробництво.
За наявності кількох провідних підрозділів підприємства вироб нича його потужність обчислюється за тими з них, які виконують найбільш трудомісткий обсяг робіт.
У розрахунки виробничої потужності підприємства включають: а) усе чинне і не чинне внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів; б) ус таткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуата цію в основних цехах протягом розрахункового періоду; в) понад нормативне резервне устаткування; г) понаднормативне устатку вання допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному ус таткуванню основних цехів.
Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не перевершеними) нормами про дуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудо місткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням засто сування прогресивної технології та досконалої організації вироб ництва. За браком таких норм можна використовувати власні роз рахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20—25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.
Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах з безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупи нок устаткування.
Для підприємств з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів і встановленої тривалості змін у годинах з відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихід них і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпе чення оптимальної кількості діб роботи окремих технологічних цехів (ліній).
У найзагальнішому вигляді виробничу потужність провідного цеху (дільниці) з виготовлення однорідної продукції (пере робки сировини, виконання інших виробничих операцій) можна визначити за однією з таких формул
Ni = aiTpm
або
Ni = Tpm/ti;
де Ni — потужність i-го виробничого підрозділу підприємства;
аi — продуктивність устаткування у відповідних одиницях ви міру i-ої продукції за годину;
TP — річний фонд часу роботи устаткування;
m — середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування;
ti — трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги в годинах).
Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд з провідними цехами чи дільницями).
Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції (надання послуг) окремих виробничих підрозділів і забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємозв’язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, що характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.
Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відбиває зміни її величини протя гом розрахункового періоду і характеризує вихідну потужність (Nвих). Для цього використовується формула
Nвих = Nвх + Nотз + Nр ± Nна - Nв,
де Nвх — вхідна потужність підприємства;
Nотз — збільшення потужності протягом розрахункового періо ду внаслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів;
Nр — нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства;
Nна — збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності, спричинене змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється;
Nв — зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття,
тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьо ваного та технічно застарілого устаткування.
Визначення й регулювання резервної виробничої потужності підприємства здійснюється з допомогою розрахунків необхі дної кількості резервних агрегатів (груп устаткування) та обґрунтування розмірів експериментально-дослідних виробництв. Зазви чай величина резервних потужностей для покриття пікових наван тажень не перевищує 10—15%, а для підготовки та освоєння ви робництва нових виробів — 3—5% загальної потужності. При цьо му треба враховувати, що резерв виробничої потужності передба чається, головне, для підприємств, що вже досягли рівня вико ристання поточної потужності не нижче за 95% і випускають по над 25% нової продукції.
Використання виробничої потужності
У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками: 1) коефіцієнтом
освоєння проектної потужності (співвідношення величин поточної і проектної потужності); 2) коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношенням річного випуску продукції середньорічної її величини).
Нині в Україні рівень використання виробничих потужностей. підприємств у більшості галузей економіки, і передовсім у промисловості, становить менше за 50%, а проектні потужності, як правило, своєчасно (у нормативні строки) не освоюються.
Способи ефективнішого використання виробничих потужнос тей самі, як і використання основних фондів підприємства. Варто лише наголосити, що для доко рінного поліпшення рівня використання наявних потужностей для переважної більшості підприємств потрібно якомога швидше по долати спад виробництва, стабілізувати й поступово нарощувати обсяги виробництва конкурентоспроможної продукції, яка корис тується попитом на вітчизняному та світовому ринках.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора