Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Економіка і управління підприємством.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра Менеджменту організацій
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка і управління підприємством
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"
Кафедра менеджменту організацій
Курсовий проект
на тему: “Економіка і управління підприємством”
Виконала: ст.гр.КСМ-5
Прийняв: к.е.н., доцент
Львів 2006 Зміст
1.Зміст ------------------------------------------------------------------------------------------- 2
2.Вхідні дані ----------------------------------------------------------------------------------- 3
3.Розрахункова частина --------------------------------------------------------------------- 4
4.Висновок---------------------------------------------------------------------------------------12
5.Список використаної літератури -------------------------------------------------------- 13
2. ВИХІДНІ ДАНІ
(заповнюються згідно варіанту)
Варіант №21
Види продукції, моделі "А" і "Б"
Обсяги річної програми кожного виду, шт. „А”_6100 ;”Б” 3100_____________
Сумарна величина капіталовкладень на 1 виріб (кожної моделі) (для організації виробництва), тис. грн. А=2,5; Б=2,65
Щорічний приріст обсягів виробництва продукції, %________________
Потреба в матеріальних ресурсах (матеріалах і комплектуючих виробах), тис. грн.
2.6 Нормативна трудомісткість, тис. нормогодин одного виробу кожного виду
чисельник в т.ч. верстатогодин (знаменник) "А" = 285/180 "Б" = 298/195
Плановий коефіцієнт виконання норм виробітку 1,1 %
Тарифна ставка (середня) основних робітників, грн/год. 1,8
2.9 Тарифна ставка (середня) допоміжних робітників, грн./год. 1,3 _____
Додаткова заробітна плата основних робітників, 6,1 % від їх основної зарплати
Додаткова заробітна плата допоміжних робітників, 5 % від їх основної зарплати
2.12 Чисельність допоміжних робітників, % від чисельності основних, 17
2.13 Чисельність інженерно-технічних працівників (ІТП), % від чисельності всіх робітників 15 ____________
2.14 Чисельність службовців, % від чисельності всіх робітників _7______________________________________
2.15 Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу (МОП), 4 % від чисельності всіх робітників
Середньомісячний оклад ІТП, грн/особу ______450 ______________
Додаткова зарплата ІТП, % від окладу__________15_____________
Середньомісячний оклад службовців, грн/особу__400________________________
Додаткова зарплата службовців, % від окладу 10________________________
Середньомісячний оклад МОП, грн/особу 353_______________________
Додаткова зарплата МОП, % від окладу 15________________________
2.22 Структура основних фондів по групах (умовно в %% від сумарних капіталовкладень на річну програму), тис. грн. (див. табл.2).
Група І. Будови, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої, житлові будинки та їх частини, тис. грн.
Група II. Автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні,_ оптичні пристрої, інструменти і інше, тис, грн.
Група III. Інші основні фонди, що не ввійшли в групи І, 11, IV (в т.ч. технологічне обладнання), тис. грн. ______________________________________________________
Група IV. Електронно-обчислювальні машини, машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, для роздруку інформації, телефони, мікрофони, рації і інше, тис. грн.__________________________________________________________________
2.23 Збір на обов’язкове пенсійне забезпечення, 32 % (від фонду зарплати) ___________________
_А:1168.28; _____Б:621.11________________________________________________________
2.24 Збір на обов'язкове соціальне страхування - 4% (від фонду зарплати), а також у фонд зайнятості - 1,5% (від фронду зарплати) А: 146.04 Б:77.64
2.25 Страхова плата за майно підприємства (від вартості всіх основних фондів), 0,5 % ____________________________________________________________
2.26 Позавиробничі витрати (на збут), % від виробничої собівартості виробів ("А" = 0,8% і „Б” = 2,5%) ________________________________________________________________
2.27 Величина прибутку від реалізації одного виробу (від повної собівартості кожного виду окремо), % ____А = 27% Б = 17%_______________________________________________________
2.28 Величина сумарного нормативу оборотних коштів, (50% від поз.З гр. 11 табл.1). 2337.72
3. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
Визначаємо витрати на матеріали і комплектуючі вироби (без ПДВ) на всю програму кожного виробу (з врахуванням 10% на транспортно-вантажні роботи). Результати зводимо в таблицю 1.
Таблиця 1
Витрати на матеріальні ресурси
Витрати (М) на 1 виріб А= Річні витрати / Обсяг річної програми А= 738,3 / 6100 = 0,121.
Аналогічно обчислюємо для Б, а також витрати(К) , для А і Б.
Транспортні - Сумарні витрати (див. Табл..1).
Визначаємо сумарні (на річну програму) витрати на енергію і паливо для технологічних і побутових потреб (умовно приймаємо 14% від загальних витрат на матеріальні ресурси, поз.З гр.11 табл.1).
Визначаємо балансову вартість основних фондів (основного капіталу), застосовуючи поз.2.2 і 2.3, а також структуру, передбачену завданням (поз. 2.22). Результати розрахунків зводимо в таблицю 2.
Балансова (облікова) вартість для Гр.1 = (п.2.2 * п.2.3 для А + п.2.2 * п.2.3 для Б) * 0,52 тис.грн
Сума амортизаційних відрахувань для Гр.1 = = (п.2.2 * п.2.3 для А + п.2.2 * п.2.3 для Б) * 0,52*0,02тис.грн.
Таблиця 2
Капіталовкладення та амортизаційні відрахування
*) Примітка. Умовно приймаємо структуру основних фондів: Гр.І - 52%; Гр.ІІ - 7%; Гр.III 21%;Гр.ІV-20%.
Аналогічно обчислюємо для Гр2.-Гр4 , враховуючи норми армотазиційних відрахувань і відсотки основних фондів.
3.4 Визначаємо амортизаційні відрахування, результати вносимо в табл.2, а саме:
3.4.1. Визначаємо величину амортизаційних відрахувань по кожній групі основних фондів, тис. грн.
3.4.2 Визначаємо загальну річну суму амортизаційних відрахувань, тис. грн.
Визначаємо необхідну кількість технологічного обладнання для виробів "А" і "Б" разом (одиниць). Для цього застосовуються відповідні формули, та розраховується дійсний річний фонд часу роботи одиниці обладнання. Всі інші величини передбачені завданням.
КОБЛ = ТСУМ / ФД;
де, ТСУМ – сумарна трудомісткість;
ФД – дійсний фонд робочого часу.
В свою чергу ТСУМ визначається за формулою:
ТСУМ = tВЕРСТ.ГОД NШТ;
де, tВЕРСТ.ГОД – час обробки одного виробу верстатом (верстатомісткість);
NШТ – попит на ринку (річна програма випуску)
Т сум А=180*6100 = 1098000;
Т сум Б =195*3100 =604500:
Розрахунок ФД здійснюється за формулою:
ФД = ФКАЛ – ФВИХ – ФСВ;
де, ФКАЛ – кількість днів у році;
ФВИХ – кількість вихідних днів;
ФСВ – кількість святкових днів;
Ф д А = 2016;
Ф д Б = 2016.
Проведемо відповідні розрахунки:
Визначаємо чисельність працюючих (за категоріями), для цього:
3.6.1 Визначаємо бюджет робочого часу одного робітника (за списком) на 2004 рік. для цього складаємо таблицю 3.
Таблиця 3
Річний (плановий) бюджет робочого часу одного працшника*)
*) Примітка. Розрахунки проведені за даними 2004 р. Приймаємо річний бюджет робочого часу одного робітника – 1861 год
3.6.2 Визначаємо чисельність основних робітників (шо зайняті виробництвом основної продукції) за відповідною формулою.
EMBED Equation.3
Тсум’=tn’*N
tn – трудомісткість одного виробу
N – обсяг річної програми.
Квик – коефіцієнт виконання норм виробітку.
Фд – дійсний фонд часу одного робітника.
Всі величини передбачені завданням, а саме:
основних робітників, в т.ч. робітників – верстатників ( по виробах "А" і "Б" окремо і разом), чол.; A –1027 роб. = Тсум / Фд. * Квид =285 * 6100 / 1861,4 * 1,1
Б –546 роб. = 298*3100/1861,4*1,1
Разом – 1573 роб.
допоміжних робітників (по А і Б разом). чол.: 267 роб. = 1573 *0,17 (А:174; Б: 93)
загальну чисельність робітників, чол.. 1840 роб. = 1573+267
інженерно-технічних працівників, чол.: 236 роб. = 1573 * 0,15
службовців, чол.: 110 роб. = 1573* 0,07
молодшого обслуговуючого персоналу (МОП), чол: 63 роб. = 1573*0,04
загальну чисельність всіх працюючих, чол: 2249роб.= 236+110+63+1840
3.7. Визначаємо величину річного фонду заробітної плати (за категоріями працюючих), тис. грн.. а саме:
Фонд основної заробітної плати основних робітників за відрядною формою оплати (по кожному виробу окремо і разом), тис. грн..
Це..= п.2.8(1,8) * дійсний річний фонд робочого часу одного працівника(1861,4) * к-сть основних робітників А(1027)/1000 ; аналогічно для Б;
А: 1.8*1861.4*1027/1000 = 3440.984
Б: 1.8*1861.4*546/1000 = 1829.384
А+Б =3440,984+1829,384 = 5270,368
Фонд додаткової заробітної плати основних робітників (по кожному внробл окремо і разом), тис. грн. . = п.2.10 * п.3.7.1/ 100 , для Б аналогічно
А: 6,1*3440,984/100 = 209,90
Б: 6,1*1829,384/100 = 111,592
А+Б = 321,492
Сумарний річний фонд заробітної плати основних робітників (по виробах "А" і "Б" окремо і разом), тис. грн.
А: 3440.984 + 209.9 = 3650.884
Б: 1829,384+111,592 = 1940,976
А+Б = 3650.884 +1940,976 = 5591,86
Фонд основної заробітної плати допоміжних робітників за почасовою формою оплати (разом по А і Б) тис. грн. . = к-сть допоміжних (267)* п.2.9* дійсний річний фонд робочого часу одного працівника(1861,4) * 0,6(Примітка)/1000, а всіх інших = к-сть допоміжних (267)* п.2.9* дійсний річний фонд робочого часу одного працівника(1861,4) * 0,4(Примітка)/1000
А : 174*1,3*1861,4*0,6/1000 = 262,63
Б : 93*1,3*1861,4*0,6/1000 = 135,025
А+Б =262,63 + 135,025 = 397.66
Інші:
А: 174*1.3*1861.4*0.4/100 =168.42
Б: 93*1,3*1861,4*0,4/100 = 90,017
А+Б =168.42 +90,017 = 258,435
Фонд додаткової заробітної плати допоміжних робітників, тис. грн. . = п.3.7.4 *5/100
А: 262.63*5/100 = 13.13
Б: 135,025*5/100 = 6,75
А+Б = 13.13 +6,75 =19.88
Інші:
А: 168.42*5/100 =8.42
Б: 90.017*5/100 =4.50
А+Б =12,92
Фонд основної заробітної плати ІТП за посадовими окладами, тис грн.= к-сть ІТП * 12 * п.2.16/1000
ІТП = 236*12*450/1000 =1420,2
Фонд додаткової заробітної плати ІТП, тис. грн. .= п.3.7.6 * 15/100;
1420.2*15/100 =213.03 тис. грн
Фонд основної заробітної плати службовців за посадовими окладами, тис.грн. .= к-сть службовців * 12 * п.2.18/1000;
110*400*12/1000 =528тис.грн
Фонд додаткової заробітної плати службовців, тис. грн. . = п.3.7.8 *10/100;
528*10/100 =52.8 тис. грн
Фонд основної заробітної плати МОП за посадовими окладами, тис.грн. .= к-сть МОП * 12 * п.2.20/1000;
63*355*12/1000 =268.38 тис. грн
Фонд додаткової заробітної плати МОП, тис. грн.= п.2.20 *15/100; 268.38*15/100 = 40.257
Річний (сумарний) фонд заробітної плати всіх працівників підприємства, тис. грн. Результати зводимо в таблицю 4.
Таблиця 4
Річний фонд оплати прані виробничого персоналу
* Примітка.
Умовно приймаємо, що чисельність допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням устаткування складає 60% від загальної чисельності допоміжних робітників, всі інші - 40%.
Визначаємо витрати на утримання і експлуатацію устаткування, тис. грн. Розрахунки ведуться послідовно згідно з табл.5
Таблиця 5
Кошторис витрат на утримання та експлуатацію устаткування
Визначаємо загально-виробничі (цехові) витрати, тис.грн. Розрахунки ведуться послідовно згідно з табл.6.
Таблиця 6
Загально-виробничі витрати
3.10 Визначаємо загальногосподарські (загальнозаводські) витрати, тис. грн. Розрахунки ведуться послідовно згідно з табл.7.
Таблиця 7
Загальногосподарські витрати
Формуємо таблицю 8. Вартість поворотних відходів в практиці визначається на основі обліку. Умовно їх не розраховуємо.
Визначаємо обов'язкові відрахування в фонди соціального страхування (див. поз.6 табл.8), а саме:
в Державний пенсійний фонд, тис. грн. (32% від сумарного фонду зарплати основних робітників); А:1168.28 тис.грн = 0,32 * 3650.884 (таб.4)
Б:1940.976*0.32 =621.11 тис.грн
в Державний фонд соціального страхування, тис. грн. (4% від сумарного фонду зарплати основних робітників); А:146,04 тис.грн = 0,04 * 3650,884 (таб.4)
Б: 1940,976*0,04 = 77,64 тис.грн
в Фонд сприяння зайнятості, тис. грн. (1,5% від сумарного фонду зарплати основних робітників). А:54,76 тис.грн = 0,015 * 3650,884 (таб.4)
Б: 1940,976*0,15 =29,12 тис.грн
E А = 1369,08 тис. грн. E Б =727,87тис.грн/
3.13 Визначаємо величину витрат на підготовку та освоєння виробництва нової продукції. В практиці встановлюється на основі відповідного обліку і кошторису, (умовно приймаємо 0,1% від вартості основних матеріалів і комплектуючих (поз.З гр.11 табл.1). 4,675 тис.грн
Визначаємо величину відшкодування зносу інструменту та спеціальних пристроїв. В практиці розраховується на основі встановлених нормативів до обсягів роботи та строків використання. (Умовно приймаємо 0.3% від поз.8 гр.З табл.5). 6,7тис.грн
Визначаємо величину (долю) витрат на утримання І експлуатацію устаткування, яка вноситься окремо в собівартість одного виробу "А" і "Б", а саме:
суму цих витрат (поз.8 табл.5) ділимо на річний фонд заробітної плати основних робітників
(поз. їв гр.4 табл.4) і відповідно множимо одержане число на величину заробітної плати основних робітників, розраховану окремо на один виріб ""А'" і "Б" (поз.5 табл 8). Результати заносимо на поз.9 табл.8.
Для А = (2233,36/ 5591,86) * 3650,88 (тоді ще / 6100) = 0,2390397 тис.грн
Аналогічно визначаємо частку (долю) загальновиробничих витрат від суми (поз.11 гр.3 табл.6) і загальногосподарських (від поз. 16 гр.3 табл. 7). Одержані величини заносимо відповідно на поз. 10 і поз 11 табл.8.
Для А(загальновиробничі).= 1113,551304 (таб.6) * 3650,88/5591,86 (тоді ще *0,7/6100)=0,083429
Для Б(загальновиробничі).= 1113,551304 (таб.6) * 1940,976/5591,86 (тоді ще *0,3/3100)=0,037405
Для Б(загальногосподарські) = 2624.657 (таб.7)* 1940,976 /5591,86 (тоді ще *0,3/3100)=0,088164
Визначаємо величину витрат віл технологічного браку (регламентованого технологічним процесом). В практиці розраховують на основі обоку і норм від обсягів продукції. (Приймаємо такий брак відсутній).
3.18 Визначаємо величину інших виробничих витрат В практиці їх розраховують на основі обліку і відповідних норм в т.ч. на гарантійний ремонт (обслуговування) продукції. (Умовно приймаємо 20% від заробітної плати допоміжних робітників), поз.2б гр.5 табл.4. 51,687 тис.грн
Визначаємо суму позавиробничих витрат (на збут). В практиці розраховується прямим методом або як процент величини від виробничої собівартості (Приймаємо для "А" і "Б" згідно поз. 2.22).
Для А = 4,9628*0,8/100 = 0,0397 тис.грн
Для Б = 2,9489*2,5/100= 0,,0737 тис.грн
Визначаємо повну собівартість одного виробу "А" і "Б" за калькуляційними статтями (сумарна величина в таблиці 8).
Таблиця 8
Повна собівартість одного виробу "А" і "Б" за калькуляційними статтями*)
*)Примітка
В практиці, при визначенні собівартості одиниці продукції сумуються витрати в усіх цехах, що приймають участь в її виробництві.
Визначаємо величину прибутку від реалізації річного обсягу продукції "А" і "Б" окремо і разом, тис. грн. (згідно поз.2.27). ( % від повної собівартості кожного виду окремо)
А –8239,12тис.грн= 5,0025*0,27*6100
Б – 1592.91 тис.грн=3,0226*0,17*3100
Разом 9832,03 тис.грн
3.22 Визначаємо величину податку на додану вартість (ПДВ1), що сплачується постачальникам ресурсів (матеріалів, комплектуючих виробів, енергії і палива), (13% від вартості сировини і матеріалів табл.1 + 13% п.3.2) = 614,90 тис. грн. .= 4075,44*0,13+654,57*0,13 А:431.45; Б:183.45
Визначаємо величину ПДВ2, що вноситься в ціну річного обсягу продукції "А" і "Б", = (∑Собівартість(А і Б)(таб.8) + Прибуток. (п.3.21 (Разом)))*13% =1279.207 тис. грн.
Визначаємо "Ціну підприємства" (виробника) річного обсягу продукції "А" і "Б" окремо, “Ціна підприємства” =(∑Собівартість(А або Б)(таб.8) + Прибуток. (п.3.21 (А або Б)) + ПДВ2-ПДВ1 =
А – 8884.38тис. грн.
Б – 1619.98тис. грн.
Визначаємо сумарну величину ПДВ3, що сплачується в держбюджет від реалізації всієї продукції "А" і "Б" разом. ПДВ3=ПДВ2-ПДВ1= 664.31тис.грн; А:1071.74-431.45=640.29;
Б:207.47-183.45=24.2
Визначаємо рівень рентабельності виробу "А" і "Б" окремо, %
EMBED Equation.3
П – прибуток від одного виробу (п.3.21(А або Б)/обсяг А або Б)
С - собівартість виробу (табл.8)
А – 27%
Б – 17%
А =(8239,12/6100)/5,0025*100 =27%
Б = (1592.91/3100)/3.0226 * 100=17%
Визначаємо рівень рентабельності виробництва, застосовуючи поз.2.28.
EMBED Equation.3
Пб – сумарний прибуток (п.3.21)
ОВФ – основні виробничі фонди (табл.2)
ОЗ – оборотні засоби (витрати на мат. Ресурси (таб.1)* поз.2.28)
Рвв= 9832.03/(19035 + 0,5*4675.44)
Рвв=46%
4.Висновок:
У цій курсовій роботі я провела аналіз економічної діяльності підприємства, яке займається виробництвом двох виробів (А та Б).
Аналізуючи результати розрахунків можна зробити висновок, виробництво якого виробу буде економічно доцільнішим. В даному випадку економічно доцільнішим буде виготовляти виріб А тому що:
1). Собівартість виробу Б менша від виробу А: 5.0025 – для А, і 3,0226– для Б
2). Величина прибутку від реалізації річного обсягу виробу Б більше, ніж у 3 рази перевищує прибуток від реалізації виробу А
3) Відповідно до двох попередніх показників і рентабельність виробу Б більша, ніж виробу А (27%-17%=10%)
Виходячи з даних міркувань краще виготовляти виріб Б.
5. ЛІТЕРАТУРА
5.1Економіка підприємства. Підручник /За редакцією д.е.н., проф. Покропивного С.Ф. -К.: КНЕУ, 2000.
5.2Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник /За редакцією д.е.н., проф. Покропивного С.Ф. -К.: КНЕУ, 2001.
5.3 Петрович Й.М., Будіщева 1.0., Устінова І.Г., Домарадзька Г.С„ Коношенкова Т.Б., Любомудрова Н.П., Економіка виробничого підприємництва. Навчальний посібник,- Львів: Оксарт, 2000.
5.4 Кузьмін О.Є., Мельник
Поняття і показники якості продукції, методи оцінки якості.
Забезпечення якості продукції.
1. Ступінь задоволення ринку визначають не розмірами виробленої, а обсягами фактично реалізованої (проданої) продукції за умови її якості і конкурентоспроможності. Плановий (очікуваний) показник реалізованої продукції визначають з обсягу товарної продукції на певний рік, з урахуванням зміни залишків, не реалізованих на його початок і кінець.
Якість - це економічна категорія, яка відображає сукупність властивостей продукції (технічних, технологічних, економічних, екологічних тощо), що зумовлюють ступінь її здатності задовольняти потреби споживачів відповідно до свого призначення.
Рівень якості - це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного й оптимального її рівня. Абсолютний рівень визначають з допомогою обчислення показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Відносний рівень визначають, порівнюючи показники якості з кращими аналогами вітчизняних та зарубіжних зразків. НТП
вимагає враховувати тенденцію підвищення якості, тобто оцінку її перспективного рівня - перспективних і пріоритетних напрямків та темпів розвитку науки і техніки. За новими видами продукції доцільно визначати оптимальний рівень якості, тобто такий, за якого загальна величина суспільних витрат, витрат на виробництво і використання (експлуатацію) повинна бути достатньою і мінімальною в певних умовах попиту.
Щоб визначити рівень якості, застосовують показники якості продукції:
Показники якості
INCLUDEPICTURE "http://www.refine.org.ua/images/referats/1545/image001.gif" \* MERGEFORMATINET Диференційовані Загальні
INCLUDEPICTURE "http://www.refine.org.ua/images/referats/1545/image002.gif" \* MERGEFORMATINET INCLUDEPICTURE "http://www.refine.org.ua/images/referats/1545/image003.gif" \* MERGEFORMATINET (оцінюють якість
сукупної продукції п-ва)
Одиничні Комплексні
(характеризують (відображають
будь-яку одну декілька влас-
тивостей
продукції) одночасно)
Важливе значення для оцінки рівня якості мають одиничні показники, які умовно можна об’єднати у:
показники призначення (техніко-економічні), які характеризують корисну роботу (виконувану функцію). Сюди належать потужність, продуктивність, міцність, вміст корисних речовин, калорійність…
показники надійності, довговічності і безпеки, які відокремлюють ступінь забезпечення довготривалості використання і безпечних умов праці та життєдіяльності людини: безвідмовність роботи, можливий термін використання, технічний ресурс, термін безаварійної роботи, граничний термін зберігання... Надійність – це властивість виробу виконувати свої функції. Безвідмовність – це властивість виробу зберігати здатність до роботи на протязі певного терміну використання. Ремонтна здатність виробу – це здатність до відновлення експлуатаційних властивостей. Довговічність – це властивість виробу довго (з можливими перервами на ремонт) зберігати здатність до роботи.
показники технологічності характеризують властивість виробу щодо ефективності конструктивно-технологічних рішень: трудоємкість, матеріаломісткість, енергоємність. Тобто ці показники характеризують розподіл матеріалів, засобів праці і витрат часу на технологічну підготовку виготовлення і експлуатації продукції.
показники стандартизації і уніфікації характеризують насиченість продукції стандартними, уніфікованими і запозиченими елементами.
екологічні показники характеризують ступінь шкідливого впливу на здоров’я людини і навколишнє середовище: токсичність виробів, вміст шкідливих речовин, обсяг шкідливих викидів у довкілля за одиницю часу…
економічні показники відображають ступінь економічної вигоди в-ва і придбання споживачем: ціна одиниці виробу, прибуток з одиниці виробу, рівень експлуатаційних витрат…
ергономічні показники окреслюють відповідність техніко-експлуатаційних параметрів виробу антропометричним, фізіологічним і психологічним вимогам працівника (споживача): ступінь легкості керування, можливість одночасного охоплення контрольованих експлуатаційних показників, величина шуму, вібрації…
естетичні показники визначають естетичні властивості (дизайн) виробу: виразність і оригінальність форми, кольорове оформлення, ступінь естетичності тари (упаковки)...
патентно-правові показники відображають ступінь використання винаходів при проектуванні виробів: коефіцієнт патентного захисту, коефіцієнт патентної чистоти.
Для визначення загального рівня якості усієї сукупності продукції підприємства застосовують систему загальних показників, Основними є:
Частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їх обсязі.
Коефіцієнт оновлення асортименту продукції.
Частка продукції, що виготовляється, на яку одержано сертифікати.
Частка продукції для експорту в загальному їх обсязі на підприємстві.
Частка виробничого браку.
Відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.
Кількість одержаних рекламацій на продукцію за відповідний проміжок часу.
Для визначення рівня якості нових виробів використовується ряд методів: вимірювальний (об'єктивний), органолептичний, диференційований, комплексний. Об'єктивний метод означає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та вимірювань з використанням приладів, лабораторного аналізу. Цей метод застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів. Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні якості продукції органами чуттів людини без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів. При цьому методі залучають експертів і застосовують бальну систему оцінки показників якості. Диференційований метод передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів-еталонів або з базовими показниками стандартів (технічних умов). Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу. Переважно це інтегральний показник, який обчислюється шляхом зіставлення корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення і використання. Часто застосовують середньозважену арифметичну оцінку.
Підвищення якості продукції позитивно впливає на результати діяльності підприємства.
Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запровадження і дотримання належного (дійового) комплексного механізму управління якістю продукції. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляє найбільш істотний вплив на процес виробництва і постачання на ринок конкурентоспроможної продукції, є:
стандартизація і сертифікація виробів;
стандартизація і сертифікація внутрішніх систем якості;
державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушення;
внутрішньовиробничий технічний контроль якості.
2. Під стандартизацією розуміють визначення і застосування єдиних правил з метою упорядкування діяльності у певній галузі. Результати стандартизації відображаються у спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти і технічні умови-документи, що містять обов'язкові для виробників норми якості виробу і засоби їх досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи і засоби вимірювання, засоби випробувань, маркування, упаковки, транспортування і зберігання продукції).
Існують певні категорії стандартів, які відрізняються об'єктом розповсюдження вимог:
1. Міжнародні стандарти ISО серії 9000.
2. Державні стандарти України.
3. Галузеві стандарти.
4. Стандарти науково-технічних та інженерних товариств.
5. Технічні умови.
6. Стандарти підприємств.
Міжнародні стандарти, які розробляються Міжнародною організацією стандартизації - ISО, являють собою настанови з управління якістю та загальні вимоги щодо забезпечення якості, вибору і побудови елементів систем якості,
Державні стандарти України встановлюються на:
1. Вироби загально-машинобудівного застосування.
2. Продукцію міжгалузевого призначення.
3. Продукцію для населення i народного господарства.
4. Організаційно-методичні та загально-технічні об'єкти.
5. Елементи народногосподарських об'єктів державного значення.
6. Методи випробувань.
Вони містять обов'язкові і рекомендовані вимоги.
Галузеві стандарти розробляють на ту продукцію, на яку відсутні державні стандарти України, або у випадку необхідності установлення вимог, що доповнюють чи перевищують останні в державних стандартах.
Стандарти науково-технічних та інженерних товариств розробляють на випадок потреби розповсюдження результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях чи сферах професійних інтересів.
Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником і споживачем. Вони регламентують норми і вимоги щодо якості тих видів продукції, для яких державні або галузеві стандарти не розробляються та які виготовляються на замовлення окремих підприємств, а також нових видів виробів на період їх освоєння виробництвом.
Стандарти підприємств розробляються підприємствами за власною ініціативою з метою конкретизації вимог до продукції і самою виробництва, що містяться в інших видах нормативно-технічної документації.
В умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств найважливішим результатом виробничого менеджменту і системи управління якістю є сертифікація продукції. Вона забезпечується видачею сертифіката – документу, який забезпечує високий рівень якості і відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000. Без сертифікат продукція оцінюється на світовому ринку у 3-4 рази дешевше, ніж сертифікована тієї ж якості.
Розрізняють обов'язкову і добровільну сертифікацію. Обов'язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління господарюючими суб'єктами, охоплює у всіх випадках перевірку і випробування продукції з метою визначення її характеристик та подальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов'язковими в межах держави.
Державний нагляд за якістю здійснює Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України). Для організації розробки, експертизи і підготовки до затвердження державних стандартів України за рішенням Держстандарту створені технічні комітети зі стандартизації. До роботи в цих комітетах залучаються на добровільних засадах представники зацікавлених підприємств і організацій, провідні вчені та спеціалісти. Внутрішньовиробни чий технічний контроль якості на підприємствах забезпечується відділами технічного контролю (ВТК).
Додаткова інформація:
Існує як мінімум 6 визначень якості, а саме:
Абстрактне: якість – це властива перевага, внутрішня властивість об’єкта, її неможливо визначити чи виміряти, якість можна тільки усвідомити.
Відповідність очікуванням покупців. Товар або послуга повинні відповідати очікуванням покупців. Це особливо важливо врахувати на етапі проектування. При розробці товару чи послуги очікується, що сподівання покупців можна визначити і чітко описати, а значить, втілити в життя. В такому випадку якість іноді визначають як „відповідність призначенню”.
Відповідність специфікаціям. Товар або послуга, придбані покупцем, задовольняють свої технічні специфікації. Це виробничий підхід, проте він є вірним тільки в тому випадку, коли специфікації складені правильно.
Відсутність помилок. Стосовно реалізованого товару чи послуги це означає відповідність специфікаціям, проте відносно виробничого процесу це перетворюється в питання скорочення втрат. Що повинно бути метою – правильне виробництво відразу, „з ходу”, чи численні перевірки, щоб бракований продукт не потрапив до споживача?
Цінність за гроші. Якість пов’язана із ціною. Модель корисності говорить про те, що „добра” якість пропорційна чистій корисності, яка одержується покупцем.
Перевершення очікувань споживачів. Основна ідея тут полягає в тому, що послуга може називатися високоякісною, якщо кожен наступний досвід від контакту з нею є кращим, ніж попередній.
Якість сервісу.
Якщо якість сервісу потрібно покращувати, то це означає, що його потрібно якось вимірювати. Без засобів оцінки неможливий ніякий контроль чи покращення.
Приклад. Один банк, який працює переважно з дрібною клієнтурою, ввів централізацію всіх фінансових послуг. Позиками, страхуванням нерухомості, автотранспорту, пенсіями почали займатися спеціалізовані офіси. Відділення банку приймало запит і відправляло його у відповідний офіс по телефону, факсу або електронній пошті. Там його розглядали і відправляли у відділення відповідь. Централізація повинна була підвищити завантаженість спеціалістів, створити більшу постійність і взагалі підвищити якість сервісу. Застосування електронних засобів зв’язку повинно було усунути затримки. Очікувалося, що відповідь буде надходити того ж дня (якщо клієнт робить запит вранці) або наступного ранку.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора